На підставі комплексного аналізу досліджено теоретико-методологічні засади тіньової економіки, розроблено концептуальні підходи, а також наведено пропозиції щодо шляхів і способів детінізації економіки у трансформаційних суспільствах. Досліджено наукові теорії вчених різних економічних шкіл щодо проблеми тіньової економіки. Виявлено головні причини поглиблення та розширення тіньової економіки у таких суспільствах, що полягають у порушенні чинного законодавства та більшою мірою - у його невідповідності реаліям. Зазначено, що чинниками поширення тінізації економіки є недосконалість інституційного середовища, зокрема, відсутність відповідних норм виробничої поведінки для підприємців внаслідок лобіювання корпоративних інтересів під час прийняття законів, неефективність регуляторної політики підприємницької діяльності, інституціалізація тіньової економічної діяльності, недосконалість податкової системи, несформованість конкурентного середовища, корупційні відносини між суб'єктами економічної діяльності. Обгрунтовано наявність у структурі тіньової економіки нової складової - комунікаційної тіні, існування якої пояснюється сучасними процесами глобалізації, зокрема, інформаційною та комунікаційною революціями, які зумовили виникнення Інтернету як віртуального спілкування за умов компресії часу та простору, а відтак - для можливості приховування будь-якої економічної діяльності з метою одержання прибутків завдяки ухиленню від оподаткування. Запропоновано визначення категорій "тіньова економіка", "неформальна економіка", "прихована економіка", "підпільна економіка", "детінізація економіки", "легалізація економіки". Обгрунтовано об'єктивний характер тіньової економіки та критеріальну ознаку спонукальних мотивів тінізації економіки. Визначено мотивацію щодо "втечі" капіталу з України за кордон та запропоновано практичні рекомендації щодо шляхів і способів детінізації економіки у трансформаційних суспільствах за умов глобалізації.

  Скачати повний текст

З використанням історико-політологічного підходу та сучасних методів дослідження проаналізовано актуальну проблему про становлення багатопартійності в країнах Україна, Російська Федерація, Казахстан. Визначено суть і роль явища політичної багатопартійності, вивчено процес виникнення партій, який розпочався ще у республіках колишнього Союзу. З'ясовано його об'єктивні причини, необхідні умови та труднощі його здійснення. Детально проаналізовано програмні документи нових партій, їх цілі, завдання, форми та методи діяльності. Вивчено процес виникнення та легалізації багатопартійності в Україні. Зроблено висновок, що саме розвинена багатопартійність може забезпечити успішну самоорганізацію суспільства.

  Скачати повний текст

Проаналізовано досягнення сучасної кримінально-правової теорії та практики протидії відмиванню кримінальних доходів на основі урахування позитивного досвіду зарубіжного та міжнародного кримінального права. Визначено поняття легалізації (відмивання) злочинних доходів. Описано об'єкт і предмет легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Виявлено особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін злочину, виділено коло суб'єктів відмивання. Досліджено кваліфікуючі ознаки легалізації. Розглянуто проблеми кримінально-правової кваліфікації легалізації злочинних доходів та її відмежування від суміжних складів злочинів. Розкрито зміст окремих різновидів форм співучасті та причетної діяльності.

  Скачати повний текст

Виділено класифікації видів легалізації, які проводяться в Україні, згідно з якою виділяються: визнання державної влади, узаконення коштів та іншого майна, дозвіл на заняття певним видом діяльності, підтвердження дійсності документів і підписів, печаток, штампів, які їх скріпляють. Проведено сепарацію понять "узаконення" та "відмивання" коштів та іншого майна.

  Скачати повний текст

На основі широкого кола документів із українських і польських архівів, тогочасної протестанської періодики, вітчизняної та зарубіжної історіографії зроблено компаративний аналіз процесу становлення, утвердження та розвитку евангельських християн у Польщі (1918 - 1939 рр.) у контексті державно-церковних і міжконфесійних відносин. Встановлено, що євангельські християни набули найбільшого поширення на території західноукраїнських і західнобілоруських земель Польщі. Визначено, що інституалізація євангельських християн включала в себе рух від утворення окремих громад до об'єднання їх у союзи. Обгрунтовано, що легалізація спільноти супроводжувалась складнощами у процесі реєстрації громад і статуту державними органами влади. Розкрито, що внутрішньоцерковне життя євангельських християн крім богослужбової діяльності забезпечувалося місіонерським, молодіжним, жіночим, музично-хоровим, видавничим і освітньо-виховним напрямами діяльності. Досліджено, що міжконфесійні відносини характеризувалися боротьбою із православною, католицькою та протестанськими конфесіями за сфери впливу, а також взаємодією з метою узгодження місіонерської діяльності.

  Скачати повний текст

Розкрито суть поняття "легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом". Обгрунтовано необхідність поділу процесу легалізації цих доходів на три етапи: розміщення, шарування, інтеграцію. Доведено, що типологія засобів, які використовуються під час надання легального вигляду коштам, одержаним злочинними шляхом, повинна мати чотиривимірну структуру, зокрема, послуги, інструменти, організації, професії. Запропоновано методику комплексної оцінки відповідності національної системи протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Визначено, що основними недоліками існуючої національної системи є її істотна невідповідність рекомендацій FATF. Надано класифікацію критеріїв сумнівності фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, що дає змогу визначити конкретні напрямки розробки відповідних програм для фінансових установ. Розроблено методику оцінки відмивання грошей на підприємствах фінансового сектору, яка дозволяє здійснити комплексну оцінку відповідності такої внутрішньої системи у аспекті виникнення ризику відмивання грошей у конкретних фінансових установах. Наведено структуру програм протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, на рівні конкретних фінансових установ.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження фінансових аспектів функціонування тіньової економіки з огляду на її негативний вплив на стан державних фінансів. Охарактеризовано економічну суть категорії "тіньова економіка", проаналізовано трактування даного явища та вказано його засадні передумови. Розкрито суть податкових і бюджетних деліктів, вказано основні причини їх виникнення. Доведено значний негативний вплив деліктів на стан державних фінансів, здійснено їх розподіл за класифікаційними ознаками. Досліджено фіскальні аспекти вітчизняного тіньового процесу роздержавлення власності. Показано, що найоптимальнішою схемою "відмивання" тіньових капіталів є їх легалізація із використанням офшорних юрисдикцій. Проведено розрахунки масштабів тіньової економіки України та удосконалено економіко-математичне моделювання поведінки платників податків.

  Скачати повний текст

У дисертації обґрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні пропозиції щодо формування механізму децентралізації взаємодії суб'єктів публічного управління у сфері охорони правопорядку на субрегіональному рівні. Подано авторське визначення поняття “механізм децентралізації взаємодії у сфері охорони правопорядку”, що визначається як перехід від каральних до соціально-сервісних функцій органів охорони правопорядку, а також від вертикальної взаємодії у правоохоронній системі, до координації як форми організації взаємодії більшої кількості суб'єктів на місцевому рівні, за якою усі сторони зобов'язані організувати взаємозв'язок та координувати діяльність. Уточнено поняття “органи охорони правопорядку” як один із видів правоохоронних органів, що реалізують правоохоронну функцію держави та які спеціально уповноважені на проведення особливого різновиду державноуправлінської діяльності, що здійснюється із застосуваннями державного примусу. У дисертації вперше обґрунтовано механізм децентралізації взаємодії та його складові: суб'єкти взаємодії та технологічні елементи взаємодії, в основі якого є координаційний центр, що забезпечує взаємодію державних та недержавних інститутів у процесі прийняття та реалізації координаційних рішень з питань забезпечення охорони правопорядку на субрегіональному рівні. Запропоновано організаційно-управлінську модель взаємодії правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості для забезпечення охорони правопорядку на субрегіональному рівні за різних соціально-економічних та еколого-техногенних умов, що складається з п'яти основних функціональних блоків з мінімальним рівнем ієрархічних зв'язків. Удосконалено підходи до моделювання організаційної структури взаємодії суб'єктів реалізації правоохоронної функції держави на субрегіональному рівні та громадськості. Розширено сукупність принципів реалізації правоохоронної функції на місцевому рівні, що на відміну від існуючих доповнено принципом постійної взаємодії та комунікації суб'єктів публічного управління, правоохоронних органів і громадськості на основі партнерства та співпраці. У дисертації набули подальшого розвитку теоретичні обґрунтування доцільності запровадження концепції communitypolicing у діяльність органів охорони правопорядку на місцевому рівні для забезпечення взаємодії та партнерства поліції з іншими міськими службами та громадськістю. А також тенденції запровадження кращих зарубіжних практик щодо децентралізації повноважень у сфері охорони правопорядку, зокрема доцільність використання стратегії поліцейсько-громадського контакту та залучення місцевих громад і громадських організацій до координаційного центру з питань планування та реалізації державної політики у сфері охорони правопорядку на відповідному територіальному рівні. Розроблено та обґрунтовано практичні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства питань легалізації діяльності муніципальної поліції, розподілу прав та обов'язків між муніципальною та національною поліцією, закріплення обов'язкового залучення муніципальної поліції до питань забезпечення цивільного захисту щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків. У рамках реформування правоохоронних органів і завершення реформи децентралізації необхідним є посилення інституту дільничних та легалізація муніципальної поліції лише після остаточного формування об'єднаних територіальних громад по всій державі. Ключові слова:механізм децентралізації взаємодії, організаційна структура взаємодії, система охорона правопорядку, органи охорони правопорядку, децентралізація повноважень у сфері охорони правопорядку, органи публічної влади, правоохоронна функція держави, муніципальна поліція, модель організації взаємодії у сфері охорони правопорядку.^UThis dissertation substantiates theoretical foundations and develops practical proposals for the formation of a mechanism of decentralization of interaction between public administration subjects in the law enforcement sphere at the subregional level. The author's definition of the concept “mechanism of decentralization of interaction in the law enforcement sphere” is presented. It is defined as the transition from punitive to social and service functions of police authorities, as well as from vertical interaction in law enforcement system to coordination as a form of interaction organization of a larger number of subjects at the local level, pursuant to which all parties are obliged to organize the interconnection and coordinate activities. The dissertation has elaborated the concept of “police authorities” as one type of law enforcement agencies that implement the law enforcement function of the state, which are specially authorized to conduct a special kind of public administration activities carried out with state coercion. Moreover, for the first time, the dissertation has substantiated the mechanism of decentralization of interaction and its components: interaction subjects and technological elements of interaction, which is based on a coordination center that ensures the interaction of governmental, state, and non-state institutions in the process of making and implementing coordination law enforcement decisions at the subregional level. We have offered an organizational and managerial model of interaction between law enforcement agencies, public authorities, local self-government authorities, and the public in order to ensure law enforcement at the subregional level, in different socioeconomic and environmental-anthropogenic conditions. We have improved approaches of modeling the organizational structure of interaction between the subjects of the state law enforcement function at the subregional level and the public level, in particular, a dynamic matrix model has been developed. The set of principles of realization of the law enforcement function at the local level has been enlarged, which, in contrast to the existing ones has been supplemented by the ninth principle, i.e. constant interaction and communication of public administration subjects, law enforcement agencies, and the public on the basis of partnership and cooperation. The theoretical substantiations of the expediency of introducing a concept of community policing in activity of law enforcement agencies at the local level have got further development in the research in order to the maintenance of interaction and partnership of the police with other city services and the public. Furthermore, tendencies in the introduction of the best foreign practices for decentralization of powers in the law enforcement sphere, in particular, the feasibility of using the strategy of police and public contact and involving local communities and NGOs in the work of the coordination center for planning and implementing public policy in the law enforcement sphere at the appropriate territorial level. We have developed and substantiated, at the scientific and theoretical level, practical proposals for amendments to the current legislation.As a part of law enforcement reform and completion of decentralization reform, it is necessary to strengthen the institution of precinct officers and legalize the municipal police only after the final formation of amalgamated communities throughout the country.Keywords: mechanism of decentralization of interaction, the organizational structure of interaction, law enforcement system, law enforcement agencies, decentralization of powers in the law enforcement sphere, public administration authorities, law enforcement function of the state, municipal police, model of the organization of interaction in the law enforcement sphere.

На основі аналізу процесу євроінтеграції країн Східної Європи систематизовано основні виклики, продемонстровано загрози та нові можливості від трансформацій при ефективній державній політиці, запропоновано показник паритету розвитку ринку праці, в тому числі в динаміці, як кореляцію між середньорічними трудовими доходами населення та рівнем зайнятості.Оцінено вплив роботизації та автоматизації на ринки праці майбутнього, продемонстровано світові підходи у вирішенні проблем забезпечення населення зайнятістю та доходами, висвітлено прогнози щодо професій з найбільшою загрозою зникнення та новітніх професій майбутнього. Запропоновано основні пріоритети щодо адаптації державних засобів до нових викликів.На основі аналізу опитування клієнтів СЗ протягом 2013-20р.р., продемонстровано відчутний рівень територіальної мобільності населення та готовності до зовнішньої трудової міграції (22-26%), значно більший відсоток готовності продовжувати шукати роботу в Україні (64-72%) чи започатковувати власну справу (23- 29%), проте, за умови державної підтримки, підвищення кваліфікації чи зміни професії.Продемонстровано механізми зменшення негативних складових трудової міграції, використання позитивних можливостей, що відкриваються з використанням системи обміну вакансій EURES за участі ДСЗ. Акцентовано на перевагах легалізованого міждержавного ринку праці в частині забезпечення правового та соціального захисту населення, зменшення державних витрат на соціальне забезпечення, відкриття нових можливостей для рееміграції тощо.На основі дослідження норм Ради Європи, Міжнародної організації праці та Європейського Союзу систематизовано основні міжнародні стандарти інституційного регулювання ринку праці. Проаналізовано та узагальнено стандарти матеріального забезпечення на випадок безробіття як інструмент ефективного впливу на ринки праці. Встановлено необхідність забезпечити допомогою мінімуму, потрібного для покриття витрат на основні життєві потреби і, в той же час, не знижувати стимули до зайнятості. Продемонстровано, що в Україні більш як 75% бюджету ДСЗ витрачається на допомогу з безробіття та лише 5% - на активні програми.Порівняльний аналіз із практикою Польщі, Латвії та Естонії продемонстрував значно ліберальніші вітчизняні підходи щодо виплати допомоги з безробіття. У співвідношенні допомоги з безробіття та зарплати в Україні та Польщі спостерігається мотиваційна складова до працевлаштування в Польщі та відсутність такої в Україні. В Україні понад 75% допомоги з безробіття виплачується у розмірі більшому за мінімальну зарплату, що не забезпечує мотивації до працевлаштування. Висвітлено порушення принципу справедливості при призначенні соціальної допомоги у максимальному розмірі. Вона по суті субсидіюється та є грошовим еквівалентом сплати відповідних соціальних внесків впродовж 20-25 років, а може бути призначеною вже після пів року стажу. Запропоновано механізм вивільнення до 30% коштів фонду на активні програми шляхом зменшення максимального розміру допомоги, зміни умов її повторного отримання, зменшення тривалості виплати, збільшення бази відрахувань для розрахунку, зміни підходів до підходящої роботи. Запропоновано збалансовану політику матеріального забезпечення на випадок безробіття як інструмент посилення мотивації до пошуку роботи та зменшення утриманських настроїв в суспільстві.Аналіз Європейської стратегії зайнятості WAPES та Стратегії мережі державних служб зайнятості ЄС PES-Network виокремив основні виклики та загрози, які постають на ринках праці. Аналіз служб зайнятості Данії, Великобританії, Швеції, Нідерландів, Австралії, Німеччини та Польщі визначив переваги локальної гнучкості та самостійності над жорсткою централізацією.Визначено та узагальнено основні інноваційні принципи регулювання ринку праці службами зайнятості: гнучкість, адресність та багатоканальність. Систематизовано організаційно-економічні механізми регулювання ринку праці державними службами зайнятості: профілювання клієнтів, розвиток людських ресурсів, мобільність робочої сили, справедливість й обґрунтованість матеріального забезпечення на випадок безробіття.Констатовано необхідність впровадження механізмів оновлення трудового потенціалу в Україні, що повинні включати: стимулювання рееміграції українців з-за кордону, справедливе та мотиваційне соціальне забезпечення, зменшення частки тіньової зайнятості, легалізований міждержавний ринок праці, впровадження доступних програм навчання дорослого населення, спрощені умови реєстрації та ведення бізнесу, програми підтримки малого бізнесу, встановлення дієвих механізмів залучення іноземних фахівців.Запропоновано ключові системні пріоритети регулювання ринку праці в Україні: інновації та локальна самостійність, інклюзивність та адресність послуг, орієнтованість послуг на клієнта, пріоритет активних програм над пасивним утриманням, справедливе та мотиваційне соціальне забезпечення, легалізація зайнятості, оновлене трудове законодавство, легалізований міждержавний ринок праці.^UBased on the analysis of the process of European integration of Eastern Europe, the main challenges are systematized, threats and new opportunities for transformation with effective public policy are demonstrated, the labor market parity indicator is proposed, including in dynamics, as a correlation between average annual income and employment level.The impact of robotics and automation on the labor markets of the future is assessed, the approaches in solving the problems of providing the population with employment and income are demonstrated, the forecasts on the professions with the greatest threat of extinction and the newest professions of the future are highlighted. The main priorities for adapting public funds to new challenges are proposed.Based on the analysis of the survey of PES clients during 2013-20, a significant level of territorial mobility of the population and readiness for external labor migration was demonstrated (22-26%), a much higher percentage of readiness to continue looking for work in Ukraine (64-72%) or to start own business (23-29%), however, subject to state support, training or change of profession.Mechanisms for reducing the negative components of labor migration, the use of positive opportunities opened up using the EURES vacancy exchange system with the participation of the PES are demonstrated. Emphasis is placed on the advantages of the legalized interstate labor market in terms of providing legal and social protection, reducing government spending on social security, opening new opportunities for re-emigration and more.Based on the study of the norms of the Council of Europe, the International Labor Organization and the European Union, the main international standards of institutional regulation of the labor market are systematized. The standards of material support in case of unemployment as a tool of effective influence on labor markets are analyzed and generalized. It is necessary to provide the minimum necessary to cover the cost of basic living needs and, at the same time, not to reduce incentives for employment. It has been shown that in Ukraine more than 75% of the PES budget is spent on unemployment benefits and only 5% on active programs.A comparative analysis with the practice of Poland, Latvia and Estonia showed much more liberal domestic approaches to the payment of unemployment benefits. In the ratio of unemployment benefits and wages in Ukraine and Poland, there is a motivational component to employment in Poland and the lack of such in Ukraine. In Ukraine, more than 75% of unemployment benefits are paid in excess of the minimum wage, which does not provide motivation for employment. Violation of the principle of justice in the appointment of social assistance in the maximum amount is highlighted. It is essentially subsidized and is the monetary equivalent of paying the relevant social contributions for 20-25 years, and can be appointed after six months of service. A mechanism for releasing up to 30% of the funds for active programs by reducing the maximum amount of assistance, changing the conditions for its re-receipt, reducing the duration of payment, increasing the base of deductions for calculation, changing approaches to appropriate work. A balanced unemployment policy has been proposed as a tool to increase motivation to look for work and reduce alimony in society.The analysis of the European Employment Strategy WAPES and the Strategy of the EU Public Employment Services PES-Network highlighted the main challenges and threats that arise in the labor markets. An analysis of the employment services of Denmark, the United Kingdom, Sweden, the Netherlands, Australia, Germany and Poland identified the advantages of local flexibility and autonomy over rigid centralization.The main innovative principles of labor market regulation by employment services are defined and generalized: flexibility, targeting and multichannel. Organizational and economic mechanisms of labor market regulation by state employment services are systematized: client profiling, human resources development, labor mobility, fairness and validity of material support in case of unemployment.The need to introduce mechanisms to renew labor potential in Ukraine, which should include: stimulating re-emigration of Ukrainians from abroad, fair and motivational social security, reducing the share of shadow employment, legalized interstate labor market, implementation of affordable adult education programs, simplified registration and management conditions business, small business support programs, establishment of effective mechanisms for attracting foreign specialists.Key systemic priorities of labor market regulation in Ukraine are proposed: innovations and local independence, inclusiveness and targeting of services, client-oriented services, priority of active programs over passive welfare, fair and motivational social security, employment legalization, updated labor legislation.

У дисертації здійснено комплексне наукове дослідження, присвячене особливостям розслідування злочинів, вчинених службовими особами юридичних осіб публічного права, а також розробка на цій основі комплексу методичних рекомендацій, щодо розслідування вказаних злочинних діянь. Висвітлено погляди на сучасний стан та розвиток корупційної злочинності, особливості та перспективи удосконалення процесу розслідування злочинів, вчинених службовими особами юридичних осіб публічного права. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто дисертантом. Аналіз теоретико-методологічних основ дослідження надав можливість розробити авторську інтерпретацію злочинів, вчинених службовими особами юридичних осіб публічного права, під якими варто розуміти суспільно небезпечні, протиправні діяння, вчинені спеціальним суб'єктом, службовою особою юридичної особи публічного права, наділеною адміністративно-господарськими або організаційно-розпорядчими повноваженнями, з корисливої або іншої особистої зацікавленості, що спричинили істотне порушення прав і законних інтересів громадян, установ, суспільства чи держави. Запропоновано внести зміни та доповнити п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» поняттям «службові особи юридичної особи публічного права», під яким пропонується розуміти окремих працівників юридичної особи публічного права, які постійно або тимчасово наділені службовими повноваженнями у сферах: управління й розпорядження державним (комунальним) майном; керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників. Найбільш поширеними злочинами, які вчиняються службовими особами юридичних осіб публічного права, є такі: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України); протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації, вчинене службовою особою з використанням службового становища (ч. 3 ст. 2062 КК України); нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ст. 210 КК України); зловживання службовим становищем (ст. 364 КК України); прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України); легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 КК України).^UIn the dissertation the complex scientific research devoted to features of investigation of crimes committed by officials of legal entities under public law, and also development on this basis of a complex of methodical recommendations, on investigation of the specified criminal acts is carried out. Views on the current state and development of corruption crime, features and prospects for improving the process of investigation of crimes committed by officials of legal entities under public law are covered. As a result of the research, a number of new scientific provisions and conclusions, proposed personally by the dissertation, were formulated. Analysis of the theoretical and methodological foundations of the study made it possible to develop an author's interpretation of crimes committed by officials of legal entities under public law, which should be understood as socially dangerous, illegal actions committed by a special entity, official of a legal entity endowed with administrative or organizational powers, for selfish or other personal interests, which led to a significant violation of the rights and legitimate interests of citizens, institutions, society or the state.It is proposed to make changes and add paragraph 2 рart 1 of Аrt. 3 of the Law of Ukraine «On Prevention of Corruption», the concept of «officials of a legal entity under public law» which is proposed to mean individual employees of a legal entity, public law, who are permanently or temporarily endowed with official powers in the following areas: management and disposal of state (municipal) property; management of industry, workforce, area of work, production activities of individual employees.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано вирішення важливої наукової проблеми – комплексного аналізу концептуалізації міжнародного правопорядку в умовах суспільно-політичної реальності метамодерну.Динаміка міжнародно-правового розвитку сучасного постіндустріального суспільства зумовлює пошук ефективних інструментів адекватного реагування на виклики сьогодення. Змінюється порядок організації та функціонування всіх сфер життя: економічної, політичної, гуманітарної, безпекової та ін. Багатовекторність міжнародних процесів свідчить про те, що значення забезпечення стабільності у світі надалі зростатиме. Світове співтовариство дедалі більше переконується у необхідності розроблення раціональних підходів для колективного вирішення світових проблем і викликів, створення збалансованої системи міжнародних відносин з працюючими процедурами контролю та впливу на суб’єктів міжнародного права, належної реалізації та захисту загальнолюдських цінностей.Формування глобального світового порядку має відповідати певним вихідним засадам формування міжнародного правопорядку метамодерну, а саме: стимулювання розроблення ефективних механізмів діалогу правових культур правових систем метамодерну; домінування загальновизнаних та актуальних людських цінностей; забезпечення раціональної екологічноїполітики; наявність дієвих процедур підтримки світової безпеки (кібербезпеки); створення технологічно досконалих інструментів комунікації для міжнародних акторів, відповідних потребам сучасного інформаційного суспільства; легалізація цифрових суб’єктів права; визнання доцільності формування метадержави та глобального права; техногуманізація як складова морально-етичних засад людства; раціональна етика біоінженерії.Метамодерністська парадигма міжнародного правопорядку – це теоретично обґрунтована, правовідповідна та цифровізована модель підтримання якісного стану міжнародно-правових відносин, яка відповідає приписам міжнародно-правових норм і принципів. Відповідно до зазначеної парадигми стає можливим визначити міжнародний правопорядок метамодерну як людиноцентриський стан відносин між суб’єктами міжнародного права, заснований на виконанні приписів міжнародних, регіональних, національних і локальних (корпоративні норми ТНК) положень та принципів, організований з урахуванням тенденцій до глокалізації та цифровізації, орієнтований на задоволення потреб реального та віртуального світів.В сучасних процесах стрімкого розвитку технологічного інструментарію для забезпечення новітніх форм комунікації суспільства відбувається й становлення глобального світового порядку, в якому міжнародне право та національні правові системи стають тісно взаємопов’язаними елементами єдиної різоми, об’єктом регулювання якої має стати вся людська цивілізація.Глобальний світовий порядок є складним і багатогранним явищем, яке визначає співвідношення та взаємодію різноманітних суб'єктів у міжнародному співтоваристві. Мультиполярна система формування глобального світового порядку сприяє різноманітності міжнародних стосунків і відкриває можливості для розвитку множинної дипломатії, колективної безпеки та співпраці. Збільшення кількості сильних держав зумовлює розширення можливостей для міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, культурних обмінів та інвестицій. Крім того,мультиполярний світ дозволяє більш ефективно вирішувати глобальні проблеми та протистояти глобальним викликам.^UIn the dissertation, a theoretical generalization is made and a solution to an important scientific problem is presented, which consists in a comprehensive analysis of the conceptualization of the international legal order in the conditions of the socio-political reality of metamodernity.The dynamics of international legal development at the current stage of the life of a post-industrial society presupposes the development of effective tools for adequate response to today's challenges. The order of organization and functioning of all spheres of life is changing: economic, political, humanitarian, security, etc. The multi-vector nature of international processes indicates that the importance of ensuring stability in the world will continue to grow. The world community is increasingly convinced of the need to develop rational approaches for the collective solution of world problems and challenges, to create a balanced system of international relations, with working procedures of control and influence on subjects of international law, proper implementation and protection of universal values.The formation of the global world order must correspond to certain initial principles of the formation of the international legal order of the metamodern, namely: stimulation of the development of effective mechanisms for the dialogue of legal cultures of the legal systems of the metamodern; the dominance of universally recognized and relevant human values; ensuring a rational environmental policy; availability of effective procedures for supporting global security (cyber security); establishment of technologically advanced communication tools of international actors corresponding to the needs of the modern information society; legalization ofdigital legal entities; recognition of the expediency of the formation of a metastate and global law; technohumanization as a component of the moral and ethical foundations of humanity; rational ethics of bioengineering.The metamodernist paradigm of the international legal order is a theoretically grounded, legally compliant and digitalized model of maintaining a high-quality state of international legal relations that meets the requirements of the prescriptions of international legal norms and principles. In accordance with the indicated paradigm, it becomes possible to define the international legal order of metamodernity as a human-centered state of relations between subjects of international law, based on the fulfillment of the prescriptions of international, regional, national and local (corporate norms of TNCs) provisions and principles, organized taking into account the trends of glocalization and digitalization, focused on meeting the needs of the real and virtual worlds.In the modern processes of rapid development of the technological toolkit for providing the newest forms of communication in society, the formation of a global world order is also taking place, in which international law and national legal systems become closely interconnected elements of a single rhizome, the object of which must be the regulation of the entire human civilization.The global world order is a complex and multifaceted phenomenon that determines the relationship and interaction of various subjects in the international community. The multipolar system of forming the global world order promotes the diversity of international relations and opens up opportunities for the development of multiple diplomacy, collective security and cooperation. The increase in the number of strong states leads to the expansion of opportunities for international trade, scientific and technical cooperation, cultural exchanges and investments. In addition, a multipolar world allows us to more effectively solve global problems and face global challenges.