На базі формальної психологічної моделі емоційних станів розроблено формальну модель мімічних проявів даних емоційних станів - зроблено перехід від простору ознак, що описують базові емоції з точки зору ситуацій, в яких вони виникають, до простору ознак, які характеризують візуальну, мімічну складову для базових емоційних станів. Для уникнення неоднозначностей під час аналізу, зроблено перехід від феноменологічного визначення характеристичних мімічних ознак до певної їх формалізації за допомогою NURBS-кривих. Запропоновано загальну формальну модель мімічних проявів емоційних станів у вигляді простору ознак, визначено базис цього простору. Запропоновано нову мультимедійну технологію та засіб штучного інтелекту для аналізу мімічних проявів емоцій.

  Скачати повний текст

Дослідження присвячене аналізу карнавалізованого анімаційного екодискурсу в сучасному англомовному комунікативному просторі (далі КАЕД), який являє собою цілісну концепцію, що характеризується експансією екологічної проблематики, пов'язаною з експресивністю, емотивністю, інтертекстуальністю в контексті комічної спрямованості. Екоцентрична модель теоретизування в роботі пов'язується з мовленнєвою діяльністю персонажів КАЕД і виявленням прийомів створення комічного, побудованих на когнітивному механізмі інконгруентності.Методологія дослідження спирається на еколінгвістичний підхід у вивченні карнавалізованого екодискурсу, який уможливлює виявлення його специфіки, що ґрунтується на порушенні норм – онтологічних, логіко-поняттєвих, валоративних, стереотипних, мовних, мовленнєвих та прогнозування інференції: порушення норм у гуморі є нормою, яка створює комічний ефект.Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено теоретико-методологічні засади системного еколінгвістичного підходу до аналізу англомовного карнавалізованого екодискурсу на матеріалі англомовних анімаційних фільмів. Зокрема, вперше виявлено специфічні функції цього типу дискурсу в залежності від комунікативної мети комунікантів; описано анімаційні карнавальні оніми і онімічні стереотипи у просторі карнавальної англомовної лінгвокультури; охарактеризовано карнавальні перекручування соціокультурних феноменів у карнавалізованому екодискурсі; досліджено мовно-естетичні знаки, доведено карнавалізованість позитивних і негативних емоцій та інтертекстуальних асоціацій, а також екологічність їх експлікації.Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку наукових джерел, списку ілюстративного матеріалу. У першому розділі «Карнавалізований анімаційний екологічний екодискурс» обґрунтовуються теоретичні засади дослідження: уточнюються лінгвістичні дефініції дискурсу. Окрім того, у цьому розділі вибудовується методологія та методика аналізу карнавалізованого екодискурсу, викладаються методологічні й методичні засади: з'ясовуються методи аналізу англомовного карнавалізованого екодискурсу, описуються етапи роботи.Другий розділ «Відображення соціокультурного середовища існування мови у карнавалізованому анімаційному дискурсі» присвячено дослідженню порушення норм у карнавалізованому анімаційному екодискурсі як джерело екологізації (стереотипних, онтологічних, валоративних, логіко-поняттєвих, мовних та мовленнєвих); вивчено оніми, онімічні стереотипи, їхні комічні функції, а також соціокультурні феномени у карнавалізованому анімаційному екодискурсі. Виявлено мовно-естетичні знаки карнавалізаційного екодискурсу, його суспільні проблеми у ракурсі комічного, а також інтертекстуальні асоціації, виражені словами, словосполученнями, абревіатурами та фразеологічними виразами. У третьому розділі «Карнавалізація емоцій: екологічність імплікації» вивчено типи стереотипних емоцій, що лежать в основі карнавалізованого анімаційного екодискурсу: позитивні, нейтральні, негативні; розглянуто гендерні емоції: жіночі, чоловічі, дитячі. Доведено, що карнавалізований анімаційний екодискурс, завдяки своїй інконгруентній природі, занурює ці стереотипні уявлення про емоції у незвичний, яскравий, багаторівневий світ, у такий спосіб викриваючи екологічність або неекологічність їхнього впливу на глядача.Теоретична значущість дисертації зумовлена запровадженням нового типу дискурсу – карнавалізованого анімаційного екодискурсу – і визначається внеском в теорію дискурсу, еколінгвістику, теорію інтертекстуальності, емотіологію, лінгвостилістику.Результати наукового дослідження узагальнюються у таких висновках, які підтверджують гіпотезу роботи.Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю їхнього використання у курсах із лексикології англійської мови (теми «Семасіологія», «Фразеологія»), стилістики англійської мови (теми «Стилістична семасіологія», «Стилістичний синтаксис»), теоретичної граматики англійської мови (теми «Словосполучення», «Речення»), загального мовознавства (теми «Мова і мислення», «Семантика»), а також спецкурсів з когнітивної дискурсології, функціонально-комунікативної лінгвістики, емотіології.Перспективи подальшого дослідження вбачаємо у застосуванні розробленої методики еколінгвістичного аналізу для вивчення різних жанрів карнавалізованого екодискурсу, поглибленного дослідження вербальних, невербальних, візуальних засобів.^UThis study offers an analysis of carnivalized animated ecodiscourse in modern English communicative space, which accounts for its timeliness. Carnivalized animated ecodiscourse is an integrative entity characterized by placing environmental issues, which are associated with expressiveness, emotivity and intertextuality, into the comic context. In this thesis, the ecocentric theorizing model is associated with the language and speech activity of carnivalized animated ecodiscourse characters and identification of techniques, underpinned with the cognitive mechanism of incongruence, of producing a comic effect.The research methodology is based on the ecolinguistic approach to the study of carnivalized ecodiscourse. It allows to identify its specific features grounded on violation of norms – ontological, logical-conceptual, valorative, stereotypical, language and speech norms as well as inference prediction: violation of norms in humour is itself a norm, which contributes to producing a comic effect.The scientific novelty of the study is accounted for by the fact that it is the first one to lay theoretical and methodological foundations of a systematic ecolinguistic approach to analyzing carnivalized ecodiscourse represented in English animated films. In particular, the research is the first one to identify specific functions of ecodiscourse which depend on communicative aims of the interlocutors. Animated carnivalized onyms and onymic stereotypes functioning in the space of carnivalized English linguoculture are described; carnival alterations of socio-cultural phenomena in carnivalized ecodiscource are characterized; linguo-aesthetic signs are studied; carnivalization of positive and negative emotions and intertextual associations is demonstrated, as well as environmental friendliness of their explication.The thesis consists of the introduction, three chapters with conclusions, the general conclusion, the list of bibliography, the list of sources of illustrative material. The first chapter "Carnivalized Animated Ecological Discourse" substantiates the theoretical foundations of the study: it gives the linguistic definition of discourse used in this study. Besides, this chapter presents the methodology and methods of the research of carnivalized ecodiscourse, sets out its methodological principles by characterizing the methods applied in the analysis of English carnivalized ecodiscourse and describing the stages of the research.The second chapter "Reflection of the Socio-Cultural Environment of Language in Carnivalized Animated Discourse" deals with the study of violation of norms in carnivalized animated discourse as a source of ecologization (stereotypical, ontological, valorative, logical-conceptual, linguistic and speech norems), as well as onyms, onymic stereotypes, their comic functions and socio-cultural phenomena in carnivalized animated ecodiscourse. Linguistic-aesthetic signs of carnivalized ecodiscourse are studied, social problems which it addresses in a comic perspective, as well as intertextual associations represented by words, phrases, abbreviations and phraseological expressions are singled out. The third chapter "Carnivalization of Emotions: The Ecological Nature of Implication" identifies the types of stereotypical emotions actualized in carnivalized animated eco-discourse: positive, neutral, and negative ones; gender emotions: feminine, masculine, and children's ones. It is proved that carnivalized animated ecodiscourse, due to its incongruent nature, immerses stereotypical ideas about emotions into an unusual, bright, multi-level world, thus exposing environmental friendliness or unecological nature of their impact on the viewer.The theoretical value of the thesis is accounted for by introducing a new type of discourse – carnival ecodiscourse, which contributes to the theory of discourse, ecolinguistics, intertextuality theory, emotiology, linguostylistics.The results of the research, which confirm the hypothesis of the work, are summarized in the conclusion.The applied value of the work depend on the prospects of using its results in the courses on lexicology of the English language (themes "Semasiology", "Phraseology"), stylistics of the English language (themes "Stylistic Semasiology", "Stylistic syntax"), theoretical grammar of the English language (themes "Phrases", "Sentences"), general linguistics (themes "Language and Thinking", "Semantics"), as well as in elective courses on cognitive discursology, functional and communicative linguistics, emotiology.The prospects of further research lie in the sphere of applying the methodology of ecolinguistic analysis, which is developed in this thesis, in the study of various genres of carnival ecodiscourse, which presupposes in-depth study of verbal, auditory and visual means.

Дисертація присвячена взаємодії між композитором та урбаністичним простором, адже економічні, соціальні та культурні структури міста неабияк впливають на реалізацію митця та його творчу активність. На мікрорівні ця взаємодія виявляється у тому, як через художні тексти можна дізнатись про повсякденні практики, мережу соціальних комунікацій, а також особливості просторового і звукового контексту, що оточував митця у місті; на макрорівні – репрезентує урбаністичний простір як самодостатню та складну мережу історичних, символічних значень, які визначають аудіальний досвід, адже слухання є не тільки фізіологічним актом, але й культурним конструктом.Дослідження й аналіз різноманіття звукових практик у культурному ландшафті міста є пріоритетним завданням в межах нових міждисциплінарних проєктів, таких як урбаністичне музикознавство та звукові дослідження. Задля кращого розуміння цих дослідницьких оптик, вперше в українській гуманітаристиці було окреслено історіографію, основне коло питань, джерел та методів, якими користуються урбаністичні музикознавці та звукові дослідники.Розуміння звуку значно поглиблюється в контексті розгляду чуттєвої культури, тож на основі аналізу різноманітних джерел, були виокремлені спільні для сенсуальних досліджень теми: критика візіоцентризму3західноєвропейської культури; критика «ієрархізації» чуттів; критика дуалістичної теорії Рене Декарта. Окреслено декілька пунктів, що є точками наближення між музикознавством та сенсуальними студіями, а саме: тіло композитора (як чуттєві модуси композитора втілюються у музиці), тіло виконавця (як через тіло виконавця музика стає чутною), тіло слухача (як тілесний та культурний досвід впливає на сприйняття музики), тіло музичного тексту (як музичний текст «свідчить» про тілесні практики композитора та/або епохи в цілому).Розкрито можливості мультисенсорного підходу в гуманітарних дослідженнях. Виходячи з цієї перспективи мистецький твір інтерпретується як матриця чуттєвого, тілесного досвіду його автора. Доцільність такої ідеї яскраво ілюструється на прикладі теоретичної роботи Жоржа Кастнера («Голоси Парижа»), а також творчих біографій Оноре де Бальзака та Шарля Бодлера.Фланування – чуттєве та культурне освоєння міста під час прогулянки, – було не тільки популярною повсякденною практикою 1840-50-х років, яка безпосередньо відбилась на творчості вищезгаданих паризьких митців, але й індикатором стрімких змін урбаністичного простору. З огляду на важливість фланування у творенні культурного простору Парижа було запропоновано оновлене тлумачення цього феномена.Галаслива реклама вуличних продавців та розносників газет, вистави еквілібристів просто неба, бали-маскаради, концерти, а також популярні опери, мотиви яких переспівувались вуличними музикантами – усі ці компоненти не тільки розкривали різноманіття аудіальних практик Парижа, але й слугували полем активного слухового досвіду митців. Композитори (Ф. Шопен, Ф. Ліст, Дж. Верді, Р. Вагнер, Г. Берліоз, М. Глінка), які проживали у Парижі, або неодноразово відвідували його – формували звукові маркери епохи романтизму та кидали виклик звичним формам сприйняття музичного твору, тож актуальність нашого дослідження полягає4у розкритті особливостей звукового ландшафту Парижа 1840-1850-х років та висвітленні ролі творчого внеску М. Глінки у строкату картину аудіальної реальності міста. Задля реалізації цієї мети було окреслено хронологію паризьких концертів, у яких виконувались твори М. Глінки, а також мережу культурних взаємодій композитора з виконавцями, критиками, видавцями та власниками концертних залів. Це дозволило ширше охопити контекстний зміст повсякденних комунікаційних практик.Аналіз критичних відгуків та згадок у музичних медіа дозволив диференціювати особливості рецепції творчості М. Глінки у Парижі, а саме: наголошення на національній специфіці таланту російського композитора в поєднанні з європейськими традиціями музичної культури.Запропоновано новий шлях в інтерпретації мемуарно-епістолярних джерел М. Глінки з точки зору просторової оптики. Екстраполяція методу ментального картографування на творчу біографію композитора дозволяє розшифрувати міру наближення або віддалення його життєвого світу щодо локацій, пов'язаних з музичною (або ширше, культурною) інфраструктурою міста; розкрити потенціал для реалізації артиста у міському контексті; змоделювати сліди соціальних перетинів між різними учасниками культурної комунікації всередині урбаністичного простору, etc.Просторова історія композитора розповідає про його досвід проживання у місті, а також про емоції та метафори, що втілюються у його творчості. Тому занурення у просторовий та звуковий контекст розкриває невидимі лінії присутності «тут і тепер», коли не існує хронологій та періодизацій, але існує синхронність співіснування чуттів, ідей та думок.Ключові слова: місто, метафора, чуттєва культура, культурні практики, урбаністичне музикознавство, звукові дослідження, звуковий ландшафт, ментальна мапа.^UThe thesis is dedicated to the interaction between a composer and urban space, since economical, social, and cultural structures of a city influence realization of the artist and his creative activity. At a micro-level this interaction is manifested in how through literary text one can find out about everyday practices, social communications network as well as peculiarities of space and sound context that surrounded an artist in a city; at a macro-level it represents urban space as a self-sufficient and complicated network of historical, symbolic meanings that define the auditory experience, since listening is not only a physiological act but also a cultural construct.Research and analysis of sound practices in the city cultural landscape is a priority task within the framework of new interdisciplinary projects, such as urban musicology and sound studies. For a better understanding of these research optics, it was for the first time in the Ukrainian humanities that historiography was outlined along with the main circle of issues, sources, and methods that are used by urban musicologists and sound researchers.Understanding of sound considerably deepens in the conteхt of consideration of sensory culture, so based on the analysis of different sources, common topics for this direction were distinguished: criticizing ocularocentricity of the Western culture; criticizing “hierarchization” of senses; criticizing of dualism theory of Rene Descartes. Several items were outlined which are points of approximation between musicology and sensory studies, namely: the performer's body (how through the performer's body music becomes audible), the listener's body (how6bodily experience affects music perception), the composer's body (how the composer's sensory modes materialize in music), the body of a musical text.Possibilities of a multisensory approach in humanities were revealed. Coming out of this perspective, an artwork is interpreted as a matrix of sensory, bodily experience of its author. The expediency of such an idea is vividly illustrated in the context of a Georges Kastner's theoretical work “Les voix de Paris” as well as creative biographies of Honore de Balzac and Charles Baudelaire.Flânerie is a sensory and cultural exploration of a city during a walk, – not only was a popular everyday practice of 1840-50s, which directly reflected on the aforementioned Parisian artists' works but also is an indicator of fast changes of urban space. Considering the importance of flânerie in creating cultural space of Paris, a new notion for this phenomenon was suggested.Noisy advertising of street vendors, acrobat performances, masquerade balls, concerts as well as popular operas, themes of which are sung by street musicians – all these components not only revealed the diversity of sound practices of Paris but also served as a field of active auditory experience of the artists. Composers (F. Chopin, F. Liszt, G. Verdi, R. Wagner, H. Berlioz, M. Glinka), who stayed in Paris or frequently visited it – formed sound markers of the Romanticism era and challenged conventional forms of music piece perception. Thus, the relevance of our research lies in revealing the peculiarities of the soundscape of Paris in the 1840-1850s and covering the role of the artistic contribution of M. Glinka into the diverse picture of urban auditory reality. To reach this goal, Parisian concert chronology was outlined, where M. Glinka's pieces were performed as well as a network of cultural interactions of the composer with the performers, critics, publishers etc. It allowed covering wider the contextual substance of everyday communication practices.Analysis of critical comments in music periodicals allowed to differentiate peculiarities of M. Glinka's art reception in Paris, among them national specificity of his works in connection with the European traditions of the music culture.7The suggested new way of reading M. Glinka's verbal texts from spatial optics. Extrapolating the mental mapping method to the composer biography allows deciphering the degree of approximation or alienation of his lifeworld concerning the locations, connected with music (or wider, cultural) city infrastructure; unlock the potential for an artist realization within urban context; model traces of social interactions between different participants of cultural communication, etc.The composer's spatial story tells us about his experience living in city, as well as emotions and metaphors which are incarnated in his art. That is why, immersion into space and sound reveals invisible presense lines “here and now”, when there is no chronologies and periodisations, but coexistense of feelings, ideas, and thoughts.Keywords: city, metaphor, sensory culture, cultural practices, urban musicology, sound studies, soundscape, mental map.

Дисертація присвячена вивченню особливостей прояву емоційного інтелекту в структурі точності метакогнітивного моніторингу. Результати комплексного дослідження репрезентовані за допомогою теоретичного та емпіричного дослідження особливостей прояву емоційного інтелекту в структурі точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. У дослідженні теоретично проаналізовано поняття емоційного інтелекту та метакогнітивного моніторингу у вітчизняній і зарубіжній літературі, визначено їхню роль у продуктивності навчальної діяльності студентів, зокрема в системі саморегульованого навчання, описано особливості прояву емоційного інтелекту в контексті основних характеристик метапізнання, в структурі точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Поняття емоційного інтелекту ми розглядаємо як складну інтегрально- ієрархічну систему, яка базується на єдності когнітивних, емоційних, адаптаційних та соціальних складових у процесі внутрішньоособистісної та міжособистісної здібності ідентифікувати та оцінювати емоції, сприяти емоційній фасилітації мислення, розуміти емоції та керувати ними з метою динамізації інтенсивного емоційного та інтелектуального розвитку особистості. Метакогнітивний моніторинг виступає важливою передумовою ефективності навчальної діяльності, оскільки, як спосіб відслідковування суб’єктом власної пізнавальної активності та оцінювання її результатів у процесі виконання пізнавальних завдань, уможливлює саморегуляцію процесу та результату виконання. Емпірично з’ясовано особливості прояву емоційного інтелекту в структурі точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності студентів. Обґрунтовано та апробовано тренінгову програму підвищення точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності здобувачів вищої освіти засобами емоційного інтелекту. Розроблено психолого-дидактичні поради до підвищення точності метакогнітивного моніторингу навчальної діяльності в студентів засобами емоційного інтелекту, що стануть корисними для науковців, науково-педагогічних працівників, психологів- практиків, здобувачів вищої освіти, а також усіх суб’єктів пізнавальної діяльності, які працюють з інформацією.^UThe dissertation is devoted to the study of the peculiarities of the manifestation of emotional intelligence in the structure of metacognitive monitoring accuracy. The results of the comprehensive study are represented using a theoretical and empirical study of the features of the manifestation of emotional intelligence in the structure of metacognitive monitoring accuracy of university students’ learning activities. The study theoretically analyzed the concepts of emotional intelligence and metacognitive monitoring in Ukrainian and foreign psychological literature, determined their role in the productivity of university students’ learning activities, in particular in the system of self- regulated learning, described the features of the manifestation of emotional intelligence in the context of the main characteristics of metacognition, in the structure of metacognitive monitoring accuracy of university students’ learning activities. We consider the concept of emotional intelligence as a complex integral-hierarchical system, which is based on the unity of cognitive, emotional, adaptive and social components in the process of intrapersonal and interpersonal ability to identify and evaluate emotions, to promote emotional facilitation of thinking, to understand emotions and to manage them to dynamize intense emotional and intellectual development of the individual. Metacognitive monitoring is an important prerequisite for the effectiveness of learning activities, since, as a way of monitoring the subject’s cognitive activity and evaluating its results in the process of performing cognitive tasks, it enables self-regulation of the process and the result of performance. The peculiarities of the manifestation of emotional intelligence in the structure of metacognitive monitoring accuracy of university students’ learning activities have been empirically clarified. The training program for improving the accuracy of metacognitive monitoring of university students’ learning activities using emotional intelligence has been substantiated and tested. Psychological and didactic tips are developed to increase metacognitive monitoring accuracy using emotional intelligence, which will be useful for scientists, scientific and pedagogical staff, psychologists-practitioners, university students, as well as all subjects of cognitive activity who work with information.

Дисертацію присвячено теоретичним і практичним проблемам запобігання кримінальним правопорушенням, що вчиняються молодіжними угрупованнями в Україні з урахуванням сучасного стану кримінального, кримінального процесуального законодавства та правоохоронної діяльності. Встановлено, що основними молодіжними угрупуваннями спрямованими на протиправні дії є неформальні, дії яких носять переважно хуліганський характер, який з часом проявляється у насильницьких агресивних протиправних діях. Під неформальними молодіжними групами насильницької спрямованості запропоновано розуміти антисоціальні стійкі структурні формування, до складуяких входить не менше 5 осіб віком від 14 до 35 років, пов’язаних єдиними інтересами та потребами, що мають власну субкультуру, різний ступінь групової криміногенності, що проявляється у вчинені кримінальних правопорушень насильницького характеру. Під агресією розуміється – цілеспрямована, деструктивна поведінка, яка виражається в певних діяннях, які мотивовані ворожістю та ненавистю до людей, суспільства і завдають шкоду життю, здоров’ю, честі та гідності, правам людини, викликають в неї психічнийдискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за що передбачена кримінальна відповідальність.Розкрито зміст елементів кримінологічної характеристики кримінальних правопорушень, що вчиняються молодіжними угрупованнями з виокремленнямвідомостей про стан, структуру, динаміку й географію кримінально каранихдіянь цієї категорії, причини та умови, які сприяють їх учиненню, соціальнопсихологічні ознаки правопорушників (учасників молодіжних груп, злочинних організацій, банд, інших формувань) і потерпілих, а також показано зв’язок діяльності молодіжного угрупування зі ступенем агресивної поведінкової установки особи-злочинця, латентності та ефективністю вжитих заходів запобігання.З’ясовано (на основі аналізу статистичних показників за 2013–2021 рр.), що сучасна злочинність в Україні характеризується щорічним збільшенням кількості тяжких кримінальних правопорушень учинених у складі молодіжних груп і організацій, у тому числі шляхом застосування зброї та вибухових речовин, залучення до вчинення порушень громадського порядку молодіжних об’єднань, що загалом негативно впливає на суспільний розвиток в умовах збройної агресії, загострення внутрішньополітичної конфронтації таекономічної нестабільності.Констатовано, що політичні та соціально-економічні зміни, зниження рівня життя, втрата моральних орієнтацій, ослаблення функцій сім’ї, криміналізація суспільства наклала глибокий відбиток на поведінку молоді. До загальних (макрорівень) детермінантів злочинної поведінки членів молодіжних угруповань віднесені: стрімке розшарування суспільства на бідних і багатих та інший стратифікаційний розподіл суспільства на групи; загальне зниження керованості соціальними процесами; нестабільність економічної ситуації україні; зниження рівня життя; неспроможність сім’ї; недоліки державного та громадського устрою; деформація морально-психологічних установок членівнеформальних молодіжних груп; переважання корисливих, егоїстичноіндивідуальних, демонстративно-агресивних та насильницьких мотивів. До спеціальних (мікрорівень) – дисфункціональність сім’ї; соціальну дезадаптацію особи та інші відчуження від соціального середовища; вікові, психічні та інші особистісні особливості; готовність уникнути від вирішення життєвих проблем у світі алкоголю та наркотиків, що утворюють тимчасову ілюзорну стабільність; відсутність можливості реалізуватися у суспільно кориснійдіяльності; відчуття безцільності існування; відданість близьким; дистанціювання від успішних молодих людей; вплив асоціального середовища. Під особою яка вчиняє кримінальні правопорушення у складі молодіжних угруповань слід розуміти сукупність її соціально-демографічних, моральнопсихологічних, соціально-рольових та кримінально-правових ознак та властивостей, що виявляються в злочинній поведінці, детермінованій негативними ідеологічними. поглядами та агресією до оточуючих. Основними характерними рисами соціально-психологічного портрета особи, яка вчиняє кримінальні правопорушення у складі молодіжних угруповань є: зневага досуспільно значущих інтересів та інтересів інших осіб; виражений егоїзм, підпорядкування поведінки інших осіб власним інтересам і бажанням; особлива зухвалість, жорстокість стосовно до потерпілих; підвищена конфліктність; низький загальноосвітній рівень цієї категорії осіб; внутрішня готовність до протиправних вчинків; високий відсоток осіб підліткового та молодіжного віку, які вчиняють вуличне насильство; досить високий рівень групової організації вуличних насильницьких злочинців.^UThe dissertation focuses on the theoretical and practical problems of preventing criminal offenses committed by youth groups in Ukraine, taking into account the current state of criminal, criminal procedural legislation and law enforcement activities.It has been established that the main youth groups aimed at illegal actions are informal ones, whose actions are mainly hooligan in nature, which over time manifests itself in violent, aggressive illegal actions. Informal youth groups with a violent orientation are proposed to be understood as antisocial stable structural formations, which include at least 5 people aged from 14 to 35, connected by common interests and needs, having their own subculture, varying degrees of group crime rates, manifested in the committed criminal offenses of a violent nature.Aggression is understood as purposeful, destructive behavior, which is expressed in certain actions, motivated by hostility and hatred towards people, society and causingdamage to life, health, honor and dignity, human rights, bringing about mental discomfort (a state of tension, anxiety, fear and other negative emotions), for whichcriminal liability is provided.The content of the elements of the criminological characteristics of criminal offenses committed by youth groups is disclosed, with information on the state, structure, dynamics and geography of criminally punishable acts of this category, the reasons and conditions that contribute to their commission, socio-psychological characteristics of offenders (members of youth groups, criminal organizations), gangs, other formations) and victims, and the connection between the activities of the youth group and the degree of aggressive behavioral attitude of the criminal, latency and effectiveness of the preventive measures taken is also shown.It has been found out (based on the analysis of statistical indicators in 2013–2021), that modern crime in Ukraine is characterized by an annual increase in the number of serious criminal offenses committed as part of youth groups and organizations, including the use of weapons and explosives, the involvement of youth associations in committing violations of public order, which in general negatively affects social development in conditions of armed aggression, aggravation of internal political confrontation and economic instability.It has been established that political and socio-economic changes, a decrease in the standard of living, the loss of moral orientations, the weakening of family functions, and the criminalization of society left a deep impression on the behavior of young people. General (macro-level) determinants of criminal behavior of members of youth groups include: rapid stratification of society into poor and rich and other stratification of society into groups; a general decrease in controllability of social processes; instability of the economic situation in the country; decrease in the standard of living; family failure; shortcomings of the state and public system; deformation of moral and psychological attitudes of members of informal youthgroups; predominance of self-serving, selfish-individual, demonstrative-aggressive and violent motives. Special (micro-level) determinants include dysfunctionality ofthe family; social maladaptation of a person and other alienation from the social environment; age, mental and other personal characteristics; willingness to avoidsolving life problems in the world of alcohol and drugs, which create a temporary illusory stability; lack of opportunity to be realized in socially useful activity; feelingof purposelessness of existence; devotion to loved ones; distancing from successful young people; the influence of antisocial environment.A person who commits criminal offenses as part of youth groups is understood as a set of his socio-demographic, moral-psychological, social-role and criminal-legalfeatures and properties, which are manifested in criminal behavior determined by negative ideological views and aggression towards others. The main characteristicfeatures of the socio-psychological portrait of a person who commits criminal offenses as part of youth groups are: contempt for socially significant interests and the interests of other people; expressed selfishness, subordination of the behavior of other people to one's own interests and desires; special audacity, cruelty towards thevictims; increased conflict; low general education level of this category of persons; internal readiness for illegal acts; a high percentage of adolescents and young adultswho commit street violence; a fairly high level of group organization of violent street criminals.

Висвітлено оцінно-емотивний аспект експресивності сучасних іспанських аналітичних статей. Запропоновано визначення аналітичної статті як прагматично-орієнтованого тексту оцінно-емотивного характеру, метою створення якого є здійснення мовленнєвого впливу на свідомість, почуття та емоції адресата з метою стимулювання змін у його світогляді та соціальній позиції. До групи аналітичних жанрів включено власне статтю, коментар, колонку, критику, листи до редактора та огляд преси. З'ясовано, що адресант є ключовою фігурою у створенні тексту, що знаходить відображення в акцентованому характері експресивності, відкритій оцінності та емотивній насиченості матеріалу. Показано роль оцінної програми як домінанти аналітичної статті, зокрема доведено, що негативна оцінка є частиною комунікативності стратегії адресанта. Показано можливості здійснення за допомогою аналітичної публікації глибокого взаємопроникнення таких лінгвопрагматичних аспектів експресивності, як оцінність та емотивність, що утворюють оцінно-емотивну домінанту. На підставі вивчення композиційно-змістової структури аналітичної статті у контексті прагматики встановлено прагматично навантажені композиційні блоки тексту (інтродуктивну та заключну частини). Розкрито значення різних видів повтору (морфемного, лексичного та синтаксичного) та їх комбінування, риторичних питань та діалогізмів як способів інтенсифікації оцінно-емотивної домінанти змісту висловлювання іспанської статті аналітичного жанру.

  Скачати повний текст

Зроблено функціонально-прагматичний аналіз значення чеських прагматичних кліше (ПК) - міжрівневих одиниць, значення та призначення яких сформовано мовою та мовленнєвою системами. Запропоновано сприймати значення ПК як відносно стабільно організовану референційну, емоційну та функціонально-смислову інформацію, одержану на перетині семантики та прагматики, зумовлену контекстуальністю та призначенням впливати на емоції, інтелект і поведінку комунікантів. Відзначено, що комунікативно-прагматична типологія ПК грунтується на функціонально-семантичних критеріях, насамперед на актомовленнєвих (ілокутивних) функціях. На цій підставі виділено ПК звертання, знайомства, вітання, прощання, ритуального та неритуального запиту інформації, привертання уваги, метатекстові оператори, прохання, пропозиції, запрошення, поради, похвали, компліменту, подяки, вибачення, згоди, незгоди, у межах яких виявлено додаткові ілокутивні підтипи. На базі спорідненості функціональних ознак утворено метакомунікативні, спонукальні, оцінні, співпереживання та негопозитивні ПК. Зроблено висновок, що кожен смисловий різновид грунтується не тільки на притаманних йому типізованих семантичних елементах пресупозиції вживання та функціях, а й на мовних і немовних індикаторах функцій, а також синтагматичних і парадигматичних зв'язках з іншими ПК.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття милосердя, проаналізовано історико-педагогічний аспект проблеми, визначено компоненти (афективний, когнітивний, аксіологічний і праксеологічний), критерії та показники - емоційно-чуттєве сприйняття милосердя як найвищої загальнолюдської цінності (здатність співпереживати, співчувати, отримувати позитивні емоції від милосердних проявів); розуміння сутності милосердя та здатність до милосердних проявів (уявлення щодо милосердя та способи його прояву, уміння провести правильний моральний вибір, здатність усвідомити й обгрунтувати його); інтерес і потреба, ціннісні та соціальні установки щодо проявів милосердя (здатність розрізняти позитивні і негативні вчинки, виокремлювати ситуації і суб'єкти, які потребують милосердя, наявність переконань щодо необхідності милосердя); наявність досвіду милосердної поведінки з власної ініціативи (здатність до альтруїстичних учинків, обмеження власних бажань на користь іншого, уміння вибрати доречний і адекватний спосіб прояву милосердя) та рівні (нульовий, низький, середній, високий) прояву милосердя у дітей молодшого шкільного віку.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування й емпірично вивчено соціально-психологічні особливості впливу бренд-комунікації на споживчу поведінку студентської молоді, урахування яких сприятиме підвищенню ефективності бренд-комунікацій, розвитку моральних інтенцій споживачів і бренд-комунікаторів. Об'єктом дисертаційного дослідження обрано брендкомунікації як соціально-психологічний феномен, предметом – соціальнопсихологічні особливості впливу бренд-комунікацій на споживчу поведінку студентської молоді. Мета дослідження передбачала теоретичне обґрунтування та емпіричну перевірку змісту та соціально-психологічних особливостей впливу бренд-комунікацій на споживчу поведінку студентської молоді.Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:вперше: виокремлено соціально-психологічні критерії (екологічність,диференційованість, позитивне ставлення та вмотивованість) сформованостіскладових (когнітивної, афективної, спонукальної) образу бренду якрезультату ефективних бренд-комунікацій; побудовано теоретичну модельвпливу бренд-комунікації на споживчу поведінку студентської молоді;виявлено рівні та соціально-демографічні особливості сформованостіскладових образу бренду у сприйманні студентської молоді;дістали подальшого розвитку положення про бренд як образсоціального об'єкту в сприйманні споживача; бренд-комунікацію в парадигмісоціальної психології; соціально-психологічні особливості й механізмивпливу бренд-комунікацій на сприймання й поведінку споживача;уточнено та поглиблено уявлення про: соціальну перцепцію яксприймання соціальних об'єктів; особливості сприймання споживача таспоживчої поведінки; ефективні бренд-комунікації як різновид соціальнихкомунікацій тощо.Практичне значення одержаних результатів визначається тим, щовизначені критерії та показники бренд-комунікації можуть застосовуватися впроцесі психологічної діагностики ефективності впливу бренд-комунікаційна споживчу поведінку. Апробований у дослідженні методичнийінструментарій може стати соціально-психологічною складовою оцінюванняефективності бренд-комунікацій. Розроблена й апробована методикадослідження особливостей бренд-комунікацій може використовуватися вповсякденній практиці рекламних компаній для оцінки ефективностіпозиціонування різних брендів.Матеріали дисертації можуть бути використані у процесі підготовкимайбутніх менеджерів, маркетологів, працівників рекламної сфери,психологів, під час викладання соціальної психології, психології маркетингута реклами, іміджелогії у закладах вищої освіти, а також для розробкинавчально-методичних матеріалів, орієнтованих на якісні зміни у брендкомунікації та споживчій поведінці студентської молоді.Запропоновано теоретичну модель бренд-комунікації, основнимелементом якої є взаємодія бренд-комунікатора (виробника товару / послуг) та реципієнта (споживача), спрямована на обмін повідомленнями щодобренду на різних каналах і «пунктах доступу» з метою формування образубренду. Показано, що результатом бренд-комунікації є образ бренду яксоціального об'єкту, у структурі якого виокремлено такі складові: когнітивна(сукупність знань про бренд, його відмітних характеристик і корисність длязадоволення потреб споживача; критерії: диференційованість іекологічність); афективна (зумовлює позитивні емоції, високий рівеньпозитивного ставлення до бренду та довіри; критерій: позитивне ставлення);спонукальна (спонукає споживача до активності стосовно певного бренду;критерій: умотивованість). Унаслідок ініціювання впливу брендкомунікатора (переконання, навіювання, зараження та наслідування) насприймання споживача формується образ бренду на основі актуалізації рядусоціально-психологічних механізмів (соціальні порівняння й категоризація,ідентифікація, персоніфікація, самомоніторинг та ін.).^UThe thesis rests on firm theoretical foundation and empirical evidence in orderto research the socio-psychological impact of brand communication on consumerbehavior of student youth. The research will help to enhance brand communicationeffectiveness and develop intent-based moral judgments of consumers and brandcommunicators. The object of research is brand communications as a sociopsychological phenomenon. The subject of research is a socio-psychologicalimpact of brand communication on consumer behavior of student youth.The scientific novelty and theoretical significance of the dissertation research isthat:first: defined socio-psychological criteria (environmental friendliness,differentiation, positive attitude and motivation) formation of components(cognitive, affective, motivational) of the brand image as a result of effective brandcommunications; the theoretical model of social and psychological features ofinfluence of brand communication on consumer behavior is constructed; revealedequal and socio-demographic features of the formation of the components of thebrand image in the perception of student youth;received further development of the position of the brand as an image of asocial object in the perception of the consumer; brand communication in theparadigm of social psychology; socio-psychological features and mechanisms ofinfluence of brand communications on consumer perception and behaviorclarified and deepened the idea of social perception as the perception of socialobjects, features of consumer perception and consumer behavior; affective brandcommunication as a kind of social communication, etc.The practical significance of the work is that: certain criteria, indicators andsocio-psychological mechanisms of brand communication can be used in the processof psychological diagnosis of the effectiveness of the impact of brandcommunications on consumer behavior. The methodological tools tested in the studycan become a socio-psychological component of evaluating the effectiveness ofbrand communications. The developed and tested method of research of features ofbrand communications can be used in daily practice of the advertising companies foran estimation of efficiency of positioning of various brands.The dissertation materials can be used in the process of preparing futuremanagers, marketers, advertising workers, psychologists for professional activities,in the process of teaching social psychology, psychology of marketing andadvertising, imagology in higher education, as well as to develop teaching materialsfocused on qualitative changes in the process of brand promotionBased on the theoretical analysis of the literature, the main approaches(psychoanalytic, neobehavioral, cognitive, constructivist, semiotic, activityapproach) to the study of brand communications are identified. Based on thegeneralization of the provisions of these approaches, a comprehensive approach tobrand communication as a type of social communication is proposed, which is a setof certain actions in the process of social interaction (interpersonal, intergroup,mass), aimed at building socio-psychological relations of brand communicators andconsumer influence on the opinion, motives, attitudes, behavior of consumers inrelation to certain producers of goods / services.The properties of brand communication are determined: interactivity,nonlinearity, multilevel, multiplicity, heterochrony, ability to promote the formationof certain social groups based on the distributed symbolic value of goods / services,etc.A theoretical model of brand communication is proposed, the main element ofwhich is the interaction of the brand communicator (producer of goods / services)and the recipient (consumer), aimed at exchanging brand messages on differentchannels and "access points" to form a brand image. It is shown that the result ofbrand communication is the image of the brand as a social object, in the structure ofwhich the following components are distinguished: cognitive (set of knowledgeabout the brand, its distinctive characteristics and usefulness to meet consumerneeds; criteria: differentiation and environmental friendliness); affective (causespositive emotions, a high level of positive attitude to the brand and trust; criterion:positive attitude); motivating (encourages the consumer to be active in relation to aparticular brand; criterion: conditionality).

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства сімейно-шлюбні відносини, як і в давні часи, становлять одну з основних соціальних і культурних цінностей людства. Споконвіку головним завданням новоутвореної сім'ї було народження та виховання дітей для подальшого продовження свого роду з метою передачі культурних надбань нащадкам. Однак, сучасний образ сім'ї зазнав суттєвих трансформацій, оскільки світ не стоїть на місці, він постійно змінюється і вдосконалюється. Глобалізація, діджиталізація – саме ці процеси призводять до осучаснення традиційних звичаїв та обрядів, які в свою чергу змінюють структуру і сутність тих чи інших традиційних дійств. Це говорить про несвідому підміну понять.Отримані результати дослідження демонструють трансформаційні зміни, яких зазнали сімейно-шлюбні відносини в порівнянні з українським традиційним суспільством, а також відмову від насаджених правил та норм старшим поколінням до ціннісної орієнтації молодого покоління, опираючись на власні емоції та почуття.Вивчення проблематики даного дисертаційного дослідження проводиться через дослідження відносин студентської молоді, оскільки саме вона є активним «двигуном» розвитку суспільства. Студентська молодь в різнічаси була ідейним новатором. Водночас, вона завжди зберігала в собі традиційні вірування, повір'я.^UThe study on the topic of this dissertation was carried out during 2016-2020 according to the plans of research work of the Department of Ethnology and Local Lore of the Faculty of History of Taras Shevchenko National University of Kyiv.At the present stage of development of our society, family and marital relations are one of the basic social and cultural values of mankind as in ancient times. Throughout history, the main task of a new family has been the birth and upbringing of children for further continuation of the family in order to pass cultural heritage to descendants. However, the modern image of the family has undergone significant transformations because the world does not stand still but it is constantly changing and improving. Globalization and digitalization are the processes that lead to the modernization of traditional customs and rituals, which in turn change the structure and essence of certain traditional actions. This fact indicates an unconscious substitution of concepts.The results of this research show the transformational changes that family and marital relations have undergone in comparison with the traditional Ukrainian society, as well as the refusal of the rules and norms established by the older generation to the value orientation of the younger generation based on their own emotions and feelings.

Проаналізовано механізми вегетативного забезпечення станів тривоги та страху у хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) за процесу вербального, рефлексогенного впливу та їх сполучення за умов ортопедичного лікування. Установлено динаміку розвитку станів тривоги та страху у таких хворих у передопераційний період, під час втручання та після завершення операції препарування твердих тканин зубів. Досліджено вегетативні емоції та стани тривоги і страху у стоматологічних хворих з АГ як причини, які перешкоджають своєчасному зверненню за ортопедичною допомогою. Уперше на підставі результатів клінічних і психологічних досліджень в ортопедичній стоматології запропоновано й обгрунтовано застосування психотерапевтичного комплексу для підготовки пацієнтів з АГ до препарування твердих тканин зубів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню психологічних чинників подолання емоційного вигорання військовослужбовців в умовах довготривалих збройних конфліктів. Здійснено теоретичний аналіз наукових досліджень у вітчизняній і зарубіжній літературі щодо проблеми емоційного вигорання. Визначено критерії, показники, ознаки та чинники емоційного вигорання у військовослужбовців, що виникли внаслідок впливу стресових факторів. Емпірично досліджено психологічні особливості військовослужбовців із емоційним вигоранням. На основі теоретичного аналізу обґрунтовано програму подолання та запобігання емоційного вигорання у військовослужбовців. Емоційне вигорання представлено як комплексний психофізіологічний феномен, що виникає у процесі тривалого емоційного навантаження в діяльності та спричиняє вияв емоційного, фізичного та розумового виснаження. Емоційне вигорання призводить до виникнення професійних деструкцій, що змінюють цілісність особистості, знижують рівень її реалізованості і стійкість до впливу несприятливих чинників соціального середовища, тобто до зниження адаптації, що впливає на результати професійної діяльності. Симптомами вигорання військовослужбовців є: поведінкові (небажання вести документацію, формальне ставлення до професійних завдань); афективні (емоційна втома, знижений настрій, висока збудливість); інтелектуальні (низька концентрація уваги, почуття фрустрації); фізіологічні (порушення сну, втома, головні болі, чутливість до інфекційних захворювань). Емоційна гнучкість є важливим чинником запобігання емоційному вигоранню. Обгрунтовано систему чинників, які призводять до емоційного вигорання та порушення професійної діяльності військовослужбовців, серед яких когнітивні, емоційно-вольові та поведінкові. Визначено, що ресурс подолання стресогенних подій полягає у виборі успішних або неуспішних адаптивних стратегій поведінки, а рівень розвитку і вибір адаптаційних механізмів важливі для соціально-психологічного функціонування особистості. Психотерапевтична робота з військовослужбовцями із емоційним вигоранням зосереджена на таких напрямках: розділення цього емоційного переживання з психотерапевтом і групою; спілкування у групі з людьми зі схожим травматичним досвідом; розвиток здатності спостерігати за тим, як інші переживають глибокі емоції на основі групової підтримки від терапевта й учасників групи; спільне навчання застосовувати методи, які допомагатимуть опрацьовувати наслідки складного емоційного досвіду; можливості бути в ролі того, хто сприяє (підтримує, здатний повернути почуття власної гідності); здобуття досвіду нових взаємин, що допомагають учасникам групи сприйняти емоційну подію в більш прийнятний спосіб.Соціально-психологічна реабілітація спрямована на системний психологічний вплив, що представлений взаємопов’язаними компонентами: діагностики психологічних питань; психологічного консультування з питань ефективної соціально-психологічної адаптації до діяльності, подолання особистісних і сімейних проблем; корекційної та психотерапевтичної роботи; психологічної реабілітації; професійної підготовки. Згідно із результатами статистичного опрацювання емпіричних даних встановлено, що у військовослужбовців переважає низький рівень емоційно-вольового та середній рівень інтелектуального компонентів, що свідчить про наявність у військовослужбовців емоційного вигорання, невротизації, тривожності, депресивності. Подолати проблему емоційного вигорання у військовослужбовців можна за умови актуалізації вказаних структурних компонентів і рівня розумових здібностей, аналітичного мислення, креативного мислення (когнітивний чинник), нервово-психічної стійкості, адаптивності (емоційно-вольовий чинник), взяття відповідальності, цілей життя, поведінкової активності (поведінковий чинник). Результати дослідження з подолання емоційного вигорання у військовослужбовців показали позитивні зміни у змісті її компонентів (когнітивного, емоційно-вольового, поведінкового), що дає підстави стверджувати, що усі прийоми та засоби експериментального впливу є адекватними меті й основним завданням дисертації.За результатами констатувального експерименту виявлено, що у більшості військовослужбовців переважає низький рівень емоційно-вольового та середній рівень інтелектуального компонентів, що свідчить про наявність у військовослужбовців емоційного вигорання, невротизації, тривожності, депресивності та необхідність цілеспрямованої роботи з розвитку цих компонентів емоційного розладу.Відповідно до отриманих результатів формувального експерименту у військовослужбовців виявлено зростання рівня розумових здібностей, аналітичного мислення, креативного мислення, адаптивності, поведінкової активності та зниження рівня невротизації. Ключові слова: емоційне вигорання, військовослужбовці, корекція, професійна діяльність, реабілітація, самоконтроль поведінки, адаптація, аналітичне мислення, нервово-психічна стійкість, відповідальність, цілі життя.^UThe dissertation is devoted to the study of psychological factors of overcoming the emotional burnout of military personnel in conditions of long-term armed conflicts. A theoretical analysis of scientific research in domestic and foreign literature on the problem of emotional burnout. The criteria, indicators, signs and factors of emotional burnout in military personnel that have arisen as a result of the influence of stressful factors have been determined. Empirically investigated the psychological characteristics of military personnel with emotional burnout. On the basis of theoretical analysis, the program of overcoming and preventing emotional burnout in military personnel is substantiated. Emotional burnout is presented as a complex psychophysiological phenomenon that occurs in the process of prolonged emotional stress in the activity and causes the manifestation of emotional, physical and mental exhaustion. Emotional burnout leads to the emergence of professional destructions that change the integrity of the individual, reduce the level of its realization and resistance to the influence of adverse factors of the social environment, that is, to a decrease in adaptation, which affects the results of professional activity. Symptoms of burnout of military personnel are: behavioral (unwillingness to keep documentation, formal attitude to professional tasks); affective (emotional fatigue, low mood, high excitability); intellectual (low concentration of attention, sense of frustration); physiological (sleep disturbances, fatigue, headaches, sensitivity to infectious diseases). Emotional flexibility is an important factor in preventing emotional burnout. The system of factors that lead to emotional burnout and violation of professional activities of military personnel, including cognitive, emotional-volitional and behavioral, has been substantiated.Analysis of scientific and methodological literature has shown that the resource of overcoming stressful events is the choice of successful or unsuccessful adaptive strategies of behavior, and the level of development and the choice of adaptation mechanisms are important for the socio-psychological functioning of the individual. The effectiveness of socio-psychological adaptation depends on the level of achievement and subjective satisfaction of the individual with their achievements in professional activity.Psychotherapeutic work with military personnel with emotional burnout focuses on the following areas: sharing this emotional experience with the psychotherapist and the group; communication in a group with people with similar traumatic experiences, which makes it possible to reduce the feeling of isolation, alienation, shame and strengthen the sense of identity, congruence, community, despite the individuality of the emotional experience of each group member; developing the ability to observe how others experience deep emotions based on group support from the therapist and group members; Joint training to apply methods that will help to work out the consequences of complex emotional experience; opportunities to be in the role of one who contributes (supports, gives confidence, is able to regain self-esteem); gaining experience of new relationships that help group members perceive an emotional event in a different, more acceptable way.Socio-psychological rehabilitation is aimed at systemic psychological impact, represented by interrelated components: diagnosis of psychological issues; psychological counseling on effective socio-psychological adaptation to activities, overcoming personal and family problems; correctional and psychotherapeutic work; psychological rehabilitation; professional training, presenting a number of important trainings (career guidance, communicative, assertiveness training). The main prerequisites for successful work with clients with emotional burnout are the ability of the client to discuss problems in all areas of life that bother him, and the ability of the psychotherapist to listen to the client's story.According to the results of statistical processing of empirical data, it has been established that military personnel have a low level of emotional-volitional and average level of intellectual components, which indicates the presence of emotional burnout, neurotization, anxiety, depression.According to the results of the ascertaining experiment, it was found that the majority of servicemen have a low level of emotional-volitional and average level of intellectual components, which indicates the presence of emotional burnout, neurotization, anxiety, depression and the need for purposeful work on the development of these components of emotional disorder.Key words: emotional burnout, military personnel, correction, professional activity, rehabilitation, self-control of behavior, adaptation, analytical thinking, neuropsychic stability, responsibility, whole lives.

Авторкою здійснено теоретичний аналіз стану дослідженості проблеми емоційного інтелекту у психології. Специфіка емоційного інтелекту практичних психологів полягає у його залежності від таких професійно важливих якостей для цієї професійної діяльності як здатність до рефлексії, емпатії, керування власними емоціями, конфліктної компетентності, вміння ефективно застосовувати копінг-стратегії у стресових ситуаціях. Теоретичний аналіз наукових джерел надав можливість обґрунтувати критерії оцінки розвитку емоційного інтелекту майбутніх практичних психологів (рефлексія, саморегуляція), а також охарактеризувати їхні показники та рівні (високий, середній, низький). Результати констатувального експерименту довели, що більшість майбутніх психологів зазвичай правильно ідентифікують різноманітні емоції, розпізнають їхню щирість, можуть самостійно зменшити вплив негативних емоцій на продуктивність виконуваної діяльності, розуміють внутрішні та зовнішні причини появи різних емоційних станів, а також у багатьох випадках здатні керувати власними емоціями в процесі міжособистісної взаємодії. Серед складових емоційного інтелекту найбільш розвиненою у майбутніх психологів виявилась ідентифікація емоцій, а найменш розвиненою – управління емоціями, що пов’язано з послідовним становленням цих здатностей в онтогенезі.На основі теоретичного аналізу наукової літератури, результатів емпіричного дослідження і положень теорії функціональних систем автором запропоновано модель емоційного інтелекту майбутніх практичних психологів, на якій базується авторська програма його розвитку.Аналізуючи результати формувального експерименту, можна стверджувати, що впровадження розвивальної програми у формі соціально-психологічного тренінгу позитивно вплинуло на здатність майбутніх психологів чітко усвідомлювати й осмислювати акткальні власні почуття, враховуючи контекст ситуації та емоційні стани її учасників, якісно аналізувати власніемоції та їхній вплив на поведінку у минулому, ефективно прогнозувати власні емоційні стани як відповідь на можливі майбутні події.^UThe author made a theoretical analysis of the state of research of the problem of emotional intelligence in psychology.The specificity of the emotional intelligence of practical psychologists lies in its dependence on such professionally important qualities for this professional activity as the ability to reflect, empathize, manage one's own emotions, conflict competence, and the ability to effectively apply coping strategies in stressful situations. The theoretical analysis of scientific sources made it possible to substantiate the criteria for evaluating the development of emotional intelligence of future practical psychologists (reflection, self-regulation), as well as to characterize their indicators and levels (high, average, low).The results of the ascertainment experiment proved that the majority of future psychologists usually correctly identify various emotions, recognize their sincerity, can independently reduce the impact of negative emotions on the performance of the performed activity, understand the internal and external causes of the appearance of various emotional states, and in many cases are able to manage their own emotions in the process of interpersonal interaction. Among the components of emotional intelligence, the identification of emotions was the most developed among future psychologists, and the least developed was the management of emotions, which is connected with the sequential formation of these abilities in ontogenesis.Based on the theoretical analysis of scientific literature, the results of empirical research and the provisions of the theory of functional systems, the author proposed a model of the emotional intelligence of future practical psychologists, on which the author's development program is based.Analyzing the results of the formative experiment, it can be asserted that the implementation of the development program in the form of socio-psychological training had a positive effect on the ability of future psychologists to clearly understand and interpret their actual feelings, taking into account the context of the situation and the emotional states of its participants, to qualitatively analyze their own emotions and their influence on behavior in the past, to effectively predict one's own emotional states as a response to possible future events.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та емпіричне вивченняважливої наукової проблеми емоційного інтелекту як чинника професійноїсамореалізації фахівців державної служби зайнятості.З урахуванням підходів, які існують в соціальній, організаційній таекономічній психології, аналізу зарубіжної та вітчизняної літератури, удисертації визначено, насамперед, теоретико-методологічні засадидослідження проблеми емоційного інтелекту та професійної самореалізаціїфахівців державної служби зайнятості.Розкрито сутність емоційного інтелекту як багатогранногопсихологічного феномену, який є сукупністю емоційно-інтелектуальнихздібностей, що забезпечують розуміння емоційної інформації (як власної так іінших людей), управління власними емоційними переживаннями(саморегуляція) та здійснення конструктивного впливу на емоційний станінших людей. Систематизовано передумови формування та розвиткуемоційного інтелекту особистості, серед яких виокремлено: біологічні, вікові,соціальні та професійно-формувальні. Розглянуто структуру емоційногоінтелекту: як співвідношення когнітивного, емоційного та поведінковогокомпонентів; в залежності від вектору спрямованості та ієрархічності розвиткуздібностей; за локальністю відображення; у відповідності до характерологічнихособливостей особистості.Визначено, що основними складовими емоційного інтелекту виступаютьздібності до розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, а також вмінняуправляти власними емоціями та здійснювати вплив на емоції інших людей.Виділено основні функції емоційного інтелекту: регулятивну, завдяки якій відбувається регуляція емоційної та поведінкової активності; адаптивну, якапроявляється в активізації адаптаційного потенціалу особистості;стресозахисну, яка сприяє запобіганню та подоланню стресу.Розкрито сутність та особливості професійної самореалізаціїособистості, як індивідуального, циклічного, динамічного та безупинногопроцесу реалізації особистісного потенціалу людини в професійній діяльності.Виявлено, що здебільшого професійна самореалізація особистостірозглядається як процес особистісно-професійного розвитку та передбачаєпроходження певних етапів.Наукова новизна та теоретичне значення роботи полягає в тому, щовперше: визначено рівень емоційного інтелекту фахівців ДСЗ та проаналізованойого соціально-демографічні та професійні особливості; визначено рівень тапроаналізовано соціально-демографічні та професійні особливості професійноїсамореалізації фахівців ДСЗ; проаналізовано особливості взаємозв'язкуемоційного інтелекту та компонентів професійної самореалізації фахівців ДСЗ; визначено роль емоційного інтелекту у професійній самореалізації фахівцівДСЗ; розроблено та апробовано тренінгову програму розвитку емоційногоінтелекту для підвищення рівня професійної самореалізації фахівців ДСЗ;уточнено зміст та структуру професійної самореалізації фахівців ДСЗ;розширено характеристику професійної діяльності фахівців ДСЗУ; поглибленоуявлення про особливості міжособистісної взаємодії «фахівець-клієнт» уконтексті професійної діяльності фахівців ДСЗ.Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці тавпровадженні тренінгової програми розвитку емоційного інтелекту фахівцівдержавної служби зайнятості для підвищення їх професійної самореалізації, якасприяє підвищенню рівня емоційної обізнаності фахівців, розвитку здібностейдо розуміння та усвідомлення емоційної інформації (власної та інших людей);розвитку вмінь щодо управління власними емоційними станами (емоційноїсаморегуляції); оволодінню системою знань та вмінь щодо конструктивноговпливу на емоційний стан інших людей (конструктивної взаємодії з клієнтамислужби зайнятості). Матеріали дослідження можуть бути використані: а) приорганізації професійного навчання фахівців ДСЗ; б) у розробці індивідуальнихпрограм особистісно-професійного розвитку фахівців ДСЗ в районних філіях тавідділеннях служби зайнятості; в) при підготовці психологів до роботи зфахівцями ДСЗ, спрямованої на підвищення їх професійності; г) у навчальнихдисциплінах «Організаційна психологія», «Психологія праці» тощо.^UThe scientific novelty and theoretical significance of the work lies in the factthat for the first time: the level of emotional intelligence of specialists of The StateEmployment Servicehas been determined and its socio-demographic and professionalfeatures have been analyzed; the level and socio-demographic and professionalfeatures of professional self-realization of specialists of The State EmploymentService have been determined; the peculiarities of the relationship between emotionalintelligence and components of professional self-realization of specialists of TheState Employment Service have been analyzed; the role of emotional intelligence inthe professional self-realization of specialists of The State Employment Service hasbeen determined; it has been developed and tested a training program for thedevelopment of emotional intelligence to increase the level of professional selfrealization of specialists of The State Employment Service; the content and structureof professional self-realization of specialists of The State Employment Service havebeen specified; the description of professional activity of specialists of The StateEmployment Service of Ukraine specialists has been expanded; understanding of thepeculiarities of interpersonal interaction «specialist-client» in the context of theprofessional activities of specialists of The State Employment Service has beendeepened.The practical significance of the research results is in the development andimplementation of a training program for the development of emotional intelligenceof specialists of the state employment service to increase their professional selfrealization, which helps to increase the level of emotional awareness of specialists,development of understanding and awareness of emotional information; developmentof skills to manage their own emotional states (emotional self-regulation); masteringthe system of knowledge and skills for constructive influence on the emotional stateof other people (constructive interaction with clients of the employment service).Research materials can be used: a) in the organization of professional training ofspecialists of The State Employment Service; b) in the development of individualprograms of personal and professional development of specialists of The StateEmployment Service in district branches and offices of the employment service; c) inpreparing psychologists to work with specialists of The State Employment Serviceaimed at improving their professionalism; d) in the disciplines "OrganizationalPsychology", «Psychology of Work», etc.

Висвітлено психологічні особливості та закономірності діалогу в сучасній науці та виявлено зв'язок діалогу з такими явищами, як зовнішня та внутрішня мова, мислення та творчість, спілкування та конфлікт, особистість та відособлення, почуття й емоції. Виявлено гуманітарно-духовний зміст і теоретико-методологічний потенціал психології діалогу, які є основою інтерсуб'єктно-діалогічної парадигми в психологічній науці. Розроблено екзистенційно-онтологічну концепцію психології діалогу, у якій він розглядається в контексті "людинолюдського" буття у таких вимірах, як процес, подія, співбуття, самобуття та іншобуття. Визначено діалогічні концепції психологічних феноменів людського буття (взаємодії, конфлікту, ідентифікації, відособлення, потоку свідомості) та діалогічні інтерпретації екзистенційно-психологічних явищ (надії, провини, совісті, романтичності, молитви, щоденника). Досліджено природу багатьох екзистенційно-онтологічних явищ і феноменів духовно-особистісного буття людини. Проаналізовано принципи та форми практичної психології (психодіагностики, психотерапії, консультування). Теоретично обгрунтовано принципи та методи емпіричного діалогічного психологічного дослідження. Розроблено нові психодіагностичні методики інтерсуб'єктно-діалогічного дослідження та деякі методи та технології діяльності психолога в прикладій та практичній психології.

  Скачати повний текст

Досліджено засоби вираження мовленнєвої агресії у масмедійному політичному дискурсі України. Запропоновано визначення поняття "інвектива" у межах широкого підходу до цього явища. Сформульовано визначення поняття "інвективна тактика". На підставі аналізу сучасної російськомовної політичної газетної комунікації України визначено прийоми реалізації інвективної тактики, з'ясовано їх функціональне навантаження та мовленнєві маркери, а також виявлено лексико-фразеологічні та синтаксичні засоби реалізації інвективних намірів мовця. Визначено семантичні особливості стилістично маркованої лексики, метафор, лексичних новотворів, фразеологічних зворотів, деяких конструкцій експресивного синтаксису, що зумовлюють можливість їх використання як інвектив. З'ясовано існування в російській мові розвиненої системи інвективних засобів. Установлено широке використання одиниць цієї системи в українському масмедійному політичному дискурсі, намагання його учасників уникати найобразливіших одиниць і виражати негативну оцінку та негативні емоції з допомогою неоднозначних мовних засобів.

  Скачати повний текст

Установлено, що невротичні розлади у членів локомотивних бригад виникають у вигляді астено-вегетативних тривожно-фобічних обсесивно-фобічних, іпохондричних та істеричних реакцій доклінічного рівня. Як патогенні фактори, що провокують ці розлади визначено професійні шкідливі умови, переважно високе психо-емоційне напруження та суб'єктивне ставлення до нього, побутові психотравмувальні обставини, преморбідно скомпроментований грунт. Уточнено особистісний профіль і тип міжособистісної поведінки машиністів та їх помічників, що дозволяє прогнозувати дії в аварійній ситуації. Для профілактики невротичних розладів у членів локомотивних бригад слід обмежено приймати на роботу осіб з преморбідно скомпрометованим грунтом. Розроблено психокорекційну програму, яка містить заходи з нормалізації міжособистісних взаємодій машиніста та його помічника та дозволяє їм погасити небажані негативні емоції та негативні реакції за умов загрози аварійних ситуацій.

  Скачати повний текст

У дисертації розкрито суть поняття «спортивні комунікації». Запропоновано тлумачення поняття «медійність у спорті». Визначено сутність поняття «соціальне конструювання спорту». Досліджено сучасний стан спортивної сфери та виокремлено характерні риси, які впливають на формування іміджу спорту в Україні в системі спортивних комунікацій. Описано типи комунікаційних мереж. Обґрунтовано, що модель спортивних комунікацій SIMCM можна використовувати в Україні, але вона буде більш змістовною, якщо до основних восьми елементів додати складові Гуманістичної моделі маркетингу 4Е (етика, естетика, емоції, прихильність). Запропоновано когнітивну модель, яка надає змогу побачити чинники впливу, поділені на такі категорії з урахуванням їх впливу на систему загалом: цільовий, який є основою цього дослідження й головною складовою системи; керівні вершини, за допомогою цих чинників можна впливати на систему; чинники-індикатори, які демонструють розвиток об'єкта дослідження та інших показників у системі. Удосконалено сценарний аналіз впливу чинників на формування стратегії розвитку спортивних комунікацій. Застосовуючи когнітивний підхід та сценарний аналіз, отримано три сценарії розвитку спортивних комунікацій. Обґрунтовано впровадження сценаріїв розвитку спортивних комунікацій у межах концепції Стратегії розвитку спорту 2020–2030 рр. На основі дослідження досвіду зарубіжних країн із застосування інформаційно-комунікаційних технологій у спортивних комунікаціях визначено ключові критерії функціонування системи.^UThe field of sports is an area that is rapidly developing and operating under the influence of many factors. Sports industry participants are constantly interacting using a variety of media. At present, sports communications are a kind of link between consumers of sports products and sports institutions, organizations and companies. The purpose of sports communications is not only to perform the economic function of sports, but also to ensure social effect. Thus, the social function that the sporting industry is supposed to perform is taking place. Sports communications enable companies to make a profit on time (the financial component of sports communications) and at the same time motivate citizens to take up professional or mass sports and increase their interest in healthy and sporting life (social construction of the sports industry).That is why there is a need for further development of theoretical and scientific and methodological provisions on the evaluation and formation of directions of sports development communications aimed at identifying and utilizing those benefits that will contribute to positive development.The purpose of the research is theoretical and practical substantiation of sports strategic directions communications development. The object of study is the process of sports communications development. The subject of the research is theoretical and practical support for the substantiation of the sports communications development scenarios.The dissertation describes the concept of «sports communications» as an interchange between the parties: receiving and sending information – with the aim of creating, disseminating and consuming sports messages and enabling to identify the main components of the conceptual foundations of the sports communications development.The modern state of the sports field has been investigated and the characteristic features that influence the formation of the image of sport in Ukraine in the system of sports communications have been highlighted. Types of communication networks are considered. As a result, all the participants of communication are connected by means of setting up information flows.It is justified that the SIMCM sports communications model can be used in Ukraine, but it will be more meaningful if you add the components of the Humanistic 4E Marketing Model (Ethics, Aesthetics, Emotions, Affection) to the basic eight elements. These components will give a broader picture of modern thinking in the sports communications system.A cognitive model is proposed that allows us to see the factors of influence divided into the following categories, taking into account their impact on the system as a whole: the target factor, which is the basis of our research and the main component of the system; control vertices, these factors can influence the system; indicator factors that demonstrate the development of the research object and other indicators in the system.Scenario analysis of the influence of factors on the development of sports communications development strategy has been improved. Using a cognitive approach and scenario analysis, three scenarios of sports communications development were obtained.The introduction of sports communication development scenarios within the concept of the Sport Development Strategy 2020–2030 is substantiated.Exploring the experience of foreign countries in the use of information and communication technologies in sports communications, we can identify the key criteria for the functioning of the system, which are clearly traceable.In Ukraine, it is important to focus on the development of sports communications between the population and local authorities. As a result of this interaction, it is necessary to establish long-term relationships that will provide equal opportunities for sports and active recreation for all residents, regardless of their gender, age, religion or race, level of physical fitness and income. Particular attention should be paid to people with special needs and needy families and large families.Therefore, it is necessary to support at the state level sports organizations that hold free sports events, disseminate information on the availability of parks, playgrounds, swimming pools and other places where people can engage in not only professional but also mass sports. The social component of sports communications can be expressed through the support of organizations that promote healthy and sporting lifestyles through their activities.Adapting the domestic model of sports communications organization, which will allow timely notification to the public of current local sports programs and other sports activities, it is possible to take as a basis the European model of sports and to integrate public funds and sponsorship in the system of financing of this field.

У дисертації представлено науково-теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення проблеми медіарелігійності особистості. Медіарелігійність визначено як цілісний концепт, що є новим виміром релігійного життя особистості; форму функціонування релігійності як ціннісної орієнтації особистості, яка практикується та осмислюється у медіасередовищі. Створено інтегральну модель медіарелігійності особистості, яка представлена поєднанням дискурсивної та психосоціальної підструктур та трьома компонентами: когнітивним (інформаційно-смисловим), афективним (емоційно-мотиваційним) та конативним (поведінковим). Створено та апробовано авторський опитувальник медіарелігійності особистості, який пройшов перевірку за низкою психометричних характеристик. Проаналізовано панівні уявлення щодо провідних концептів релігійного дискурсу, психолінгвістичні маркери релігійних новин. Виявлено широкий спектр властивостей, які притаманні особистості, схильній до медіарелігійності на афективному (ціннісна сфера спрямована на збереження та допомогу іншим; домінування тривожних або депресивних емоційних станів, відчуття провини; позитивне ставлення до свого життя), когнітивному (орієнтація на майбутнє; внутрішній ресурсний потенціал для посттравматичного зростання) та поведінковому (використання адаптивних когнітивних та поведінкових стратегій; надмірна схильність до спілкування у соціальних мережах, зловживання у використанні інтернету та гаджетів) рівнях. Емпірично обґрунтовано можливості медіарелігійності як особистісного ресурсу подолання в умовах кризи.Ключові слова: медіарелігійність, релігійність, дискурс, комунікації, концепт, емоції, цінності, особистісний ресурс.^UThe thesis presents a scientific theoretical substantiation and an empirical study of personality's media religiosity problem. To conceptualize the outlined problem, the peculiarities of religious discourse, the phenomenon of mass religious communications and their influence on the personality religiosity are analyzed. Media religiosity is defined as a holistic concept, which is a new dimension of the personality religious life; a form of personal religiosity that is practiced and understood in the media environment (television, Internet, social networks, etc.).An integral model of personality media religiosity was created. This model consists of a combination of discursive and psychosocial substructures. The discursive substructure of media religiosity is based on a combination of religious and media discourses (media religious text), and the psychosocial one is represented by a set of personality properties formed as a result of a person's inclusion in religious practice in the media space. Three components are distinguished in the structure of media religiosity: cognitive (informational and semantic), affective (emotional and motivational) and conative (behavioral).In order to reduce the large amount of received empirical data and to find the most significant variables in the structure of personality media religiosity, a factor analysis was carried out. Three factors are outlined: meaning-making, subjective well-being and social support. Such results provided grounds for asserting that media religiosity can be a personal resource in overcoming stressful and traumatic life events.Empirical study of the hypothesis about media religiosity as the basis of individual resilience in the conditions of war was carried out through the narratives analysis. A tendency towards the use of positive meaningful markers by media religious personalities was revealed, namely, they less often focus on anger and pain, focus less on the past and think less about death, and turn more to religious coping (prayer, faith, etc.). We consider such results as a basis for partial confirmation of the hypothesis that media religiosity can be a personal resource for overcoming the psychological consequences of war. These results are only a first attempt to describe this relationship and require further research.Keywords: media religiosity, religiousness, discourse, communications, text, concept, emotions, values, personal resource.

Дисертаційне дослідження присвячено науковим розвідкам формування компетентності культурного самовираження майбутніх учителів музичного мистецтва в закладах вищої освіти КНР. Зазначена проблема була успішно вирішена завдяки глибокому аналізу та систематизації теоретичних ідей, а також широкому узагальненню досвіду щодо розвитку компетентності культурного самовираження майбутніх учителів музичного мистецтва у навчальному середовищі закладів вищої освіти Китайської Народної Республіки. Синергія різноманітних підходів та методів дозволила отримати нові знання та розширити нашу здатність до впровадження кращих практик формування компетентності культурного самовираження. Робота містить анотацію, зміст, вступ, два розділи, висновки, загальні висновки, список використаних джерел наприкінці дисертації та додатки. Вступ дослідження включає обґрунтування актуальності і доцільності розв’язання означеної теми, виявлено суперечності, що виникають на основі неузгодженості теорії та практики, представлено зв’язок теми дисертації з науковими доробками провідних дослідників цієї теми; зазначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; окреслено теоретичні й методологічні основи дослідження та відповідні методи дослідження; визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію результатів у ЗВО, структуру та обсяг дисертації, загальну кількість публікацій авторки за темою роботи. У першому розділі – «Теоретичні основи формування компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва в закладах вищої освіти» – визначено ключові терміни та поняття, що використовуються в роботі, зокрема поняття «самовираження», «компетентність», «культура», «компетентність культурного самовираження» тощо. Це допомагає зрозуміти загальний зміст дослідження та уникнути неоднозначності й непорозумінь у сприйнятті термінів. З’ясовано, що компетентність культурного самовираження – це здатність та навички проявляти свою індивідуальність, творчість, емоції та особистісні якості через різні види діяльності, такі як мистецтво, музика, література, публічний виступ, письмові та усні висловлювання, а також взаємодія з іншими людьми як в офлайн, так і онлайн просторі. Компетентність культурного самовираження включає здатність виявляти свої унікальні риси, інтереси, думки та переконання, а також ефективно комунікувати ці аспекти своєї особистості із навколишнім світом. Ця компетентність передбачає не лише здатність знайти і виразити свої ідеї, але й уміння адаптуватися до різних ситуацій та аудиторій, дотримуватися норм та культурних особливостей спілкування. Вона сприяє розвитку особистості студента, підвищенню самооцінки та самопізнання, забезпечує здатність студента до самореалізації, позитивного ставлення до себе та своїх можливостей у культурному просторі. Автор розкриває особливості культурного самовираження в контексті підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Вони можуть включати аспекти творчості, виразності, індивідуальності тощо, які стосуються самовираження студентів під час навчання у закладах вищої освіти. Визначено сучасні можливості прояву культурного самовираження у майбутніх вчителів при навчанні у закладах вищої освіти. У цій частині дослідження звертається увага на актуальні можливості та засоби самовираження, які студенти можуть використовувати в процесі навчання в закладах вищої освіти. Це можуть бути сучасні інструменти, методи, підходи до навчання, що сприяють більш ефективному та творчому самовираженню при отриманні освіти. У другому розділі – «Дослідження структури сформованості компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва в закладах вищої освіти КНР» досліджено структуру компетентності культурного самовираження майбутніх вчителів музичного мистецтва в Китаї, її формування у процесі навчання в Китаї та можливостям застосування цього досвіду в Україні. Розкрито структурні складові компетентності культурного самовираження майбутнього вчителя музичного мистецтва у контексті компетентнісного підходу: саморегуляція; адаптивність; благополуччя; взаємодія; постійне навчання та самовдосконалення; розвиток творчих ідей, синтез та поєднання концепцій та інформації з різних джерел. Відповідно до компетентнісного підходу розглянуто взаємозв’язок між знаннями, вміннями, досвідом та особистісними якостями, які впливають на ефективне самовираження студентів у педагогічній діяльності. Проведено порівняльний аналіз процесу формування компетентності культурного самовираження у майбутніх вчителів музичного мистецтва під час фахового навчання в китайських закладах вищої освіти та українських ЗВО. Висвітлено педагогічні підходи, методи та засоби, які застосовуються для розвитку і підтримки здатності студентів до творчого самовираження у майбутній педагогічній діяльності.^UThe dissertation study is devoted to the scientific exploration of the formation of cultural self-expression competence of future music teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China. This problem was successfully solved thanks to a deep analysis and systematization of theoretical ideas, as well as a broad generalization of experience regarding the development of cultural self-expression competence of future music teachers in the educational environment of higher educational institutions of the People’s Republic of China. The synergy of various approaches and methods allowed us to gain new knowledge and expand our ability to implement better practices of cultural self-expression competence formation. The work contains an abstract, table of contents, introduction, two chapters, conclusions, general conclusions, a list of used sources at the end of the dissertation and appendices. The introduction of the study includes a justification of the relevance and expediency of solving the identified topic, revealed contradictions arising from the inconsistency of theory and practice, presented the connection of the dissertation topic with the scientific works of leading researchers of this topic; the goal, task, object, subject of research is indicated; the theoretical and methodological bases of research and relevant research methods are outlined; the scientific novelty, theoretical and practical significance of the obtained results are determined; information about the approval of the results at the Higher Education Institution, the structure and scope of the dissertation, the total number of publications by the author on the topic of the work are given. In the first chapter - "Theoretical foundations of the formation of cultural selfexpression competence of the future music teacher in institutions of higher education" - key terms and concepts used in the work are defined, in particular the term "selfexpression", "competence", "culture", "cultural self-expression competence", etc. This helps to understand the general content of the study and avoid ambiguity and misunderstandings in the perception of terms. It was found that the competence of cultural self-expression is the ability and skills to show one’s individuality, creativity, emotions and personal qualities through various activities, such as art, music, literature, public speaking, written and oral statements, as well as interaction with other people both offline and online. Cultural self-expression competence includes the ability to express one’s unique traits, interests, thoughts, and beliefs, and to effectively communicate these aspects of one’s personality to the world around us. This competence involves not only the ability to find and express one’s ideas, but also the ability to adapt to different situations and audiences, to adhere to the norms and cultural features of communication. It contributes to the development of the student’s personality, increasing self-esteem and self-knowledge, ensures the student’s ability to self-realize, a positive attitude towards himself and his capabilities. The author reveals the peculiarities of self-expression in the context of training future music teachers. They may include aspects of creativity, expressiveness, individuality, etc., which relate to the self-expression of students during their studies in institutions of higher education. The modern opportunities for cultural self-expression of future teachers while studying in institutions of higher education have been determined. In this part of the study, attention is paid to the actual opportunities and means of self-expression that students can use in the process of studying in institutions of higher education. These can be modern tools, methods, approaches to learning that contribute to more effective and creative self-expression when receiving an education. In the second chapter - "Investigation of the structure of cultural self-expression competence formation of future music teachers in higher education institutions of the People’s Republic of China" the structure of cultural self-expression competence of future music teachers in China, its formation in the process of learning in China and the possibilities of applying this experience in Ukraine are investigated.