Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 035 «Філологія». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2020.У дисертації опрацьовано художню історичну прозу Францішека Равіти-Гавронського (1846-1930). Здійснено спробу комплексного аналізу прозової спадщини та публіцистично-історичних розвідок письменника. Об'єктом дослідження стали романи: «На кресах», «Харцизи», «Король і цариця», «На Красному дворі», «Від Познані до Києва, скрізь Польща однакова», «Пан Гетьман Мазепа» та ґавенда «Стовпи Болеслава Великого в Києві».У роботі вперше проаналізовано низку історичних, філософських і публіцистичних праць письменника, розглянуто історичні романи, що творять авторську візію Речі Посполитої у контексті історії України та Польщі. Переважна більшість прозових творів письменника, що введено у вітчизняний науковий дискурс, знаходяться в архівах Польщі. Серед них опрацьовано 39 одиниць архівного матеріалу в Бібліотеці Яґеллонського університету (м. Краків), 52 одиниці у Національній бібліотеці імені Оссолінських (м. Вроцлав), 12 одиниць у Національній бібліотеці Польської Академії Умінь та Польської Академії Наук (м. Краків), додатково 2 одиниці (музей літератури імені Адама Міцкевича в Варшаві та Бібліотека Інституту літературних досліджень ПАН (відділ спеціальних зборів). Архів Елізи Ожешкової).^UThe thesіs іs for the fіrst scіence degree of a doctor of phіlosophy іn the academіc fіeld 03 Humanіtіes іn a specіalty 035 Phіlology. – Taras Shevchenko Natіonal Unіversіty of Kyіv. – Taras Shevchenko Natіonal Unіversіty of Kyіv. Kyіv, 2020.The dіssertatіon deals wіth the artіstіc hіstorіcal prose of Francіszek Rawіta-Gawrońskі (1846-1930). An attempt іs made to comprehensіvely analyze the prose herіtage and journalіstіc-hіstorіcal іnvestіgatіons of the wrіter. The object of research іs the novels: "Na kresach" (On the Borders), "Charcyzy" (Harcіz), "Król і carowa" (The Kіng and the Queen), "Na Krasnym dworze" (At the Red Court), "Od Poznanіa do Kіjowa wszędzіe Polska jednakowa" (From Poznan to Kіev, Poland іs the same everywhere), "Pan Hetman Mazepa" (Mr. Hetman Mazepa) and drawn-out story "Słupy Bolesława Wіelkіego w Kіjowіe" (Pіllars of Boleslaw the Great іn Kyіv).For the fіrst tіme, a number of hіstorіcal, phіlosophіcal and journalіstіc works of the wrіter have been analyzed, as well as hіstorіcal novels that create the author's vіsіon of the Rzeczpospolіta іn the context of the hіstory of Ukraіne and Poland. The vast majorіty of prose works of the wrіter, іntroduced іnto the Ukraіnіan scіentіfіc dіscourse are іn the Polіsh archіves. Among them, 39 unіts of archіval materіals that have been studіed іn the Lіbrary of the Jagіellonіan Unіversіty (Cracow), 52 unіts іn the Ossolіnskі Natіonal Lіbrary (Wrocław), 12 unіts іn the Natіonal Lіbrary of the Polіsh Academy of Arts and Scіences and the Polіsh Academy of Scіences (Cracow), and addіtіonally 2 unіts іn Adam Mіckіewіcz Museum of Lіterature іn Warsaw and the Lіbrary of the Іnstіtute of Lіterary Studіes of the Academy of Scіences of Poland (specіal collectіon department), archіve of Elіza Orzeszkova.

Дисертацію присвячено дослідженню виникнення та розвитку мистецького колекціонування в Україні, з точки зору суспільно-культурногозначення даного феномену, що дало розуміння витоків, передумов формування та особливостей сучасних мистецьких колекційних практик.Ознакою культурності та розвиненості держави серед інших чинників є наявність мистецьких колекцій. З часів незалежності України, та виборупроєвропейського вектору, актуальності набуває переосмислення історичного минулого. Зростає увага до культурної спадщини таособистостей, що зберегли цінні артефакти для нащадків. Більшість публічних мистецьких колекцій, що зберігають музейні фонди, несутьунікальні свідчення про історію та людей, традиції та цінності, особливості культурного розвитку суспільства. Однак, до цього часу комплексногонаукового осмислення культурологічного значення феномену колекціонування не існувало. Окрім досліджень окремих колекцій, невиявлено об'ємних наукових праць, які б досліджували історію мистецького колекціонування у контексті розвитку мистецьких традицій тамистецтвознавчої думки, тому для мети дослідження використані цінні теоретичні праці та емпіричні дослідження окремих аспектів обраної теми.У загальнотеоретичному осмисленні проблем, порушених у дисертації, основу складають дослідження з питань історії і теорії мистецтва, естетики, культурології, таких вітчизняних науковців: В. Бітаєва, О. Босенка, О. Голубця, В. Даниленка, Е. Димшиця, Т. Кари-Васильєвої, О. Лагутенко,О. Петрової, М. Протас, О. Ременяки, О. Роготченка, В. Сидоренка, В. Скуратівського, О. Федорука, З. Чегусової, В. Шейка, М. Юр, а такожіноземних авторів: Т. Адорно, Ж. Бодрійяра, П. Бурдьє, М. Бьянчі, Дж. Кліффорда, Р. Петерсона, Р. Керна та інших. Слід зауважити про брак фактологічного матеріалу, пов'язаного з різними історичними етапами колекціонування. Досі в багатьох музеях не оприлюднені імена колекціонерів, чиї твори входять до складу фондів. Досить ускладненим є дослідження приватного колекціонування під час перебування України у складі СРСР, коли значну частину документальних джерел було знищено, а наукові дослідження були розпочаті лише у другій половині XX ст. Серед розглянутих фактологічних джерел: інвентарі, документи, предмети, артефакти, щоденники та записи колекціонерів, які дають уяву про побут, життя, особливості власників мистецьких збірок. До уваги прийняті праці відомих археологів та етнографів, серед яких: В.С. Александрович, М. Перетц, П.М. Жолтовський, С. Томкович, Г.К. Лукомський, В.К. Лукомський, В. Маценко та інші. Важливим документальним джерелом післяреволюційного періоду є цінні свідчення мистецтвознавців, науковців, істориків, які у часи частих змін влади 1917–1919 рр. рятували від розкрадання і знищення приватні та музейні мистецькі колекції.^UThe Dissertation is devoted to the research of the origin and development of art collecting in Ukraine, from the point of view of social and culturalsignificance of this phenomenon, which gave an understanding of the origins, preconditions of formation and features of modern art collecting practices.Among other factors the presence of art collections is a sign of culture and development of the state. Since Ukraine became independent and chose a proEuropean vector, the rethinking of the historical past has become relevant. There is a growing attention to the cultural heritage and to the individuals whopreserved valuable artifacts for posterity. Most public art collections that preserve museum collections do carry unique evidence of history and people,traditions and values, and the society's cultural development features. However, until now, a comprehensive scientific understanding of the culturologicalsignificance of the phenomenon of collecting did not exist. Apart from the research of individual collections, no voluminous scientific works have beenidentified that would study the history of art collecting in the context of the development of artistic traditions and the art of thought, so valuable theoreticalworks and empirical studies of certain aspects of the chosen topic were used. In the general theoretical understanding of the problems raised in thisDissertation, the basis is the research on the history and theory of art, aesthetics, culturology and the following national scientists: V. Bitaiev, O. Bosenko, O.Golubets, V. Danylenko, E. Dymshyts, T. Kary-Vasilyeva, O. Lagutenko, O. Petrova, M. Protas, O. Remenyaka, O. Rogotchenko, V. Sydorenko, V.Skurativsky, O. Fedoruk, Z. Chegusova, V. Sheiko, M. Yur, as well as foreign authors: T. Adorno, J. Baudrillard, P. Bourdieu, M. Bianchi, J. Clifford, R.Peterson, R. Kern and others. It should be noted that there is a lack of factual material related to the various historical stages of collecting. The names of collectors whose works are part of the funds have not yet been made public in many museums. The study of private collecting during the time when Ukraine was a part of the USSR is quite complicated, when a significant part of documentary sources was destroyed, and scientific research started only in the second half of the XX century.Among the considered factual sources are inventories, documents, objects, artifacts, diaries and records of collectors, which give an idea of particularities oflife and lifestyle of the art collections' owners. The works of famous archaeologists and ethnographers were taken into account, among which are V.S. Alexandrovich, M. Peretz, P. M. Zholtovsky, S. Tomkovych, G. K. Lukomsky, V. K. Lukomsky, V. Matsenko and others.An important documentary source of the post-revolutionary period is the valuable testimony of art critics, scientists, and historians who, during thefrequent changes of power in 1917–1919, saved private and museum art collections from theft and destruction.When considering the artistic collecting of the period of the 60-90s of the XX century, the collections of D. I. Sigalov, O. D. Tulchynsky, I. S. Zilberstein,A.V. Bleschunov, M. D. Strazhesko, I. M. Kryzhanivsky, B. B. Svieshnikov, D. M. Hnatyuk, I. Gonchar, P. F. Luniov, I. D. Bukhanchuk, Yu. L. Ivakin, I. S.Dychenko, M. Z. Knobel and others were taken into account. Many of them actively interacted with museums, about which there is documentary evidence inthe form of exhibition catalogs and the Acceptance Certificates for storage (for further buying out).

Висвітлено життєвий шлях і наукову діяльність Б. О. Тимощука (1919 - 2003) - видатного археолога, історика, краєзнавця. На підставі вивчення наукової спадщини вченого, інших джерел, які автор опрацював у архівах наукових і музейних установ, визначено внесок Б. О. Тимощука у дослідження давніх і середньовічних старожитностей Східної Європи. Акцентовано увагу на вивченні науковцем середньовічних пам'яток Українського Прикарпаття та Середнього Подністров'я. Відзначено основні наукові пріоритети вченого - історичний розвиток слов'янського та давньоруського населення в межиріччі Верхнього Сирету та Дністра у другій половині V - першій половині ХІІІ ст., духовна культура місцевого середньовічного населення Східної Європи, соціальний устрій слов'ян в даний період.

  Скачати повний текст

На основі комплексного аналізу письмових, археологічних, речових, архітектурних і польових матеріалів і музейних колекцій висвітлено питання будівництва, утримання, постачання та охорони дерев'яних культових споруд Буковини. Значну увагу приділено формуванню та розвитку їх архітектурно-об'ємного планування й особливостей внутрішнього обладнання протягом XVII - XIX ст. у контексті взаємовпливів народних традицій, а також церковних канонів. Розглянуто традиційні способи оберігання дерев'яних культових споруд Буковини від пожеж, стихійного лиха, крадіжок та охарактеризовано перші пам'яткоохоронні заходи. З'ясовано роль культових споруд у житті традиційної буковинської громади та їх місце у формуванні духовних цінностей окремих її членів. Детально проаналізовано співвідношення канонічного та традиційного у процесі формування вертикального простору буковинських дерев'яних культових споруд, їх опорядження.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота носить експериментально-клінічний характер і присвячена покращенню результатів надання допомоги хворим з опіками шляхом профілактики прогресування опікового ушкодження, удосконалення діагностичних критеріїв, розробки комплексних принципів лікування з використанням багатовекторних антимікробних засобів, новітніх ранових покриттів, оригінальних фізіотерапевтичних, хірургічних методів.У роботі розпрацьовано новий напрям комплексного лікування опікових ран, в результаті чого отримано такі наукові дані: розроблено оригінальний спосіб моделювання опіків окропом у щурів з можливістю простого, доступного та надійного відтворення; оновлено наукові дані щодо якісного та кількісного складу мікроорганізмів, виділених з опікових ран; вперше розроблено слабкоадгезивний композитний полімерний матеріал на основі полі-(2-гідроксіетилметакрилат)у, модифікований пороутворювачем з додаванням антимікробних засобів (патент України № 125133 від 12.01.2022 р.); вперше доведено, що величина показника генерації мікроструму без зовнішніх джерел живлення в міжелектродному просторі замкнутого кола циркуляції енергії залежить не тільки від електрохімічної природи електродів, але й від виду мікроорганізмів під ними; вперше підтверджено здатність струму низької інтенсивності без зовнішніх джерел живлення не лише пригнічувати ріст мікроорганізмів, збільшувати їх чутливість до антибактеріальних препаратів, але й пригнічувати їх біоплівкоутворюючі властивості; експериментально підтверджено безпечність та біологічну сумісність матеріалу, виготовленого з очеревини свині порівняно з іншими матеріалами природнього походження; вперше за результатами мікробіологічного дослідження в дослідах «in vitro» було підтверджено високу антимікробну активність багатокомпонентної сорбційної нанокомпозиції на основі силіксу, поліметилсилоксану, декаметоксину, метронідазолу не лише на музейні штами мікроорганізмів, але й на ізоляти, виділені у хворих з опіками; науково доведено позитивний вплив від ін'єкційного використання аутологічної плазми, збагаченої тромбоцитами, на терміни відновлення цілісності шкіри та прискорення темпів ерадикації збудників ранової інфекції; розроблено в експерименті та науково підтверджено запропоновану технологію відновлення цілісності шкіри після опіків у щурів шляхом мікроаутодермотрансплантації.^UThe dissertation work is experimental and clinical in nature and is devoted to improving the results of providing care to patients with burn injuries by preventing the progression of burn damage, improving diagnostic criteria, developing comprehensive treatment principles using multi-vector antimicrobial agents, the latest wound dressings, original physiotherapeutic and surgical methods.A new direction in complex treatment of burn wounds has been developed in the work, as a result of which the following scientific data were obtained: an original method of simulating scalds in rats with the possibility of simple, affordable and reliable reproduction was developed; scientific data on the qualitative and quantitative composition of microorganisms isolated from burn wounds were updated; a slightly adhesive composite polymer material based on poly-(2-hydroxyethyl methacrylate), modified with a pore former with the addition of antimicrobial agents (Ukraine patent No. 125133 dated January 12, 2022) was developed; the value of the indicator of microcurrent generation without external power supplies in the interelectrode space of a closed circuit of energy circulation was established to be dependent not only on the electrochemical nature of the electrodes, but also on the type of microorganisms beneath; the ability of low-intensity current without external power supplies was confirmed to not only suppress the growth of microorganisms, to increase their sensitivity to antibacterial drugs, but also to suppress their biofilm-forming properties; safety and biological compatibility of the material made from porcine peritoneum, its effectiveness compared to other materials of natural origin was experimentally confirmed; according to the results of a microbiological study in "in vitro" experiments, high antimicrobial activity of a multicomponent sorption nanocomposite based on silica, polymethylsiloxane, decamethoxine, metronidazole was confirmed not only on museum strains of microorganisms, but also on isolates obtained from patients with burns; positive effect of injecting autologous platelet-rich plasma on the period of restoring skin integrity and accelerating the eradication rate of wound infection pathogens has been scientifically proved; the suggested technology for restoring skin integrity after burns in rats by means of autologous microskin grafting was experimentally developed and scientifically confirmed.

Уперше визначено внесок співробітників Чернігова кінця XIX - початку XX ст. у розвиток вітчизняної археології та музейної справи. Установлено авторство відкриття та розглянуто історію перших досліджень ряду археологічних пам'яток Чернігово-Сіверщини (Мізинської стоянки, Шестовицького та Табаївського могильників). Систематизовано і проаналізовано шляхи формування та склад зібрання Чернігівського державного музею, накопиченого у період до 1948 р. Конкретизовано головні культурно-хронологічні показники колекцій. До науково обігу введено найбільш репрезентативні артефакти з музейного фонду, що не були раніше предметом наукового розгляду.

  Скачати повний текст

Наукове дослідження присвячене комплексному аналізу музейних видань ХІХ – початку ХХ ст. як історичних джерел. Основним завданням було дослідження процесу зародження та становлення музейних джерелознавчих студій на українських теренах, виявлення джерельного потенціалу вітчизняної музеографії означеного періоду. Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-генетичний, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано такі види музеографічної продукції: каталоги, описи, альбоми, вказівники, звіти музеїв, програми, збірники, монопублікації. Аналізом охоплено переважно музейні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Поза увагою залишились видання листового формату (листівки, об’яви, афіші), інформативні властивості яких відносяться до галузі маркетингу, а не джерелознавчих студій. Окрім музеографії, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (рукописи музеографічних творів, ілюстративний матеріал до музейного видання, журнали цензурних комітетів, описи архівних справ, листи), публіковані епістолярні джерела, маргіналії, предмети музейних колекцій. Загально джерельна база становить 145 позицій. В дослідженні історіографії проблеми показано, що протягом XVI – на початку XVIII ст. описи храмових цінностей та приватних колекцій подавались у формі посилань на авторитетне джерело (тексти Старого Заповіту) та у вигляді передруку музеографічних робіт інших авторів. Протягом XVIII – на початку ХІХ ст. опубліковані колекції розглядались вякості рекомендованої літератури для наукового розвитку і розширення знань про дари природи та артифікації. З другої половини ХІХ ст., на тлі поширення ідей позитивізму, музейні каталоги та описи наділили статусом інструмента історичної науки – довідкового видання, яке дає первинні знання про пам’ятки, що зберігаються в музейних колекціях і можуть бути використані в дослідженнях історії суспільств. Вчені-позитивісти рекомендували звертатись до каталогів та інвентарів на етапі пошуку джерел та визначення теми наукового дослідження. Власне погляд на вітчизняні музеогафічні твори ХІХ – початку ХХ ст. як на історичні першоджерела проявляється в роботах вчених СРСР з другої половини ХХ ст. Їх дослідження сфокусовані на проблемі розвитку музейної справи в Україні. Розглядаючи цей процес з точки зору марксистсько-ленінських задач побудови радянського суспільства, джерельний потенціал музеографії дорадянського періоду явно недооцінений, переважно представлений в якості хиб та помилок наукової, колекційної та експозиційної роботи «буржуазної інтелігенції». Науковці незалежної України розкрили джерельну роль музеографії для дослідження регіональних процесів становлення музейної та бібліотечної справи, церковної історії, археології, антикознавчих та мистецтвознавчих студій в Україні. Українські дослідники запропонували новий погляд на музеографічний доробок ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувавши його через призму націотворчого руху в Україні. Результат дослідження представлений в параграфі 1.2. Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «музеографія», процес становлення якого на українських теренах представлений в контексті розвитку дефініції в європейському та українському науковому просторі. В роботі продемонстровано злам етимологічної дефініції в європейському музеологічному дискурсі, де з другої половини ХХ ст. «музеографією» називають практичні дії з музейною колекцією (наприклад, створення експозиції). Тим часом, в СРСР, у пострадянському науковому дискурсі та в Україні поняття хоча й отримало розвиток, проте залишилось на «етимологічних» позиціях. Так, в більш широкому розумінні, музеографія розглядається як галузь музеєзнавства і являє собою вид наукової роботи, направленої на опис музею та / або його колекцій; у вузькому розумінні музеографія – це публікації про музей та його колекції. В даній дисертації поняття «музеографія» ужито в другому значенні. Автором дослідження відзначене слабке уведення слова «музеографія» до наукового лексикону вітчизняних музеєзнавців, істориків, музейних працівників. Результат дослідження представлений в параграфі 1.1.Процес становлення та розвитку музеографічного видавництва в Україні досліджений у персонологічному вимірі, в контексті економічних, політичних, соціокультурних змін в Російській імперії. До уваги взято розвиток капіталістичних відносин, процеси урбанізації та міграції, цензурне законодавство, воєнно-революційні рухи. В параграфах 2.1 та 2.2 показано, що українські музеографи діяли в несприятливих суспільно-політичних умовах, лавірували між патріотичними поривами та необхідністю підкорятися вимогам імперської машини щодо національного питання та національної історико-культурної спадщини...^UThe scientific research is devoted to the comprehensive analysis of museum publications of the 19th and early 20th centuries. as historical sources. The main task was to research the process of origin and formation of museum source studies on Ukrainian territory, to identify the source potential of the national museography of the specified period. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-genetic, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzed the following types of museographic products: catalogs, descriptions, albums, indexes, museum reports, programs, collections, mono-publications. The analysis covers mainly museum editions of the second half of the 19th and early 20th centuries. Publications in letter format (postcards, announcements, posters), whose informative properties belong to the field of marketing, and not to source studies, were left out of consideration. In addition to museography, the source base of the research consisted of archival sources (manuscripts of museographic works, illustrative material for museum publications, journals of censorship committees, descriptions of archival cases, letters), published epistolary sources, marginalia, objects of museum collections. The total source base is 145 items. In the study of the historiography of the problem, it is shown that during the 16th - at the beginning of the 18th centuries. descriptions of temple treasures and private collections were submitted in the form of references to an authoritative source (the texts of the Old Testament) and in the form of reprints of museographic works by other authors. During the 18th - at the beginning of the 19th centuries. the published collections were reviewed as recommended literature for scientific development and expansion of knowledge about the gifts of nature and artifice. Since the second half of the 19th century, against the background of the spread of positivist ideas, museum catalogs and descriptions have been given the status of a tool of historical science - a reference publication that provides primary knowledge about the monuments stored in museum collections and can be used in research into the history of societies. Positivist scientists recommended turning to catalogs and inventories at the stage of searching for sources and determining the topic of scientific research. Actually, a look at the national museogaphic works of the 19th - early 20th centuries. as historical primary sources is manifested in the works of scientists of the USSR from the second half of the 20th century. Their research is focused on the problem of museum development in Ukraine. Considering this process from the point of view of the Marxist-Leninist tasks of building a Soviet society, the source potential of museography of the pre-Soviet period is clearly underestimated, mostly presented as errors and mistakes of the scientific, collection and exhibition work of the "bourgeois intelligentsia". Scientists of independent Ukraine revealed the source role of museography for the study of regional processes of formation of museum and library work, church history, archeology, antiquities and art studies in Ukraine. Ukrainian researchers offered a new look at the museographic work of the 19th and early 20th centuries, analyzing it through the prism of the nation-building movement in Ukraine. The result of the research is presented in paragraph 1.2. An important direction of the dissertation research concerns the term "museography", the process of its formation on the Ukrainian territory is presented in the context of the development of the definition in the European and Ukrainian scientific space. The work demonstrates the breakdown of the etymological definition in the European museological discourse, where from the second half of the 20th century. "museography" refers to practical actions with a museum collection (for example, creating an exposition). Meanwhile, in the USSR, in the post-Soviet scientific discourse and in Ukraine, the concept, although it received development, remained at the "etymological" positions. Thus, in a broader sense, museography is considered a branch of museology and is a type of scientific work aimed at describing the museum and...

Розкрито загальну картину художньо-виставкової діяльності у Харкові у 1917 - 1934 рр., визначено головні принципи і механізми організації, фінансування та інформаційної підтримки даних виставок, роль державних органів, профспілок, громадських організацій, творчих об'єднань та музейних установ у проведенні виставок, проаналізовано представлення в експозиціях провідних напрямів образотворчого мистецтва, зв'язок виставок з глядацькою аудиторією. Показано вплив художніх виставок на громадське життя та формування естетичних смаків публіки, зроблено висновки про головні напрямки еволюції художньо-виставкової діяльності.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження антибіотичного та фітотоксичного потенціалу різних видів мікроміцетів р. Aspergillus з використанням значної кількості музейних і свіжовиділених штамів. Визначено здатність виду A. parvulus продукувати біологічно активну речовину, яка проявляє антибіотичні, фітотоксичні та гербіцидні властивості та не є токсичною для лабораторних тварин. Відпрацьовано оптимальні умови біосинтезу досліджуваної речовини. Здійснено виділення у кристалічному вигляді та часткову ідентифікацію біологічно активного метаболіту з A. parvulus 3142.

  Скачати повний текст

Охарактеризовано основні культурні прошарки Йорданії за допомогою археологічних, історичних, етнографічних, архітектурних, художніх, природно-ландшафтних та інших пам'яток, що є базисом для національного музейного будівництва. Здійснено науковий аналіз йорданської музейної мережі: процесу й особливостей її формування, профілізації, матеріально-технічної бази, складу фондових зібрань, пріоритетних напрямів діяльності та рівня соціального впливу. Виявлено оптимальні шляхи та засоби удосконалення музейної справи Йорданії, а також її інтеграції до глобальних соціокультурних процесів.

  Скачати повний текст

У дисертації комплексно досліджується церковно-релігійна та громадська діяльність митрополита Української автокефальної православної церкви в діаспорі Анатолія Дублянського (1912–1997).В історичній науці важливими залишаються дослідження з біографістики. Учені, залучаючи сучасні підходи та широкий методологічний інструментарій, повернули із забуття імена багатьох громадських, культурних та церковних діячів. До когорти духовних провідників українського народу справедливо зараховуємо митрополита УАПЦ в діаспорі Анатолія Дублянського. Увага до постаті ієрарха є надзвичайно актуальною, адже він закарбував своє ім'я в українській культурі як краєзнавець та музейний працівник, а в роки війни та в післявоєнний еміграційний період свого життя – як активний діяч УАПЦ в діаспорі: трудився парафіяльним священником, редактором офіційного видання УАПЦ в діаспорі «Рідна Церква», церковним адміністратором, а пізніше єпископом у Західній Європі. Вивчення біографічних даних митрополита Анатолія становить велику цінність для дослідження громадсько-політичного, культурного, наукового та релігійного життя як в Україні, так і за її межами, в діаспорі.Джерельна база роботи є репрезентативною, цілком достатньою для реалізації поставлених завдань і представлена передусім творчою спадщиною А. Дублянського, документальними і наративними джерелами з архівів України та США, бібліотек, періодичної преси України та української діаспори Західної Європи. Значна частина джерел, яка висвітлює діяльність митрополита Анатолія та життя української діаспори, введена до наукового обігу вперше. Наукова новизна результатів дисертації полягає в тому, що вперше доведено: упродовж 1930–1940-х рр. А. Дублянський став одним із найбільш продуктивних дослідників і популяризаторів українського історичного краєзнавства, вивчаючи пам'ятки Волині, актуалізуючи біографії видатних діячів краю; виявлено і підтверджено, що А. Дублянський ініціював збереження колекції картин князів Радзивилів з їхнього родинного замку в Олиці та передачу їх у фонди Волинського краєзнавчого музею; з'ясовано, що А. Дублянський у роки війни зв'язався із О. Косач-Кривинюк та наполіг на записі нею спогадів про Лесю Українку (були надруковані в газеті «Український голос»); охарактеризовано всі спектри краєзнавчої публіцистики А. Дублянського в міжвоєнний період та роки німецької окупації; підтверджено, що журнал «Рідна Церква», видання якого ініціював і здійснював А. Дублянський, став офіціозом УАПЦ в Західній Європі, відіграв роль інформаційної платформи православного українства у світі, слугував чинником мобілізації вірних в еміграції, став джерелом важливих відомостей про розвиток української церкви в діаспорі; доведено, що митрополит Анатолій Дублянський став духовним лідером православної української спільноти в Західній Європі упродовж 70–90-х рр. ХХ ст.; досліджено погляди митрополита Анатолія щодо інституалізації та автокефалії Української православної церкви. Також удосконалено та доповнено аргументацію чинників, що зумовили релігійну й національну ідентифікацію А. Дублянського; уточнено низку вузлових біографічних моментів із життя А. Дублянського; укладено найбільш повний на теперішній час список краєзнавчих публікацій А. Дублянського. Подальшого розвитку набули: теза, що початок церковно-релігійної діяльності А. Дублянського був пов'язаний із участю в роботі Товариства імені Петра Могили та раді при митрополитові Полікарпі Сікорському; твердження, що саме А. Дублянський наполіг на створенні українського православного церковно-релігійного журналу «Рідна Церква», який пізніше упродовж кількох десятиліть виконував роль єднальної ланки між ієрархією, духовенством та паствою. Концептуальні узагальнення, фактологічний матеріал наукової роботи можуть бути використані при підготовці узагальнювальних і довідкових праць з історії України, історії Церкви, української діаспори, краєзнавчих видань, а також заслуговують на їх включення як складової різноманітних курсів та спецкурсів у закладах освіти різного рівня. Ключові слова: митрополит Анатолій Дублянський, Українська автокефальна православна церква, діаспора, духовенство, краєзнавча спадщина, громадська діяльність, церковно-релігійне життя.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive analysis of the church-religious and public activities of Anatoly Dublyansky (1912–1997), the Metropolitan of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC) in the Diaspora. In the history of science, biographical research remains to be important. Researchers, using modern approaches and extensive methodological tools, have revived the names of many public, cultural and ecclesiastical figures once consigned to oblivion. Thus, the name of Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Autocephalous Church in the Diaspora Anatoly Dublyansky could be fairly included in the cohort of spiritual leaders of the Ukrainian people. It is extremely important to pay attention to the figure of the hierarch, due the fact that he engraved his name in the Ukrainian cultural as a local historian, as well as a museum worker. During the war years and in the post-war emigration period he was an active figure in the UAOC in the diaspora: worked as a parish priest, editor of the official publication of the UAOC in the diaspora "Native Church", church administrator, and later bishop of the Ukrainian church in Western Europe. The study of the biographical data of Metropolitan Anatoly is of an immense value for the study of socio-political, cultural, scientific and religious life both in Ukraine and abroad in the diaspora.The source base of the work is representative, quite sufficient for the implementation of the tasks and is represented by various sources, especially the creative heritage of A. Dublyansky, documentary and narrative sources from the archives of Ukraine and the United States, libraries, periodicals of Ukraine and the Ukrainian diaspora in Western Europe. A significant part of the sources that cover the activities of Metropolitan Anatoly and the life of the Ukrainian diaspora was introduced into scientific circulation for the first time.The scientific significance of the results of the dissertation is that it was proved for the first time that during the 1930-1940s. A. Dublyansky became one of the most productive researchers and popularizers of Ukrainian local history, studying the monuments of Volyn, updating the biographies of prominent figures of the region; it was discovered and confirmed that A. Dublyansky initiated the preservation of the collection of paintings of the Radziwill princes from their family castle in Olyka and their transfer to the funds of the Volyn Museum of Local Lore; it was found out that A. Dublyansky contacted O. Kosach-Kryvyniuk during the war and insisted on recording her memories of Lesya Ukrainka. These memories were published in the newspaper "Ukrainian Voice"; all the aspects of A. Dublyansky's local history journalism in the interwar period and the years of German occupation have been described; it has been confirmed that the journal "Native Church" the publication of which was initiated and carried out by A. Dublyansky, became the semi-official newspaper of the UAOC in Western Europe, played the role of the information platform of Orthodox Ukrainian representatives in the world, served as a factor in the mobilization of believers in emigration, became a source of important information about the development of the Ukrainian Church in the diaspora; it has been proved that Metropolitan Anatoly Dublyansky became the spiritual leader of the Orthodox Ukrainian community in Western Europe during the 70-90s. XX century; the views of Metropolitan Anatoly regarding the institutionalization and autocephaly of the Ukrainian Orthodox Church have been examined. The argumentation of the factors that determined the religious and national identification of A. Dublyansky was also improved and supplemented; a number of key biographical moments from A. Dublyansky's life have been specified; the most complete list of local history publications by A. Dublyansky has been currently concluded. The following statements received further development: the thought that the beginning of church-religious activity of A. Dublyansky was connected with the participation in the work of the Society named after Petro Mohyla and the council under Metropolitan Polikarp Sikorsky; the statement that it was A. Dublyansky who insisted on the creation of the Ukrainian Orthodox church-religious journal "Native Church" which later for several decades served as a unifying link between the hierarchy, clergy and flock. Conceptual generalizations, factual material of scientific work can be used in the preparation of generalizing and reference works on the history of Ukraine and church, local lore publications. Key words: Metropolitan Anatoly Dublyansky, Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, diaspora, clergy, local lore heritage, public activity, church-religious activity.

Досліджено витоки цензури друкованої продукції у світовій і вітчизняній історичній практиці, а також сутність політичної цензури як явища та її понятійний апарат. Розглянуто основні напрямки цензурної діяльності з контролю бібліотечної, музейної та книготорговельної сфери, ввозу літератури з-за кордону, збереження державної таємниці в пресі. Висвітлено функції цензури у вигляді різних форм обмеження друкованих видань, зокрема, цензорських втручань у текстові матеріали на етапі попереднього та наступного контролю, здійснення бібліотечних чисток, складання проскрипційних матеріалів. Зазначено, що шляхом введення в науковий обіг значної частини архівних джерел (партійних, цензурних, державних, громадських) з фондів державних архівних зібрань і використання широкого масиву опублікованих документів простежено особливості реалізації політичної цензури в Україні на різних етапах її еволюції протягом радянської доби.

  Скачати повний текст

Вперше в українському документознавстві обгунтовано зміст понять "музична інформація" та "музичний документ". Виділено критеріальні ознаки для класифікації музичного документу на основі виду інформації, яку він містить. Запропоновано типізацію існуючих видів музичних документів. Здійснено наукову реконструкцію музичних архівних фондів особового походження (АФОП) видатного українського радянського композитора, народного артиста України Ю.С.Мейтуса. Зазначено, що творчу спадщину Ю.С.Мейтуса вперше досліджено в документознавчому (з використанням елементів музикознавчого аналізу) та архівознавчому аспектах. Розроблено концепцію змістового, міжсуб'єктного й об'єктно-структурного напрямків дослідження АФОП. Обгрунтовано доцільність застосування технології матричного гіпертексту В.Г.Овчинникова для реалізації формату описування та класифікації музичних документів. На основі матричного гіпертексту розроблено прототип формату на базі стандарту архівного описування з використанням бібліотечного, музейного, кодикологічного описів. Обгрунтовано доцільність їх об'єднання в інтегрований формат для описування та класифікації АФОП композитора як єдиної цілісної системи. Запропоновано поглиблений рівень дослідження документів. З використанням нового інтегрованого формату створено пошукову форму для словника електронної бази даних.

  Скачати повний текст

Об’єкт дослідження – постать о. Михайла Зубрицького на тлі етнологічних досліджень кінця ХІХ – початку ХХ ст. Мета дослідження – комплексний аналіз етнографічної діяльності Михайла Зубрицького. Методики дослідження базуються на використанні основних наукових принципів пізнання: науковості, об’єктивності, історизму, системності та всесторонності вивчення – та загальнонаукових методів: діалектичного, абстрагування, узагальнення, системності, класифікації, типологізації, аналізу і синтезу, індукції і дедукції; спеціально історичних – історико-генетичного, історико-порівняльний, історико-системний та конкретно-історичних – біографістики, просопографічного та архівної евристики. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в різних сферах діяльності, зокрема у науково-дослідній при написанні наукових праць про розвиток української етнографії кінця ХІХ – початку ХХ ст., про діяльність видатних українських етнографів; у навчальній для підготовки навчально-методичних посібників та підручників із спеціальних курсів з карпатознавства та історії української етнології; у виховній роботі з метою виховання патріотизму у молоді в сучасних глобалізаційних умовах. Наукова новизна одержаних результатів дисертації зумовлена поставленими завданнями та засобами їх реалізації. У дисертаційному дослідженні вперше: комплексно проаналізовано етнографічну спадщину отця Михайла Зубрицького та його внесок у розвиток етнографічного музейництва; введено до наукового обігу нові та маловідомі джерела, що розкривають окремі сфери діяльності народознавця; створено періодизацію життєвого шляху, наукової та громадсько-політичної діяльності етнографа; удосконалено: відомості щодо діяльності вченого-аматора у Науковому товаристві імені Шевченка у Львові; новий рівень розвитку отримали: матеріали, які відображають формування та становлення особистості дослідника, його громадсько-політичну та душпастирську діяльність.^UThe object of research is the figure of Rev. Mykhailo Zubrytskyi against the background of ethnological research of the Shevchenko Scientific Society of the late 19th and early 20th centuries.The purpose of the research is a comprehensive analysis of the ethnographic activity of Rev. Mykhailo Zubrytskyi.Research methods are based on the use of the main scientific principles of knowledge: scientificity, objectivity, historicism, systematic and comprehensive study - and general scientific methods: dialectic, abstraction, generalization, systematicity, classification, typology, analysis and synthesis, induction and deduction; specifically historical - historical-genetic, historical-comparative, historical-systemic and concrete-historical - biographical, prosopographic and archival heuristics.The materials of the thesis research can be used in various fields of study, in particular for scientific research when studying the development of Ukrainian ethnography of the late XIX – early XX centuries or researching activity of outstanding Ukrainian ethnographers; it may be used in the educational sphere during compilation of teaching manuals and textbooks on special courses on the Carpathian studies and the history of Ukrainian ethnology; it may also be used in educational work while educating younger generations and bringing them up in the spirit of patriotism against the modern globalization background.The scientific novelty of the dissertation results from the objectives set and means of their implementation. The dissertation research is the first one to provide a comprehensive analysis of the ethnographic heritage of Reverend Mykhailo Zubrytskyi and his contribution to the development of ethnographic museum studies were analyzed; to introduce new and little-known scientific sources; to discover and revealing certain aspects of the ethnologist’s activity; to offer chronology of the scholar’s life periods, his scientific and socio-political work; the dissertation compelemented information on the involvement of the amateur scientist in the Shevchenko Scientific Society (NTSh); certain materials on the formation and development of the researcher's personality, his socio-political and clerical activities got their fresh interpretation.

Створено сучасні класифікаційні схеми, методики опису холодної зброї. Розроблено українську зброєзнавчу термінологію, узагальнено наукові погляди щодо історичного розвитку шаблі. На підставі аналізу писемних джерел виявлено українські центри ремісничого виготовлення шабель, а саме : цехового та позацехового - Львів, Кам'янець, Київ, Стародуб; козацького - Канів, Київ, Корсунь; сільського - с.Шабельники на Черкащині. Досліджено шляхи поширення клинкової зброї в українських землях, розглянуто питання щодо значення шаблі у комплексі озброєння українського козака. Значну увагу приділено аналізу шабель з найбільших музейних колекцій України. Установлено, що як озброєння українських козаків використовувались шаблі турецьких типів, перські шамшири, польсько-угорські, карабелі, ординки, "шаблі орла" та гусарські карабелі. На підставі аналізу іконографічних джерел виявлено пріоритети використання певних типів шаблі різними верствами українського населення. Обгрунтовано поняття "українські козацькі шаблі", що визначені як "козацькі шаблі" (сукупність морфологічних типів шабель, що знаходилися на озброєнні козаків), змонтовані в українських зброярських центрах.

  Скачати повний текст

Розглядається маловідомий етап розвитку наукової реставрації станкового живопису в Україні - 1920-1940 рр. Дисертацію присвячено діяльності київської школи, однак для визначення основних тенденцій розвитку музейного напряму реставрації в Україні залучено матеріал по інших регіонах, зокрема, пов'язаний з діяльністю львівської школи реставрації. Визначено і охарактеризовано два періоди розвитку музейного напряму реставрації станкового живопису в Україні (Київ): 1920-1930; 1930-1940 рр. До наукового обігу введено невідомі досі факти і архівні документи з історії художньої культури України, зокрема, в галузі музейної справи, охорони пам'яток, реставрації творів мистецтва з українських музейних зібрань, частина опублікованих раніше даних скоригована відповідно до архівних документів. Вперше обгрунтовується застосування поняття "музейний напрям" до реставрації станкового живопису в Україні 1920-1940 рр.; визначено особливості київської школи реставрації станкового живопису (1920 - першої половини 1930-х рр.).

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблематиці жанрів фігуративного народного малярства Центральної України першої половини ХХ століття. Головною метою цієї роботи – є дослідження жанрової специфіки та стилістичної різноманітності народної картини, портретного живопису Г. Ксьонза та П. Ярмоленка. Фігуративний народний живопис у сучасному мистецтвознавстві недостатньо систематизований, його художньо-стилістичні та формально-пластичні особливості вичерпно не досліджено, а сучасні теоретичні положення мистецтва наїву, кітчу та самодіяльного мистецтва, у дискурсі якого перебуває живопис, недостатньо висвітлені. З метою вирішення зазначених проблем, твори систематизовані за жанрами, описана жанрова специфіка народної картини, розкрите тематичне коло зацікавлень народних майстрів, установлений вплив професійного живопису та фотографії на їхню творчість.У процесі вивчення наукових джерел встановлено, що на початку ХХ ст. К. Шероцький вивчав народне малярство комплексно, паралельно аналізуючи оздоблення помешкань селян та міщан, що відображали культуру, побут та світоглядні цінності мешканців (1914). Твори в жанрі портрета розглядали Д. Щербаківський та Ф. Ернст (1925), П. Білецький (1981), В. Рубан (1984). Із невідворотними, поступовими демократичними перетвореннями, починаючи із 1970-х, завдячуючи, зокрема, В. Василенко (1974), пожвавлюються дослідження традиційної народної творчості. Доведено, що термін «примітив» застарів, утратив узагальнювальне значення та стосується виключно первісного мистецтва. У парадигмі визначення «примітив» працювали українські дослідники О. Клименко (1996), О. Найден (1996), О. Корсакова (2008). О. Найден увів термін «базарна картина» (1996). Щодо терміна «наїв», то його розроблив та окреслив основні риси О. Біхалі Мерин (1984). Він же ввів визначення «інситне мистецтво». Одне з розгорнутих досліджень мистецтва наїву у Франції здійснив Р. Тільмані (1984) на замовлення М. Фурні, колекціонера наївного мистецтва. Проблемам застосування термінології неінституційного мистецтва в США присвячена стаття Д. Бенедетті (2000). До мистецтва самоуків схильні застосовувати термін «наїв» Л. Орел (2003), В. Старченко (2007), Н. Бродська (2007), Д. Кан (2014), О. Богомолець (2015). Наївному мистецтву, з погляду термінологічної лексики, присвячено дослідження М. Селівачова (2022). Т. Гундорова здійснила фундаментальне дослідження кітчу (2008), її спостереження доповнили О. Муха (2013) та О. Чаплинська (2014). Самодіяльному мистецтву присвячено наукову розвідку Л. Карпової (2013). Порівняння трактування термінів здійснено за довідниковими, енциклопедичними, словниковими виданнями України, країн Західної Європи, Канади та США. Зображальні принципи та жанрову різноманітність народної картини досліджено за матеріалами вітчизняних та зарубіжних видань. Наукова новизна полягає в тому, що вперше введено до наукового обігу невідомі твори народного малярства з державних та приватних колекцій у широкому жанровому і стилістичному різноманітті. Вони доповнюють уявлення про народне малярство як явище. Живописні твори, що залишилися поза межами цього дослідження внаслідок кількісної неосяжності, потребують подальшого вивчення, атрибуції, системного підходу, класифікації за видами мистецтва, типології за сюжетами, ідейно-художнього аналізу та інтерпретації. Проаналізовано у жанровому, стилістичному та тематичному багатоманітті живописні народні картини з провідних музейних установ України, зокрема Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», Національного музею архітектури та побуту України, Полтавського художнього музею, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», що загалом формує достатньо цілісне уявлення про народне малярство Центральної України першої половини ХХ ст.Стилістично народна картина має риси, властиві наїву, кітчу, декоративно-прикладному, самодіяльному мистецтву. У науковій роботі вперше опубліковано і введено до наукового обігу зібрання робіт Г. Ксьонза з Миргородського краєзнавчого музею, окремі роботи з Полтавського художнього музею і Музею архітектури та побуту України, а також архівні матеріали, присвячені життю П. Ярмоленка, з архівів Київської області, Центрального державного історичного архіву України, з експедиційних музейних нотаток Г. Щупак, головного зберігача НЦНК «Музей Івана Гончара». До джерельної бази належать записані інтерв’ю з професором Л. Міляєвою, дослідником К. Скалацьким та колекціонером С. Козловим. Здійснена дослідницька робота може бути застосована в науково-дослідній мистецтвознавчій практиці, науково-методичній, експозиційній, виставковій, фондово-обліковій музейній роботі; для подальшого музейного і приватного колекціонування; для педагогічної та лекційної роботи; для розвитку сучасного живопису у формотворчих, аксіологічних аспектах, набуття української етнічної самобутності та національного колориту, а також у інших перспективних дослідженнях народного малярства.^UThe thesis is devoted to the problems of genres of figurative folk painting of Central Ukraine in the first half of the twentieth century. The main objective of this work is to explore the genre specificity and stylistic diversity of folk picture, portrait painting by H. Ksionz and P. Yarmolenko. Figurative folk painting in modern art history is not sufficiently systematized, its artistic-stylistic and formal-plastic features are not exhaustively studied, the modern theoretical provisions of naive art, kitsch, amateur art, with painting in the discourse, are not sufficiently covered. In order to solve the above problems, works were systematized by genre, the genre specificity of the folk picture was described, the thematic circle of interests of folk masters was revealed, the influence of professional painting and photography on their creative work is established.In the process of studying scientific sources, it was established that at the beginning of the twentieth century, K. Sherotskyi studied folk painting in its entirety, while analysing the decoration of dwellings of peasants and townspeople, which reflected the culture and way of life, as well as ideological values of the inhabitants (1914). Works in the portrait genre were studied by D. Shcherbakivskyi and F. Ernst (1925), P. Biletskyi (1981), V. Ruban (1984). Research into traditional folk art has been revived since the 1970s, with the inevitable, gradual democratic transformations, thanks, in particular, to V. Vasylenko (1974). It was proved that the term primitive was outdated, lost its generalized meaning, and referred exclusively to primitive art. Such Ukrainian researchers as O. Klymenko (1996), O. Naiden (1996), O. Korsakova (2008) worked in the paradigm of the definition of primitive art. O. Naiden coined the term market picture (1996). As for the term naive, it was developed and outlined by O. Bihalji-Merin (1984). He also introduced the definition of insite art. P. Tilmani (1984), on request of M. Fourny, a collector of naive art, carried out one of the most extensive studies of naive art in France. An article by D. Benedetti (2000) is devoted to the problems of applying the terminology of non-institutional art in the United States. L. Orel (2003), V. Starchenko (2007), N. Brodska (2007), D. Kan (2014), and O. Bohomolets (2015) tend to apply the term naive to the art of self-taught persons. M. Selivachov (2022) is devoted to naive art, from the point of view of terminological vocabulary. T. Hundorova carried out a fundamental study of kitsch (2008); her observations were supplemented by O. Mukha (2013) and O. Chaplynska (2014). The scientific intelligence of L. Karpova (2013) was devoted to amateur art. Comparison of the interpretation of terms was carried out according to reference, encyclopedic, and lexicographic editions of Ukraine, countries of Western Europe, Canada, and the United States. The depictive principles and genre diversity of folk picture was investigated based on the materials of domestic and foreign publications. The scientific novelty is provided by unknown works of folk painting from public and private collections in a wide genre and stylistic diversity introduced for the first time into scientific circulation. They complement the idea of folk painting as a phenomenon. The work analyses in genre, stylistic, and thematic diversity the picturesque folk pictures from the leading museum institutions of Ukraine, in particular, the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, the National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, the Poltava Art Museum, National Historic-Ethnographic Reserve ‘Pereyaslav’, as well as from many private collections, which in general forms a fairly holistic idea of folk painting of Central Ukraine in the first half of the 20th century.Stylistically, the folk picture has features inherent in naive art, kitsch, decorative and applied art, amateur art. In the scientific work, the collection of works by H. Ksionz from the Myrhorod Local Lore Museum, individual works from the Poltava Art Museum and the Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, as well as archival materials devoted to the life of P. Yarmolenko, from the archives of Kyiv Region, the Central State Historical Archives of Ukraine, from the expeditionary museum notes of H. Shchupak, the head of conservation for the Ivan Honchar Museum National Centre of Folk Culture, were first published and introduced to scientific circulation. The research work carried out can be used in scientific research art history practice, scientific and methodological, exposition, exhibition, collection-accounting museum work; for further museum and private collection; for pedagogical and lecture work; for the development of modern painting in formative and axiological aspects, the acquisition of Ukrainian ethnic identity and national identity, as well as in other advanced studies of folk painting.

Вперше розроблено та методично обгрунтовано класифікацію, типологізацію та детальну хронологію кераміки Таврики XV ст. Проаналізовано масовий керамічний матеріал пам'яток Кримського півострова цього століття, введено до наукового обігу нові джерела - неопубліковані музейні колекції гончарних виробів з комплексів XV ст. З'ясовано напрямки, динаміку та закономірності імпорту й експорту полив'яної та неполив'яної кераміки в цей період.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена вивченню закономірностей позиціонування Степана Бандери у соціокультурному просторі України, який вбирає різні рівні суспільно значущої діяльності людей – науковий, освітній, громадсько-політичний, культурний, медійний. Дослідження надало можливість простежити еволюцію наукової репрезентації очільника ОУН(б), виявити ступінь відображення діяльності С. Бандери у шкільній підручниковій літературі, проаналізувати суспільно-політичне заломлення його постаті, вивчити символічний простір довкола неї, відстежити нагромадження характеристик діяча у медіапросторі та вияви інформаційного протистояння, визначити динаміку сприйняття його українським суспільством. Аналіз історіографії проблеми показав наявність певних здобутків науковців у вивченні репрезентації імені С. Бандери у соціокультурному просторі. Відзначено, що окремі її аспекти на порядок денний були поставлені дослідниками на зламі 1990-х – 2000-х рр. Каталізатором наукового інтересу до теми стало 100-річчя з дня народження Провідника ОУН(б), під впливом чого з’явилися спеціальні публікації авторства В. В’ятровича, В. Трофимовича, В. Футали та інших істориків. Наступна хвиля актуалізації історіографічного виміру позиціонування постаті С. Бандери була зумовлена початком російської агресії на терени України у 2014 р. Як наслідок, у другій половині 2010-х рр. постала низка проміжних досліджень щодо рівня опрацювання, етапів і контенту праць, тією чи іншою мірою зосереджених на постаті лідера ОУН(б). Проте протягом усього історіографічного періоду, від 1990-х до початку 2020-х рр., роботи щодо репрезентацій постаті С. Бандери, якщо й аналізувалися, то переважно у загальному контексті здобутків вивчення українського національно-визвольного руху ХХ ст., передусім історії ОУН. Спеціальну увагу підсумкам опрацювання його постави у соціокультурному просторі приділили небагато науковців, що спонукало до проведення спеціального дослідження. Дисертаційна робота спирається на комплекс історичних джерел, які за походженням і способом збереження інформації об’єднано у чотири групи: писемні, речові (пам’ятники та музейні експонати), лінгвістичні (назви вулиць і гасла), електронні (офіційні сайти установ, Інтернет-портали, електронні медіа, довідкові веб-ресурси, соціальні мережі, блоги). Найширшою є перша група, що у дисертації представлена історіографічними джерелами, законодавчими актами, працями С. Бандери, мемуарною літературою, навчально-методичними роботами з викладання історії в школі, періодичними виданнями, матеріалами соціологічних досліджень. Методологічні засади дослідження включають принципи наукового пізнання (наукової об’єктивності, історизму, багатофакторності, наступності) та комплекс методів – загальнонаукових (емпіричний, аналітико-синтетичний, індуктивно-дедуктивний, проблемно-хронологічний, статистичний, логічний, діалектичний, узагальнення), які дали змогу вибудувати загальну конфігурацію дослідження, а також спеціальних історичних (історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний, історико-біографічний), що застосовано при дослідженні змін у часі у визначених об’єктах. Оскільки історична наука наразі виступає одним із дієвців інформаційного протистояння та є важливим елементом соціокультурного простору, у дисертації приділено увагу визначенню місця постаті С. Бандери у процесі опрацювання української історії. У формуванні наукових уявлень про нього виокремлено два етапи: радянський (50–80-ті роки ХХ ст.) та доби Незалежності України (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.). Показано, що на першому склалися два діаметрально протилежні концепти української історії, а в її контексті – історії визвольного руху, в рамках якої позиціонувалася постать С. Бандери. У радянській концепції український націоналізм потрактовувався як «найбільший ворог українського народу». Їй притаманні ідеологічна зашореність, перекручування та замовчування фактів, фальсифікація подій, відверто брутальне ставлення до провідних діячів ОУН. Щодо постаті С. Бандери, то на сторінках наукових праць вживалося загальне поняття «бандерівці», його ж особистість майже повністю «випала» з полю зору професійних істориків. Паралельно інтелектуали з української діаспори, незважаючи на ідеалізацію чи категоричне неприйняття діяча через певну політичну заанґажованість, своїми публікаціями розкрили найважливіші віхи активного буття Провідника ОУН(б), заповнивши вакуум, що утворився довкола його імені в радянській Україні. Проте їхній доробок не міг повністю задовольнити науковців, оскільки написані «по гарячих емоціях», ці праці позначені пропагандистською декларативністю та страждають на обмеженістю в історичних джерелах через відсутність доступу до архівосховищ України. Як наслідок, до початку 1990-х рр. вивчення постаті С. Бандери залишалося далеким від повноти та наукової об’єктивності. Наголошено, що здобуття Україною державної Незалежності кардинально розвернуло наукові інтереси істориків, уможлививши зосередження на українській проблематиці...^UThe dissertation is devoted to the study of the patterns of positioning of Stepan Bandera in the socio-cultural space of Ukraine, which includes different levels of socially significant activity of people - scientific, educational, socio-political, cultural, media. The research provided an opportunity to trace the evolution of the scientific representation of the leader of the OUN(b), to reveal the extent to which S. Bandera's activities are reflected in school textbook literature, to analyze the socio-political refraction of his figure, to study the symbolic space around him, to track the accumulation of characteristics of the figure in the media space and manifestations of information confrontation, to determine the dynamics of its perception by Ukrainian society. The analysis of the historiography of the problem showed the presence of certain achievements of scientists in the study of the representation of the name of S. Bandera in the socio-cultural space. It was noted that some of its aspects were put on the agenda by researchers at the turn of the 1990s - 2000s. The catalyst for scientific interest in the topic was the 100th anniversary of the birth of the Leader of the OUN(b), under the influence of which special publications of authorship appeared V. Vyatrovych, V. Trofymovich, V. Futala and other historians. The next wave of actualization of the historiographic dimension of the positioning of the figure of S. Bandera was caused by the beginning of Russian aggression on the territory of Ukraine in 2014. As a result, in the second half of the 2010s, a number of intermediate studies appeared on the level of development, stages and content of the works, to one degree or another focused on the figure of the leader of the OUN(b). However, throughout the entire historiographical period, from the 1990s to the beginning of the 2020s, works on representations of the figure of S. Bandera, if analyzed, were mostly in the general context of the achievements of the study of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century, primarily the history of the OUN. Few scientists paid special attention to the results of studying his attitude in the socio-cultural space, which prompted a special study. The dissertation is based on a complex of historical sources, which, according to the origin and method of information preservation, are grouped into four groups: written, tangible (monuments and museum exhibits), linguistic (street names and slogans), electronic (official websites of institutions, Internet portals, electronic media, reference web resources, social networks, blogs). The widest is the first group, which is represented in the dissertation by historiographical sources, legislative acts, works of S. Bandera, memoir literature, educational and methodical works on teaching history at school, periodicals, materials of sociological research. The methodological foundations of the study include the principles of scientific knowledge (scientific objectivity, historicism, multifactoriality, continuity) and a set of general scientific methods (empirical, analytical-synthetic, inductive-deductive, problem-chronological, statistical, logical, dialectical, generalization), which gave it will be possible to build a general configuration of research, as well as special historical ones (historical-comparative, historical-typological, historical-genetic, historical-biographical), which is used in the study of changes over time in certain objects. Since historical science is currently one of the agents of the information confrontation and is an important element of the socio-cultural space, the dissertation pays attention to determining the place of the figure of S. Bandera in the process of studying Ukrainian history. In the formation of scientific ideas about it, two stages are distinguished: the Soviet period (50-80s of the 20th century) and the era of Ukrainian Independence (90s of the 20th - beginning of the 21st century). It is shown that two diametrically opposed concepts of Ukrainian history were formed on the first one, and in its context - the history of the liberation movement, within which the figure of S. Bandera was positioned. In the Soviet concept, Ukrainian nationalism was interpreted as "the greatest enemy of the Ukrainian people." It is characterized by ideological obscurantism, distortion and suppression of facts, falsification of events, frankly brutal attitude towards leading figures of the OUN. As for the figure of S. Bandera, the general concept of "Bander people" was used on the pages of scientific works, while his personality almost completely "fell out" from the field of view of professional historians. At the same time, intellectuals from the Ukrainian diaspora, despite the idealization or categorical rejection of the figure due to a certain political engagement, with their publications revealed the most important milestones of the active life of the Leader of the OUN(b)...

З метою створення нових очисних біотехнологій розроблено концепцію термодинамічного прогнозування взаємодії мікроорганізмів з металами періодичної системи елементів Д.І.Менделєєва, згідно з якою кожний метал є окисно-відновним та (або) стереохімічним аналогом певного "макроелементу", що сприяє неспецифічній взаємодії з металами неадаптованих до них мікроорганізмів. Концепцію підтверджено на підставі експериментальних досліджень стосовно 16-ти музейних культур, синтрофних асоціацій і змішаних мікробних угруповань, що складаються з декількох асоціацій з використанням різних металів і радіонуклідів. Уперше показано, що неспецифічне відновлення металів мікроорганізмами є розповсюдженим явищем, зумовленим термодинамічними властивостями бінарної редокс-системи: донорної (метаболічно активних мікроорганізмів) й акцепторної (окисленої форми металу). Розроблено теоретично та експериментально підтверджено узагальнену модель інтегральних механізмів акумуляції металів мікробними синтрофними асоціаціями та змішаними мікробними угрупованнями. Установлено можливість регуляції мікробного метаболізму, що дозволяє реалізувати будь-який з теоретично обгрунтованих оптимальних технологічних процесів очищення стічних вод металів і радіонуклідів. На базі теоретичних положень розроблено наукові засади універсальних мікробних природоохоронних технологій та створено два нових мікробних препарати: "Мікробний біокаталізатор" та "Змішані мікробні угруповання", призначені для очистки промислових стоків від токсичних металів, радіонуклідів і органічних забруднень.

  Скачати повний текст