Розроблено й обгрунтовано механізм управління нематеріальними активами (НМА) підприємства за умов ринкової трансформації та розкрито його мету, функції, завдання, принципи побудови. Механізм передбачає вибір системи показників оцінки НМА на підприємстві та їх ідентифікації, узагальнення динаміки, визначення станів (оптимального, прискореного, сповільненого, нестійкого), виявлення проблем розвитку НМА на підприємстві та надання рекомендацій. Визначено НМА як економічну категорію, що враховує знання, досвід, потенційні можливості, зацікавленість і гнучкість працівників та керівництва, а також системи та бази даних, рівень технічного та технологічного оснащення, лояльність клієнтів, наявність патентів і брендів та інші активи, які не відображені у бухгалтерському обліку, однак є важливими факторами ефективного економічного розвитку підприємства. Обгрунтовано, що ефективне управління НМА складається з трьох етапів: кількісної оцінки, моніторингу змін та створення інфраструктури передачі знань. Визначено головні положення управління та розроблено інформаційно-логічну схему НМА. Запропоновано систему їх ідентифікації. Проведено оцінювання динаміки та виявлено особливості розвитку НМА. Розроблено етапи впровадження механізму управління нематеріальними активами на підприємствах легкої промисловості. Наведено рекомендації щодо впровадження механізму на підприємствах за різних станів розвитку НМА.

  Скачати повний текст

Розкрито природу та зміст терміну "лояльність" й обгрунтовано можливості його використання в політичній науці. Розкрито сутність політичної лояльності як певного типу політичної поведінки, що формується в процесі реалізації владою (державною або політичною) своїх функцій. Встановлено, що політична лояльність є складним та динамічним явищем, що формується в процесі соціалізації особистості відповідно до пануючого в суспільстві світогляду, менталітету, визначених норм політичної поведінки, освіти, культури та традицій. Запропоновано для вивчення лояльної (неагоністичної) політичної поведінки використовувати підходи та методи етології та біополітики. Обгрунтовано доцільність розгляду лояльних відносин як біосоціальної системи взаємодії між організмами. Виявлено залежність між рівнем політичної лояльності та рівнем стабільності політичного порядку в державі. Доведено, що лояльність є якісним показником легітимності державної влади (політичного лідера). Встановлено, що політична лояльність у сучасний період є невід'ємною характеристикою політичного режиму, влади, устрою, форми правління.

  Скачати повний текст

Розглянуто фактори, що спричинили деформації суспільної свідомості та психології радянських громадян передвоєнної та воєнної доби, а саме: відсутність демократичних традицій; брак досвіду громадської самодіяльності, корпоративної та індивідуальної відповідальності й ініціативи серед різних верств населення; поєднання та переплетіння феодальних рудиментів з самодержавною формою правління, що підготувало підгрунтя для сталінської моделі суспільства та культу особи. Висвітлено процес розробки нових підходів і політичного інструментарію сталінського режиму стосовно неодержавлених громадських установ, які виявили лояльність до радянської влади. Розкрито особливості технології взаємин структур влади та громадських інституцій за екстраординарних умов війни. Зіставлено суспільно-політичні моделі німецько-румунського окупаційного та сталінського режимів, що дало змогу виявити кардинальні відмінності у їх підходах до обмеження компетенції громадських організацій. Запропоновано тезу, що основним параметром, яким визначалося місце та роль громадянської інституції в роки війни, була належність їх до певного політичного табору та апологетика ними відповідної ідеологічної платформи. Досліджено роль українських громадських установ самостійницької орієнтації у суспільно-політичних процесах не лише в західному, а й в інших регіонах України.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття "клієнтська лояльність" і "клієнська довіра", наведено визначення конкуретних переваг підприємства роздрібної торгівлі, доповнено класифікацію конкуретних переваг, обгрунтовано чотирипроцесну модель управління ними. Удосконалено класифікацію факторів формування конкуретних переваг підприємства роздрібної торгівлі та досліджено їх вплив. Запропоновано систему оцінювання ефективності управління конкурентними перевагами підприємств роздрібної торгівлі й обгрунтовано комплексну систему управління цими перевагами. Розроблено методичний підхід до управління конкурентними перевагами підприємств роздрібної торгівлі. Доведено доцільність створення центра управління конкурентними перевагами.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток теорії управління персоналом, запропоновано удосконалене визначення поняття "людський капітал", встановлено характер і особливості впливу макроекономічних і регіональних факторів на процес формування та розвитку людського капіталу промислових підприємств. Теоретично обгрунтовано й практично реалізовано дійову збалансовану систему оцінювання людського капіталу, що містить критерій - ринкову вартість людського капіталу, узагальнюючі показники рівня його розвитку та використання, а також систему часткових монетарних і немонетарних показників. Визначено вплив збалансованого розвитку людського й речового капіталу на ефективність діяльності підприємства. На базі запропонованих методичних засад побудови системи управління процесом формування та розвитку людського капіталу розроблено організаційно-практичні засади створення механізму її реалізації за конкретних умов функціонування підприємства. Обгрунтовано концептуальний підхід щодо визначення стратегії інвестицій в персонал, основою якого є оцінювання рівнів його розвитку та лояльність до підприємства.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена розробленню теоретико-методичних засад функціонування системи управління екологічними ризиками підприємства у контексті забезпечення його конкурентоспроможності. Авторкою поглиблено методичне підґрунтя дослідження еволюції теорії управління екологічними ризиками. За результатами бібліометричного аналізу виявлено експоненціальне зростання кількості наукових статей із теорії управління екологічним ризиком. Результати компаративного аналізу частоти запитів у пошуковій системі Google із динамікою публікаційної активності в наукометричній базі даних Scopus засвідчили про конвергенцію трендів пошукової діяльності щодо екологічних ризиків та ефективними інструментами їх мінімізації. За рівнем семантичної тісності наукових напрямів економічних досліджень із теорії управління екологічним ризиком визначено п'ять комплементарних кластерів: теорія екологічної економіки, теорія ризикології, теорія управління екологічними збитками, теорія управління у системі охорони здоров'я, теорія рециклінгу відходів виробництва. Розвинено концептуальні засади формування системи управління екологічними ризиками підприємства. Вони інтегрально поєднують організаційну та функціональну складові системи управління екологічними ризиками підприємства, визначають її місце в системі корпоративного менеджменту підприємства та напрями впливу на ефективність його діяльності. Обгрунотовано, що управління екологічними ризиками повинно базуватися на таких принципах: превентивність (прогнозування та оцінювання явних і латентних наслідків управління екологічними ризиками), кондиційність (додержання стандартів якості організації виробничо-технологічних процесів на підприємстві), конвергентність (узгодження маркетингових, економічних, технологічних та соціальних детермінант управління екологічними ризиками з метою врахування всієї сукупності прямих і непрямих наслідків екологічного ризику на підприємстві), комплементарність (розгляд системи управління екологічнми ризиками як невід'ємної складової загальної системи управління підприємством), скринінг і моніторинг (своєчасний аналіз відхилень параметрів функціонування підприємства від їх нормативних значень та ймовірності виникнення біфуркаційних точок розвитку підприємства, що провокують появу екологічних ризиків), лояльність (транспарентність екологічної звітності підприємства та позиціонування як соціально й екологічно відповідального підприємства з метою створення позитивного іміджу серед стейкхолдерів, підвищення цінності продукції для споживачів). У дисертаційній роботі структуровано підходи до оцінювання ефективності процесу управління екологічними ризиками на підприємстві залежно від параметрів та процедури оцінювання: ймовірнісно-циклічний, суб'єктивно-аналітичний, системно-динамічний. У роботі за основу взято останній підхід (системно-динамічний). Це дозволило врахувати міжнародно визнані вимоги щодо підвищення ефективності корпоративного управління ризиками підприємства. Авторкою розроблено науково-методичний підхід до інтегрального оцінювання ефективності системи управління екологічними ризиками. Для підприємств ПрАТ «Запоріжкокс», ПрАТ «Дніпроспецсталь», ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», ПрАТ «Нікопольський завод феросплавів» значення інтегрального індексу ефективності системи управління екологічними ризиками перебувало в межах низького та середнього рівнів упродовж досліджуваного періоду. Основними інгібіторами стали індикатори Strat та Operat у поєднанні з неузгодженістю внутрішніх підсистем управління підприємств. Підтверджено гіпотезу про позитивний вплив ефективності системи управління екологічними ризиками на рівень прибутковості підприємства. Застосування інструментарію структурного моделювання і техніки PLS-SEM засвідчило позитивний статистично значущий зв'язок між ефективністю системи управління екологічними ризиками та рівнем прибутковості підприємства. Встановлення цільових орієнтирів екоорієнтованого розвитку підприємства та відповідної системи управління екологічними ризиками повинно відбуватися з урахуванням інтересів усіх стейкхолдерів підприємства. Результати оцінювання засвідчили, що запас міцності системи управління екологічними ризиками на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» у 2019 р. знизився на 28 % порівняно з 2012 р., тоді як на інших досліджуваних підприємствах відбулося зростання: ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» – на 16 %, ПрАТ «Запоріжкокс» – на 11 %, ПрАТ «Дніпроспецсталь» – на 16 %, ПрАТ «Нікопольський завод феросплавів» – на 26 %. Це дозволило обґрунтувати доцільність диференціації типів процесу управління екологічними ризиками (евентуальний, таргетований, інтенсивний) залежно від значення індексу ефективності системи управління екологічними ризиками підприємства та запасу її міцності. Ключові слова: екодеструктивний вплив, екологічний ризик, екоорієнтований розвиток, конкурентоспроможність, металургія, підприємство, прибутковість, стейкхолдери.^UThesis devoted to developing theoretical and methodological principles of the environmental risk management system at the enterprise in the framework to increase the competitiveness at the market. The author developed a methodical basis of analysis of the evolution of environmental risk management. The bibliometric analysis results allowed identifying the exponential trend of publishing activity on the environmental risk management theory. The results of a comparative analysis of the frequency of queries in the Google search engine with the dynamics of publication activity in the database Scopus proved the convergence between trends in search activity on the environmental risk and effective instruments to minimise them. Six clusters of scientific alliances by their geographical affiliation were identified, which contributed to the development of the environmental risk management theory: Great Britain, the Netherlands, Sweden (cluster 1); USA, Germany, France, Spain (cluster 2); Hong Kong, South Africa, Thailand (cluster 3); Canada, Australia (cluster 4); Italy, Japan, South Korea (cluster 5); China, New Zealand (cluster 6). Five complementary clusters were defined by the level of semantic closeness of economic research on environmental risk management theory: ecological economics theory, risk theory, theory of environmental damage management, management theory in the health care system, theory of production waste recycling. The conceptual framework of environmental risk management at the enterprise was developed. It integrally combined organisational and functional components of environmental risk management, specifying its place in the enterprise's internal subsystem and highlighting its impact on the enterprises' performance. It was argued that environmental risk management should be based on the following principles: prevention (forecasting and assessment of explicit and latent consequences of environmental risk management); conditionality (observance of quality standards of the organization of production and technological processes at the enterprise); convergence (coordination of marketing, economic, technological and social determinants of environmental risk management considering the direct and indirect consequences of environmental risk at the company); complementarity (consideration of the environmental risk management as an integral part of the enterprise management system); screening and monitoring (analysis of deviations of enterprise functioning from their normative values and probability of bifurcation provoking environmental risk); loyalty (transparency of environmental reporting and positioning as a socially and environmentally responsible enterprise in order to create a positive image among stakeholders, increase the value of products for consumers). The thesis developed the approaches for assessing the environmental risk management efficiency at the enterprise related to the parameters and procedure of estimation: probabilistic-cyclic, subjective-analytical, system-dynamic. In the investigation, the last approach (system-dynamic approach) was taken as a basis. It allowed considering the international requirements for improving corporate risk management system at the company. The author developed the approaches to estimate the environmental risk management efficiency at the enterprise. These positive dynamics were due to the reduction of environmental taxes and fines paid at the enterprise and the increase of transparency. The environmental risk management efficiency was within low and medium levels during the studied period for the enterprises of PJSC "Zaporizhkoks", PJSC "Dniprospetsstal", PJSC "Dniprovsky Metallurgical Combinat", PJSC "Nikopol Ferroalloy Company". The main inhibitors were Strat and Operat in combination with the inconsistency of internal enterprise management. The targets for eco-oriented enterprise's development and the relevant environmental risk management should consider all stakeholders' interests. Using the uncertainty theory, accounting for the limit values of components' changes of the environmental risk system and the Hurwitz criterion, the author estimated the environmental risk system's margin of safety. The findings proved that the estimated margin of safety of environmental risk system at PJSC "Dnieper Metallurgical Combinat" decreased 2019 by 28 % compared to 2012, while at other surveyed enterprises there was an increase: PJSC "ArcelorMittal Kryvyi Rih" by 16 %, PJSC "Zaporizhkoks" by 11 %, PJSC "Dniprospetsstal" by 16 %, PJSC "Nikopol Ferroalloy Company" by 26 %. It allowed justifying the differentiating of environmental risk management types (possible, targeted, intensive) depending on the value of the efficiency index of environmental risk management at the enterprise and the margin of safety. Key words: eco-destructive impact, environmental risk, eco-oriented development, competitiveness, metallurgy, enterprise, profitability, stakeholders.

У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічні підходи до вивчення військових практик у соціології, присвячений аналізу соціологічних концепцій мілітарних практик, а також виявленню суттєвих ознак поняття «ветеран АТО/ООС». Розглянуті основні концепції військової соціології, поділені за темпоральним критерієм та проаналізовані в контексті класичної, модерністської та постмодерністської теорій. Вивчені концептуальні основи соціальної ідентичності в сучасній соціології; розкриті змістовні характеристики поняття мілітарної ідентичності; виявлені особливості теоретико-методологічних підходів до вивчення транзиту мілітарної ідентичності; надано характеристику мілітарної ідентичності жінок-ветеранок АТО/ООС. Сформульовано визначення поняття мілітарної ідентичності: мілітарна ідентичність – це результат соціальної ідентифікації актора з армією чи військовими групами, який є наслідком інтерналізації цінностей і норм, прийнятих в армійському/мілітарному полі. Зазначено, що концепт мілітарної ідентичності пов'язаний з поняттями двох транзитів – переходу з цивільного життя до армійського поля і зворотного переходу з армії до цивільного поля (після демобілізації або звільнення за станом здоров'я). Розглянуто ґендерні аспекти мілітарної ідентичності з акцентом на специфічних особливостях військового досвіду жінок-ветеранок АТО/ООС. Представлено соціологічну методику вимірювання мілітарної ідентичності; систематизовано показники соціальної (ре)адаптації ветеранів АТО/ООС за трьох рівнів – високому, середньому та низькому; представлено результати соціологічного дослідження «Вплив мілітарної ідентичності ветеранів АТО/ООС на їхню соціальну адаптацію»; розглянуто характеристики основних контекстів соціальної (ре)адаптації ветеранів АТО/ООС до цивільного середовища. Представлено соціологічну методику вимірювання мілітарної ідентичності за допомоги показників: спрямованість ідентифікації, прихильність мілітарному досвіду, сила зв'язку і сила відторгнення від армії, лояльність до мілітарної культури, здійснення військових практик, сприйняття армії як сім'ї або як професійної організації, емоційна прив'язаність до армії, мотиваційне обґрунтування приходу в армію, екзистенційна оцінка служби в армії. Розрізнено три типи мілітарної ідентичності за ступенем/інтенсивністю її вираженості – стійкий, ситуативний і несформований.^UThe dissertation carries out the heoretical and methodological approaches to the study of military practices in sociology, is devoted to the analysis of sociological conceptions of military practices, as well as the identification of essential features of the concept of “ATO / JFO veteran”. The main conceptions of military sociology according to temporal criteria were considered and analyzed in the context of classical, modernist and postmodernist theories. were studied the conceptual foundations of social identity in contemporary sociology; are identified the substantive characteristics of the conception of military identity; are given features of theoretical and methodological approaches to the study of the military identity transition were identified; were given the characteristic of military identity of female veterans of ATO / JFO. The definition of the military identity concept is formulated: military identity is the result of an actor's social identification with the army or military groups, which is the consequence of the internalization of values and norms accepted in the army / military field. It was noted that the concept of military identity is related to the concepts of two transitions – the transition from civilian life into the army field (after military mobilization or voluntary enlistment in the armed forces) and the return transition from the army into the civilian field (after demobilization or release for health reasons).The gender aspects of military identity were considered with an emphasis on specific features of military experience of female veterans of the ATO / JFO. sociological methods for measuring military identity are presented; indicators of social (re)adaptation of ATO / JFO veterans at three levels – high, medium and low – are systematized; the results of the sociological study “The influence of military identity of ATO / JFO veterans on their social adaptation” are presented; the characteristics of main contexts of social (re) adaptation of ATO / JFO veterans to the civilian environment are considered.The sociological methods for measuring military identity are presented with the help of the following indicators: targeting of identification, commitment to military experience, the power of connection and the power of estrangement from the army, loyalty to military culture, performance of military practices, perception of the army as a family or as a professional organization, emotional attachment to the army, motivational justification for enlistment in the army, existential assessment of the army service. Three types of military identity were highlighted for the degree / intensity of its expression – steady, situational and unformed. The veteran‘s steady military identity is the result of a serviceman's social and emotional identification with army personnel and military culture, which leads to the dismantling of the previous structure of the individual's subjective reality, which had been formed before conscription in the army.

Об'єкт дослідження – заводські і шахтарські поселення Донбасу та Придніпров'я впродовж 1870–1914 рр. Мета – відтворити історію заводських і шахтарських поселень на території Донбасу та Придніпров'я під час імперської індустріалізації в контексті відносин містотвірних підприємств, місцевих спільнот та інших зацікавлених сторін. Методи: наративний, причинно-наслідковий аналіз, порівняльний аналіз, типологізації. Дослідження ґрунтується на системному підході. На основі архівних та опублікованих джерел дисертація пояснює складний характер відносин містотвірних підприємств із мешканцями заводських і шахтарських поселень Донбасу та Придніпровʼя. Висвітлено передумови виникнення заводських і шахтарських поселень, подано нарис історії містотвірних підприємств і заснованих ними поселень, розкрито механізми, що їх застосовували роботодавці, щоб завоювати лояльність працівників, і проаналізовано, наскільки їм це вдалося; у пропонованій дисертації також досліджено вияви нелояльності робітників і з'ясовано їхні причини. Сфера використання – навчальний процес.^UThe research object is company towns in the Donbas and Dnieper regions from 1870 to 1914. It aims to present the history of the company towns in the Donbas and Dnieper regions (Ukraine) during imperial industrialization through the prism of conflicting interests of town-forming enterprises, local communities, and other stakeholders. Methods: narrative, causal analysis, comparative analysis, typology method. The study is based on a systematic approach. The dissertation uses archival and published sources to explain the complex nature of relations between town-forming enterprises and residents of company townsinthe Donbas and the Dnieper regions. It defines the reasons for the emergence of such settlements, describes their development and decline, analyzes the mechanisms used by employers to gainworkers' loyalty, and draws conclusions to what extent the companies succeeded in this endeavor. It explores manifestations of workers' disloyalty and identify its reasons. The results of the study can be applied in the educational process.

Удосконалено сутність поняття «бренд» як інструменту маркетингу, який застосовується на всіх етапах життєвого циклу товару та використовує основні складові маркетинг-міксу для формування набору характерних емоцій та асоціацій, які виникають у свідомості споживача під час купівлі та споживанні продукту. Обґрунтовано класифікацію брендів з позиції маркетингу з акцентуванням уваги на споживача та його потребах. Сформульовано визначення бренд-менеджменту як ефективної системи управління щодо захисту інтелектуальної власності, що передбачає створення та функціонування бренду підприємства за допомогою залучення комплексу взаємопов'язаних маркетингових елементів для формування довгострокових конкурентних переваг. Досліджено взаємозв'язок складових бренд-менеджменту із показниками традиційної маркетингової концепції «4Р» та концепції, орієнтованої на споживача «4С». Обґрунтовано доцільність використання стратегій розвитку бренду підприємствами галузі та необхідність формування комплексної системи бренд-менеджменту, що передбачає не тільки розробку візуальної складової бренду, але й маркетингове дослідження ринку хліба та хлібобулочних виробів.Удосконалено методичний підхід до класифікації методів оцінки бренду та запропоновано розглядати їх відповідно за трьома підходами: фінансовим (використання кількісних показників), маркетингового (використання у методах споживчих і поведінкових аспектів) та комбінованого (оцінка вартості бренду комплексно, враховуючи його фінансові та маркетингові складові).Розглянуто сучасний стан розвитку підприємств, які представлені на локальному ринку хліба та хлібобулочних виробів. Визначено, що для збільшення частки ринку та зростання потужності товарообороту хлібопекарської продукції необхідно створювати й розвивати сильний бренд. За результатами дослідження маркетингових факторів, які впливають на розвиток бренд-менеджменту галузі, визначено, що на макрорівні найбільший вплив мають економічні, соціально-культурні та науково-технологічні фактори, а на мікрорівні - споживчі фактори, конкуренти й контактні аудиторії. На основі цього сформовано альтернативні шляхи стратегії розвитку бренд-менеджменту на підприємствах хлібопекарської галузі. За результатами дослідження конкурентного середовища хлібопекарських підприємств в умовах маркетингової орієнтації враховуючи показники оцінки бренду визначено, що локальні підприємства займають середні позиції щодо розвитку бренду. Вони мають високі показники прихильності до бренду та впізнаваності, але за показниками якості поступаються регіональним виробникам. За результатами анкетування оцінено лояльність і прихильність споживачів до брендів на ринку хліба та хлібобулочних виробів. Сформовано модель поведінки споживачів хлібопекарської продукції на основі дослідження соціально-демографічного портрета, поведінкового і психологічного аспектів, а також виявленого взаємозв'язку з брендом через висвітлення каналів отримання інформації. Побудовано маршрут споживача від усвідомлення потреби до повторної купівлі продукту, що надає можливість сформувати тісний контакт бренду зі споживачем, перетворюючи його на постійного й лояльного прихильника в довгостроковій перспективі. Розроблено методику оцінки вартості бренду хлібопекарської продукції «Q.A.S.V.C», яка враховує особливості хлібопекарської галузі та оцінює бренд з використанням поведінкових метрик, визначених у ході проведеного дослідження споживачів на ринку хліба та хлібобулочних виробів. Вартість бренду розраховується як добуток прибутку від нематеріальних активів та коефіцієнта оцінки поведінкових метрик (до яких віднесено: сприймана якість, відомість, особливості, візуальні складові, прихильність). Розроблено стратегію розвитку бренду підприємств хлібопекарської галузі для підвищення загальної вартості бренду, яка впливає на прибутковість та конкурентоспроможність підприємств галузі. Ключові напрямки стратегії сформовано на основі виявлених в ході дослідження поведінкових метрик бренду. Оцінювання очікуваних результатів запропоновано проводити на основі моніторингу кількісних критеріїв ефективності. Розглянуто ймовірні ризики, що можуть виникнути, та шляхи їх мінімізації. Розроблено календарний план впровадження етапів стратегії, який розрахований на один рік.^UThe concept of a brand is enhanced as a marketing tool used at all stages of the product life cycle and included the main components of the marketing mix to create a set of characteristic emotions and associations that arise in the consumer's mind when he is buying, and supplying a product. The classification of brands is substantiated as a marketing instrument, focusing on the consumer and his needs. The definition of brand management is formed as an effective management system for the protection of intellectual property and operation of the brand with a help of a set of interconnected marketing elements to develop long-term competitive advantages. The relationship between brand management and basic marketing concepts has been studied.In this regard, the expediency of using brand development strategies by enterprises in the industry and the relevance of forming a brand management which involves not only the development of the visual component of the brand, but also marketing research of the bread and bakery market. The methods of brand value assessment are considered. It is proposed to use it in the context of three approaches such as financial (use of quantitative indicators), marketing (use of qualitative indicators), and combined (set of quantitative and qualitative indicators).The current state of development of enterprises represented on the local market of bread and bakery products is considered. It is determined that to increase market share and increase the turnover capacity of bakery products, it is necessary to create and develop a strong brand.According to the study of marketing factors that influence the development of brand management of the industry, it is determined that at the macro-level economic, socio-cultural, and scientific-technological factors affect significantly. At the micro-level, consumer factors, competitors, and contact audiences influence essentially. According to results, formed alternative ways of brand management development strategy at the bakery enterprises.According to the results of the study of the competitive environment of bakery enterprises in terms of marketing orientation, taking into account the indicators of brand evaluation, it is determined that local enterprises occupy average positions in terms of brand development. They have high rates of brand commitment and recognition, but in terms of quality are inferior to regional manufacturers. According to the results of the survey, the loyalty and commitment of consumers to brands in the market of bread and bakery products was assessed.The developed model of the consumer behavior of bakery products is based on the study of gender characteristics and estimation of factors of commitment to a brand of bakery products. The customer journey of bakery products goes from awareness of the need to the actual purchase to visualize the intersection of the consumer with the brand.A developed method “QASVC” of valuing the brand of bakery products takes into account the specifics of the bakery industry and evaluates the brand using behavioral metrics. It was identified during a consumer survey of the market for bread and bakery products. The value of the brand is calculated as the product of return on intangible assets and the coefficient of evaluation of behavioral metrics (included perceived quality, fame, features, visual components, commitment).The proposed brand development strategy of the bakeries increases the total brand cost, profitability, and competitiveness. The main directions of the strategy are formed in accordance with the behavioral metrics of the brand. It is proposed to evaluate the expected results based on monitoring quantitative efficiency criteria. The probable risks that may arise and methods of overcoming them are considered. A calendar plan for the implementation of the strategy stages has been developed and designed for one year.

У роботі комплексно досліджено роль та місце судової влади в житті правобережної спільноти України, яка сформувала в складі Речі Посполитої цілісну судову мережу. У роботі представлено судження, що місцева людність, спираючись на Литовський статут і сеймові конституції, з’ясовувала спірні питання власності, залагоджувала соціальні конфлікти та встановлювала порядок співжиття в краї, примирившись із російським пануванням.У дисертації системно висвітлено здобутки зарубіжної та вітчизняної історіографії з теми дослідження, виявлено й уведено до наукового обігу значний масив неопублікованих джерел із семи архівних установ України.Визначено, що, захопивши правобережні території, Російська імперія отримала європейську станову судову систему з судами для шляхетства. Проте Катерина ІІ заради підтримки інших суспільних прошарків створила суди для всіх категорій вільного населення згідно з «Учреждениями для управления губерний Всероссийской империи» 1775 р. Павло І заради надійнішого порозуміння верховної влади й місцевої еліти відновив окремі елементи річпосполитської судової процедури, що значно полегшувало поглинення краю й давало змогу шляхті відчувати свою значимість. Для містян було сконструйовану окрему вертикаль судової влади із залученням єврейського населення. Для контролю за судовою системою було створено губернські головні суди, Волинський надвірний суд, а також інститут фіскалів. Досліджено, що в процесі формування кадрового складу повітових судових установ верховна влада й місцеві адміністратори дали змогу шляхетській корпорації «зберегти обличчя» перед нижчими станами. Кадровий склад посадовців формувався з маєтної локальної шляхти. Під час формування кадрового складу магістратів і ратуш заможним містянам дали змогу самостійно обирати склад судових установ. Для контролю за діяльністю судових структур верховна влада задіювала не лише принцип бюрократичної ієрархії, але й вибудувала ще одну структуру з призначуваних до судів секретарів і канцелярських службовців, як правило, вихідців із безземельної шляхти. Окреме місце в тогочасній судовій владі відводилося інституції адвокатури, що дозволяло зробити більш кваліфікованою позицію позивача або відповідача.Зауважено, що ефективний і справедливий розгляд судами майнових справ був чи не найголовнішим запитом із боку всіх соціальних станів. При цьому для судових органів не відігравали вирішального значення соціальний і матеріальний стан сторін, їхнє віросповідання чи стать. Основним для них було правильне оформлення документів, а для суспільства – можливість з’ясування фінансових питань і збереження та охорона прав власності. Урегулювання поземельних відносин потребувало від верховної влади обережності, тому держава не втручалася в партикулярні справи землевласників. Основну роль у регулюванні кримінально-правових відносин відведено кримінальному департаменту й цивільному губернаторові. Верховна влада згодна була йти на поступки елітам у судовій сфері, але зберегла за собою розгляд кримінальними департаментами проступків і зловживань чиновників, посадовців.Констатовано, що завдяки поступливості й поступовості влади в судовій сфері, що проявлялося в інтегруванні окремих норм судової культури місцевої еліти до російської державної системи, вдалося забезпечити лояльність нобілітету. Якщо річпосполитська судова мережа захищала передусім інтереси шляхти, то сконструйована центром судова влада, при збереженні окремих елементів попереднього судочинства, стала диференційованою, надаючи судову підтримку як привілейованому, так і непривілейованому населенню.^UThis dissertation provides a comprehensive account of the function and place of the judiciary in the life of the Right-Bank community in Ukraine, which formed an integral judicial network within the Polish-Lithuanian Commonwealth. The research demonstrates that the local population adopted the Lithuanian Statute and the Sejm constitutions to clarify controversial property issues, resolve social conflicts, and establish the order of coexistence in the region, having reconciled with Russian control.The dissertation presents a systematic overview of domestic and international historiography on the research topic, identifies and introduces into scientific circulation a significant array of unpublished sources from seven Ukrainian archive institutions. It has been shown that by seizing the Right-Bank territories, the Russian Empire acquired a European class court system with a developed specialization of courts for the nobility. However, in need of support from other social strata, courts for all classes of the free population were established under the "Institutions for the Administration of the Provinces of the All-Russian Empire" (1775). Paul I’s accession to power promoted more reliable understanding between the supreme power and the local elite by restoring some elements of the Polish-Lithuanian Commonwealth judicial procedure (county and podkomorsky courts, the Polish language, the Third Lithuanian Statute, and the Sejm constitutions), that greatly facilitated the integration of the region. Russia’s flexible policy allowed the nobility to feel their importance. The main demand of the local nobility was the settlement of land relations inside the Right-Bank community. Therefore, Paul I restored podkomorsky courts to set up the borders of estates. The supreme power normally avoided interfering with the private owner's demarcation procedure, but showed firmness if the process involved the state with its estates or the Russian aristocracy. As part of the ongoing loyalty-strengthening strategy, Alexander I established a border court system at the request of the nobility of the Podolsk province. A separate vertical of judicial power was created for the townspeople involving the Jewish population, which guaranteed the loyalty of merchants and burghers.

Дисертацію присвячено узагальненню та розвитку теоретичних положень, розробленню методичних підходів, а також практичних рекомендацій щодо формування системи запобігання ризикам у кадровій безпеці підприємства. У роботі досліджено концептуальні основи кадрової безпеки, вирішено важливе науково-практичне завдання теоретико-методичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо запобігання ризикам у кадровій безпеці підприємств.Розглянуто також підходи до трактування таких понять, як «безпека», «економічна безпека», «кадрова безпека». В результаті аналізу поданих підходів удосконалено визначення поняття «кадрова безпека», в якому персонал може бути як суб'єктом так і об'єктом кадрової безпеки, тобто може завдати шкоди підприємству і стати жертвою (об'єктом) зовнішнього впливу. Ризики та загрози кадрової безпеки були детально розглянуті, оскільки є найбільш змістовними і значною мірою відображають напрямки реалізації процесу прийняття рішень щодо їх запобігання. В результаті такого розгляду удосконалено класифікацію ризиків та загроз кадровій безпеці шляхом доповнення існуючої класифікації новими класифікаційними ознаками – «за часовою ознакою практичної реалізації загрози», яка включає такі типи загроз: потенційні; загрози, що реалізуються та реалізовані загрози; «в залежності від тиску та маніпуляції на працівника» виділено загрози: які здійснюються працівником свідомо, вимушені та загрози з боку представників групи ризику.У дисертації проведено аналіз індикаторів системи кадрової безпеки промислового підприємства. Для цього було проведено діагностику показників визначення стану кадрової безпеки на промислових підприємствах машинобудівної галузі Харківського регіону, визначено рівень лояльності персоналу, проведено аналіз впливу конфліктних ситуацій на лояльність персоналу за допомогою кореляційно-регресійних методів, а також досліджено індикатори оцінки стану кадрової безпеки.Вдосконалено методичні рекомендації щодо аналізу системи показників визначення стану кадрової безпеки на промислових підприємствах, які побудовані на основі: здійснення комплексної оцінки фінансових, економічних та трудових показників господарської діяльності підприємств, укомплектованості кадрами, структури персоналу, забезпеченості підприємств людськими ресурсами, використання фонду робочого часу та оплати праці працівників, проведення порівняльного аналізу продуктивності праці, визначення рівня середньомісячної заробітної плати. Запропоновані рекомендації дозволяють у загальному вигляді визначати рівень кадрової безпеки та обирати показники для побудови профілю кадрової безпеки промислового підприємства.У дисертації удосконалено методичні рекомендації щодо оцінки ступеня впливу конфліктних ситуацій на рівень лояльності персоналу та рівень кадрової безпеки загалом завдяки використанню кореляційно-регресійних методів, побудови багатофакторної економетричної моделі та розрахунку рівняння регресії.Удосконалено методичний підхід до оцінки стану кадрової безпеки промислового підприємства шляхом розрахунку зведеного показника з адитивно-мультиплікативної функції, особливістю якого є облік визначених за методичними принципами вибору 32 індикаторів, які віднесені до певних складових кадрової безпеки: соціально-мотиваційної безпеки, професійної безпеки, антиконфліктної безпеки та безпеки життєдіяльності.Розроблено методичні підходи до удосконалення системи кадрової безпеки підприємства, а саме: запропоновано методичний підхід щодо визначення інтегрального показника кадрової безпеки підприємства, удосконалено шляхи протидії загрозам інформаційної безпеки підприємства з боку персоналу. Також запропоновано розподіл функцій, повноважень та відповідальності між структурними підрозділами підприємства щодо організації його кадрової безпеки.Удосконалено методичні рекомендації щодо визначення інтегрального показника кадрової безпеки підприємства, які побудовані на основі: розгляду кадрової безпеки як соціально-економічного явища, що характеризується безліччю ознак; агрегування всіх ознак множини в одну інтегральну оцінку, ґрунтуючись на теорії «адитивної цінності»; визначення оптимальних, порогових та граничних значень індикаторів; використання зважених коефіцієнтів та нормалізованих значень показників. Практична цінність розробок підтверджується їхнім упровадженням у діяльність підприємств, ТОВ «ЛІФТ-МАРКЕТ» (довідка № 5 від 29.03.2023), ТОВ «НОВКОРП» (довідка № 1 від 2.06.2023р.). В навчальний процес Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця (довідка про впровадження № 23/86-09-23/4 від 15.03.2023 р.) під час викладання дисциплін «Управління конфліктами», «Основи самоменеджменту та лідерства» для підготовки бакалаврів за спеціальністю 051 «Економіка».^UThe dissertation is devoted to the generalization and development of theoretical provisions, the development of methodological approaches, as well as practical recommendations for the formation of a risk prevention system in personnel security of the enterprise. The work examines the conceptual foundations of personnel security, solves the important scientific and practical task of theoretical and methodological substantiation and development of practical recommendations for preventing risks in personnel security of enterprises.Approaches to the interpretation of such concepts as «security», «economic security», «personnel security» are also considered. As a result of the analysis of the presented approaches, the definition of the concept of «personnel security» was improved, in which was specified that personnel can be both a subject and an object of personnel security, that is, they can harm the enterprise and become a victim external influence. Risks and threats to personnel security were considered in detail, as they are the most meaningful and largely reflect the directions of the implementation of the decision-making process regarding their prevention. As a result of such consideration, the classification of risks and threats to personnel safety was improved by supplementing the existing classification with new classification features - «according to the time feature of the practical realization of the threat», which includes the following types of threats: potential; realized threats and realized threats; «depending on the pressure and manipulation on the employee» threats are highlighted: which are carried out deliberately by the employee, forced and threats from representatives of the risk group.The dissertation analyzed the indicators of the personnel security system of the industrial enterprise. To do this, a diagnosis of the indicators of determining the state of personnel security at industrial enterprises of the machine-building industry of the Kharkiv region was carried out, the level of personnel loyalty was determined, an analysis of the impact of conflict situations on personnel loyalty was carried out using correlation-regression methods, and indicators of the state of personnel security were also investigated.Methodological recommendations have been improved for the analysis of the system of indicators for determining the state of personnel security at industrial enterprises, which are built on the basis of: the implementation of a comprehensive assessment of financial, economic and labor indicators of the economic activity of enterprises, staffing, personnel structure, provision of enterprises with human resources, use of the fund of working time and remuneration of employees, conducting a comparative analysis of labor productivity, determining the level of average monthly wages.The dissertation also improved methodological recommendations for assessing the degree of influence of conflict situations on the level of staff loyalty and the level of personnel security in general thanks to the use of correlation-regression methods, building a multifactorial econometric model and calculating the regression equation. The methodical approach to assessing the state of personnel security of an industrial enterprise has been improved by calculating a composite indicator from an additive-multiplicative function, the feature of which is the accounting of 32 indicators determined according to methodological principles of selection, which are assigned to certain components of personnel security: social and motivational security, professional security, anti-conflict security and life safety.Methodical approaches to improving the company's personnel security system have been developed, namely: a methodical approach to determining the integral indicator of the company's personnel security has been proposed, ways of countering threats to the company's information security from the personnel side have been improved.Methodological recommendations for determining the integral indicator of personnel security of the enterprise have been improved, which, unlike the existing ones, are built on the basis of: consideration of personnel security as a socio-economic phenomenon characterized by many signs; aggregation of all features of the set into one integral estimate, based on the theory of «additive value»; determination of optimal, threshold and limit values of indicators; use of weighted coefficients and normalized values of indicators. The practical value of the developments is confirmed by their implementation in the activities of enterprises, LIFT-MARKET LLC (certificate No. 5 dated 03.29.2023), NOVKORP LLC (certificate No. 1 dated 06.2.2023). In the educational process of the Simon Kuznets Kharkiv National University of Economics in teaching the courses of «Conflict Management» (reference No. 19/86-09-145/1 dated November 5, 2019).

Дисертаційна робота зосереджена на аналізі історіографічної ситуації щодо політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. Стрижневим завданням дослідження є виявлення ключових особливостей у вивчені означеної проблеми через аналіз історичної літератури, продукованої українськими істориками впродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У фокусі перебуває визначення рис, притаманних кожному етапу історіографічного поступу в контексті вивчення політичних перипетій у Гетьманщині ХVІІІ ст., зважаючи на загальну атмосферу та рівень розвитку історичного знання. Аналіз надбань у дослідженні політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. ґрунтується на розлогому масиві літератури. Визначаючи стан вивчення дисертаційної проблеми, доцільно виокремити кілька груп досліджень: напрацювання, в яких репрезентовано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її розвитку в контексті вивчення політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст.; роботи, сфокусовані на висвітленні життєвого шляху та наукового доробку українських істориків Лівобережної України ХVІІІ ст.; праці, безпосередньо присвячені аналізу рівня наукового опрацювання політичного становища Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Їх вивчення показало, що процес розвитку наукового знання щодо політичної історії Гетьманщини не став об’єктом спеціального дослідження. Водночас наявний сукупний здобуток істориків різних поколінь потребує систематизації, узагальнення та визначення перспективних напрямів подальшого опрацювання проблеми. Дисертаційне дослідження спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент вивчення політичної історії Гетьманщини становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях; дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені поглядам на суспільно-політичні процеси в Лівобережній Україні протягом ХVІІІ ст., та які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший процес розвитку історичної думки. До уваги взято дослідження українських авторів. Їх згруповано за хронологічною ознакою: праці означеної тематики ХІХ – початку ХХ ст.; історичні напрацювання науковців ХХ ст.; наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела, які містять фактичний матеріал щодо політичних процесів на теренах Гетьманщини, представлено законодавчими актами, розпорядчими документами російського царату щодо Лівобережної Гетьманщини, документами Комуністичної партії України / СРСР. Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, комплексності, наступності, сцієнтизму та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення поетапного процесу нагромадження наукового знання про політичну історію Гетьманщини ХVІІІ ст. Вивчення проблеми українськими дослідниками відбувалося на чотирьох історіографічних етапах: «довге» ХІХ ст. – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; революційні 1917 – середина 1920-х рр.; радянське ХХ ст.; сучасний, що триває від початку ХХ ст. На кожному з них виокремлюються неоднакові історичні наративи. Українські історики дослідили ключові аспекти політичного розвитку Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Упродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. погляди та підходи зазнавали істотних змін внаслідок суспільно-політичних чинників, які впливали на поступ історичної науки на кожному з етапів. На кінець ХVІІІ – середину ХІХ cт. припадає наукова діяльність плеяди українських істориків, серед яких: Я. Маркович, О. Маркович, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич. Найповніше політичні події в Гетьманщині ХVІІІ ст. подано в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Ці автори змогли презентувати виклад історії політичних подій через призму особистісних якостей українських гетьманів, проаналізувати тогочасні політичні реалії та висловити власні погляди, дотримуючись проблемно-хронологічного принципу викладу подій і спираючись на світоглядні позиції малоросійства. Це зумовлено впливом суспільно-політичної атмосфери Російської імперії. Д. Бантиш-Каменський спромігся висвітлили процес наступу російського царату на автономні права Гетьманщини. М. Маркевич закцентував увагу на рівноправності державного об’єднання Гетьманщини з Московією, але згодом ці міркування поступилися місцем думці про корисність урізання прав і привілеїв Гетьманщини в наступні десятиріччя. У цілому історичні праці першої половини ХІХ ст., в яких містяться відомості про політичну історію Гетьманщини, не відрізняються системністю та детальним висвітленням. Подекуди, вони мають фрагментарний, побіжний характер. Авторам історичних праць кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст. притаманна подвійна етнокультурна лояльність, що стала синтезом автономістських і проімперських інтерпретацій...^UDysertatsiyna robota zoseredzhena na analizi istoriohrafichnoyi sytuatsiyi shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. Stryzhnevym zavdannyam doslidzhennya ye vyyavlennya klyuchovykh osoblyvostey u vyvcheni oznachenoyi problemy cherez analiz istorychnoyi literatury, produkovanoyi ukrayinsʹkymy istorykamy vprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. U fokusi perebuvaye vyznachennya rys, prytamannykh kozhnomu etapu istoriohrafichnoho postupu v konteksti vyvchennya politychnykh perypetiy u Hetʹmanshchyni KHVIII st., zvazhayuchy na zahalʹnu atmosferu ta rivenʹ rozvytku istorychnoho znannya. Analiz nadbanʹ u doslidzhenni politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st. gruntuyetʹsya na rozlohomu masyvi literatury. Vyznachayuchy stan vyvchennya dysertatsiynoyi problemy, dotsilʹno vyokremyty kilʹka hrup doslidzhenʹ: napratsyuvannya, v yakykh reprezentovano analiz zahalʹnoyi sytuatsiyi v istorychniy nautsi na riznykh etapakh yiyi rozvytku v konteksti vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny KHVIII st.; roboty, sfokusovani na vysvitlenni zhyttyevoho shlyakhu ta naukovoho dorobku ukrayinsʹkykh istorykiv Livoberezhnoyi Ukrayiny KHVIII st.; pratsi, bezposerednʹo prysvyacheni analizu rivnya naukovoho opratsyuvannya politychnoho stanovyshcha Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Yikh vyvchennya pokazalo, shcho protses rozvytku naukovoho znannya shchodo politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny ne stav obʺyektom spetsialʹnoho doslidzhennya. Vodnochas nayavnyy sukupnyy zdobutok istorykiv riznykh pokolinʹ potrebuye systematyzatsiyi, uzahalʹnennya ta vyznachennya perspektyvnykh napryamiv podalʹshoho opratsyuvannya problemy. Dysertatsiyne doslidzhennya spyrayetʹsya na kompleks istoriohrafichnykh ta istorychnykh dzherel. Fundament vyvchennya politychnoyi istoriyi Hetʹmanshchyny stanovlyatʹ istoriohrafichni dzherela, yaki okhoplyuyutʹ odnoosibni ta kolektyvni monohrafiyi, statti, rozmishcheni v zbirnykakh naukovykh pratsʹ, naukovykh periodychnykh vydannyakh; dysertatsiyni roboty ta avtoreferaty dysertatsiy, prysvyacheni pohlyadam na suspilʹno-politychni protsesy v Livoberezhniy Ukrayini protyahom KHVIII st., ta yaki vplynuly na nahromadzhennya naukovoho znannya ta podalʹshyy protses rozvytku istorychnoyi dumky. Do uvahy vzyato doslidzhennya ukrayinsʹkykh avtoriv. Yikh z·hrupovano za khronolohichnoyu oznakoyu: pratsi oznachenoyi tematyky KHIKH – pochatku KHKH st.; istorychni napratsyuvannya naukovtsiv KHKH st.; naukovi doslidzhennya kintsya KHKH – pochatku KHKHI st. Istorychni dzherela, yaki mistyatʹ faktychnyy material shchodo politychnykh protsesiv na terenakh Hetʹmanshchyny, predstavleno zakonodavchymy aktamy, rozporyadchymy dokumentamy rosiysʹkoho tsaratu shchodo Livoberezhnoyi Hetʹmanshchyny, dokumentamy Komunistychnoyi partiyi Ukrayiny / SRSR. Metodolohichni zasady doslidzhennya vklyuchayutʹ pryntsypy naukovoyi obʺyektyvnosti, istoryzmu, systemnosti, kompleksnosti, nastupnosti, stsiyentyzmu ta kompleks zahalʹnonaukovykh i spetsialʹnykh istorychnykh (problemno-khronolohichnyy, istoryko-porivnyalʹnyy, istoryko-typolohichnyy, istoryko-henetychnyy) metodiv. Sukupno vony zabezpechyly vyvchennya poetapnoho protsesu nahromadzhennya naukovoho znannya pro politychnu istoriyu Hetʹmanshchyny KHVIII st. Vyvchennya problemy ukrayinsʹkymy doslidnykamy vidbuvalosya na chotyrʹokh istoriohrafichnykh etapakh: «dovhe» KHIKH st. – kinetsʹ KHVIII – pochatok KHKH st.; revolyutsiyni 1917 – seredyna 1920-kh rr.; radyansʹke KHKH st.; suchasnyy, shcho tryvaye vid pochatku KHKH st. Na kozhnomu z nykh vyokremlyuyutʹsya neodnakovi istorychni naratyvy. Ukrayinsʹki istoryky doslidyly klyuchovi aspekty politychnoho rozvytku Hetʹmanshchyny protyahom 1709–1764 rr. Uprodovzh kintsya KHVIII – pochatku KHKHI st. pohlyady ta pidkhody zaznavaly istotnykh zmin vnaslidok suspilʹno-politychnykh chynnykiv, yaki vplyvaly na postup istorychnoyi nauky na kozhnomu z etapiv. Na kinetsʹ KHVIII – seredynu KHIKH ct. prypadaye naukova diyalʹnistʹ pleyady ukrayinsʹkykh istorykiv, sered yakykh: YA. Markovych, O. Markovych, D. Bantysh-Kamensʹkyy, M. Markevych. Naypovnishe politychni podiyi v Hetʹmanshchyni KHVIII st. podano v uzahalʹnyuyuchykh pratsyakh D. Bantysh-Kamensʹkoho ta M. Markevycha. Tsi avtory zmohly prezentuvaty vyklad istoriyi politychnykh podiy cherez pryzmu osobystisnykh yakostey ukrayinsʹkykh hetʹmaniv, proanalizuvaty tohochasni politychni realiyi ta vyslovyty vlasni pohlyady, dotrymuyuchysʹ problemno-khronolohichnoho pryntsypu vykladu podiy i spyrayuchysʹ na svitohlyadni pozytsiyi malorosiystva. Tse zumovleno vplyvom suspilʹno-politychnoyi atmosfery Rosiysʹkoyi imperiyi. D. Bantysh-Kamensʹkyy spromihsya vysvitlyly protses nastupu rosiysʹkoho tsaratu na avtonomni prava Hetʹmanshchyny. M. Markevych zaktsentuvav uvahu na rivnopravnosti derzhavnoho obʺyednannya Hetʹmanshchyny z Moskoviyeyu, ale z·hodom tsi mirkuvannya postupylysya mistsem dumtsi pro korysnistʹ urizannya prav i pryvileyiv Hetʹmanshchyny v nastupni desyatyrichchya...