Досліджено зміст, специфічні особливості та значення причинного зв'язку у кримінальному праві. Доведено актуальність і суттєвість для кримінально-правової науки розгляду питань причинності та їх значення для правозастосовчої діяльності. Обгрунтовано доцільність використання поняття причинності як філософської категорії у сфері кримінального права за умов методологічного плюралізму. Розглянуто основні положення концепцій причинного зв'язку, поширених у радянській, російській та українській кримінально-правовій теорії. З'ясовано особливості встановлення причинного зв'язку у процесі кваліфікації злочинів та місце даної категорії у системі ознак об'єктивного складу злочину. Проаналізовано проблему казуальності бездіяльності та переглянуто традиційний методологічний підхід щодо її вирішення на підставі використання загальних філософських принципів і основних положень діалектичного матеріалізму. Встановлено можливість застосування категорії причинності для пояснення специфічних злочинів, вчинених у співучасті. Обгрунтовано тезу про релевантність для кримінального права спеціально-юридичної концепції безпосереднього (прямого) причинного зв'язку.

  Скачати повний текст

Здійснено історико-філософський екскурс понятійного співвідношення розуму та віри на підставі аналізу поглядів найбільш значущих та відомих в історії філософії особистостей, творчість яких досліджував П.І.Ліницький та вибудував власну філософську систему шляхом розв'язання проблеми антиномічності віри та розуму. Показано, що творчому доробку П.І.Ліницького притаманна традиційна для західноєвропейської філософії гносеологізація та раціоналізація філософської свідомості, але у творчому спадку київського філософа думки представників німецької філософської культури трансформовані через призму української філософської традиції, набули самобутності завдяки своєрідному синтезу з теїзмом, слідуванню ідеї співвідношення розуму та віри як одного з вирішальних принципів у побудові власної філософської системи. Доведено, що гносеологічна позиція П.І.Ліницького з усіма її особливостями та відмінностями, що свідчать про оригінальність мислителя, формувалась у протистоянні вульгарному матеріалізмові та позитивізмові, є помірковано-раціоналістичною, схильною до апріоризму, про що свідчить його висока оцінка умоглядності як основної форми пізнавальної взаємодії суб'єкта з об'єктом. Шляхом детального аналізу соціальних, моральних та естетичних засад поняття віри, на яких базувався П.І.Ліницький, вирішуючи питання про співвідношення понять розуму та віри, доведено, що в його особі українська філософська думка другої половини XIX - початку XX ст. мала високоосвіченого мислителя, який репрезентував своє власне оригінальне розуміння та осмислення найважливіших філософських проблем - онтології, гносеології, філософії історії, соціальної філософії, філософської антропології.

  Скачати повний текст

Відзначено, що за часів Радянського Союзу дослідження радянсько-китайських відносин у цілому і зокрема періоду 1950-х рр. проводилися істориками та китаєзнавцями традиційно з позицій історичного матеріалізму і являли собою найбільш системну, всеосяжну та впливову теорію історичного процесу. Зауважено, що спробу порівняльно-історичного процесу становлення та розвитку українсько-китайського співробітництва здійснено вперше. Українсько-китайські відносини того часу розглянуто не як відносини держав, а як відносини суспільств. Відзначено відсутність в українській історичній науці та українському китаєзнавстві вичерпного аналізу становлення та розвитку українсько-китайських відносин 1950-х рр. та впливу подій того часу на розвиток українсько-китайських відносин на сучасному етапі. Залучено до наукового обігу важливий документальний та фактичний матеріал та здійснено ретельний аналіз публікацій центральних видань, що розповсюджувалися в Україні.

  Скачати повний текст

У дисертації проаналізовано основні передумови та особливості становлення культурного матеріалізму як антропологічної дослідницької парадигми, особливості теоретико-методологічного апарату та еволюції основних засад цього напрямку, розглянуто ключові дослідження сучасних суспільств з точки зору цього напрямку та вдосконалення «захисного поясу» цієї науково-дослідницької програми. Культурний матеріалізм вивчено як спробу зняти суперечності між ідеалістичними та матеріалістичними школами культурної антропології, подолати епістемологічну кризу та стати частиною нормальної науки в термінах Т.Куна. Здійснено адаптацію культурного матеріалізму до предметного поля політичної науки та застосовано його евристичного потенціалу до вивчення проблематики парламентських лівих партій України (на прикладі КПУ, СПУ, ПСПУ, СелПУ). Концептуальний та методологічний арсенал культурного матеріалізму доповнено елементами світ-системної парадигми та ґрамшіанством, що дає змогу застосовувати обраний підхід до вивчення проблем сучасної політики.^UThe thesis deals with the basic preconditions and peculiarities of the formation of cultural materialism as an anthropological research paradigm, theoretical premises, methodology, and improvement of the protective belt of this malleable theory and the evolution of the basic principles of this direction. Cultural materialism is examined as an attempt to remove the contradictions between the idealistic and materialistic schools of cultural anthropology, overcome the epistemological crisis, and become part of normal science in terms of T. Kuhn. An attempt to adapt cultural materialism to the research area of political science and to use its heuristic potential to study the issues of Ukraine's left parliamentary parties (the case of KPU, SPU, PSPU, and SelPU) is presented. The conceptual and methodological armory of cultural materialism is enhanced with some elements of the world-system theory and Gramscianism, which makes it possible to apply the chosen approach to studying the contemporary politics issues.