Висвітлено розвиток та функціонування загальної поліції в Україні в 1862-1905 рр., правове регулювання її діяльності, матеріальне та кадрове забезпечення, основні напрямки діяльності поліцейського апарату самодержавства в українських губерніях щодо охорони громадського порядку у даний період. Доведено, що в системі місцевих державних органів царизму в Україні особливе місце посідала загальна поліція, яка була основним знаряддям проведення соціально-економічних та політичних заходів уряду, для чого поліцейським установам надавався великий обсяг повноважень. Досліджено особливості поліцейського законодавства Російської імперії другої половини ХІХ ст. та висвітлено питання про розподіл компетенції загальної поліції. Визначено тенденції розвитку поліцейського апарату царизму, проаналізовано його структурні елементи, розглянуто напрямки діяльності органів загальної поліції в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми становлення, розвитку та функціонування київської міської поліції, правового регулювання її діяльності, матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також практики організації охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю у середині XIX - на початку XX ст. Для досягнення даної мети розглянуто структуру київської міської поліції, її компетенцію, нормотворчість, основні напрямки діяльності, організаційно-штатні зміни, принципи комплектування особового складу, форми та методи роботи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності поліції (міліції) Німеччини, Польщі та України у контексті реалізації ліберальної доктрини державо - та правотворення. Надано загальну характеристику теоретико-методологічних засад діяльності поліції у системі органів публічної влади сучасної держави. Розкрито соціальну та правову природу інституту поліції, виявлено усталені підходи до артикуляції дефініції "поліція". З'ясовано сутнісні ознаки поліцейської діяльності як специфічного різновиду державно-управлінської діяльності. Виявлено та класифіковано основоположні правові принципи, завдання, функції, форми та методи діяльності поліції. Охарактеризовано сучасні концепції поліцейського права, окреслено існуючі проблеми методологічного характеру, з'ясовано підстави для рецепції поліцейського права як підгалузі адміністративного права. Сформульовано грунтовані на європейському досвіді поліцейського будівництва концептуальні положення щодо вдосконалення організаційно-правових засад діяльності ОВС України та впровадження новітніх стандартів правоохоронної діяльності.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонування та сучасні підходи до вдосконалення управління персоналом поліцейських систем країн ЄС, опрацювання можливості його застосування в практиці управління персоналом ОВС України. Обгрунтовано теоретичну та практичну моделі діяльності поліції як органу, що виконує соціальну роль у суспільстві. Досліджено окремі напрями діяльності поліції країн ЄС у порівнянні їх з відповідними напрямами діяльності міліції України. Сформульовано рекомендації, що стосуються впровадження норм міжнародно-правових актів щодо діяльності поліції країн ЄС до вітчизняного правоохоронного законодавства. Узагальнено практику суб'єктів управління як в Україні, так і поза її межами щодо реалізації спільної стратегії України й ЄС у галузі внутрішніх справ, з визначенням шляхів оптимізації їх організаційних структур, функцій і норм управління.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження методів боротьби польських репресивних органів проти українського національно-визвольного руху у прикордонних повітах Волинського воєводства. Розкрито системний характер антиукраїнської політики польської влади. З'ясовано, що польська воєводська адміністрація, органи місцевого самоврядування, поліція, військові священники активно застосовували відкриті та непрямі форми впливу на свідомість волинян з метою виховання у них почуття лояльності до держави. Розкрито роль Корпусу охорони прикордоння у полонізації прикордонних територій.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню кримінологічних проблем запобігання розбійним нападам на житло в Україні. Уперше поставлено й вирішено наукову задачу розроблення цілісного теоретичного та практичного підходу до формування стратегії запобігання таким злочинам, що надало можливість обґрунтувати пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства та практики його застосування підрозділами Національної поліції. Узагальнено історичний розвиток кримінальної відповідальності за розбій й розкрито особливості зарубіжного досвіду діяльності правоохоронних органів у запобіганні розбійним нападам на житло. Охарактеризовано структуру та динаміку таких злочинів. Розкрито зміст детермінант, що сприяють криміналізації сфери власності. Запропоновано концептуальне бачення шляхів реалізації правових та організаційних заходів запобігання на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуально-профілактичному рівнях.Ключові слова: розбій, житло, користь, насильство, кримінологічна характеристика, детермінанти, особа злочинця, запобігання злочинам, Національна поліція України.^UThe dissertation is devoted to a complex research of criminological problems of prevention of home invasion robberies in Ukraine. The scientific task of developing an integral theoretical and practical approach to the formation of a strategy for the prevention of these crimes was set and solved for the first time, which provided an opportunity to substantiate proposals aimed at improving legislation and its practical application by the National Police. The historical development of criminal liability for robbery is generalized and the peculiarities of foreign experience of law enforcement agencies in preventing of home invasion robberies are revealed. The structure and dynamics of these crimes are described. The content of determinants that contribute to the criminalization of property is revealed. A conceptual vision of ways to implement legal and organizational prevention measures is proposed at the general social, special criminological and individual preventive levels.Key words: robbery, dwelling, profit motive, violence, criminological characteristics, determinants, identity of the offender, crime prevention, National Police of Ukraine.

Дисертація є одним із перших кримінологічних досліджень в Україні, присвячених вивченню основних тенденцій та детальному аналізу комплексу заходів запобігання злочинності неповнолітніх у ФРН, ювенального кримінального законодавства, офіційної та неофіційної статистики і виявленню необхідних теоретико-прикладних умов для запозичення позитивних надбань Німеччини у цій сфері, із подальшим їх використанням у правозастосовній практиці із запобігання злочинності неповнолітніх в Україні та формування сучасної моделі ювенальної юстиції у нашій держави.Розглянуто окремі виховні заходи кримінально-правового характеру, дисциплінарні засоби та покарання, що застосовуються до неповнолітніх правопорушників у ФРН, розкрито їх зміст та особливості застосування. У роботі детально проаналізовані різні заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до неповнолітніх за кримінальним законодавством Німеччини. Наведено їх порівняльний аналіз із різними видами покарань, виховними заходами, а також іншими заходами кримінально-правового характеру, які передбачені розділом XV Загальної частини Кримінального кодексу України. Підкреслюється вирішальне значення виховних заходів у системі інших кримінально-правових заходів, що застосовуються до неповнолітніх у кримінальному законодавстві про неповнолітніх Німеччини.На основі емпіричного дослідження здійснено кількісно-якісний аналіз сучасної злочинності неповнолітніх у ФРН. Детально розглянуто відповідні показники кримінальних правопорушень, вчинених вказаною категорією осіб. Визначено її рівень, структуру, динаміку та ін. Серед правопорушень, учинених неповнолітніми, переважає Bagatellkriminalität («дрібна злочинність»). Більшість правопорушень вчиняються неповнолітніми вперше та за своїм характером належать до злочинів корисливої спрямованості. Найбільшу частку серед інших злочинів неповнолітніх складають крадіжки. Зроблено висновок, що злочинність неповнолітніх-нерезидентів ФРН має суттєво вищі показники, аніж злочинність резидентів. Тому поряд зі зниженням загального рівня злочинності неповнолітніх спостерігається приріст злочинності серед нерезидентів (здебільшого серед мігрантів).Установлено, що процес зростання поведінкових відхилень, у т.ч. й таких, що полягають у протиправній поведінці неповнолітньої особи, характеризується надмірним (гіпертрофованим) сприйняттям окремих установок ринкової економіки, а саме – цінностей особистого соціального успіху, який асоціюється у більшості випадків із матеріальним благополуччям, а також моделей поведінки, заснованих на надлишковій конкурентності, силі та прагматизмі. Подібні моделі досягнення особистого соціального успіху і матеріального благополуччя реалізовані в ідеї емансипації та викликають зміну гендерних матриць жіночої поведінки, наслідком чого є зростання агресивності, домінантності і прагматизму жіночої частини суспільства.На основі результатів теоретичного дослідження поставленої наукової проблеми було окреслено схему формування делінквентної поведінки неповнолітніх: соціальні цінності – сім'я – фактори ризику – труднощі у засвоєнні шкільної програми – фрустрація – шкільна дезадаптація – соціальна відчуженість – делінквентна поведінка.Зазначено, що структуризація запобігання злочинності у ФРН проводиться на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях. Визначено, що заходи запобігання злочинності класифікуються за рівнем (первинні, вторинні, третинні); сферою застосування (сім'я, школа, ЗМІ); суб'єктами застосування (державні і місцеві органи влади, суд, поліція, загальна соціальна служба, соціально-психологічна служба, служба соціального захисту молоді, неурядові організації, окремі громадяни); їх змістом (соціальні, економічні, психологічні, медичні, педагогічні, інформаційні тощо). Загальносоціальне (первинне) запобігання злочинності неповнолітніх є пріоритетним напрямом державної політики ФРН та охоплює комплекс різноманітних за характером заходів, спрямованих на удосконалення суспільних відносин із метою обмеження дії або усунення взагалі негативних явищ і процесів, що породжують злочинність та сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів. Виявлено, що характерною особливістю практики протидії злочинності неповнолітніх у ФРН є широке застосування як федеральних, так і місцевих програм відновлювального правосуддя, спеціальних програм профілактичного спрямування. Програми відновлювального правосуддя включають медіацію та діяльність служб пробації. У ФРН щороку розроблюються та широко використовуються програми профорієнтації і навчання молоді з подальшим працевлаштуванням. На підставі дослідження формулюються конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення роботи суб'єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх в Україні з урахуванням позитивного досвіду Німеччини у цій галузі.^UThe dissertation is one of the first in Ukraine comprehensive criminological research, which is specifically devoted to the study of juvenile delinquency in Germany. The paper considers the main features of this phenomenon, as well as subjected to a detailed analysis of measures to prevent this type of crime. A special place in the dissertation research is devoted to the analysis of possible ways to use the positive achievements of Germany in the field of preventing juvenile delinquency - both in legislation and in the issue of borrowing the most successful practices, which is the key to the formation of a modern model of juvenile justice in our country.The paper thoroughly analyzes the various measures of a criminal law nature applicable to minors under the criminal law of Germany. Their comparative analysis is given with various types of punishments, educational measures, as well as other measures of a criminal law nature, which are provided for by Section XV of the General Part of the Criminal Code of Ukraine. It is emphasized that the decisive importance of educational measures in the system of other criminal law measures applicable to minors in the juvenile criminal law of Germany.Based on the empirical data presented in the work, a quantitative and qualitative analysis of modern juvenile delinquency in the Federal Republic of Germany is carried out. The work defines the crime rate of minors, its structure, dynamics. Among the juvenile criminal offenses, the so-called “petty crime” (Bagatellkriminalität) predominates. Most of the reported offenses are committed by minors for the first time, and by their nature relate mainly to crimes of a mercenary orientation. Among crimes of a mercenary orientation, in turn, juvenile offenders commit thefts most of all. The work concluded that the crime of minor non-residents of Germany is characterized by significantly higher rates compared with the crime of residents. From this it follows that, along with a decrease in the overall level of juvenile delinquency, there is an increase in the crime of non-residents - mainly from among migrants (internally displaced persons).It was established that the increase in behavioral deviations, including those that consist in the unlawful behavior of a minor, is due to the hypertrophic perception of individual social attitudes. These models of achieving personal social success and material well-being are implemented, in particular, in the ideas of emancipation and cause a change in the gender matrices of female behavior, resulting in an increase in aggression, the desire for dominance and pragmatism of the female part of society. Based on an in-depth analysis of various factors of the macro- and microenvironment, a scheme has been developed for the formation of delinquent behavior of minors: social values - family - risk factors - difficulties in mastering the school curriculum - frustration - school maladaptation - social exclusion - delinquent behavior.It is concluded that the prevention of juvenile delinquency as a whole is carried out by implementing measures of a general social, special criminological and individual nature. Measures to prevent juvenile delinquency are classified by level - in primary, secondary, tertiary and areas of application - family, school, media. The subjects of application are state and local authorities, the court, the police, the general social service, the social and psychological service, the youth social protection service, non-governmental organizations, and individual citizens. By content - on social, economic, psychological, medical, pedagogical, informational. It is noted that a characteristic feature of the practice of countering juvenile delinquency in the Federal Republic of Germany is the widespread use of both federal and local restorative justice programs, and special preventive programs. Restorative justice programs include mediation and probation services. Based on the study, specific proposals are formulated aimed at improving the work of the subjects of juvenile crime prevention in Ukraine, taking into account the positive experience of Germany in this area.

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексну наукову розробку теоретичних та прикладних проблем адміністративно-правового забезпечення взаємодії суб'єктів протидії порушенням бюджетного законодавства. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, запропонованих особисто здобувачем.Запропоновано взаємодію суб'єктів протидії порушенням бюджетного законодавства розглядати як діяльність кількох (не менше двох) суб'єктів протидії, які впливають один на одного та на бюджетну деліктність притаманними кожному із суб'єктів засобами і методами для досягнення спільної мети ‒ обмеження кількості проявів порушень бюджетного законодавства до фінансово безпечного, соціально-толерантного рівня.Наголошено, що протидія порушенням бюджетного законодавства передбачає діяльність уповноважених суб'єктів щодо формування державної політики у цій сфері (з визначенням координаційного механізму), попередження (виявлення і нейтралізація причин та умов), виявлення і припинення бюджетних деліктів, застосування заходів відповідальності та усунення негативних наслідків від їх учинення. Відповідно до цих видів діяльності суб'єктами протидії порушенням бюджетного законодавства слід вважати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, органи бюджетного контролю (Рахункова палата, Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи Державної казначейської служби України, органи Державної аудиторської служби України), правоохоронні органи (Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Служба безпеки України, податкова міліція, прокуратура) та суди. Тобто система суб'єктів протидії порушенням бюджетного законодавства складається з вищих органів державної влади, які формують державну політику у цій сфері, судів, які за допомогою здійснення правосуддя впливають на бюджетну деліктність та її детермінанти, органів бюджетного контролю та правоохоронних органів, які безпосередньо і цілеспрямовано протидіють правопорушенням у бюджетній сфері. Наявність у системі протидії порушенням бюджетного законодавства суб'єктів, які належать до різних гілок влади, мають різне спрямування функціонування та різні завдання актуалізує питання їх взаємодії. Відзначено, що аналіз завдань та повноважень органів бюджетного контролю дозволяє зробити висновок про наділення законодавцем цих органів адміністративно-правовим статусом суб'єкта взаємодії у сфері протидії порушенням бюджетного законодавства. Завдання та повноваження окремих органів бюджетного контролю отримали правове закріплення і на законодавчому, і на підзаконному рівнях (Рахункова палата, Державна аудиторська служба України), а інших ‒ лише на підзаконному (Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна казначейська служба України). У зв'язку з цим доцільним є закріпити завдання взаємодіяти між собою та з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями в законодавчому акті, який має вищу юридичну силу у бюджетній сфері порівняно з іншими законами ‒ Бюджетному кодексі України. Для цього необхідно доповнити БК України ст. 115-1 «Взаємодія органів, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства» такого змісту: «Органи, уповноважені на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства у процесі своєї діяльності взаємодіють між собою, з правоохоронними органами та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями відповідно до закону». Запропоновано завдання і повноваження органів бюджетного контролю класифікувати залежно від суб'єктів взаємодії ‒ регламентують їх узгоджену діяльність: 1) з вищими органами державної влади; 2) між собою; 3) з правоохоронними органами та судами; 4) з міжнародними та іноземними інституціями; 5) з іншими суб'єктами протидії порушенням бюджетного законодавства. Також виокремлюються нормативно-закріплені повноваження щодо інформаційної взаємодії та взаємодії під час проектно-консультативної роботи. Доведено, що серед органів фінансового контролю на нормативно-правовому рівні найбільш повно регламентовані повноваження щодо взаємодії у сфері протидії порушенням бюджетного законодавства Державної аудиторської служби України. Отримали певне нормативне закріплення форми її взаємодії і з вищими органами державної влади, і з органами місцевого самоврядування, і з іншими органами бюджетного контролю, і з правоохоронними органами та судами.^UThe dissertation deals with the comprehensive scientific development of theoretical and applied problems of administrative and legal provision for interaction of subjects of counteraction to violation of the budget legislation. A number of new scientific statements proposed by the author are formulated.The interaction of subjects of counteraction to infringements of the budget legislation is considered as activity of several (not less than two) subjects of counteraction influencing each other and budget delicts with specific means and methods for achievement of the general purpose – limiting the number of violations of the budget legislation to a financially secure, socially tolerant level.It is emphasized that counteraction to violations of the budget legislation involves the activities of authorized entities concerning formulation of public policy in this area (with the definition of coordinating mechanism), prevention (detection and neutralization of causes and conditions), detection and termination of budget delicts, application of responsibility measures and elimination of negative consequences of their commission. According to these activities, the subjects of counteraction to violations of the budget legislation are the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, budget control bodies (the Accounting Chamber, the Ministry of Finance of Ukraine, local financial bodies, bodies of the State Treasury Service of Ukraine, bodies of the State Audit Service of Ukraine), law enforcement agencies (the National Police, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the State Bureau of Investigation, the Security Service of Ukraine, tax police, prosecutor's office) and courts. Thus, the system of the subjects of counteraction to violations of the budget legislation consists of the highest bodies of the government forming the state policy in this sphere, courts influencing budget delicts and their determinants by means of justice, budget control bodies and law enforcement bodies counteracting offenses in the budget sphere directly and purposefully. The presence of entities in the system of counteracting violations of the budget legislation, which belong to different branches of government, have different directions of operation and different tasks, raises the issue of their interaction.It is noted that the analysis of the tasks and powers of the budget control bodies allows drawing a conclusion that the legislator has granted these bodies the administrative and legal status of the subject of interaction in the field of combating violations of the budget legislation. Tasks and powers of some budget control bodies are legally fixed at both the legislative and sublegislative levels (the Accounting Chamber, the State Audit Service of Ukraine), and others – only at the sublegislative level (the Ministry of Finance of Ukraine, local financial authorities, the State Treasury Service of Ukraine). Therefore, it is advisable to establish the task of interacting with each other and with other state bodies, local governments, and public associations in a legislative act that has higher legal force in the budget sphere compared to other laws – the Budget Code of Ukraine. It is necessary to supplement Article 115-1 “Interaction of bodies authorized to control over the compliance with budget legislation” to the Budget Code of Ukraine. It should be stated as follows, “Bodies authorized to control over the compliance with budget legislation in the process of their activities interact with each other, with law enforcement agencies and other public authorities, local governments, public associations in accordance with the law”. It is proposed to classify the tasks and powers of budget control bodies depending on the subjects of interaction – regulate their coordinating activities: 1) with the highest state authorities; 2) among themselves; 3) with law enforcement agencies and courts; 4) with international and foreign institutions; 5) with other subjects of counteraction to violations of the budget legislation. Statutory powers concerning information interaction and interaction during project-consulting work are also distinguished.

У дисертації обґрунтовано теоретичні засади та розроблено практичні пропозиції щодо формування механізму децентралізації взаємодії суб'єктів публічного управління у сфері охорони правопорядку на субрегіональному рівні. Подано авторське визначення поняття “механізм децентралізації взаємодії у сфері охорони правопорядку”, що визначається як перехід від каральних до соціально-сервісних функцій органів охорони правопорядку, а також від вертикальної взаємодії у правоохоронній системі, до координації як форми організації взаємодії більшої кількості суб'єктів на місцевому рівні, за якою усі сторони зобов'язані організувати взаємозв'язок та координувати діяльність. Уточнено поняття “органи охорони правопорядку” як один із видів правоохоронних органів, що реалізують правоохоронну функцію держави та які спеціально уповноважені на проведення особливого різновиду державноуправлінської діяльності, що здійснюється із застосуваннями державного примусу. У дисертації вперше обґрунтовано механізм децентралізації взаємодії та його складові: суб'єкти взаємодії та технологічні елементи взаємодії, в основі якого є координаційний центр, що забезпечує взаємодію державних та недержавних інститутів у процесі прийняття та реалізації координаційних рішень з питань забезпечення охорони правопорядку на субрегіональному рівні. Запропоновано організаційно-управлінську модель взаємодії правоохоронних органів, органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості для забезпечення охорони правопорядку на субрегіональному рівні за різних соціально-економічних та еколого-техногенних умов, що складається з п'яти основних функціональних блоків з мінімальним рівнем ієрархічних зв'язків. Удосконалено підходи до моделювання організаційної структури взаємодії суб'єктів реалізації правоохоронної функції держави на субрегіональному рівні та громадськості. Розширено сукупність принципів реалізації правоохоронної функції на місцевому рівні, що на відміну від існуючих доповнено принципом постійної взаємодії та комунікації суб'єктів публічного управління, правоохоронних органів і громадськості на основі партнерства та співпраці. У дисертації набули подальшого розвитку теоретичні обґрунтування доцільності запровадження концепції communitypolicing у діяльність органів охорони правопорядку на місцевому рівні для забезпечення взаємодії та партнерства поліції з іншими міськими службами та громадськістю. А також тенденції запровадження кращих зарубіжних практик щодо децентралізації повноважень у сфері охорони правопорядку, зокрема доцільність використання стратегії поліцейсько-громадського контакту та залучення місцевих громад і громадських організацій до координаційного центру з питань планування та реалізації державної політики у сфері охорони правопорядку на відповідному територіальному рівні. Розроблено та обґрунтовано практичні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства питань легалізації діяльності муніципальної поліції, розподілу прав та обов'язків між муніципальною та національною поліцією, закріплення обов'язкового залучення муніципальної поліції до питань забезпечення цивільного захисту щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків. У рамках реформування правоохоронних органів і завершення реформи децентралізації необхідним є посилення інституту дільничних та легалізація муніципальної поліції лише після остаточного формування об'єднаних територіальних громад по всій державі. Ключові слова:механізм децентралізації взаємодії, організаційна структура взаємодії, система охорона правопорядку, органи охорони правопорядку, децентралізація повноважень у сфері охорони правопорядку, органи публічної влади, правоохоронна функція держави, муніципальна поліція, модель організації взаємодії у сфері охорони правопорядку.^UThis dissertation substantiates theoretical foundations and develops practical proposals for the formation of a mechanism of decentralization of interaction between public administration subjects in the law enforcement sphere at the subregional level. The author's definition of the concept “mechanism of decentralization of interaction in the law enforcement sphere” is presented. It is defined as the transition from punitive to social and service functions of police authorities, as well as from vertical interaction in law enforcement system to coordination as a form of interaction organization of a larger number of subjects at the local level, pursuant to which all parties are obliged to organize the interconnection and coordinate activities. The dissertation has elaborated the concept of “police authorities” as one type of law enforcement agencies that implement the law enforcement function of the state, which are specially authorized to conduct a special kind of public administration activities carried out with state coercion. Moreover, for the first time, the dissertation has substantiated the mechanism of decentralization of interaction and its components: interaction subjects and technological elements of interaction, which is based on a coordination center that ensures the interaction of governmental, state, and non-state institutions in the process of making and implementing coordination law enforcement decisions at the subregional level. We have offered an organizational and managerial model of interaction between law enforcement agencies, public authorities, local self-government authorities, and the public in order to ensure law enforcement at the subregional level, in different socioeconomic and environmental-anthropogenic conditions. We have improved approaches of modeling the organizational structure of interaction between the subjects of the state law enforcement function at the subregional level and the public level, in particular, a dynamic matrix model has been developed. The set of principles of realization of the law enforcement function at the local level has been enlarged, which, in contrast to the existing ones has been supplemented by the ninth principle, i.e. constant interaction and communication of public administration subjects, law enforcement agencies, and the public on the basis of partnership and cooperation. The theoretical substantiations of the expediency of introducing a concept of community policing in activity of law enforcement agencies at the local level have got further development in the research in order to the maintenance of interaction and partnership of the police with other city services and the public. Furthermore, tendencies in the introduction of the best foreign practices for decentralization of powers in the law enforcement sphere, in particular, the feasibility of using the strategy of police and public contact and involving local communities and NGOs in the work of the coordination center for planning and implementing public policy in the law enforcement sphere at the appropriate territorial level. We have developed and substantiated, at the scientific and theoretical level, practical proposals for amendments to the current legislation.As a part of law enforcement reform and completion of decentralization reform, it is necessary to strengthen the institution of precinct officers and legalize the municipal police only after the final formation of amalgamated communities throughout the country.Keywords: mechanism of decentralization of interaction, the organizational structure of interaction, law enforcement system, law enforcement agencies, decentralization of powers in the law enforcement sphere, public administration authorities, law enforcement function of the state, municipal police, model of the organization of interaction in the law enforcement sphere.

Дисертаційна праця присвячена дослідженню особливостей превентивної діяльності поліцейських відділів масових і охоронних заходів. На основі теоретичного аналізу літературних джерел та нормативно-правового регулювання діяльності поліцейських під час масових і охоронних заходів, запропоновано внести зміни до Наказу Національної поліції України «Положення про Департамент превентивної діяльності Національної поліції України» від 27 листопада 2015 року №123 та до розділу І доповнивши пунктом 10 «…10. Визначення основних термінів наказу…». Це сприятиме систематизації наявних знань у поліцейських Національної поліції України, а також конкретизації напрямів превентивної діяльності. Наголошено, що суб'єктами превентивної діяльності під час масових та охоронних заходів є поліцейські відділів масових і охоронних заходів та відділів (секторів) превентивної комунікації Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в областях. Об'єктами превентивної діяльності поліцейських відділів масових і охоронних заходів Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в областях є: а) права і свободи людини, інтереси суспільства й держави; б) публічний (громадський) порядок; в) безпека дорожнього руху в місцях перебування та на маршрутах руху посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона; г) детермінанти та умови, що сприяють масовому заворушенню під час масових та охоронних заходів; д) організатори та учасники масових заходів; є) особа правопорушника або особа, яка готується до правопорушення під час масових та охоронних заходів; ж) злочинний намір конкретної особи на стадіях його виявлення або готування до масового заворушення. Об'єктами превентивної діяльності поліцейських відділів (секторів) превентивної комунікації Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в областях є організатори та учасники масових заходів.Зазначено, що метою превентивної діяльності поліцейських відділів масових і охоронних заходів та відділів (секторів) превентивної комунікації Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в областях є забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових і охоронних заходів.Констатовано, що поліція у своїй діяльності керується такими принципами: верховенства права, дотримання прав і свобод людини, законності, відкритості та прозорості, політичної нейтральності, взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності. Запропоновано розширити, конкретизувати та доповнити принципи превентивної діяльності поліцейських відділів масових і охоронних заходів (гуманності, етичності, демократизму, об'єктивності, реальності, індивідуальності, диференціації, селективності, системності, плановості, послідовності, інтегрованості, комплексності, конкретності, науковості, мобільності, наступності, своєчасності, динамічності) та поліцейських відділів (секторів) превентивної комунікації (окрім вище вказаних ще доповнити такими як: об'єктивності, доступності, конкретності, несуперечності, детермінізму, систематичності, системності, комплексності).На підставі нормативно-правових актів, що регламентують превентивну діяльність поліцейських Національної поліції України взагалі та превентивної діяльності поліцейських під час масових охоронних заходів, виокремлено загальні функціонально-діяльнісні компоненти превентивної діяльності поліцейських Національної поліції України (індивідуально-превентивний, попереджувальний, віктимологічної профілактики, захисний, комунікативний, ресоціалізаціонний, піклувальний, контролю, фіксаційний, аналітичний, організаційний, просвітній) та персоніфіковані функціонально-діяльнісні компоненти превентивної діяльності поліцейських відділів масових та охоронних заходів (комунікативний, профілактичний, запобіжний, фіксаційний, інформаційно-аналітичний, організаційний, контролю, операціональний) та поліцейських відділів (секторів) превентивної комунікації Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції України в областях (комунікативний, профілактичний, запобіжний, організаційний).Відповідно до виділених функціонально-діяльнісних компонентів превентивної діяльності поліцейських під час масових та охоронних заходів виокремлено функції поліцейських відділів (відділень) Управління превентивної діяльності (профілактичну, запобіжну, попереджуючу, припинення правопорушень, відвернення правопорушень та охоронну, забезпечення); функції для поліцейських відділів масових і охоронних заходів (гносеологічну, методичну, організаційну, комунікативну, прогностичну, пошукову, креативну, перцептивну, синтезуючу, інтерпретаційну, пояснювальну, констатуючу, критичну), а також поліцейських відділів (секторів) превентивної комунікації (комунікативну, гносеологічну, інформаційну, пояснювальну, інтерпретаційну, констатуючу, перцептивну, прогностичну, організаційну, регулятивну, координаційну, контролюючу, відволікаючу).^UThe dissertation work is devoted to research the features of preventive activity of police departments of mass and security actions.Based on the theoretical analysis of literature sources and legal regulation of police activities during mass and security actions, it is proposed to make changes in the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine "Regulations on the Department of Preventive Activities of the National Police of Ukraine" from November 27, 2015 №123 and to add paragraph 2 in the section I "… Definition of the main terms of the order…". This will contribute to the systematization of existing knowledge of the police of the National Police of Ukraine, as well as the specification of areas of preventive activity.It is emphasized that the subjects of preventive activities during mass and security activities are police departments of mass and security actions and departments of preventive communication of the Department of Preventive Activities of the Main Directorate of the National Police of Ukraine in the regions. Objects of preventive activity of police departments of mass and security measures of the Department of preventive activity of the Main Directorate of the National Police of Ukraine in the regions are: a) human rights and freedoms, the interests of society and the state; b) public order; c) traffic safety at the places of stay and on the routes of movement of officials in respect of whom state protection is provided; d) determinants and conditions that contribute to mass unrest during mass and security actions; e) organizers and participants of mass events; g) the person of the offender or a person who is preparing for the offense during mass and security events; g) criminal intent of a particular person at the stages of its detection or preparation for mass riots. The objects of preventive activity of police departments of preventive communication of the Department of Preventive Activity of the Main Directorate of the National Police of Ukraine in the regions are the organizers and participants of mass events.It is noted that the purpose of preventive activities of police departments of mass and security measures and departments of preventive communication of the Department of Preventive Activities of the Main Directorate of the National Police of Ukraine in the regions is to ensure public safety and order during mass and security events.It is stated that the police in its activity is guided by the following principles: rule of law, respect for human rights and freedoms, legality, openness and transparency, political neutrality, interaction with the population on a partnership basis; constancy. It is proposed to expand, specify and supplement the principles of preventive activities of police departments of mass and security measures (humanity, ethics, democracy, objectivity, reality, individuality, differentiation, selectivity, system, planning, consistency, integration, complexity, specificity, science, mobility, continuity, timeliness, dynamism) and police departments of preventive communication (in addition to the above, add such as: objectivity, accessibility, specificity, consistency, determinism, systematic, comprehensive).On the basis of normative-legal acts that regulate preventive activity of policemen of the National Police of Ukraine in general and preventive activity of policemen during mass security measures, it is pointed out the general functional-activity components of preventive activity of policemen of the National Police of Ukraine (individual-preventive, precautionary, victimological preventive, protective, communicative, resocialization, caring, control, fixation, analytical, organizational, educational) and personalized functional and activity components of preventive activities of police divisions of mass and security measures (communicative, preventive, precautionary, fixation, information-analytical, organizational, control, organizational) and of police departments of preventive communication of the Department of preventive activities of the Main Department of the National Police of Ukraine in the regions (communicative, preventive, precautionary, organizational).In accordance with our selected functional- active components of preventive activities of policemen during mass and security activities there are pointed out the functions of preventive activities (preventive, precautionary, warning, cessation of offenses, prevention of offenses and security, provision) and functions for police divisions of mass and security activities (epistemological, methodological, organizational, communicative, prognostic, researching, creative, perceptual, synthesizing, interpretive, explanatory, ascertaining, critical), as well as police departments of preventive communication (communicative, epistemological, informational, explanatory, interpretational, ascertaining, perceptual, prognostic, organizational, regulatory, coordination, controlling, distracting).

Дисертацію присвячено аналізу кримінологічних засад діяльності кримінальної поліції щодо запобігання економічним злочинам, у ній сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання та організації запобіжної діяльності підрозділів кримінальної поліції щодо протидії цим злочинам. У результаті здійсненого дослідження вперше запропоновано визначення запобігання кримінальною поліцією економічним злочинам та принципи такої діяльності, а також окреслено критерії ефективності діяльності кримінальної поліції як суб'єкта запобігання економічним злочинам.Визначено, що запобігання кримінальною поліцією економічним злочинам – це діяльність підрозділів кримінальної поліції, які систематично, комплексно проводять превентивні заходи (дії), спрямовані на окремі групи та конкретних осіб, які схильні до вчинення економічних злочинів, та/або мають кримінально протиправні наміри щодо їх вчинення, або розпочали кримінально протиправну діяльність із метою мінімізації криміногенних чинників та корекції поведінки осіб, схильних до вчинення цих суспільно небезпечних дій, недопущення вчинення злочинів на різних стадіях кримінально протиправної діяльності.Виокремлено теоретико-методологічні засади функціонування економічної безпеки як складової національної безпеки України та розкрито зміст структурно-функціонального забезпечення діяльності кримінальної поліції як суб'єкта запобігання економічним злочинам. Викладено напрями оптимізації правового регулювання та організації діяльності кримінальної поліції як суб'єкта запобігання економічним злочинам, досліджено форми та методи запобігання кримінальною поліцією економічним злочинам.^UThe dissertation is devoted to the analysis of the criminological foundations of the activities of the criminal police to prevent economic crimes, it formulates scientifically based proposals for improving legal regulation and organization of measures of suppression of criminal police units to counter these crimes.As a result of the study, for the first time, a definition of the prevention of economic crimes by the criminal police and the principles of such activities have been proposed, as well as criteria for the effectiveness of the activities of the criminal police as a subject of prevention of economic crimes have been outlined.The main criteria for assessing the effectiveness of the criminal police as a subject of preventing economic crimes should include the following quantitative and qualitative indicators: public opinion regarding the work of these units and the state of law and order in the territory of service (based on an analysis of materials from a sociological survey, the media, human rights organizations and other non-governmental institutions etc.); the attitude of employees of the criminal police units to the prevention of economic crimes and the problems of its implementation; the number of persons identified by the criminal police units from whom, in connection with their past criminally unlawful activities, antisocial lifestyle or behavior, the commission of criminal offenses can be expected and the state of preventive work with them; the number of facts of prevention of economic crimes by units of the criminal police; the number of crimes stopped by the criminal police units at the stage of preparation or attempted murder; the number of latent economic crimes identified by the criminal police units and their perpetrators; the number of individuals identified and prosecuted who were members of organized groups and criminal organizations.It has been determined that the prevention of economic crimes by the criminal police is the activity of the criminal police units that systematically and comprehensively carry out preventive measures (actions) aimed at individual groups and specific individuals who are prone to committing economic crimes and / or have criminally unlawful intentions in relation to them. committing or starting criminally unlawful activities in order to minimize the criminogenic factors and correct the behavior of persons prone to committing these socially dangerous acts, preventing the commission of crimes at different stages of criminally unlawful activity.The theoretical and methodological foundations of the functioning of economic security as a component of the national security of Ukraine are highlighted and the content of the structural and functional support of the activities of the criminal police as a subject of preventing economic crimes is revealed. The directions of optimization of legal regulation and organization of the activities of the criminal police as a subject of the prevention of economic crimes are outlined, the forms and methods of prevention of economic crimes by the criminal police are investigated.

Дисертацію присвячено аналізу сутності та особливостей публічно-сервісної діяльності Національної поліції України. Запропоновано авторський підхід до розуміння концепції «сервісної держави». Обґрунтовано, що Національна поліція є одним із ключових суб’єктів публічно-сервісної діяльності. Уточнено місце та особливості Національної поліції в системі суб’єктів публічно-сервісної діяльності. Окреслено ознаки органів Національної поліції, що визначають їх належність до суб’єктів публічно-сервісної діяльності. Доведено, що публічно-сервісна діяльність Національної поліції має широке та вузьке тлумачення. Обґрунтовується підхід, що публічно-сервісна діяльність Національної поліції є складником окремої функції держави, а саме – сервісної функції, зміст і спрямованість якої визначається специфікою покладених на органи Національної поліції завдань. При цьому специфіка публічної-сервісної діяльності Національної поліції містить різні за правовою природою дії, які виконуються в рамках правоохоронної діяльності, і зміст такої діяльності, не пов’язаний із негативними наслідками щодо порушення встановлених правил поведінки в державі. Публічно-сервісна діяльність Національної поліції представлена такими двома складниками, як: 1) надання адміністративних послуг, кінцевим результатом яких є видача документа дозвільного характеру, необхідного для реалізації прав громадян; 2) надання допомоги особам, які потребують її внаслідок різних життєвих обставин у межах своїх функціональних обов’язків, остаточним результатом таких дій є підвищення довіри громадян до поліції. Аргументовано, що характерною відзнакою, що притаманна органам поліції як суб’єкту публічно-сервісної діяльності, є надання поліцейських послуг. Сформульовано авторське визначення цього поняття та запропоновано внести відповідні доповнення до Закону України «Про Національну поліцію». Окреслено основні завдання органів поліції як суб’єкта публічно-сервісної діяльності, що надає поліцейські послуги, та розкрито їхній зміст. Окреслено правові інструменти (форми та методи) публічно-сервісної діяльності Національної поліції. Виокремлено основні ознаки, які їм притаманні. Доведено, що гарантії реалізації публічно-сервісної діяльності поліцейськими полягають у тому, що лише за наявності відповідних правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних та інших умов та вжиття певних заходів можливе повне, своєчасне та належне виконання поліцейськими своїх повноважень.^UThe thesis is devoted to the analysis of the nature and features of public service activity of the National Police of Ukraine. The author's approach to understanding the concept of "service state" is offered. It is substantiated that the National Police is one of the key subjects of public service activity. The place and features of the National Police in the system of subjects of public service activity are specified. The signs of the National Police bodies that determine their belonging to the subjects of public service activity are outlined.It is proposed to consider the public service activity of the National Police in a broad and narrow sense. In the broad sense, the public service activity of the National Police is a purposeful, normatively defined activity of the National Police bodies and divisions aimed at performing both law enforcement and service functions of the state, the content of which is to change the ideology, forms and methods of the latter with the mandatory definition (restriction) of coercive competence only at the legislative level. If we consider the public service activity of the National Police in the narrow sense, it is an activity aimed at providing administrative services in the field of public safety and order, carried out at the request of individuals and legal entities and aimed at acquiring, changing or terminating rights or duties in the relevant field of public relations. It is proved that such an approach provides an opportunity to fully reveal the transformation processes that are taking place during the reform of the National Police, the purpose of which is to create a law enforcement body of the European level. It is argued that a characteristic feature of the police as a subject of public service activity is the provision of police services. The author's definition of this concept is formulated and it is proposed to make appropriate amendments to the law of Ukraine «On the National Police». The main tasks of the police as a subject of public service activity that provide police services are outlined and their content is revealed. The administrative procedures for the implementation by the National Police of public service activity for the protection of human rights and freedoms and the interests of the state are characterized. Forms and methods of public service activity of the National Police are outlined. The main features that are inherent in them are highlighted.It is proved that the guarantees of the implementation of public service activity by police officers are that only with the presence of appropriate legal, organizational, financial, material and technical and other conditions and certain measures, the full, timely and proper execution by policemen of their powers is possible.Analysis of the content of various administrative procedures for the implementation by the National Police of public service activity for the protection of human rights and freedoms and the interests of the state made it possible to identify the following main types: 1) permitting administrative procedures for the implementation of public service activity by the National Police; 2) relatively established administrative procedures for the implementation of public service activity by the National Police; 3) contractual administrative procedures for the implementation of public service activity by the National Police.

У дисертаційному дослідженні наведено сукупність теоретичних узагальнень і запропоновані нові підходи стосовно вирішення наукового завдання щодо визначення змісту та особливостей адміністративно-правих засад запобігання і протидії корупції в діяльності НАБУ.З цією метою виявлено проблеми доктринального та нормативно-термінологічного визначення категорії «запобігання і протидія корупції». Доведено, що зміст чинного законодавчого вираження антикорупційної політики (діяльності) полягає у запобіганні корупції та протидії корупції як категоріях, що становлять об’єкт адміністративно-правового регулювання. Викладено авторській підхід до розмежування зазначених понять, відповідно до якого: запобігання корупції є сферою суспільних відносин, реалізація яких пов’язана з відверненням (виключенням) протиправної поведінки (вчинення корупційних дій), забезпечення притягнення осіб, винних у вчиненні адміністративних правопорушень, пов’язаних корупцією, до відповідальності; протидії корупції є сферою суспільних відносин, яка охоплює активну діяльність, що полягає у виявленні та припиненні (перериванні об’єктивної сторони) де-факто існуючих корупційних правопорушень (діянь).Доведено, що об’єктивізація НАБУ у сфері запобігання і протидії корупції полягає у дуалістичній природі його інституційного правового статусу: у зовнішньо-організаційній діяльності як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції – корупційним кримінальним правопорушенням, вчиненим вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці; у внутрішньо-організаційній діяльності – системи функціонування підрозділів та процесів крізь призму запобігання і протидії корупції, яка виключає можливість вчинення корупційних правопорушень працівниками Національного бюро.Систематизовано нормативні засади запобігання і протидії корупції в НАБУ, в результаті чого до них віднесені: Конституція України; міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України; закони України; підзаконні нормативно-правові акти; відомчі нормативні акти, міжнародні стандарти як еталони правового регулювання і методичні рекомендації та роз’яснення загального характеру Національного агентства з питань запобігання корупції як документи особливої природи щодо підстав їх прийняття та специфіки правореалізації. Водночас наголошено на ключовій ролі адміністративно-правового регулювання питань запобігання і протидії корупції в НАБУ, яка обумовлена наступними факторами: титульні законодавчі акти відповідної сфери правового регулювання є джерелами саме адміністративного права; переважна більшість правових норм, які регламентують сферу запобігання і протидії корупції в НАБУ міститься у відомчих нормативних документах, тобто актах адміністративно-правового регулювання.Розкрито зміст антикорупційного менеджменту (антикорупційного комплаєнсу) як діяльності щодо створення, впровадження, організації, оцінки ефективності, періодичного перегляду та вдосконалення внутрішньоорганізаційної системи запобігання і протидії корупції, тобто комплексу заходів, інструментів та процедур, що забезпечують відповідність діяльності НАБУ зовнішнім та внутрішнім вимогам. Окреслено основні завдання антикорупційного менеджменту в Національного бюро.Сформульовано поняття корупційних ризиків в діяльності НАБУ, під якими запропоновано розуміти соціальні, економічні, політичні, організаційно-управлінські, інформаційно-технічні, правові (в тому числі корупціогенні фактори) та інші обставини чи їх сукупність, які потенційно зумовлюють ймовірність вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень працівниками НАБУ, наслідком чого є репутаційні збитки для суспільної довіри до Національного бюро як спеціально уповноваженого суб’єкта у сфері протидії корупції.Окреслено перелік суб’єктів запобігання і протидії корупції в НАБУ, а саме: Верховна рада України; Кабінет Міністрів України; Національне агентство з питань запобігання корупції; органи прокуратури; Державне бюро розслідувань України; Національна поліція України; суди; міжнародні публічні та приватні організації; Рада громадського контролю при НАБУ; Комісія з проведення зовнішньої незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного бюро; фізичні особи та їх об’єднання, в тому числі ті, що зареєстровані як юридичні особи; Управління внутрішнього контролю НАБУ; Комісія з організації внутрішнього контролю та оцінки ризиків Національного бюро.^UThe dissertation research presents a set of theoretical generalizations and proposes new approaches to solving the scientific task of determining the content and features of the administrative and legal principles of preventing and countering corruption in the activities of the NABU.For this purpose, the problems of the doctrinal and normative terminological definition of the category “prevention and counteraction of corruption” were identified. It has been proven that the content of the current legislative expression of anti-corruption policy (activity) consists in preventing corruption and countering corruption as categories that constitute the object of administrative and legal regulation. The author’s approach to distinguishing these concepts has been outlined, which defines that: prevention of corruption is a sphere of social relations, the implementation of which is related to the averting (exclusion) of illegal behavior (commitment of corrupt actions), ensuring the accountability of the persons guilty of committing corruption-related administrative offences; anti-corruption is a sphere of social relations that includes activity, consisting in the detection and termination (interruption of the objective side) of de facto existing corruption offenses (actions).It has been proven that the process of objectifying of NABU in the field of prevention and countering corruption lies in the dualistic nature of its institutional legal status: in external organizational activities as a specially authorized subject in the field of countering corruption – a corruption criminal offense which pose a threat to national security and are committed by senior state officials authorized to execute functions of the state or local self-government,; in internal organizational activities – the system of functioning of units and processes through the prism of prevention and counteraction of corruption, which excludes the possibility of committing corruption offenses by employees of the National Bureau.The normative bases of preventing and countering corruption in NABU have been systematized, as a result of which, the referred are: the Constitution of Ukraine; international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine; laws of Ukraine; subordinate legislation; departmental regulations, international standards as a reference of legal regulation and methodological recommendations and clarification of the general nature of the National Agency of Corruption Prevention as documents of a special nature regarding the grounds for their adoption and the peculiarities of legal implementation. At the same time, the key role of administrative and legal regulation of the issues of prevention and counteraction of corruption in NABU has been emphasized, which has been determined by the following factors: titular legislative acts of the relevant sphere of legal regulation are the sources of administrative law specifically; the vast majority of legal norms that regulate the sphere of prevention and counteraction of corruption in NABU are contained in departmental regulatory documents, therefore acts of administrative and legal regulation.The content of anti-corruption management (anti-corruption compliance) has been revealed as an activity related to the creation, implementation, organization, evaluation of effectiveness, periodic review and improvement of the internal organizational system of prevention and counteraction of corruption, that is, a set of measures, tools and procedures that ensures compliance of NABU activities with external and internal requirements. The main tasks of anti-corruption management in the National Anti-Corruption Bureau have been outlined.The concept of corruption risks in the activities of NABU has been formulated, by which it has been proposed to understand social, economic, political, organizational and managerial, information and technical, legal (including corruption-related factors) and other circumstances or their combination, which potentially determine the probability of committing corruption or corruption-related offenses by NABU employees, resulting in reputational damage to public trust in the National Bureau as a specially authorized actor in combating corruption.The list of subjects of prevention and counteraction of corruption in NABU has been outlined, namely: Verkhovna Rada of Ukraine; Cabinet of Ministers of Ukraine; National Agency of Corruption Prevention; prosecution authorities; State Bureau of Investigation of Ukraine; National Police of Ukraine; courts; international public and private organizations; NABU Civil Oversight Council; commission for conducting the independent external evaluation of the effectiveness of the National Anti-Corruption Bureau; natural persons and their associations, including those registered as legal entities; Internal Control Department of NABU.

У дисертаційному дослідженні наведено сукупність теоретичних узагальнень і запропоновані нові підходи щодо вирішення наукового завдання щодо визначення змісту та особливостей адміністративно-правих засад діяльності Служби безпеки України із захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також запропоновано шляхи їх удосконалення. Результатом проведеного дослідження стало формування низки положень і висновків, спрямованих на досягнення мети дослідження та виконання поставлених завдань.З’ясовано, що державному суверенітету та територіальній цілісності як об’єкту адміністративно-правової охорони та захисту притаманні наступні особливості:1) не зважаючи на те, що державний суверенітет і територіальна цілісність не є основними категоріями адміністративного права, на відміну від міжнародного та конституційного, останніми вона охороняється та захищається виключно в правовій площині, шляхом закріплення відповідних норм в міжнародних документах і Конституції України, у той час, як в адміністративно-правовій площині така охорона та захист передбачає не тільки наявність відповідних правових норм, а і конкретних дій організаційно-розпорядчого характеру;2) адміністративно-правова охорона державного суверенітету та територіальної цілісності здійснюється систематично, на відміну від адміністративно-правового захисту, який має місце тільки в разі виникнення внутрішньої чи зовнішньої загрози чи вчинення адміністративних правопорушень, які опосередковано посягають на зазначені цінності;3) цей процес реалізується не в конкретних оборонних та/або активних наступальних діях, а передбачає мобілізацію всіх державних ресурсів (політичних, економічних, управлінських, людських тощо) із метою забезпечення окремих елементів національної, державної та воєнної безпеки (державного суверенітету та територіальної цілісності);4) зазначена діяльність здійснюється за допомогою нестандартних інструментів, методів, властивих адміністративному праву, а не шляхом «традиційних» способів охорони та захисту, специфічною є і їх реалізація в межах адміністративних процедур, управлінських процесів і рішень.Систему суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності представлено за допомогою диференційованого підходу шляхом поділу цих суб’єктів за характером повноважень на: 1) загальних суб’єктів, повноваження яких безпосередньо не пов’язані з захистом державного суверенітету та територіальної цілісності, проте їх діяльність забезпечує вказаний напрям (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, суди); 2) спеціальних суб’єктів, основними завданнями яких є забезпечення національної, державної та воєнної безпеки (Рада національної безпеки і оборони України, Міністерство оборони України та Головне управління розвідки Міністерства оборони України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Збройні сили України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Національна гвардія України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Служба безпеки України та Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, Служба судової охорони). У системі суб’єктів захисту державного суверенітету та територіальної цілісності Служба безпеки України займає одне з основних місць, реалізуючи свою діяльність у військовій, правоохоронній сферах, і одночасно входить до розвідувального співтовариства, а також притягує до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили правопорушення, що посягають на державний суверенітет та територіальну цілісність України.^UThe dissertation study provides a set of theoretical generalizations and offers new approaches to solving the scientific task of determining the content and features of the administrative and legal basis of the activity of the Security Service of Ukraine for the protection of state sovereignty and territorial integrity, as well as approximate ways of their improvement. The result of the conducted research was the formation of a number of provisions and conclusions aimed at achieving the goal of the research and fulfilling the set tasks.It was found that state sovereignty and territorial integrity as an object of administrative and legal protection and protection have the following features:1) regardless of the fact that state sovereignty and territorial integrity are not the main categories of administrative law, on a contract from international and constitutional law, the latter is protected and protected in the legal plane, by enshrining the relevant norms in international documents and the Constitution of Ukraine, including a time when in the administrative-legal plane such protection and protection is ensured not only by the presence of relevant legal norms, but also by specific actions of an organizational and administrative nature;2) administrative-legal protection of state sovereignty and territorial integrity is created systematically, in addition to administrative-legal protection, which takes place only in the event of an internal or external threat or the commission of administrative offenses that indirectly encroach on the specified values;3) this process is not implemented in specific defensive and/or active offensive actions, but involves the mobilization of all state resources (political, economic, managerial, human, etc.) with the provision of individual elements of national, state and military security (state sovereignty and territorial integrity);4) the specified activity is carried out with the help of non-standard tools, methods inherent in administrative law, and not through "traditional" methods of protection and protection, their implementation within the limits of administrative procedures, management processes and decisions is also specific.The system of subjects for the protection of state sovereignty and territorial integrity is presented using a differentiated approach, by dividing these subjects by the nature of their powers into: 1) general subjects whose powers are not directly related to the protection of state sovereignty and territorial integrity, but their activity ensures the indicated direction (the Verkhovna Rada of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, the President of Ukraine, courts); 2) special subjects whose main tasks are to ensure national, state and military security (the National Security and Defense Council of Ukraine, the Ministry of Defense of Ukraine and the Main Intelligence Directorate of the Ministry of Defense of Ukraine, the State Special Service of Transport, the State Service of Special Communications and Protection Information Service of Ukraine, Armed Forces of Ukraine, Ministry of Internal Affairs of Ukraine, National Police of Ukraine, National Guard of Ukraine, State Emergency Service of Ukraine, State Border Service of Ukraine, State Migration Service of Ukraine, Security Service of Ukraine and Anti-Terrorist Center under the Security Service of Ukraine, Foreign Service intelligence of Ukraine, State Security Office of Ukraine, Ministry of Strategic Industries of Ukraine, Court Security Service).In the system of subjects for the protection of state sovereignty and territorial integrity, the Security Service of Ukraine occupies one of the main places, implementing its activities in the military and law enforcement spheres and at the same time being part of the intelligence community, as well as bringing to administrative responsibility persons who have committed offenses that encroach on state sovereignty and territorial integrity.