Всебічно досліджено агарикоїдні базидіоміцети (Agaricales s.l.) лісів Українського Розточчя. Встановлено, що мікрофлора регіону налічує 341 вид з даної групи грибів, які належать до 88-ми родів 18-ти родин 5-ти порядків класу Basidiomycetes. Зазначено, що 330 видів - нові для району досліджень, 5 - для України. Проведено систематичний, екологічний та географічний аналізи мікрофлори регіону. Досліджено розподіл грибів за основними типами рослинних угрупувань, виділено специфічні для кожної формації комплекси макроміцетів. Проаналізовано сезонну динаміку плодоношення цих грибів у регіоні. Вивчено вплив доглядових рубок на видовий склад і плодоношення грибів. Проведено обстеження двох об'єктів природно-заповідного фонду Українського Розточчя (природного заповідника "Розточчя" та Національного природного парку "Яворівський"), де виявлено 234 види агарикоїдних грибів. Встановлено, що мережа природоохоронних територій регіону є недостатньо репрезентативна стосовно грибів порядку Agaricales s.l.. Запропоновано заходи щодо охорони рідкісних видів грибів Українського Розточчя.

  Скачати повний текст

Розроблено та науково обгрунтовано комплексну систему заходів щодо профілактики отруєнь дикорослими грибами. Вивчено особливості отруєнь грибами, встановлено основні групи ризику потерпілих і структуру етіофакторів. Регламентовано спектр пріоритетних ксенобіотиків у їстівних грибах за умов еколого-антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Проведено комплексне вивчення показників безпеки вищих макроміцетів та грунту, на якому вони зростають. Доведено, що квота умовно придатних до вживання (рівень ксенобіотиків 1 - 2 ГДК) складає 4,4 % - 12, 9 %, непридатних (рівень ксенобіотиків більше 2 ГДК) - 2,8 % - 7,1 %. Обгрунтовано та розроблено проект єдиної уніфікованої класифікації отруєнь макро- та мікроміцетами, що базується на етіопатогенетичному, клінічному та нозологічному принципах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено біологічні властивості культур 52-х видів (147-ми штамів) відділу Basidiomycota, відомих своїми лікарськими властивостями. Кількісно охарактеризовано радіальну швидкість росту вегетативного міцелію 49-ти видів (136-ти штамів) грибів і вивчено її залежність від складу агаризованих поживних середовищ і температури інкубації. Визначено життєздатність культур за критичних температур. За результатами дослідження культуральних, морфологічних і молекулярно-біологічних характеристик окремих видів установлено певні маркерні ознаки, важливі для їх ідентифікації та контролю чистоти у культурі, і зокрема у разі вирішення критичних питань таксономії видів Hypsizygus marmoreus та Ganoderma lucidum. Вивчено процес росту грибів на рідких поживних середовищах та встановлено значення кислотності середовища (pH), сприятливі для росту культур Agrocybe aegerita, Grifola flondosa та Hypsizygus marmoreus, охарактеризовано концентрацію та вихід міцеліальної біомаси за субстратом у 33-х штамів 19-ти видів у глибинній культурі, підібрано модифікації синтетичних середовищ з глюкозою та умови одержання фізіологічно-активного рідкого інокулюма для 10-ти практично важливих видів. На підставі порівняльних досліджень, проведених за виробничих умов фірми "Weser-Champignon" (Німеччина), обгрунтовано відбір конкретних штамів, перспективних для біотехнології. Установлено, що для культивування ксилотрофних видів грибів найбільш сприятливим субстратом з відходів рослинництва України є лушпиння соняшникового насіння.

  Скачати повний текст

Проаналізовано динаміку вмісту радіонуклідів у макроміцетах Чорнобильської зони після аварії на ЧАЕС. Д Обгрунтовано, що після аварії на ЧАЕС макроміцети накопичували всі гамма-випромінюючі радіонукліди аварійного викиду. Визначено, що кількість радіонуклідів залежить від 3-х головних критеріїв: щільності забруднення радіонуклідами грунтів, належності макроміцетів до певної екологічної групи та глибини розташування міцелію у грунті. Встановлено, що для першого етапу характерне повільне збільшення даного радіонукліда, а з 1995 р. зменшення. Виявлено вплив іонізуючих випромінювань на розміри спор макроміцетів певних видів, що є показником їх радіаційного ураження.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена вивченню видової різноманітності, таксономічних та екологічних особливостей афілофороїдних грибів Ічнянського національного природного парку. Встановлено, що мікобіота афілофороїдних грибів дослідженої території представлена 199 видами, які належать до 112 родів, 39 родини, 14 порядків та двох класів відділу Basidiomycota. Із виявлених видів 197 вперше наводяться для території дослідження, 148 – для Лівобережного Лісостепу, а 10 – є новими для території України. У результаті аналізу видового складу афілофороїдних грибів основних рослинних угруповань Ічнянського національного природного парку було встановлено, що головними осередками видового різноманіття цих макроміцетів є корінні фітоценози дубово-грабових (103 види; 51,8%) та дубових (57 видів; 28,6%) лісів, які фрагментарно збереглися по всій території парку, а також соснових (87 видів; 43,7%) лісів, що займають найбільші площі серед лісової рослинності дослідженої території. Розподіл видів за еколого-трофічними групами показав значне переважання ксилосапротрофів (165 видів; 82,4%), що підтверджує важливу роль афілофороїдних грибів як основних редуцентів рослинних решток у лісових екосистемах парку. Проаналізовано консортивні особливості афілофороїдних грибів основних лісоутворювальних порід Ічнянського національного природного парку. Встановлено, що найбільшою видовою різноманітністю характеризуються мікокомплекси сосни, дуба, берези, клена, граба, вільхи та осики, які домінують у деревостанах більшості лісових угруповань. Проведені дослідження дали змогу виявити нові місцезростання рідкісних видів афілофороїдних грибів. Серед них Grifola frondosa, внесена до Червоної книги України, два види, Phellinidium ferrugineofuscum та Kavinia alboviridis, пропонуються для внесення до вищезазначеного документу з природоохоронним статусом «вразливий вид». Уперше проведена оцінка та категоризація цих рідкісних видів за критеріями МСОП та запропонована система заходів, спрямованих на збереження їхніх місцезростань у межах території дослідження.^UThe dissertation is devoted to exploration of the species diversity, the taxonomic and ecological peculiarities of aphyllophoroid fungi at Ichnia National Nature Park. The aphyllophoroid fungi over the research territory cover 199 species belonging to 112 genera, 39 families, 14 orders and two classes of Basidiomycota division. Out of them, 197 species were reported for the research territory for the first time, 148 species were first reported for the Left Bank Forest Steppe and 10 species are new for the territory of Ukraine. As a result of comparing the mycobiota species of the major plant groups at Ichnia National Nature Park, it was found out that the key foci of the aphyllophoroid fungi diversity feature the indigenous plant communities of the hornbeam-oak forests (103 species; 51.8%) and oak forests (57 species; 28.6%), fragmentarily preserved all over the park's territory, as well as those of the pine tree forests (87 species; 43.7%), covering the largest areas among the plant vegetation of the researched area. It was shown that aphyllophoroid fungi at Ichnia National Nature Park demonstrate a wide range of the nutrition strategies. The xylosaprotrophes (165 species; 82.4%) prevail in the researched mycobiota, evidencing an important role of aphyllophoroid fungi as the major decomposers of plant debris in the forest ecosystems. The consortive specifics of aphyllophoroid fungi for the major forest forming species at Ichnia National Natural Park were analyzed. The highest species diversity is reported for the fungi of the pine tree, oak, birch, maple, hornbeam, alder and aspen – the forest forming species dominating among the forest stands of most forest phytocenosis. The completed researches resulted in discovering new locations of rare aphyllophoroid fungi. One of these species (Grifola frondosa) is listed in the Red Book of Ukraine. We propose listing the other two species, particularly Phellinidium ferrugineofuscum and Kavinia alboviridis, in the new edition of the forgoing document, bearing "Vulnerable" conservation status. It was evaluated and categorized these rare species relying on the criteria suggested by the International Union for Conservation of Nature. The system of efforts was suggested to protecting the rare aphyllophoroid fungi species at Ichnia National Nature Park.

Дисертаційна робота присвячена вивченню різноманіття агарикоїдних та болетоїдних грибів, їх субстратних та фенологічних особливостей, фітоценотичної приуроченості, практичного використання, а також раритетності у Галицькому національному природному парку. Встановлено видовий склад, еколого-трофічну структуру, досліджено закономірності сезонної динаміки, практичне значення та розподіл видового складу грибів за основними рослинними угрупованнями парку.В результаті проведених протягом 2010–2019 років досліджень мікобіоти агарикоїдних та болетоїдних грибів у Галицькому НПП було виявлено та визначено 503 види, що належать до 140 родів, 37 родин і шести порядків класу Аgaricomycetes (відділ Basidiomycota). Усі виявлені види є новими для території дослідження, з них 50 видів – нові для території України.За результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що найбагатшим серед лісових екосистем парку є видовий склад грибів грабово-дубових лісів, де зареєстровано найбільше видів агарикоїдних та болетоїдних грибів (313 видів), а також мішаних лісів (192).Найбільша кількість видів є мікоризними грибами, які тісно пов'язані з лісовими масивами. Їх частка становить майже половину від загальної кількості зареєстрованих видів (45,2%).Найвище різноманіття видового складу грибів, яке пов'язане зі сприятливими погодними умовами для макроміцетів, спостерігалося восени, а саме, у вересні (майже 300 видів).На території Галицького НПП протягом 2011 – 2013 років на постійних пробних площах було виявлено 147 видів агарикоїдних та болетоїдних грибів. Найбільше видове різноманіття зареєстровано на постійних пробних ділянках у мішаних лісах, а найменше – у вербових угрупованнях.За період досліджень на території Галицького НПП зареєстровано сім видів агарикоїдних та болетоїдних агарикоміцетів, що включені до Червоної книги України.^UThe dissertation presents the results of the study on diversity, ecology, phenology and conservation of agaricoid and boletoid fungi in Halych National Nature Park. The species composition, ecological-trophic structure are defined, regularities of seasonal dynamics, practical significance and distribution of the fungial species composition in the main plant communities of the park are investigated.During the study it was recorded 503 species of Agaricomycetes were recorded, which belong to 6 orders, 37 families and 140 genera. All listed species of fungi have been recorded for the first time for Halych National Nature Park, of them 50 species were newly reported for Ukraine.According to our observations the highest diversity of fungi is typical for oak-hornbeam forests. Mixed deciduous and coniferous forests also provide important habitats for agaricoid and boletoid fungi.Over 45% of fungial species on the territory of Halych National Nature Park are associated with forest ecosystems and form mycorrhiza.Fructification of the fungi was recorded all year round except winter. However, the highest diversity of fruit bodies of agaricoid and boletoid Fungi (over 300 species) was recorded in September.The study of fungial diversity within 18 permanent sample plots introduced in different types of forests ecosystems demonstrated that the most diverse species composition is typical for mixed deciduous and coniferous forests. Willow forests support the lowest fungial diversity.Seven species of the found fungi are listed in the Red Data Book of Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена вивченню особливостей біології штамів лікарських базидіоміцетів L. sulphureus і C. squamosus в культурі та з'ясуванню можливості їх використання як біотехнологічних об'єктів. Проведено виділення чистих культур штамів досліджених видів. На агаризованих середовищах здійснено дослідження та опис морфолого-культуральних і мікроморфологічних характеристик їхнього вегетативного міцелію та впливу складу живильного середовища й температури на ріст міцелію. Встановлено спектр гідролітичних і окислювальних ферментів на агаризованих середовищах для досліджуваних видів. При глибинному культвуванні штамів L. sulphureus і C. squamosus досліджено їхній ріст на середовищах з 11 різними джерелами карбону й 9 різними джерелами нітрогену, з різним вихідним значенням рН середовища і різними рослинними домішками. Встановлено динаміку основних аналітичних показників при вирощуванні міцелію L. sulphureus у глибинній культурі. Досліджена біологічна активність штамів L. sulphureus.Ключові слова: Fomitopsidaceae, Polyporaceae, вегетативний міцелій, культурально-морфологічні ознаки, швидкість радіального росту, окисидази, гідролітичні ферменти, антимікробна активність, каротиноїди.^UThe dissertation is devoted to the study of the biology of strains of medicinal basidiomycetes L. sulphureus and C. squamosus in culture and to find out the possibility of their use as biotechnological objects. The selection of pure cultures of strains of the studied species was carried out. Research and description of morphological-cultural and micromorphological characteristics of their vegetative mycelium and the influence of nutrient medium composition and temperature on mycelial growth were performed on agar media. Their growth was studied on media with 11 different carbon sources and 9 different nitrogen sources, with different initial pH values of the medium and different plant impurities. The dynamics of changes in the main analytical parameters during the cultivation of L. sulphureus mycelium in deep culture was established. The biological activity of L. sulphureus strains was studied.There were 13 strains of L. sulphureus and 7 strains of C. squamosus from fruiting bodies collected during the vegetative period of these species in 2001-2003, which supplemented the composition of The IBK Mushroom Culture Collection, described their cultural characteristics.Features of the microstructure of the mycelium of L. sulphureus and C. squamosus were revealed using a light microscope and a scanning electron microscope. For L. sulphureus apical conidia, chlamydospores, anastomoses and thin communicative hyphae were found, for C. squamosus - numerous clamp, chains of arthroconidia and dendroid structures.Information on the rate of radial growth of L. sulphureus and C. squamosus on agar nutrient media of different compositions was obtained. In the studied cultures of L. sulphureus, the radial velocity ranged from 5.2 mm/day to 10.4 mm/day. The rate of radial growth of the studied strains of C. squamosus was in the range of 0.5 – 3.8 mm/day. The rate of radial growth differed on media of different compositions, the highest values were observed on agar beer wort for most strains of L. sulphureus and C. squamosus.Among the studied temperatures, the most favorable for both studied species of L. sulphureus and C. squamosus was the temperature of 28°C. It was found that for the studied strains of L. sulphureus the upper limit temperature is 38ºC, and for strains of C. squamosus – 36°CFor the studied strains of C. squamosus the presence of all oxidases was detected, and for strains of L. sulphureus tyrosinase and peroxidase. Information on the presence of the main groups of enzymes of carbon metabolism , nitrogen and lipid metabolism for the studied strains of L. sulphureus and C. squamosus was obtained.The results obtained on the influence of different sources of carbon and nitrogen in a nutrient medium for the accumulation of biomass strains of L. sulphureus and C. squamosus. The most favorable source for the accumulation of biomass of L. sulphureus strains among the studied was glucose and a source of nitrogen – peptone. The most favorable source of carbon for biomass C. squamosus was fructose and nitrogen – peptone.It was found that the most favorable for the accumulation of biomass initial pH value for L. sulphureus is 6.6, and for C. squamosus is 6.9.It was on media with soybean flour that the greatest accumulation of biomass of L. sulphureus strains was observed 9.34 – 10.52 g/dm3.The dynamics of changes in biomass, pH, dry matter and protein on soy-synthetic and glucose-peptone nutrient media for the strain L. sulphureus 1518 under conditions of deep cultivation. It is shown that the presence of soy flour in the nutrient medium accelerates the yield of the growth curve to the stationary growth phase.L. sulphureus strains have pronounced antimicrobial properties against E. coli ATCC 25922 (F-50), S. aureus ATCC 6538P, P. aeruginosa ATCC 9027, B. subtilis ATCC 6633. It is promising to cultivate strains of L. sulphureus 307, 308 and 1518 for 10-14 days for further production and isolation of antimicrobial substances.The presence of lectins in both the mycelium and the culture fluid of L. sulphureus in the range from 0.3 (mg/cm3)-1 to 3 (mg/cm3)-1, which provides a basis for the possibility of obtaining lectins not only from fruiting bodies, but and from mycelial culture.The content of carotenoids is higher when growing the mycelium of the strain L. sulphureus 1518 on a medium with glucose and peptone (777,25 ± 38,37 μg/g), in contrast to the synthetic medium with soy flour (289,02 ± 14,64 μg/g), however, this shows the viability of the studied strain of L. sulphureus as a producer of carotenoids.The prospects of using the culture fluid of L. sulphureus strain 1774 for finishing processes of tissue treatment are promising, because the main indicators it is not inferior to commercial enzyme preparations. The most favorable conditions for the implementation of finishing processes of cotton fabrics, namely the pH at the level of 5 and at a temperature of 40ºC.

Дисертація присвячена дослідженням морфолого-культуральних, фізіологічних та біосинтетичних особливостей 21 штаму Schizophyllum commune та 8 штамів Grifola frondosa різного географічного походження з Колекції культур шапинкових грибів (ІВК), у тому числі 13 штамів S. commune, виділених дисертантом з базидіом, зібраних на території України.В результаті проведених досліджень штамів S. commune і G. frondosa встановлено особливості морфології колоній, мікроморфологію міцелію та визначено радіальну швидкість росту міцелію при культивуванні на 15 агаризованих живильних середовищах. Вперше встановлено, що максимальною температурою, за якої зберігається життєздатність вегетативного міцелію, у всіх досліджених штамів S. commune, була 57-58С, а для штамів G. frondosa — 35-36С.Проведено скринінг штамів S. commune та G. frondosa за активністю ферментів різних класів та виявлені різний спектр та ступінь прояву реакцій в залежності від виду і штаму.За умов культивування на рідких живильних середовищах визначено сприятливі для накопичення міцелію та біосинтезу екзополісахаридів значення рН та джерела карбону і нітрогену.Досліджено вплив органічних сполук, що додаються до рідкого синтетичного живильного середовища з глюкозою та нітратом амонію на біосинтетичні властивості видів. В тому числі були отримані дані, щодо динаміки активності целюлолітичних ферментів, концентрації редукуючих речовин, білку та рН у культуральному фільтраті штамів G. frondosa та S. commune.Встановлено, що за комплексом досліджених ознак найбільш перспективними для біотехнологічного застосування є штами S. commune 1760 та G. frondosa 1790. Визначено умови їх культивування, що сприяють високому виходу біомаси та екзополісахаридів. З застосуванням молекулярно-біологічного методу визначення маркерної ДНК-послідовності гену малої рибосомальної субодиниці підтверджено видову приналежність штаму S. commune 1760.Вперше досліджено можливість практичного застосування біологічно активних речовин з S. commune (екзополісахаридні та ферментні комплекси) у текстильній промисловості та для культивування клітин тварин in vitro.^UThe dissertation is devoted to the research of morphological-cultural, physiological, and biosynthetic features of 21 strains of Schizophyllum commune and 8 strains of Grifola frondosa of different geographical origin from the IBK Mushroom Culture Collection, M.G.Kholodny Institute of Botany of National Academy of Science of Ukraine, including 13 strains of S. commune isolated by the author from the fruit bodies collected in Ukraine.As a result of the conducted researches of 21 strains S. commune and 8 strains G .frondosa the peculiarities of colony morphology and micromorphology were established and the radial rate of mycelial growth during cultivation on 15 agar nutrient media was determined. It was found that the morphology of colonies of both species depends primarily on the composition of agar media and may differ in various strains of the same species.Studies of the radial growth rate on different agar media in from 4 to 37C revealed that its maximum value for G. frondosa was 4.8 mm / day, for S. commune — up to 12 mm / day at a temperature of 28C, which is characteristic of cultures with an average speed of growth and fast-growing species of basidial macromycetes, respectively.For the first time it was found that the maximum temperature at which the viability of the vegetative mycelium is maintained in all studied strains of S. commune was 57-58 ° C, and for strains of G. frondosa — 35-36 ° C.S. commune and G. frondosa strains were screened for the activity of different classes enzymes in order to determine the strain characteristics, as well as to assess the prospects of using selected strains as producers of enzyme preparations. Different spectrum and various degrees of reaction depending on the strain and weak dependence on temperature are revealed. It was found that xylanase, glucosidase, amylase, proteinase, laccase and peroxidase activities are more characteristic of S. commune strains, and lipase, amylase, cellulase and laccase activity are more characteristic of G. frondosa.Among the ten sources of carbon and nine sources of nitrogen, used in the nutrient liquid media, glucose or starch and peptone have been shown to contribute to the growth of biomass by G. frondosa strains.Among ten sources of carbon and nine sources of nitrogen, the presence of glucose or glycerol and peptone or tryptophan in the nutrient medium stimulates the growth of biomass by S. commune strains.The influence of organic compounds added to the liquid synthetic nutrient media on the biosynthetic properties of species has been studied. The highest level of biomass accumulation was found on media with peptone or molasses for strain S. commune 1760 (15.5-15.7 g/dm3) and on media with peptone for strain G. frondosa 1790 (5.5 g/dm3). The biosynthesis of exopolysaccharides was maximal in S. commune 1760 (12.12 g/dm3) on a medium with corn extract, and in G. frondosa 1790 on a medium with molasses (3.5 g/dm3).Data were obtained on the dynamics of the activity of cellulolytic and oxidative enzymes, as well as the concentration of reducing substances, protein and, pH in the culture filtrate of G. frondosa and S. commune strains when cultured on synthetic media with the addition of organic compounds and revealed dependence, primarily on the composition of the environment and variability of different strains and species.According to the complex of studied traits, promising for biotechnological application strains of S. commune 1760 and G. frondosa 1790 were selected, and the conditions of their cultivation to obtain target products — biomass and exopolysaccharides were determined. The species affiliation of the S. commune 1760 strain was confirmed using the molecular-biological method of sequence determination of the small subunit ribosomal DNA gene.For the first time, the possibility of effective use of the S. сommune 5009 exoenzyme complex for the machining of textile cellulose materials was investigated. The protein composition of the complex was determined and the optimal temperature of its conduction (+ 50 ° C) was established. Analysis of physical and mechanical properties and microscopy results of textile samples treated with the studied exoenzyme complex S. commune 5009, suggests the effectiveness of its use at the final stages of production of cellulose fabrics: bleaching, grinding, polishing.The effect of the S. commune exopolysaccharide complex on the culture of transplanted pig testicular cells in vitro was established for the first time. The obtained data allow recommending the use of exopolysaccharide complex S. commune in low concentrations to improve the stability of cell cultures in supportive conditions.

У межах Карпатського регіону лісостани ялини є переважаючими. На території Закарпатського ОУЛМГ ялинники займають 155,6 тис. га (24,9 % від площі земель, зайнятих лісовою рослинністю), Івано-Франківського ОУЛМГ – 289,3 тис. га (49,3 %), Львівського ОУЛМГ – 87,9 тис. га (11,8 %), Чернівецького ОУЛМГ – 58,9 тис. га (31,8 %). У лісовому фонді цих управлінь виявлено понад 201 тис. га похідних ялинників із загаль¬ним запасом 57,9 млн.м3 деревини. Переважна більшість похідних ялинників (59,8 %) на даний час зосереджена на висотах 600-800 м н.р.м.За результатами геоботанічних досліджень похідних ялинників виді¬ле-но рослинні асоціації (за Браун-Бланке), у складі яких бере участь ялина. Подано видовий склад адвентивних рослин, які проникають під намет похідних ялинників та суттєво трансформують лісове середо¬ви¬ще. Окреслено характер лісовідновних сукцесій на місці всохлих або вирубаних похідних ялинників. Досліджено процеси природного поновлення під наметом похідних ялинників. Певну небезпеку лісам з участю ялини становить проникнення під їх намет та в прогалини адвентивних рослин, які суттєво трансформують Heracleum sosnowskyi, H. mantegazzianum, Solidago canadensis, S. gi¬gan¬tea, Stenactis annua (Erigeron annuus) та ін. У складі природного поновлення під наметом похідних ялинників домінує ялина європейська. Для фор¬мування лісостанів, які б відпо¬ві¬дали едафо-кліматич¬ним умо¬вам те¬ри¬то¬рії, необхідно провести спеціальні заходи із попереднього віднов¬лен¬ня цін¬них лісотвірних порід (бука, ялиці) та їх супутників (берези, явора, клена го¬стролистого тощо).Для ялинників на території Українських Карпат властива значна мінли-вість за основними морфологічними показниками шишок. За результатами аналізу ядерної ДНК ялини європейської із семи ценопо¬пу¬ляцій на території Українських Карпат встановлено, що географічна відстань, різ¬ні еколого-фітоценотичні умови росту не призводять до їх генетичної диферен¬ці¬ації та не впливають істотно на генетичні особливості ялини Карпатського ре¬гіо¬ну. Всі обстежені ценопопуляції ялини походять із одного історичного рефу-гіуму та характеризуються високою внутріпопуляційною і низькою міжпопу-ля¬цій¬ною мінливістю (процент молекулярних відхилень у межах ценопопуляцій – 98 %, між ценопопуляціями – 2 %).Із збільшенням віку похідних ялинників на схилах різних експозицій достовірно (R2=0,98) зменшується площа насаджень, у яких всихання відсутнє та достовірно (R2=0,96) збільшується площа насаджень сильного ступеня пошкодження. Інтенсивне погіршення санітарного стану спостерігається в насадженнях складу 9-10 одиниць ялини та в низькоповнотних деревостанах.Деградацію та відмирання ялинників прискорюють зміни у функціо¬ну-ванні різних груп гетеротрофних організмів, їх кількості, агресивності, пато-генності. У похідних ялинниках відбувається перебудова комплексу ґрунтових без¬хре¬бетних, зменшується ступінь освоєння корінців мікоризою. У ялинниках виявлено 81 вид ксилотрофних грибів-макроміцетів (з них 26 видів можуть розвиватися живих деревах) та 110 видів комах камбіо- ксилофагів з родин Curculionidae (Sco¬ly¬tinae – 25 видів, Entiminae – 2 види, Molytinae – 5 ви¬дів); Cerambycidae (28 видів), Buprestidae (2 види), Siri¬ci¬dae (2 види). Осередки масо¬вого розмноження короїда-типо¬графа є од¬ним із найбільш важливих чинників ослаблення ялинників. Запропоновано заходи з покращення санітарного стану похідних ялинників та формування деревостанів за типом корінних на території Українських Карпат.^USpruce forest stands occupy 155.6 thousand ha (24.9% of the whole forest area) on the territory of Zakarpattia OULMG, 289.3 thousand ha (49.3%) on the territory of Ivano-Frankivsk OULMG, 87.9 thousand ha (11.8%) on the territory of Lviv OULMG and 58.9 thousand ha (31.8%) on the territory of Chernivtsi OULMG. 201 thousand ha of spruce derivative forests with a volume 57.9 million m3 of growing stock can be found in the forest fund of this region. The predominant number of derivative spruce trees (59.8%) is currently situated at altitudes 600-800 m a.s.l.Based on the geobotanical study results carried out in spruce derivative forests, the plant associations (according to Brown-Blanke) have been identified showing participation of spruce trees. The species composition of adventitious plants was identified demonstrating how they can distribute themselves under the canopy of derived spruce trees and significantly transform the forest environment. The nature of reforestation successions on the site of declined or removed by cuttings of spruce derivative forests was studied with aim to investigate the natural regeneration under the canopy of derived spruce trees.The introduction of an adventitious plants such as Heracleum sosnowskyi, H. mantegazzianum, Solidago canadensis, S. gi¬gan¬tea, Stenactis annua (Erigeron annuus) and others were found as a certain danger to spruce forest stands under their canopy and between other forest gaps noting the ability of introduced plants significantly transform the forest environment. However, European spruce is still the dominant species under the canopy of spruce derivative forests. It was recommended to apply special measures should be taken for the preliminary restoration of valuable forest species (such as beech, fir) and their companions (birch, sycamore, maple) for the future formation of forest stands, which are suitable for particular edapho-climatic conditions in the area.It has been also determined the variability of the main morphological features of spruce cones on the territory of the Ukrainian Carpathians. According to the results of nuclear DNA population analyses seven coenopopulations of European spruce in the Ukrainian Carpathians, it is established that geographical distance, different ecological and phytocenotic growth conditions do not lead to their genetic differentiation and do not significantly affect the genetic characteristics of spruce in the Carpathian region. All surveyed spruce coenopopulations originate from one historical refugium and are characterized by high intrapopulation and low interpopulation variability (percentage of molecular deviations within coenopopulations - 98%, between coenopopulations - 2%).The forest areas were found significantly (R2 = 0.98) decreased with age increasing of the derivative spruce trees on the slopes of different exposures without trees decline symptoms but increased significantly (R2 = 0.96) with high level of damage. An intensive spruce sanitary conditions deterioration was observed in high relative density spruce stands (9-10 units) and in low relative density spruce stands. Degradation and decline of spruce trees were accelerated by changes in the functioning of different groups of heterotrophic organisms, their quantity, aggressiveness, and pathogenicity. It was found that the complex of soil invertebrates is restructured in spruce derivative forests with no development of mycorrhizal root fungi. It was also identified 81 species of xylotrophic macromycetes (26 species growing on living trees) and 110 species of cambio- xylophagous insects: Curculionidae (Scolytinae 25 species, Entiminae 2 species, Molytinae 5 species), Cerambycidae (28 species), Buprestidae (2 species), Siricidae (2 species). The outbreaks of bark beetle's distribution are found as one of the most important weakening factors in spruce forests.There are measures and recommendations are proposed to improve the sanitary condition in spruce derivative forests to promote growth and formation of indigenous forest stands in Carpathian region of Ukraine.