Розглянуто вплив різних ідеологічних конструкцій на населення, форми опору окупантам і засоби виживання за умов окупації, форми боротьби на завершальному етапі Другої світової війни та відновлення радянської влади в Україні. Розкрито технології поєднання агітаційно-пропагандистських і примусових, силових засобів мобілізації населення України на виконання військових, політичних, соціально-економічних завдань. Зроблено спробу комплексно та у взаємозв'язку з конкретними подіями розглянути ідеологічну боротьбу у різних регіонах України, зіткнення ідеологічних концепцій в контексті Другої світової війни розглянуто не тільки як елемент політичних технологій, а й як гуманітарну проблему, пов'язану з вибором ціннісних орієнтирів різними сегментами українського суспільства воєнної доби. З'ясовано еволюцію світоглядних орієнтирів та аксіологічних маркерів кожного контрагента протистояння, а також встановлено причини його продовження після визволення України Червоною армією. Зроблено спробу осмислити місце і роль ідеологічних зусиль самостійницьких інституцій. Визначено ступінь ефективності ідеологічного впливу на різні групи українського соціуму з боку всіх учасників ідеологічної боротьби.

  Скачати повний текст

Дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень теоретичних і правових аспектів інституту випробування в кримінальному та кримінально-виконавчому праві з урахуванням сучасного стану кримінального, кримінально-виконавчого законодавства. Констатовано, що існує певна періодизація інституту умовного засудження і визначення інституту випробування: 1) у 1918–1930 p.p. формується інститут умовного засудження, особливості якого полягають в тому, що у законодавстві того часу, не регламентований контроль за умовно засудженими, а форми здійснення умовного засудження базуються на суддівському розсуді;2) у 1930–1958 p.p. визначається мінімальне зacтocyвaння yмoвнoгo зacyджeння із шиpoким впpoвaджeнням peпpecивниx форм кpимiнaльнo-пpaвoвoгo впливу;3) 1958–1970 p.p – є пepioдом пpoгpecивнoгo poзвиткy iнcтитyтy yмoвнoгo зacyджeння, що xapaктepизyєтьcя пpaвoвoю peглaмeнтaцiєю виконання yмoвнoгo зacyджeння, появоюiнcтитyтiв зacyджeння з вiдcтpoчкoю виконання виpoкy (прояв випробування), yмoвнoгo зacyджeння з oбoв'язкoвим зaлyчeнням до пpaцi;4) у 1970–1992 p.p. відбувається вдocкoнaлeння iнcтитyтy yмoвнoгo зacyджeння шляхом пocтyпoвої зміни кpимiнaльнo-пpaвoвoï політики в бік гyмaнiзaцiï i вiдxoдy вiд peпpecивнoгo нaпpямy зacтocyвaння кpимiнaльнoгo зaкoнy;5) у 1992–2001 p.p фopмyється iнcтитyт звiльнeння вiд вiдбyвання покарання з випробуванням (інститут випробування), який на законодавчому рівні поєднав y coбi окремі найтипровіші ознаки пpизнaчeння i звiльнeння вiд пoкapaння, вiдcтpoчки викoнaння пoкapaння;6) з 2001 p. – до cьoгoднi відбувається подальше вдocкoнaлeння iнcтитyтy випpoбyвaння. Кримінальний кодекс України 2001 року у Розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» закріпив інститут випробування, який об’єднує групу норм, закріплених у відповідних статтях розділу ХІІ КК України. На наш погляд, до такої сукупності, слід віднести: звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75-79 КК), умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК), звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК); заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК), через те, що вони пов'язані з пред'явленням особі визначених законом вимог, які вона має виконати протягом певного іспитового строку (випробувального строку). Слід зазначити, що даний підхід комплексного сутнісного сприйняття декількох інститутів звільнення від покарання має дискусійний характер, породжує низку проблемних аспектів щодо їхнього правового регулювання. Такими є, по-перше, відсутність єдиної позиції щодо того, чи усі зазначені види звільнення від покарання є складовими інституту випробування, або ж деякі з них утворюють самодостатній, самостійний інститут. По-друге, відсутність поглиблених досліджень кримінально-правової природи ознак випробувального строку під час умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким. Визначено, що інститут випробування, як міжгалузевий інститут кримінального та кримінально-виконавчого права, поступово формувався у теорії кримінального та кримінально-виконавчого права; складалися певні підходи до комплексного, взаємозалежного визначення та встановлення цього інституту; об'єднуючим критерієм інституту випробування визначено його «випробувальний строк». Встановлено, що складовими інституту випробування є: звільнення від відбування покарання з випробуванням, пробація, умовно-дострокове звільнення, заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; окремими складовими можуть бути й ті заходи кримінально-правового впливу, які не є покаранням, а виступають способами, які його коригують, змінюють.Доведено, що під випробуванням розуміється міра кримінальної відповідальності, яка триває у межах встановлених законом, протягом певного періоду часу, коли реалізуються кримінально-правові примусові заходи та здійснюється перевірка оцільності застосування випробувального строку.Запропоновано самостійний (по відношенню до Розділу XII «Звільнення від покарання та його відбування») Розділ XII 1 «Випробування», який буде включати статті: ст. 87 1 «Поняття випробування», ст. 87 2 «Строки призначення випробування», ст. 87 3 «Обов’язки, які покладає суд на особу, який призначено випробувальний строк» та ст. 87 4 «Правові наслідки при звільнення від відбування покарання з призначенням випробувального строку». Зміни, які запропоновані до Кримінального кодексу України ( ст. 75, 79, 81, 82, 83 КК України) представлені як окремі положення Розділу XII 1 «Випробування».Відповідні зміни надали б концепції пробації завершеності адже «пенітенціарна пробація» налаштована тільки на підготовку до звільнення, звужуючи цим функції, які покладені на орган пробації в інших країнах світу, а саме залишається поза увагою постпенітенціарний контроль особи після звільнення з місць позбавлення волі.^UThe dissertation is one of the first comprehensive monographic studies of the theoretical and legal aspects of the probation institute in criminal and criminal-executive law, taking into account the current state of criminal and criminal-executive legislatiоn. It is stated that there is a certain periodization of the probation institute and a definition of the probation institute:1) in 1918–1930, the probation institute was formed, the peculiarity of which is that the legislation of that time did not regulate control over probationers, and the probation forms were based on judicial discretion;2) in 1930–1958, the minimum use of suspended sentence was determined with the widespread use of repressive forms of criminal law influence;3) 1958–1970 – is a period of programmatic development of the probation institute, which is characterised by the legal regulation of suspended sentence’s execution, the emergence of the respite law institutions (probation manifestation); suspended sentence with mandatory employment;4) in 1970–1992, the probation institute was being developed through a gradual change in criminal law policy towards globalization and a shift away from the repressive direction of the criminal law;5) in 1992-2001, the institution of release from serving a sentence with probation (probation institute) was formed, which at the legislative level combined some of the most advanced features of sentencing and release from punishment, suspension of sentence;6) from 2001 to the present, probation institute has been further developed. The Criminal Code of Ukraine of 2001 in Section XII "Release from Punishment and its Serving" enshrined the probation institute, which unites a group of norms enshrined in the relevant articles of Section XII of the Criminal Code of Ukraine. In our opinion, this group includes: release from serving a sentence with probation (Articles 75–79 of the CC), parole (Article 81 of the CC), release from serving a sentence for pregnant women and women with children under the age of three (Article 83 of the CC); commutation of the un-served part of the sentence to a milder one (Article 82 of the CC), as they are associated with the imposition of statutory requirements on the person, which he/she must fulfill during a certain probationary period (probation period). It should be noted that this approach to the comprehensive essential perception of several exoneration institutes is controversial and gives rise to problematic aspects of their legal regulation. These are, first of all, punishments are components of the probation institute, or some of them form a self-sufficient, independent institution. Secondly, there is a lack of in-depth research into the criminal law nature of the probation features during parole and commutation of an unspent part of a sentence to a lenient one.It is determined that the institute of probation, as an interdisciplinary institute of criminal and penal law, has been gradually formed in the theory of criminal and penal law; certain approaches to the comprehensive, interdependent definition and establishment of this institute have been developed; the unifying criterion of the probation institute is its "probationary period". It was established that the probation institute’s components are: release from serving a sentence with probation; probation; parole; commutation of the un-served part of the sentence to a lenient one; release from serving a sentence for pregnant women, women with children under the age of three; separate components may also be those measures of criminal-legal influence that are not punishment, but act in ways that correct and change it.An independent (in relation to Chapter XII "Release from Sentence and its Serving") Chapter XII /1 "Probation" is proposed, which will include articles: Article 87/1 "The Concept of Probation", Article 87/2"Terms of Probation", Article 87/3 "Duties imposed by the court on a person who is placed on probation" and Article 87/4 "Legal Consequences of Release from Serving a Sentence with the Appointment of Probation". The amendments proposed to the Criminal Code of Ukraine (Articles 75, 79, 81, 82, 83 of the CC of Ukraine) are presented as separate provisions of Section XII/1 "Probation".The provisions of the Criminal Executive Code of Ukraine, which confirm the connection with the institution of "probation", in particular, Chapter 26 of the Criminal Code of Ukraine "Implementation of control over the behavior of persons released from serving a sentence" have been further developed.Corresponding changes would give the concept of probation completeness, because "penitentiary probation" is configured only for preparation for release, thereby narrowing the functions assigned to the probation authority in other countries of the world, namely, the post-penitentiary control of a person after release from prisons is neglected.

Удосконалено математичну модель витягування профільних заготовок, товщина яких змінюється за радіусом згідно з лінійним законом, що дозволяє врахувати деформаційне зміцнення та геометрію профільованої заготовки, а також особливості взаємодії елементів штампа з осередком деформації. Установлено оптимальний закон розподілу тиску притискача вздовж радіуса профільованої заготовки, за якого забезпечується стійкість фланця заготовки у процесі витягування. Узагальнено математичну модель комбінованого витягування, яка у разі розрахунку напружень дозволяє враховувати зміну розмірів осередку примусового потоншення, обумовлену профілем заготовки у порівнянні з витягуванням заготовок сталої товщини.

  Скачати повний текст

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню методів інтенсифікаціії процесу зневоднення пряно-ароматичної сировини та розробленню енергоефективних режимів сушіння, при яких забезпечується максимальне збереження ефірних олій.?Особливістю сушіння пряно-ароматичної сировини є залежність якості готового продукту від температурного рівня процесу та тривалості теплової дії. Пряно-ароматична сировина містить в собі цінні ароматичні леткі речовини ефірних олій та смакові сполуки, які зазвичай є дуже чутливими до впливу високих температур. При перевищенні максимально допустимої температури нагріву відбуваються необоротні зміни фізичної та хімічної структури матеріалу, втрати ефірних олій, що у свою чергу призводить до погіршення якісних показників.?Сушіння пряно-ароматичної сировини при низьких температурах – довготривалий процес, здійснення якого в конвективних сушарках є невигідним, через їхню низьку ефективність, що пов’язана із значними втратами теплоти з відпрацьованим повітрям (більше 20 % в загальному тепловому балансі). Традиційні методи інтенсифікації процесу сушіння шляхом підвищення температури і швидкості сушильного агента мають обмеження під час зневоднення пряно-ароматичних рослин через термочутливість ефірних олій. Пришвидшити процес низькотемпературного сушіння пряно-ароматичної сировини можливо збільшенням рушійної сили масообміну (масообмінного напору) шляхом примусового осушення сушильного агента.?Для реалізації енергоефективних режимів низькотемпературного сушіння пряно-ароматичної сировини з регулюванням вологовмісту сушильного агента запропоновано використання конденсаційного методу сушіння з застосуванням теплового насосу.?Теплонасосні сушарки вирізняються високою ефективністю при низькотемпературному сушінні. В теплонасосній сушарці можливо здійснити утилізацію теплоти відпрацьованого сушильного агента та повернути її в технологічний процес на більш високому температурному рівні. Таким чином за рахунок утилізації теплоти конденсації вологи сушильного агента енерговитрати в такій сушарці зменшуються майже в 3 рази в порівнянні з традиційною конвективною сушаркою. ?Застосування теплового насосу дозволяє за рахунок примусового осушення повітря, незалежно від умов навколишнього середовища, підтримувати необхідні тепловологісні параметри сушильного агента та створювати керовані умови технологічного процесу зневоднення, що гарантує високу якість готового продукту.?В процесі теплонасосного сушіння величина поточних енерговитрат значною мірою залежить від вологовмісту сушильного агента і температурного режиму його осушення у випарнику теплового насоса. Для кожного заданого тепловологісного стану сушильного агента визначений оптимальний температурний режим роботи теплового насоса, який забезпечує мінімальні енерговитрати на сушіння пряно-ароматичної сировини.^UThe dissertation work is devoted to the substantiation of the methods of intensification of the process of dehydration of spicy and aromatic raw materials and the development of energy-efficient drying modes that ensure maximum preservation of essential oils.?The peculiarity of drying spicy and aromatic raw materials is the dependence of the quality of the finished product on the temperature level of the process and the duration of the thermal action. Spicy-aromatic raw materials contain valuable aromatic volatile substances of essential oils and flavor compounds, which are usually very sensitive to the influence of high temperatures. When the maximum permissible heating temperature is exceeded, irreversible changes in the physical and chemical structure of the material occur, loss of essential oils, which in turn leads to deterioration of quality indicators.?Drying of spicy and aromatic raw materials at low temperatures is a longterm process, the implementation of which in convective dryers is unprofitable, due to their low efficiency, which is associated with significant heat losses with exhaust air (more than 20% in the total heat balance). Traditional methods of intensifying the drying process by increasing the temperature and speed of the drying agent have limitations during the dehydration of aromatic plants due to the thermal sensitivity of essential oils. It is possible to speed up the process of lowtemperature drying of spicy and aromatic raw materials by increasing the driving force of mass transfer (mass transfer pressure) by forced drying of the drying agent.?To implement energy-efficient modes of low-temperature drying of spicyaromatic raw materials with regulation of the moisture content of the drying agent, the use of a condensation drying method using a heat pump is proposed.?Heat pump dryers are characterized by high efficiency at low temperature drying. In a heat pump dryer, it is possible to utilize the heat of the spent drying agent and return it to the technological process at a higher temperature level. Thus, due to utilization of the heat of moisture condensation of the drying agent, the energy consumption in such a dryer is reduced by almost 3 times compared to a traditional convective dryer. The use of a heat pump allows, due to forced drying of the air, regardless of the environmental conditions, to maintain the necessary thermo-humid parameters of the drying agent and to create controlled conditions for the technological process of dehydration, which guarantees the high quality of the finished product.?In the process of heat pump drying, the amount of current energy consumption largely depends on the moisture content of the drying agent and the temperature regime of its drying in the evaporator of the heat pump. For each given heat-moisture state of the drying agent, the optimal temperature regime of the heat pump operation is determined, which ensures minimum energy costs for drying spicy and aromatic raw materials.

Дисертаційна робота присвячена проблемам інтенсифікації теплообмінних процесів нагрівання та плавлення вуглеводневих сумішей при використанні термоконтактного методу плавлення для усунення недоліків існуючих методів і створення вітчизняного інноваційного обладнання. З метою інтенсифікації процесів нагрівання та плавлення розроблено спосіб плавлення вуглеводневих сумішей за рахунок контактного та конвективного переносу тепла із примусовим видаленням розплаву. На розробленому та виготовленому стенді досліджено вплив теплофізичних параметрів (температура нагрівача, тиск на поверхню речовини, початкова температура вуглеводневої суміші) на швидкість перебігу процесів нагрівання і плавлення для визначення оптимальних параметрів.Досліджено термостійкість модельних середовищ (вазеліну та парафіну), що дали можливість визначити температуру початку термічного розкладання: для вазеліну – 152,5 оС, для парафіну – 172,7 оС, після якої починаються процеси, зв'язані з деструкцією матеріалу. Проведені дослідження теплоємності та теплоти плавлення методом диференціальної скандувальної калориметрії (ДСК) дозволили отримати залежність питомої теплоємності від температури та ДСК-криві плавлення вазеліну і парафіну, по яким була визначена питома теплота плавлення для вазеліну та парафіну. Для оптимізації та розрахунків параметрів процесів нагрівання та плавлення розроблена математична модель процесів нагрівання та плавлення з примусовим видаленням розплаву, що дає можливість провести розрахунки для різноманітних вуглеводневих сумішей. На основі проведених досліджень розроблена та виготовлена установка для нагрівання та плавлення в'язких і низькотеплопровідних субстанцій “Термобат-М”. При застосуванні термоконтактного методу нагріву за допомогою заглибного нагрівача можливо отримати необхідну кількість продукту, що плавиться, скоротити час отримання розплаву і зменшити енерговитрати. Проведені випробування на промисловому зразку і заводські випробування на території ТОВ “Тернофарм” показали високу ефективність роботи установки, тому що вдалося розплавити 200 кг вазеліну за 2,5…3 години. По результатам заводських випробувань установка “Термобат-М” передана в експлуатацію на ТОВ “Тернофарм” в м. Тернопіль.^UThe dissertation is devoted to the problems of intensification heat exchange processes of heating and melting hydrocarbon mixtures when using the thermal contact melting method to eliminate the shortcomings of existing methods and create domestic innovative equipment.In order to intensify the heating and melting processes, a method of melting hydrocarbon mixtures due to contact and convective heat transfer with forced melt removal has been developed. The influence of thermophysical parameters on the rate of heating and melting processes to determine the optimal parameters was investigated on the developed and manufactured stand.Research has been carried out to determine the viscosity, heat capacity, heat of phase transformation and thermal stability of hydrocarbon mixtures. To optimize and calculate the parameters of heating and melting processes, a mathematical model of heating and melting processes with forced removal of the melt has been developed, which allows calculations for various hydrocarbon mixtures.On the basis of the research carried out, a device for heating and melting viscous and low-heat-conducting substances Termobat-M has been developed and manufactured. When using the thermal contact heating method with the help of an immersion heater, it is possible to obtain the required amount of the product that melts, reduce the time for obtaining the melt and reduce energy consumption. The tests carried out on an industrial model and factory tests on the territory of Ternopharm LLC showed a high efficiency of the installation, since it was possible to melt 200 kg of petroleum jelly in 2,5...3 hours. Based on the results of factory tests, the Ternopat-M unit was commissioned at Ternopharm LLC in Ternopil.

Проведено комплексне дослідження проблем правового регулювання визначення змісту трудового договору за умов ринкової економіки. Розкрито суть поняття істотних умов трудового договору та їх значення у процесі формування трудових правовідносин. З'ясовано підстави, порядок та наслідки визначення істотних умов трудового договору недійсними. Обгрунтовано зміст понять "переведення на іншу роботу" та "переміщення на інше робоче місце", проаналізовано їх види та особливості здійснення. Встановлено відповідність тимчасових переведень конституційним нормам про заборону примусової праці. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення трудового законодавства для забезпечення гарантій дотримання трудових прав працівників і роботодавців за умов становлення ринкових відносин.

  Скачати повний текст

Розкрито місце адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця в системі юридичної відповідальності, її ознаки, а також значення в забезпеченні реалізації правоохоронної функції держави. Визначено повноваження органів Державної виконавчої служби України щодо застосування адміністративно-примусових заходів під час здійснення виконавчого провадження. Обгрунтовано конкретні висновки та рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог державного виконавця й організаційно-правових засад діяльності суб'єктів провадження в таких справах. Досліджено ефективність системи примусового виконання рішень державними виконавцями, міжнародне законодавство щодо адміністративно-правового статусу державного виконавця. Запропоновано зміни та доповнення до законів України, якими регулюється примусове виконання рішень публічних органів управління.

  Скачати повний текст

Досліджено сучасний стан правового регулюваня адміністративної відповідальності працівників ОВС за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Вперше дану адміністративну відповідальність визначено як примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правоможним суб'єктом адміністративних і дисциплінарних стягнень до працівників ОВС за порушення передбачених чинним законодавством правил, норм і стандартів, що діють у сфері безпеки дорожнього руху. Запропоновано критерії визначення виду та меж поєднаної відповідальності працівників ОВС за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху: службова характеристика працівника, систематичність вчинення працівником правопорушень у сфері дорожнього руху, наявність та обсяг заподіяних працівником матеріальних і моральних збитків. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у разі застосування адміністративних та дисциплінарних санкцій до працівників ОВС, які вчиняють проступки цього виду.

  Скачати повний текст

Досліджено правові проблеми адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у сфері протидії нелегальній міграції. Розкрито сутність поняття й ознаки нелегальної міграції. Охарактеризовано стан нелегальної міграції в Україні, проаналізовано сучасні тенденції протидії даному явищу. Висвітлено нормативно-правові засади та наведено пропозиції щодо удосконалення адміністративної діяльності ОВС у сфері протидії нелегальній міграції. Визначено зміст поняття, напрямки та суб'єкти протидії нелегальній міграції. Розкрито особливості організації адміністративної діяльності ОВС щодо виявлення нелегальних мігрантів і застосування заходів примусового впливу до іноземців, які порушили порядок перебування в Україні. Проаналізовано особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС у сфері протидії нелегальній міграції.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-методологічні засади та питання правового регулювання процесу застосування заходів адміністративного примусу у діяльності органів державної податкової служби України. Показано місце адміністративного примусу у податковому праві. Визначено повноваження органів державної податкової служби України щодо застосування адміністративно-примусових заходів у сфері оподаткування. Проаналізовано різні концептуальні підходи щодо розуміння сутності засобів адміністративного примусу, досліджено специфіку їх застосування та здійснено класифікацію. Розглянуто особливості оскарження дій та бездіяльності посадових і службових осіб органів державної податкової служби України. Обгрунтовано процесуально-процедурні засади застосування заходів адміністративного примусу у сфері оподаткування та сформульовано рекомендації щодо їх удосконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено сутність, зміст і підстави застосування адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності державних органів України. Розглянуто загальнотеоретичні проблеми, пов'язані з даним примусом. Визначено повноваження державних органів щодо застосування адміністративно-примусових заходів у сфері кредитно-фінансової діяльності. Проаналізовано концептуальні підходи щодо розуміння сутності заходів адміністративного примусу, проведено їх класифікацію та виділено специфіку їх застосування в такій діяльності. Наведено висновки, пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових засад застосування заходів адміністративного примусу в кредитно-фінансовій діяльності.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням правової природи, особливостей і реалізації в Україні адміністративно-деліктного механізму забезпечення прикордонної безпеки держави.Установлено, що прикордонна безпека має свою власну видову специфіку, що спрямована на забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності держави, захист національних інтересів в прикордонній сфері, що і варто вважати основною метою прикордонної безпеки. Запропоновано під прикордонною безпекою держави розуміти – збалансований стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, а також охоронюваних законодавством про державний кордон інтересів людини, суспільства й держави у прикордонні сфері. З методологічних позицій визначено, що проблема адміністративно-деліктного механізму забезпечення прикордонної безпеки держави повинна розглядатися як цілісна система взаємозалежних елементів, взаємна узгодженість і послідовність розгляду яких дає змогу розкривати і доповнювати зміст одне одного. Наведені у дослідженні теоретико-методологічні основи пізнання адміністративно-деліктних механізмів забезпечення прикордонної безпеки визначили базові положення, що дозволили сформувати логічну структуру дисертаційного дослідження.Адміністративним правопорушенням (деліктом) проти прикордонної безпеки держави розглядається як суспільно шкідливе (небезпечне), винне й протиправне діяння особи, що посягає на збалансований стан захищеності державного суверенітету й територіальній цілісності, а також охоронюваних законодавством про державний кордон інтересів людини, суспільства і держави у прикордонні сфері, за яке законом передбачено адміністративну відповідальність. До них відносяться правопорушення, передбачені статтями 172-18, 185-10, 202, 203-1, 204-1, 204-2, 204-4 КУпАП та статтею 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».Констатовано, що прикордонні відносини, які поєднують охоронювані адміністративно-деліктним правом суспільні відносини, дають змогу вести мову суто про родовий об’єкт адміністративних правопорушень (деліктів) проти прикордонної безпеки України без поділу їх юридичних складів на видові об’єкти. При цьому родовим об’єктом цих правопорушень (деліктів) є прикордонна безпека держави, що становить собою однорідні й тотожні за своїм змістом суспільні відносини.Для адміністративних правопорушень (деліктів) проти прикордонної безпеки України характерним є обов’язковість такого елементу об’єктивної сторони як місце їх вчинення. Ця ознака конструктивно закладена в кожен склад цих правопорушень (деліктів) або безпосередньо, або змістовно. Місцем є конкретно визначена частина прикордонного простору, з учиненням чи не вчиненням у межах якого відповідне суспільно шкідливе діяння (дія або бездіяльність) законом про адміністративну відповідальність пов’язується наявність певного складу правопорушення (делікту), що посягає на прикордонну безпеку держави. Притаманним для цих правопорушень також є наявність спеціального суб’єкта щодо їх вчинення: особа, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України; іноземці та особи без громадянства; особа, яка перетинає державний кордон України чи межі тимчасово окупованої території України; підприємство (його об’єднання), установи, організації чи фізичні особи, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення.Адміністративно-деліктна діяльність є складовою адміністративно-юрисдикційної діяльності Держприкордонслужби, що співвідносяться між собою як частка і ціле. Доведено, що слід вести мову про формулювання такого поняття як «адміністративно-деліктна юрисдикційна діяльність», яке розкриває змістовно-структурне розуміння про те, що адміністративно-деліктна діяльність є складовою адміністративно-юрисдикційної діяльності органу публічної влади, Держприкордонслужби зокрема.Нормативно-правове забезпечення досліджуваної сфери передбачає сприяння здійсненню пошуку шляхів щодо удосконалення існуючих і новостворюваних адміністративно-деліктних норм задля необхідного виконання принципово нових завдань у забезпеченні прикордонної безпеки держави, при цьому становлячи відповідний процес утворення й підтримки (у певних межах) організаційно-функціональних конструктивних характеристик прикордонної безпеки держави через забезпечення управлінського впливу нормативно-правовими засобами.У дослідженні надано пропозиції щодо удосконалення українського законодавства у прикордонній сфері та запропоновано: врегулювати в КУпАП порядок застосування стягнення у виді примусового видворення; передати повноваження розгляду справ за статтею 204-1 КУпАП органам Держприкордонслужби; визнати такими, що втратили чинність, статті 204-3, 204-4 КУпАП; запровадити у законодавстві єдину конструкцію поняття «законодавство про державний кордон України» шляхом доповнення статті 6-1 Закону України «Про державний кордон України» та відповідного корегування інших законів.^UThe dissertation is a comprehensive study of the legal nature, features and implementation of the administrative-delict mechanism for ensuring the border security of the state in Ukraine.It has been established that border security has its own species specificity, which is aimed at ensuring state sovereignty and territorial integrity of the state, protecting national interests in the border area, which should be considered the main goal of border security. It is suggested that the border security of the state should be understood as a balanced state of protection of state sovereignty, territorial integrity, as well as the interests of man, society and the state in the border area protected by the legislation on the state border.From a methodological point of view, it is determined that the problem of the administrative-delict mechanism for ensuring the border security of the state should be considered as a whole system of interdependent elements, the mutual coherence and sequence of consideration of which makes it possible to reveal and complement each other's content. The theoretical-methodological foundations of knowledge of the administrative-delict mechanisms of border security provided in the study determined the basic provisions that made it possible to form the logical structure of the dissertation research.An administrative offense (delict) against the border security of the state is considered as a socially harmful (dangerous), culpable and illegal act of a person that encroaches on the balanced state of protection of state sovereignty and territorial integrity, as well as the interests of man, society and the state in border areas protected by the legislation on the state border the sphere for which the law provides for administrative responsibility. These include offenses provided for by Articles 172-18, 185-10, 202, 203-1, 204-1, 204-2, 204-4 of the Code of Criminal Procedure and Article 1 of the Law of Ukraine "On Liability of Carriers During International Passenger Transportation".It was established that border relations, which combine social relations protected by administrative and tort law, make it possible to speak purely about the generic object of administrative offenses (torts) against the border security of Ukraine without dividing their legal structures into specific objects. At the same time, the generic object of these offenses (delicts) is the border security of the state, which is homogeneous and identical in its content to social relations.For administrative offenses (delicts) against the border security of Ukraine, the obligation of such an element of the objective party as the place of their commission is characteristic. This feature is constructively embedded in each composition of these offenses (delicts) either directly or meaningfully. A place is a specifically defined part of the border space, with the commission or non-commitment of a corresponding socially harmful act (action or inaction), according to the law on administrative responsibility, the presence of a certain composition of the offense (delict) that encroaches on the border security of the state is associated. Inherent to these offenses is also the presence of a special subject for their commission: a person who is part of the order for the protection of the state border of Ukraine; foreigners and stateless persons; a person who crosses the state border of Ukraine or the borders of the temporarily occupied territory of Ukraine; an enterprise (its association), institutions, organizations or natural persons that carry out international passenger transportation.The regulatory and legal support of the researched area involves the promotion of the search for ways to improve existing and newly created administrative and tort norms for the necessary performance of fundamentally new tasks in ensuring the border security of the state, while constituting the corresponding process of formation and maintenance (within certain limits) of organizational and functional constructive characteristics border security of the state through the provision of managerial influence by regulatory and legal means.The study provided proposals for improving Ukrainian legislation in the border area and proposed: to regulate the procedure for the application of penalties in the form of forced deportation in the Criminal Code of Administrative Offenses; transfer the authority to consider cases under Article 204-1 of the Code of Administrative Offenses to the bodies of the State Border Service; recognize Articles 204-3, 204-4 of the Code of Administrative Offenses as having lost their validity; introduce in the legislation a unified construction of the concept of "legislation on the state border of Ukraine" by supplementing Article 6-1 of the Law of Ukraine "On the State Border of Ukraine" and correspondingly correcting other laws.

Дисертація являє собою є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права монографічних досліджень адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в якому охарактеризовано його теоретичну, правову, організаційну і процедурну основи і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.У дисертації розкрито змістовну сутність поняття «протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів під час дії режиму воєнного стану» як виду протидії незаконному обігу на сучасному етапі. Оглянуто стан дослідження проблематики адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.Дослідження нормативно-правових актів, що регламентують питання протидії наркотичним засобам, психотропним речовинам і прекурсорам, надало можливість їх класифікувати за наступними критеріями: 1) за визначенням повноважень: а) загальні, які визначають права і обов’язки всіх суб’єктів протидії незаконному обігу наркотиків, норми Конституції України і Законів України; б) спеціальні-визначають лише повноваження відповідних підрозділів Національної поліції, наприклад, норми Наказу МВС України № 650 «Про організацію діяльності служби дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади»; 2) за ієрархічністю: а) Конституція і закони України; б) міжнародні акти; в) підзаконні акти.Запропоновано під взаємодією Національної поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів розуміти спільну діяльність відповідних суб’єктів, яка має узгоджений, систематичний та цілеспрямований характер, спрямований на недопущення розповсюдження такого негативного явища як наркоманія в суспільстві шляхом вчинення нормативно-визначених та узгоджених за місцем і часом дій із застосуванням відповідного правового інструментарію.Доведено, що форми діяльності Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це-зовнішнє вираження дій Національної поліції України, що здійснюється в межах її компетенції щодо реалізації завдань і функцій, у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що спрямовані на попередження і усунення негативних чинників, що ускладнюють їх реалізацію; виявлення порушень встановленого порядку обігу наркотиків та забезпечення притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.Визначено алгоритм дії поліцейського, під час виявлення наркотичних засобів у неповнолітньої особи, як послідовність організаційних та процесуальних дій працівника поліції, щодо роботи з неповнолітнім-правопорушником, яка здійснюється самостійно, так із залучанням представників інших служб і підрозділів поліції та посадових осіб інших компетентних органів.Встановлено систему ознак взаємодії служб та підрозділів поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів: 1) спільна діяльність; 2) узгодженість дій за часом і місцем; 3) має правове підґрунтя; 4) взаємодія можлива лише між суб’єктами, які мають певні нормативно визначені повноваження з приводу об’єкта такої взаємодії; 5) цілеспрямований та постійний характер, оскільки тільки таким чином можливо зменшити негативний вплив на суспільство від наркоманії; 6) наявність відповідного правового інструментарію у суб’єктів взаємодії, що дає можливість застосовувати заходи превентивного та примусового характеру з метою запобігання та протидії наркоманії; 7) як правило, початок процесу спільної діяльності відбувається на підставі індивідуального адміністративного акту або регіональної програми, де визначаються відповідні суб’єкти, час і місце проведення та форма певного правового заходу, якій планується здійснити, тощо.Удосконалено класифікацію принципів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, до яких віднесено: а) загальні: 1) верховенства права; 2) законності; 3) гласності; 4) дотримання прав людини; 5) плановості; 6) науковості; 7) інноваційності і відкритості до змін, б) спеціальні: 1) взаємодія суб’єктів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; 2) наступальність; 3) поєднання гласних і негласних заходів; 4) оперативність; 5) компетентність.Доведено, що методи діяльності поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – це сукупність засобів, способів, прийомів, з використанням яких органи Національної поліції України^UThe dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the activities of the National Police to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors in Ukraine.The dissertation is one of the first monographic studies of the administrative and legal foundations of the activities of the National Police to combat the illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, which describes its theoretical, legal, organizational and procedural foundations and provides proposals for improving the current legislation in this area.The dissertation reveals the essence of the concept of "counteraction to illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors during martial law" as a type of counteraction to illicit trafficking at the present stage. The state of the study of the problems of the administrative and legal foundations of the activities of the bodies of the National Police of Ukraine on combating the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors is examined.The study of normative legal acts regulating the issues of combating narcotic drugs, psychotropic substances and precursors made it possible to classify them according to the following criteria: 1) by defining the powers: a) general, which determine the rights, freedoms and obligations of all subjects of combating drug trafficking, for example, the norms of the Constitution of Ukraine, the norms of the Law of Ukraine "On Local Self-Government Bodies";b) special – determine only the powers of the relevant units of the National Police, for example, the provisions of the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine No. 650 "On the organization of the activities of the service of district police officers and community police officers"; 2) by hierarchy: a)international; b) the Constitution and laws of Ukraine; c) by-laws.It is proposed that the interaction of the National Police with other subjects of combating illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances and precursors should mean the joint activity of the relevant entities, which has a coordinated, systematic and purposeful nature, aimed at preventing the spread of such a negative phenomenon as drug addiction in society by committing normatively defined and coordinated actions in place and time using appropriate legal instruments.It is proved that the forms of activity of the National Police of Ukraine to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors are an external expression of the actions of the National Police of Ukraine, within its competence on the implementation of tasks and functions in the field of circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, aimed at preventing and eliminating negative factors that complicate their implementation.The algorithm of action of a police officer during the detection of drugs in a minor is determined, this is the sequence of organizational and procedural actions of a police officer to work with a juvenile offender in the field of illegal handling of drugs, both independently and with the involvement of representatives of other services and units of the police and other competent bodies.A system of signs of interaction of police services and units with other subjects of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been established: 1) joint activities; 2) coherence of actions in time and place; 3) has a legal basis; 4) interaction is possible only between entities that have certain normatively defined powers regarding the object of such interaction; 5) purposeful and systematic nature, since only in this way it is possible to reduce the negative impact of drug addiction; 6) availability of appropriate legal tools for the subjects of interaction, which makes it possible to apply preventive and coercive measures in order to prevent and combat drug addiction; 7) As a rule, the beginning of the process of joint activity takes place on the basis of an individual administrative act or a regional program, which determines the relevant subjects, the time and place of conduct and the form of a certain legal measure to be carried out, etc.The classification of the principles of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been improved, which include: a) general: 1) legality; 2) the rule of law; 3) publicity; 4) respect for human rights; 5) planning; 6) scientificity; 7) innovativeness and openness to changes

У дисертації розв'язано завдання обґрунтування існування адміністративно-правових відносин у діяльності арбітражного керуючого, зокрема, відносин щодо контролю за ним з боку органів виконавчої влади, суспільних інституцій. Держава і суспільство заінтересовані в тому, щоб не допускати різного роду зловживань у даній сфері, аби процедура банкрутства не перетворювалася на інструмент незаконного збагачення, ухилення від виконання цивільно-правових, господарських та податкових зобов'язань, зобов'язань з оплати праці та реалізації різного роду рейдерських схем. Дієвим запобіжником проти таких явищ може стати відпрацьована система державного контролю за діяльністю ключового діючого суб'єкта в системи правовідносин у сфері банкрутства – арбітражного керуючого. Особливої важливості правовий інститут державного контролю за діяльністю арбітражного керуючого набуває в умовах довготривалої економічної кризи, коли загострюється суспільна потреба в «перезавантаженні» економічної системи – ефективному очищенні економічних відносин від тягаря безнадійних майнових зобов'язань. Відмежування галузевої приналежності окремих правовідносин, що реалізуються в межах комплексу різногалузевих правовідносин, завжди є непростим завданням, оскільки всі правовідносини спрямовані на оптимальний ступінь впорядкованості й відповідності тим суспільним завданням, які вирішують відповідні суспільні відносини. Водночас, такі завдання мають споріднений і подібний характер, проте реалізуються за властивими тільки їм механізмами. Звичайно, ці завдання реалізуються як шляхом диспозитивного, так і шляхом імперативного правового регулювання. Частина повноважень і завдань арбітражного керуючого пов'язана з пошуком економічного і юридичного консенсусу, а частина – із безпосередньо контрольними примусовими і сервісними повноваженнями, що здійснюються від імені держави. Вивчення, систематизація й розроблення детальних процедур державного контролю у сфері діяльності арбітражних керуючих, а також ефективне врегулювання засобів юридичного впливу на цю діяльність є важливим завданням, що вимагає всебічного наукового дослідження та вирішення. Так, у дисертації визначено стан дослідження проблематики організації контролю за діяльністю арбітражного керуючого. Наведено різні підходи, що існують у правовій науці з цього приводу, зокрема, представників науки адміністративного права.^UThe dissertation deals with the actual issues of administrative and legal regulation of the control over the activities of arbitration managers.The thesis is a complete scientific work done in Ukraine at a new theoretical level and is a study of administrative and legal regulation of the control over the activities of arbitration managers. The dissertation solves the problem of justification of the existence of administrative and legal relations in the activities of the arbitration manager, in particular, relations with regard to the control of it by the executive authorities, public institutions. The state and society are interested in preventing all kinds of abuse in this area, so that the bankruptcy procedure does not become an instrument of illegal enrichment, evasion of execution of civil, economic and tax liabilities, obligations for payment of wages and implementation of various kind of raider schemes. An effective safeguard against such phenomena may be the exhausted system of state control over the activities of the key operating entity in the system of legal relations in the field of bankruptcy – the arbitration manager. Particularly important, the legal institute of state control over the activities of the arbitration manager acquires in the conditions of a long-term economic crisis, when the social need for a «reset» of the economic system – an effective cleansing of economic relations from the burden of hopeless property obligations – is exacerbated. The delineation of the sectoral affiliation of individual legal relationships, which are implemented within the complex of multi-sectoral legal relationships, is always a daunting task, since all legal relationships are directed at the optimal degree of orderliness and compliance with those social tasks that solve the corresponding social relations. At the same time, such tasks are related and similar, but they are realized by the mechanisms that are unique to it. Of course, these tasks are implemented both through dispositive and through imperative legal regulation, part of the powers and tasks of the arbitration manager is connected with the search for economic and legal consensus, and part with the direct control of compulsory and service powers exercised on behalf of the state.The study, systematization and elaboration of detailed state control procedures in the field of arbitration managers' activities, as well as the effective regulation of legal remedies for this activity, are an important task that requires comprehensive scientific research and decision-making.

Доведено, що відносини у сфері організації та здійснення фінансового моніторингу складають предмет адміністративно-правового регулювання. Наведено класифікацію суб'єктів адміністративно-правового регулювання відносин щодо організації та здійснення фінансового моніторингу за ознакою їх компетенції. Виділено провідний і допоміжні суб'єкти. Встановлено види діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання відносин щодо організації та здійснення фінансового моніторингу, зокрема, встановлення правил проведення фінансового моніторингу та програм його здійснення, виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу й які можуть бути пов'язані, мати відношення або призначатися для фінансування тероризму, ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції, зберігання відповідних документів, порядок реєстрації фінансових операціїй, що підлягають фінансовому моніторингу, застосування превентивних і примусових заходів, подання інформації щодо фінансових операцій, цільову підготовку персоналу суб'єкта фінансового моніторингу. Обгрунтовано науково-теоретичні висновки та практичні пропозиції, щодо удосконалення законодавства, норми якого регулюють відносини у сфері організації та здійснення фінансового моніторингу.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексне та системне дослідження адміністративно-правової охорони атмосферного повітря.Визначено, що адміністративно-правова охорона атмосферного повітря – це система правових, економічних, організаційних, комунікативних, інженерно-технічних, оздоровчих заходів, що здійснюють уповноважені суб'єкти публічної адміністрації і направлені на профілактику, попередження та припинення порушень норм чинного законодавства в досліджуваній сфері.Зазначено, що нормативно-правове регулювання адміністративно-правової охорони атмосферного повітря - це система норм права, які урегульовують суспільні відносини, що виникають під час збереження, поліпшення, відновлення якості атмосферного повітря, застосуванні заходів охорони атмосферного повітря, визначають зміст державної політики в досліджуваній сфері та повноваження суб'єктів публічного адміністрування в сфері атмосферного повітря тощо. З'ясовано, що суб'єкти адміністративно-правової охорони атмосферного повітря - це система органів загальної та спеціальної компетенції, які здійснюють публічно-управлінські повноваження з метою відновлення, збереження, забезпечення якості атмосферного повітря та забезпечення права громадян на чисте атмосферне повітря, а також вживають заходів необхідних для зниження рівня захворюваності населення внаслідок забруднення атмосферного повітря. Автором виокремлено особливості та види суб'єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря. Доведено, що заходи охорони атмосферного повітря – це система способів, прийомів та засобів владно-управлінського впливу, що направлені на діяльність суб'єктів публічного та приватного права, яка пов'язана з забрудненням атмосферного повітря з метою підвищення якості атмосферного повітря, його охорони та забезпечення права громадян на чисте атмосферне повітря.Запропоновано класифікувати заходи охорони атмосферного повітря наступним чином: 1) залежно від характеру впливу: а) стимулюючі; б) заохочувальні; в) економічні; г) примусові; 2) залежно від суб'єкта застосування: а) Кабінетом Міністрів України; б) центральним органом виконавчої влади; в) місцевими органами публічної адміністрації; г) декількома суб'єктами; 3) за предметом регулювання: а) правові; б) внутрішньо-визначені; 4) за колом учасників: а) одноосібні; б) колегіальні; в) колективні; г) комбіновані; 5) за предметом: а) технічні; б) економічні; в) організаційні. Визначено, що попереджувальні адміністративно-правові заходи охорони атмосферного повітря - це система правових засобів, які використовують суб'єкти, які наділені владно-управлінськими повноваженнями з метою попередження порушення норм, яорганізаційні); 5) залежно від нормативно-правового закріплення (в законах України; в підзаконних нормативно-правових актах).Визначено, що припинювальні адміністративно-правові заходи охорони атмосферного повітря - це сукупність заходів примусового характеру, що застосовуються уповноваженим суб'єктом публічної адміністрації з метою унеможливлення провадження подальшої діяльності, що здійснюється з порушенням норм законодавства шляхом видання правоприпинювального (обмежувального) акту.кими урегульовано відносини у галузі охорони атмосферного повітря. Запропоновано адміністративно-запобіжні заходи охорони атмосферного повітря поділити за наступними критеріями: 1) залежно від вибору правового засобу охорони атмосферного повітря (нормування; стандартизація; планування; експертиза; проектування); 2) залежно від суб'єкта (суб'єкти господарювання приватного права; суб'єкти господарювання публічного права); 3) залежно від форми процесуального вираження (акти перевірки; результати контролю; облікова документація; результати оцінки якості атмосферного повітря; дані державного та громадського моніторингу якості атмосферного повітря; звіт з оцінки впливу на довкілля); 4) залежно від характеру впливу на суб'єкта (майнові; організаційні); 5) залежно від нормативно-правового закріплення (в законах України; в підзаконних нормативно-правових актах).Визначено, що припинювальні адміністративно-правові заходи охорони атмосферного повітря - це сукупність заходів примусового характеру, що застосовуються уповноваженим суб'єктом публічної адміністрації з метою унеможливлення провадження подальшої діяльності, що здійснюється з порушенням норм законодавства шляхом видання правоприпинювального (обмежувального) акту.^UThe dissertation is complex and systematic research of administrative and legal protection of atmospheric air.It is determined that the administrative and legal protection of atmospheric air is a system of legal, economic, organizational, communicative, engineering and technical, health measures carried out by authorized public administration bodies and aimed at prophylactics, prevention and termination of violations of current legislation in the studied area.It is noted that the normative-legal regulation of administrative-legal protection of atmospheric air is a system of legal norms that regulate public relations arising during the preservation, improvement, restoration of atmospheric air quality, application of atmospheric air protection measures, determine the content of state policy and powers of public administration bodies in the field of atmospheric air, etc. It was found that the subjects of administrative and legal protection of atmospheric air is a system of bodies of general and special competence, which exercise public administration powers to restore, preserve, ensure air quality and ensure the right of citizens to clean air, as well as use measures necessary to reduce the incidence of the population due to air pollution. The author highlights the features and types of subjects of atmospheric air administrative and legal protection.It is proved that air protection measures are a system of methods, techniques and means of governmental influence aimed at the activities of public and private law, which is associated with air pollution in order to improve air quality, its protection and ensuring the right of citizens to clean air.It is proposed to classify air protection measures as follows: 1) Depending on the nature of the impact: a) stimulating; b) incentive; c) economical; d) mandative; 2) Depending on the subject of application: a) the Cabinet of Ministers of Ukraine; b) the central executive body; c) local bodies of public administration; d) several entities; 3) By the subject of regulation: a) legal; b) internally defined; 4) By the circle of participants: a) individual; b) collegial; c) collective; d) combined; 5) By the subject: a) technical; b) economic; c) organizational. It is determined that preventive administrative and legal measures for air protection are a system of legal means used by entities endowed with administrative powers to prevent violations of the rules governing the relations in the air protection field.

Досліджено питання адміністративно-правової охорони комунальної власності. Надано характеристику організаційним й адміністративно-примусовим заходам, що застосовуються у цій сфері. Запропоновано визначення поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, її особливостей і шляхів вирішення проблем управління нею. Проаналізовано аспект адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання комунального майна, спеціального його правового режиму та права цього виду власності на землю. Обгрунтовано та сформульовано пропозиції щодо порядку безоплатної передачі майна з однієї форми власності до іншої. Відносини комунальної власності класифіковано за певними групами. Запропоновано форми її адміністративно-правової охорони. Розглянуто можливості розширення інституту адміністративної відповідальності з метою посилення охорони комунального майна.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та оновлене розв'язаннянаукових завдань щодо адміністративно-правового забезпечення діяльностіорганів державної виконавчої служби.Встановлено, що адміністративно-правове забезпечення діяльностіорганів державної виконавчої служби як предмет дослідження є безперервноюпрофесійною діяльністю органів державної виконавчої служби, яка спрямованих на створення належних умов для ефективного примусовоговиконання рішень суду та рішень інших органів, гарантуючи захист прав,свобод і законних інтересів усіх суб'єктів виконавчого провадження.Визначено адміністративно-правовий статус органів державної виконавчоїслужби. Сформульовано та класифіковано принципи адміністративно-правового забезпечення органів державної виконавчої служби. Зазначено,що механізм адміністративно-правового забезпечення діяльності органівдержавної виконавчої служби – це сукупність адміністративно-правовихзаходів, способів і методів, за допомогою яких здійснюється організуючийвплив на суспільні відносини щодо примусового виконання рішень,які забезпечують результативну діяльність уповноважених суб'єктів уконкретному спрямуванні.Розкрито нормативно-правове забезпечення діяльності органів державноївиконавчої служби. Визначено види адміністративно-правових засобівзабезпечення органів державної виконавчої служби.Доведено необхідність створення Єдиного рейтингу державних виконавців.^UThe dissertation is focused on the systematic research of scientific and practicalproblems of administrative and legal protection of tax relations. Based on acomprehensive analysis of doctrinal research in the field of administrative law,national legislation, the practice of its application and international experience, the19 author has formulated new scientifically grounded conclusions, propositions andrecommendations for improving the activities of authorized entities in the field ofresearch.It has been established that the subject matter of administrative and legalprotection can be powerfully organizational part of tax relations, where the meansof administrative law in their structure provide: the emergence and developmenton the basis of proper and lawful legal facts, in the object – and its part related toactivities of a taxpayer, in the content – the procedure for fulfilling their obligationsby the participants of tax legal relations, including the compliance with the termsfor registration, the obligation to declare the amount of taxes and fees, and the timeliness of filing declarations, performance of duties and proper exercise of theirrights by tax authorities.Administrative and legal protection of tax legal relations has been studied asactivities of authorized entities regulated by law, which consists in the implementationof administrative and legal measures of service, control and coercive nature,in order to prevent the commission of offenses in the field of taxation, abuse oftax officials, detection of violations of current tax legislation, bringing violatorsto administrative liability, ensuring compliance with tax obligations and restoringviolated rights of taxpayers. The content, objective, tasks, functions, methods andforms of administrative and legal protection of tax relations have been revealed.The author has found out a number of problems in the legal provision ofadministrative and legal protection of tax relations, in particular: the provisions ofinternational regulatory acts on administrative assistance in tax matters need to bedetailed in national acts in terms of procedures for taking measures provided by them;significant gaps and conflicts are inherent in the block of regulatory acts regulatingthe application of administrative coercion, information and analytical provision oftax control, including the procedure for entering its results into information andanalytical systems and electronic registers, their changes and exclusion of relevantinformation in the connection with the court's cancellation of the decisions of the taxauthorities; the organization of the activity of tax agencies in general has receivedthe proper normative consolidation, except for the cases when the forms of theirinteraction with other public institutions are enshrined in by-laws adopted by otheragencies of public administration. Directions of their solution have been suggested.

Проаналізовано питання адміністративно-правового забезпечення права громадян на освіту. Визначено суть і систему адміністративно-правових засобів його забезпечення. Досліджено проблеми імплементації міжнародно-правових норм щодо права людини на освіту до правової системи України. З'ясовано поняття, принципи та систему освіти в Україні. Визначено адміністративно-правовий статус органів управління освітою, його форми та методи, а також особливості управління навчальними закладами системи Міністерства внутрішніх справ і шляхи його вдосконалення. Охарактеризовано адміністративно-примусові заходи з метою запобігання та припинення порушень права громадян на освіту; суть, особливості, правові засади, підстави та процедури адміністративної відповідальності у сфері забезпечення даного права. Визначено напрямки вдосконалення адімністративного законодавства у сфері забезпечення права громадян на освіту. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів України.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретико-правових засад становлення і розвитку медичного туризму в Україні, визначено проблеми його адміністративно-правового забезпечення та розроблено пропозиції з удосконалення національного законодавства в цій сфері.Сформульовано визначення змісту поняття «медичний туризм». Специфічними ознаками медичного туризму визнано: отримання медичної допомоги за межами місця проживання; спрямування на отримання медичної допомоги; лікування захворювань та/або проведення діагностики.На підставі аналізу змісту поняття «медичний туризм» виокремлено три групи наукових підходів щодо його розуміння.Виокремлено ознаки адміністративно-правового забезпечення розвитку медичного туризму.Сформульовано авторське визначення поняття адміністративно-правового забезпечення розвитку медичного туризму.Виділено специфічні принципи медичного туризму.Визначено три етапи формування правової основи медичного туризму в Україні. Розкрито особливості кожного з них.Визначено фактори, що перешкоджають адміністративно-правовому забезпеченню розвитку медичного туризму в Україні, до яких віднесено: політичні, економічні та юридичні.Сформульовано авторське визначення понять «суб’єкти медичного туризму» та «учасники медичного туризму». Обґрунтовано доцільність розмежування цих понять. Класифіковано суб’єктів, які забезпечують адміністративно-правове регулювання відносин у сфері медичного туризму в Україні за повноваженнями.Запропоновано критерії класифікації до визначення видів адміністративних договорів у сфері медичного туризму.До функцій адміністративного договору у сфері медичного туризму віднесено антиколізійну, правотворчу та функцію уніфікації локальної нормотворчості.Розкрито зміст поняття «форми адміністративно-правового забезпечення розвитку медичного туризму». Визначено види адміністративно-правових засобів розвитку медичного туризму.Аргументовано потребу в удосконаленні законодавства з питань ліцензування діяльності у сфері медичного туризму внаслідок особливостей і специфіки медичних послуг як елемента туристичного продукту.Доведено доцільність запровадження на законодавчому рівні акредитації закладів охорони здоров’я з урахуванням ризикованості медичної діяльності для здоров’я і життя споживачів медичних послуг та з метою наявності реального якісного кадрового, матеріально-технічного й організаційного забезпечення їх надання.Обґрунтовано доцільність створення Єдиного інформаційного реєстру медичних закладів (національних та іноземних), з якими існують домовленості (укладені договори) у сфері медичного туризму.Під адміністративно-правовими заходами забезпечення розвитку медичного туризму запропоновано розуміти систему передбачених адміністративно-правовими нормами владних прийомів і способів здійснення адміністративно-правового впливу спеціально уповноважених органів і посадових осіб на свідомість і волю суб’єктів, що здійснюють діяльність у сфері медичного туризму, на підставі збалансованості примусу та заохочення з метою запобігання, виявлення та припинення правопорушень у цій сфері, відвернення можливих шкідливих наслідків, відновлення правового становища, а у разі необхідності притягнення винних до відповідальності.З урахуванням визначених Стратегією розвитку туризму та курортів на період до 2026 року загальних напрямів і тенденцій удосконалення розвитку туристичної та курортної галузі обґрунтовано доцільність забезпечення розвитку курортів, зокрема для ефективного розвитку медичного туризму.Проаналізовано підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері медичного туризму. Сформульовано визначення поняття адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері медичного туризму як застосування суб’єктами владних повноважень, регламентованих нормами адміністративного законодавства примусових заходів впливу, що передбачають настання матеріальних, моральних, майнових та організаційних наслідків для осіб, які порушують законодавство у сфері медичного туризму.Досліджено стан правового регулювання відносин у сфері медичного туризму в зарубіжних країнах та визначено напрями його позитивного досвіду.Класифіковано документообіг у сфері медичного туризму залежно від законодавчо визначених функцій певного документа. Виокремлено 9 груп документів: розпорядчі документи; транспортні документи; документи з платіжно-банківських операцій; комерційні документи; документи первинної облікової документації; документи бухгалтерського оформлення; документи, що утворюють систему корпоративного управління та контролю; документи з галузево-напрямковими особливостями; звітні документи.Визначено перспективні напрями удосконалення адміністративно-правового забезпечення розвитку медичного туризму в Україні. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства у досліджуваній сфері.^UThe author of the dissertation has accomplished a comprehensive study of theoretical and legal principles for the formation and development of medical tourism in Ukraine; has defined the problems of its administrative and legal provision and has elaborated suggestions for improving the national legislation in this area.The definition of the content of the concept of “medical tourism” has been formulated.Based on the analysis of the content of the concept of “medical tourism”, the author has distinguished three groups of scientific approaches to its understanding.The author has singled out the features of administrative and legal provision for the development of medical tourism.The author has formulated own definition of the concept of administrative and legal provision for the development of medical tourism.Specific principles of medical tourism have been distinguished.Three stages for the formation of the legal framework of medical tourism in Ukraine have been defined. Specific features of each of them have been revealed.Factors hindering the administrative and legal provision for the development of medical tourism in Ukraine have been determined. They include: political, economic and legal.The author has formulated own definition of the concepts “subjects of medical tourism” and “participants of medical tourism”. The expediency of distinguishing these concepts has been substantiated.According to powers the author has classified the subjects that ensure administrative and legal regulation of relations in the medical tourism sphere in Ukraine.The classification criteria for determining the types of administrative contracts in the medical tourism sphere have been offered.The functions of the administrative contract in the medical tourism sphere include the anti-collision, law-making and the function on the unification of local rule-making.The content of the concept of “forms of administrative and legal provision for the development of medical tourism” has been revealed. The author has determined the types of administrative and legal means for the development of medical tourism.The author has argued the need to improve legislation on licensing activities in the medical tourism sphere due to peculiarities and specificity of medical services as an element of the tourist product.The author has proved the expediency of introducing the accreditation of health care institutions at the legislative level, taking into account the riskiness of medical activity for the health and life of consumers of medical services and aimed at guaranteeing their real high-quality personnel, financial, technical and organizational provision.The author has substantiated the expediency of creating the Unified Information Register of Medical Institutions (national and foreign), which are the partners (with concluded contracts) in the medical tourism sphere.We offer to understand administrative and legal measures of ensuring the development of medical tourism as the system of power techniques provided by administrative and legal norms and methods of exercising administrative and legal influence of specially authorized agencies and officials on the consciousness and will of subjects carrying out activities within the medical tourism sphere, based on the balance of coercion and encouragement in order to prevent, detect and stop offenses in this area, to avert possible harmful consequences, to restore the legal status and, if necessary, to bring the guilty party to liability.Taking into account general directions and tendencies for improving the development of the tourism and resort sector determined by the Strategy for the Development of Tourism and Resorts for the period until 2026, the author has substantiated the feasibility of ensuring the development of resorts, in particular for the effective development of medical tourism.The grounds of administrative liability for violations of legislation in the medical tourism sphere have been analyzed. .Circulation of documents in the medical tourism sphere has been classified depending on the legally defined functions of a certain document. The author has singled out 9 groups of documents: administrative documents; transport documents; documents from payment and banking transactions; commercial documents; documents of primary accounting documentation; accounting documents; documents forming the system of corporate management and control; documents with specific features of the area; reporting documents.Perspective areas for improving administrative and legal provision for the development of medical tourism in Ukraine have been identified. The author has formulated suggestions for improving national legislation in the researched area.