Виявлено, що конституція історичного поля опосередкована до-концептуальним полем становлення минулого і являє собою складну ритмічну пульсацію - минуле як віртуальну річ. Визначено роль концептів, які накладаються на ритмічний лабіринт віртуального минулого - операторів спільності та встановлюють метрику фактичної основи історичного поля, чим визначають середовище історичного минулого. Розкрито механізм поетизації історичних даних як завершальний акт конституювання історичного поля, який полягає у підведенні ритмів історичних джерел під ритмічну фігуру тропа як під категорію. Запропоновано тезу, що суттю створення метафоричного історичного дискурсу є підпорядкування текстури історичного поля, аналогічної структурі ідеї минулого, - ритму нормативного сюжету, що обумовлює прийнятність створюваної історії як наратива. Обгрунтовано можливість передачі констатувальним історичним дискурсом ритму безлічі висловлень про минуле без надання цій безлічі художньої цілісності.

  Скачати повний текст

Дисертація являє собою є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права монографічних досліджень адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в якому охарактеризовано його теоретичну, правову, організаційну і процедурну основи і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.У дисертації розкрито змістовну сутність поняття «протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів під час дії режиму воєнного стану» як виду протидії незаконному обігу на сучасному етапі. Оглянуто стан дослідження проблематики адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.Дослідження нормативно-правових актів, що регламентують питання протидії наркотичним засобам, психотропним речовинам і прекурсорам, надало можливість їх класифікувати за наступними критеріями: 1) за визначенням повноважень: а) загальні, які визначають права і обов’язки всіх суб’єктів протидії незаконному обігу наркотиків, норми Конституції України і Законів України; б) спеціальні-визначають лише повноваження відповідних підрозділів Національної поліції, наприклад, норми Наказу МВС України № 650 «Про організацію діяльності служби дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади»; 2) за ієрархічністю: а) Конституція і закони України; б) міжнародні акти; в) підзаконні акти.Запропоновано під взаємодією Національної поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів розуміти спільну діяльність відповідних суб’єктів, яка має узгоджений, систематичний та цілеспрямований характер, спрямований на недопущення розповсюдження такого негативного явища як наркоманія в суспільстві шляхом вчинення нормативно-визначених та узгоджених за місцем і часом дій із застосуванням відповідного правового інструментарію.Доведено, що форми діяльності Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це-зовнішнє вираження дій Національної поліції України, що здійснюється в межах її компетенції щодо реалізації завдань і функцій, у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що спрямовані на попередження і усунення негативних чинників, що ускладнюють їх реалізацію; виявлення порушень встановленого порядку обігу наркотиків та забезпечення притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.Визначено алгоритм дії поліцейського, під час виявлення наркотичних засобів у неповнолітньої особи, як послідовність організаційних та процесуальних дій працівника поліції, щодо роботи з неповнолітнім-правопорушником, яка здійснюється самостійно, так із залучанням представників інших служб і підрозділів поліції та посадових осіб інших компетентних органів.Встановлено систему ознак взаємодії служб та підрозділів поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів: 1) спільна діяльність; 2) узгодженість дій за часом і місцем; 3) має правове підґрунтя; 4) взаємодія можлива лише між суб’єктами, які мають певні нормативно визначені повноваження з приводу об’єкта такої взаємодії; 5) цілеспрямований та постійний характер, оскільки тільки таким чином можливо зменшити негативний вплив на суспільство від наркоманії; 6) наявність відповідного правового інструментарію у суб’єктів взаємодії, що дає можливість застосовувати заходи превентивного та примусового характеру з метою запобігання та протидії наркоманії; 7) як правило, початок процесу спільної діяльності відбувається на підставі індивідуального адміністративного акту або регіональної програми, де визначаються відповідні суб’єкти, час і місце проведення та форма певного правового заходу, якій планується здійснити, тощо.Удосконалено класифікацію принципів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, до яких віднесено: а) загальні: 1) верховенства права; 2) законності; 3) гласності; 4) дотримання прав людини; 5) плановості; 6) науковості; 7) інноваційності і відкритості до змін, б) спеціальні: 1) взаємодія суб’єктів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; 2) наступальність; 3) поєднання гласних і негласних заходів; 4) оперативність; 5) компетентність.Доведено, що методи діяльності поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – це сукупність засобів, способів, прийомів, з використанням яких органи Національної поліції України^UThe dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the activities of the National Police to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors in Ukraine.The dissertation is one of the first monographic studies of the administrative and legal foundations of the activities of the National Police to combat the illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, which describes its theoretical, legal, organizational and procedural foundations and provides proposals for improving the current legislation in this area.The dissertation reveals the essence of the concept of "counteraction to illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors during martial law" as a type of counteraction to illicit trafficking at the present stage. The state of the study of the problems of the administrative and legal foundations of the activities of the bodies of the National Police of Ukraine on combating the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors is examined.The study of normative legal acts regulating the issues of combating narcotic drugs, psychotropic substances and precursors made it possible to classify them according to the following criteria: 1) by defining the powers: a) general, which determine the rights, freedoms and obligations of all subjects of combating drug trafficking, for example, the norms of the Constitution of Ukraine, the norms of the Law of Ukraine "On Local Self-Government Bodies";b) special – determine only the powers of the relevant units of the National Police, for example, the provisions of the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine No. 650 "On the organization of the activities of the service of district police officers and community police officers"; 2) by hierarchy: a)international; b) the Constitution and laws of Ukraine; c) by-laws.It is proposed that the interaction of the National Police with other subjects of combating illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances and precursors should mean the joint activity of the relevant entities, which has a coordinated, systematic and purposeful nature, aimed at preventing the spread of such a negative phenomenon as drug addiction in society by committing normatively defined and coordinated actions in place and time using appropriate legal instruments.It is proved that the forms of activity of the National Police of Ukraine to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors are an external expression of the actions of the National Police of Ukraine, within its competence on the implementation of tasks and functions in the field of circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, aimed at preventing and eliminating negative factors that complicate their implementation.The algorithm of action of a police officer during the detection of drugs in a minor is determined, this is the sequence of organizational and procedural actions of a police officer to work with a juvenile offender in the field of illegal handling of drugs, both independently and with the involvement of representatives of other services and units of the police and other competent bodies.A system of signs of interaction of police services and units with other subjects of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been established: 1) joint activities; 2) coherence of actions in time and place; 3) has a legal basis; 4) interaction is possible only between entities that have certain normatively defined powers regarding the object of such interaction; 5) purposeful and systematic nature, since only in this way it is possible to reduce the negative impact of drug addiction; 6) availability of appropriate legal tools for the subjects of interaction, which makes it possible to apply preventive and coercive measures in order to prevent and combat drug addiction; 7) As a rule, the beginning of the process of joint activity takes place on the basis of an individual administrative act or a regional program, which determines the relevant subjects, the time and place of conduct and the form of a certain legal measure to be carried out, etc.The classification of the principles of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been improved, which include: a) general: 1) legality; 2) the rule of law; 3) publicity; 4) respect for human rights; 5) planning; 6) scientificity; 7) innovativeness and openness to changes

У дисертаційному дослідженні наведено сукупність теоретичних узагальнень і запропоновані нові підходи стосовно вирішення наукового завдання щодо визначення змісту та особливостей адміністративно-правих засад запобігання і протидії корупції в діяльності НАБУ.З цією метою виявлено проблеми доктринального та нормативно-термінологічного визначення категорії «запобігання і протидія корупції». Доведено, що зміст чинного законодавчого вираження антикорупційної політики (діяльності) полягає у запобіганні корупції та протидії корупції як категоріях, що становлять об’єкт адміністративно-правового регулювання. Викладено авторській підхід до розмежування зазначених понять, відповідно до якого: запобігання корупції є сферою суспільних відносин, реалізація яких пов’язана з відверненням (виключенням) протиправної поведінки (вчинення корупційних дій), забезпечення притягнення осіб, винних у вчиненні адміністративних правопорушень, пов’язаних корупцією, до відповідальності; протидії корупції є сферою суспільних відносин, яка охоплює активну діяльність, що полягає у виявленні та припиненні (перериванні об’єктивної сторони) де-факто існуючих корупційних правопорушень (діянь).Доведено, що об’єктивізація НАБУ у сфері запобігання і протидії корупції полягає у дуалістичній природі його інституційного правового статусу: у зовнішньо-організаційній діяльності як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції – корупційним кримінальним правопорушенням, вчиненим вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці; у внутрішньо-організаційній діяльності – системи функціонування підрозділів та процесів крізь призму запобігання і протидії корупції, яка виключає можливість вчинення корупційних правопорушень працівниками Національного бюро.Систематизовано нормативні засади запобігання і протидії корупції в НАБУ, в результаті чого до них віднесені: Конституція України; міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України; закони України; підзаконні нормативно-правові акти; відомчі нормативні акти, міжнародні стандарти як еталони правового регулювання і методичні рекомендації та роз’яснення загального характеру Національного агентства з питань запобігання корупції як документи особливої природи щодо підстав їх прийняття та специфіки правореалізації. Водночас наголошено на ключовій ролі адміністративно-правового регулювання питань запобігання і протидії корупції в НАБУ, яка обумовлена наступними факторами: титульні законодавчі акти відповідної сфери правового регулювання є джерелами саме адміністративного права; переважна більшість правових норм, які регламентують сферу запобігання і протидії корупції в НАБУ міститься у відомчих нормативних документах, тобто актах адміністративно-правового регулювання.Розкрито зміст антикорупційного менеджменту (антикорупційного комплаєнсу) як діяльності щодо створення, впровадження, організації, оцінки ефективності, періодичного перегляду та вдосконалення внутрішньоорганізаційної системи запобігання і протидії корупції, тобто комплексу заходів, інструментів та процедур, що забезпечують відповідність діяльності НАБУ зовнішнім та внутрішнім вимогам. Окреслено основні завдання антикорупційного менеджменту в Національного бюро.Сформульовано поняття корупційних ризиків в діяльності НАБУ, під якими запропоновано розуміти соціальні, економічні, політичні, організаційно-управлінські, інформаційно-технічні, правові (в тому числі корупціогенні фактори) та інші обставини чи їх сукупність, які потенційно зумовлюють ймовірність вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками НАБУ, наслідком чого є репутаційні збитки для суспільної довіри до Національного бюро як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.Окреслено перелік суб’єктів запобігання і протидії корупції в НАБУ, а саме: Верховна рада України; Кабінет Міністрів України; Національне агентство з питань запобігання корупції; органи прокуратури; Державне бюро розслідувань України; Національна поліція України; суди; міжнародні публічні та приватні організації; Рада громадського контролю при НАБУ; Комісія з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного бюро; фізичні особи та їх об’єднання, в тому числі ті, що зареєстровані як юридичні особи; Управління внутрішнього контролю НАБУ; Комісія з організації внутрішнього контролю та оцінки ризиків Національного бюро.^UThe dissertation research presents a set of theoretical generalizations and proposes new approaches to solving the scientific task of determining the content and features of the administrative and legal principles of preventing and countering corruption in the activities of the NABU.For this purpose, the problems of the doctrinal and normative terminological definition of the category “prevention and counteraction of corruption” were identified. It has been proven that the content of the current legislative expression of anti-corruption policy (activity) consists in preventing corruption and countering corruption as categories that constitute the object of administrative and legal regulation. The author’s approach to distinguishing these concepts has been outlined, which defines that: prevention of corruption is a sphere of social relations, the implementation of which is related to the averting (exclusion) of illegal behavior (commitment of corrupt actions), ensuring the accountability of the persons guilty of committing corruption-related administrative offences; anti-corruption is a sphere of social relations that includes activity, consisting in the detection and termination (interruption of the objective side) of de facto existing corruption offenses (actions).It has been proven that the process of objectifying of NABU in the field of prevention and countering corruption lies in the dualistic nature of its institutional legal status: in external organizational activities as a specially authorized subject in the field of countering corruption – a corruption criminal offense which pose a threat to national security and are committed by senior state officials authorized to execute functions of the state or local self-government,; in internal organizational activities – the system of functioning of units and processes through the prism of prevention and counteraction of corruption, which excludes the possibility of committing corruption offenses by employees of the National Bureau.The normative bases of preventing and countering corruption in NABU have been systematized, as a result of which, the referred are: the Constitution of Ukraine; international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine; laws of Ukraine; subordinate legislation; departmental regulations, international standards as a reference of legal regulation and methodological recommendations and clarification of the general nature of the National Agency of Corruption Prevention as documents of a special nature regarding the grounds for their adoption and the peculiarities of legal implementation. At the same time, the key role of administrative and legal regulation of the issues of prevention and counteraction of corruption in NABU has been emphasized, which has been determined by the following factors: titular legislative acts of the relevant sphere of legal regulation are the sources of administrative law specifically; the vast majority of legal norms that regulate the sphere of prevention and counteraction of corruption in NABU are contained in departmental regulatory documents, therefore acts of administrative and legal regulation.The content of anti-corruption management (anti-corruption compliance) has been revealed as an activity related to the creation, implementation, organization, evaluation of effectiveness, periodic review and improvement of the internal organizational system of prevention and counteraction of corruption, that is, a set of measures, tools and procedures that ensures compliance of NABU activities with external and internal requirements. The main tasks of anti-corruption management in the National Anti-Corruption Bureau have been outlined.The concept of corruption risks in the activities of NABU has been formulated, by which it has been proposed to understand social, economic, political, organizational and managerial, information and technical, legal (including corruption-related factors) and other circumstances or their combination, which potentially determine the probability of committing corruption or corruption-related offenses by NABU employees, resulting in reputational damage to public trust in the National Bureau as a specially authorized actor in combating corruption.The list of subjects of prevention and counteraction of corruption in NABU has been outlined, namely: Verkhovna Rada of Ukraine; Cabinet of Ministers of Ukraine; National Agency of Corruption Prevention; prosecution authorities; State Bureau of Investigation of Ukraine; National Police of Ukraine; courts; international public and private organizations; NABU Civil Oversight Council; commission for conducting the independent external evaluation of the effectiveness of the National Anti-Corruption Bureau; natural persons and their associations, including those registered as legal entities; Internal Control Department of NABU.

Дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним до-слідженням теоретичних, правових та організаційних питань правового регулю-вання адміністрування місцевих податків і зборів.За результатами дослідження з'ясовано сутність низки елементів понятійно-категоріального апарату, що забезпечує правове функціонування відносин адміністрування місцевих податків і зборів та правового регулювання цієї діяль-ності, щодо окремих з них розроблено авторські визначення: «адміністрування місцевих податків і зборів», «муніципальний нормативно-правовий акт у сфері адміністрування місцевих податків і зборів», «єдиний податок», «туристичний збір», «збір за місця для паркування транспортних засобів», «місцеві збори», які відображають основні ознаки таких складних, багатобічних і динамічних явищ, як адміністрування місцевих податків і зборів та забезпечення його правового регулювання та інше.Унаслідок дослідження правової природи адміністрування місцевих податків і зборів було встановлено, що це явище слід розглядати як сукупність норм, правил, методів, прийомів і засобів, рішень та процедур, за допомогою яких органи, що здійснюють реалізацію державної податкової політики, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та податкові агенти здійснюють управлінську діяльність у податковій сфері, спрямовану на встановлення місцевих податків і зборів, організацію ідентифікації, облік платників місцевих податків і зборів та об'єктів оподаткування, забезпечення сервісного обслуговування платників місцевих податків і зборів, організацію та контроль за сплатою місцевих податків і зборів та за їхнім надходженням до місцевих бюджетів відповідно до порядку, встановленого законом.За наслідками дослідження історії становлення та розвитку інституту місце-вих податків і зборів зроблено висновок, що історичний досвід застосування інституту місцевих податків і зборів можна охарактеризувати як процес еволюції системи спеціальних інструментів отримання фінансових доходів для забезпечення соціальних, політичних, економічних та життєдіяльнісних потреб інститутів місцевої влади, який об'єктивно виражає розвиток управлінського механізму держави, що обумовлювався особливостями публічного адміністрування на кожному історичному етапі.Унаслідок дослідження системи нормативно-правових актів, які становлять основу правового регулювання адміністрування місцевих податків та зборів проведено класифікацію актів на два рівні: загальнодержавний (Конституція України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів України та Державної податкової служби України) та місцевий (рішення сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад). Здійснено класифікацію нормативно-правових актів, що забезпечують регулювання місцевих податків і зборів, за ознакою предметної направленості: направлені на регулювання функціонування інституційної структури, що забезпечує адміністрування місцевих податків та зборів; процедур адміністрування місцевих податків та зборів; ідентифікації та обліку платників місцевих податків та зборів; ідентифікації та обліку об'єктів місцевого оподаткування; організації приймання й обробки податкової звітності платників місцевих податків та зборів; забезпечення сервісного обслуговування платників податків, організації та проведення контролю за дотриманням повноти та вчасності сплати місцевих податків та зборів; організації адміністрування податкового боргу по місцевих податках і зборах; застосування заходів адміністративного примусу за порушення податкового законодавства.За наслідками дослідження адміністрування плати за землю встановлено, що «плата за землю» та «земельний податок» відмінні за своїм змістом, оскільки плата за землю є ширшою категорією, що охоплює земельний податок. Земельний податок інтегрований у плату за землю як обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється з фізичних та юридичних осіб – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, за ставкою, встановленою органом місцевого самоврядування у рамках, визначених законом, надходження від якого зараховуються до місцевого бюджету за місцем знаходження земельної ділянки; зроблено висновок, що категорії «плата за землю» та «земельний податок» відмінні за своїм змістом, оскільки плата за землю є ширшою категорією, що охоплює земельний податок.За наслідками дослідження адміністрування єдиного податку запропоновано удосконалити адміністративні процедури при його стягуванні у напрямку: інформаційної відкритості; чіткого, зрозумілого для платника податку процесу адміністрування; балансу економічних інтересів платників податків та територіальних громад, до бюджетів яких він стягується, а відтак – стимулювання підприємницької ініціативи.^UThe dissertation is one of the first in Ukraine complex monographic research of theoretical, legal and organizational questions of legal regulation of administration of taxes and fees.According to the results of the research has been clarified the essence of a number of elements of the conceptual and categorical apparatus, which ensures the legal functioning of the administration relations of local taxes and fees and legal regulation of this activity, for some of them were made author's definitions: "Administration of local taxes and fees", "municipal legal act in the field of administration of local taxes and fees", "single tax", "tourist tax", "fee for parking spaces for vehicles", "local fees", which reflect the main features of such complex, multifaceted and dynamic phenomena as the administration of local taxes and fees and ensuring its legal regulation еtc.As a result of studying the legal nature of the administration of local taxes and fees, this phenomenon should be considered as a set of norms, rules, methods, techniques and tools, decisions and procedures by which bodies implementing state tax policy, local governments, their officials and tax agents execute management activities in the tax sphere aimed at establishing local taxes and fees, organization of identification, accounting of payers of local taxes and fees and objects of taxation, providing service to taxpayers of local taxes and fees, organization and control over the payment of local taxes and fees and their receipt in local budgets, respectively to the established law.Based on the results of the study of the history of formation and development of the institute of local taxes and fees, it is concluded that the historical experience of the institute of local taxes and fees can be characterized as a process of evolution of special instruments of financial income to meet social, political, economic and vital needs of the local government institutions, which objectively expresses the development of the administrative mechanism of the state, due to the peculiarities of public administration at each historical stage.The study of the system of normative legal acts that form the basis of legal regulation of local taxes and fees classification of acts at two levels: state (Constitution of Ukraine, laws of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of the Ministry of Finance of Ukraine and the State Tax Service of Ukraine) and local (decisions of village, settlement, city councils and councils of united territorial communities).The classification of normative-legal acts providing regulation of local taxes and fees is completed on the basis of subject orientation: aimed at regulating: the functioning of the institutional structure that ensures the administration of local taxes and fees; procedures for the administration of local taxes and fees; identification and accounting of payers of local taxes and fees; identification and accounting of objects of local taxation; organization of acceptance and processing of tax reporting of taxpayers of local taxes and tax collections; providing service to taxpayers, organizing and monitoring compliance with the completeness and timeliness of payment of local taxes and fees; organization of tax debt administration for local taxes and fees; application of measures of administrative coercion for violation of tax legislation.According to the results of the study the administration of the land fee, it was established that the “land fee” and the “land tax” are different in their content, as the land fee is a broader category covering the land tax. Land tax is integrated into the land tax as a mandatory payment as part of the property tax levied on individuals and legal entities - owners of land and land shares (units), as well as permanent land users, at a rate set by the local government within determined by law, the proceeds of which are credited to the local budget at the location of the land; concluded on the category.According to the results of the studying the administration of the single tax, it is proposed to improve the administrative procedures for its collection in the direction of: information openness; a clear, understandable for the taxpayer administration process; the balance of economic interests of taxpayers and territorial communities, to the budgets of which it manages, and thus - to stimulate entrepreneurial initiative.

Дисертація присвячена дослідженню процесу захоплення західноукраїнських земель Польщею, соціально-економічного становища Західної України в складі Польщі, організації і діяльності центральних органів державної влади та управління за конституціями 1921 р. і 1935 р., місцевих органів управління, включаючи органи самоврядування, та органів правосуддя. Зроблено висновок про фактичне усунення національних меншин Польщі від участі в роботі органів державного апарату і, насамперед, в парламенті держави. Спроба урядових кіл нормалізувати відносини з українською меншістю була вимушеною поступкою, яка не впливала в цілому на антидемократичний характер встановленого режиму. Певний доступ українського населення до участі в органах місцевого самоврядування не змінював його колоніального становища і фактичного безправ'я.

  Скачати повний текст

Обгрунтувано основні напрями оптимізації організуючого та регулювального впливу держави у процесі реалізації конституційного принципу свободи совісті та відносин з релігійними організаціями. Розглянуто історичні та сучасні моделі державно-церковних відносин, спільне та відмінне у специфіці релігійно-інституційного та суспільно-релігійного розвитку України та Росії. Проведено порівняльний аналіз основоположних принципів забезпечення свободи совісті, релігійних прав людини та вільного розвитку релігійних організацій у конституціях і профільних законах. Запропоновано концептуальне обгрунтування основних засад гармонізації державно-церковних відносин і оптимізації системи державного управління у сфері забезпечення свободи совісті та відносин з релігійними організаціями шляхом ухвалення "Концепції державно-конфесійних відносин в Україні".

  Скачати повний текст

Теоретично досліджено роль закону в системі нормативно-правових актів незалежної України в контексті положень чинної Конституції України, тенденцій розвитку законотворчості в європейских, зокрема постсоціалістичних, країнах та формування правової держави. Зазначено щодо необхідності відрізняти "Закон" від суміжних понять "законодавчий акт", "законодавство". Виявлено, що найбільш суттєвим критерієм правового закону є невідчужувані та невід'ємні права людини. Досліджено проблему предмета закону. Зазначено, що у процесі будівництва незалежної правової людини в Україні відбулися зміни у сферах і напрямках законодавчого регулювання. На підставі їх аналізу констатовано, що предмет регулювання закону не є безмежним, він визначається сферою правового регулювання та має певні межі, обумовлені принципом розподілу влади. Розглянуто проблему співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону. На підставі аналізу Конституції стверджено, що вона, закріплюючи принцип верховенства права, послідовно проводить принцип верховенства закону в системі нормативних актів. Принцип верховенства закону відображає корінний принцип демократизму - належність влади та її здійснення безпосередньо народом та через представницькі органи влади. Підкреслено, що підвищенню ефективності законодавчого регулювання та укріпленню принципу верховенства закону в системі нормативних актів сприяє більш чітка ієрархія законів. Запропоновано внести зміни до Конституції України та визначити статус видів законів за їх юридичною силою: Конституція, конституційні закони, органічні закони, звичайні закони. Розглянуто питання про колізії в законах. Надано їх поняття, визначено причини колізій законів, розглянуто шляхи і способи їх розв'язання.

  Скачати повний текст

Досліджено загальнотеоретичний та порівняльно-правовий аналіз законів у континентальному праві, зокрема, і в Україні. Здійснено класифікацію законів континентального права, виявлено їх подібні та відмінні ознаки. Встановлено основні типи взаємодії законів, законів і підзаконних актів, законів і міжнародних договорів, виявлено місце законів у системі джерел континентального права та тенденції розвитку. Розмежовано поняття "закон" і "законодавчий акт" та уточнено поняття "система законодавства". Проаналізовано основні види законів України: конституція, конституційні закони, кодекси, основи законодавства, виявлено їх місце у системі джерел права України та взаємозв 'язки з іншими джерелами права. Визначено основні деформації у системі законодавства України й їх причини, а також сформовано пропозиції щодо його вдосконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено конституційне право громадян брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах та його забезпечення в Україні. Розглянуто наукові та нормативні джерела щодо виникнення та розвитку даного права та його забезпечення. Здійснено порівняльний аналіз закріплення даного права в міжнародних документах, конституціях зарубіжних країн і в Україні. Запропоновано визначення, ознаки, зміст і види конституційного права громадян України брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах. Визначено поняття забезпечення даного конституційного права, його ознаки й елементи змісту. Розкрито забезпечення конституційного права громадян України на участь у всеукраїнських і місцевих референдумах державними органами та суб'єктами громадянського суспільства. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено конституційно-правові засади права громадян України на участь в управлінні державними справами, визначено історико-правові передумови його конституційної регламентації. Обгрунтовано зміст поняття участі громадян України в управлінні державними справами, проаналізовано особливості конституційно-правового регулювання даного права та міжнародно-правові стандарти у сфері політичних прав громадян, висвітлено дослід їх втілення у конституціях зарубіжних країн. Встановлено структуру конституційно-правового механізму реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами, виявлено чинники, що впливають на його здійснення за сучасних умов. Розглянуто існуючі форми реалізації права громадян України на участь в управлінні державними справами, зокрема вибори та референдуми. Визначено систему конституційно-правових гарантій досліджуваного права та наведено пропозиції щодо подальшого удосконалення способів його реалізації.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню конституційних засад розвитку принципів права в умовах формування правової держави і громадянського суспільства в Україні. А через призму цього вивчається їх генеза, поняття і ознаки, види, структура, яка визначає структуру права загалом, вплив принципів на правову систему, процеси правоутворення, правореалізації, правоохорони. Стверджується, що принципи правової держави і громадянського суспільства є визначальними і зумовлюють виникнення і розвиток принципів права в Україні. Виникнення останніх є об'єктивним процесом, який відбувається за схемою: суспільні відносини правоположення юридичної практики - норми-принципи. Принципи, що виникли, набувають певних ознак, а відтак можуть бути класифіковані за відповідними критеріями диференціації. Сучасні процеси, що відбуваються в українському суспільстві і державі, зумовлюють необхідність виділення і осмислення загальносоціальних і юридичних принципів. Останні, з точки зору системноструктурної організації права, можуть поділятись на принципи публічного і приватного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, об'єктивного і суб'єктивного права, модифікуючись разом із принципами системи права у керівні ідеї правоутворення, правореалізації і правоохорони.

  Скачати повний текст

Досліджено систему джерел конституційного права та охарактеризовано загальні та спеціальні риси її складових елементів. Запропоновано визначення поняття Конституції України як єдиного нормативно-правового акту, який є Основним Законом України і законодавчою базою, має найвищу юридичну силу, приймається і змінюється в особливому порядку, відрізняється специфічним змістом і структурою та чинний на всій території України. Доведено доцільність розмежування змісту понять "основні риси" та "формально-юридичні властивості" Конституції України. З'ясовано специфіку впливу Конституції України на чинне законодавство. Уточнено зміст понять "найвища юридична сила" і "верховенство" Конституції, виявлено їх відмінність і спорідненість. Досліджено особливості правової природи законів про внесення змін до Конституції України.

  Скачати повний текст

Дисертація містить комплекс теоретичних та практичних питань, пов'язаних із міжнародними договорами в конституціях федеративних держав і, зокрема, внутрішньодержавним і міжнародно-правовим регулюванням договірних зв'язків членів федерації. В роботі проведено порівняльний аналіз конституційного законодавства різних федеративних держав в області зовнішніх зносин, специфіки взаємовідносин міжнародного і внутрішньодержавного права з точки зору дії міжнародного права на території федеративної держави, і виконання договірних зобов'язань федеративною державою і її суб'єктами.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено практичне значення верхньої і нижньої межі позитивного права при формуванні правовихнорм і їх реалізації. Розкрито такі важливі атрибути ментального права, як стабільність права і ступінь вмісту природних норм у позитивному праві.Доведено позитивну роль консервативності ментального права та імплементації природних норм у позитивне право, що підвищує якість та зменшує вплив на встановлені межі. Визначено компоненти методологічної історії, які впливають на встановлення меж буття і дії позитивного права: методологічні установки, корекція методів і методик, методологічні уроки, методологічні висновки.Удосконалено наукові дослідження попередників з питань наукового значення теорії верховенства права у правовій державі для встановлення межпозитивного права. Розвинуто положення щодо позитивного права. Наголошено, що конкретні межі буття та дії позитивного права визначає конституція, вона встановлюєсубординацію та ієрархію у праві, які впорядковують правову систему.Дисертація має практичне значення для розв'язання проблем теорії держави і права та інших теоретико-правових наук.^UIn the dissertation for the first time in the domestic legal science the practical significance of the upper and lower limits of positive law in the formation of legalnorms and their implementation is investigated. The following important attributes of mental law are revealed as the stability of law and the degree of content of natural norms in positive law. The positive role of the conservatism of mental law and the implementation of naturalistic norms in positive law have been proved, which increases the quality and less effect on the established limits. The components of the methodological history that influence the establishment of the limits of being and the actions of positive law are determined. These components are: methodological installations, correction of methods and techniques, methodological lessons, methodological conclusions.Scientific researches of predecessors on the issues of scientific significance of the theory of the rule of law in the state of law have been improved to establish the limits of positive law. The rule of law is the spirit of the constitution and positive law, the spirit of social norms.Positive law is developed. Positive law is a compulsory, legally compulsory, formally determined rule of general conduct, which is the creativity of the stateregulating social relations, established or authorized by the state authorities in a certain manner and protected by its means of influence. It is stressed that the concrete limits of being and the action of positive law are determined by the constitution, it establishes the subordination and hierarchy in law, which regulate the legal system.It is substantiated that the limits of being and the actions of positive law can change. Such a change is either indisputable or contradictory, which corresponds toobjectivity and subjectivity.The theoretical provisions on norm-setting and law-making principles are supplemented. It is recognized that such basic principles are democracy, legality,humanism, openness, subordinationism, collegiality, scientific validity, professionalism, efficiency, systematic, consistency, continuity, timeliness, planning, forecasting, use of legal experience, legal and technical perfection. These principles specify the directions of the formation of boundaries of positive law.The thesis is of practical importance for the theory of state and law, problems of the theory of state and law and other theoretical and legal sciences.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 «Право». – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2023.Конституцією України на інститут адвокатури покладено одну з найважливіших функцій, яка має бути реалізована у правовій, демократичній, соціальній державі, – надання професійної правничої допомоги. Виконання зазначеної функції є можливим лише за наявності розвинутої системи гарантій адвокатської діяльності, запровадження дієвих механізмів їх реалізації, адже без останніх гарантії матимуть виключно декларативний характер.Дисертацію присвячено комплексному дослідженню організаційно- правових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності як сукупності основних ідей, на яких базується дія визначених законодавством механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.У національній правовій доктрині на теперішній час існують усталені підходи до розуміння змісту інституту гарантій, проте не сформовано цілісної концепції забезпечення реалізації гарантій адвокатської діяльності. Роль адвокатської діяльності у суспільному житті обумовлює необхідність розвитку правової науки у напрямі організаційно-правових засад реалізації гарантій адвокатської діяльності.Обґрунтовано, що організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності – це сукупність основних ідей, на яких базується дія визначених законодавством механізмів забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.Визначено, що організаційно-правовими засадами реалізації гарантій адвокатської діяльності є: 1) законність; 2) рівність прав адвокатів; 3) обов'язковість (імперативність); 4) солідарність; 5) розподіл компетенції.Доведено, що організаційно-правові засади реалізації гарантій адвокатської діяльності покликані забезпечити досягнення балансу між призначенням гарантій адвокатської діяльності – правового захисту адвокатів, відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, та результатом їх реалізації – отриманням професійної правничої допомоги кожним, хто її потребує.Охарактеризовано організаційно-правові засади реалізацій гарантій адвокатської діяльності як такі, що відображують правові приписи, які визначають правовий статус адвоката та особливості здійснення адвокатської діяльності, а також правові способи реалізації уповноваженими органами та особами покладених на них повноважень у сфері забезпечення гарантій адвокатської діяльності.Запропоновано визначення поняття «реалізація гарантій адвокатської діяльності» як сукупність механізмів, які передбачено державою або органами адвокатського самоврядування, що спрямовані на забезпечення належних умов здійснення адвокатської діяльності.Встановлено, що умовами, які необхідні для втілення у життя гарантій адвокатської діяльності є: 1) наявність якісної складової нормативно- правових та інших правових актів (такими актами, перш за все, є Конституція України, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики, рішення Ради адвокатів України та з'їзду адвокатів України); 2) наявність механізму забезпечення суворого додержання правових приписів щодо забезпечення гарантій реалізації адвокатської діяльності всіма державними та недержавними суб’єктами та невідворотності відповідальності за порушення гарантій адвокатської діяльності.^UDissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in the speciality 081 “Law”. - National University “Odesa Law Academy”, Odesa, 2023.The Constitution of Ukraine entrusts the advocacy institute with one of the most important functions to be implemented in a legal, democratic and social state - the provision of professional legal assistance. This function can be fulfilled only if there is a developed system of guarantees of the practice of law and effective mechanisms for their implementation, since without the latter guarantees will have only a declarative character.The dissertation is devoted to comprehensive research of the organisational and legal principles for the implementation of guarantees of the practice of law as a set of basic ideas on which the mechanisms for ensuring appropriate conditions for the practice of law, as defined by legislation, are based.The national legal doctrine currently has well-established approaches to understanding the content of the institute of guarantees, but there is no holistic concept of ensuring the implementation of guarantees of the practice of law. The role of the practice of law in public life determines the need to develop legal science in the direction of the organisational and legal principles for the implementation of guarantees of the practice of law.It is substantiated that the organisational and legal principles for the implementation of the guarantees of the practice of law are a set of basic ideas on which the mechanisms for ensuring appropriate conditions for the practice of law, as defined by law, are based.It is determined that the organisational and legal principles for the implementation of the guarantees of the practice of law are: 1) legitimacy; 2)equality of rights of lawyers; 3) obligation (imperativeness); 4) solidarity; 5) division of competence.It is proved that the organisational and legal principles for the implementation of the guarantees of the practice of law are intended to ensure a balance between the purpose of the guarantees of the practice of law - legal protection of lawyers, in accordance with international standards in this field, and the result of their implementation - obtaining professional legal assistance to everyone who needs it.Organisational and legal principles of the implementation of the guarantees of the practice of law are characterised as reflecting the legal provisions which determine the legal status of a lawyer and the specifics of the practice of law, as well as the legal ways in which authorised bodies and persons exercise their powers in the field of ensuring guarantees of the practice of law.A definition of the concept of the “implementation of guarantees of the practice of law” is proposed as a set of mechanisms provided by the state or bar self-government bodies aimed at ensuring appropriate conditions for the practice of law.It is established that the conditions necessary for the implementation of the guarantees of the practice of law are as follows: 1) the presence of a qualitative component of normative and legal, and other legal acts (such acts are, first of all, the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine “On the Bar and Practice of Law”, the Rules of Legal Ethics, decisions of the Bar Council of Ukraine and the Congress of Advocates of Ukraine); the existence of a mechanism to ensure strict compliance with the legal regulations on ensuring guarantees of the practice of law by all state and non-state entities and the inevitability of liability for violation of the guarantees of the practice of law.

Проведено порівняльно-правове дослідження організаційно-правових основ підприємництва в Україні та КНР, зроблено висновок про їх істотну відмінність. У КНР ці основи встановлюються нормами економічного права, в Україні - нормами адміністративного права. Підприємець у КНР розглядається як суб'єкт соціалістичних ринкових економічних відносин, тому державне регулювання підприємництва в КНР більш жорстке, ніж в Україні, але більш стабільне, що забезпечено законодавством КНР, яке регламентує зовнішньоекономічну діяльність підприємця. Особливу увагу приділено проблемам захисту прав підприємців у цих країнах, зазначено, що в Україні цей захист має конституційну основу. Конституція КНР не містить норм, які на це вказують. На підставі аналізу зарубіжної літератури зроблено висновок про можливу відповідальність уряду (Президента, парламенту) за неефективне управління економікою країни. Розглянуто основи та процедуру правової відповідальності підприємців в Україні та КНР, особливу увагу акцентовано на адміністративній та економічній відповідальності.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням особливостей правового регулювання трудових відносин журналістів, виконаним на підґрунті оновленого законодавства в цій сфері.У дисертації охарактеризовано нормативну основу професійної діяльності журналіста з урахуванням положень Закону України «Про медіа» від 13 грудня 2022 року №2849-ІХ, а також змін, внесених цим Законом до актів чинного законодавства.Встановлено, що нормативну основу професійної діяльності журналіста складають Конституція України, міжнародно-правові акти, якими проголошуються такі основні права людини, як право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, закріплюються гарантії їх здійснення та можливі випадки обмеження цих прав через те, що їх здійснення накладає особливі обов’язки і відповідальність, а також передбачаються заходи захисту журналістів та їх безпеки.Важливою складовою нормативної основи професійної журналістської діяльності є Закон України «Про медіа» та інші закони України. Кількість законів України, нормами яких здійснюється правова регламентація професійної діяльності журналіста, зменшилася через визнання такими, що втратили чинність, окремих із них у зв’язку з набранням чинності Законом України «Про медіа». Проаналізовано внесені зазначеним Законом зміни до актів чинного законодавства України, спрямовані на його вдосконалення, приведення у відповідність до європейських стандартів, насамперед стандартів ЄС. Ці зміни стосуються, зокрема, визначення поняття журналіста, його статусу, акредитації, прав і обов’язків, організації соціального захисту та особливостей трудових відносин.До нормативної основи професійної діяльності журналіста також віднесено акти про морально-етичні засади такої діяльності, закріплені, зокрема, в Декларації принципів поведінки журналіста, Кодексі етики українського журналіста.З’ясовано, що у чинному законодавстві України поняття журналіста закріплене тільки в абзаці десятому частини першої ст. 1 Закону України «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста». Встановлено спільні ознаки і відмінності у визначеннях поняття журналіста за попередньою і нинішньою редакціями абзацу десятого частини першої ст. 1 цього Закону, а також за спеціальними законами, які втратили чинність на підставі Закону України «Про медіа» №2849-ІХ від 13 грудня 2022 року.^UThe dissertation is the first special comprehensive study of the peculiarities of the legal regulation of journalists' labour relations, carried out on the basis of updated legislation in the domestic science of labour law.The dissertation describes the normative basis of the journalist's professional activity, taking into account the provisions of the Law of Ukraine "On Media" dated December 13, 2022 No. 2849-IX, as well as the changes introduced by this Law to the acts of the current legislation.It has been established that the normative basis of a journalist's professional activity consists of the Constitution of Ukraine, international legal acts, which declare such basic human rights as the right to freedom of thought and speech, to freely express one's views and beliefs, establish guarantees for their implementation and possible cases of restriction of these rights due to the fact that their implementation imposes special duties and responsibilities, as well as measures to protect journalists and their safety are foreseen.The Law of Ukraine "On Media" and other laws of Ukraine are an important component of the regulatory framework of professional journalistic activity. The number of laws of Ukraine, the norms of which provide legal regulation of the journalist's professional activity, decreased due to recognition of some of them as having lost their validity in connection with the entry into force of the Law of Ukraine "On Media". The changes introduced by the said Law to the acts of the current legislation of Ukraine, aimed at its improvement and bringing it into line with European standards, primarily EU standards, have been analyzed. These changes concern, inparticular, the definition of the concept of a journalist, his status, accreditation, rights and obligations, the organization of social protection and the peculiarities of labour relations.Acts on the moral and ethical principles of such activity, enshrined, in particular, in the Declaration of Principles of Journalist Conduct, the Code of Ethics of a Ukrainian Journalist are also included in the normative basis of a journalist's professional activity.It was found that in the current legislation of Ukraine, the concept of a journalist is enshrined only in the tenth paragraph of the first part of Art. 1 of the Law of Ukraine "On State Support of the Media, Guarantees of Professional Activity and Social Protection of Journalists." The common features and differences in the definitions of the concept of journalist according to the previous and current editions of the tenth paragraph of the first part of the article 1 of this Law have been established, as well as under special laws that have become invalid on the basis of the Law of Ukraine "On Media" No. 2849-IX dated December 13, 2022.

У дисертації вперше розроблено, науково обґрунтовано, експериментально перевірено та впроваджено організаційні умови підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи в умовах інклюзивної освіти засобами тренінгових технологій: стимулювання саморозвитку майбутніх соціальних працівників; створення у ЗВО інклюзивного середовища спрямованого на позитивне спілкування у підсистемах «студент-студент», «студент-викладач», «студент-учитель», «студент-учень», заснованого на ідеї «рівності»; впровадження системи тренінгових занять у процесі професійної підготовки майбутніх соціальних працівників. Аналіз результатів упровадження розроблених організаційних умов підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи в умовах інклюзивної освіти засобами тренінгових технологій показав, що необхідним є постійний моніторинг якості освіти в інклюзивному освітньому середовищі.Розроблено та впроваджено авторську структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх соціальних працівників до роботи в умовах інклюзивної освіти, що включає з цільовий, методологічний, організаційно-змістовий та результативний блоки, у яких містяться компоненти (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та емоційно-вольовий), визначено критерії (мотиваційно-цільовий, компетентнісний, поведінково-рефлексивний та емоційно-вольовий) показники та рівні (високий, середній, низький).Дістав подальшого розвитку аналіз нормативно-правового забезпечення (законодавчі акти України, Ради Європи, Організації Об’єднаних Націй) із питань соціального захисту, освіти, професійної реабілітації, охорони здоров’я, рівності осіб з особливими освітніми потребами, що є юридичним підґрунтям реалізації організаційних умов соціальної інтеграції здобувачів з особливими освітніми потребами до закладів вищої освіти. Вивчення законодавства та нормативних документів щодо інклюзивної освіти в Україні стосовно доступу осіб з ООП до здобуття вищої освіти показало, що доки Конституція та законодавство містять положення про потужне соціальне забезпечення осіб з інвалідністю, триватимуть очевидні патерналістські підходи у вигляді дискримінаційних правових положень і практик.Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості застосування його наукових положень та висновків щодо підвищення якості професійної підготовки майбутніх соціальних працівників до роботи зі здобувачами з особливими освітніми потребами та їхніми батьками в умовах інклюзивного навчання, а також у системі підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників. Розроблено тренінгову програму «Професійна готовність як активнодіючий стан».Теоретичні та експериментальні матеріали дослідження використано в лекційних курсах та під час практичних занять із дисциплін напряму підготовки спеціальності 231 Соціальна робота у закладах освіти І-IV рівнів акредитації. Результати дослідження впроваджено у роботу із здобувачами з особливими освітніми потребами в Центрі соціально-освітньої інтеграції та інклюзивного реабілітаційно-соціального туризму «Без бар’єрів» на факультеті соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Матеріали дослідження можуть використовувати у своїй роботі соціальні педагоги, соціальні працівники, психологи, педагоги спецзакладів та батьки осіб з особливими освітніми потребами.^UThe organizational conditions for training future social workers to work in the conditions of inclusive education by means of training technologies were developed, scientifically substantiated, experimentally verified and implemented, for the first time in the thesis: encouragement of self-development of future social workers; creation of an inclusive environment in higher education institutions aimed at positive communication in the «student-student», «student-teacher», «student-pupil» subsystems, based on the idea of «equality»; implementation of a system of training classes in the process of professional training of future social workers.The analysis of the results of the implementation of the developed organizational conditions for training future social workers to work in the conditions of inclusive education by means of training technologies showed that it is necessary to constantly monitor the quality of inclusive education in an inclusive educational environment.The author's structural-functional model of the formation of the readiness of future social workers to work in the conditions of inclusive education was developed and implemented, which includes target, methodological, organizational-content and result blocks, which contain components (motivational, cognitive, activity and emotional-volitional), criteria (motivational-target, competence, behavioral-reflexive and emotional-volitional), indicators and levels (high, medium, low). The analysis of regulatory and legal support (legislative acts of Ukraine, the Council of Europe, the United Nations) on issues of social protection, education, professional rehabilitation, health care, equality of people with special educational needs, which is the legal basis for the implementation of organizational conditions of social integration of such students.The study of legislation and regulatory documents on inclusive education in Ukraine regarding the access of people with disabilities to higher education showed that as long as the Constitution and legislation contain provisions on strong social security for people with disabilities, obvious paternalistic approaches in the form of discriminatory legal provisions and practices will continue.The practical significance of the obtained research results lies in the possibility of applying its scientific provisions and conclusions to improve the quality of professional training of future social workers to work with students with special educational needs and their parents in the conditions of inclusive education, as well as in the system of improving the qualifications of scientific and pedagogical workers. The training program «Professional readiness as an active state» has been developed.The theoretical and experimental materials of the research were used in lecture courses, practical and seminar classes in the disciplines of training for the specialty 231 Social work in educational institutions of I-IV levels of accreditation.The results of the study were implemented in the work with students with special educational needs at the Center for Social-Educational Integration and Inclusive Rehabilitation-Social Tourism «Without Barriers» at the Faculty of Social and Psychological Education of Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University. Research materials can be used in the work of social teachers, social workers, psychologists, teachers of special institutions and parents of people with special educational needs.

Комплексно узагальнено спадщину українського мислителя, філософа права П. Юркевича. Сформульовано дефініціії та проаналізовано його праці, досліджено поняття, принципи, функції, методи та категорії філософсько-правового вчення мислителя. Доведено, що філософсько-правова концепція вченого є цілісною. Сисематизовано вчення П. Юркевича на підгрунті "ідеї права". З'ясовано, що змістом даного вчення є правовий універсалізм, який розглянуто у системі рефлексії понять "правильна людина", "всесвітнє громадянство", "всезагальна правомірна конституція", "досконалий юридичний лад", "закони права". Відзначено, що результати проведеного дослідження мають практичне значення для творення вітчизняної школи філософії права, розробки доктрини становлення правосвідомої особистості, громадянського суспільства, правової держави.

  Скачати повний текст

У дисертації на підставі аналізу Конституції Австрії 1867 р., законів та підзаконних нормативно-правових актів, архівних матеріалів та наукової літератури досліджено передумови утворення, структуру та юрисдикцію Адміністративного Трибуналу Австрії (1875–1918). Аргументовано застосування у дисертації концептуальних підходів, зокрема діалектичного, цивілізаційного, герменевтичного. Австрійська конституція 1867 р. передбачала положення щодо реформування та функціонування судової системи. Доведено, що основні конституційні закони Австрії від 21 грудня 1867 р. передбачали реформування системи судів загальної юрисдикції та утворення Державного Трибуналу, як суду вищої інстанції щодо розгляду публічноправових спорів, а також передбачала створення Адміністративного Трибуналу. Встановлено, що автором законопроєкту «Про Адміністративний Трибунал» став відомий австрійський юрист Карл Лемаєр. Показано процес прийняття закону «Про Адміністративний Трибунал» у палаті депутатів та палаті панів Рейхсрату (Державної Ради) Австрії та підписання закону австрійським імператором і його офіційного оприлюднення. Висвітлюється структура Адміністративного Трибуналу Австрії, до складу якого з 1876 р. входив президент Адміністративного Трибуналу, віце-президент та 12 членів. З 1894 р. до складу Адміністративного Трибуналу входив другий віце-президент. У 1876 р. Адміністративний Трибунал розглянув 300 справ, а в 1918 - вже 4000 справ. У зв’язку зі значним збільшенням справ, склад Адміністративного Трибуналу в 1918 р. зріс до 49 суддів. Судді Адміністративного Трибуналу обиралися депутатами Палати панів та Палати депутатів Державної ради і призначались австрійським цісарем. Суддями працювали високого рангу державні службовці, професійні судді і адвокати та юристи-науковці. Встановлено, що у Галичині в 1907 році було підготовлено проєкт закону про створення Крайового Адміністративного Трибуналу. Авторами даного законопроєкту був професор юридичного факультету Львівського університету С. Стажинський та його учень і співробітник З. Прохвіцькі. Даний проєкт закону структурно складався з 51 статті. Його метою було утворення у Галичині крайового Адміністративного Трибуналу, який мав стати судом першої інстанції щодо розгляду адміністративних справ. Автор проаналізував зміст проєкту закону «Про Адміністративний Трибунал» і показав, що у 1914 р. даний проєкт закону не був прийнятий Галицьким крайовим сеймом і ідея функціонування крайового Адміністративного Трибуналу у Королівстві Галичини і Володимерії у період перебування українських і польських земель у складі Австро-Угорщини не була реалізована. З’ясовано, що юрисдикція Адміністративного Трибуналу визначалася конституцією Австрії 1867 р. та законом «Про Адміністративний Трибунал» 1875 р. З юрисдикції Адміністративного Трибуналу були вилучені: 1) справи, які відносились до компетенції інших судів Австрії 2) справи, які стосувались повноважень спільних органів влади Австро-Угорщини 3) справи виключної компетенції органів публічної влади Австрії; 4) справи, які розглядались 5 змішаним складом суддів різних юрисдикцій та органів публічної влади; 5) дисциплінарні справи працівників органів публічної влади та ін. До них належали національні комісії з купівлі землі та регулювання земельних правовідносин. Показано, що у випадку виникнення спорів щодо юрисдикцій між Державним Трибуналом і Адміністративним Трибуналом створювався змішаний сенат, до складу якого входили по чотири представники від кожного з вищих судів публічного права. Головуючим у цьому змішаному сенаті був президент Державного Трибуналу. Адміністративний Трибунал мав право розглядати скарги після розгляду їх в усіх передбачених законодавством адміністративних інстанціях. Скаргу до Адміністративного Трибуналу можна було подати упродовж 60 днів після винесення рішення органу публічної влади, уповноваженого розглядати справу в останній адміністративній інстанції. Рішення Адміністративного Трибуналу приймались від імені австрійського імператора. Встановлено, що на основі судових рішень Адміністративного Трибуналу, Рада Міністрів Австрії прийняла інструкцію, яка врегульовувала адміністративну процедуру в Австрії. Основну кількість справ, які розглядав Адміністративний Трибунал, становили справи, в яких скасовувались рішення органів місцевого самоврядування, виборчі та релігійні справи. Автор показав, що після новелізації закону «Про Адміністративний Трибунал» було спрощено судовий процес в Адміністративному Трибуналі. Доведено, що значна кількість судових справ була із західноукраїнських земель.^UIn the dissertation on the basis of the analysis of the Constitution of Austria of 1867 year laws and bylaws, archival materials and scientific literature examined the preconditions for the formation, structure and jurisdiction of the Administrative Tribunal of Austria (1875–1918). The use of conceptual approaches in the dissertation, in particular dialectical, civilizational, and hermeneutic, is argued. The Austrian Constitution of 1867 provided provisions for reforming and functioning of the Austrian judicial system. It is proved that the basic constitutional laws of Austria of December 21, 1867 provided for the reform of the system of courts of general jurisdiction and the establishment of the State Tribunal as a court of higher instance for public law disputes and provided for the establishment of the Administrative Tribunal. It is established that the author of the bill «On the Administrative Tribunal» was a well-known Austrian lawyer Karl Lemayer. The process of adopting the law «On the Administrative Tribunal» in the Chamber of Deputies and the House of Lords of the Reichsrat (State Council) of Austria and the signing of the law by the Austrian emperor and its official promulgation is shown. The structure of the Administrative Tribunal of Austria is covered, which since 1876, included the President of the Administrative Tribunal, the Vice-President and 12 members. From 1894 the Administrative Tribunal position of the Second Vice-President was added. In 1876 The Administrative Tribunal 9 considered 300 cases, and in 1918 already 4,000 cases. Due to the significant increase in cases, the composition of the Administrative Tribunal in 1918 increased to 49 judges. Judges of the Administrative Tribunal were elected deputies of the House of Lords and the Chamber of Deputies of the Council of State and were appointed by the Austrian emperor. Judges were high-ranking civil servants, professional judges and attorneys, and legal scholars. It has been established that in 1907 a draft law on the creation of the Regional Administrative Tribunal was prepared in Halychyna, and the authors of this bill were S. Stazhynskyi, a professor at the Faculty of Law of the Lviv University, and his student and employee Z. Prohvitskyi. This draft law structurally consisted of 51 articles and its purpose was the formation of the Regional Administrative Tribunal in Galicia, which was to become a court of first instance for consideration of administrative cases. The author analyzed the content of the draft law «On the Administrative Tribunal» and showed that in 1914 this draft law was not adopted by the Galician Regional Diet, and the idea of functioning of the Regional Administrative Tribunal in the Kingdom of Galicia and Volodomeria during the period of stay of Ukrainian and Polish lands as part of Austria-Hungary was not implemented. It was found that the jurisdiction of the Administrative Tribunal was determined by the Austrian Constitution of 1867 and the Law «On the Administrative Tribunal» of 1875. Following cases were released from the jurisdiction of the Administrative Tribunal: 1) falling within the jurisdiction of other Austrian courts 2) cases concerning the powers of the joint authorities of Austria-Hungary 3) exclusive jurisdiction of the Austrian public authorities were released from the jurisdiction of the Administrative Tribunal; 4) cases that were considered by a mixed composition of courts of different jurisdictions and public authorities; 5) disciplinary cases of public authority employees etc. These included national commissions for the purchase of land and the regulation of land relations. It is shown that in case of jurisdictional disputes between the State Tribunal and the Administrative Tribunal, a mixed Senate was created, which included four representatives from each of the higher courts of public law. The chairman of this mixed senate was the president of the State 10 Tribunal. The Administrative Tribunal could consider complaints after considering them in all statutory administrative instances. An appeal to the Administrative Tribunal could be lodged within 60 days of the decision of the public authority authorized to hear the case in the last administrative instance. Decisions of the Administrative Tribunal were made on behalf of the Austrian emperor. It was established that based on the court decisions of the Administrative Tribunal, the Council of Ministers of Austria adopted an instruction that regulated the administrative procedure in Austria. The main number of cases considered by the Administrative Tribunal consisted of cases in which the decisions of local selfgovernment bodies, election cases and religious cases were annulled. The author showed that after the amendment law «On the Administrative Tribunal» the judicial process in the Administrative Tribunal was simplified. It has been proven that a significant number of court cases were from Western Ukrainian lands.