Дисертаційне дослідження спрямоване на розкриття адміністративно­правовихзасобів забезпечення законності в діяльності органів місцевого самоврядування (ОМС)та окреслення можливих шляхів оптимізації їх правового регулювання.В роботі дістали подальшого розвитку теоретичні напрацювання щодо змістузаконності в діяльності ОМС та удосконалено наукове розуміння особливостей і видівадміністративно­правових засобів забезпечення законності в діяльності ОМС. Зазмістом законність в діяльності ОМС визначено як субрежим адміністративного права,в результаті чого доведено, що законодавчі положення, якими передбачаєтьсязабезпечення законності в діяльності ОМС в Україні, потребують вдосконалення,оскільки неналежним чином врегульовують усі аспекти такого забезпечення, а вдеяких випадках навіть спрямовані на централізацію публічної влади. Запропоновановнести зміни до чинного Закону № 280: визначити поняття «забезпечення законностів діяльності ОМС»; доповнити розділом «забезпечення законності в діяльності ОМС»(уточнити принципи, сутність, мету, завдання та засади внутрішнього організаційногоконтролю, громадського контролю, адміністративного нагляду і судового контролю зазаконністю діяльності ОМС; окреслити специфіку ЗЗ в діяльності органів і посадовихосіб МС у період дії режимів воєнного та надзвичайного стану). Встановлено, щоадміністративно­правові засоби забезпечення законності в діяльності ОМС за змістомвиступають гарантіями, серед особливостей визначено їх мету та завдання, коло3адресатів, форми вираження. Систему основних видів досліджуваних засобівскладають: (1) контроль: внутрішній, внутрішній організаційний, судовий; 2)адміністративний нагляд: загальний, спеціальний, особливий; 3) субсидіарнадіяльність прокурора; 4) юридична відповідальність посадових осіб МС.^UThe dissertation thesis targets the disclosure of administrative and legal means of ensuring legality in the activities of local self­government bodies (LSGB) and outlining possible ways to optimize their legal regulation. Theoretical provisions about the content of legality in the activities of LSGB are received further development in the thesis. Also, the scientific understanding of the features and types of administrative and legal means ensuring legality in the activities of LSGB is 7improved. The legality of the activities of LSGB is defined as a sub­regime of administrative law by its content, therefore it is proven that corresponding legislative provisions need to be improved because they do regulate not enough all aspects of this ensuring and moreover in some cases are even aimed at the centralization of public power. The amend the current Law 280 is suggested: to define a definition of “ensuring of legality in the activities of LSGB”; tosupplement the Chapter “The ensuring of legality in the activities of LSGB” (to clarify theprinciples, the essence, purpose, tasks, and fundamentals of internal organizational control, public control, administrative supervision, the control by the court on legality in activities of LSGB; defining specific of ensuring of legality these activities during the period of military regimes and emergency regimes in the country). It has been established that administrative and legal means of ensuring legality in the activities of LSGB by their content are the guarantees which have features in their purpose and tasks, subjects of addressing, and forms of expression. The system of the main types of researched means is composed: 1) control: internal, internal organizational, judicial by the court; 2) administrative supervision: general, special, specific; 3) subsidiary activities of the prosecutor; 4) legal liability of officials of the local self­government.

Досліджено зміст та обсяг адміністративної юрисдикції, розглянуто особливості та значення діяльності органів прокуратури щодо забезпечення законності у цій сфері. Визначено функції органів прокуратури, місце та роль прокурора в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції. Проаналізовано особливості правового регулювання й участі прокурора в таких адміністративних провадженнях, як провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за зверненням громадян. Досліджено питання, пов'язані з представництвом органами прокуратури інтересів громадянина та держави в адміністративному суді. Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні та практичні проблеми реаліазції правового статусу прокурора в адміністративному процесі. Досліджено сутність і структуру адміністративного процесу. Показано особливості та значення діяльності органів прокуратури щодо забезпечення законності у сфері адміністративного процесу. Визначено функції прокурора, а також його місце і роль у системі суб'єктів адміністративного процесу. Проаналізовано особливості правового регулювання та практику участі прокурора у таких адміністративних провадженнях, як провадження по справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за зверненнями громадян. Розглянуто питання, пов'язані з представництвом прокурором інтересів громадянина та держави у суді. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення правового регулювання зазначених проваджень, а також правового статусу прокурора як їх суб'єкта.

  Скачати повний текст

У дисертації на основі загальної теорії кримінального процесу, чинної Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, міжнародних правових актів, слідчої, прокурорської і судово-контрольної практики слідчих суддів вирішено нове наукове завдання, пов’язане з розкриттям кримінальних процесуальних відносин між ведучими учасниками сторони обвинувачення і слідчим суддею та процесуальних напрямів форм їх взаємодії у стадії досудового розслідування під час виконання ними обов’язкової правозахисної (правозабезпечувальної) функції, спрямованої на недопущення порушень конституційних прав і свобод усіх учасників, залучених чи допущених до кримінального провадження.У процесі дослідження розкрито процесуальне положення ведучих учасників сторони обвинувачення і слідчого судді, з яким вони постійно підтримують тісні кримінальні процесуальні відношення під час проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень (кримінальних проступків і злочинів), а також ступінь теоретичної розробки проблеми їхньої взаємодії у спільній для них правозабезпечувальній сфері діяльності. Виявлено ряд проблем, які потребують їх вирішення на законодавчому рівні. Доведено, що визначена статтею 3 Конституції України основоположна (загальнодержавна) функція, пов’язана з визнанням людини найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення її прав і свобод – головним обов’язком держави, є правозахисною (правозабезпечувальною) і повинна неухильно виконуватися всіма органами державного апарату в усіх сферах державної діяльності. У стадії досудового розслідування кримінального процесу України цю функцію виконують лише дізнавач, слідчий, прокурор і слідчий суддя у специфічній кримінальній процесуальній формі. Перші три із них реалізують її на засадах законності з позиції забезпечення прав і свобод всіх учасників кримінального провадження, виходячи із публічних (державних) інтересів.У процесі дослідження також розкрито призначення досудового розслідування в системі кримінальної процесуальної діяльності, місце і роль кожного владного суб’єкта, діючого в даній стадії кримінального провадження. Результати аналізування функціональної діяльності керівника органу дізнання, керівника органу досудового слідства і співробітника оперативного підрозділу показали, що ці владні суб’єкти досудового розслідування безпідставно віднесені законодавцем України до сторони обвинувачення, бо процесуальна діяльність жодного з них не спрямована на обвинувачення особи у вчинені кримінального правопорушення, у зв’язку з чим вона не має ніякого відношення ні до застосування примусових заходів процесуального характеру, ні до зацікавленості в результатах справи, ні до правовідносин зі слідчим суддею, ні до участі в судово-контрольних провадженнях, ні до участі в судових стадіях кримінального процесу. Через відсутність обставин, що виключають участь означених владних суб’єктів у кримінальному провадженні, на них чинний КПК України не розповсюджує інститут відводу від цього провадження. Запропоновано у невідкладному порядку вилучити керівника органу дізнання, керівника органу досудового слідства і співробітника оперативного підрозділу зі сторони обвинувачення кримінального провадження як помилково віднесених до її суб’єктивного складу. ?Доведено, що з урахуванням двосторонності кримінального правопорушення (кримінального конфлікту), на одній стороні якого знаходиться особа, яка безпосередньо вчинила це правопорушення, а на іншій стороні якого знаходиться жертва вчиненого правопорушення, законодавець зобов’язаний у невідкладному порядку віднести потерпілого до ведучого учасника сторони обвинувачення, бо без нього ця сторона не може вважатися повноцінною. Визнавши підозрюваного, обвинуваченого основним (ведучим) учасником сторони захисту і не визнавши потерпілого учасником сторони обвинувачення, законодавець розірвав двосторонній зв'язок між кримінальним правопорушенням і його наслідками, чим завдав суттєвого ураження кримінальним процесуальним відносинам, а самому принципу змагальності і рівності сторін надав спотвореної форми, перетворивши його в юридичну функцію. Ця груба помилка законодавця чекає свого виправлення. У дисертації сформульовано наукову новизну отриманих результатів дослідження, а також ряд висновків концептуального характеру, спрямованих на подальше законодавче удосконалення кримінальних процесуальних відносин ведучих учасників сторони обвинувачення зі слідчим суддею у сфері забезпечення прав і свобод учасників кримінального провадження, звернуто увагу на необхідність посилення наукових досліджень з означеної проблематики.^UIn the dissertation, on the basis of the general theory of the criminal process, the current Constitution of Ukraine, the Criminal Procedure Code of Ukraine of 2012, international legal acts, investigative, prosecutorial and judicial control practice of investigating judges, a new scientific task related to the disclosure of criminal procedural relations between leading participants is solved the parties to the prosecution and the investigating judge and the procedural directions of the forms of their interaction at the stage of pre-trial investigation during their performance of the mandatory human rights protection (rights ensuring) function aimed at preventing violations of the constitutional rights and freedoms of all participants involved or admitted to criminal proceedings.In the process of research, the procedural position of the leading participants of the prosecution and the investigating judge, with whom they constantly maintain close criminal procedural relations during the pre-trial investigation of criminal offenses (criminal misdemeanors and crimes), as well as the degree of theoretical development of the problem of their interaction in the common law enforcement field of activity. A number of problems have been identified that need to be resolved at the legislative level.It has been proven that the fundamental (nationwide) function defined by Article 3 of the Constitution of Ukraine, related to the recognition of a person as the highest social value, and the establishment and provision of his rights and freedoms is the main duty of the state, is human rights protection (rights ensuring) and must be consistently performed by all bodies state apparatus in all spheres of state activity. At the stage of the pre-trial investigation of the criminal process of Ukraine, this function is performed only by the inquirer, investigator, prosecutor and investigating judge in a specific criminal procedural form. The first three of them implement it on the basis of legality from the position of ensuring the rights and freedoms of all participants in criminal proceedings, based on public (state) interests.The purpose of the pre-trial investigation in the system of criminal procedural activity, the place and role of each powerful entity operating at this stage of criminal proceedings was also revealed in the research process. The results of the analysis of the functional activity of the head of the investigation body, the head of the pre-trial investigation body and the employee of the operative unit showed that these powerful subjects of the pre-trial investigation were unjustifiably assigned by the legislator of Ukraine to the side of the prosecution, because the procedural activity of none of them is aimed at accusing a person of committing a criminal offense. in connection with which it has nothing to do with the application of coercive measures of a procedural nature, nor with interest in the results of the case, nor with the legal relationship with the investigating judge, nor with participation in judicial control proceedings, nor with participation in the judicial stages of the criminal process . Due to the absence of circumstances that exclude the participation of the specified authorities in criminal proceedings, the current Criminal Procedure Code of Ukraine does not extend to them the institution of withdrawal from this proceeding. It is proposed to immediately remove the head of the investigation body, the head of the pre-trial investigation body and the employee of the operational unit from the prosecution side of the criminal proceedings as mistakenly classified as its subjective composition.The dissertation formulates the scientific novelty of the obtained research results, as well as a number of conclusions of a conceptual nature, aimed at further legislative improvement of the criminal procedural relations between the leading participants of the prosecution and the investigating judge in the field of ensuring the rights and freedoms of the participants in criminal proceedings, attention is drawn to the need to strengthen scientific research in this area problems.

Дисертацію присвячено проблемам дослідження основних принципів функціонування лінгвістичних засобів вираження значень модальності переконання в мові прокурора на матеріалі неблизько споріднених мов (англійська та українська).Аналіз загальних закономірностей і специфічних особливостей лінгвістичного оформлення модальності переконання в мові прокурора на матеріалі двох мов, а також інтерпретація одержаних результатів з урахуванням історично сформованої структури англійської та української мов дозволили встановити, що всі основні принципи функціонування модальності переконання в судовому дискурсі є подібними у двох неблизькоспоріднених мовах. Це стосується як структури промови обвинувача, особливостей побудови структурно-семантичного поля модальності переконання, принципів судового процесу взагалі, так і механізму взаємодії лексико-граматичних і просодичних засобів актуалізації модальності переконання у мові прокурора. Встановлено загальні закономірності і специфічні особливості актуалізації лінгвістичних засобів при оформлення семантики модальності переконання в виступі обвинувача в двох неблизько споріднених мовах, та надано інтерпретацію одержаних результатів з урахуванням історично сформованої структури англійської та української мов.^UThe thesis is devoted to the problem of linguistic means executing modality of persuasion in prosecutor's speech in two languages (English and Ukrainian). The research of common characters and specific features in the linguistic means of persuasion in prosecutor's speech in the two languages under analysis, and interpretation of the results (when historically developed structures of English and Ukrainian are taken into consideration) allowed to come to the following conclusion: the key principles of persuasion functioning in court discourse are similar in both languages. It refers to the structure of the prosecutor's speech, the structure of persuasion modality semantic field, the principles of procedure in court in general, the mechanism of lexical, grammatical and prosody means interaction in the course of actualizing persuasion modality in prosecutor's speech. The typological determinants and specific characteristics of linguistic means actualization when presenting persuasion have been found in the languages under study. The interpretation of the results is presented.

Встановлено, що правовий статус працівник прокуратури є наслідком виникнення трудових, а не адміністративних правовідносин. Зазначено, що констатація факту виникнення трудових відносин не заперечує можливості появи адміністративних. Проаналізовано, що правовідносини, учасником яких є прокурорсько-слідчий працівник, за своїм характером є дуальними. Досліджено, що аргументами на користь віднесення працівників прокуратури до суб'єктів трудового права є свобода волевиявлення щодо реалізації здатності до праці із забезпечення рівного доступу до державної служби, найманий характер праці, можливість припинення трудових правовідносин за власним бажанням, можливість притягнення до дисциплінарної відповідальності.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальні правові, теоретичні та практичні питання організації та проведення дізнання органами прикордонної служби. Розкрито сутність дізнання у кримінальному процесі України, виявлено перспективи його розвитку. Розглянуто існуючі види та зміст кримінально-процесуальної діяльності Державної прикордонної служби України. Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку кримінально-процесуального вітчизняного законодавства, що регламентує правовий статус суб'єктів кримінального процесу, які реалізують повноваження органу дізнання. Досліджено особливості взаємодії прикордонної служби з іншими правоохоронними структурами (органами дізнання, слідчим, прокурором, судовими організаціями) у сфері кримінально-процесуальних правовідносин. Проаналізовано теоретичні положення щодо інституту порушення кримінальних справ, провадження та закінчення дізнання у кримінальному процесі України й особливості реалізації повноважень органів прикордонної служби на досудових стадіях кримінального процесу. Встановлено взаємозв'язок процесуальних і непроцесуальних форм діяльності органів Державної прикордонної служби України під час виконання завдань кримінального судочинства. Визначено процесуальні умови використання оперативно-розшукових та інших даних у розслідуванні злочинів, пов'язаних з порушенням державного кордону України. Обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства та розробки проекту КПК України (реєстр N 3456-1), спрямовані на поліпшення ефективності кримінально-процесуальної діяльності органів дізнання та здійснення даного процесу Державною прикордонною службою.

  Скачати повний текст

Досліджено проблемні питання здійснення прокурором захисту прав, свобод і законних інтересів громадянина в адміністративному судовому процесі. Обгрунтовано напрями розвитку відповідного законодавства. Проаналізовано теоретико-правові проблеми такого захисту, його форми, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства. Визначено, що представництво прокурором в адміністративному судовому процесі є правовідносинами, які встановлюються та реалізуються на підставі Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", КАС України. У межах цих правовідносин прокурор вчиняє в адміністративному судочинстві процесуальні дії від імені та для захисту прав, свобод і законних інтересів осіб - громадян України, що через різноманітні обставини не можуть або позбавлені можливості самостійно відстоювати ці свої особисті цінності від їх порушень (обмежень) рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Сформульовано особливості адміністративної процесуальної правосуб'єктності прокурора в адміністративному судовому процесі. З'ясовано, що прокурор може виступати тільки як представник та здійснювати представництво визначених Законом України "Про прокуратуру" категорій громадян. Зазначено, що прокурор є позивачем у процесуальному розумінні, але не має прав позивача, однак обсяг його процесуальних можливостей за умов участі у розгляді судом справи адміністративної юрисдикції є повним; він ініціює розгляд адміністративним судом публічно-правового спору за певних підстав; представництво прокурором інтересів незахищеного громадянина можливе на будь-якій стадії адміністративної процесуальної правосуб'єктності прокурора у разі перегляду судових рішень.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено правові питання захисту прав суб'єктів господарювання від порушень, здійснених органами державної влади. Розкрито сутність даного виду захисту, систематизовано його ознаки та розглянуто співвідношення з охоронними правовідносинами. Визначено об'єкт і підстави захисту прав суб'єктів господарювання від порушень, здійснених органами державної влади, систематизовано способи його реалізації. Уточнено порядок відміни рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту, встановлено повноваження прокурора щодо захисту прав суб'єктів господарської діяльності. Показано можливість здійснення самозахисту прав суб'єктів господарювання, конкретизовано його способи й обгрунтовано умови правомірності. Наведено пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових актів щодо захисту прав суб'єктів господарювання.

  Скачати повний текст

Розглянуто значення прокурорського нагляду за додержанням законодавства про охорону довкілля як важливої складової удосконалення механізму гарантування екологічних прав громадян України та захисту інтересів держави. Визначено повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів про охорону довкілля, проаналізовано особливості його організаційної роботи у процесі здійснення такого нагляду. Досліджено проблеми оцінки якості та ефективності даного прокурорського нагляду. Сформульовано теоретичні висновки та пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексу теоретичних та практичних питань, пов'язаних з організаційно-контрольною діяльністю в органах прокуратури України. Сформульовано концептуальні положення теорії діяльності органів прокуратури України. На підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів, прокурорської практики досліджено сутність контрольної діяльності в прокуратурі, подано систему методичних та практичних прийомів її здійснення. Формулюються рекомендації щодо вдосконалення практичної діяльності органів прокуратури.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із арештом майна, як важливим засобом забезпечення кримінального провадження, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики його застосування.За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого розглядалися окремі питання арешту майна в рамках чинного КПК. Доведено, що необхідно переглянути існуючу концепцію повноважень слідчого, прокурора, наділивши їх більшими повноваженнями в процесі накладення попереднього арешту на майно, розширити процесуальні можливості обшуку, виїмки для встановлення майна, на яке може бути накладено арешт. Потребує вдосконалення процесуальний статус потерпілого, як активного учасника кримінального процесу в частині його права вимагати від слідчого, прокурора встановлення майна, на яке може бути накладено арешт та реалізації інших його прав. Саме відсутність належного процесуального статусу слідчого, прокурора, потерпілого у кримінальному процесі в інституті арешту майна, ускладнена процедура арешту на майно у рамках чинного КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність, актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження.Наявні статистичні відомості показують, що в цілому стан протидії злочинності не в повній мірі відповідає потребам сьогодення, і як наслідок, незначна сума відшкодування матеріальних збитків. Окремими з умов цього стану є неналежне нормативно-правове забезпечення правоохоронної діяльності та практика правозастосування кримінального процесуального законодавства. Це в свою чергу тягне за собою не встановлення майна та не накладання на нього арешту, порушення майнових прав потерпілих.За результатами дослідження автором визначено історичний генезис становлення та розвитку інституту арешту майна у кримінальному процесі на території України. Надане авторське поняття арешту майна, яке включає в себе тимчасову, до скасування у встановленому КПК порядку заборону на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого у кримінальному провадженні в наявності достатньо підстав та розумних підозр вважати, що воно може бути використано для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливого штрафу, конфіскації майна та підлягає спеціальній конфіскації.Визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а також тимчасову заборону передачі або руху майна або тимчасову заборону володіння чи управління майном. Запропоновано, що слідчий за клопотанням потерпілого, цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов’язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальному провадженні цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, можливої конфіскації майна та можливого штрафу. Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу виключення з КПК положення про необхідність арешту майна з метою збереження речових доказів так як чинна редакція ч. 1 ст. 170 КПК «Накладення арешту на майно» виходить за рамки змісту Директиви Європейського Парламенту та Ради від 3 квітня 2014 року № 2014/42/ЄС «Про заморожування та конфіскацію засобів вчинення злочинів та доходів від злочинної діяльності у Європейському Союзі», Міжнародних стандартів боротьби з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму і розповсюдженням зброї масового знищення.Автором доведено, що одними з способів виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт, є обшук, а також за певних обставин і тимчасовий доступ до речей і документів, запропоновано під час проведенням обшуку слідчим, прокурорам надати повноваження накладення попереднього арешту на майно. Запропоновано, що у невідкладних випадках, коли своєчасне оформлення слідчим, прокурором постанови про проведення обшуку не представляється можливим, а через зволікання розшукувані предмети або документи можуть бути знищені, приховані або пошкоджені або ж особа, яка розшукується може сховатися, слідчий може провести обшук за згодою прокурора. У цьому випадку слідчий, не пізніше ніж на наступний робочий день після провадження обшуку повідомляє слідчого суддю з пред’явленням матеріалів, які обґрунтовують необхідність і невідкладність слідчої дії, а також протоколу слідчої дії. Слідчий суддя перевіряє законність і обґрунтованість обшуку. Автором висловлена пропозиція, що слідчий за погодженням з прокурором, прокурор, на підставі мотивованої постанови має право провести виїмку речей чи документів, що мають значення для кримінального провадження, а також майна, яке підлягає арешту, якщо відомо, де або у кого знаходиться конкретний речі, документи, майно і немає необхідності їх розшукувати, або ж вони знаходиться в публічно доступних місцях.^UThe dissertation is dedicated to the study of problems related to the seizure of property as an important means of ensuring criminal proceedings, and the formulation of scientifically based practical and methodical recommendations on the improvement of the current criminal procedural legislation and the practice of its application.According to the results of the analysis of scientific sources, it was established that, for the most part, separate issues of seizure of property were considered within the framework of the current Code of Criminal Procedure. It has been proven that it is necessary to revise the existing concept of powers of the investigator, the prosecutor, giving them greater powers in the process of imposing a preliminary arrest on property, expanding the procedural possibilities of search and seizure to establish property that may be subject to arrest. The procedural status of the victim, as an active participant in the criminal process, needs to be improved in terms of his right to demand from the investigator, the prosecutor, the identification of property that can be seized and the realization of his other rights. It is the lack of proper procedural status of the investigator, prosecutor, the victim in the criminal process in the institute of property seizure, the complicated procedure of seizure of property within the framework of the current Code of Criminal Procedure of Ukraine and the need to implement the proposals that justify the timeliness, relevance, as well as the scientific and practical significance of the dissertation research.Available statistical information shows that, in general, the state of combating crime does not fully meet the needs of today, and as a result, the amount of compensation for material losses is insignificant. Separate from the conditions of this state are the inadequate normative and legal support of law enforcement activities and the practice of law enforcement of criminal procedural legislation. This, in turn, entails failure to establish property and failure to seize it, violation of property rights of the victims.Based on the results of the research, the author determined the historical genesis of the establishment and development of the institution of property seizure in criminal proceedings on the territory of Ukraine. The author's concept of seizure of property is given, which consists in the description of the property and includes a temporary ban on the alienation, disposition and/or use of property, until it is canceled in accordance with the procedure established by the Code of Criminal Procedure, regarding which in the criminal proceedings there are sufficient grounds and reasonable suspicions to believe that it can be used to secure a civil lawsuit, recovery from a legal entity of received illegal benefits, a possible fine, confiscation of property and is subject to special confiscation.It is determined that the purpose of seizure of property is to prevent the possibility of its concealment, damage, spoilage, destruction, transformation, alienation, as well as a temporary ban on the transfer or movement of property or a temporary ban on possession or management of property. It is proposed that the investigator, at the request of the victim, the civil plaintiff or on his own initiative, is obliged to take measures to secure the civil claim declared in the criminal proceedings, as well as a possible future civil claim, possible confiscation of property and a possible fine.During the research, the need to exclude from the Code of Criminal Procedure the provision on the need to seize property for the purpose of preserving material evidence was substantiated, as the current wording of Part 1 of Article 170 of the Code of Criminal Procedure "Imposing seizure of property" goes beyond the content of the Directive of the European Parliament and the Council of April 3, 2014 No. 2014/42/EU "On the freezing and confiscation of the means of committing crimes and the proceeds of criminal activities in the European Union", International standards for combating money laundering, terrorist financing and proliferation of weapons of mass destruction.The author has proven that one of the ways to identify and search for property that can be seized is a search, as well as under certain circumstances and temporary access to things and documents, it is suggested that during the search, investigators and prosecutors be given the authority to impose a preliminary seizure on property.

Розглянуто комплекс теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з регламентацією в кримінапьно-процесуальному законодавстві діяльності прокурора. На підставі узагальнення літературних джерел, слідчої, прокурорської та судової практики в ході провадження по кримінальних справах виявлено шляхи її вдосконалення.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено проблеми кримінально-правового аналізу незаконного використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів і послуг та детально розкрито зміст ознак складів цього злочину. На підставі аналізу об'єктів права інтелектуальної власності, зазначених у цивільному та Господарському кодексах України, визначено об'єкт даного злочину, його місце в системі злочинів, що посягають на право інтелектуальної власності. У кримінально-правовому аспекті визначено зміст понять "незаконне використання", "знак для товарів і послуг", "торговельна марка", "фірмове найменування", "комерційне найменування", "кваліфіковане зазначення походження товару", "злочини, що посягають на право інтелектуальної власності", "матеріальна шкода". Досліджено зміст термінологічного звороту "службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи". Наведено практичні рекомендації для правильного застосування кримінально-правових норм у слідчо-прокурорській та судовій практиці, а також пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства.

  Скачати повний текст

Проаналізовано основні напрямки діяльності видатного адміністратора першої половини ХІХ ст. А.Я.Фабра на підставі архівних джерел і вивчення історіографії, зокрема, на посадах таврійського губернського прокурора, правителя канцелярії Новоросійського та Бессарабського генерал-губернатора, катеринославського губернатора, члена Таврійського губернського у селянських справах присутності. Досліджено внесок А.Я.Фабра в становлення краєзнавчих традицій у регіоні, створення перших музеїв на півдні України. Розглянуто питання історії найбільшого добродійного закладу Сімферополя - Сирітського будинку таємного радника А.Я.Фабра.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено проблематику проведення слідчих дій у житлі чи іншому володінні особи. Проаналізовано чинне законодавство України та ратифіковані міжнародні акти. Досліджено матеріали слідчої практики та погляди працівників певних слідчих підрозділів та розкрито процесуальні особливості проведення зазначених слідчих дій. Розкрито суть понять "слідча дія", "житло", "інше володіння особи". Визначено основні ознаки, зміст і завдання слідчих дій, що здійснюються у житлі чи іншому володінні особи. Розкрито кримінально-процесуальні гарантії забезпечення прав особи у разі проведення таких дій. Висвітлено особливості прокурорського нагляду та судового контролю. Обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, яке визначає порядок ведення слідчих дій, зокрема, дій у житлі чи іншому володінні особи.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню конституційно-правових засад діяльності Вищої ради правосуддя (далі – ВРП). В роботі на підставі визначення співвідношення між «суддівським врядуванням» та «суддівським самоврядуванням» вперше запропоновано авторське розуміння «суддівського врядування», удосконалено визначення конституційно-правових засад організації та конституційно-правових гарантій діяльності ВРП, положення про аксіологічні принципи організації діяльності ВРП. Набули подальшого розвитку наукові погляди щодо характеристики конституційно-правової природи ВРП як органу державної влади та суддівського врядування, яка характеризується такими ознаками, як колегіальність, незалежність, непідконтрольність і непідзвітність іншим органам державної влади; незалежність її членів, які не підзвітні й не підконтрольні суб'єктам їх призначення; виконання функцій державного управління у сфері формування суддівського корпусу, участі в адмініструванні судів, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, що належить до публічних завдань держави.Удосконалено розуміння дискреційних повноважень як оціночного поняття та доведено, що питання віднесення тих чи інших повноважень до дискреційних необхідно розглядати в контексті кожного окремого випадку реалізації повноважень державного органу, вперше виділені передумови, що обумовлюють дискреційний характер повноважень ВРП при формуванні суддівського корпусу, притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності, вжитті заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; обґрунтовано, що за критерієм суб'єкта дискреція в діяльності ВРП може бути як колективною, так і індивідуальною (вирішальним є особисте переконання кожного члена ВРП, яке в підсумку визначає характер їх голосування), але внаслідок правової природи останньої як колегіального органу індивідуальний розсуд є похідним і лише субсидіарним.Удосконалено положення про заходи, що вживає ВРП, щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя загального та індивідуального характеру.^UThe dissertation is devoted to the study of the constitutional and legal foundations of the activities of the High Council of Justice (hereinafter reffered as - HCJ). In this work, based on the definition of the relationship between "judicial management" and "judicial self-government", the author's understanding of "judicial management" was first proposed, the definition of the constitutional and legal foundations of the organization and constitutional and legal guarantees of the HCJ activity was improved, the provision on the axiological principles of organizing the activities of the HCJ.Scientific views on the characteristics of the constitutional and legal nature of the HCJ as a public authority and judicial administration, which are characterized by such signs as collegiality, independence, lack of control and accountability to other government bodies, have received further development; independence of its members, not accountable and not controlled by the subjects of their appointment; the performance of public administration functions in the field of the formation of the judiciary, participation in the administration of courts, disciplinary responsibility of judges and prosecutors, belongs to the public tasks of the state.The understanding of discretionary powers as an evaluative concept has been improved and it has been proved that the issue of classifying certain powers as discretionary must be considered in the context of each individual case of exercising the powers of a state body; for the first time, the prerequisites have been identified that determine the discretionary nature of the powers of the HCJ in the formation of the judiciary, bringing judges to disciplinary responsibility taking measures to ensure the independence of judges and the authority of justice; it is substantiated that according to the criterion of the subject of discretion in the activity of the HCJ can be both collective and individual (the decisive is the personal conviction of each member of the HCJ, which ultimately determines the nature of their voting), but as a result of the legal nature of the latter as a collegial body, individual discretion is derived and only subsidiary.The provisions on measures have been improved, and the HCJ is adopting to ensure the independence of judges and the authority of justice of a general and individual nature.

Досліджено проблеми теорії та організаційно-правових засад адміністративно-правових способів захисту прав і свобод людини та громадянина. Досліджено правову природу і зміст конституційних прав і свобод людини. Розглянуто їх адміністративно-правовий статус. Проаналізовано законодавство стосовно правової регламентації реалізації конституційного права громадян на оскарження, судового контролю та нагляду у контексті особливості організації діяльності адміністративної юстиції, а також наглядової діяльності прокуратури та представницької функції прокурора в адміністративному судочинстві. Висвітлено конституційно-правові та адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання та організації діяльності судів, прокуратури та інших правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод людини та громадянина.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність (081 – Право). – Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України. Маріуполь, 2021.Дисертація присвячена концептуалізації та аналізу процедур пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні. Сформульовано теоретико-правові основи пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема надано теоретико-правову характеристику цивільного позову у кримінальному провадженні, роз'яснено сутність та ознаки пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні. Виділено підстави та гарантії пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні, а також класифіковано заходи забезпечення прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні. Розкрито напрями удосконалення законодавства щодо пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом дослідження теоретичних та практичних проблем пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні, а також формулювання законодавчих пропозицій щодо оптимізації законодавства щодо пред'явлення та підтримання прокурором цивільного позову у кримінальному провадженні.Ключові слова: кримінальне провадження; цивільний позов; прокурор; діяльність прокурора; пред'явлення позову; підтримання позову.^UThe dissertation for the degree of the candidate of legal sciences, speciality 12.00.09 – criminal procedure and criminology; forensic examination; operational and investigative activities (081 ‒ Law). ‒ Donetsk Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Mariupol, 2021.The dissertation is devoted to the conceptualization and analysis of the procedures for filing and supporting a civil lawsuit by a prosecutor in criminal proceedings. Theoretical and legal bases of filing and supporting a civil lawsuit in criminal proceedings are formulated, in particular, the theoretical and legal characteristics of a civil lawsuit in criminal proceedings are provided, the essence and signs of filing and supporting a civil lawsuit in criminal proceedings are explained.The grounds and guarantees for filing and supporting a civil lawsuit by a prosecutor in criminal proceedings are highlighted, as well as measures for securing a civil lawsuit in criminal proceedings by a prosecutor are classified. The directions of improvement of the legislation on filing and supporting a civil lawsuit by a prosecutor in criminal proceedings by studying the theoretical and practical problems of filing and supporting a civil lawsuit by a prosecutor in criminal proceedings, as well as formulating legislative proposals to optimize the law on filing and supporting a civil lawsuit lawsuit in criminal proceedings.Key words: criminal proceedings; civil lawsuit; prosecutor; activity of the prosecutor; filing a lawsuit; support the claim.