Досліджено причини виникнення та суть адміністративної юстиції, установлено її ознаки. Проаналізовано проблеми існування форм захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб. Розглянуто моделі адміністративної юстиції багатьох закордонних країн, понятійний апарат, наведено рекомендації щодо його уточнення. Сформульовано наукові висновки та пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює порядок розгляду та розв'язання в судовій процесуальній формі спорів, що виникають у сфері управлінської діяльності між громадянами чи юридичними особами й органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження проблем запровадження та здійснення адміністративного судочинства в Україні з урахуванням основних положень чинного Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано визначення поняття адміністративного судочинства, проведено його відмежування від понять "адміністративна юстиція", "адміністративний процес", "адміністративна юрисдикція". Запропоновано класифікацію принципів адміністративного судочинства, розкрито їх зміст. Висвітлено завдання та законодавчі засади адміністративного судочинства. Здійснено спробу розмежування компетенції між адміністративними, загальними та господарськими судами. Обгрунтовано рішення деяких процесуальних питань під час здійснення адміністративного судочинства. Визначено гарантії забезпечення доступності фізичних та юридичних осіб до адміністративного судочинства.

  Скачати повний текст

В дисертації розглянуто адміністративно-правові норми за якими функціонують заклади охорони здоров’я в системі Національної служби здоров'я України. Констатовано важливість безоплатної охорони здоров'я для населення, піднесення її значення до рівня першочергових державних завдань і визначення її як внутрішньої функції сучасної держави. Підкреслюється, що на сьогодні питання адміністративно-правових відносини у сфері охорони здоров’я залишається контроверсійною категорією. Тим самим, розкриття ролі Національної служби здоров’я України, як системоутворюючого суб’єкта адміністративних правовідносин, дозволяє краще зрозуміти їх зміст та значення для правової системи загалом. Стверджується, що від успішності здійснюваних адміністративноорганізаційних правовідносин у сфері охорони здоров'я, залежить якість наданих відповідних медичних послуг населенню, а також організаційні моменти, щодо швидкості та доступності їх надання. Досліджено, що Національна служба здоров’я України є новоствореним інститутом започаткування системи менеджменту медичної сфери, що є вдосконаленим підходом до системи охорони здоров'я України. Констатується, що сучасна реформа сфери охорони здоров'я України має на меті не тільки досягнення задекларованих норм щодо безоплатності надання медичних послуг населенню, а й прагнення удосконалення організації процесу їх отримання, насамперед, громадянами власної країни. У процесі реформи, після ухвалення відповідного законодавства щодо автономізації закладів охорони здоров'я, медичні установи стали практично повністю незалежними від державних відомств. Незалежність від профільного міністерства покликана забезпечити чесність, прозорість і відсутність корупції під час розподілу бюджетних коштіву сфері охорони здоров'я між відповідними закладами, які уклали контракт із Національною службою здоров'я України. Однак, такі зміни, які привнесла реформа медицини, не говорять про абсолютну незалежність закладів охорони здоров'я, так як потреба в адміністративних провадженнях в системі національної служби здоров’я України мала місце завжди. Додатковим джерелом контролю якості надання послуг у сфері охорони здоров'я, залишається громадський контроль, який забезпечуєстабільність і прозорість правовідносин між державними органами та суспільством. Досвід функціонування розвинутих країн світу показує, що на даному етапі досконалої моделі щодо управління сферою охорони здоров'я у світі немає. Однак, в основу достатньо якісного управління медичною сферою, як правило, покладено людиноцентричний, інноваційний підходи щодо розвитку охорони здоров'я, зосередження на правах пацієнтів та закладів охорони здоров'я, як ключових суб’єктів даного роду правовідносин. Головною проблемою сучасної системи охорони здоров’я в Україні є конституційна норма, що гарантує безоплатну медичну допомогу і її різні можливі трактування. Як наслідок, законодавцем втілено систему державних фінансових гарантій безоплатної медичної допомоги, але на раціональних засадах і в певних визначених межах. Охорона та зміцнення здоров’я громадян країни, збільшення тривалості їх життя й рухливої діяльності, підвищення якості медичної допомоги єпершочерговими складовими державної соціальної політики, одними із найпріоритетніших завдань і внутрішніх функцій держави. Але при цьому також важливим є стан успішності здійснюваних адміністративно-організаційних правовідносин у сфері охорони здоров’я, які залежать від належного рівня правового забезпечення та здатності реалізовувати і захищати власні права закладами охорони здоров'я.^UThe dissertation considers the administrative and legal norms of health care institutions in the system of the National Health Service of Ukraine. The importance of free health care for the population, raising its importance to the level of priority State tasks and defining it as an internal function of the modern state. It is emphasized that today the issue of administrative and legal relations in the field of health care remains a controversial category. Thus, disclosure of the role of the National Health Service of Ukraine as a system-forming subject of administrative legal relations, allows a better understanding of their content and significance for the legal system as a whole. It is argued that the success of the administrative and organizational legal relations in the field of health care depends on the quality of the relevant medical services provided to the population, as well as organizational issues regarding the speed and accessibility of their provision. It is investigated that the National Health Service of Ukraine is a newly created institute for launching the management system of the medical sphere, which is an improved approach to the health care system of Ukraine. It is stated that the current reform of the health care sector of Ukraine is aimed not only at achieving the declared norms on the free provision of medical services to the population, but also at the desire to improve the organization of the process of obtaining them, first of all, by citizens of their own country. In the process of reform, after the adoption of relevant legislation on the autonomy of health care institutions, medical institutions became almost completely independent of government departments. Independence from the relevant ministry is designed to ensure honesty, transparency and absence of corruption in the distribution of budget funds in the healthcare sector among the relevant institutions that have signed a contract with the National Health Service of Ukraine. However, such changes introduced by the healthcare reform do not speak of the absolute independence of health care institutions, since the need for administrative proceedings in the system of the national health service of Ukraine has always occurred. At the same time, public control remains an additional source of quality control over the provision of health care services, which ensures stability and transparency of legal relations between state bodies and society. The experience of functioning of developed countries shows that at this stage there is no perfect model for managing the health care sector in the world. However, the basis of sufficiently high-quality management of the medical sphere, as a rule, is based on human-centered, innovative approaches to the development of health care,focusing on the rights of patients and health care institutions as key subjects of this kind of legal relations. Protection and trengthening of health of citizens of the country, increasing their life expectancy and mobile activities, improving the quality of medical care are priority components of state social policy, one of the highest priority tasks and internal functions of the state. But at the same time, the state of success of administrative and organizational legal relations in the field of health care, which depend on the properlevel of legal support and the ability to exercise and protect their own rights by health care institutions, is also important. Protection and strengthening of health of citizens of the country, increasing their life expectancy and mobile activities, improving the quality of medical care are priority components of state social policy, one of the highest priority tasks and internal functions of the state. But at the same time, the state of success of administrative and organizational legal relations in the field of health care, which depend on the proper level of legal support and the ability to exercise and protect their own rights by health care institutions, is also important.

Досліджено основні етапи становлення та розвитку, науково-теоретичні та практичні питання адміністративно-юрисдикційної діяльності за умов проведення адміністративної реформи в Україні. Визначено сутність поняття, специфіку та структуру адміністративного процесу з урахуванням особливостей його прояву в галузі митної справи. Проаналізовано види та зміст юрисдикційних проваджень за сучасних умов державотворення, наведено їх класифікацію. Встановлено критерії, підстави та практичне значення розмежування понять "адміністративна юстиція" та "адміністративна юрисдикція". Розкрито соціальну роль і зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів за сучасних умов. Показано особливості реалізації механізму правового регулювання та практики здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності в митних органах України, наведено характеристику її окремих видів. Проаналізовано принципи та функції адміністративної юрисдикції митних органів України. Визначено зміст понять "адміністративний процес", "процесуальна стадія", "адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів", "адміністративно-юрисдикційне провадження". Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, зокрема, відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність митних органів України у межах адміністративно-юрисдикційних проваджень.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081– Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Міністерство освіти і науки України, Одеса, 2021.Необхідність дослідження забезпечення доступу до правосуддя зумовлена потребою врахування впливу сучасних транзитивних процесів на систему правосуддя та формування сучасної концепції доступності правосуддя. Основна ідея такої концепції полягає у формуванні такої системи правосуддя, яка, у першу чергу, буде сприяти зменшенню організаційних бар'єрів для належної реалізації громадянами права доступу до правосуддя.У першому розділі розглянуто теоретико-методологічні засади дослідження доступу до правосуддя в транзитивних умовах та висвітлено питання сучасного стану дослідження концепції доступу до правосуддя у юридичний науці, що надало можливість виділити такі напрями: дослідження проблематики доступності правосуддя на загально-теоретичному та філософсько-правовому рівнях; дослідження проблематики доступності правосуддя в юридичних науках матеріального права; дослідження проблематики доступності правосуддя в юридичних науках процесуального права.Також у першому розділі доступність правосуддя розглянута як гарантія забезпечення прав людини. Визначено чинники (бар'єри) в умовах транзитивності, що перешкоджають реалізації та захисту права на доступ до правосуддя. До таких бар'єрів віднесено, зокрема: нестабільність правової системи, яка є визначальним фактором для обмеження права на доступ до правосуддя; нестабільне, ситуативне, недосконале процесуальне законодавство; недоліки правозастосовної судової практики; дефіцит судових кадрів, зумовлений незаповненням численних вакансій; затягування розгляду судових справ у зв'язку з незаповненням вакансій суддів та великою кількістю судових справ на кожного суддю; процесуальні перешкоди у доступі до правосуддя, ускладнений для громадян порядок звернення до суду, надмірна зарегульованість питань, пов'язаних з вимогами до змісту позовної заяви, процедури подання доказів; висока вартість якісних юридичних послуг; низький рівень правової культури та юридичних знань.Визначено механізми подолання бар'єрів, що перешкоджають реалізації та захисту права на доступ до правосуддя. Такими механізмами виступають: правова освіта та правове виховання з питань прав, обов'язків та правового захисту громадян (населення); формування суддівського корпусу на основі відкритого конкурсу за участю міжнародних експертів; застосування процедур, які полегшують звернення до суду (розвиток громадських центрів правосуддя, впровадження та поширення у національний правовий системі програм правової допомоги ); вдосконалення інституту конституційної скарги; розвиток електронного судочинства; формування інституту транзитивної юстиції; розвиток альтернативного (позасудового) та досудового врегулювання спорів.Надано визначення права на доступ до правосуддя, яке розуміється як закріплене нормами матеріального та процесуального права, окреме право людини і громадянина, що полягає у можливості вільного (безперешкодного) використання судових, альтернативних (позасудових) та досудових процедур для справедливого та ефективного захисту своїх прав.У другому розділі розкрито форми реалізації права на доступ до правосуддя в умовах транзитивності. Доведено, що конституційна скарга потенційно може стати одним із інструментів деліберативної (нарадчої) демократії завдяки таким її властивостям: 1) конституційна скарга є засобом протидії неправомірним та несправедливим судовим рішенням та/чи свавільного втручання державних органів; 2) наслідком задоволення конституційної скарги може стати скасування норми права, яка суперечить правам людини чи порушує їх; 3) конституційна скарга є засобом впливу індивіда та громадянського суспільства на правотворчість державних органів; 4) конституційна скарга є засобом залучення громадян до процесу публічного управління та контролю над діяльністю державних, в тому числі правотворчих органів.^UThe thesis for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 "Law" - National University "Odessa Law Academy. Odessa, 2021.Urgency for research of access to justice is conditioned by the need to take into account the impact of modern transitional processes on the judicial system and the formation of a modern concept of access to justice. The basic idea of the concept is to form the system of justice, that, first of all, can help to reduce organizational barriers to the proper exercise of civil right of access to justice.The first section considers the theoretical and methodological foundations of research on access to justice in transitive conditions and highlights the current state of research on the concept of access to justice in jurisprudence, which provided the following areas: research on access to justice at the general theoretical and philosophical and legal levels; research on the issue of access to justice in the legal sciences of substantive law; research on the issue of access to justice in the legal sciences of procedural law.Also in the first section, access to justice is considered as a guarantee of human rights. Factors (barriers) in the conditions of transitivity that hinder the realization and protection of the right to access to justice have been identified. The barriers include, in particular: the instability of the legal system, which is a determining factor in restricting the right of access to justice; unstable, situational, imperfect procedural legislation; shortcomings of law enforcement case law; staff shortage and low level of legal qualification of judicial staff; delaying the consideration of court cases due to the vacancy of judges and the large number of court cases per judge; procedural obstacles to access to justice, complicated procedure for applying to the court, excessive regulation of issues related to the requirements for the content of the statement of claim, the procedure for submitting evidence; high cost of quality legal services; low level of legal culture and legal knowledge.Mechanisms for overcoming barriers to the exercise and protection of the right of access to justice have been identified. The mechanisms are: legal education and legal education on the rights, responsibilities and legal protection of citizens (population); formation of the judiciary on the basis of an open competition with the participation of international experts; application of procedures that facilitate recourse to the courts (development of public justice centres, implementation and dissemination of legal aid programs in the national legal system); improving the institution of constitutional complaint; development of electronic litigation; formation of the institute of transitive justice; development of alternative (extrajudicial) and pre-trial dispute resolution.The definition of the right to access to justice is given, which is understood as a separate human and civil right enshrined in substantive and procedural law, which consists in the possibility of free (unimpeded) use of judicial, alternative (extrajudicial) and pre-trial procedures for fair and effective protection of their rights.The second section reveals the forms of realization of the right to access to justice in the conditions of transitivity. It is proved that a constitutional complaint can potentially become one of the tools of deliberative (advisory) democracy due to its following properties: 1) a constitutional complaint is a means of counteracting illegal and unjust court decisions and / or arbitrary interference of state bodies; 2) the satisfaction of a constitutional complaint may result in the repeal of a rule of law that contradicts or violates human rights; 3) a constitutional complaint is a means of influencing the individual and civil society on the law-making of state bodies; 4) a constitutional complaint is a means of involving citizens in the process of public administration and control over the activities of state, including law-making bodies.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних проблем функціонування механізму запобігання злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, на підставі наукових праць учених різних галузей права та інших суміжних наук, нормативно-правового підґрунтя запобігання злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, судової практики та офіційної зведеної статистики щодо кількості вчинених кримінальних правопорушень на території України. У роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні сутності та особливостей функціонування механізму запобігання злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, а також опрацюванні пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення відповідного законодавства. Комплексно досліджено систему запобігання та протидії кримінальним правопорушенням проти власності, що вчиняються неповнолітніми, з урахуванням наукових підходів і практичних матеріалів, що відображають фактичний рівень злочинності.На підставі проаналізованих наукової та навчальної літератури, а також статистичної інформації з офіційних джерел, аргументовано, що злочинністю є деструктивна (для конкретного суспільства) діяльність окремих осіб чи їх груп на певній конкретній території, що чітко визначена законодавцем як така, за яку передбачається покарання.Розкрито соціально-правову природу злочинів проти власності, що вчиняються неповнолітніми, досліджено структуру злочинності та окреслено її сутність, наведено кримінально-правові ознаки та класифікацію злочинів проти власності, що вчиняються неповнолітніми.Окреслено тенденції злочинності неповнолітніх у сфері власності віднесено наступні: 1) збільшення злочинів, що вчиняються за допомогою комп'ютерних пристроїв (так звана «кіберзлочинність проти власності», що утворилась через глобалізацію (тобто розширення меж транснаціональної злочинності в результаті глобалізаційних процесів); 2) значне розширення частки злочинів, що вчиняються неповнолітніми особами (так зване «омолодження злочинності»).Узагальнено наукові ідеї і підходи до вдосконалення загальносоціальних та кримінально-правових заходів щодо протидії злочинам проти власності, що вчиняються неповнолітніми, та ефективного кримінального провадження щодо неповнолітніх, які вчинили злочини проти власності. Констатовано, що злочинність неповнолітніх має певні особливості, а заходи запобігання їй певною мірою можуть відрізнятися від загальних. Наголошено, що висока суспільна небезпечність цього виду злочинності полягає в довготривалості нанесення шкоди всьому суспільству, оскільки, вчиняючи той чи інший злочин, неповнолітня особа не лише завдає шкоди безпосередньо особі, а й залишає державу і суспільство без потенційно корисного соціального елемента, який здатний дати поштовх до розвитку та прогресувати самостійно. Вказано на необхідність модернізації судової ланки в контексті реалізації механізму ювенальної юстиції, оскільки з огляду на кількість справ, які розглядаються місцевими судами, питання індивідуального підходу до кожного неповнолітнього, якому потрібні допомога, не постає взагалі.Ключові слова: злочини проти власності, злочинність неповнолітніх, неповнолітня особа, злочинець, запобігання, ювенальна юстиція, кримінологічна характеристика.^UThe dissertation is devoted to the research of theoretical and practical problems of functioning of the mechanism of prevention of crimes against property committed by minors, on the basis of scientific works of scientists of various branches of law and other related sciences, normative-legal basis of prevention of crimes against property committed by minors, judicial practice and official consolidated statistics on the number of committed criminal offenses in Ukraine. The paper provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which is to clarify the nature and features of the mechanism for preventing crimes against property committed by minors, as well as to develop proposals and recommendations for improving relevant legislation.The system of prevention and counteraction to criminal offenses against property committed by minors is comprehensively studied, taking into account scientific approaches and practical materials that reflect the actual level of crime.Based on the analyzed scientific and educational literature, as well as statistical information from official sources, it is argued that crime is destructive (for a particular society) activities of individuals or their groups in a particular area, clearly defined by the legislator as punishable.The social and legal nature of crimes against property committed by minors is revealed, the structure of crime is investigated and its essence is outlined, criminal-legal features and classification of crimes against property committed by minors are given.The need to modernize the judiciary in the context of the implementation of the juvenile justice mechanism is pointed out, as given the number of cases heard by local courts, the issue of individual treatment of each juvenile in need of assistance does not arise at all.Keywords: crimes against property, juvenile delinquency, minor, offender, prevention, juvenile justice, criminological characteristics.

Системно та цілісно досліджено питання щодо єдності касації як загальносоціального феномену, інституту касаційного оскарження як процесуального механізму та касаційної інстанції як судоустрійного компонента в історичному, правовому та порівняльно-правовому аспектах через призму сучасних судово-правових реформувань. Запропоновано конструювання нового процесуального механізму перегляду рішень касаційних судів, постановлених у касаційному порядку, а саме ревізійного оскарження. Досліджено проблеми реалізації права на перегляд у касаційному порядку рішень загальних і спеціалізованих судів, а також співвідношення касаційного оскарження з його процесуальними різновидами.

  Скачати повний текст

Дисертація вирішує конкретне науково-практичне завдання щодо формування комплексу теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення свободи підприємницької діяльності в Україні.Проаналізовано сучасний стан правових досліджень в аспекті правовідносин, пов’язаних із реалізацією конституційних обов’язків держави щодо забезпечення свободи підприємницької діяльності в Україні. Обґрунтовано, що питання забезпечення свободи підприємницької діяльності в державі, не забороненої законом, має надважливе теоретичне і практичне значення, тому що від змісту, системності та якості правового регулювання, практичної реалізації державою своїх конституційних обов’язків у цій сфері правовідносин залежить добробут її громадян, конституційна гарантованість їх економічних прав і свобод, а також економічна конкурентоспроможність самої держави. Проте актуальність цих питань здебільшого озвучують вчені у сфері державного управління та економіки, натомість наука права фактично оминає їх своєю дослідницькою увагою, що є невиправданим в умовах необхідності швидкої та якісної післявоєнної відбудови України, подолання будь-яких перешкод на шляху євроінтеграційних процесів тощо.У дисертації здійснено аналіз правового закріплення обов’язків держави із забезпечення свободи підприємницької діяльності в Україні, осмислено соціальну цінність реалізації означених конституційних обов’язків держави для сталого економічного розвитку демократичного суспільства. Досліджено правову природу обов’язків держави, які перманентно формуються під впливом звичаєвих, ментальних, владних, соціальних, безпекових, військових, адміністративно-управлінських, релігійних, моральних та інших чинників і засобом юридичної мови поступово формалізувалися у правові тексти та дістають об’єктивізацію у системі національних і міжнародних правових актів.Аргументовано необхідність удосконалення механізму забезпечення свободи підприємницької діяльності в Україні як сфери реалізації конституційний обов’язків держави. Доведено, що значимість правового регулювання обов’язків держави у конституційному законодавстві здійснюється не заради формального впливу на суспільні відносини, а з метою отримання очікуваного правового результату, змістовним виявом якого є певний правопорядок, що досягається шляхом цільової дії норм права на ті ж таки суспільні відносини, внаслідок чого в державі встановлюється правовий режим законності, якому підпорядковуються суб’єкти права, які є носіями певного правового статусу, невід’ємними складниками якого є їхні права та обов’язки. Запропоновано шляхи удосконалення національного законодавства у сфері забезпечення свободи підприємницької діяльності в Україні, не забороненої законом. Основний вектор такого удосконалення має поєднувати національні здобутки у сфері розвитку вільного підприємництва та умови інтеграції національної економічної системи в європейський економічний простір. Доведена необхідність доповнення, внесення змін до національної системи законодавства задля усунення недоврегулювань, наявність яких не сприяє забезпеченню свободи підприємницької діяльності в Україні. Виявлено, що національне законодавство не містить механізму примусового виконання рішень національних судів, відповідачем у яких є іноземна держава.З’ясовано, що система та функціонал інституцій державної виконавчої влади, зокрема, «дорадчих та інших допоміжних органів і служб», які діють при главі держави, а також «консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів», що створені за рішенням Кабінету Міністрів України, не є прозорими для суспільства, що ставить під сумнів не тільки фаховість персонального складу працівників таких «допоміжних» служб та органів, результати та обсяги фінансування їхньої роботи, а й унеможливлює визначення їх ролі в механізмі забезпечення свободи підприємницької діяльності. Обґрунтовано необхідність доповнення національної правової системи законодавчим актом, предмет правового регулювання якого має визначати комплекс питань, пов’язаних зі статусом, порядком організації і діяльності самоврегулівних організацій, а також унормуванням релевантних наглядових взаємин між такими організаціями і державою задля зміцнення забезпечення свободи підприємницької діяльності в Україні.^UThe dissertation is one of the first monographic studies of the state's constitutional obligations to ensure freedom of entrepreneurial activity in Ukraine, based on the results of which proposals were formulated to improve the mechanism for ensuring the state's constitutional obligations in this area of legal relations. Reasonable necessity for proper legal regulation of business activity, implementation of a policy of estimated taxation of business entities, provision of true free competition in this sphere of relations, prevention of monopolization in business spheres, establishment of transparent rules for privatization, eradication of even the slightest manifestations of corruption, which is an extremely important task for Ukraine at the path of the European and Euro-Atlantic course, the irreversibility of which is constitutionally regulated and demanded by the need to ensure the national security of Ukraine. In the dissertation, an analysis of the legal establishment of the state's obligations to ensure freedom of entrepreneurial activity in Ukraine was carried out, and the social value of the implementation of the specified constitutional obligations of the state for the sustainable economic development of a democratic society was analyzed. The legal nature of the duties of the state, which are permanently formed under the influence of customary, mental, power, social, security, military, administrative-management, religious, moral and other factors, and are gradually formalized into legal texts by means of legal language and are objectified in system of national and international legal acts. The need to improve the mechanism for ensuring freedom of entrepreneurial activity in Ukraine as a sphere of implementation of the state's constitutional obligations is argued. It is proved that the significance of the legal regulation of state duties in constitutional legislation is not carried out for the sake of formal influence on social relations, but for the purpose of obtaining an expected legal result, the meaningful manifestation of which is a certain legal order, which is achieved through the targeted action of legal norms on the same social relations , as a result of which a legal regime of legality is established in the state, to which subjects of law are subject who are carriers of a certain legal status, the integral components of which are their rights and obligations. Ways to improve national legislation in the sphere of ensuring freedom of entrepreneurial activity in Ukraine, which is not prohibited by law, are proposed. The main vector of such improvement should combine national achievements in the field of free enterprise development and the conditions for the integration of the national economic system into the European economic space. The necessity of supplementing and making changes to the national legislation system in order to eliminate irregularities, the presence of which does not contribute to ensuring the freedom of entrepreneurial activity in Ukraine, has been proven. It was found that the national legislation does not contain a mechanism for enforcement of decisions of national courts, in which the defendant is a foreign state. It was found that the system and functionality of state executive institutions, in particular, «advisory and other auxiliary bodies and services» operating under the head of state, as well as «consultative, advisory and other auxiliary bodies» created by the decision of the Cabinet of Ministers of Ukraine, are not transparent to society, which calls into question not only the expertise of the staff of such «auxiliary» services and bodies, the results and scope of financing their work, but also makes it impossible to determine their role in the mechanism of ensuring freedom of entrepreneurial activity. The necessity of supplementing the national legal system with a legislative act is justified, the subject of legal regulation of which should determine a complex of issues related to the status, order of organization and activity of self-regulatory organizations, as well as the normalization of relevant supervisory relations between such organizations and the state in order to strengthen the provision of freedom of entrepreneurial activity in Ukraine.

У дисертаційній роботі вперше в українській науці конституційного права комплексно досліджено конституційну ідентичність як самостійний і повноцінний предмет дослідження, та компоненти конституційної ідентичності України, зокрема, у процесі євроатлантичної інтеграції. Теоретична значущість дослідження у тому, що для доповнення понятійно-категоріального апарату доктрини конституційного права запропоновано авторське поняття конституційної ідентичності як категорії конституційного права. Для теорії конституційного права теоретичний інтерес становить категорійність, яку встановлено через специфічне поєднання уніфікуючих та диференційних чинників у поєднанні з прагненням до узагальнення. Вихідною тезою дисертації є розуміння конституційної ідентичності України крізь призму національних цінностей, які є основоположними в умовах загроз самозбереження нації, у поєднанні з євроінтеграційними прагненнями як виразниками універсальних правових цінностей Західної цивілізації. Внаслідок порівняльно-правової характеристики конституційних ідентичностей конкретних держав та ЄС у дослідженні закцентовано на формуванні і сфері використання цієї категорії. Зосереджено увагу на тому, що зарубіжний досвід має свою специфіку, яка залежить як від рівня розвитку демократичних інститутів та ефективності публічної адміністрації, так і від соціально-правових, культурних, етнічних чинників, консолідованості нації, рівня розвитку громадянського суспільства та вектора національної ідеї. Це реалізовано виконанням головних завдань дисертаційної роботи: охарактеризовано передумови інтерпретації поняття ідентичності як філософської, психологічної, соціальної та правової категорії; простежено еволюцію змісту поняття конституційної ідентичності; сформульовано визначення поняття конституційної ідентичності як категорії конституційного права; відмежовано поняття конституційної ідентичності від суміжних понять науки конституційного права та національної ідентичності; на основі системно-структурного аналізу виокремлено компоненти конституційної ідентичності та ідентифіковано положення конституцій, що їх відображають; охарактеризовано універсальні компоненти конституційної ідентичності – основоположні конституційні цінності, зокрема, крізь призму конституційної транснаціоналізації; проаналізовано найважливіші національні конституційні цінності через тексти конституцій, рішення органів конституційної юрисдикції та доктрину; простежено поліваріантність генези конституційної ідентичності через порівняння особливостей розвитку конституційної ідентичності в окремих державах західної демократії; вивчено природу конституційної ідентичності ЄС; досліджено роль універсальних та національних конституційних цінностей у процесі ревалоризації у структурі конституційної ідентичності України.^UThe dissertation presents the first comprehensive research of constitutional identity as a separate and full-fledged subject of research in Ukrainian constitutional law, as well as of the components of constitutional identity of Ukraine, in particular, in the process of Euro-Atlantic integration. The theoretical significance of the work lies in the author's own concept of constitutional identity as a category of constitutional law, which is aimed at supplementing the conceptual and categorical apparatus of constitutional law doctrine. For the theory of constitutional law, the categorical nature is important, which is established by a specific combination of unifying and differentiating factors, combined with the purpose of generalisation. The dissertation is based on the conviction that the constitutional identity of Ukraine can be analysed through the prism of national values, which are fundamental in the context of threats to the nation's self-preservation, combined with European integration aspirations as an expression of universal legal values of Western civilisation. In view of the comparative legal characteristics of the constitutional identities of certain states and the EU, the study focuses on the formation and scope of use of this category. The author emphasises that foreign experience has its own peculiarities, which depend on the level of development of democratic institutions and the efficiency of public administration, as well as on socio-legal, cultural, ethnic factors, the consolidation of the nation, the level of development of civil society and the vector of the national idea. This is realized by fulfilling the main objectives of the dissertation: the prerequisites for interpreting the concept of identity as a philosophical, psychological, social and legal category are characterized; the evolution of the concept of constitutional identity is observed; the definition of the concept of constitutional identity as a category of constitutional law is formulated; the concept of constitutional identity is distinguished from similar concepts of the constitutional law and from national identity; on the basis of systemic and structural analysis the components of constitutional identity are outlined as well as the provisions of constitutions which reflect them; the universal components of constitutional identity, namely fundamental constitutional values, are characterised in particular, through the prism of constitutional transnationalization; the most important national constitutional values are analysed through the texts of constitutions, decisions of constitutional jurisdiction bodies and doctrine; the multivariate genesis of constitutional identity is traced by comparing the peculiarities of constitutional identity development in particular Western democracies; the nature of the EU's constitutional identity is examined; the role of universal and national constitutional values in the process of revalorization of Ukraine's constitutional identity is studied.

Визначено систему правових засобів охорони і захисту правового статусу суб'єктів місцевого самоврядування, до складу якої належать конституційні, судові, адміністративні, цивільно-правові засоби. Встановлено, що конституційними засобами охорони і захисту є конституційний контроль, механізм конституційної відповідальності, конституційні гарантії прав місцевого самоврядування. Надано характеристику конституційної відповідальності як особливого елементу системи конституційних засобів. На підставі аналізу конституційних відносин визначено межі та види відповідальності виконавчої влади за порушення правового статусу місцевого самоврядування та відповідальність суб'єктів місцевого самоврядування відносно один одного. Запропоновано класифікацію конституційних санкцій за порушення правового статусу суб'єктів місцевого самоврядування.

  Скачати повний текст

Проведено теоретичне дослідження субінституту конституційної відповідальності політичних партій в Україні та способи його практичного використання як засобу захисту суспільних відносин, які регламентуються конституційним правом. Визначено зміст поняття конституційної відповідальності партій, її негативний (ретроспективний) та позитивний аспекти. Зроблено теоретичний аналіз підстав застосування конституційної відповідальності, санкцій та змісту конституційного правопорушення. Розглянуто склад та компетенцію державних органів, уповноважених здійснювати контроль за конституційною діяльністю партій. Розкрито механізм притягнення до негативної конституційної відповідальності партій у випадку порушення ними чинного законодавства України. Наведено рекомендації щодо удосконалення національного законодавства у даній галузі шляхом конкретизації підстав застосування конституційної відповідальності партій, уточнення та розмежовано компетенції державних органів, які здійснюють контроль за конституційною діяльністю політичних партій в Україні.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано, що на кожному з етапів розвитку громадянського суспільства ідеї правової держави відбивають відповідний рівень культури та реальну правову дійсність у конкретній країні та у світі в цілому. Встановлено, що стратегічною метою реалізації конституційної моделі правової держави в Україні є створення такої системи державної влади, яка б відповідала стандартам демократичної, правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою, враховувала потреби суспільства та кожної окремої особистості. Показано, що обов'язковою умовою поглиблення демократичних засад в управлінні державою є створення надійного механізму стримувань і противаг між законодавчою та виконавчою гілками влади та неухильне дотримання владними структурами Конституції України. Визначено, що основними напрямками реалізації коституційної моделі правової держави в Україні є конституційна, парламентська, адміністративна, муніципальна реформа, реформування виборчого законодавства та судоустрою. Аргументовано, що головним завданням сучасного українського конституціоналізму є поєднання конституційної моделі правової держави з реальною практикою державного будівництва.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено становленню та розвитку конституційної юрисдикції в Україні, ролі Конституційного Суду України в механізмі правової держави, покликаної забезпечити верховенство права і зберегти принцип поділу влади, захищати права і свободи людини і громадянина. Проаналізовано види провадження і межі повноважень Конституційного Суду України, юридичну природу його актів. На підставі чинного законодавства України і зарубіжних країн сформульовано пропозиції щодо удосконалення діяльності Конституційного Суду України та її правового забезпечення.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексний аналіз місця та ролі судового конституційного контролю у правовій системі США, з'ясовано основні тенденції розвитку та сучасного стану інституту конституційної юстиції США. Установлено характерні ознаки судового конституційного контролю та сформульовано визначення конституційної юстиції США. Досліджено взаємозв'язок судового конституційного контролю з компонентами правової системи США, а саме: принципом розподілу державної влади, судового преценденту. Здійснено порівняльний аналіз рішень Конституційного Суду України та судових прецендентів, створених Верховним судом США. Проаналізовано правову природу окремої думки судді Конституційного Суду України та Верховного суду США. Визначено основні тенденції практики Верховного суду США щодо тлумачення Конституції США, контролю за діяльністю органів законодавчої та виконавчої влади, а також контролю за дотриманням конституційних прав і свобод.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано існування конституційно-правової відповідальності як самостійного виду юридичної віповідальності, з'ясовано її місце в системі видів соціальної та юридичної відповідальності, визначено суб'єкти, фактичні та юридичні підстави. Досліджено склад конституційного делікту (правопорушення), особливості конституційно-правових санкцій. Розглянуто окремі процедури конституційно-правової відповідальності (на прикладі відповідальності президента, уряду та міністрів).

  Скачати повний текст

Визначено поняття "конституційний процес". Розглянуто різні наукові підходи щодо його визначення. Проаналізовано співвідношення з близькими явищами суспільного життя, такими як законодавчий процес, політичний процес, конституційна реформа. Визначено види конституційного процесу. Розглянуто в порівняльному аспекті конституційно-правове регулювання конституційного процесу в зарубіжних країнах та Україні. Виявлено проблеми правового регулювання та здійснення конституційного процесу, напрями вдосконалення його законодавчого забезпечення в Україні. Обгрунтовано положення, що як правове явище, конституційний процес являє собою законодавчу діяльність, спрямовану на вироблення, прийняття, введення в дію та змінення владним повноважним суб'єктом, громадянами, іншими уповноваженими суб'єктами Основного закону держави. Такий підхід дозволяє відмежувати конституційний процес від близьких до нього явищ і процесів суспільного життя, більш чітко визначити та розкрити його поняття.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим в українській науці конституційного права монографічним дослідженням конституційно-правового забезпечення незалежності конституційного суду на основі аналізу українського та європейського досвіду. В роботі проведено комплексний аналіз механізму забезпечення незалежності конституційного суду, класифіковано засоби її забезпечення; визначено системи засобів, якими конституційний суд може забезпечувати власну незалежність та які мають реалізовуватися іншими суб'єктами. Встановлено, що поняття незалежність конституційного суду є багатоаспектним та може розглядатися як конституційна цінність, принцип та як властивість конституційного суду, що відображає такий його стан, за якого відсутній неправомірний вплив на Суд з боку інших суб'єктів. Доведено, що стан незалежності конституційного суду є передумовою його неупередженості при здійсненні повноважень, а його досягнення можливе за рахунок повноцінного функціонування механізму конституційно-правового забезпечення. Обґрунтовано, що правовий механізм конституційно-правового забезпечення незалежності конституційного суду є системою правових норм, які формують гарантії, та інших засобів юридичного і неюридичного характеру, що реалізуються задля уникнення неправомірного впливу на конституційний суд та забезпечення його неупередженості при здійсненні повноважень.^UThe dissertation is the first in the Ukrainian science of constitutional law monographic study of ensuring the constitutional and legal independence of the constitutional court based on the analysis of Ukrainian and European experience. The paper covers a comprehensive analysis of the mechanism for ensuring the independence of the constitutional court, classifies the means for its ensuring; the study defines the system of means, with which the constitutional court can ensure its own independence, and which shall be realized by other subjects of law. It has been established that the concept of the independence of the constitutional court is multifaceted and can be considered as a constitutional value, principle, and as a property of the constitutional court which reflects such a status of it, in which there is no undue influence on the Court by other subjects of law. It has been proven that the state of the independence of the constitutional court is a prerequisite for its impartiality in exercising its powers, and it is possible to achieve it given the full operation of the mechanism of the constitutional and legal guarantee. It is substantiated that the legal mechanism of constitutional and legal ensuring of the independence of the constitutional court is a system of legal norms that form guarantees and other legal and non-legal means implemented to prevent the undue influence on the constitutional court and ensure its impartiality in exercising its powers.

Дисертацію присвячено правовій характеристиці кримінальної відповідальності за службову недбалість. На основі дослідження ґенези кримінальної відповідальності за службову недбалість прослідковано вплив політичного режиму на становлення, розвиток та позиціонування злочинів у службовій сфері загалом та службової недбалості зокрема. Розглянуто підстави криміналізації даного діяння та соціальну обумовленість існування ст. 367 КК України. Визначено, що серед усіх факторів, які обумовлюють встановлення кримінальної відповідальності за службову недбалість, вирішальними є суспільна небезпечність цього діяння, його відносна поширеність, конституційна адекватність, міжнародно-правова допустимість та необхідність криміналізації. Встановлено, що соціальна обумовленість існування ст. 367 КК України підтверджується її соціальною корисністю, системно-правовою несуперечливістю, можливість боротьби з діянням за допомогою кримінально-правових засобів і неможливість боротьби за допомогою інших, наявністю ресурсів для здійснення кримінального переслідування та співрозмірність позитивних і негативних наслідків заборони. Здійснено характеристику об'єктивних та суб'єктивних ознак службової недбалості. Зокрема, у межах аналізу об'єктивної сторони службової недбалості аргументується виділення двох форм учинення цього злочину: дія (неналежне виконання обов'язків) та бездіяльність (невиконання обов'язків). Під час характеристики наслідків службової недбалості обґрунтовано недоцільність визначення понять «істотна шкода» і «тяжкі наслідки» виключно як заподіяння матеріальної шкоди та аргументовано потребу повернення до попередньої редакції Закону в контексті тлумачення даних кримінально-правових категорій. Обґрунтовано, що бездіяльність може стати причиною суспільно небезпечних наслідків. У разі, якщо службова недбалість вчиняється у формі дії, причинний зв'язок може бути прямий або опосередкований, у випадках, коли формою діяння є бездіяльність, причинний зв'язок може мати лише опосередкований характер.Під час розгляду суб'єкта службової недбалості зазначається, що він є спеціальний – службова особа як публічного, так і приватного права. Розкрито зміст юридичних ознак суб'єкта злочину, передбаченого ст. 367 КК України.Здійснений аналіз характеру функцій, покладених на осіб, які надають публічні послуги, дозволив зробити висновок, що у разі їх невиконання чи неналежного виконання може заподіюватися шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Тому запропоновано, шляхом внесення змін до назви та диспозиції ст. 367 КК України, визнати дану категорію осіб суб'єктом службової недбалості.Обґрунтовано пропозицію щодо додаткової диференціації відповідальності за службову недбалість шляхом передбачення як кваліфікуючої ознаки у ч. 2 ст. 367 КК України вчинення службової недбалості особами, які займають особливо відповідальне становище.При характеристиці суб'єктивної сторони службової недбалості зроблено висновок, що у переважній більшості випадків службова недбалість позиціонується практиками як необережний злочин. Однак з огляду на чинне законодавство є підстави стверджувати про можливість вчинення даного злочину з непрямим умислом. У третьому розділі дисертаційного дослідження розглянуто заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до осіб, які вчинили службову недбалість. Обґрунтовано, що з урахуванням специфіки суб'єкта злочину, передбаченого ст. 367 КК України, одним із найефективніших способів досягнення мети спеціальної превенції щодо осіб, які вчинили службову недбалість, є застосування таких покарань, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та громадські роботи.У зв'язку з великим відсотком застосування до осіб, які вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, звільнення від кримінального покарання з випробуванням пропонується з метою уникнення їх безкарності реалізовувати пробаційні програми. Для цього запропоновано внести зміни до ч. 2 ст. 76 КК України шляхом передбачення поряд із таким додатковим заходом, як застосування пробаційних програм, вказівку на те, що у рамках пробаційних програм можливим є застосування неоплачуваної праці на користь суспільства.^UThe thesis is devoted to the legal characteristic of criminal liability for official negligence. Based on the study of the genesis of criminal liability for official negligence, the influence of the political regime on the formation, development and positioning of crimes in the official sphere as a whole and official negligence in particular, has been traced the grounds for the criminalization of this act and the social conditionality the existence of Art. 367 of the Criminal Code of Ukraine have been analyzed. It is determined that among all the factors that determine criminal liability for official negligence the decisive ones are: the social danger of this act, its relative prevalence, constitutional adequacy, international legal permissibility and the need for criminalization. It is established that the social conditionality of the existence of Art. 367 of the Criminal Code of Ukraine is confirmed by its social benefits, systemic legal consistency, the ability to combat the action through criminal legislation means and the impossibility of fighting through others, the availability of resources for criminal prosecution and the proportionality of the positive and negative consequences of the ban. In the context of the grounds for criminal liability, objective and subjective features of official negligence are considered. When considering the objective side of official negligence, has been for the uniform application of the law it has been proposed leave in the disposition of Art. 367 of the Criminal Code of Ukraine the wording "failure to perform or improper performance of duties." In the context of analyzing the socially dangerous consequences of official negligence it has been proved that causing intangible harm is socially dangerous, it meets other criteria of criminalization, therefore it is necessary to return to the previous wording of paragraphs 3 and 4 of the note to Art. 364 of the Criminal Code of Ukraine, which gave every reason to assert that substantial harm and socially dangerous consequences can have a tangible and intangible nature.It has been subs proved that inaction can cause socially dangerous consequences. If official negligence is committed in the form of an action, the causal relationship may be direct or conditioning, in cases where the form of the act is inaction, the causal relationship can only have a conditioned character.When characterizing the subjective signs of official negligence, it was concluded that in the overwhelming majority of cases, official negligence is positioned by practitioners as a careless / reckless crime. However, taking into account the current legislation, there are grounds for asserting the possibility of committing this crime with indirect intent.When considering the subject of official negligence, it is noted that he is special - an official of public law and an official of private law. It is substantiated that given the significance of the powers concentrated in the hands of persons engaged in professional activities related to the provision of public services, in the event of non-fulfillment or careless performance of their duties, substantial harm to the rights, freedoms and interests of individual citizens, state or public interests or interests of individual legal entities. Therefore, it is advisable to determine the auditor, appraiser, expert, notary, arbitration manager, independent mediator, member of labor arbitration and arbitrator as the subject of official negligence by amending the name and disposition of Art. 367 of the Criminal Code.In the context of the mechanism of criminal law regulation, it is determined the criminal law measures applied to persons who have committed official negligence. It is substantiated that, taking into account the specifics of the subject of the crime, provided for by Art. 367 of the Criminal Code of Ukraine, features of its objective and subjective signs one of the most effective ways to achieve the goal of special prevention in relation to persons who have committed official negligence, is the use of such penalties as fines, deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities, and public works.There is a large percentage of the application to persons who have committed a crime under p. 2 of Art. 367 of the Criminal Code of Ukraine, exemption from criminal punishment with probation. It is proposed to avoid probable impunity to implement probation programs. For this proposed changes in p. 2 of Art. 76 of the Criminal Code of Ukraine, by means of a prediction alongside such an additional measure as the use of probation programs, an indication that within the framework of probationary programs, it is possible to use unpaid work in favor of society.

Здійснено комплексне теоретичне дослідження провадження у справах осіб, які у випадку вчинення суспільно небезпечного діяння досягли одинадцяти років, але не досягли віку, з якого є можливою кримінальна відповідальність у контексті тенденцій впровадження в Україні системи відновного правосуддя щодо неповнолітніх і малолітніх. Відзначено необхідність визначення найбільш ефективної форми впровадження у справах малолітніх у рамках спеціалізованої системи ювенальної юстиції. Визначено місце кримінального провадження у таких справах у структурі кримінального процесу України, критерії його виокремлення в особливе провадження, поняття та процесуальний статус малолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у процесі кримінального провадження, систему додаткових гарантій захисту прав і інтересів такої особи, які охороняються законом та шляхи підвищення рівня гарантованості їх ефективної реалізації. З урахуванням специфіки кримінально-процесуального провадження у справах малолітніх та малолітніх осіб як його суб'єктів, а також інтеграції українського законодавства взагалі, а кримінально-процесуального зокрема, до міжнародних норм, правил, стандартів щодо справ малолітніх, обгрунтовано необхідність кардинальної зміни правової суті цих норм шляхом виключення їх зі сфери існуючого кримінально-процесуального законодавства України та створення особливої групи процесуальних норм - ювенального процесу, на базі яких змогла здійснювати свою діяльність нова галузь правосуддя - ювенальна юстиція.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми кримінально-правової відповідальності за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Розроблено теоретичні положення, що стосуються дослідженої відповідальності. Вивчено об'єктивні та суб'єктивні ознаки цього злочину. Запропоновано узагальнене, кримінально-правове розуміння конституційного ладу та державної влади. Грунтуючись на теоретико-практичному дослідженні, установлено недоліки чинної норми про посягання на конституційний лад і державну владу. Зроблено висновок, що посягання на конституційний лад України та державну владу в Україні може вчинятися ненасильницьким шляхом. Запропоновано криміналізувати дії, спрямовані на незаконну зміну конституційного ладу України чи незаконне здобуття державної влади в Україні. Обгрунтовано положення, що безпосереднім об'єктом зазначеного злочину є конституційна безпека України. Проаналізовано співвідношення досліджених дій з суміжними злочинами Особливої частини Кримінального Кодексу (КК) України. Запропоновано внести певні зміни до КК України з метою його вдосконалення.

  Скачати повний текст