Доведено цілісність й універсальність загального адаптаційного синдрому, який складається з певної послідовності адаптаційних реакцій на різних рівнях реактивності, забезпечує гомеостаз і життєдіяльність організму людини та тварин, в яких достатньо розвинені нервова, ендокринна, імунна системи (ссавці). Відзначено, що адаптаційні реакції розвиваються як відповідь організму на сукупність факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ. Експериментально доведено, що імунокомпетентні органи змінюються за різних адаптаційних реакцій. Уперше вивчено вплив нестероїдних протизапальних, сульфаніламідного та пірамідинового препаратів на розвиток реакцій. Установлено, що ці препарати у здорових тварин частіше, ніж інші медикаменти викликають адаптаційні реакції несприятливих типів, відповідно яким змінюються показники функції зовнішнього дихання, гемодинаміки, запалення, параметри гемостазу, діяльності нервової, ендокринної та імунної систем, ліпідного обміну. Виявлено та описано сезонні та добові ритми загальних адаптаційних реакцій. Установлено, що частота їх утворення залежить від віку та наявної патології. Обгрунтовано існування окремого типу загальної неспецифічної адаптаційної реакції - реакції неповноцінної адаптації, яка є фоном для будь-якої патології та має відмінні від інших реакцій характеристики нервової, ендокринної, імунної систем, параметри гемостазу та запалення. Уперше з'ясовано прогностичне значення сприятливого чи несприятливого типів адаптаційних реакцій для перебігу хвороб внутрішніх органів. Виявлено, що сприятливими є реакції спокійної та підвищеної активації, а несприятливими - стрес, переактивація та неповноцінна адаптація. Визначено критерії повної, часткової та неповноцінної ремісії з урахуванням типу адаптаційної реакції. Обгрунтовано можливість використання адаптаційних реакцій для медичного прогнозування.

  Скачати повний текст

Визначено ефективність впливу уреїду оксанілової кислоти (УОК), уреїд-4-хлороксанілової кислоти (У-4-ХОК) у динаміці на активність амінотрансфераз, фосфатаз, оксидаз і на вміст деяких сполук у крові білих щурів у нормі та у разі гострого запалення з оксидантним стресом. Установлено, що УОК та У-4-ХОК у процесі введення у шлунок у дозах 50 мг/кг і 100 мг/кг здоровим щурам у динаміці чотирьох годин не прискорюють процеси обміну з участю внутрішньоклітинних ферментів, гострофазних протеїнів, амінів, ліпідів і перекисного окислення ліпідів, не пригнічують антиоксидантну систему, а у випадку гострого карагенінового запалення з оксидантним стресом проявляють антизапальні та антиоксидантні властивості, коли у динаміці сприяють зниженню у сироватці крові показників аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної та кислої фосфатаз, супероксиддисмутази, каталази, гістаміну, серотоніну, загального білку, фібриногену, церулоплазміну, загальних ліпідів, холестирину, дієнових кон'югатів, малонового діальдегіду та відновленого глутатіону.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено фармакологічну активність комбінованого лікарського засобу індотрилу, що містить індометацин і тіотриазолін у співвідношенні 1:3. Експериментально обгрунтовано раціональність поєднаного застосування індометацину тіотриазоліну за зазначеного співвідношення у разі різних моделей запалення та больового синдрому. Досліджено гостру та хронічну токсичність комбінованого засобу. У порівняльному аспекті проаналізовано результати застосування дослідженого засобу з іншими ефективними композиціями нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) з антиоксидантами та хондропротектором, а також з іншими представниками цієї групи за умов модельованого ад'ювантного артриту й артрозу у тварин. Установлено, що комбінований лікарський засіб пігулки індотрил має переваги у порівнянні з іншими НПЗЗ та їх комбінацією з антоксидантами та хондропротектором за анальгетичною (вісцелярним і соматичним больовим синдромом) і протизапальною активністю за умов асептичного запалення з використанням різних флогогенів завдяки синергичній дії компонентів: могутнього антциклооксигеназного ефекту індометацину й антиоксидантній, мембраностабілізувальній, протиішемічній і протизапальній дії тіотриазоліна. Поєднане застосування індометацину та тіотриазолину (1:3) у 4,7 раза менше токсично, ніж субстанція індометацину за одноразового введення. Показано безпеку дослідженого препарату за умов хронічного введення - індотріл не впливає на тканину гломерулярного апарату нирок і меншою мірою, ніж індометацин і диклофенак натрію затримує електроліти в організмі, на відміну від класичних НПЗЗ - індометацину та диклофенаку натрію - не здійснює холестатичний вплив, який має прояв у гематотоксичній, гастротоксичній і хондротоксичній активності. Вивчено специфічну фармакологічну активність та підтверджено переваги препарату індотрил у порівнянні з іншими дослідженими засобами у зменшенні симптомів і патогенетичної ефективності у разі запальних і деструктивних захворювань суглобів.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему лікування хворих на флегмони щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД). Вивчено перебіг та загоювання гнійних ран м'яких тканин ЩЛД у трьох клінічних групах хворих, у кожній по 30 пацієнтів: чоловіків та жінок, віком від 18-ти до 60-ти років без супутньої соматичної патології. У всіх групах спостерігалась різна локалізація вогнища запалення, з його поширенням на одну та дві ділянки; ураження однієї анатомічної ділянки спостерігалось у 31,1 % хворих, двох ділянок - у 68,9 %; у 72,2 % виявлено одонтогенні флегмони; у 27,8 % - неодонтогенні флегмони, зокрема, у 14,5 % - остеофлегмони, у 10 % - аденофлегмони, у 3,3 % випадків зустрічались гнілосно-некротичні форми; переважала піднижньощелепна локалізація флегмон (у 53,8 % випадків). Розкрито особливе значення у патогенезі даного захворювання процесу зниження реактивності організму та порушення регуляції імунної відповіді у разі гнійної інфекції. Запропоновано новий патогенетично обгрунтований спосіб лікування флегмону ЩЛД з використанням препарату лімфоміозот H. Встановлено, що в результаті застосування даного способу лікування флегмон ЩЛД спостерігається швидше очищення рани від гнійного ексудату і загоєння вторинним натягненням, з менш вираженими проявами інтоксикації, скороченням післяопераційного періоду, який перебігав без ускладнень; підвищувалась активність показників клітинної і гуморальної ланок імунітету. За результатами проведених досліджень у разі флегмонів ЩЛД, для підвищення резистентності організму та скорочення термінів лікування показано застосування лімфоміозоту H безпосередньо перед хірургічним втручанням та після нього, до зникнення клінічних проявів захворювання.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано причини виникнення, особливості перебігу гострого та хронічного асептичного пододерматитів у великої рогатої худоби (ВРХ). Розроблено заходи профілактики та методів лікування хвороби. Визначено вплив умов утримання та рівня годівлі на стан копитцевого рогу на підставі змін біохімічних показників і фізико-механічних параметрів епідермісу. Установлено, що у корів, яких утримували на залізобетонній щілинній підлозі знижується вміст вологи у копитцевому розі й опір до його стирання, що призводить до надмірного стирання рогу підошви. Згодовування коровам кормів, дефіцитних за поживними та мінеральними речовинами, призводить до зниження вмісту мінеральних речовин у копитцевому розі, перерозподілу фракцій кератозів, що погіршує його якість і сприяє надмірному нашаруванню рогу в ділянці підошви. Виявлено гістологічні та гістохімічні зміни рогу та основи шкіри залежно від перебігу асептичного пододерматиту. Обгрунтовано залежність динаміки морфолого-біохімічних, імунологічних показників крові від характеру перебігу асептичного запалення основи шкіри копитець. Установлено характерні зміни біохімічних показників у даних ділянках за різних форм асептичного пододерматиту, а також визначено біофізичні параметри епідермісу копитець залежно від перебігу захворювання. Виявлено, що за хронічного асептичного пододерматиту у корів знижується імунобіологічна реактивність організму, концентрація сірковмісних амінокислот у копитцевому розі та зростає вміст сульфогідрильних груп у ньому, що призводить до погіршення якості копитцевого рогу та його недостатнього стирання. Розроблено заходи профілактики асептичного пододерматиту у ВРХ, які дозволяють запобігти розвитку захворювання, та методи лікування, завдяки чому є можливим скорочення періоду видужання тварин.

  Скачати повний текст

Вивчено увеїт, зумовлений бабезіозом у собак. З'ясовано, що бабезіозний увеїт собак виникає у східноєвропейських вівчарок (27,8 %) і, рідко, у безпородних собак (16,7 %), найчастіше - собак після 12-місячного віку (58,8 %), вірогідно зумовленому посиленням сенсибілізації з віком. У разі слабкого прояву запалення війкового тіла виявлено міоз, світлобоязнь, сльозотечу та незначні зміни райдужки та рогівки, преципітати у передній камері ока, за тяжкого ступеня циліарного запалення має місце перикорнеальна ін'єкція судин, гіфема, сильний біль у ділянці війкового тіла, фібрин у передній камері ока, задні синехії, глаукома. Вміст у крові еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, показників лейкограми, вміст білка, його фракцій, білірубіну, АСТ і АЛТ, сечовини, креатиніну та бабезіозу, неускладненого увеїтом, ідентичні таким показникам ускладненого увеїтом бабезіозу, що доводить патогенетичну роль інших чинників у виникненні запалення війкового тіла. Відзначено, що кількість лейкоцитів, T- і B-лімфоцитів, T-хелперів, T-супресорів, показник імунорегуляторного індексу, вміст IgG, M у разі бабезіозу, ускладненого увеїтом, більші у порівнянні з цими показникамии за умов базіозу, неускладненого увеїтом, що зумовлює патогенетичну роль імунологічних порушень у виникненні запалення війкового тіла. Відзначено, що лікування бабезіозного увеїту раціональне у разі застосування на тлі базіозної терапії мідріатів (найчастіше 1 %-й розчину атропіну), нестероїдних протизапальних препаратів, зокрема, диклофенаку за дози 0,5 мг/кг маси тіла, а також тималіну (як імуномодулятора та стимулятора фагоцитозу) за дози 5 - 20 мг/ кг маси тіла тварин залежно від тяжкості перебігу запалення судинної оболонки очного яблука.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження біохімічних та імунологічних показників у крові клінічно здорових лабораторних тварин і тварин з модельованими запальними та рановими процесами у разі застосування для їх лікування нового натрійвмісного ветеринарного препарату гліцетинату (1 % та 2 %). Констатовано вірогідні зміни вмісту білків і співвідношення окремих їх фракцій, а також ліпідів та окремих їх класів і глюкози у крові лабораторних тварин із модельованими запальними процесами. Дані ефекти зафіксовано у разі застосування для лікування цих тварин гліцетинату залежно від його дози та кількості експозицій. Виявлено нормалізуючий вплив даного препрату на досліджувані показники обміну речовин у крові тварин з ексудативним та альтернативним запаленням. Вивчено біохімічні засади патогенезу запалення у лабораторних тварин та ефективність натрійвмісного препарату гліцетинату у лікуванні асептичних та інфікованих ран.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту компонентів метаболічного синдрому у хворих на бронхіальну астму (БА). Розкрито механізми обтяжливого впливу вісцерального ожиріння та метаболічного синдрому на підставі вивчення клітинно-молекулярних механізмів запалення, цитокінової регуляції, апоптозу імунокомпетентних клітин і системи протеолізу на перебіг БА. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування поліоксидонію у хворих з асоціацією БА і метаболічного синдрому та використання симвастатину і розвантажувально-дієтичної терапії у хворих на БА з вісцеральним ожирінням для профілактики формування повного метаболічного синдрому. Підтверджено позитивний вплив запропонованих методів лікування на зрушення у клітинному імунітеті, системі цитокінів і протеолізу та їх клінічну ефективність.

  Скачати повний текст

Визначено діагностичну цінність і показники ризику проведених обстежень для верифікації "виразного" та "помірного" запалення дихальних шляхів у дітей, які хворіють на бронхіальну астму (БА). Розроблено математичну модель активності запалення бронхів і констеляційні діагностичні таблиці для верифікації "виразного" чи "помірного" запального процесу бронхів. Оцінено ефективність базисного протизапального лікування за різної активності запалення дихальних шляхів у хворих на БА школярів. Створено алгоритм моніторингу БА шляхом урахування активності запалення дихальних шляхів за показниками конденсату видихуваного повітря.

  Скачати повний текст

Запропоновано математичну модель процесу перетікання заряду на такті стиску в надпоршневій порожнині двигуна з іскровим запаленням (ІЗ) та напіврозділеною камерою згоряння (КЗ), розташованою у головці циліндра. Уточнено математичні моделі процесів об'ємно-плівкового сумішоутворення в двигунах з ІЗ у разі безпосереднього впорскування палива (БВП). Розроблено метод оцінки ступеня розшарування заряду в двигунах з ІЗ і внутрішнім сумішоутворенням. Визначено особливості впливу організації об'ємного, об'ємно-плівкового та плівкового сумішоутворення в двигунах з ІЗ у разі БВП та розшарування заряду на показники робочих процесів. Запропоновано спосіб організації розшарування заряду за плівкового сумішоутворення в двотактному двигуні з ІЗ у разі БВП за допомогою якісного та змішаного регулювання потужності за умов використання палив широкого фракційного складу.

  Скачати повний текст

На підставі методу флуоресцентного вимірювання цитозольної концентрації кальцію, за допомогою барвника indo-i досліджено внутрішньоклітину кальцієву сигналізацію в заднєкорінцевих гангліів (ЗКГ) нейронов у нормальному та паталогічному станах (стрептозоцин-індукованого діабету, карадженин-індукованого запалення). З використанням блокатора мітохондріального кальцієвого захоплення та викиду виявлено ступінь і характер участі мітохондрій у формуванні кальцієвих сигналів, викликаних деполяризацією, а також під час виведення кальцію з ріанодинового депо ендоплазматичного ретикулума в первинних сенсорних нейронах щурів.

  Скачати повний текст

Встановлено прямий вплив системного запалення та пов'язаного з ним оксидантного стресу на реактивність судинної стінки та здатність ендотелію модулювати судинний тонус, а також на атерогенний потенціал крові та вміст в ній ліпідів - холестерину (ХС) і тригліцеридів (ТГ), модифікованих ліпопротеїнами (ЛП). За умов експерименту вірогідно визначено, що головними механізмами проатерогенного впливу системного запалення є активація моноцитів і нейтрофілів і розвиток оксидантного стресу в плазмі крові. Показано, що антиатерогенні властивості фібратів, які широко застосовуються для лікування пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), пов'язані не лише з їх ліпідкоригуючою дією, але в значній мірі зумовлені протизапальною активністю та здатністю попереджувати ефекти активації вільнорадикальних процесів, зокрема, атерогенну модифікацію ЛП та пошкодження судинної стінки.

  Скачати повний текст

На основі дослідження показників запалення та ліпідного обміну, особливостей процесів реполяризації, вегегативного балансу та міокардіальної функції в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ), а також вивчення взаємозв'язку між досліджуваними параметрами одержано нові дані стосовно механізмів розвитку захворювання та вперше в Україні з'ясовано значення змін досліджуваних показників у прогнозуванні ускладненого перебігу ГІМ. Встановлено, що предикторами розвитку ускладнень на стаціонарному етапі є концентрація С-реактивного протеїнц (СРП)>19Д8 мг/л (чутливість 98%, специфічність - 81%), ММА-1>372,0 нг/мл (чутливість 95%, специфічність - 78%), тривалість QTс>0,45с (чутливість 88%, специфічність - 82%), величина Теі-індексу > 0,49 (чутливість 92% та специфічність 84%), а також рівень співвідношення LF/HF > 3,28 (чутливість та специфічність 96 % і 82 %, відповідно), визначені в першу добу ГІМ. Уперше встановлено, що в пацієнтів, які з першої доби захворювання приймали аторвастатин у дозі 40 мг на добу або симвастатин у добовій дозі 80 мг, у порівнянні зі симвастатином у добовій дозі 40 мг, була значно вираженішою позитивна динаміка показників системного запалення, відчутніше покращувалася міокардіальна функція лівого шлуночка (ЛШ), зменшувалися прояви вегетативного дисбалансу та гомогенізувалися процеси реполяризації, рідше виникали життєвозагрозливі аритмії, гостра лівошлуночкова недостатність, післяінфарктна ішемія (як больова, так і безбольова), нижчою була частота розвитку післяінфарктного ремоделювання ЛШ. Відмічено, що максимально вираженими ці клінічні ефекти були в пацієнтів зі зниженою систолічною функцією ЛШ, яким не проводився тромболізис (ТЛ), та наявністю маркерів підвищеного ризику розвитку ускладнень.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне обгрунтування та результати практичного вирішення задачі сучасної хірургії, спрямованого на хірургічну реабілітацію хворих з колостомою шляхом оптимізації терміну та методу операції. Установлено, що відновлення моторики після відновного етапу залежить від тривалості періоду ізольованого функціонування петлі, що призводить до кукси прямої кишки (ПК). Відзначено, що особливостями морфологічної структури відключеного відділу товстої кишки (ТК) у хворих з колостомою є розвиток на тлі хронічного запалення атрофічних, склеротичних та мікроциркуляторних порушень, прогресуючих за умов існування стоми. Колостома погіршує фізичні, психічні, соціальні показники якості життя. Вибір способу відновлення безперервності ТК залежить від довжини кукси ПК та топографо-анатомічних взаємовідносин органів у малому тазі та повинен бути індивідуальним. Оптимальним терміном проведення реконструктивно-відновної операції є термін 3 місяці, який проходить за умов мінімального дисбіозу та морфологічних змін, забезпечує кращі умови для відновлення періодичної моторної діяльності, більш швидкого відновлення фізичної та соціальної активності, емоційно-психологічного статусу, вірогідно покращує якість життя хворих.

  Скачати повний текст

Вперше доведено, що морфо-функціональні зміни, що розвиваються в тканинах посттравматичних виразок нижніх кінцівок, є універсальними та не залежать від етіологічних причин, локалізації, площі та глибини дефекту тканин. Встановлено, що мікробіологічна картина, цитофорфологічні та мікроциркуляторні зміни, що розвиваються в тканинах посттравматичних трофічних виразок (ПТВ) у стадії хронічного запалення, носять універсальний характер і не залежать від етіології екзогенного узгоджувального агента. Науково обгрунтовано відмінність поверхневого та глибокого шарів ПТВ, на підставі чого розроблено принципи й алгоритм хірургічного лікування хронічних ПТВ нижніх кінцівок. Розроблено класифікацію хронічних трофічних виразок нижніх кінцівок стосовно посттравматичних виразок, що поряд з глибиною ушкодження тканин враховує локалізацію та площину виразки та дозволяє обгрунтувати тактику хірургічного втручання.

  Скачати повний текст

Уперше установлено різницю у процесах запалення метану нагрівними елементами рудникового електроустаткування до їх руйнування залежно від матеріалу зазначених елементів. Виявлено, що безпечні температури неокиснюваних нагрівних елементів рудникового електроустаткування залежать від діаметрів і довжин цих елементів. З'ясовано, що запалення метану нагрівними елементами можна запобігти на підставі використання явища зміни тепломасообміну в зоні цих елементів, за умов, якщо із зони реакції окиснення метану навколо розглянутих елементів за допомогою спеціальних зовнішніх конструкцій теплової енергії відводиться більше, ніж виділяється внаслідок цієї реакції, а продукти реакції гальмують її поширення на весь об'єм метано-повітряної суміші навколо нагрівних елементів, що доведено результатами досліджень, яких проведено з застосуванням інфрачервоних випромінювачів з визначеними безпечними параметрами для тіла розжарення й відбивача. Показано, що здатність електричних іскор запалювати метан, які утворюються під час руйнування нагрівних елементів у певних електричних колах, збільшується зі збільшенням температури іскротвірних електродів. Виявлено, що плавкі вставки запобіжників під час перегоряння не можуть запалити вибухонебезпечну метано-повітряну суміш, якщо діаметри та довжини таких установок, а також іскронебезпечні струми в їх колах відповідають безпечним температурам, які дорівнюють або перевищують температури плавлення матеріалів плавких вставок. Установлено, що безпечні температури розглянутих елементів стосовно запалення метану значно перевищують їх безпечну температуру, що залежить від умов запалення вугільного пилу. За результатами дослідження створено вибухозахист рудникового електроустаткування з даними елементами, який є небезпечний завдяки обмеженню їх температур, а струми - іскронебезпечні щодо запалення метану й виключенням засипання зазначених елементів вугільним пилом.

  Скачати повний текст

Вивчено залежність антифлогістичної активності нестероїдних протизапальних засобів від електронно-просторової структури їх молекул. Виявлено кореляції між величинами протизапальної активності зазначених речовин і певними параметрами їх молекулярної будови. Розглянуто окремі аспекти механізмів їх протизапальної дії відносно двох медіаторів запалення - гістаміну та серотоніну. Застосовано кількісний підхід до оцінки ймовірності протікання процесів блокування молекул гістаміну та серотоніну, а також гальмування процесу утворення гістаміну молекулами досліджуваних речовин. Визначено електрохімічні властивості речовин та їх інтерпретацію, зважаючи на встановлені закономірності зв'язку між активністю, структурою та механізмами дії вказаних речовин.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано можливість використання поліуретанової клейової композиції для лікування розширених поверхневих вен нижніх кінцівок. Встановлено, що у процесі полімеризації клей утворює пористу структуру, яка заповнюється елементами молодої сполучної тканини та, внаслідок деструкції, повністю заміщується нею. Це спричинює облітерацію розширених вен без ознак різко вираженого запалення. Порівняно результати оперативного методу лікування, склеротерапії з пломбуванням розширених вен клеєм КЛ-3. Доведено, що використання клею запобігає ускладенням, які виникають у разі застосування традиційних веносклерозуючих препаратів, зокрема 1 % розчину тромбовару. Зареєстровано позитивні результати комбінованого лікування, яке на відміну від оперативного, сприяє досягненню значного косметичного ефекту.

  Скачати повний текст

Клініко-патогенетично обгрунтувано доцільність застосування радонових напівванн у лікуванні хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) похилого віку та супровідною патологією (артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, деформуючим остеоартрозом). На підставі вивчення 860-ти історій хвороби виявлено, що 20,0 % хворих на ІХС, які перебували на лікуванні у Знам'янській бальнеологічній лікарні, є особами похилого віку з наявністю супровідної патології у вигляді артеріальної гіпертензії, деформуючого остеоартрозу, цукрового діабету. Одержано нові дані про можливість і доцільність застосування радонотерапії для лікування хворих на ІХС похилого віку. Виявлено позитивний вплив радонових напівванн на клінічний пребіг ІХС у пацієнтів даної категорії, а також функціональний стан електричної активності міокарда, центральної та мозкової гемодинаміки, процеси терморегуляції. Виявлено імовірне зниження підвищеного артеріального тиску у хворих з поєднаною артеріальною гіпертензією, а також поліпшення вуглеводного та ліпідного обміну в осіб з супровідним цукровим діабетом II типу, зменшення проявів запалення та деформуючого остеоартрозу. Доведено, що застосування радонових вод Знам'янського родовища у вигляді напівванн підвищує ефективність лікування хворих на ІХС, зокрема, з наявністю супровідної патології, запобігає ускладненням медикаментозної терапії та прогресуванню захворювань у похилому віці, покращує їх фізичну працездатність та якість життя.

  Скачати повний текст

За результатами експериментальних досліджень і фізико-математичного моделювання уперше встановлено закономірності впливу випаровування вольфрамових дротиків, що нагріваються електричним струмом. Доведено суттєвий вплив випаровування на критичні параметри загасання та умови виродження критичних режимів в області великих діаметрів зразків. Установлено появу максимуму на залежності товщини оксидного шару від шару окиснення вольфрамового зразка. Виявлено, що знехтування у теоретичних моделях тепловтратами випромінюванням до стінок реакційного устрою призводить до появи такого інтервалу діаметрів провідника, для якого є неможливим здійснення критичних режимів загасання. Для діаметрів провідника нижче та вище цього інтервалу існують критичні переходи з високотемпературного режиму окиснення на низькотемпературний у разі зниження сили струму. Розроблено фізико-математичну модель високотемпературного окиснення та тепломасообміну металевих частинок у газі з урахуванням стефанівської течії на їх поверхні, з використанням якої встановлено суттєвий вплив стефанівської течії на період індукції, час і температуру горіння вольфрамових часток, критичні діаметри та товщини оксидної плівки, які характеризують їх запалення та загасання у нагрітому газі. Створено та застосовано методику вимірювання температурного поля за допомогою комп'ютерної обробки цифрового зображення нагрітих до свічення рухомих і нерухомих об'єктів дослідження. Експриментально визначено критичні значення сили струму, за яких одержуються високотемпературні стани вольфрамових провідників різних геометричних розмірів. Доведено значне зростання критичних значень сили струму зі збільшенням діаметра провідника. Установлено вплив просторової орієнтації фольфрамового дротика відносно напряму природної конвекції та вимушеного потоку на критичні параметри запалення та час переходу до високотемпературного стану. Доведено, що за присутності вимушеного потоку поздовжнє розташування дротика значно покращує умови переходу до високотемпературного стану, а саме, зменшується час переходу та критичні значення сили струму.

  Скачати повний текст