В монографії досліджуються системні аспекти явища «нової простоти» як стильової категорії сучасного музичного мистецтва. В роботі вирішуються наступні завдання: з'ясовуються музикознавчі підходи до феномену «нової простоти» та її проблемного кола у музикознавчому дискурсі; обгрунтовуються світоглядні та художньо-стильові засади формування концепції «нової простоти» у творчості західноєвропейських композиторів другої половини ХХ століття; висвітлюються творчі інтенції індивідуально-композиторських версій «нової простоти» у просторі радянського/пострадянського музичного мистецтва; визначаються методичні засади дослідження феномену «нової простоти»; розглянуто вербальний дискурс композиторів-репрезентантів «нової простоти» в контексті методологічної спрямованості сучасного музикознавства; досліджується авторське композиторське слово як передумова музикознавчого моделювання теоретичної концепції «нової простоти»; розглянуто музично-стильову парадигматику другої половини ХХ-початку ХХІ століть як чинник контекстуальних значень «нової простоти»; виявляється змістовний комплекс поняття простоти у визначені художньо-естетичних засад музичного мистецтва; обгрунтовується антиномія простоти-складності в якості чинника музично-стилістичного комплексу «нової простоти»; визначаються змістовні значення категорії «нового» в академічному музичному мистецтві ХХ сторіччя і «новій простоті»; досліджується значення жанрово-комунікативного модусу і компенсаторної функції «нової простоти» (на прикладі «слабкого стилю» В. Сильвестрова); розглянуто тенденцію універсалізації музично-семантичного комплексу «нової простоти» в сучасному мистецтві на прикладі виявлення її семантичних функцій в кіномистецтві.^UThe monograph explores the systemic aspects of the phenomenon of "new simplicity" as a stylistic category of modern musical art. The following tasks are solved in the work: musicological approaches to the phenomenon of "new simplicity" and its problematic circle in musicological discourse are clarified; the worldview and artistic and so stylistic principles of forming the concept of "new simplicity" in the works of Western European composers of the second half of the twentieth century are substantiated; the creative intentions of individual-composer versions of the "new simplicity" in the space of Soviet/post-Soviet musical art are highlighted; methodical bases of research of a phenomenon of "new simplicity" are defined; the verbal discourse of composers-representatives of the "new simplicity" in the context of the methodological orientation of modern musicology is considered; the author's composer's word as a precondition of musicological modeling of the theoretical concept of "new simplicity" is investigated; the musical-stylistic paradigm of the second half of the XX and beginning of the XXI centuries as a factor of contextual meanings of the "new simplicity" is considered; the semantic complex of the concept of simplicity in certain artistic and also aesthetic bases of musical art is revealed; the antinomy of simplicity and complexity as a factor of musical-stylistic complex of "new simplicity" is substantiated; the meaningful senses of the category "new" in the academic musical art of the XX century and "new simplicity" are determined; the significance of the genre-communicative modus and the compensatory function of the "new simplicity" is investigated (on the example of V. Silvestrov's "weak style"); the tendency of universalization of the musical-semantic complex of "new simplicity" in modern art is considered on the example of revealing its semantic functions in cinematography.

У дисертації досліджено процес формування колекцій пам'яток воєнної історії у музеях Львова ХІХ–ХХ ст. З'ясовано, що зародження музейної діяльності у місті стало результатом поширення європейських традицій колекціонування серед аристократичних польських родів міста. Виділено етапи становлення музейних установ, що спеціалізувались на зборі предметів воєнно-історичного характеру. Відзначено, що на першому етапі створення музеїв Львова в їх колекціях була незначна кількість пам'яток воєнно-історичного значення. Проте, вже у першій третині XX ст. у Львові формувалися перші спеціалізовані військово-історичні експозиції. У радянський період основним завданням нововідкритих військово-історичних експозицій було оспівування перемоги СРСР у Другій світовій війні. Виняток становив Музей зброї «Арсенал», де демонструвалися еклектичні збірки середньовічного озброєння з колишніх приватних колекцій князів Любомирських, В. Лозинського, Б. Ожеховича, О. Чоловського.^UThe dissertation deals with the process of the formation of collections of military history attractions in Lviv museums of the 19th and 20th centuries. It is found that the origin of museum activity in the city was the result of the spread of European collecting traditions among aristocratic Polish families of the city. The stages of the formation of museum establishments specializing in the collection of items of military-historical characters were distinguished. It was noted that in the first stage of the creation of Lviv museums in their collections there were a small number of attractions of military and historical importance. However, already in the first third XX century, the first specialized military-historical expositions were formed in Lviv. In the Soviet period, the main task of the newly opened military and historical exhibitions was to sing the victory of the USSR in World War II. An exception was the Arsenal Museum of Weapons, which displayed eclectic collections of medieval weapons from the former private collections of Prince Lubomirsky, V. Lozynsky, B. Ozhehovich, O. Cholovsky.

Дисертація досліджує символьну мову художніх творів на основі методів мистецтвознавства та інших дисциплін — культурології, історії, філософії, психології, що розширюють поле інтерпретації символів у живописі художників Києва початку XXI ст. В умовах постійних змін суспільно-політичної ситуації в Україні, актуалізації культурної ідентичності вивчення передумов розвитку символьної мови, етапів, типології, художньо-стильових особливостей у творчості митців Києва набуває особливого значення.Наукове завдання дисертації полягає в розробці типології символу в живописі київських митців початку ХХІ ст., характеристиці його контексту і художньо-стильових особливостей; в аналізі візуального лексикону сучасних митців; оцінці ролі архаїчних символів та їх модифікації в сучасній творчості художників; інтерпретації християнських символів у творах митців; вияві кроскультурних тенденцій в увиразненні суті та форми символу в живописі митців; вияві етнічних ознак у змісті та формі символу як маркера ідентичності; уточненні вихідного значення поняття «символ» у контексті візуалізації буття та культурної пам’яті.Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації, зокрема: публікації, пов’язані із загальними теоретичними концепціями символу (В. Кандинський, Е. Кассірер, С. Лангер, Р. Арнхейм, М. Мерло-Понті, Ф. Вілрайт, У. Еко, Г. Почепцов, В. Сніжко і Л. Отрошко); символу як засобу комунікації (Д. Степовик, О. Федорук, Є. Причепій, О. Петрова, М. Селівачов, С. Гатальська, О. Кашуба-Вольвач, М. Юр, С. Стоян, С. Прищенко, М. Міщенко); символу в аспекті кроскультурної взаємодії (Дж. Мердок, Д. Сідні, Дж. Кошут, Б. Гройс); символу, що формує культурний код (К. Юнг, С. Кримський, Т. Яценко, Н. Грицюта, Л. Гоц, О. Тарасенко); духовної складової символу (Ф. Шлегель, В. Кандинський, М. Бердяєв, В. Воррингер, М. Еліаде, О. Петрова).Визначено, що питання художнього символу осмислювалось у наукових працях багатьох вчених, проте, попри існуючі наукові розвідки, ступінь дослідженості означеної теми в українському мистецтвознавстві залишається недостатнім.Актуалізують тему й відмінності традиційних і новітніх інтерпретацій художнього символу в живописі сучасних київських митців, що зумовлено трансформаційними процесами переходу з радянської на сучасну методологію дослідження. У дисертації визначено роль історичної пам’яті в контексті формування символів культури, що відтворюються навколо таких стрижнів, як тривкість, усвідомлення минулого, стійкість, сталість, самобутність, життєвість, спадкоємність, самосвідомість, самоідентифікація та ін. Запропоновано типологію символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Аналіз творів живопису виявив нову конотацію архаїчних, християнських і кроскультурних символів в українському образотворчому мистецтві. У процесі дослідження запропоновано новий погляд на символи, що мають сакральну основу, через які новітні твори транслюють духовність у XXI ст. У рамках цього питання означено діалог київських митців із К. Малевичем, відомим художником-авангардистом українського походження, передвісником ікони нового століття. Схарактеризовано художньо-стильові особливості символу в живописі київських митців початку ХХІ ст. Визначено чинники, що впливають на інтенсивність, загальне значення і трактування іконографії символу, що визначає видимість твору в сучасному контексті. Визначено національні чинники кроскультурності як одного з ключових чинників формування сучасного актуального мистецтва в творчості українських митців. Вагоме значення в цьому процесі мають такі складові, як орнамент — голос етносу, що вплетений у сучасний контекст, переосмислення радянського минулого, споріднені проблеми суспільства, іронія. Виокремлено етнічні ознаки в змісті та формі символу, що визначають національний аспект у візуалізації символу українських митців, до яких можемо віднести орнамент (петриківський розпис, вишитий одяг, розписані українські хати, рушники, килими тощо), Трипільську культуру, іконопис, стиль бойчукізму, геральдику, звернення до архетипів, національного декоративно-прикладного мистецтва, народної творчості, міфологем, містичного і трансцендентного (ритуали та легенди). Обґрунтовано появу нової іконографії та значення символу «герой» для українського народу, що модифікувався, набувши сучасної виразності та нової української національної символіки — «герой Небесної Сотні», «Майдан», «жінка-воїн», «воїн-кіборг», «земля на Грушевського» та ін. Уточнено поняття художнього символу як вираження творчих інтенцій на прикладі живопису київських митців початку ХХІ ст.; специфіку і характер індивідуальних творчих візуальних практик, що сприяють націєтворчим процесам. Це становить перспективність вивчення змісту і форми художнього символу як важливого інструменту комунікації між поколіннями, його ролі в національно-культурній ідентифікації, трансформаційних процесах поступу держави, відчуття належності до нації.^UThe relevance of the research topic is due to the need for a contextual analysis of the symbolic language of artistic works, based on culturological, art history methods and other disciplines — history, philosophy, psychology, which expand the field of interpretation of symbols in the paintings of Kyiv artists at the beginning of the XXI century. The scientific task of the dissertation is to develop the typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century, the characteristics of its context and artistic and stylistic features; in the analysis of the visual lexicon; assessment of the role of archaic symbols and their modification in the modern work of artists; interpretations of Christian symbols in the works of artists; manifestations of cross-cultural trends in the expression of the essence and form of the symbol in the painting of artists; manifestations of ethnic features in the content and form of the symbol as an identity marker; clarifying the original meaning of the concept of “symbol” in the context of visualization of existence and cultural memory.It was determined that the issue of the artistic symbol was considered in the scientific works of domestic and foreign scientists, however, despite the existing scientific research, the degree of development of this topic in Ukrainian art history remains insufficient and requires a comprehensive study of it to solve the tasks. The topic is also actualized by the contradictions between traditional and new interpretations of the artistic symbol in the painting of modern Kyiv artists. This is due to the transformation processes of the transition from the Soviet to the modern research methodology, which are reflected in the analysis of works of painting, art and culture in general. The dissertation defines the role of historical memory in the context of the formation of cultural symbols, which are reproduced around such pillars as durability, awareness of the past, stability, constancy, originality, vitality, continuity, self-awareness, self-identification, etc. The typology of the symbol in the painting of Kyiv artists of the beginning of the XXI century is proposed. The analysis of paintings revealed a new connotation of archaic, Christian and cross-cultural symbols in Ukrainian fine art. In the course of the study, a new look at symbols with a sacred basis, through which the latest works transfer spirituality into the XXI century, was proposed. As part of this issue, the dialogue of Kyiv artists with K. Malevich, the famous avant-garde artist of Ukrainian origin, the forerunner of the icon of the new century, is defined. The artistic and stylistic features of the symbol in the painting of Kyiv artists of the early XXI century are characterized. The factors affecting the intensity, general meaning, and interpretation of the iconography of the symbol, which determine the visibility of the work in the modern context, are determined. The national factors of cross-cultural interaction, which are one of the key factors in the formation of modern topical art in the creativity of Ukrainian artists, are determined. Ethnic features in the content and form of the symbol are singled out, which form the national aspect in the visualization of the symbol by Ukrainian artists, which include ornament (Petrykivka painting, embroidered clothes, painted Ukrainian houses, towels, carpets, etc.), Trypillya culture, icon painting, Boychukism style, heraldry, appeal to archetypes, national decorative and applied art, folk art, mythology, mystical and transcendent (rituals and legends). The emergence of a new iconography and the meaning of the "hero" symbol for the Ukrainian people are substantiated. The symbol that was modified, acquiring a modern expressiveness and a new Ukrainian national symbolism — “Hero of the Heavenly Hundred”, “Maidan”, “woman-warrior”, “warrior-cyborg”, “soil on Hrushevsky” and others. The concept of an artistic symbol as an expression of creative intentions is clarified on the example of the painting of Kyiv artists of the early XXI century; the specifics and character of individual creative visionary practices that contribute to nation-building processes. A complex interdisciplinary approach to the study and theoretical understanding of the artistic symbol contributed to the solution of the scientific task of the dissertation, the application of contextual and conceptual approaches in the field of art history to the analysis of the artistic symbol in painting as a form of identification in modern art, made it possible to trace the integration of universal symbols into the creative practices of modern Kyiv painters in in terms of multiculturalism and interethnic diversity, due to the peculiarities of individual creative intentions.

Проведено комплексне дослідження з історії євреїв у Донбасі в 1920 - 1930 рр. Вперше простежено зміни чисельності єврейського населення ррегіону в зазначений період, з'ясовано рівень його урбанізації та асиміляції. Розглянуто питання національно-економічної політики радянської влади щодо євреїв. Вивчено соціальний склад єврейського населення регіону. Розглянуто процеси залучення євреїв до промисловості та в сільськогосподарський сектор Донбасу. Розкрито причини та форми прояву антисемітизму на побутовому рівні. Вперше висвітлено питання релігійного життя єврейської общини в Донбасі. Простежено зміни в єврейській національній освіті. Розглянуто особливості функціонування єврейських культурно-освітніх закладів та основні напрями діяльності релігійної общини єврейської національної меншини.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію євреїв України в період становлення, розвитку та згортання нової економічної політики. Проаналізовано політику радянської влади щодо основних інститутів єврейської спільноти, релігії і культури. Викладено основні проблеми соціально-економічного життя євреїв України в період подолання наслідків погромів 1918 - 1921 рр. Проаналізовано аспекти розвитку кредитної кооперації, приватних підприємств, а також системи соціального захисту єврейських жінок та дітей-сиріт у період непу. Розглянуто історію створення та розвитку єврейських політичних партій, громадських та благодійних організацій, а також розвитку сіоністського руху та переслідувань відомих діячів релігії, культури, науки та мистецтва. Висвітлено наслідки процесу змін основних інститутів єврейської релігійної громади, пов'язані з впливом "хаскали" - єврейського просвітянства та прагненням Радянського уряду і Євсекцій вирішити єврейське питання в країні шляхом політики коренізації. Проаналізовано процес формування політики більшовиків до єврейського населення України в 1921 - 1929 рр., а також нормативно-правові акти, прийняті в цей період. Наведено висновки щодо відповідності офіційної політики реаліям боротьби з єврейськими громадами та установами. Охарактеризовано вклад євреїв у розвиток науки, мистецтва та культури в даний період.

  Скачати повний текст

Проведено політологічний аналіз діяльності єврейських політичих партій і рухів на Півдні України у 1920-х рр. Охарактеризовано ідеологічну та соціальну базу, розкрито специфіку організаційної побудови та практичної діяльності єврейських партій (Єврейської комуністичної партії, Сіоністсько-соціалістичної партії, Сіоністсько-трудової партії, Єврейської соціал-демократичної партії Поалей Ціон), молодіжних і громадських об'єднань (Євкомол, Гехалуц, Гашомер Гацоір, Югенд Фарбанд). Розроблено періодизацію єврейського політичного руху та типологізацію єврейських партій та об'єднань. Проаналізовано концептуальні моделі та механізми реалізації державної політики щодо єврейських політичних об'єднань. Розглянуто радянсько-більшовицьку модель взаємодії з єврейськими партіями та рухами. З'ясовано причини зникнення єврейського політичного руху з політичної арени України в кінці 1920-х рр., розкрито роль репресивної політики радянської влади у даному процесі. Наведено характеристику "домінантної" та "діалогової" моделей державної етнонаціональної політики та пов'язаних з ними парадигм політичної активності національних меншин - парадигм "вимог і тиску", "участі та внеску". Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення державної етнонаціональної політики в Україні у сучасний період.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено діяльність Товариства щодо землеоблаштування єврейських трудящих України та державних структур стосовно здійснення ними політичних і соціокультурних перетворень. Проаналізовано механізм адміністративно-політичної та фінансово-господарської взаємодії товариства з органами радянської вертикалі управління, з іншими єврейськими громадськими організаціями у контексті здійснення політики залучення єврейських трудящих до сільськогосподарської праці у 1920 - 1930 рр. З використанням архівного матеріалу розкрито особливості проведення колективізації єврейських переселенських колективів. Висвітлено участь єврейських громадсько-політичних організацій у здійсненні аграрно-соціальних перетворень, реалізації культурницьких і переселенських програм більшовицького режиму у 1920 - 1930 рр.

  Скачати повний текст

На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries

На підставі узагальнення наявних відомостей охарактеризовано життєвий і творчий шлях І.О.Родіонова, простежено його ідейно-творчу еволюцію. Проаналізовано роман "Наше преступление" у контексті російської прози кінця XIX - початку XX ст., присвяченої сільській темі. Висвітлено діяльність письменника як воєнного публіциста. Проаналізовано роман "Жертвы вечерние" у зіставленні з творами про громадянську війну російських радянських письменників. Охарактеризовано І.О.Родіонова як творчу індивідуальність, визначено найважливіші особливості його творчого методу. Надано об'єктивну оцінку літературної спадщини митця, її місця та значення в російській літературі XX ст.

  Скачати повний текст

Виявлено сутність реформаторської педагогіки як системного феномену, визначено етапи вивчення ідей реформаторської педагогіки у вітчизняній педагогічній науці. Виокремлено педагогічні та позапедагогічні чинники, що зумовлювали звернення до зарубіжного досвіду. Встановлено, що ідеї, які стали предметом дослідження українських освітніх діячів, презентували всі провідні течії реформаторської педагогіки, спонукали до створення оригінальних концепцій і принципово нових течій (педагогіки колективу, санітарної педагогіки, педагогіки національного виховання). З'ясовано, що організаційне забезпечення дослідження теорії та практики реформаторської педагогіки розгорталося за державної підтримки та набувало ознак напряму освітньої політики Народного комісаріату освіти УСРР. Доведено, що ідеї реформаторської педагогіки виступали підгрунтям для оновлення цільової, змістової та організаційно-методичної складових загальнопедагогічної та методичної підготовки українського радянського вчительства.

  Скачати повний текст

Розглянуто вплив різних ідеологічних конструкцій на населення, форми опору окупантам і засоби виживання за умов окупації, форми боротьби на завершальному етапі Другої світової війни та відновлення радянської влади в Україні. Розкрито технології поєднання агітаційно-пропагандистських і примусових, силових засобів мобілізації населення України на виконання військових, політичних, соціально-економічних завдань. Зроблено спробу комплексно та у взаємозв'язку з конкретними подіями розглянути ідеологічну боротьбу у різних регіонах України, зіткнення ідеологічних концепцій в контексті Другої світової війни розглянуто не тільки як елемент політичних технологій, а й як гуманітарну проблему, пов'язану з вибором ціннісних орієнтирів різними сегментами українського суспільства воєнної доби. З'ясовано еволюцію світоглядних орієнтирів та аксіологічних маркерів кожного контрагента протистояння, а також встановлено причини його продовження після визволення України Червоною армією. Зроблено спробу осмислити місце і роль ідеологічних зусиль самостійницьких інституцій. Визначено ступінь ефективності ідеологічного впливу на різні групи українського соціуму з боку всіх учасників ідеологічної боротьби.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено вивчення ідеї державотворення в Україні в першій половині XIX ст. Проведено критичний аналіз численних джерел, узагальнено досвід історіографічних розробок з досліджуваної проблеми. Зроблено спробу періодизації та систематизації історіографії цієї проблеми. Значну увагу приділено літературі, яка раніше не досліджувалася або замовчувалася в радянській історіографії (праці зарубіжних та українських діаспорних дослідників, репресованих радянських істориків). Розглянуто еволюцію ідеї державотворення в Україні у зазначений період, а також простежено загальні тенденції її висвітлення в різних історіографічних школах.

  Скачати повний текст

На підставі широкого кола джерел установлено причини та фактори, які вплинули на іміграційні процеси на волинських землях у міжвоєнні роки. Зазначено, що політика радянських і польських властей була спрямована на стримування міграції українського населення через кордон, однак місцеве населення сприяло міграційним рухам й адаптації переселенців до волинського середовища. Незважаючи на польську окупацію, іммігранти з Наддніпрянської України відіграли значну роль в економічному, політичному, культурному та релігійному житті населення Західної Волині, здійснили вагомий внесок у процеси творення української державності. Зроблено висновок, що доля імігрантів в УСРР була трагічною, оскільки вони ставали жертвами політичних репресій.

  Скачати повний текст

Дисертація є одним з перших в Україні комплексним науковим порівняльно-правовим дослідженням теоретико-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині. У роботі розкрито особливості становлення і функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині у контексті державно-правового розвитку, в межах якого з використанням сучасних методів наукового пізнання, врахуванням здобутків юридичної науки окреслено місце та роль президента у функціонуванні державної влади в обох країнах. На підставі проведеного аналізу теоретико-методологічних засад дослідження інституту президентства висвітлені основні підходи до дослідження теоретико-правового статусу інституту президентства. Проаналізовано досвід та проблематика нормативно-правового визначення регулятивної, контрольної, кадрової і установчої функцій Президента України та Президента Угорщини з виокремленням ролі суб'єктивного чинника як критеріальної ознаки. У дисертації вперше використано та уведено до наукового обігу в Україні нормативно-правові документи, видані угорською мовою, які регламентують функціювання інституту президентства в Угорщині.Зроблені висновки щодо правових витоків та парадигм соціально-правового процесу запровадження інституту президентства в обох державах. Висновки базуються на дослідженні правової спадщини у вигляді нормативного забезпечення функціонування вищих органів державної влади в Україні та в Угорщині через призму теоретико-правового дослідження інституту президентства. Автор виокремлює суб'єкта владних повноважень, повністю або частково наділеного повноваженнями президента, за основними законами у конституційній системі держави того часу. У дисертації сформульовано авторське визначення поняття «президіального режиму управління» як предтечу президентського правління за соціалістичних часів, що дало можливість узагальнити критерії визначення суб'єктів владних повноважень та сформульовано дефініцію, яка відображає основні положення державно-правового розвитку соціалістичної України, у якій Президія Верховної Ради виконувала низьку функцій, що в умовах демократичного устрою держави стали притаманні президентові.У дисертації проаналізовано історико-правові аспекти генези інституту глави держави в Україні та в Угорщині й встановлено їх особливий характер з деякими загальними рисами:1) інститут глави держави в Україні формується у руслі подальшого розвитку радянської правової системи та президіального режиму управління;2) інститут глави держави в Угорщині формується у руслі розвитку парламентської форми державного правління та правонаступництва органів державної влади;3) загальне обумовлено радянським правовим спадком в обох країнах, конституційне нормотворення втілювалося змінами до існуючої нормативної бази.Висвітлено правові аспекти транзиту влади у нові інститути (насамперед інституту президентства) при зміні політико-правової системи в обох країнах. У рамках дослідження інституту президентства як сукупності конституційно-правових норм автор аналізує статус і повноваження президента, закріплені у нормативно-правових актах конституційного значення. Проведено порівняльний аналіз конституційно-правових норм, які регулюють функціонування інституту президентства в Україні та в Угорщині, а саме: регулятивні, контрольні, кадрові і установчі функції президента. За допомогою порівняльно-правового аналізу конституційно-правового статусу інституту президентства в Україні та в Угорщині, виявлено відмінності й паралелі цих важливих національних установ, що дозволило співвідносити тенденції розвитку інституту в обох державах.У дисертації було обґрунтовані особливості сучасного інституту президентства в Україні та в Угорщині й встановлено, що:1) відсутність конкретизації та чіткої визначеності теоретико-правового статусу Президента України в аспекті його ролі в системі державного управління дають можливість наповнювати суб'єктивним змістом інститут президентства взагалі;2) чітке визначення теоретико-правового статусу Президента Угорщини сприяє ефективному функціонуванню інституту президентства в системі державних органів;3) обсяг повноважень Президента України перевищує обсяг повноважень Президента Угорщини. Особливо яскраво це проявилося під час здійснення порівняльно-правового аналізу конституційних повноважень президентів у різних сферах їхньої компетенції.Висновки аналізу щодо статусу й обсягу повноважень президента корелюються з історичним правовим спадком визначення місця та ролі глави держави у системі владного механізму в обох країнах.Відзначено значний вплив історико-правової спадщини на формування цього інституту в обох країнах, суть якого полягає у тому що:1) в Україні інститут президентства відбувся як центр державного управління та в певній мірі має ознаки наслідку спадщини президіального режиму управління;2) в Угорщині конституційно-правові нововведення створили «сильний» парламент і «нейтрального» президента, який не має однозначного зв'язку з виконавчою владою.^UThis thesis is one of the first in Ukraine complex scientific comparative and legal studies of the theoretical and legal status of the presidency in Ukraine and in Hungary. The thesis reveals the peculiarities of formation and functioning of the institution of presidency in Ukraine and in Hungary in the context of state and legal development, in which the place and role of the president in the functioning of state power in both countries are outlined using modern methods of scientific cognition and considering the achievements of jurisprudence. We analysed the experience and problems of regulatory and legal definition of the regulative, supervisory, personnel and constituent functions of the President of Ukraine and the President of Hungary, highlight the role of the subjective factor as a criterion attribute. For the first time in Ukraine, the thesis uses and introduces into scientific circulation legal documents published in Hungarian that regulate the functioning of the institution of the presidency in Hungary. We draw conclusions about the legal origins and paradigms of the social and legal process of implementation of the presidency in both states. The conclusions are based on the study of the legal heritage the normative provision of the functioning of the highest state authorities in Ukraine and in Hungary through the prism of theoretical and legal research of the institution of presidency. The thesis formulates the author's definition of the "presidium regime of government" as the forerunner of presidential government in socialist times, allowing us to summarise the criteria for determining the subjects of power and formulate a definition that reflects the main provisions of state and legal development of socialist Ukraine, where the Presidium of the Verkhovna Rada performed a number function, which in a democratic state structure became inherent to the President. The thesis analyses the historical and legal aspects of the genesis of the institution of head of state in Ukraine and Hungary and establishes their special nature with some common features: 1) the institution of head of state in Ukraine is evolving in line with the further development of the Soviet legal system and the presidium regime of government;2) the institution of head of state in Hungary is evolving in line with the development of a parliamentary form of government and the succession of public authorities;3) the general is conditioned by the Soviet legal legacy in both countries, constitutional standard-setting has been embodied by changes to the existing regulatory framework.As part of a research on the institution of presidency as a set of constitutional and legal regulations, the author analyses the status and powers of the president as set out in legal acts of constitutional importance. We conducted a comparative analysis of constitutional and legal norms regulating the functioning of the presidency institution in Ukraine and Hungary, namely, regulatory, control, personnel, and constituent functions of the president. Using a comparative and legal analysis of the constitutional and legal status of the presidency institute in Ukraine and Hungary, the differences and parallels of these important national institutions were identified, which allowed to correlate the trends of the institute development in both states. The thesis substantiated the features of the modern institution of the presidency in Ukraine and Hungary and established the following:1) the lack of specificity and clear definition of the theoretical and legal status of the President of Ukraine in terms of his role in the system of state administration enables the institution of the presidency to be filled with subjective content in general;2) a clear definition of the theoretical and legal status of the President of Hungary contributes to the effective functioning of the institution of the presidency in the system of state bodies;3) the scope of powers of the President of Ukraine exceeds the scope of powers of the President of Hungary. This is particularly evident in the comparative legal analysis of the constitutional powers of the presidents in their various spheres of competence. The conclusions of the analysis of the status and scope of presidential powers correlate with the historical legal heritage determining of the place and role of the head of state in the power system in both countries.A significant influence of the historical and legal heritage on the formation of this institution in both countries has been noted the point of which is that:1) In Ukraine, the institution of presidency has established itself as the centre of state administration and has signs the legacy of a presidium regime of government2) In Hungary, constitutional and legal innovations have created a "strong" parliament and a "neutral" president who has no clear relationship to the executive branch.

Досліджено інституційні форми розвитку конкурентних відносин в економіці України. З'ясовано необхідність застосування інституційного підходу до вивчення конкуренції. Розроблено модель "інституційне середовище - конкурентне середовище - конкурентні відносини". Вивчено монополії радянського типу й інституційні відмінності переходу України до конкурентного ринку. Виділено п'ять блоків проблем інституційного середовища. Досліджено стан конкурентного середовища та визначено основні інституційні перепони, що заважають вільному руху капіталу на міжгалузевому та внутрішньогалузевому рівнях. Висвітлено шляхи подолання інституційних обмежень конкуренції з урахуванням спрямованості розвитку, існуючих мультигенерацій, реалізації інтересів груп інституційних новаторів, реформи системи галузевої, регіональної та горизонтальної державної допомоги галузям промисловості.

  Скачати повний текст

Розглянуто активний "перехідний період" від феодально-капіталістичних відносин як узагальнювального для столипінського, ленінського та сталінського етапів модернізації країни. На підставі порівняння політики інтеграції населення в дореволюційний час Столипіна та післяреволюційний Леніна та Сталіна виявлено загальні процеси перехідного періоду від феодально-капіталістичних відносин. У різних урядів для переходу від феодально-капіталістичних форм наявною була проблема інтеграції представників сільського господарства (зокрема, малоземельних селян), кустарно-ремісничого виробництва й інших дрібних власників в індустріальні відносини. За кожного уряду інтеграційні процеси відбувалися по-різному, але з державно-монополістичною формою управління та спільною боротьбою з посередником між владою та виробником у країні - особливим явищем у дрібному підприємництві перехідного періоду, що відбувалося одночасно з розвитком товарно-грошових відносин.

  Скачати повний текст

На основі введення до наукового обігу значної кількості невідомих раніше архівних матеріалів, нової інтерпретації відомих та нововиявлених фактів комплексно досліджено тему "Інтелігенція Львова в 1944 - 1953 рр. (історико-соціологічний аспект)". Проаналізовано соціально-професійну структуру інтелігенції Львова, надано оцінку тогочасним радянським методам формування нової інтелігенції, досліджено форми участі спеціалістів у культурному та господарському житті міста, простежено головні напрямки політики радянського режиму щодо національних груп інтелігенції. Детально розглянуто ідеологічний тиск та репресивні акції щодо багатьох представників місцевої інтелігенції, соціально-побутові умови життя та діяльності трудівників розумової праці.

  Скачати повний текст

Визначено роль і місце інтелігенції в українізаційних процесах 1920 - початку 1930-х рр. Проаналізовано проблеми, які стояли на шляху "українізації" зрусифікованої інтелігенції, встановлено форми та методи, що використовувались для практичної реалізації цього завдання, показано опір, який чинила "українізації" частина російськомовної інтелігенції, та його форми. Розглянуто різноманітні заходи, які здійснювала українська інтелігенція для розширення сфери вживання української мови у різних напрямках суспільного життя - діяльності державного апарату, вищій та середній освіті, науці, літературі, мистецтві, повсякденності. Висвітлено роль представників української інтелігенції у боротьбі за розвиток елітарної української культури, їх небажання приймати "низькопробні культурні зразки" як українську культуру. Доведено, що українська інтелігенція була основною рушійною силою українізаційних процесів не лише в УСРР, але й в інших регіонах СРСР, населених українцями, і саме завдяки їй українізація вийшла за межі, відведені для неї радянським урядом та переросла в національно-культурне відродження. Розглянуто основні засоби та методи радянської влади, спрямовані на підкорення української інтелігенції.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджується інтерпретація російської літератури «першим критиком» російського зарубіжжя Г. Адамовичем на сторінках паризького щотижневика «Звєно». Особливості рецепції творчості класиків російської літератури ХІХ століття О. Пушкіна та М. Лермонтова обумовлені і загальнонаціональним значенням їхньої особистості та творчості, і поглядами автора критичних статей щодо природи поетичної творчості. Інтерпретація Г. Адамовичем творчості письменників, з якими його пов'язують особисті стосунки (І .Анненського, О. Блока, М. Гумільова, Д. Мережковського, З .Гіппіус, В. Ходасевича, І. Буніна, М. Цвєтаєвої, Г. Іванова, І. Одоєвцевої, Н. Теффі, М. Оцупа, М. Горького, М. Волошина, С. Єсеніна, В. Маяковського), має об'єктивний характер, збігається із сучасними оцінками творчості зазначених митців, які базуються на визначенні художніх досягнень письменника, а не на його ідеологічних засадах. Г. Адамович вважав, що політично заангажовані твори позбавлені художньої цінності, і довів це на прикладі оповідань і віршів Л. Сейфулліної, Б. Пільняка, Д. Бєдного, В. Інбер, М. Асєєва. Специфіка інтерпретації Г. Адамовичем творів К. Фєдіна, Вс. Іванова, Л. Лєонова, А. Ахматової, Б. Пастернака, М. Булгакова полягає в тому, що він вважав їх позбавленими радянської ідеологічної домінанти. Критик високо оцінює їхні здобутки.Естетичні й літературно-критичні позиції Г. Адамовича виявляють його спробу представити російську літературу різних епох, а також російську радянську літературу як цілісну систему в контексті світового літературного процесу.^UThe thesis is devoted to the interpretation of Russian literature on the pages of the Parisian weekly «Zvieno» by H. Adamovych, who is the «chief critic» of russian migration in France. H. Adamovych is one of the most respected critics of the Russian diaspora. His peculiar professional perception of writers' personalities is of great importance for objective reproduction of the history of Russian literature. The articles of the period of work in the Parisian weekly «Zvieno» are of particular value, because in these publications there is no influence of the «Parisian note», they are devoid of political bias and prenotion. The rethinking of classical literature by H. Adamovych in 1923–1928 in his thesis is considered on the example of articles about A. Pushkin and M. Liermontov, which reflect the individual-personal attitude of the critic towards the works of poets, demonstrates the spiritual, world outlook classics of the nineteenth century. In the article «Na polustankah (zamietki poeta)» a parallel was drawn between A. Pushkin and F. Tiutchev. «Litieraturnyie zamietki» reveal the personal attitude of the critic to A. PushkinIt is determined that the articles about M. Liermontov demonstrate the proximity of criticism of the works of the great poet. This is clearly seen in H. Adamovych's articles «Taina Liermontova». In a number of articles, he, like many contemporary researchers, compares the works of A. Pushkin and M. Liermontov, and this is thr evidence of the dominant trends in the literature of the first third of the twentieth century.H. Adamovych's literary-critical activity occupies one of the main places in the history of Russian foreign literature. His articles, books, reports, in which the critic spoke with the evaluation of contemporaries, were always in the center of attention, his thoughts were listened to. The authority of H. Adamovych in exile was really great. While working in the Parisian weekly «Zvieno» H. Adamovych updated the work of I. Annienskii, actively popularized his legacy. In the articles «A. A. Blok» and «O stilistikie A. Bloka», the author investigated the lyrics and dramaturgy of A. Blok, focused on his influence on the younger generation of symbolist poets. An important focus in the articles of H. Adamovych's period of Parisian «Zvieno» has been put on the comprehension of personality and creativity of his teacher N. Humilov.The thesis analyzes the value of personal contacts of the critic for the interpretation of the works of such contemporaries as – D. Mieriezhkovskyi, Z. Hippius, Vl. Khodasevych, I. Bunin, M. Tsvietaieva, Н. Ivanov, Y. Odoievtseva, N. Teffi, N. Otsup, M. Horkyi, M. Voloshyn, V. Maiakovskyi, S. Yesienin. Articles about these authors are characterized by objectivity and reflect the critic's deep understanding of the evolution of writers' creativity. Evaluation of poems, books of memories Z. Hippius marked personal, respectful attitude of the critic to the poetess. The works of D. Mieriezhkovskyi allowed H. Adamovych to come to the conclusion about the writer's loneliness in the Russian diaspora.In the articles about I. Bunin, H. Adamovych highly appreciates his talent and is one of the first to point out the traditions of I. Turhieniev and L. Tolstoi in the writer's works. During the entire critical activity H. Adamovych wrote more than sixty reviews about M. Tsvietaieva, most of which were positive. About the poetry of his close friend Н. Ivanov H. Adamovych wrote only two small articles, in which he calls his works talented. In a single article about Y . Odoievtseva, the critic tells in detail about her creative personality, seeking to draw the attention of readers to her works. Emigrant creativity N. Teffi was also in the circle of interests of H. Adamovych. The critic has always supported N. Otsup, carefully observed his evolution, singled out in the author's poetics features that were close to his own artistic method. The characters and realities of the world around the works of M. Horkyi evoke a sense of melancholy in H. Adamovych, since they serve as an illustration of soullessness.The main criteria for critic's evaluation was artistic value and originality of works. The creativity of politically engaged authors of the Soviet Union (L. Sieifullina, B. Pilniak, D. Biednyi, V. Inbier and N. Asieiev) H. Adamovych evaluates negatively, since he considers them opportunistic, non-original, subordinate to the ideology of social order.The peculiarities of H. Adamovych's interpretation of the works of artists from Soviet Russia, written under the canons of an official Soviet ideology, are represented in the pages of the Parisian «Zvieno». The critic's interpretation of the works of writers who did not support the Soviet ideology at the artistic level was also represented (K. Fiedin, V. Ivanov, M. Bulhakov, L. Lieonov, A. Akhmatova, B. Pasternak).

Комплексно досліджено проблему інформаційної уразливості держави на прикладі кримського регіону у контексті геополітичного положення півдня України з урахуванням його багатонаціонального та транзитного статусу у структурі держави. Виявлено та досліджено місце та роль кримського регіону у контексті внутрішньої та зовнішньої політики України. Проведено комплексний аналіз кримської інформаційної складової інформаційного простору держави. Розглянуто питання щодо єдиного інформаційного простору Причорноморського регіону у цілому. Уперше до наукового обігу введено раніше закриті матеріали радянського військово-промислового комплексу і, насамперед, матеріали, взаємопов'язані з дослідженням ближнього космосу у частині спостереження та контролю над інформаційними потоками засобів масових комунікацій. Проведено комплексний аналіз мас-медійного ринку у Криму, виявлено ключові аспекти інформаційного тиску та формування регіональної складової інформаційного простору, зокрема, внутрішні та зовнішні чинники. Розроблено науковий проект Причорноморського Регіонального інформаційного Центру країн-партнерів Організації Чорноморського Економічного співробітництва у контексті національної програми інформатизації та програми конверсії з використанням матеріально-технічної бази Національного центру управління та випробування космічних засобів Національного космічного агенства України, розташованого у Криму. Сформульовано рекомендації для державних установ, що мають розв'язувати проблеми інформаційної безпеки держави та зовнішньої політики України у Причорноморському регіоні.

  Скачати повний текст