Розкрито зміст поняття права спільної сумісної власності фізичних осіб, розглянуто актуальні проблеми його реалізації та регулювання, визначено місце в системі права власності України. Наведено характеристику суб'єктів та об'єктів права спільної сумісної власності. Значну увагу приділено вивченню підстав його виникнення, які мають різний характер для кожного з суб'єктів сумісної власності. Запропоновано класифікацію суб'єктів права спільної сумісної власності фізичних осіб, до яких відносяться: подружжя, батьки та діти, члени особистого селянського господарства, приватизованої квартири, співвласники багатоквартирного об'єднання. Розглянуто проблеми здійснення права спільної сумісної власності його суб'єктами, які є різними для кожного з них. Висвітлено питання захисту права спільної сумісної власності фізичних осіб державними органами, зокрема судом, нотаріусом, органами внутрішніх справ. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює відносини між суб'єктами права спільної сумісної власності.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено правове регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Розглянуто еволюцію механізму правового регулювання даного нотаріального провадження у системі права України. Розкрито його правову природу, залежність суті нотаріального провадження щодо опротестування векселя від виду протесту, залежність значення протесту векселя як нотаріального акту від виду протесту. Визначено юридичні факти, які встановлює нотаріус під час розгляду нотаріальної справи щодо опротестування векселя та можливі джерела правової інформації для їх встановлення. Досліджено та систематизовано строки, які застосовує нотаріус у нотаріальному провадженні щодо опротестування векселя. Наведено класифікацію учасників нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Обгрунтовано пропозиції та рекомендації для вдосконалення законодавства у частині його правового регулювання.

  Скачати повний текст

Вивчено актуальні правові, теоретичні та практичні проблеми проведення кримінально-процесуальних дій з участю осіб, які виконують нотаріальні функції. Розглянуто випадки використання відомостей, що містять нотаріальну таємницю в кримінальному процесі й існуючі кримінально-процесуальні гарантії охорони даної таємниці. Доведено, що охорона нотаріальної таємниці вимагає особливого порядку проведення окремих процесуальних дій. Наведено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує проведення слідчих та інших кримінально-процесуальних дій, а також практики його застосування в разі участі в таких діях нотаріусів і інших осіб, уповноважених виконувати нотаріальні функції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано співвідношення нотаріальної процедури та форми. Досліджено елементи процедури, а також загальні правила вчинення нотаріальних дій. Розглянуто проблемні питання щодо теоретичного та практичного сприйняття нотаріальної процедури, а також її регламентації у законодавстві. Сформульовано структуру нотаріальної процедури, яка складається із трьох елементів: певної послідовності вчинення нотаріальних дій, загальних правил вчинення та правил вчинення окремих нотаріальних дій, правил фіксації вчинюваних нотаріусом нотаріальних дій. Запропоновано зміни щодо законодавства, які спрямовано на вдосконалення діяльності нотаріусів.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження механізму оформлення іпотечних договорів і ролі нотаріуса в ньому, особливостей та проблем нотаріального посвідчення договорів іпотеки. Визначено основні етапи становлення процедури оформлення договорів іпотеки, зроблено їх історико-правове оцінювання. З'ясовано форму іпотечного договору, визначено об'єкти, які можуть виступати предметом договору іпотеки. Розкрито суб'єктивні й об'єктивні умови нотаріального провадження посвідчення договору іпотеки. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення чинної процедури нотаріального посвідчення договорів іпотеки нотаріусами та рекомендації з метою напрацювання єдиної нотаріальної практики.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний науковий аналіз сучасних теоретичних і практичних правових проблем страхування професійної відповідальності (СПВ). Досліджено поняття професійної діяльності, виокремлено ознаки особи, яка її здійснює. Визначено поняття професійної відповідальності, умови її настання й види, виявлено критерії її відмежування від відповідальності суб'єкта підприємницької діяльності. Проведено порівняльний аналіз видів страхування взагалі, та страхування відповідальності, зокрема. Охарактеризовано договір СПВ. Досліджено питання застосування суброгації та регресу під час СПВ, проаналізовано особливості СПВ медичних працівників, аудиторів і нотаріусів. Доведено, що СПВ зазначених осіб має здійснюватися в обов'язковій формі. Значну увагу приділено аналізу сучасної судової практики щодо професійної відповідальності даних осіб. Розроблено пропозиції з удосконалення чинного законодавства України з питань СПВ.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й проаналізовано практику використання криміналістичних знань з метою забезпечення діяльності нотаріату, охарактеризовано її сучасний стан. Розкрито роль криміналістики як засобу правового регулювання суспільних відносин, зокрема, у сфері нотаріальної діяльності. Визначено зміст криміналістичної підготовки нотаріусів і розроблено рекомендації щодо її удосконалення у ВНЗ і системі підвищення кваліфікації. Визначено сутність та основні завдання криміналістичного забезпечення діяльності нотаріату. Охарактеризовано форми використання нотаріусом криміналістичних знань з метою визначення істинності документів як підстав для вчинення нотаріальних дій, криміналістичного оцінювання підпису особи як визначального факту, встановлення тотожності особи за ознаками зовнішності. Розроблено програму криміналістичної підготовки нотаріусів, наведено рекомендації щодо внесення змін до Закону України "Про нотаріат", спрямованих на удосконалення практики криміналістичного дослідження документів. Обгрунтовано доцільність використання даних габітоскопії у нотаріальній практиці. Викладено перелік криміналістичних знань, що найбільш істотно впливають на діяльність нотаріату.

  Скачати повний текст

На основі аналізу наукової літератури, національного законодавства та законодавства інших країн, міжнародно-правових актів, практики їх застосування висвітлено питання виникнення, становлення та розвитку нотаріату. Особливу увагу приділено розвитку нотаріату після здобуття Україною незалежності, коли збільшився цивільний оборот і почали формуватися ринкові відносини. Проаналізовано два типи нотаріату, на яких грунтується діяльність сучасного нотаріату - публічного (державного) та латинського (вільного). Доведено необхідність діяльності в Україні нотаріату лише латинського типу, як такого, що відповідає сучасним вимогам європейського законодавства; обгрунтовано пропозицію входження України до міжнародної спілки латинського нотаріату. Досліджено цивільно-правові проблеми регулювання відповідальності під час надання нотаріусами професійних послуг, страхування професійної відповідальності нотаріусів.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується процес формування, становлення, розвитку та регіональні особливості діяльності інституту нотаріату на Півдні України в 1866–1917 рр. Проаналізовано нотаріальну реформу 1866 р., яка привела до укомплектування штатів нотаріальних контор, створення нотаріальних архівів та упорядкування нотаріального діловодства. Досліджено структуру і штати нотаріальних контор, службові обов'язки молодших і старших нотаріусів.Показано роботу нотаріальних установ Одеського, Херсонського, Єлисаветградського, Катеринославського і Сімферопольського окружних судів, висвітлено організацію роботи, умови праці, рівень професійної підготовки нотаріусів, простежено їх повсякденну діяльність.^UThe thesis is devoted to the research of the process of formation, organization, development and regional peculiarities of the activities of the Notary Institute in the South of Ukraine in 1866–1917. The main processes related to the policy of the Government of the Russian Empire in the sphere of the notary as an important area of state, legal and public life are shown. The prerequisites for formation of notarial activity in the territory of Ukrainian provinces and the process of subordination of the Southern Ukraine's notary service to the general state judicial system of the Russian state are revealed. The factors influencing the formation of a notary in the region are highlighted. It was analyzed the notarial reform of 1866, which led to the staffing of the notarial offices, the creation of notarial archives and the organization of notarial proceedings. The essence and results of reform in the southern region of Ukraine are shown. It is pointed out the shortcomings of the reform and factors that demanded the modernization of the notarial legislation of the Russian Empire at the beginning of the twentieth century.

У першому розділі «Загальна характеристика здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» встановлено, що інститут нотаріату має дуалістичну правову природу, у межах якої органічно поєднуються публічноправові та приватноправові елементи. Встановлено, що правовий статус як державного, так і приватного нотаріуса в механізмі здійснення, охорони і захисту цивільних прав є однаковим. У роботі акцентовано увагу на виявленні та дослідженні особливостей здійснення, охорони та захисту суб'єктивних цивільних прав в порядку нотаріального процесу. Під здійсненням суб'єктивного права розуміється реалізація його носієм можливостей діяти на свій розсуд у межах належного йому права. Для здійснення такого права не існує жодних передумов, зокрема досягнення певного обсягу дієздатності. У дослідженні зроблено висновок, що в рамках нотаріальної процесуальної форми відбувається нотаріальне посвідчення правочинів та вчинення інших нотаріальних дій, які, виходячи з вимог чинного законодавства чи договору, є обов'язковим елементом офіційного визнання (оформлення) відповідних правовідносин. Здійснення суб'єктивних прав у випадках, якщо законодавством вимагається відповідне оформлення у нотаріальну процесуальну форму, відбувається виключно шляхом вчинення активних дій.Положеннями чинного законодавства виділено окремі нотаріальні дії, які спрямовані на надання охорони і захисту суб'єктивних прав учасників цивільних правовідносин. У другому розділі «Нотаріальні дії в механізмі здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» розглянуто окремі нотаріальні дії в контексті здійснення, охорони та захисту суб'єктивних цивільних прав. Обґрунтовано, що здійснення суб'єктивних прав у нотаріальному процесі відбувається, зокрема, при посвідченні правочинів (односторонніх та договорів), вчинення дій у межах здійснення особами прав із спадкових правовідносин, при видачі свідоцтв, які підтверджують окремі юридичні факти. Наприклад, зроблено висновок, що здійснення прав у рамках вчинення правочинів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, є єдиною легальною формою для здійснення такого права. При цьому законодавством визначено вичерпний перелік критеріїв визначення приналежності правочинів до таких, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Елементами здійснення спадкових прав є подання нотаріусу заяв щодо спадщини (про прийняття спадщини, про відмову від спадщини). У більшості випадків нотаріус бере участь в механізмі здійснення майнових прав особи, однак можливі випадки здійснення немайнових прав, зокрема у разі надання згоди на виїзд дитини за кордон, що здійснюється батьками (усиновлювачами) чи іншими уповноваженими особами. Вказане право може бути реалізоване виключно шляхом нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві відповідного змісту.Виходячи з розуміння поняття «охорона прав» як заходів, що здійснюються з метою запобігання порушення прав, зроблено висновок, що нотаріуси вчиняють окремі нотаріальні дії, спрямовані на усунення або реальне зменшення передумов для порушення суб'єктивних цивільних прав і таким чином здійснюють їх охорону. У дослідженні захист права розглядається як сукупність дій, які спрямовані на виправлення ситуації, пов'язаної із правопорушенням. Аргументовано, що нотаріальні дії захисного характеру належать до окремої самостійної юрисдикційної форми захисту суб'єктивних прав. Важливе місце у роботі посідає дослідження нових форм діяльності нотаріусів, які сприятимуть розвиткові цивільного обороту і захистові прав його учасників, на чому акцентовано увагу у третьому розділі «Нові функції нотаріуса в механізмі здійснення, охорони та захисту цивільних прав». Зокрема, обґрунтовано доцільність запровадження в Україні інституту нотаріальної медіації на умовах отримання нотаріусом офіційного статусу медіатора після проходження необхідного спеціального навчання і складання іспитів. На підставі аналізу доктринальних опрацювань та іноземного досвіду доведено доцільність уповноваження нотаріусів встановлювати окремі факти, які мають юридичне значення (встановлення родинних відносин, реєстрація народження, реєстрації і, в окремих випадках, розірвання шлюбу)Обґрунтовано доцільність надання нотаріусам повноваження щодо забезпечення доказів у випадках, якщо відповідні засоби доказування можуть бути втрачені, або є підстави вважати, що надання доказів може стати неможливим або ускладненим. У роботі зроблено висновок щодо необхідності впровадження в Україні комплексного електронного нотаріату (Е-нотаріат), який серед іншого передбачатиме функціонування автоматизованого робочого місця нотаріуса, електронного реєстру вчинення нотаріальних дій, електронного нотаріального архіву та повноцінну та узгоджену роботу з усіма необхідними для нотаріальної діяльності реєстрами.^UThe first section titled "General Characteristics of The Exercise And Protection of Subjective Civil Rights," researches the institution of a notary as a dualistic legal nature that consists of public and private law elements. It has been established that the legal status of both public and private notaries is the same.The thesis is focused on discovering the peculiarities of the implementation, protection, and defense of subjective civil rights in the notarial process. Emphasis is placed on the fact that the general direction of notarial activities should contribute to the stabilization of civil turnover and ensure the protection of the rights of participants of civil legal relations.The exercise of a subjective right is the realization of its holder's ability to act at his own discretion within the limits of his right. The research concludes that within the notarial procedural form there is a notarization of contracts and other notarial actions, which is a mandatory element of official recognition (registration) of the relevant legal relationship based on current legislation or the contract.The current legislation defines certain notarial actions aimed at protecting (e.g., notarial protection of the inherited property) and defending (e.g., defending rights by a notary by making a writ of execution) the subjective rights of participants in civil legal relations. At the same time, notaries perform other notarial actions to provide protection and defense of subjective civil rights.The second section titled "Notarial Actions In The Mechanism of Exercise And Protection of Subjective Civil Rights" discusses some notarial actions in the context of the exercise, protection, and defense of subjective civil rights. At the same time, the legislation defines an exhaustive list of criteria that determine the obligation for notarization of transactions. Also, the submission to the notary of applications for inheritance (acceptance of the inheritance, the waiver of inheritance) is a necessary element of the exercise of inheritance rights.Such notarial acts as the issuance of certificates (of the right to inheritance, certificate of ownership of a share in the joint property of the spouses in case of death of one of the spouses, certificate of acquisition of property by public auction, certificates of acquisition from public bidding (auctions) if public bidding (auctions) did not take place) are proposed to be considered as those committed in the context of the exercise of subjective rights by individuals and legal entities.The notary mostly participates in the mechanism of exercising property rights, although there are cases of exercising non-property rights.The concept of "protection of rights" is seen as measures taken to prevent violations of rights. Based on this fact, it is concluded that notaries perform certain notarial actions aimed at eliminating or reducing the preconditions for the violation of subjective civil rights and protect them this way.It has been established that the notarial actions of the protective kind include such actions as taking measures to protect hereditary property, imposing a ban on the alienation of real estate, acceptance for storage of documents, evidence of certain facts that have legal significance, the transmission of applications, if they do not contradict with the law and do not contain information that defames the honor and dignity of the public or other actions specified by law.The research defines the act of defense as a set of actions aimed at correcting the situation related to the offense. It is proved that notarial actions of a defensive nature are part of an independent jurisdictional form of defending subjective civil rights. The research of new forms of notarial activity that will promote the development of civil turnover and protection of the rights of its participants is an important part of the thesis. This topic is researched in the third section titled "New Functions of The Notary In The Mechanism of Exercise, Protection, and Defense of Civil Rights".The expediency of granting notaries the authority to provide evidence in cases where the relevant means of proof may be lost, or there is reason to believe that the provision of evidence may become impossible or difficult has been substantiated too.The research concludes on the need to introduce a comprehensive electronic notary (E-notary) in Ukraine, which will include the operation of an automated notary's workplace, electronic register of notarial acts, electronic notarial archive, and assure full and coordinated work with all necessary registers for notarial activities.

Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень та обґрунтованих наукових пропозицій, спрямованих на вдосконаленнянотаріальних процесуальних правовідносин, пов'язаних з посвідченням договорів про відчуження нерухомого майна, вдосконалення діючогонотаріального процесуального законодавства України, яке регламентує процедуру нотаріального посвідчення договорів щодо відчуження нерухомогомайна та підвищення ефективності його застосування нотаріусами.У роботі досліджено поняття та наведена матеріально-правова характеристика договорів про відчуження нерухомого майна. Обґрунтовананеобхідність виділення договору купівлі-продажу нерухомого майна в окремий вид договору. Зроблено висновок про те, що предметом договору провідчуження нерухомого майна може стати не тільки сам об'єкт, а й обмежене або обтяжене право власності на об'єкт, коли новий власник не вправі повноюмірою розпоряджатися нерухомістю, володіти та користуватися нею. Встановлено, що відсутність у законодавстві загального положення щодообов'язкового нотаріального посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна є недоліком законодавства. Доцільно передбачитинеобхідність обов'язкового нотаріального посвідчення не тих чи інших видів договорів про відчуження нерухомого майна у окремих нормах, а передбачитизагальну норму щодо обов'язкового нотаріального посвідчення усіх договорів про відчуження нерухомого майна.^UThe purpose of this dissertation is to develop theoretical provisions and substantiated scientific proposals aimed at improving notarial procedural relationsassociated with the certification of contracts on alienation of immovable property, to improve current notarial procedural legislation in Ukraine, which regulates theprocedure of certification of contracts on alienation of immovable property, as well as to increase effectiveness of the procedure of application of such legislation bynotaries.The paper investigates the concept and gives a substantive legal description of contracts on alienation of immovable property. The necessity to separate the contractof sale and purchase of immovable property into a separate type of contract is substantiated. It is concluded that not only the immovable property object itself canbecome the subject of immovable property alienation contract, but also a limited or burdened ownership right to immovable property in case when a new owner is notentitled to dispose of, possess and use the respective property. In the work, it is established that absence of a general provision in thelegislation regarding the obligatory notarization of contracts on alienation of immovable property is a significant deficiency in the legislation. It is advisable toprovide not for mandatory notarization of different types of contracts on alienation of immovable property objects in separate legislative norms, but rather to envisagea general rule for mandatory notarization of all contracts on alienation of immovable property.

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.Дисертація є першим у науці цивільного процесуального права України спеціальним комплексним дослідженням процесуального порядку розгляду справ про стягнення аліментів у цивільному судочинстві.На підставі аналізу теоретичних розробок досліджені проблемні питання визначення поняття та сутність аліментних зобов'язань. Удосконалено теоретичні положення щодо розмежування термінів «аліменти» та «утримання». Зроблено висновок, що вони є різними за своєю природою, але залежать один від одного. Термін «утримання» є ширшим за термін «аліменти». Це твердження аргументовано тим, що утримання здійснюється у добровільному порядку особами, які відповідно до сімейного законодавства зобов'язані утримувати, а у випадках не здійснення добровільного обов'язку щодо утримання застосовується стягнення аліментів у примусовому порядку за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.Здійснивши аналіз законодавства та існуючі наукові погляди науковців запропоновано удосконалення визначення таких понять як «аліменти» та «аліментні зобов'язання». Запропоновано розглядати «аліменти» як виплати щодо утримання дітей, одного з подружжя, інших членів сім'ї та родичів в грошовій і (або) в натуральній формі, що сплачуються відповідно до рішення суду або договору в примусовому порядку особою, яка відповідно до норм сімейного законодавства зобов'язана здійснювати таке утримання, а «аліментне зобов'язання» як правовідносини, що регулюються сімейним законодавствам України, згідно з яким одна сторона зобов'язана утримувати іншу сторону відповідно до умов та порядку, що визначені законодавством, а друга сторона має право вимагати виконання такого обов'язку. Доведено, що «аліментні зобов'язання» відносяться до сімейних правовідносин, оскільки регулюються СК України та відрізняюся від зобов'язань у цивільному праві, оскільки мають певні свої особливості, а саме: виникають тільки між суб'єктами сімейних правовідносин; виникають тільки з підстав, які визначені сімейним законодавством; носять особистий характер; не підлягають зворотному стягненню тощо.^UQualifying research paper as a manuscript. Thesis for PhD's degree in specialty 081 - Law. - National University «Odesa Law Academy», Odesa, 2021.In civil procedural law of Ukraine, the thesis is the first special complex research on the procedural order of consideration of alimony recovery cases in civil proceedings.On the analysis grounds of theoretical developments the problematic issues of defining the concept and essence of alimony obligations are investigated. Theoretical provisions on the distinction between the terms ‘alimony' and ‘allowance' are refined. It is concluded that they are inherently different but, at the same time, interdependent. The term ‘allowance' is broader than the term ‘alimony'; it is argued by the fact that allowance is granted voluntarily by persons who are, under family law, responsible for maintaining; in cases of non-voluntary obligation to maintain, the recovery of alimony is applied compulsorily by a court decision or by a notary's writ of execution.By analyzing the legislation and the existing scientific views the definition of such concepts as ‘alimony' and ‘alimony obligations' is refined. It is proposed to consider ‘alimony' as payments for the maintenance of children, one of the spouses, other family members and relatives in cash and (or) in kind, paid in accordance with a court decision or contract compulsorily by a person who, in accordance with the rules of family law, is obliged to carry out such maintenance; ‘alimony obligation' is considered as a legal relationship governed by family law of Ukraine under whichone party is obliged to maintain the other party in accordance with the terms and conditions prescribed by law, and the other party has the right to demand fulfillment of such duty. It is proved that ‘alimony obligations' refer to family legal relations as they are regulated by the Family Code of Ukraine and differ from obligations in civil law, because they have certain features, namely alimony obligations: arise only between the subjects of family relations; they only arise on the grounds specified by family law; they are personal in nature; they are not subject to retaliation, etc.

У першому розділі «Загальна характеристика корпоративних прав подружжя» аргументовано позицію, згідно з якою суб'єктивне корпоративне право за своєю внутрішньою сутністю зводиться до універсальної єдності немайнових та майнових прав учасника підприємницького товариства, які у всій свої сукупності виникають внаслідок майнової участі в статутному капіталі підприємницького товариства і реалізуються учасниками через сукупність правомочностей у спосіб, визначений законом та установчими документами. Крім того, корпоративні права, як об'єкт цивільного обороту, є самостійним об'єктом цивільних прав, що є персоніфікованим, неподільним, наповненим майновим змістом, економічною цінністю, може вільно відчужуватися та належить суб'єкту права у правовій формі, визначеній законом. При аналізі питання про первісне набуття корпоративних прав подружжя доведено, що внесення вкладів до статутного капіталу юридичної особи корпоративного типу за рахунок майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, має здійснюватися одним із подружжя в інтересах сім'ї за згодою іншого з подружжя, оскільки обоє з подружжя мають рівні права на їх спільне майно. Аргументовано, що вклад є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя до моменту державної реєстрації юридичної особи корпоративного типу, після чого вклад трансформується у корпоративну власність юридичної особи. У другому розділі «Здійснення корпоративних прав подружжя» розглянуто межі та способи здійснення корпоративних прав подружжя. Встановлено, що здійснюючи суб'єктивне корпоративне право, учасник юридичної особи корпоративного має вибір форм та способів реалізації корпоративних прав за допомогою різноманітних фактичних дій, що проявляється у безпосередній реалізації змісту суб'єктивного корпоративного права у порядку, визначеному нормою права. Доведено, що здійснення корпоративних прав подружжя шляхом реалізація фактичних дій щодо змісту суб'єктивного корпоративного права відбувається тільки одним із подружжя – учасником юридичної особи корпоративного типу, а інший з подружжя – не учасник – такого права не має. Межами здійснення суб'єктивного корпоративного права є загальні засади приватного права і акти законодавчого, локального та індивідуального регулювання, спрямовані на визначення способів здійснення корпоративних прав, що проявляються у вчиненні фактичних і юридичних дій чи бездіяльності учасника юридичної особи корпоративного типу.Досліджуючи питання про правовий режим акцій як об'єкта спільної сумісної власності подружжя визначено, що хоча акція є неподільною за змістом право спільної сумісної власності на акцію може виникати в обох з подружжя за умови, що реалізувати корпоративні права може тільки той з подружжя, щодо якого чоловік та жінка дійшли згоди, або їх спільний представник. Аналогічно, при поділі корпоративних прав, що випливають з акцій, необхідно враховувати характер правовідносин подружжя з акціонерним товариством. Щодо похідних способів відчуження корпоративних прав подружжя в інших організаційно-правових формах юридичних осіб корпоративного типу, то аргументовано, що при відчуженні корпоративних прав та при виході з юридичної особи одним із подружжя – учасником юридичної особи корпоративного типу згода на припинення корпоративних відносин між учасником і юридичною особою іншого з подружжя не потрібна.У третьому розділі «Захист корпоративних прав подружжя» встановлено, що подружжя має право на одному рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин використовувати як юрисдикційну, так і неюрисдикційну форму захисту корпоративних прав. Визначено, що нотаріальна форма захисту корпоративних прав подружжя проявляється у можливості звернення до нотаріуса про вчинення виконавчого напису у випадках, визначених шлюбним договором, рішенням загальних зборів учасників юридичної особи корпоративного типу та іншими документами, якщо інше прямо не заборонено законом. Обґрунтовано, що захист корпоративних прав здійснюється способами захисту, що визначені законом, локальними актами чи договором, вибір яких визначається з позицій належного та ефективного захисту з урахуванням змісту суб'єктивного корпоративного права та характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Доведено, що у разі порушення корпоративних прав та/або позбавлення правого статусу учасника юридичної особи корпоративного типу одного з подружжя – учасника юридичної особи ефективними речово-правовими способами захисту корпоративних прав є витребування корпоративних прав з чужого незаконного володіння та відновлення становища, що існувало до порушення, що реалізується через визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.^UThe first part General Characteristics of Corporate Rights of Spouses argues that the subjective corporate law in its internal essence is reduced to the universal unity of non-property and property rights of a participant in a business partnership. Such rights in their entirety arise from property participation in the company's share capital and are implemented by the participants through a set of powers in the manner prescribed by law and the constituent documents. In addition, corporate rights, as an object of civil turnover, is an independent object of civil rights, which is personalized, indivisible, full of property, economic value, can be freely alienated and belongs to the subject of law in the legal form prescribed by law. After analyzing the issue of initial acquisition of corporate rights of spouses, it is proved that contributions to the authorized capital of a corporate legal entity at the expense of property jointly owned by the spouses must be made by one spouse in the interests of the family with the consent of the other spouse. Both spouses have equal rights to their joint property. It is argued that the contribution is the object of the right of joint ownership of the spouses until the state registration of the legal entity of the corporate type. After that the contribution is transformed into the corporate property of the legal entity. The second part Exercise of Corporate Rights of Spouses discusses the limits and methods of exercising corporate rights of spouses. It is established that exercising subjective corporate law a participant of a corporate legal entity has a choice of forms and methods of exercising corporate rights through various factual actions. They are manifested in the direct implementation of the content of subjective corporate law in the manner prescribed by law. It is proved that the exercise of corporate rights of spouses through the implementation of actual actions on the content of subjective corporate law is only one of the spouses – a member of a legal entity of corporate type, and the other spouse (who is not a participant) does not have such a right. The limits of the exercise of subjective corporate law are the general principles of private law and acts of legislative, local and individual regulation, aimed at determining the ways of exercising corporate rights, manifested in actual and legal actions or inaction of a corporate legal entity.Examining the legal regime of shares as an object of joint ownership of spouses, it was determined that although the share is indivisible in content, the right of joint ownership of shares may arise in both spouses. Corporate rights can be exercised only by the agreed spouse, or their joint representative. Similarly, in the division of corporate rights for shares, it is necessary to take into account the nature of the legal relationship of the spouses with the joint stock company.Regarding derivative methods of alienation of corporate rights of spouses in other organizational and legal forms of legal entities of corporate type, it is substantiated that consent to terminate corporate relations between participant and legal person of the other spouse is not required when alienating corporate rights and leaving a legal entity by one of the spouses – a member of a legal entity of corporate type.The third part Protection of Corporate Rights of Spouses states that spouses have the right on an equal footing with other participants in civil relations to use both jurisdictional and non-jurisdictional form of protection of corporate rights. It is determined that the notarial form of protection of corporate rights of spouses is manifested in the possibility of applying to a notary for a writ of execution in cases specified in the marriage contract, decision of the general meeting of corporate legal entities and other documents, unless otherwise expressly prohibited by law. It is substantiated that the protection of corporate rights is carried out by means of protection determined by law, local acts or contract. The form of protection is determined from the standpoint of proper and effective protection taking into account the content of subjective corporate law and the nature of its violation, non-recognition or challenge. It is proved that in case of violation of corporate rights and / or deprivation of the legal status of a member of a legal entity of corporate type of one of the spouses – participant of a legal entity, effective property rights to protect corporate rights are, which is realized through the determination of the size of the authorized capital of the company and the size of the shares of the company's participants.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням цивільно-правового регулювання гарантій прав спадкоємців при спадкуванні за заповітом, під час якого виокремлено і встановлено особливості окремих наукових категорій та понять, а також розроблено і сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного цивільного законодавства України з метою підвищення гарантованості прав спадкоємців.Відзначено, що проблема захисту прав спадкоємців традиційно досліджується в цивільно-правовій науці, а проте теоретично і практично невирішеними залишаються багато питань. Усе більш очевидною стає потреба у дослідженні проблем гарантованості прав спадкоємців на, що вказує судова практика.За результатами дисертаційного дослідження запропоновано власне бачення поняття гарантій прав спадкоємців. У широкому розумінні гарантії прав спадкоємців це - встановлені державою і закріплені в нормативно-правових актах, засоби і прийоми, використовувані уповноваженими законодавством суб'єктами (нотаріусами, спадкодавцем, обов'язковими спадкоємцями), які забезпечують спадкоємцям правові можливості для реалізації їх прав у відповідності з принципами – свободи заповіту і охорони інтересів сім'ї. У вузькому розумінні гарантії прав спадкоємців – це система засобів, що встановлена державою і закріплена в нормативно-правових актах, яка покликана захистити права спадкоємців від їх незаконного порушення. Виділено ознаки гарантій прав: 1) державна природа гарантій; 2) нормативно-правова закріпленість гарантій; 3) універсальний та безперервний характер гарантій; 4) визначають рівень розвитку суспільного життя; 5) покликані охороняти і захищати права людини і громадянина, оскільки вони закріплюють засоби забезпечення законності та охорони правопорядку, інтересів особистості, суспільства та держави.^UThe dissertation is a complex scientific research of civil law regulation of guarantees of heirs' rights in inheritance by will, during which features of certain scientific categories and concepts are singled out and established, as well as proposals for improving national civil legislation of Ukraine in order to increase the guarantees of heirs' rights.It is noted that the problem of protection of the rights of heirs is traditionally studied in the civil law science, but theoretically and practically many issues remain unresolved. The need to study the problems of guaranteeing the rights of heirs, as indicated by case law, is becoming more and more obvious.According to the results of the dissertation research, the own vision of the concept of guarantees of the rights of heirs is offered. In a broad sense, guarantees of the rights of heirs mean established by the state and enshrined in regulations, tools and techniques used by legally authorized persons (notaries, testator, mandatory heirs), which provide heirs with legal opportunities to exercise their rights in accordance with the principles of freedom of will and protection of family interests. In the narrow sense, the guarantee of the rights of heirs is a system of means established by the state and enshrined in regulations, which is intended to protect the rights of heirs from illegal violation.The following features of guarantees of the rights of heirs have been singled out: 1) directed to a specific circle of subjects - heirs; 2) intended to protect and defend the rights of heirs; 3) enshrined in regulations, particularly in the Civil Code of Ukraine, the Law of Ukraine «On Notaries»; 4) are based on the principles of protection of family interests; 5) arise from legal facts

Актуальність дисертації полягає в тому, що новим Законом «Про ТОВ» змінюються підходи у правовому регулюванні статусу товариства та його учасників, здійснюється реформування системи корпоративного управління, запроваджуються нові поняття та інструменти (корпоративний договір, безвідклична довіреність з корпоративних прав, значні правочини, правочини із заінтересованістю, що прямо або опосередковано стосуються корпоративних прав та обов’язків учасника у такому товаристві). Новели законодавчого регулювання потребують ґрунтовного наукового осмислення щодо підстав набуття, здійснення та припинення корпоративних прав та обов’язків учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Автором запропоновано розглядати корпоративні права як сукупність самостійних суб’єктивних прав, що виникають з майнової та/або особистої участі в товаристві, види, зміст та особливості реалізації яких визначені законодавством, локальними актами товариства та корпоративними договорами у разі їх укладення учасником. Запропоновано механізм повідомлення учасників ТОВ про намір продати свою частку (частину частки) третій особі. Учасник ТОВ, що бажає відчужити частку, подає письмове повідомлення товариству. Товариство зобов’язане направити копію повідомлення всім іншим учасникам ТОВ протягом встановленого строку за рахунок того учасника ТОВ, який має намір відчужити частку. Запропоновано процедурні моменти механізму повідомлення визначати локальними актами товариства. Автор аргументує доцільність заборонити на законодавчому рівні уступку переважного права на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Висловлено пропозиції щодо закріплення обов’язку учасників ТОВ викупити частку (її частину) у разі їхньої незгоди на відчуження частки (її частини) іншим учасником ТОВ на запропонованих ним умовах. У разі невиконання такого обов’язку, учасник ТОВ повинен отримати можливість відчужити частку (її частину) будь-якій особі на власний розсуд. Доведено доцільність надання учаснику ТОВ, який частково вніс свій вклад у статутний капітал, право на отримання дивідендів пропорційно до внесеного вкладу. Автором доведено необхідність закріплення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку як правову підставу стягнення нарахованих та невиплачених дивідендів учаснику ТОВ. Удосконалені положення про спосіб внесення вкладів до статутного капіталу ТОВ. Автор встановив, що найбільш ефективним способом забезпечення належного виконання обов’язків сторонами корпоративного договору є неустойка, яка може носити виключно договірний характер. Автором удосконалені положення про застосування правових наслідків прострочення внесення вкладу учасником ТОВ та визнання нікчемним корпоративного договору. Обґрунтовано зміни до законодавчих актів щодо звернення стягнення на частку. З метою уникнення конфлікту інтересів запропоновано встановити у Законі «Про ТОВ» заборону представництва учасника ТОВ на загальних зборах посадовими особами такого товариства. Запропоновано визначення локальних актів як актів, що приймаються уповноваженими органами товариства або його засновниками/учасниками для досягнення визначеної мети діяльності та врегулювання відносин в товаристві із врахуванням інтересів учасників ТОВ та вимог законодавства. Автором доведено, що зловживання корпоративними правами учасниками ТОВ є різновидом зловживання суб’єктивним правом і може проявлятися не лише у активних діях, пов’язаних зі здійсненням такого права, але й у пасивній поведінці, тобто в утриманні від реалізації цього права.^UThe relevance of the dissertation lies in the fact that the new Law "On LLCs" changes approaches to the legal regulation of the status of the company and its members, reforms the corporate governance system, introduces new concepts and tools (corporate contract, irrevocable power of attorney on corporate rights, significant deeds, deeds with interests that directly or indirectly relate to the corporate rights and obligations of a participant in such a company). Novel legislative regulations require a thorough scientific understanding of the grounds for acquiring, exercising, and terminating corporate rights and obligations of members of a limited liability company. The author proposed to consider corporate rights as a set of independent subjective rights arising from property and/or personal participation in the company, the types, content and specifics of implementation of which are determined by legislation, local acts of the company and corporate contracts in case of their conclusion by the participant. A mechanism for notifying members of an LLC about the intention to sell their share (part of a share) to a third party is proposed. A member of an LLC wishing to dispose of a share shall submit a written notice to the company. The company is obliged to send a copy of the notification to all other members of the LLC within the prescribed period at the expense of the member of the LLC who intends to alienate the share. It is suggested that the procedural moments of the notification mechanism be determined by local acts of the company. The author argues for the expediency of prohibiting at the legislative level the assignment of the preferential right to purchase a share (part of a share) of another member of the company, which is sold to a third party. Proposals were made to establish the obligation of LLC participants to buy back a share (part thereof) in the event of their disagreement with the alienation of a share (part thereof) by another LLC participant on the terms proposed by him. In case of non-fulfillment of this obligation, the participant of the LLC must be given the opportunity to alienate the share (part of it) to any person at his own discretion. The expediency of granting the participant of the LLC, who partially contributed to the authorized capital, the right to receive dividends in proportion to the contributed contribution has been proven. The author proved the necessity of securing the executive inscription of the notary on the documents according to which debt collection is carried out in an undisputed manner as a legal basis for collection of accrued and unpaid dividends to the participant of the LLC.Improved regulations on the method of making contributions to the authorized capital of the LLC. The author established that the most effective way to ensure the proper performance of obligations by the parties to a corporate agreement is a penalty, which can be exclusively contractual in nature. The author improved the provisions on the application of the legal consequences of the late payment of the contribution by the participant of the LLC and the invalidation of the corporate agreement. The changes to the legislative acts regarding the foreclosure on the share are substantiated. In order to avoid a conflict of interests, it is proposed to establish in the Law "On LLCs" a ban on the representation of a member of an LLC at general meetings by officials of such a company. It is proposed to define local acts as acts adopted by the authorized bodies of the company or its founders/participants to achieve the defined goal of activity and regulation of relations in the company, taking into account the interests of the members of the LLC and the requirements of the law. The author proved that the abuse of corporate rights by members of an LLC is a type of abuse of a subjective right and can be manifested not only in active actions related to the exercise of such a right, but also in passive behavior, that is, in refraining from exercising this right.

У дисертації обґрунтовано, що як інтегрувальна форма упорядкування правовідносин між контрагентами, правочин є цивільно-правовим інструментом опосередкування взятих на себе сторонами зобов’язань за договором заради досягнення тієї мети, що детермінувала вступ цих суб’єктів у конкретні цивільно-правові відносини.Також аргументовано, що задля уникнення колапсу судової системи після завершення війни розгляд справ щодо конвалідації недійсних правочинів має бути віднесено до категорії справ окремого провадження і, за умови звернення всіх сторін договору до суду протягом шести місяців після скасування воєнного стану, їх може бути розглянуто в спрощеному (письмовому) порядку.У роботі обґрунтовано, що після і саме в результаті нотаріального посвідчення правочинів забезпечується новий рівень їх чинності – достовірність, що є водночас детермінантом правомірності задіяного механізму правового регулювання, безумовним підтвердженням дійсності юридичних фактів та запорукою стабільності цивільного обігу загалом.Окрім цього, установлено, що достовірність правочину, яка досягається після та в результаті нотаріального посвідчення, характеризується трьома верифікаційними критеріями: 1) особистісним, що полягає в належній фіксації нотаріусом дійсних намірів сторін правочину та роз’ясненні їм прав та юридичних наслідків таких дій; 2) державницьким, сутність якого виражається в офіційному нотаріальному контролі за відповідністю посвідчуваних угод до вимог чинного законодавства; 3) авторизаційним, який саме через виконувані нотаріатом посвідчувальні функції містить ідентифікаційний складник щодо учасників конкретного правочину.Водночас сформульовано авторську класифікацію правових наслідків недотримання сторонами правочину вимог щодо його нотаріального посвідчення, а саме: 1) загальні правові наслідки, 2) додаткові правові наслідки, що, у свою чергу, поділяються на підвиди: а) обмежувальні правові наслідки (це, зокрема, такі процесуально-правові наслідки, як неможливість посилатися на покази свідків у судовому провадженні), б) обтяжувальні правові наслідки (за яких на сторони покладаються додаткові, наприклад фіскальні, санкції).Водночас було вдосконалено розуміння того, що оскільки визнання недійсним окремої частини правочину не призводить до недійсності всього правочину, то й конвалідація частини недійсного правочину не призводить до дійсності всього правочину.Було напрацьовано авторську періодизацію становлення та розвитку інституту нотаріального посвідчення правочинів, у межах якої виокремлено: а) початковий період (з 12 ст. до 16 ст.); б) фундаційний період (із 16 ст. до 1917 р.); в) рестрикційний період (з 1917 р. до 1963 р.); г) облігаторний період (з 1963 р. – дотепер). Сформульовано висновок про особливий підхід законодавця до визначення цивільно-правових наслідків щодо виявлених недоліків змісту чи форми заповітів як односторонніх правочинів, а саме: 1) конвалідація непосвідчених нотаріально заповітів неможлива (особливо з огляду на ч. 2 ст. 220 ЦК України), оскільки це суперечить самій природі й сутності заповітів як односторонніх правочинів, проте за аналогією у виняткових випадках може бути здійснена згідно з ч. 2 ст. 219 ЦК України; 2) загальні цивільно-правові наслідки недотримання нотаріальної форми правочинів до заповітів застосовуються з окремими винятками і не завжди обумовлюються недійсністю останніх; 3) окремі цивільно-правові наслідки невідповідності заповіту за формою чи змістом вимогам законодавства не притаманні іншим видам правочинів, нотаріальне посвідчення яких не відбулося всупереч вимогам законодавства;Дістало подальшого розвитку визначення поняття «шлюбний договір» як цивільно-правового інструмента сімейно-правового регулювання майнових відносин між подружжям (у тому числі колишнім), що є особливим різновидом цивільно-правових угод безоплатного типу, призначеним для установлення режиму спільної сумісної, спільної часткової та/чи приватної власності щодо як належного подружжю майна до укладення шлюбу, так і набутого ними згодом за час спільного проживання однією сім’єю.Конкретизовано умовиводи щодо недоцільності запровадження в юридичному глосарії фразеологічного звороту «місце розташування» щодо визначення місця знаходження особи чи її майна (його частини) в контексті нотаріального посвідчення правочину.^UThe dissertation substantiates that the circumstances arising from the content of notarized transactions by virtue of their separate authenticity should be included among the facts that do not require proof in court proceedings.It is also argued that in order to avoid the collapse of the judiciary after the war, the validation of invalid transactions should be considered a separate case and - subject to all parties to the court within six months after the lifting of martial law - can be considered in a simplified (in writing).The paper substantiates that after and as a result of notarization of transactions a new level of their validity is provided - authenticity, which is also a determinant of the legitimacy of the mechanism of legal regulation, unconditional confirmation of legal facts and a guarantee of stability of civil circulation in general.In addition, it was found that the authenticity of the transaction, which is achieved after and as a result of notarization, is characterized by three verification criteria: 1) individualistic, which consists in the proper recording by the notary of the real intentions of the parties to the transaction and explaining to them the rights and legal consequences of such actions; 2) paternalistic, the essence of which is expressed in the official notarial control over the compliance of certified agreements with the requirements of applicable law; 3) authorizational, which by virtue of the notarial functions performed by the notary, includes an identification component for the participants in a particular transaction.Along with this, the understanding was improved that since the invalidation of a separate part of the transaction does not invalidate the entire transaction, the convalidation of part of the invalid transaction does not lead to the validity of the entire transaction.The author's periodization of the formation and development of the institute of notarization of deeds was developed, within which the following were identified: a) inseptic period (from the times of Kievan Rus to the 16th century); b) the foundation period (from the 16th century to 1917); c) the restriction period (from 1917 to 1963); d) the obligatory period (1963 - present). The conclusion about the special approach of the legislator to definition of civil-law consequences concerning the revealed shortcomings of the maintenance or the form of wills as unilateral transactions is formulated, namely: 1) convalidation of uncertified notarized wills is impossible (especially by virtue of Part 2 of Article 220 of the Civil Code of Ukraine), as it contradicts the very nature and essence of wills as unilateral transactions, but by analogy in exceptional cases may be carried out under Part 2 of Art. 219 of the Civil Code of Ukraine; 2) general civil consequences of non-compliance with the notarial form of transactions to wills are applied with some exceptions and are not always due to the invalidity of contracts; 3) certain civil law consequences of non-compliance of the will in form or content with the requirements of the law are not inherent in other types of transactions, notarization of which did not occur contrary to the requirements of the law.The definition of "marriage contract" as a civil law instrument of family law regulation of property relations between spouses (including ex-spouses), which is a special kind of civil law agreements of free type, designed to establish a joint partial ownership and / or joint shared ownership, and / or private property in respect of both the property belonging to the spouses before the marriage and the property acquired by them later during the joint residence with one family. The conclusions about the inexpediency of introducing the phraseological term "location" in the legal glossary to determine the location of a person or his property (its part) in the context of notarization of the transaction are specified.

Дисертація є однією з комплексних наукових праць, в якій на монографічному рівні досліджено правове регулювання юридичної відповідальності приватного нотаріуса за адміністративним законодавством України, а також вироблено науково обґрунтовані пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.У межах розробки об’єкта і предмета дослідження з’ясовано, що під юридичною відповідальністю приватних нотаріусів на сучасному етапі слід розуміти сукупність передбачених законом правових примусових обмежень, поєднаних із закріпленими у нормах різних галузей права (кримінального, адміністративного, цивільного) обов’язками даної категорії суб’єктів права зазнати втрат чи обмежень особистого, організаційно-професійного і майнового характеру за вчинення ними правопорушень, пов’язаних з реалізацією ними незалежної приватної нотаріальної діяльності та/чи деякими суміжними з нею видами делегованих державою публічних послуг (державна реєстрація, медіація) чи зобов’язань (первинний фінансовий моніторинг). Юридична відповідальність приватного нотаріуса включає кримінальну, адміністративну, професійну та цивільну відповідальності.Встановлено, що особливість юридичної відповідальності приватного нотаріуса проявляється в тому, що сфера його професійної діяльності та наявні види юридичної відповідальності не можуть бути реалізовані у звичний для інших фізичних/посадових осіб спосіб, на підставі чого стверджується, що у відношенні приватного нотаріуса можуть застосовуватися спеціальні адміністративно-правові заходи професійної відповідальності за порушення етичних норм професійної діяльності, неналежне виконання професійних обов’язків тощо.З урахуванням наведеного у роботі вперше обґрунтовано існування окремого прояву юридичної відповідальності приватного нотаріусу –професійної відповідальності, під якою пропонується розуміти здатність цих осіб звітувати за результати своєї професійної діяльності, одержувати на підставі такої звітності позитивні чи негативні оцінки своєї професійної діяльності та зазнавати, на підставі адміністративно-правових норм, заходів державного примусу, у тому числі у вигляді обмеження доступу до професії.Удосконалено розуміння адміністративно-правового статусу приватного нотаріуса, де специфіка адміністративної деліктоздатності останнього візуалізується через синергію його дуалістичної (публічно-приватної) природи та особливого зв’язку з державою. Констатовано, що адміністративно-правовий статус приватного нотаріуса становить сукупність підстав і спеціального порядку виникнення та реалізації адміністративної правосуб’єктності даною категорією осіб, а також закріплений у нормах адміністративного права взаємозв’язок приватних нотаріусів з державою, який сприяє захисту законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб при наданні їм нотаріальних та інших, делегованих державою публічних послуг, визначає підстави контрольних заходів, юридичної відповідальності нотаріусів у разі вчинення ними правопорушень.Здобуло подальшого розвитку розуміння поняття адміністративної відповідальності приватного нотаріуса, за авторським визначенням – це один із видів юридичної відповідальності, який втілює негативну реакцію з боку уповноважених суб’єктів держави на окреслені в законі правопорушення у сфері професійної діяльності нотаріуса, а також запобігання корупції у даній сфері, і полягає у застосуванні (із дотриманням встановленої процедури) до винних осіб передбачених законом санкцій (адміністративних стягнень чи інших адміністративно-правових заходів впливу). Адміністративна відповідальність приватного нотаріуса є гарантією і засобом забезпечення публічних і приватних інтересів під час вчинення ним нотаріальних дій та реалізації інших, передбачених законодавством делегованих державою публічних послуг/зобов’язань.Запропоновано уніфікувати адміністративну відповідальність за правопорушення у різних сферах державної реєстрації, шляхом запровадження однієї статті, норми якої б встановлювали єдиний підхід до окреслення складів адміністративних правопорушень у всіх сферах реєстраційної діяльності. Розроблено типову модель такої статті.На підставі аналізу норм права та адміністративної практики констатовано, що адміністративна відповідальність приватного нотаріуса у сфері фінансового моніторингу на сучасному етапі в нашій державі характеризується наявністю дуалізму підходів у застосуванні передбачених законодавством заходів реагування: адміністративних стягнень (передбаченихКУпАП) та заходів впливу (передбачених статтею 32 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»), які реалізуються за окремими видами адміністративних проваджень.^UThe dissertation is one of the complex scientific works, in which the legal regulation of the legal responsibility of a private notary under the administrative legislation of Ukraine was investigated at the monographic level, and scientifically based proposals were made regarding the improvement of the current legislation in this area.Within the framework of the development of the object and the subject of the study, it was found that the legal responsibility of private notaries at the current stage should be understood as a set of legal coercive restrictions provided by the law, combined with the obligations of this person established in the norms of various branches of law (criminal, administrative, civil) categories of subjects have the right to suffer losses or restrictions of a personal, organizational, professional and property nature due to their committing offenses related to their implementation of independent private notarial activity and/or some related types of public services delegated by the state (state registration, mediation) or obligations (primary financial monitoring).It has been established that the peculiarity of the legal responsibility of a private notary is manifested in the fact that the scope of his professional activity and the available types of legal responsibility cannot be implemented in the usual way for other individuals/officials, on the basis of which it is claimed that special administrative measures can be applied in relation to a private notary - legal measures of professional responsibility for violation of ethical standards of professional activity, improper performance of professional duties, etc.Taking into account the above, the existence of a separate manifestation of the legal responsibility of a private notary is substantiated for the first time - professional responsibility, under which it is proposed to understand the ability of these persons to report on the results of their professional activity, to receive positive or negative evaluations of their professional activity on the basis of such reporting, and to undergo, on the basis of administrative - legal norms, measures of state coercion, including in the form of restricting access to the profession.The understanding of the administrative-legal status of a private notary has been improved, where the specificity of the latter's administrative tort capacity is visualized through the synergy of its dualistic (public-private) nature and special connection with the state. It was established that the administrative-legal status of a private notary is a set of grounds and a special procedure for the emergence and implementation of administrative legal personality by this category of persons, as well as the relationship between private notaries and the state established in the norms of administrative law, which contributes to the protection of the legal rights and interests of individuals and of legal entities when providing them with notarial and other public services delegated by the state, determines the grounds of control measures, legal liability of notaries in case they commit offenses.The understanding of the concept of administrative responsibility of a private notary has been further developed, according to the author's definition, it is one of the types of legal responsibility, which embodies a negative reaction on the part of the authorized subjects of the state to the offenses outlined in the law in the field of professional activity of the notary, as well as the prevention of corruption in this field , and consists in the application (in compliance with the established procedure) of the sanctions provided for by law (administrative fines or other administrative and legal measures of influence) to guilty persons. The administrative responsibility of a private notary is a guarantee and a means of ensuring public and private interests during the performance of notarial acts and the implementation of other public services/obligations delegated by the state provided for by the law.Unified administrative responsibility for offenses in various areas of state registration is proposed by introducing a single article, the norms of which would establish a unified approach to delineating the composition of administrative offenses in all areas of registration activity. A typical model of such an article has been developed.Based on the analysis of legal norms and administrative practice, it was established that the administrative responsibility of a private notary in the field of financial monitoring at the current stage in our country is characterized by the presence of a duality of approaches in the application of response measures provided for by law: administrative sanctions (provided by the Code of Administrative Offenses of Ukraine) and influence measures