Розглянуто ознаки неповнолітнього як суб'єкта злочину. Проаналізовано поняття "насильство", "насильницький злочин". Встановлено види насильства та розроблено підхід щодо класифікації насильницьких злочинів. Розкрито груповий характер насильницьких злочинів, вчинених за участю неповнолітніх. Охарактеризовано сучасний стан і тенденції насильницької злочинності неповнолітніх в Україні. Висвітлено основні детермінанти насильницької злочинності неповнолітніх. Визначено суть понять "ресоціалізація", "адаптація", "реабілітація". Подано структуру процесу ресоціалізації. Виділено труднощі організації ресоціалізаційної роботи за умов позбавлення волі й окреслено напрями її вдосконалення. Запропоновано відповідні законодавчі зміни та доповнення.

  Скачати повний текст

Проведено психолого-юридичний аналіз проблеми вини. Розглянуто основні сучасні теорії вини, а також зміст, суть, форми та ступінь вини у кримінальному праві. Розкрито основні підходи до її розуміння у психології, де вина розглядається як одна з соціальних емоцій, що відіграє важливу роль у процесі розвитку особистісної, соціальної відповідальності та у формуванні афективно-когнітивних структур совісті. Визначено психологічну структуру та виділено варіанти усвідомлення вини неповнолітніми злочинцями. Показано, що психологічними чинникамми усвідомлення вини є певні особливості особистості, а саме: розвинений соціальний і емоційний інтелект, внутрішній локус контролю, антиципаційна спроможність. На підставі одержаних даних доведено, що ресоціалізація неповнолітніх злочинців у період адаптації в колонії повинна бути спрямована на формування у них високого рівня усвідомлення вини та містити диференційований - педагогічний вплив на особистість неповнолітнього злочинця з урахуванням рівня усвідомлення вини.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено історико-філософську еволюцію виправлення та ресоціалізації, як процесів, запропоновано періодизацію вітчизняної історії розвитку виправлення та ресоціалізації засуджених, що складається із чотирьох основних етапів:1) каральний період (від перших згадок – 1588 р.), що характеризується домінуванням lex talionis (принципу таліону), кровної помсти та невиправданою жорстокістю. Виправлення не є метою покарання, боротьба із рецидивною та організованою злочинністю досягається шляхом сили та страху. Ресоціалізація засуджених не здійснювалась; 2) відмежувальний період (1588–1917 рр.), що характеризується появою ознак цілісної системи призначення та виконання покарань, облаштованих місць позбавлення волі та намаганням держави разом із застосуванням покарання відмежувати злочинця від суспільства без мети його виправлення та/або ресоціалізації; 3) репресивний період (1917–1953 рр.), за якого пенітенціарна система не була спрямована ані на відмежування, ані на виправлення засуджених і мала здебільшого функції кари, залякування та фізичного усунення. Період характеризується декларативним забезпеченням прав і свобод людини і громадянина та їх фактичним нехтуванням; 4) реорганізаційний період (1953 р. - теперішній час) зміна ставлення до засуджених, поява та розвиток нових теорій виправлення та ресоціалізації, гуманізація кримінального права, розвиток покарань, альтернативних позбавленню волі, декриміналізація, широке застосування програм соціальної реабілітації, тенденція до зменшення кількості ув’язнених.Проведено одночасний порівняльно-правовий аналіз таких термінів як «виправлення», «корекція», «виховання», «перевиховання», «ресоціалізація», «соціальна адаптація», «реінтеграція», «соціальна реабілітація». Досліджено зміст кожного із них окремо та у порівнянні з іншими, визначено межі дії. З огляду на збіг за змістом соціальної реабілітації з виправленням (корекцією) та ресоціалізацією засуджених, запропоновано проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо застосування термінів «соціальна реабілітація», «реінтеграція» та похідних від них)» з метою уніфікації вітчизняного законодавства у відповідності до міжнародних норм права, де замість «виправлення» та «ресоціалізації» засуджених використовують поняття «соціальна реабілітація» та «реінтеграція».У роботі надано характеристику міжнародного та зарубіжного досвіду виправлення та ресоціалізації засуджених, запропоновано порівняльний аналіз міжнародно-правового регулювання виправлення та ресоціалізації засуджених на загальносвітовому та європейському рівнях, проаналізовано передові практики поводження із засудженими. Досліджено нормативно-правове регулювання та доктринальні положення пенітенціарних систем світу з їх розподілом на: 1) країни колишнього СРСР; 2) країни європейського регіону; 3) країни американського регіону; 4) країни азійсько-тихоокеанського та африканського регіонів. Встановлено, що більшість країн світу визначають виправлення та ресоціалізацію як основну мету впливу на засудженого, виокремлено позитивні здобутки кожної із досліджуваних груп пенітенціарних систем.Досліджено кримінально-правову, кримінологічну та кримінально-виконавчу характеристики осіб, засуджених за злочини проти громадського порядку та моральності, в Україні. Узагальнено дані попередніх досліджень та доповнено матеріалами вироків останніх років, запропоновано характеристику злочинів за ст. 301-1, 301-2 Кримінального кодексу України. Проведено аналіз кількісно-якісних показників злочинності у сфері громадського порядку та моральності за 2011–2021 роки на території Україні. Встановлено, що відповідно до графіку кількості призначених вироків, динаміка злочинності характеризується загальною тенденцією до зниження.^UThe dissertation examines the historical-philosophical evolution of correction and resocialization as processes, proposes a periodization of the domestic history of the development of correction and resocialization of convicts, which consists of four main stages:1) Punitive period (from the first mentions - 1588), characterized by the dominance of lex talionis (principle of talion), blood revenge and unjustified cruelty. Correction is not the goal of punishment, the fight against recidivism and organized crime is achieved through force and fear. Resocialization of convicts was not carried out.2) Delimitation period (1588–1917), characterized by the appearance of signs of a complete system of imposing and carrying out punishments, equipped places of deprivation of liberty, and the state's attempt, together with the application of punishment, to isolate the criminal from society without the goal of his correction and/or resocialization.3) Repressive period (1917–1953), during which the penitentiary system was neither aimed at seclusion nor at the correction of convicts and had mostly the functions of punishment, intimidation, and physical removal. The period is characterized by the declarative provision of human and citizen rights and freedoms and their actual neglect.4) Reorganization period (1953 - present time) change in attitude towards convicts, emergence and development of new theories of correction and resocialization, humanization of criminal law, development of punishments alternative to deprivation of liberty, decriminalization, wide application of social rehabilitation programs, tendency to decrease the number of "prisoners.The dissertation author conducted a simultaneous comparative legal analysis of such terms as "correction", "correction", "education", "re-education", "resocialization", "social adaptation", "reintegration", "social rehabilitation". The content of each of them was studied separately and in comparison with others, the limits of action were determined. In view of the overlap in the content of social rehabilitation with correction (correction) and resocialization of convicts, the draft Law of Ukraine "On Amendments and Additions to the Criminal Legislation of Ukraine (Regarding the Terminological Improvement of the Legislation of Ukraine on Criminal Responsibility)" was proposed with the aim of unifying domestic legislation in accordance with international legal norms, where instead of "correction" and "resocialization" of convicts, the concepts of "social rehabilitation" and "reintegration" are used.The work provides a description of the international and foreign experience of correction and resocialization of convicts, offers a comparative analysis of the international legal regulation of correction and resocialization of convicts at the global and European levels, and analyzes advanced practices of handling convicts. The regulatory and legal regulation and doctrinal provisions of the penitentiary systems of the world were studied, with their distribution on: 1) the countries of the former USSR; 2) countries of the European region; 3) countries of the American region; 4) countries of the Asia-Pacific and African regions. It has been established that most countries of the world define correction and resocialization as the main goal of influencing the convict, the positive achievements of each of the studied groups of penitentiary systems are singled out.The criminal-legal, criminological and criminal-executive characteristics of persons convicted of crimes against public order and morality in Ukraine were studied. The data of previous studies were summarized and supplemented with the materials of verdicts of recent years, the characteristics of crimes under Art. 301-1, 301-2 of the Criminal Code of Ukraine. An analysis of the quantitative and qualitative indicators of crime in the sphere of public order and morality for the years 2011-2021 on the territory of Ukraine was carried out. It was established that, according to the schedule of the number of sentenced sentences, the dynamics of crime is characterized by a general downward trend.