Уперше комплексно досліджено на значному фактичному матеріалі кількісні показники русла брижових артерій товстої кишки (РБАТК), які можна використовувати як морфометричний еталон норми. Встановлено, що РБАТК є псевдофрактальною структурою, яка включає три морфологічні відділи: циклічний, проміжний і деревоподібний. Кожен з відділів складається з артеріальних сегментів або з розгалужень (дихотомій і трихотомій). Дихотомії складають 98 - 100 % від загальної кількості розгалужень. Встановлено структурно-різнорідні типи дихотомій. Проаналізовано наявність (або відсутність) зв'язку статі, вікової групи, виду брижової артерії, відділу та форми, типу цикла, рівня розподілу із морфометричними показниками відповідно до існуючих концептуальних моделей будови артеріального русла. Встановлено значення кількісних показників, які можна використовувати в якості морфометричного еталона норми РБАТК людини.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне дослідження кількісних показників внутрішньоорганного артеріального русла серця людини та запропоновано їх варіанти, які можна використовувати як структурні критерії норми. За допомогою статистичного аналізу та математичного моделювання підтверджено морфофункціональну неоднорідність різних ділянок внутрішньоорганного артеріального русла серця людини. Запропоновано нові морфофункціональні принципи оптимальності різних ділянок внутрішньоорганного артеріального русла серця людини. Доведено, що русло повинно забезпечувати не лише мінімальні витрати біологічного матеріалу та мінімальну роботу, необхідну для просування крові, але й забезпечувати кров'ю максимально можливу за площею ділянку серцевої стінки. Обгрунтовано, що русло повинно забезпечувати максимальну тривалість експозиції крові й артеріальної стінки. З використанням генетичного алгоритму проведено селекцію оптимальних, відповідно до запропонованих принципів, кількісних показників внутрішньоорганного артеріального русла серця, які можна використовувати як структурні критерії норми. На базі математичної моделі створено комп'ютерну програму, що дозволяє генерувати фізичну модель внутрішньоорганного артеріального русла серця людини за умов норми, одержувати її візуальні зображення, імітувати внутрішньоартеріальну гемодинаміку.

  Скачати повний текст

Доведено, що на етапах постнатального онтогенезу має місце анатомічна мінливість форми та положення воріт нирки, що залежить від комплексу факторів (соматометричних, органометричних, віку, статі) та може бути виявлена з застосуванням способу визначення морфофункціональної асиметрії воріт нирки людини. З'ясовано, що форма та положення воріт нирки визначається віком, статтю, соматотипом, органометричними показниками нирки. Органометричні показники нирки у поєднанні з індикаторами її воріт відображають етапи постнатального онтогенезу людини, що може бути використано для вирішення специфічних задач секційної морфометрії. Обгрунтовано й застосовано спосіб побудови онтогенетичних морфохронограм воріт нирки, який дозволяє у стислому й інформативному вигляді відобразити їх достовірні зміни з урахуванням віку та статі, а також топографію судинних елементів нервово-судинного пучка у площині воріт. Досліджено системний взаємозв'язок між сомато-, органометричними показниками та морфометричними індикаторами воріт нирки людини, визначено комплекс сомато-, органометричних і морфометричних факторів, які впливають на індивідуальну анатомічну мінливість форми та положення воріт нирки на етапах постнатального онтогенезу людини. Створено інтегральну модель їх морфогенезу та вивчено закономірності їх анатомічного гістерезису у постнатальному онтогенезі людини.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено особливості будови серцевих камер, магістральних судин основи серця у нормі та з відкритим передсердно-шлуночковим каналом у дітей на етапах постанатального онтогенезу з урахуванням анатомії вінцевих артерій і венозного русла органа. Описано особливості вікових пертворень геометрії порожнин передсердь і шлуночків, порушення взаємовідносин між камерами з затримкою росту анатомічних структур. Виявлено характер змін трабекулярного відділу шлуночків. Проведено анатомо-ехокардіографічне зіставлення для ідентифікації анатомічних структур на сканограмах серця дітей. Визначено форми кровопостачання серця в нормі та з пороком, типи розгалуження вінцевих артерій, особливості зон дренування серцевих вен з характером зміни вінцевого синуса. Одержано нові відомості про будову стінок серцевих камер з урахуванням їх кровопостачання у разі поєднання відкритого передсердно-шлуночкового каналу з пороками конотрункусу (атрезією та стенозом устя легенового стовбура, загальним артеріальним стовбуром, транспозицією магістральних судин, відходженням аорти та легеневого стовбура від правого шлуночка).

  Скачати повний текст

Встановлено топографо-анатомічні особливості венозних лозоподібних сплетень та яєчкових вен у ранньому періоді онтогенезу людини. На підставі застосування сучасних методів морфологічного дослідження проведено комплексне вивчення анатомії лозоподібних венозних сплетень і яєчкових вен і динаміки змін їх топографії у перинатальному періоді онтогенезу людини. Уточнено, деталізовано та систематизовано одержані дані щодо топографо-анатомічних особливостей венозної системи яєчка й її зв'язків з венами суміжних органів і структур. Розвинено вчення про перинатальну анатомію, просторово-часову динаміку становлення топографії й особливості синтопії яєчкових вен і лозоподібного венозного сплетення. Вивчено мінливість яєчкових вен у ранньому періоді онтогенезу, встановлено її залежність від соматотипу та кутів впадання яєчкових вен у нижню порожнисту (справа) та ліву ниркову (зліва). Визначено критичні періоди розвитку судинного русла яєчка. Вперше здійснено детальні графічні реконструкції судин яєчка та сім'яного канатика різних періодів перинатального розвитку людини, які поглиблюють сучасні уявлення про їх просторово-часову організацію.

  Скачати повний текст

Містяться дослідження ниркових чашок з урахуванням прижиттєвих чинників, що можуть бути визначені за життя людини: віку, статі. Вперше отримано морфометричну класифікацію ниркових чашок людини зрілого та похилого віку, удосконалено модель чашково-мискового комплексу шляхом створення об'ємної морфограми ниркових чашок з урахуванням їхньої питомої ваги (у відсотку до загального об'єму всіх ниркових чашок) та віку людини (інтегральні значення по МОЗ). Отримала подальший розвиток морфофункціональна характеристика верхнього відділу екстраренальних сечових шляхів з позиції статево-вікової й індивідуальної анатомічної змінюваності.

  Скачати повний текст

Визначено особливості розвитку компонентів сигморектального сегмента у плодовому та ранньому неонатальному періодах онтогенезу, залежність топографоанатомічних взаємозв'язків між компонентами сигморектального сегмента як передумови виникнення природжених вад. Розглянуто типові анатомічні ознаки сигморектального сегмента в перинатальному періоді, варіантів його проекції стосовно серединної площини, гістоструктурної організації та хронологічної послідовності його топографоанатомічних взаємовідношень із суміжними органами та структурами живота у динаміці перинатального періоду. Типовими макроскопічними ознаками сигморектального сегмента в перинатальному періоді є наявність звуження кишкової трубки в місці переходу сигмоподібної ободової кишки у пряму; відсутність випинів і жирових привісків у межах сигморектального сегмента; зміна стрічок сигмоподібної ободової кишки на суцільний поздовжній м'язовий шар прямої кишки; переважання діаметрів очеревинного відділу прямої кишки та дистального відділу сигмоподібної ободової кишки над діаметром сигморектального переходу; наявність поперечної півкільцевої складки слизової оболонки. У динаміці перинатального періоду відбувається зміна кута між поздовжніми осями дистального відділу сигмоподібної ободової кишки та очеревинного відділу прямої кишки від тупого до гострого.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано ефективність впровадження стандартів системи інфекційного контролю та розроблено практичні підходи щодо запобігання внутрішньолікарняним інфекціям (ВЛІ) у відділенні недоношених новонароджених дітей (ВННД). Вперше з використанням елементів системи інфекційного контролю (даних епідеміологічного аналізу та мікробіологічного моніторингу) проведено комплексне дослідження епідемічної ситуації у ВННД, зокрема, визначено дійсний рівень і динаміку захворюваності на гнійно-запальні захворювання в цілому та на ВЛІ зокрема, виявлено домінуючі види умовно-патогенних мікроорганізмів, які колонізували дітей у ВННД, а також пологових будинках і відділеннях інтенсивної терапії міста Суми. Встановлено, що у сучасний період знизився показник захворюваності недоношених новонароджених на локальні форми гнійно-запальних захворювань (омфаліт, кон'юктивіт, піодермія) та зріс рівень захворюваності на системні та генералізовані форми (брохопневмонія, менінгіт, некротичний ентероколіт). Вперше з використанням стандартних визначень випадку кожної нозологічної форми інфекції встановлено фоновий рівень захворюваності на ВЛІ у ВННД. Виявлено, що мікробний пейзаж цього відділення визначається переважно мікроорганізмами, які колонізували новонароджених у пологових будинках і відділеннях інтенсивної терапії. Доведено, що у ВННД відбувається патологічна колонізація новонароджених госпітальними штамами умовно-патогенних мікроорганізмів, які мали високий рівень і множинний характер стійкості до антибіотиків. Визначено корелятивний зв'язок різних ендо- й екзогенних факторів ризику з розвитком конкретних нозологічних форм інфекції. На підставі даних епідеміологічного та мікробіологічного моніторингу розроблено профілактичні й епідемічні заходи, впровадження яких дозволить знизити рівень захворюваності недоношених новонароджених дітей на ВЛІ у 2,6 раза.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності профілактики та лікування гіпербілірубінемії у доношених немовлят у неонатальному періоді. Проаналізовано результати обстеження дітей та показано, що патологічна жовтяниця часто діагностується на тлі внутрішньоутробного інфікування плода вірусами сімейства Herpesviridae. Доведено, що основним патогенетичним аспектом розвитку жовтяниці у немовлят є затримка дозрівання функціональної активності печінки, виражений гепатодепресивний і холестатичний синдроми, а також наявність дискінетичних порушень у шлунково-кишковому тракті з підвищенням ентерогепатичної циркуляції білірубіну. Патогенетично обгрунтовано включення до комплексу терапії ентеросгелю у сполученні з жовчогінними препаратами та пробіотиками, що сприяє швидкому усуненню гіпербілірубінемії, дозволяє скоротити обсяг інфузійної терапії та перебування дітей у відділенні патології новонароджених.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено розробці нових діагностичних і прогностичних критеріїв оцінки стану захворювання на різних етапах розвитку дитячого церебрального паралічу (ДЦП). Визначено, що важливою патогенетичною ланкою ДЦП є порушення просторово-топографічної організації тіла людини внаслідок дисфункції м'язово-тонічного балансу опорно-рухового апарата, а також запізніла і патологічна вертикалізація організму. За допомогою МР-томографічних досліджень доведено, що клініка ДЦП може бути зумовлена порушенням будь-якої структури головного мозку, а у недоношених хворих дітей найчастішою причиною ДЦП є перивентрикулярна лейкомаляція.

  Скачати повний текст

Захищається робота, утримуюча дослідження блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат з урахуванням впливу прижиттєво визначених факторів: вік, стать, довжина міжспайкової лінії мозку, анатомічна дисиметрія, форма черепа. Встановлено: координатні значення центральної частини блідої кулі виявляються стабільними, що дозволяє їх рекомендувати для практичного використання у стереотаксичній нейрохірургії при оперативних втручаннях на вивчаємій структурі, на морфометричні параметри блідої кулі виявляє достовірний вплив довжина міжспайкової лінії, вік, анатомічна дисиметрія; форма черепа і стать певного впливу на досліджуємі параметри блідої кулі не чинить. Здійснено упроваджування результатів дослідження у практичну діяльність.

  Скачати повний текст

Встановлено, що розміри й об'єм надпід'язикових і підпід'язикових м'язів людини залежать від форми нижньої щелепи та шиї. В іннервації вивчених м'язів спостережено індивідуальну мінливість у топографії кількості нервових гілок, що підходять до м'язів. Установлено постійні та додаткові джерела їх іннервації. Між нервами м'язів правого та лівого боку виявлено міжм'язові нервові зв'язки. Для кожного з нервів визначено особливості розгалуження внутрішньом'язових нервів та зони їх найбільшої концентрації. З'ясовано, що внутрішньостовбурова будова нервів над- і під'язикових м'язів однотипна, а будова нервів щелепно-під'язикового та грудинно-під'язикового м'язів, які є багатопучковими, відрізняється від нервів інших м'язів, що мають малопучкову будову. Статистичний аналіз мієлоархітектоніки показав кількісні розбіжності в складі мієлонового компонента кожного з вивчених нервів, а інформаційний - однотипність їх будови, як каналів зв'язку.

  Скачати повний текст

Вивчено структурну організацію поза- та внутрішньоорганних нервів дванадцятипалої кишки. Під час дослідження використано макромікроскопічні, гістологічні, морфометричні методи та метод трансмісивної електронної мікроскопії. За характером гілкування артерій виділено дві форми у топографії підшлунково-дванадцятипалих сплетінь: концентровану та розсипну. Для розсипної форми визначено два варіанти розподілу паравазальних нервів: краніально-розсипний і каудально-розсипний. На підставі аналізу структурної організації паравазальних нервів дванадцятипалої кишки встановлено, що основну масу нервових волокон для різних вікових груп складають безмієлінові нервові провідники. Мієлінові волокна виявляються в значно більших нервах адвенціального сплетіння. У новонароджених та дітей загальна кількість мієлінових провідників збільшується, у нервах визначаються волокна середнього та великого діаметра. Встановлено, що під впливом лазерного опромінювання відбуваються зміни у нервах дванадцятипалої кишки щурів.

  Скачати повний текст

Уперше за допомогою комплексу класичних і сучасних мрфологічних методів дослідження вивчено морфогенез структурної організації поза- та внутрішньоорганних нервів шлунка людини на їх різних рівнях з урахуванням макромікроскопічної будови, гістотопографії, мієлоархітектоніки та особливостей взаємовідношень з іншими структурами стінки шлунка на етапах онтогенезу. Уперше визначено морфогенетичні особливості просторової організації мікроциркуляторного русла м'язового шару шлунка та формоутворення пошарових інтрамуральних нервових сплетень. Уперше одержано результати про становлення мієлоархітектоніки шлункових нервів блукаючих стовбурів та паравазальних нервів артерій шлунка в різних його частинах залежно від віку. Суттєво доповнено органометричну характеристику шлунка людини та його анатомічну мінливість з урахуванням форми, положення шлунка та деяких інших органометричних показників. На підставі одержаних результатів створено оригінальні анатомічні схеми та рисунки досліджених нервів і судин, які можуть бути використані у практиці абдомінальної хірургії з метою розробки нових, більш раціональних оперативних втручань на шлунку.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему анатомічних і гістологічних особливостей серця людини у випадку повної транспозиції магістральних судин і супутніх пороків, які утворюють сполучення. За допомогою сучасних морфологічних методів досліджено анатомічні особливості будови серця у разі повної транспозиції магістральних судин у пацієнтів різного віку, динаміку змін анатомічної будови стінок порожнин серця та гістологічних змін міокарда. Повна транспозиція магістральних судин у життєздатних дітей поєднується з іншими пороками серця з такою частотою (від загального числа спостережень): відкритий овальний отвір - 61,2 %; дефект міжпередсердної перегородки - 23,9 %; відкрита артеріальна протока - 23,9 %; дефект міжшлуночкової перегородки - 44,8 %; аномалії розвитку магістральних судин - 14,9 %; аномалії розвитку клапанів серця - 9 %. Анатомія серця у разі повної транспозиції магістральних судин визначається формою пороку. Виразність і поширеність гістологічних змін у міокарді (ушкодження кардіоміоцитів і кардіосклероз) залежать від наявності співусть та віку дитини, а співвідношення компенсаторно-пристосувальних та альтернативних процесів у міокарді визначає перебіг пороку та є провідним чинником у розвитку декомпенсації серця.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання визначення патогенезу виникнення порушення фертильності у хворих на аденоміоз, а також методи його діагностики та корекції. Виявлено, що у пацієнток з аденоміозом та безплідністю частіше зустрічаються ехографічні, гістероскопічні та морфологічні симптоми, характерні для неактивної форми аденоміозу, а в еутопічному ендометрію переважають поліпоз та базальна гіперплазія, що можуть бути зумовлені патологічною активністю базального шару та/або строми ендометрію. Показано, що результативність циклів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) гірші у пацієнток з аденоміозом порівняно з пацієнтками з трубно-перитонеальною формою безплідності. З'ясовано, що переважною причиною неуспішності циклів ЕКЗ у хворих на аденоміоз є матково-ендометріальний фактор. Доведено, що механізмами його реалізації є патологічна структура ендометрію, порушення у каскаді ендометріальних подій "імплантаційного вікна" та регуляції ендометріального апоптозу. Показано, що у 33,9 % випадків причиною невдач є гамето-ембріональний фактор, що реалізується через зменшення яєчкового резерву та погану якість ооцитів. Доведено, що запропонований діагностичний та лікувальний алгоритм щодо даної категорії хворих дозволяє збільшити ефективність лікування.

  Скачати повний текст

Вивчено роль вегетативної нервової системи серця у патогенезі ішемії серцевого м'яза. За результатами дослідження встановлено морфофункціональні зміни інтракардіальної нервової системи за різних форм ішемічної хвороби серця (ІХС). За умов ІХС розвиваються дистрофічні та реактивні зміни в інтракардіальній іннервації. Дистрофічні та деструктивні процеси нервових елементів мають прояв у набряканні нейронів з перинуклеарним набряком, глибокому розпаді тіл нейронів, фрагментації та вакуолізації нервових волокон, порушенні нагромадження рибонуклеопротеїдів, зниженні активності гістохімічних реакцій холінергічних і адренергічних структур, збільшенні питомої ваги атрофічних нейронів і зменшенні активно функціонуючих, появі "мозаїчності" нервової мережі з ділянками низької та високої щільності. Як реактивні зміни нервових волокон зазначено появу варикозних розширень нервових волокон, нерівномірну аргірофілію, деформацію осьових циліндрів, зміну розмірів ядра та його ектопії. Зміни в морфофункціональному стані інтракардіальної нервової системи призводять до тканинної гіпоксії міокарда, посилення дисфункції ендотелію, зміни чутливості кардіоміоцитів до катехоламінів, їх ушкодження, склеротичних процесів.

  Скачати повний текст

Вивчено морфо-функціональні особливості вилочкової залози жінок з генералізованою міастенією (ГМ), що відбувається на фоні атрофії та гіперплазії тімуса. Проаналізовано певні дані, одержані з історій хвороб таких жінок, а саме: вік, ступінь тяжкості ГМ, час появи перших симптомів, захворювання, що супроводжують основне захворювання та перенесені раніше, наявність інших аутоімунних захворювань у цей час в анамнезі, проведене лікування до тімектомії та стан здоров'я після неї. Розглянуто показники клітинної та гуморальної ланок імунітету до та після тімектомії цих жінок. Досліджено післяопераційний катамнез й ефективність тімектомії, через 1 рік після її проведення. Генералізована міастенія з гіперплазією тімуса відбувається з атрофією істинної паренхіми тімуса, появою у розширених внутрішньочасткових периваскулярних просторах (ВПП) лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, зниженням морфофункціональної активності епітеліальних клітин, зниженням експресії ендотеліальними клітинами ендотеліну-1, дефіцитом всіх клонів Т-лімфоцитів у тімусі і абсолютним дефіцитом Т-супресорів у самому тимусі та сироватці крові, дефіциті IgG і IgA у сироватці крові. Генералізована міастенія з гіперплазією тімуса відбувається з гіперплазією істинної паренхіми тімуса, появою у розширених ВПП лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, підвищенням морфофункціональної активності епітеліальних клітин тімуса, підвищенням експресії ендотеліальними клітинами ендотеліна-1, порушенням диференційовки тімічних тілець і підвищенням всіх клонів Т-лімфоцитів у тімусі.

  Скачати повний текст