Вивчено козацькі печатки Гетьманщини: державні, адміністративно-судових установ, козацької старшини та рядового козацтва як цілісне явище. Подано класифікацію козацьких печаток. Встановлено, що печатки є важливим джерелом історії Гетьманщини, історичної географії, адміністративного устрою, геральдики, емблематики, дипломатики. Наведено спостереження інших дослідників щодо форм, матеріалу відбитка та іконографії. Простежено витоки останньої, її міцний зв'язок з реаліями військової діяльності козацтва та іконографічною традицією Києвської Русі. Зроблено предметний аналіз іноземних впливів на козацьку сфрагістику та визначено її специфічні, самобутні риси. Вивчено техніку виготовлення та способи нанесення печаток на документи. Дані матеріали використано під час повернення історичних гербів колишніх полкових та сотенних міст деяким населеним пунктам Чернігівської, Сумської областей та розробки емблематики для історико-культурологічних фундацій.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано, що на кожному з етапів розвитку громадянського суспільства ідеї правової держави відбивають відповідний рівень культури та реальну правову дійсність у конкретній країні та у світі в цілому. Встановлено, що стратегічною метою реалізації конституційної моделі правової держави в Україні є створення такої системи державної влади, яка б відповідала стандартам демократичної, правової держави з соціально орієнтованою ринковою економікою, враховувала потреби суспільства та кожної окремої особистості. Показано, що обов'язковою умовою поглиблення демократичних засад в управлінні державою є створення надійного механізму стримувань і противаг між законодавчою та виконавчою гілками влади та неухильне дотримання владними структурами Конституції України. Визначено, що основними напрямками реалізації коституційної моделі правової держави в Україні є конституційна, парламентська, адміністративна, муніципальна реформа, реформування виборчого законодавства та судоустрою. Аргументовано, що головним завданням сучасного українського конституціоналізму є поєднання конституційної моделі правової держави з реальною практикою державного будівництва.

  Скачати повний текст

Досліджено конституційно-правові проблеми організації та функціонування муніципальної влади в Україні. Висвітлено еволюцію системи уявлень щодо місцевого самоврядування у вітчизняній та зарубіжній юридичній думці в контексті теоретико-методологічного розуміння вчення про муніципальну владу. Розкрито конституційно-правову природу муніципальної влади як виду публічної влади в Україні. Визначено поняття муніципальної влади й її основні конституційно-правові характеристики. Досліджено теоретичні та практичні проблеми співвідношення муніципальної та державної влади. Здійснено комплексний суб'єктно-об'єктний аналіз муніципальної влади. Розкрито особливості правосуб'єктності територіальної громади як первинного суб'єкта муніципальної влади в Україні. Досліджено концептуальні проблеми конституційно-правової регламентації об'єктного складу муніципальної влади в Україні, первинну основу якого утворюють питання місцевого значення.

  Скачати повний текст

Уперше системно висвітлено типологічну проекцію віддаленої за часом поетичної культури бароко у російській поезії XX ст. (у її авангардній і постмодерністській парадигмах) на матеріалі великої кількості поетичних текстів. Доведено спорідненість багатьох явищ поетики авангарду та постмодерністської естетики з генетично вкоріненими у попередній, хронологічно віддаленій стадії розвитку російської поезії моделями відображення світу, органічну присутність елементів культури "готового слова" у сучасній літературній свідомості. Творчість російських поетів XX ст. проаналізовано у контексті традицій слов'янського і західноєвропейського бароко. Визначено параметри актуалізації риторичного дискурсу у поетології та художній практиці російського авангарду та постмодернізму як істотного вияву типологічних зв'язків з віддаленою культурою. Висвітлено специфіку риторичних методів структурування поетичної мови за принципово нових умов і ситуацій розгортання ліричного тексту. Розкрито особливості рефлексії та трансформації культури бароко у поезії авангарду в цілому та індивідуальних художніх системах окремих поетів (В.Хлєбнікова, Б.Пастернака, В.Каменського, Б.Лівшиця). Здійснено спробу цілісної характеристики феномена необароко у поезії другої половини XX ст. Досліджено поетичні тексти сучасних авторів (О.Шварца, І.Жданова, Д.Бобишева, Д.Поліщука, М.Амеліна, С.Кекової, Г.Кружкова, В.Коллергорського). У жанрах сучасної поезії виявлено "знакові" для поетичного бароко риси емблематики, геральдики, релігійної медитації, віршованого підпису. Запропоновано трактування посилення християнського аспекту у саморефлексії ліричного суб'єкта в поезії другої половини XX ст. та поширення алегоричних способів біблійної герменевтики у поетичних текстах як часткове відображення філософсько-художнього контексту бароко.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості становлення та еволюції, характерні риси української родової геральдики доби середньовіччя та раннього модерну. Зазначено, що її найбільш виразною рисою було широке використання старих родових знаків архаїчного походження. Висвітлено, що лише в другій половині XVI - першій пол. XVII ст. геральдичні трансформації призвели до витворення річпосполитської та козацької геральдичних систем, що лише частково успадкували традиції середньовічного руського гербоутворення та характеризувався цілим рядом самобутніх рис. Охарактеризовано, що найвиразнішою ознакою козацької геральдики була крайня мілітаризація її символічного наповнення, що відображало військовий характер козацько-політичних утворень.

  Скачати повний текст

На підставі вперше залученого до наукового обігу джерельного матеріалу вивчено церковні (римсько- та греко-католицькі, православні, протестантські) печатки Київщини, Поділля та Волині. Визначено причинно-наслідковий зв'язок між історією парафії та малюнком на її печатці. Охарактеризовано форми, розміри, матеріал виготовлення печаток. Зазначено, що конфесійні сфрагіси є важливим джерелом для вивчення історії храмів, генеалогії духівництва, особливостей взаємовідносин Церкви та держави, історичної географії, геральдики, емблематики, дипломатики. Визначено широке коло документів, які супроводжують печатки. Результати дослідження застосовано під час повернення деяким парафіям їх забутих символів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових і практичних аспектів реалізації муніципальної реформи в Україні та державах-членах Європейського Союзу в умовах європейської міждержавної інтеграції. У роботі розглянуто концептуальні основи визначення сутності та значення муніципальної реформи, проведено аналіз правової регламентації муніципальної реформи в комплексі конституційно-правових і галузево-правових процесів трансформації місцевого самоврядування, визначено складові компоненти муніципальної реформи – співвідношення суб'єкта власне з об'єктом муніципальної реформи.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of the theoretical and legal and practical aspects of the implementation of municipal reform in Ukraine and the Member States of the European Union in the context of European interstate integration. The paper considers the conceptual bases for determining the essence and importance of municipal reform, analyzes the legal regulation of municipal reform in the complex of constitutional and sectoral legal processes of transformation of local self-government, identifies the constituent components of municipal reform - the relation of the entity itself with the entity.

Дисертаційне дослідження присвячено висвітленню концептуальнихконституційно-правових проблем муніципальної реформи в Україні.Показано специфіку муніципальної реформи як різновиду правової реформи,систематизовано її ознаки та види. Розкрито методологічні засади дослідженнямуніципальної реформи в контексті сучасних правових підходів муніципалізму.Висвітлено місце місцевого самоврядування в системі публічної влади якоб'єкта муніципальної реформи. Виявлено основні теоретико-історичнізакономірності здійснення муніципальних реформ у контексті розвиткумісцевого самоврядування в Україні. Узагальнено основні риси конституційно-правового досвіду зарубіжних країн у здійсненні муніципальних реформ.Досліджено основні етапи та особливості здійснення сучасної муніципальноїреформи в Україні. Розглядаються конституційно-правові шляхи таперспективи муніципальної реформи в механізмі конституційної модернізаціїсучасної України.^UThe local government is a relatively new constitutional and legal institution, thedevelopment of which in Ukraine's history has been largely intermittent; therefore,accumulating national experience as well as elements of international experienceto construct an efficient and viable model of local self-government in Ukraine is anurgent scientific, theoretical and practical task. The thesis deals with the study ofboth national and international experience in local government reforming, whichis conditioned both by Ukraine's heading for European integration and the needto overcome the remaining elements of the Soviet political and legal heritageconstructed on the basis of an arbitrary combination of the elements of communityand state concepts in the organization of municipal authorities.Pursuing a comprehensive analysis of the municipal reform as a legal phenomenonwithin the paradigm of systemic reforming the public power in Ukraine, the authorhas made an attempt to reveal the nature of the municipal reform as a subject ofresearch in legal science and to identify the main methodological foundations ofthis activity, to clarify the theoretical and historical patterns of municipal reformingin the context of local government development in Ukraine and to identify keyconstitutional and legal problems as well as prospects for a municipal reform inmodern Ukraine.As a result, for the first time in the constitutional-legal science, the author definesthe municipal reform as a kind of the legal reform provided by authorized publicentities in close cooperation with local territorial collectives (communities) andcivil society institutions, based on a clearly defined concept (program, strategy) ofchanges, accompanied by the mandatory adoption of a number of legal regulations ofconceptually-projective nature, and which shall result in changing the basic principlesof developing and functioning of local government as an institution in whole or itsinstitutional, organizational, regulatory or financial-economic foundations.The author highlights the features of the municipal reform as a kind of the legalreform, proves that the municipal reform can be implemented in constitutional,legislative and combined (with the combination of constitutional and legislativechanges) forms, as well as distinguishes the following municipal reforms in theterritory of Ukraine which chronologically covered the late eighteenth – earlytwentieth centuries: 1) urban reform in sub-Russian Ukraine in 1785; 2) rural,provincial and urban reforms in sub-Russian Ukraine of the 1860–1890s andmunicipal reforms of the 1860s and 1890s in Austria-Hungary, which includedHalychyna and Bukovyna; 3) Stolypin municipal reform in sub-Russian Ukrainein the early twentieth century.; 4) local government reforms in the period of theUkrainian Central Council, Hetmanate and Directory (1917–1920).

У дисертації обґрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні пропозиції щодо формування механізму децентралізації взаємодії суб'єктів публічного управління у сфері охорони правопорядку на субрегіональному рівні. Подано авторське визначення поняття “механізм децентралізації взаємодії у сфері охорони правопорядку”, що визначається як перехід від каральних до соціально-сервісних функцій органів охорони правопорядку, а також від вертикальної взаємодії у правоохоронній системі, до координації як форми організації взаємодії більшої кількості суб'єктів на місцевому рівні, за якою усі сторони зобов'язані організувати взаємозв'язок та координувати діяльність. Уточнено поняття “органи охорони правопорядку” як один із видів правоохоронних органів, що реалізують правоохоронну функцію держави та які спеціально уповноважені на проведення особливого різновиду державноуправлінської діяльності, що здійснюється із застосуваннями державного примусу. У дисертації вперше обґрунтовано механізм децентралізації взаємодії та його складові: суб'єкти взаємодії та технологічні елементи взаємодії, в основі якого є координаційний центр, що забезпечує взаємодію державних та недержавних інститутів у процесі прийняття та реалізації координаційних рішень з питань забезпечення охорони правопорядку на субрегіональному рівні. Запропоновано організаційно-управлінську модель взаємодії правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості для забезпечення охорони правопорядку на субрегіональному рівні за різних соціально-економічних та еколого-техногенних умов, що складається з п'яти основних функціональних блоків з мінімальним рівнем ієрархічних зв'язків. Удосконалено підходи до моделювання організаційної структури взаємодії суб'єктів реалізації правоохоронної функції держави на субрегіональному рівні та громадськості. Розширено сукупність принципів реалізації правоохоронної функції на місцевому рівні, що на відміну від існуючих доповнено принципом постійної взаємодії та комунікації суб'єктів публічного управління, правоохоронних органів і громадськості на основі партнерства та співпраці. У дисертації набули подальшого розвитку теоретичні обґрунтування доцільності запровадження концепції communitypolicing у діяльність органів охорони правопорядку на місцевому рівні для забезпечення взаємодії та партнерства поліції з іншими міськими службами та громадськістю. А також тенденції запровадження кращих зарубіжних практик щодо децентралізації повноважень у сфері охорони правопорядку, зокрема доцільність використання стратегії поліцейсько-громадського контакту та залучення місцевих громад і громадських організацій до координаційного центру з питань планування та реалізації державної політики у сфері охорони правопорядку на відповідному територіальному рівні. Розроблено та обґрунтовано практичні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства питань легалізації діяльності муніципальної поліції, розподілу прав та обов'язків між муніципальною та національною поліцією, закріплення обов'язкового залучення муніципальної поліції до питань забезпечення цивільного захисту щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків. У рамках реформування правоохоронних органів і завершення реформи децентралізації необхідним є посилення інституту дільничних та легалізація муніципальної поліції лише після остаточного формування об'єднаних територіальних громад по всій державі. Ключові слова:механізм децентралізації взаємодії, організаційна структура взаємодії, система охорона правопорядку, органи охорони правопорядку, децентралізація повноважень у сфері охорони правопорядку, органи публічної влади, правоохоронна функція держави, муніципальна поліція, модель організації взаємодії у сфері охорони правопорядку.^UThis dissertation substantiates theoretical foundations and develops practical proposals for the formation of a mechanism of decentralization of interaction between public administration subjects in the law enforcement sphere at the subregional level. The author's definition of the concept “mechanism of decentralization of interaction in the law enforcement sphere” is presented. It is defined as the transition from punitive to social and service functions of police authorities, as well as from vertical interaction in law enforcement system to coordination as a form of interaction organization of a larger number of subjects at the local level, pursuant to which all parties are obliged to organize the interconnection and coordinate activities. The dissertation has elaborated the concept of “police authorities” as one type of law enforcement agencies that implement the law enforcement function of the state, which are specially authorized to conduct a special kind of public administration activities carried out with state coercion. Moreover, for the first time, the dissertation has substantiated the mechanism of decentralization of interaction and its components: interaction subjects and technological elements of interaction, which is based on a coordination center that ensures the interaction of governmental, state, and non-state institutions in the process of making and implementing coordination law enforcement decisions at the subregional level. We have offered an organizational and managerial model of interaction between law enforcement agencies, public authorities, local self-government authorities, and the public in order to ensure law enforcement at the subregional level, in different socioeconomic and environmental-anthropogenic conditions. We have improved approaches of modeling the organizational structure of interaction between the subjects of the state law enforcement function at the subregional level and the public level, in particular, a dynamic matrix model has been developed. The set of principles of realization of the law enforcement function at the local level has been enlarged, which, in contrast to the existing ones has been supplemented by the ninth principle, i.e. constant interaction and communication of public administration subjects, law enforcement agencies, and the public on the basis of partnership and cooperation. The theoretical substantiations of the expediency of introducing a concept of community policing in activity of law enforcement agencies at the local level have got further development in the research in order to the maintenance of interaction and partnership of the police with other city services and the public. Furthermore, tendencies in the introduction of the best foreign practices for decentralization of powers in the law enforcement sphere, in particular, the feasibility of using the strategy of police and public contact and involving local communities and NGOs in the work of the coordination center for planning and implementing public policy in the law enforcement sphere at the appropriate territorial level. We have developed and substantiated, at the scientific and theoretical level, practical proposals for amendments to the current legislation.As a part of law enforcement reform and completion of decentralization reform, it is necessary to strengthen the institution of precinct officers and legalize the municipal police only after the final formation of amalgamated communities throughout the country.Keywords: mechanism of decentralization of interaction, the organizational structure of interaction, law enforcement system, law enforcement agencies, decentralization of powers in the law enforcement sphere, public administration authorities, law enforcement function of the state, municipal police, model of the organization of interaction in the law enforcement sphere.

Об'єкт дослідження: муніципальна влада Харкова як багатофункціональне явище. Мета: реконструювання процесу становлення, функціонування та діяльності муніципальних органів влади м. Харкова, їх змін у процесі розвитку, а також аналіз впливу самоврядних структур на соціально-економічний та культурний розвиток міста. Методи: аналіз, кількісний, синтез, системно-структурний, біографічний, порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-системний, описовий. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є цілісним, конкретно-історичним дослідженням діяльності органів муніципальної влади м. Харкова, у якому проаналізовано та узагальнено досвід діяльності Харківської міської Думи, Управи та підвідомчих їм комітетів у взаємодії з загальнодержавними органами влади протягом тривалого періоду: 1871 – грудня 1917 р., грудня 1919 рр. (від моменту створення та початку діяльності Харківської Думи та Управи до їх повної ліквідації). Також розкрито зміст і регіональні особливості функціонування органів муніципалітетів. По-новому осмислено фінансово-бюджетні, господарські, економічні, культурно-освітні, соціальні аспекти діяльності самоврядних структур м. Харкова, які раніше в науковій літературі висвітлювалися фрагментарно. Новизною відрізняється масив використаних архівних матеріалів, частково вперше введених у науковий обіг і залучених для вивчення історії муніципальної влади міста Харкова. Вперше цілісно досліджено в межах м. Харкова історію становлення та розвитку пореформених органів самоврядування з 1871 р. по грудень 1917 р., у червні-грудні 1919 р. Наголошено на питаннях, які не вдалось позитивно вирішити муніципальним органам м. Харкова в зазначений період, а також критично проаналізовано причини деякої малоефективності роботи органів харківського міського самоврядування. Уточнено особливості заснування та становлення органів муніципальної влади м. Харкова; інформацію про структуру, склад, функції Харківської Думи та Управи; принципи організації та проведення виборів до муніципальних органів влади; пріоритетні вектори діяльності харківського самоврядування в період суспільно-політичних трансформацій 1914 – грудня 1917 рр., червня – грудня 1919 р. Доповнено низку статистичних даних щодо кошторисів прибутків та витрат органів харківського міського самоврядування; відомості про господарську, соціальну та культурно-освітню діяльність харківських органів управління. Практичне значення: матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці наукових робіт, навчальної літератури, програм і спецкурсів з історії України, історії Слобідської України та інших дисциплін. Сфера використання: навчальний процес.^UThe object of the research: Kharkiv municipal government as a multifunctional phenomenon. The aim of the dissertation: reconstruction of the process of formation, functioning and activities of municipal authorities of Kharkiv, the changes in the development process, as well as analysis of the impact of self-governing structures on the economic and cultural development of the city. The methods: analysis, quantitative, synthesis, system-structural, biographical, comparative-historical, problem-chronological, historical-systemic, descriptive. The scientific novelty of the research is in the fact that it is a holistic, specific historical study of the activities of municipal authorities of Kharkiv, which analyzes and summarizes the experience of Kharkiv City Council (Duma), Administration (Uprava) and their subordinate committees in cooperation with national authorities for a long period of time: 1871 - December 1919 (from the moment of creation and beginning of activities of Kharkiv Council (Duma) and Administration (Uprava) to their complete liquidation). The content and regional features of functioning of bodies of municipal authorities are also revealed. The financial-budgetary, economic, cultural-educational, and social aspects of the activities of self-governing structures of Kharkiv, which had previously been covered in scientific literature in fragments, are considered in a new way. The novelty is in the used archival materials, some of which were first introduced into scientific circulation and involved in the study of the history of municipal authorities in Kharkiv. The history of formation and development of post-reform self-government bodies from 1871 to December 1917, June - December 1919 in Kharkiv was comprehensively studied for the first time. The emphasis is placed on the issues that weren't solved positively by the municipal authorities of Kharkiv in that period. The reasons for some ineffectiveness of Kharkiv municipal authorities were analyzed, too. The features of establishment and formation of Kharkiv municipal authorities; the information on the structure, membership, and functions of Kharkiv City Council (Duma) and Administration (Uprava); the principles of organization and conducting the elections to municipal authorities; the priority vectors of Kharkiv self-government activities in the period of social and political transformations from 1914 to December 1919 were specified. Some statistical data on the income and spending of Kharkiv self-government structures; information about economic, social and cultural-educational activities of Kharkiv municipal authorities. The practical meaning of investigation: materials of the dissertation can be used in the preparation of scientific works, textbooks, programs and special courses on history of Ukraine, history of Sloboda Ukraine and other disciplines. Field of application: educational process.

Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій наведено розв’язання актуального наукового завдання – обґрунтування комплексу концептуальних положень щодо упровадження концепції «Smart City» в управління великими містами України, а також розроблення методико-технологічного забезпечення відповідних процесів та їх безупинного вдосконалення.За результатами дослідження теоретичних основ розвитку концепції «Smart City» як інноваційного підходу до місцевого управління за критеріальним підходом, згідно з яким, розвиток узагальнено має відповідати таким критеріям, як самокерованість, мотивованість, адаптивність, ресурсозбережність та технологічність, запропоноване авторське визначення поняття «smart city» («смарт сіті», «smart сіті», «розумне місто»), яке розглядається як комплексна та багатофакторна муніципальна система, що вміщує інституційну, соціальну, економічну, екологічну, технологічну складову, ефективна взаємоузгоджена та інтегрована робота яких забезпечує сталий розвиток міста, підвищення комфортності та надання якісних послуг. Акцентовано на тому, що формування методичних засад розвитку великих міст та його стимулювання залежить від розуміння органами місцевого самоврядування (міська рада) глибинної комплексності та системної етапності цього процесу.Визначено, що управлінський підхід до розгляду розумного міста як суспільного простору, обмеженого географічними межами міста, полягає у вивченні умов функціонування міської економічної системи, формуванні сприятливого підприємницького й інвестиційного клімату, становленню бренду міста та створення його позитивного іміджу, посилення впізнаваності на інших ринках, використанню особливостей розвитку місцевих ринків товарів і послуг, капіталу, праці, інформації, знань і технологій. За цих вихідних положень, місто розглянуто як форму територіальної організації суспільної активності сил з характерними їй особливостями взаємин між суб’єктами суспільних відносин, інфраструктурою та умовами ведення господарської діяльності (традиції, цінності, орієнтири).Комплексний аналіз стану наукового опрацювання проблеми розвитку «smart city» засвідчив, що smart-управління часто ототожнюється з е-врядуванням, яке враховує досвід галузевого управління і орієнтується на системність і комплексність рішень. Встановлено, що для ефективного розвитку розумного міста у повоєнний період необхідним є: забезпечення відповідного нормативно-правового поля на рівні держави; створення загальних та локальних умов соціальної, економічної, екологічної, продовольчої безпеки; розвиток громадянських ініціатив і соціальної відповідальності; формування економічного базису позитивних структурних зрушень в міській інституційно-соціо-еколого-економічній системі.Проаналізовано розвиток електронного урядування як інноваційного підходу до вирішення проблем smart-управління містом, зокрема, на прикладі Дніпровської міської ради. Визначено, що, враховуючи досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій та відлагоджені механізми дистанційної роботи, електронне управління можна розуміти як досягнення якісного рівня здійснення управлінських задач засобами ІКТ, які сприяють розумному, добре організованому, швидкому, зручному та прозорому процесу вироблення політики з наданням інформації та практичних рішень для громадян в цілому, і в тому числі виконання управлінських завдань під час кризового періоду, наприклад, епідеміологічної ситуації з пандемією COVID-19, а потім – війни.^UThe thesis is a scientific paper that provides a solution to the relevant scientific problem – substantiation of a complex of conceptual provisions and practical proposals for ensuring the development of a smart city based on the use of innovative management instruments in local self-governance in Ukraine, as well as the development of theoretical and methodological support for relevant processes and their continuous improvement and development.According to the results of the study of the theoretical foundations of the development of the «Smart City» concept as an innovative approach to local management, the development should generally meet such criteria as self-organizing, motivation, adaptability, resource conservation, and technology orientation. An author proposes a definition of the “smart city” concept, which is considered a complex and multifactorial municipal system, containing institutional, social, economic, ecological, and technological components, the effective coordinated and integrated work of which ensures the sustainable development of the city, increasing comfort and providing quality services. Emphasis is placed on the fact that the formation of methodological foundations for the development of big cities and its stimulation depends on the understanding by local self-government bodies (city council) of the deep complexity and systemic stages of this process.It was determined that the managerial approach to considering a smart city as a public space limited by the geographical boundaries of the city consists in studying the conditions of functioning of the city's economic system, forming a favorable business and investment climate, establishing the city's brand and creating its positive image, strengthening recognition in other markets, using peculiarities of development of local markets of goods and services, capital, labor, information, knowledge, and technologies. Based on these initial provisions, the city is considered as a form of territorial organization of social activity of actors with its characteristic features of relationships between subjects of social relations, infrastructure, and conditions of economic activity (traditions, values, reference points).A comprehensive analysis of the state of scientific development of the problem of the creation of the «smart city» proved that smart management is often equated with e-governance, which takes into account the experience of industrial management and focuses on the system and complexity of solutions. It was proved that for the effective development of a smart city in the post-war period, it is necessary to: ensure the appropriate regulatory and legal framework at the state level; create general and local conditions of social, economic, and ecological security; develop civic initiatives and enhance social responsibility; form an economic basis of positive structural changes in the urban institutional-socio-ecological-economic system.The state of development of smart e-governance as an innovative approach to solving the problems of «smart» city management is analysed using the example of the Dnipro City Council. It was determined that taking into account the experience of using ICT and the improved mechanisms of remote work, e-governance can be understood as achieving a clear level of implementation of management tasks through ICT, which contributes to a smart, well-organized, fast, convenient, and transparent policy-making process with the provision of information and practical solutions for citizens in general, including the performance of management tasks during a crisis period, for example, the epidemiological situation with the COVID-19 pandemic, and then – the war.

Метою дослідження було встановлення загальних закономірностейстановлення і розвитку міської геральдики Південної України.Існування міського самоврядування, як однієї з форм суспільної влади,супроводжується використанням власної символіки, що представляє публічнувладу міста перед його громадянами та уособлює внутрішню єдність громадиперед зовнішніми суб’єктами. Південна Україна, як історико-географічнийрегіон України, має тривалу традицію міського самоуправління. Протягом своєїісторії цей регіон ставав місцем взаємодії різних культур, тому його історіянасичена побутуванням цілої низки різних емблематичних систем, частина зяких мала стосунок до міського самоврядування, виникла внаслідоквзаємовпливів представників різних народів і культур й знайшла опосередкованевідображення у міській емблематиці та геральдиці.^UResearch on the topic of the dissertation was performed during 2017 – 2021, inaccordance with the plans of research work of the Department of Archival Studies andSpecial Branches of Historical Science, Faculty of History, Taras Shevchenko NationalUniversity of Kyiv.The aim of the study was to establish the general patterns of formation andhistorical development of urban heraldry of the Southern Ukraine. The existence ofcity self-government, as one of the forms of public power, is accompanied by the useof own symbols, which represent the public power of the city to its citizens and embodythe internal unity of the community to external actors. The Southern Ukraine, as ahistorical and geographical region of Ukraine, has a long tradition of urban selfgovernment, which can be partly traced back to antiquity.

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Дисертація є комплексним дослідженням національної симпозіумної практики межі ХХ–ХХІ ст. в її кореляції з еволюцією світової пластики. Враховуючи активну динаміку українських симпозіумів, мета дослідження – встановити роль скульптурних симпозіумів у процесі формування головних тенденцій еволюції сучасної української скульптури, а саме концептуальних дизайн-об’єктів і творів, орієнтованих на художньо-образну епістему; визначити місце та значення симпозіумного руху України в контексті світової скульптурної практики, зокрема міжнародного симпозіумного руху, на зламі ХХ–ХХІ ст. Зазначена тема потребує подальшого вивчення в українському і закордонному мистецтвознавчому дискурсі, зокрема у контексті негативних наслідків комодифікації культурного продукту під впливом неоліберальної економіки. Атрибуція та систематизація репрезентативної об’єктної бази дослідження оприявнили факт повної втрати або пошкодження деяких пленерних скульптур. Незрозумілим залишається їх стан на тимчасово окупованих територіях України. Вказано, що започаткуванню симпозіумного руху на українських теренах сприяли нові умови містобудівного та соціального характеру, а також поступова еволюція й вихід пластики в публічний простір. Засновником українського симпозіумного руху (1986) став київський скульптор Ю. Синькевич.З’ясовано, що першому (1986-1990-ті) етапу національного симпозіумного руху властивий історизм художньої свідомості скульпторів, спричинений пошуками ними «українського стилю» та активізацією процесу національної самоідентифікації в українському суспільстві. Певні митці поколінь 1960-х і 1970-х оновлювали свою пластичну лексику завдяки праці у твердих матеріалах без проміжних моделей та зверненню до модерністської традиції. Натомість деякі представники молодого покоління, становлення якого припало на більш демократичний період другої половини 1980-х, сприймало актуалізацію національних художніх кодів у постмодерністській площині. Другий етап (2000-ті) характеризується більшою концептуалізацією симпозіумної практики та підпорядкуванням її стратегіям public art і артринку. Цим наративам глобалізації протистояли концепції окремих симпозіумів, орієнтованих на етнонаціональний дискурс і трансцендентальну естетику. Завважено, що еволюція міжнародного симпозіумного руху віддзеркалює перехід від автономної артепістеми модернізму до концептуально-просторового сприйняття скульптури в межах «розширеного поля» постмодернізму. Серед головних світових симпозіумних тенденцій виявлено: уніфікацію та концептуалізацію художньої мови, дизайнизацію та загальну комерціалізацію. Доведено, що сьогодні міжнародний симпозіумний рух не є в авангарді формальних і стилістичних новацій світової скульптурної практики. Утім, його інституціоналізація, динамічне поширення світом, а також сприяння сталому міському розвитку доводить культурно-мистецьку релевантність симпозіумного явища. Попри свою специфіку поступ українського пленерного руху суголосний актуальним процесам у міжнародному симпозіумному русі та світовій скульптурній практиці. Порівняльний аналіз парадигм національних симпозіумів продемонстрував перспективність насамперед приватної та гібридної симпозіумних моделей, котрі взорують на актуальні тенденції світової культуріндустрії та віддають пріоритет проєктам сontemporary art. Проте основа українського симпозіумного руху – муніципальна модель – залишається затребуваною. Національна симпозіумна практика можу бути визначена як мистецтво в публічному просторі / громадських місцях (art in public places), котре має неабиякий соціокультурний потенціал і здатне у межах руху сталого урбанізму сприяти створенню безпечних та інклюзивних міст, що є надважливим у контексті повоєнного відновлення України. Введено в науковий вжиток репрезентативну вибірку ландшафтних творів українських митців, які нині є активними учасниками міжнародного симпозіумного руху. Їхня творчість успішно інтегрується у світовий артпростір, а закордонний пленерний досвід стимулює оновлення їхньої пластичної мови.Українські симпозіуми віддзеркалюють чотири актуальні стильові стратегії національної скульптури: контемпорарну абстрактно-концептуальну редукцію; елліністично-орієнтовану скульптуру з приматом трансцендентальної естетики та українського кордоцентризму; кітч і натуралістичну гаптику. Однак вони вже не грають таку роль у модернізації пластичного мислення скульпторів, як це було у 1980–1990-х.^UThe dissertation is a comprehensive study of the national symposium practice at the turn of the twentieth and twenty-first centuries in its correlation with the evolution of world plastic art. Taking into account the active dynamics of Ukrainian symposia, the objective of the work is to establish the role of sculptural symposia in the process of forming the main trends in the evolution of contemporary Ukrainian sculpture, namely conceptual design objects and works focused on the artistic and figurative episteme; to determine the place and significance of the Ukrainian symposium movement in the context of world sculptural practice, particularly the international symposium movement, in the late twentieth and early twenty-first centuries. This topic requires further study in the Ukrainian and foreign art historical discourse, in particular in the context of the negative consequences of the commodification of cultural products under the influence of the neoliberal economy. The attribution and systematisation of the representative object base of the study revealed the fact of the complete loss or damage of some plein air sculptures. Their condition in the temporarily occupied territories of Ukraine remains unclear. It is noted that the symposium movement in Ukraine was facilitated by new urban planning and social conditions, as well as the gradual evolution and entry of plastic into public space. The founder of the Ukrainian symposium movement (1986) was the Kyiv sculptor Y. Synkevych.It has been found that the first (1986-1990s) stage of the national symposium movement was characterised by the historicism of the sculptors' artistic consciousness, caused by their search for a "Ukrainian style" and the intensification of the process of national self-identification in Ukrainian society. Certain artists of the 1960s and 1970s updated their plastic vocabulary by working in solid materials without intermediate models and by referring to the modernist tradition. On the other hand, some representatives of the younger generation, whose formation took place in the more democratic period of the second half of the 1980s, perceived the actualisation of national artistic codes in the postmodernist plane. The second stage (2000s) is characterised by a greater conceptualisation of symposium practice and its subordination to the strategies of public art and the art market. These narratives of globalisation were opposed by the concepts of individual symposia focused on ethno-national discourse and transcendental aesthetics.It is noted that the evolution of the international symposium movement reflects the transition from the autonomous artepistem of modernism to the conceptual and spatial perception of sculpture within the "expanded field" of postmodernism. Among the main global symposium trends are the unification and conceptualisation of the artistic language, designing and general commercialisation. It is proved that today the international symposium movement is not at the forefront of formal and stylistic innovations in the world sculptural practice. Nevertheless, its institutionalisation, dynamic spread around the world, as well as the promotion of sustainable urban development, proves the cultural and artistic relevance of the symposium phenomenon. Despite its specificity, the development of the Ukrainian plein air movement is in line with current processes in the international symposium movement and world sculptural practice.A comparative analysis of the paradigms of national symposia has demonstrated the prospects of private and hybrid symposium models, which look at current trends in the global cultural industry and give priority to contemporary art projects. However, the basis of the Ukrainian symposium movement, the municipal model, remains in demand. The national symposium practice can be defined as art in public space / public places, which has a significant socio-cultural potential and is able to contribute to the creation of safe and inclusive cities within the sustainable urbanism movement, which is crucial in the context of Ukraine's post-war recovery.A representative sample of landscape works by Ukrainian artists who are now active participants in the international symposium movement is introduced into scientific use. Their work is successfully integrated into the world art space, and their foreign plein air experience stimulates the renewal of their plastic language. Ukrainian symposia reflect four current stylistic strategies of national sculpture: contemporary abstract-conceptual reduction; Hellenistic-oriented sculpture with the primacy of transcendental aesthetics and Ukrainian cordocentrism; kitsch and naturalistic hapticism. However, they no longer play the same role in the modernisation of sculptors' plastic thinking as they did in the 1980s and 1990s.

Досліджено проблему муніципальної правотворчості в умовах децентралізації державної влади; здійснено системний аналіз наукових напрацювань, сформовано понятійний апарат дослідження зокрема, визначено поняття «муніципальна правотворчість», «партисипативна правотворчість» в умовах децентралізації як складові об’єкта наукового дослідження; окреслено методологічні засади муніципальної правотворчості та з’ясована її гносеологічна цінність; досліджена еволюція наукових поглядів та концептуальних підходів до розуміння муніципальної правотворчості, типових моделей місцевого самоврядування та прослідковано ґенезу становлення муніципальної правотворчості від стародавньої доби до сьогодення; визначено систему принципів муніципальної правотворчості, виявлено їхні характерні ознаки; розкрито інституційні та функціональні аспекти організаційно-правового механізму формування муніципальної правотворчості; визначено особливості нормативно-правових актів суб’єктів муніципальної правотворчості; приділено увагу особливостям реалізації муніципальної правотворчості у формах партисипативної демократії та запропоновані шляхи їх удосконалення; надано пропозиції щодо реалізації муніципальної правотворчості у формах партисипативної демократії, а також розроблено рекомендації задля забезпечення сталого розвитку та гідних умов життя, створення правових основ громадської єдності та ефективного управління, збереження та примноження досягнень і традицій громади; доведено переваги інтегральної національної концепції удосконалення правотворчої форми діяльності органів місцевого самоврядування (муніципальної правотворчості) як необхідної умови забезпечення прав людини та громадянина, формування відповідальної громадянської позиції, і як наслідок, належного суспільного правопорядку.^UThe problem of municipal law-making in conditions of decentralization of state power is studied; a systematic analysis of scientific developments was carried out, the conceptual apparatus of the study was formed, in particular, the concepts of «municipal law-making», «participatory law-making» in conditions of decentralization as components of the object of scientific research were defined; the methodological principles of municipal law-making are outlined and its epistemological value is clarified; the evolution of scientific views and conceptual approaches to the understanding of municipal law-making, typical models of local self-government, and the genesis of the formation of municipal law-making from ancient times to the present are traced; the system of principles of municipal law-making is defined, their characteristic features are revealed; the institutional and functional aspects of the organizational and legal mechanism of municipal law-making are revealed; the peculiarities of normative legal acts of municipal law-making subjects are determined; attention is paid to the peculiarities of the implementation of municipal law-making in the forms of participatory democracy and ways of their improvement are proposed; proposals were made regarding the implementation of municipal law-making in the forms of participatory democracy, as well as recommendations were developed for ensuring sustainable development and decent living conditions, creating legal foundations for public unity and effective management, preserving and multiplying the achievements and traditions of the community; the advantages of the integral national concept of improving the law-making form of activity of local self-government bodies (municipal law-making) as a necessary condition for ensuring human and citizen rights, forming a responsible citizen's position, and, as a result, proper social order, have been proven.