Здійснено вивчення біохімічної регуляції апоптозу у процесі онтогенезу на рівні сигнальних шляхів регуляції клітинних процесів - нейроендокринного, сфінгомієлинового, гліцерофосфоліпідного, а також оксиду азоту. Установлено, що ДНК-фрагментація та клітинна проліферація у пухлинних тканинах у хворих на рак нирок (РН) вірогідно відрізнялися між стадіями пухлинного процесу: від T1 до T4. ДНК-фрагментація найбільш виражена у хворих з початковими стадіями пухлинного процесу та знижувалася за прогресування пухлини. Активність клітинної проліферації зі стадією пухлинного процесу зростала. За цього виявлене вірогідне підвищення вмісту рівня сфінгозину у нирковій тканині залежно від стадії РН, а також підвищення рівня стабільних метаболітів оксиду азоту на всіх стадіях РН, тобто ці сигнальні шляхи були задіяні у регуляції апоптозу за умов онкогенезу нирок. Доведено, що ендогенні простаноїди відіграють роль тканинного фактора позаклітинного оточення пухлинних клітин, що створює сигнальний шлях дезадаптації у процесі проліферації та апоптозу у пухлинних клітках, сприяючи їх росту і прогресуванню. Установлено, що рівень досліджених класів простаноїдів за пухлинного ураження з метастазуванням удвічі вище, ніж у випадку РН без метастазування. У хворих на РН розвивається гіперренінемічний гіпоальдостеронізм, що вказує на патогенетичну роль ренін-альдостеронової системи у розвитку та прогресуванні онкопроцесу. Ріст клітинної проліферації та зниження швидкості апоптозу у пухлинній тканині супроводжується зниженням енкефалинеричної активності за зміни стадії РН. Концентрація АКТГ, АДГ і пролактину у плазмі крові у хворих на РН підвищена.

  Скачати повний текст

Вперше доведено, що імуноморфологічний аналіз таких біологічних параметрів клітин як проліферація, апоптотична активність, показники процесів регуляції клітинного циклу, чутливості гормональних рецепторів дозволяє оцінити злоякісний потенціал мезенхімальних неоплазій тіла матки. Вперше встановлено основні та додаткові імуногістохімічні критерії для диференційної діагностики між лейоміомами, лейоміосаркомами, ендометріальними стромальними вузлами та саркомами ендометріальної строми різного ступеня злоякісності. Вперше уточнено імунофенотипи кожної нозологічної форми доброякісних і злоякісних мезенхімальних пухлин тіла матки. Вперше розроблено комплексні диференційно-діагностичні критерії для уточнення злоякісного потенціалу новоутворень тіла матки мезенхімального походження та визначення їх гістогенезу.

  Скачати повний текст

Комплексно обстежено жінок з хронічною рецидивуючою хламідійною інфекцією, установлено поліморфізм клінічної симптоматики та ускладнень заданого захворювання. Установлено порушення продукції найважливіших регуляторів антиген-специфічної імунної відповіді цитокінів IL-2, IL-3, IL24 та IL-6, пригнічення проліферації та зниження функціональної активності Т-хелперів I і II типів у разі хронічного сечостатевого хламідіозу. Показано, що внаслідок зниження рівня IL-2 у 1,52 рази пригнічується продукція цитокінів, проліферація та диференціювання Т-лімфоцитів, цитотоксичність Tcyt-лімфоцитів і диференціювання D-лімфоцитів, мікробоцидна і цитотоксична активність і продукція цитокінів моноцитами, а також порушується біосинтез IgM і IgG B-лімфоцитами. Уперше у комплексі показано підвищення рівнів: IL-6 у 3,35 разів, що свідчить про посилену проліферацію та диференціювання B-лімфоцитів, синтез і секрецію імуноглобулінів та проліферацію і диференціювання цитотоксичних T-лімфоцитів (CD-8); протизапального IL-4 у 1,55 разів, що дозволяє зробити висновок щодо загострення, хронізації гострого запального процесу та його прояву, за цього відзначено, що IL-4 посилює диференціювання TH-0-лімфоцитів у TH-2-клітини, гуморальну імунну відповідь опосередкованою участю TH-2-лімфоцитів, диференціювання цитотоксичних T-лімфоцитів, а також пригнічує звільнення цитокінів з активованих моноцитів і продукцію IL-2 TH-1-лімфоцитами. Зазначено щодо підвищення рівнів IL-3 у 1,33 разів, який може мати вплив на дозрівання T-лімфоцитів, проліферацію та фагоцитарну активність макрофагів. Розроблено оригінальний метод комплексного лікування хворих жінок з хронічною рецидивною сечостатевою хламідійною інфекцією з використанням доксицикліну у поєднанні з вобензимом, гепатопротектором - дарсілом і місцевою терапією за допомогою свічок і метронідазолом.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження мікробіоценозу кишечнику в осіб з пухлинами товстої кишки. Встановлено, що за хронічних захворювань проксимальної частини травного тракту має місце активація грампозитивної аеробної (стафілококів, ентерококів) та анаеробної (клостидії) мікрофлори, а за ураження його дистального відділу відбувається проліферація грамнегативної аеробної (ентеробактерії, неферментуючі види мікроорганізмів) мікрофлори та бактероїдів. Здійснено порівняльну оцінку змін мікроекологічного статусу кишечнику у осіб з хронічними захворюваннями травного тракту та онкохворих. Показано, що зміни мікробіоценозу кишечнику за наявності пухлинного процесу супроводжуються підвищенням мітотичного індексу епітеліальних клітин і зростанням відношення лінолевої кислоти до арахідонової в сироватці крові хворих. Вивчено біологічні властивості мікроорганізмів, виділених від онкологічних хворих. Досліджено їх плазмідний спектр, фаготипи та серотипи, адгезивні властивості. Результати вивчення клінічного матеріалу апробовано в експериментах на мишах - носіях пухлини Ерліха. Встановлено, що найбільший ризик розвитку пухлин товстого кишечнику мають особи з гепатитами та хронічними колітами з констипаційним синдромом. Досліджено спектр вищих жирних кислот в метаболітах бактерій, ізольованих від онкологічних хворих. Показано етапність мікроекологічних змін у кишечнику у процесі розвитку пухлини. Показано, що у вказаній суміші має місце зростання відношення лінолевої кислоти до арахідонової у сироватці крові онкологічних хворих і тварин-пухлиноносіїв. Запропоновано комплексне використання показників мікробіоценозу кишечнику, вмісту жирних кислот і мітотичного індексу для моніторингу хронічних запальних процесів товстої кишки з метою визначення груп ризику.

  Скачати повний текст

Проведено на ембріонах людини перших 12-ти тижнів ембріогенезу морфологічне, гістохімічне, лектиногістохімічне та морфометричне дослідження, яке дозволило встановити, що епітеліальна вистилка дихальної системи формується із ектодерми. Визначено присутність у гістогенезі підшлункової залози, ротової порожнини з її похідними, а також у дихальній системі періодів, що супроводжуються значними тканинними перетвореннями, зокрема, 50 - 57-а доба та 10 - 11-ий тиждень у розвитку підшлункової залози, 43 - 45-а доба та 11 - 12-ий тиждень - для дихальної системи, 57 - 62-а доба і 11 - 12-ий тиждень - для ротової порожнини. Прослідковано ефект послідовного перерозподілу глікополімерів - рецепторів у клітинах, на їх поверхні та у позаклітинних тканинних структурах у процесі органоспецифічного диференціювання епітеліальних і мезенхімних закладок вивчених органів та участь зазначених молекул в епітеліо-мезенхімних взаємодіях, які залежать від гетерогенного походження закладок.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного патогістологічного, гістохімічного (ГХ), імуногістохімічного (ІГХ) і комп'ютерного монометричного дослідження вперше визначено основні морфологічні типи фіброзу печінки у хворих на хронічний вірусний гепатит С: перисинусоїдально-центробулярний (ПСЦБ), портально-септальний, перицелюлярний і змішаний фіброз. Охарактеризовано молекулярно-клітинні особливості морфогенезу перисинусоїдально-центробулярного та перицелюлярного фіброзу печінки у таких хворих. Обгрунтовано прогностичні ГХ та ІГХ ознаки імовірного прогресування основних типів фіброзу печінки. Вперше доведено, що в прогресуванні ПСЦБ фіброзу важливу роль відіграє проліферація перисинусоїдальних зірчастих клітин і поява в печінці нових поколінь alpha-SMA+ фіброгенних зірчастих клітин, тоді як прогресування портально-септального фіброзу обумовлює імуноклітинна деструкція печінки, поява активних септ та активованих alpha-SMA+ фібробластів. На підставі проведених ІГХ досліджень у біоптатах печінки продемонстровано, що у хворих на ХГС С у разі фіброзу печінки зростає продукція матриксної металопротеїнази ММР-9 і її тканинного інгібітора ТІМР-1 не тільки перисинусоїдальними зірчастими клітинами та макрофагами, а також і гепатоцитами та лімфоцитами імуноклітинних інфільтратів. Набули подальшого розвитку уявлення про мікроскопічні особливості стабільного й активного цирозу печінки та про основні патоморфологічні шляхи прогресування та декомпексації цирозу печінки.

  Скачати повний текст

За експериментального моделювання у щурів та в осіб, що померли від гострої печінкової недостатності, установлено подібні за направленістю та виразністю зміни респіраторного відділу у вигляді збільшення питомої ваги ділянок емфіземи, дистелектазу, ателектазу, інтерстиції, порушення мікроциркуляції та структур аерогематичного бар'єру. Виявлено, що найбільш чутливим до дії ендогенного токсикозу компонентом є альвеолярний епітелій. Визначено дві фази функціональних перебудов даного відділу легень за хронічної печінкової недостатності - компенсації (до 8-го тижня експерименту) та декомпенсації (після 8-го тижня моделювання). Доведено, що в фазу компенсації відбувається посилення синтетичної та секреторної активності альвеолоцитів ІІ типу, їх проліферація, збільшення кількості фосфоліпідів і поверхневої активності сурфактанту легень. Показано, що у фазу декомпенсації спостерігається зниження поверхневої активності сурфактанту легень унаслідок зміни складу фосфоліпідів, формування альвеоло-капілярного блоку, розвитку геморагій, дистелектазу та ателектазу.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню ранніх проявів сенсоневральної приглухуватості у хворих на автоімунний тиреоїдит, які не мають порушення функції щитовидної залози, тобто знаходяться в стані еутиреозу. Наукова робота складається з клініко-експериментального дослідження. Під час експериментальної частини було проведено моделювання АІТ в стані еутиреозу у щурів. Після підтвердження наявності АІТ у щурів було проведено реєстрацію отоакустичної емісії та слухових викликаних потенціалів. Наведені дані, на 113 день експерименту, вказують на відсутність відповіді з боку зовнішніх волоскових клітин при реєстрації ПСОАЕ та на збільшення латентності піку хвилі І КСВП. При проведенні патоморфологічного дослідження структур внутрішнього вуха щурів з АІТ була виявлена інтенсивна проліферація фібробластів з формуванням гранульом, запальні лімфогістіоцитарні інфільтрати, дистрофічні та некротичні зміни епітелію, волоскових клітин, часткова втрата нервових клітин в спіральному ганглії, склеротичні зміни судинної смужки та судин мікроциркуляторного русла. При проведенні клінічної частини дослідження виявлено збільшення частоти порушення функції ЗВК внутрішнього вуха у осіб з АІТ в стані еутиреозу (відсоток порушення праворуч складає 40,7% (р=0,011), ліворуч – 37,3% (р=0,023)) на відміну від показників контрольної групи (13,8%). Аналізуючи статистично достовірні відмінності при реєстрації КСВП, подовження латентності піку першої хвилі КСВП до 2,13 (1,92;2,33)/2,05 (1,90;2,30) мс в осіб основної групи в порівнянні з контрольною групою (р≤0,05), відсутність збільшення міжпікових інтервалів І-ІІІ і І-V вказує на ураження саме структур внутрішнього вуха при АІТ. Визначено, що у хворих на АІТ в стані еутиреозу функція ЗВК при реєстрації ПСОАЕ на частоті 8000 Гц залежить від рівня в крові АТПО, АТТГ і білка престіну. Порушення функції ЗВК визначається при достовірно більш високих рівнях в крові АТПО до 89,20 (29,20;165,30) МО/мл, АТТГ до 290,00 (82,00;421,30) мкМО/мл і білка престіну до 139,00 (114,20;289,45) пг/мл. Виявлено, що у хворих на АІТ в стані еутиреозу з порушенням функції ЗВК на частоті 5714 Гц суттєві відмінності у показниках стану імунної системи є лише за вмістом в крові IgA. При порушеннях функції ЗВК на частоті 8000 Гц таких відмінностей встановлено більше: за вмістом в крові Т-лімфоцитів (75,90 (72,55;78,85)%), Т-хелперів (50,40 (44,45;56,65)%), IgА (3,43 (1,57;3,98) г/л), IgG (17,51 (11,04;18,80) г/л). В цілому погіршення функції ЗВК у хворих на АІТ пов'язане зі зростанням в крові рівнів АТПО, АТТГ, Т-лімфоцитів, Т-хелперів, ІgA, IgG та білка престіну. Головною патогенетичною суттю патологічного процесу при АІТ в стадії еутиреозу є переважання порушення функції імунної системи у вигляді продукції специфічних компонентів імунітету (імуноглобулінів), а вже потім стан Т-ланки імунітету. Стан і регуляція функції ЩЗ відіграють другорядну роль в формуванні патологічного процесу у цих хворих. Функція ЗВК на частоті 8000 Гц суттєво пов'язана з автоімунним процесом (АТТГ) та синтезом білка престіну, що є провідним механізмом в патогенезі порушення слуху при АІТ в стадії еутиреозу.^UThe dissertation is devoted to the study of early manifestations of sensorineural hearing loss in patients with autoimmune thyroiditis who don't have a thyroid gland function disorders (euthyroid state). Scientific work consists of clinical and experimental research. In experimental part euthyroid AIT in rats was simulated. Registration of otoacoustic emission and auditory brainstream responses was carried out after confirming the presence of AIT in rats. The data presented, on the 113th day of the experiment, indicate a lack of response from the external hair cells during DPOAE registration and an increase in the latency of I peak ABR`s wave. In the pathological study of the inner ear structures of rats, intense proliferation of fibroblasts with granuloma formation, inflammatory lymphohistiocytic infiltrates, dystrophic and necrotic changes in the epithelium, hair cells, partial loss of nerve cells in the spiral ganglion, sclerotic changes of the vascular stripe were found. When conducting the clinical part of the study, an increase in the frequency of dysfunction of the inner ear OHC in patients with euthyroid AIT (the percentage of right ear is 40.7% (p=0.011), on the left – 37.3% (p=0.023)), as opposed to indicators of the control group (13.8%). Analyzing statistically significant differences when registering the ABR, lengthening the of the first ABR`s peak latency to 2.05 (1.90; 2.30) ms in the main group compared with the control group (p≤0.05), the absence of an increase in inter-peak intervals I-III and IV indicates a lesion of the inner ear structures in AIT. It was determined that in patients with euthyroid AIT, the function of OHC during the registration of DPOAE at a frequency of 8000 Hz depends on the blood level of ATTP, ATTG and prestin protein. Dysfunction of OHC is determined at significantly higher levels of blood ATPO to 89.20 (29.20;165.30) IU/ml, ATTG to 290.00 (82.00;421.30) μMO/ml of prestin protein to 139,00 (114.20;289.45) pg/ml. It was revealed that in patients with euthyroid AIT with dysfunction of the OHC at a frequency of 5714 Hz, there are significant differences in the indicators of the immune system only in the level of IgA. In cases of dysfunctions of OHC at a frequency of 8000 Hz, there are more significative differences: T-lymphocyte content (75.90 (72.55;78.85)%), T-helper cells (50.40 (44.45;56, 65)%), IgA (3.43 (1.57;3.98) g/l), IgG (17.51 (11.04;18.80) g/l). In general, the worsening of OHC function in AIT patients is associated with an increase in blood levels of ATPO, ATTG, T-lymphocytes, T-helper cells, IgA, IgG and prestin protein in blood. The main pathogenetic mechanism of the pathological process of euthyroid AIT is the predominance of the dysfunction of the immune system in the form of products of specific (immunoglobulins) and the level of T-link immunity. Status and regulation of thyroid function play a secondary role in the formation of the pathological process in these patients. The function of OHC at the frequency of 8000 Hz is significantly related to the autoimmune process (ATTG) and the synthesis of prestin, which is the leading mechanism in the pathogenesis of hearing impairment in euthyroid AIT.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.09 – гістологія, цитологія, ембріологія. – ДЗ «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України», 2021.Встановлено, що при внутрішньовенному введенні інфузійного розчину НАЕS-LX-5 % впродовж перших 7 діб після термічної травми шкіри в усі терміни спостереження у дослідних тварин дистрофічні та некробіотичні процеси в епідермісі та дермі були менш виражені, ніж у тварин з контрольної групи порівняння, що отримувала 0,9 % розчин NaCl. Позитивна динаміка морфологічних змін структурних компонентів шкіри, зменшення проявів альтерації, неоангіогенез, активна крайова проліферація епідермоцитів при застосуванні коригуючого чинника, пов'язані з властивістю НАЕS-LX-5 % утримувати плазму крові в судинах, що значно зменшує набряки, а також ендотелій-протекторною дією даного препарату.На ультраструктурному рівні дослідження встановлено, що позитивний ефект застосування коригуючого чинника більш виразний через 7 та 14 діб експерименту. Субмікроскопічний стан шкіри в пізні терміни після опіку (через 21 та 30 діб досліду) при застосуванні розчину HAES-LX-5 % свідчить про значну нормалізацію її структурних компонентів.^UWithin the framework of scientific cooperation between National Pirogov Memorial Medical University and SI "Institute of Blood Pathology and Transfusion Medicine of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine" (Lviv) the effect of 0.9 % NaCl solution (control drug) and HAES-LX-5 % infusion solution at a dose of 10 ml/kg into the inferior vena cava for 7 days on the skin structure of intact rats, as well as on early (1, 3 and 7 days) and late (14, 21 and 30 days) periods after burn damage of the skin of the II-III degree with an area of 21-23 % of the body surface was investigated.Mature male rats, whose average weight was 160-180 g, were divided into 5 groups: group I – animals that underwent only femoral vein catheterization (intact rats, n=9); group II – catheterized animals without burns, with intravenous infusion of 0.9 % NaCl solution (n=54); group III – catheterized animals without burns, with intravenous infusion of HAES-LX-5 % (n=54); group IV – catheterized animals after skin burns, with intravenous infusion of 0.9 % NaCl solution (control) (n=54); group V – catheterized animals after skin burns, with intravenous infusion of HAES-LX-5 % (study drug) (n=54). All manipulations on rats were carried out according to the recommendations of the European Commission for biomedical research in the use of animals and the recommendations of the State Pharmacological Center of the Ministry of Health of Ukraine and the "Rules of preclinical safety assessment of pharmacological agents (GLP)" and rules of humane treatment of experimental animals (approved by the Bioethics Committee of National Pirogov Memorial Medical University).Histological examination of the skin of male rats, which during the first 7 days was administered 0.9 % NaCl solution or the drug HAES-LX-5 % found that in all periods of observation microscopic organization of skin components in both early and late stages of the study when entering these infusion solutions are similar to those in intact rats.At the ultrastructural level of study of rat skin components with the introduction of 0.9 % NaCl solution or HAES-LX-5 %, these solutions during all observation periods also do not change the submicroscopic organization of the epidermis, intercellular substance, cells and blood capillaries of the fibrous connective tissue of the papillary and papillary tissue.It was found that at the light-level of the study in the early stages of the experiment (1, 3 and 7 days) after thermal injury under conditions of 0.9 % NaCl solution compensatory-adaptive changes in the structural components of the skin are combined with signs of destructive disorders. In the epidermis of the affected area of skin there is the destruction of epithelial cells (all its layers). Vascular disorders in the dermis are combined with changes in fibroblasts, homogenization and edema of the components of the intercellular substance.In the late stages of the experiment (after 14, 21 and 30 days) there is a deepening of destructive changes in the structural components of the skin in the affected area. This process becomes irreversible. As a result, the formation of granulations and their maturation are slow. Marginal epithelialization of the wound with the formation of a full, differentiated into layers of regenerate is also slowed down. After 30 days of the experiment under the conditions of application of 0.9 % NaCl solution in the healing area there are no formed papillae of the dermis and skin appendages.At the ultrastructural level of the study of the skin of male rats after thermal trauma under the conditions of previous application of the first 7 days of 0.9 % NaCl solution it was found that in the early stages of the experiment – stages of shock and early toxemia (1, 3 and 7 days) compensatory-adaptive changes combined with signs of destructive disorders. In the epitheliocytes of the epidermis of the affected area of skin there is the destruction of the nuclei and cytoplasm. Vascular disorders in the dermis are combined with changes in fibroblasts, the intercellular substance of fibrous connective tissue.In the late stages of the experiment – the stages of late toxemia and septicotoxemia (14, 21 and 30 days) there is a further development and deepening of destructive-dystrophic changes of all ultrastructural components of the affected skin, which often become irreversible. The processes of granulation tissue formation, its transformation into connective tissue, as well as marginal epithelialization are slow.

У структурі гінекологічної захворюваності нерідко спостерігається сполучення гіперпроліферативних процесів ендо- та міометрія. До них, насамперед, належать гіперплазія ендометрія (ГЕ), лейоміома матки та аденоміоз. Лейоміома матки – доброякісне моноклональне новоутворення, що утворюються з гладком’язових клітин і фібробластів матки; ГЕ – це патологічна проліферація залоз ендометрія зі збільшенням співвідношення залоз до строми у порівнянні з нормальним проліферативним ендометрієм; аденоміоз – доброякісний стан, що характеризується наявністю ектопічних ендометріальних залоз у підлеглому міометрії. Саме аденоміоз є однією з основних причин хронічних аномальних маткових кровотеч (АМК), що викликає увагу багатьох дослідників. Але в більшості випадків аденоміоз поєднується з такими гіперпроліферативними процесами (ГПП) матки, як міома, поліпи і ГЕ, що зумовлено спільними механізмами розвитку цих естрогензалежних станів, що супроводжуються також хронічним запальним процесом. У переважної кількості жінок в пременопаузі з наявністю супутньої екстрагенітальної патології та метаболічних розладів зростає частота радикального оперативного лікування у зв’язку з коморбідністю при таких захворюваннях.У більшості хворих з поєднаною патологією ендо- і міометрія помічається виражена клінічна симптоматика. До неї можна віднести хронічний тазовий біль, порушення з боку суміжних органів, проблеми з репродуктивною функцією, але найбільш частими симптомами, що супроводжують дану патологію, є АМК. Наслідком АМК у жінок з поєднаною патологією ендо- і міометрія є залізодефіцитна анемія (ЗДА), яка сприяє розвитку трофічних порушень в органах та тканинах, а в силу цього, призводить до погіршення якості життя.За період 2008-2013 рр. захворюваність на розлади менструальної функції у жінок репродуктивного віку збільшилась на 4,5 % (2008 р. - 10,52, 2013 р. - 11,02). Однак, остаточні дані про захворюваність та поширеність ТМК В Україні відсутні. В офіційній статистиці обліковуються загальні дані про порушення менструального циклу, що певною мірою відображають проблему аномальних маткових кровотеч.Через те, що захворювання ендометрія має коморбідний характер, частота радикального оперативного втручання у жінок пременопаузального віку з наявністю супутньої екстрагенітальної патології зростає. Суттєвим фактором ризику ГПП матки, які включають аденоміоз, міому матки і ГЕ, є наявність у жінок метаболічних порушень. Для жінок з доброякісними ГПП матки та метаболічним синдромом (МС) спостерігається збільшення частоти хронічних АМК. В сучасній епідеміологічній ситуації усіх країн світу серед населення характерна висока поширеність МС, частота якого коливається від 10,6 % у Китаї до 24 % у США. Також варто зазначити, що у жінок він спостерігається в 2,4 раза частіше, ніж у чоловіків. ?Досі складною є оцінка фенотипових характеристик гіперпластичних процесів ендометрія (ГПЕ) у пацієнток в пременопаузі при наявності нестабільного менструального циклу. З урахуванням того, що при ГПЕ можуть мати місце як вогнищеві або дифузні ураження, з різноманітними цитоархітектурними структурними та клітинними відмінностями, діагностика та прогнозування перебігу ГПЕ залишається складним завданням. ?При супутніх гіперпроліферативних захворюваннях міометрія, наприклад, аденоміозі, цитоархітектоніка ендометрія також зазнає змін. Наявність гетеротопічних ендометріальних включень в міометрії з порушенням гістологічної будови міометрія супроводжується гладком’язовою гіперплазією і змінами локального імунітету. Гетеротопії при аденоміозі є похідними базального, а не функціонального шару ендометрія і відповідно гірше реагують на гормональну терапію, ніж гетеротопії при зовнішньому ендометріозі . ?З розширенням молекулярних знань патогенезу, шляхів пов’язаних зі зменшенням прогресування захворювання, таргетна терапія стала найбільш перспективним напрямком досліджень сучасної медицини. Розробки персоналізованих терапевтичних засобів для лікування поєднаної гіперпроліферативної патології ендо- і міометрія вимагає ретельного дослідження молекулярних модуляцій та вивченню морфологічних змін даної патології. Оскільки ГЕ в основному є гормонзалежною патологією з високою експресією ER та/або низькою експресією PgR, вибір життєздатного підходу до розробки нової стратегії лікування захворювання може полягати у вивченні експресії рецепторів до статевих гормонів у пацієнток з поєднаною патологією. Таким чином, існує потреба у розробці диференційованих підходів до ведення і лікування пацієнток з ГПМ з урахуванням клініко-морфологічних особливостей стану ендо-і міометрія, що дозволить зменшити кількість рецидивів АМК, уникнути персистенції та прогресування ГЕ у порівнянні з традиційним лікуванням.^UIn the structure of gynecological morbidity, a combination of hyperproliferative processes of the endo- and myometrium is often observed. Adenomyosis is one of the main causes of chronic abnormal uterine bleeding (ABB), which attracts the attention of many researchers. But in most cases, adenomyosis is combined with hyperproliferative processes (GPP) of the uterus, such as fibroids, polyps and GE, which is due to the common mechanisms of development of these estrogen-dependent conditions, which are also accompanied by a chronic inflammatory process. In the majority of premenopausal women with accompanying extragenital pathology and metabolic disorders, the frequency of radical surgical treatment increases due to comorbidity with such diseases.In most patients with combined endometrial and myometrial pathology, pronounced clinical symptoms are observed. It can include chronic pelvic pain, disorders of adjacent organs, problems with reproductive function, but the most frequent symptoms accompanying this pathology are AMC. The consequence of AMC in women with combined endometrial and myometrial pathology is iron deficiency anemia (IDA), which contributes to the development of trophic disorders in organs and tissues, and because of this, leads to a deterioration in the quality of life. Official statistics record general data on menstrual cycle disorders, which to some extent reflect the problem of abnormal uterine bleeding. Due to the fact that the disease of the endometrium has a comorbid nature, the frequency of radical surgical intervention in women of premenopausal age with the presence of concomitant extragenital pathology is increasing. A significant risk factor for uterine GPP, which includes adenomyosis, uterine myoma, and GE, is the presence of metabolic disorders in women.For women with benign uterine GPP and metabolic syndrome (MS), there is an increase in the frequency of chronic AMC. In the modern epidemiological situation of all countries of the world, the high prevalence of MS among the population is characteristic, the frequency of which ranges from 10.6% in China to 24% in the USA. It is also worth noting that it is observed 2.4 times more often in women than in men. It is still difficult to assess the phenotypic characteristics of endometrial hyperplastic processes (HPE) in premenopausal patients with an unstable menstrual cycle. Taking into account the fact that HPE can occur as focal or diffuse lesions, with various cytoarchitectural structural and cellular differences, the diagnosis and prognosis of the course of HPE remains a difficult task. With accompanying hyperproliferative diseases of the myometrium, for example, adenomyosis, the cytoarchitectonics of the endometrium also undergoes changes. Heterotopias in adenomyosis are derived from the basal, not functional, layer of the endometrium and, accordingly, respond worse to hormonal therapy than heterotopias in external endometriosis. With the expansion of molecular knowledge of pathogenesis, pathways associated with reducing the progression of the disease, targeted therapy has become the most promising direction of research in modern medicine. The development of personalized therapeutic agents for the treatment of the combined hyperproliferative pathology of the endo- and myometrium requires a thorough study of molecular modulations and the study of morphological changes in this pathology. Since GE is mainly a hormone-dependent pathology with high expression of ER and/or low expression of PgR, a viable approach to develop a new strategy for the treatment of the disease may be to study the expression of receptors for sex hormones in patients with the combined pathology. Thus, there is a need to develop differentiated approaches to the management and treatment of patients with HPM, taking into account the clinical and morphological characteristics of the state of the endo- and myometrium, which will allow to reduce the number of recurrences of AMC, avoid the persistence and progression of GE in comparison with traditional treatment.