Досліджено інстанційний перегляд судових рішень у цивільному судочинстві, функцій правосуддя та прояву контрольної функції під час перегляду судових рішень. Визначено аспекти гармонізації міжнародно-правових стандартів здійснення правосуддя та систему факторів, що впливають на стан дотримання законності й обгрунтованості судових рішень. З'ясовано генезис форм перегляду у цивільному судочинстві та розвиток законодавства, що регламентує перегляд судових рішень з точки зору функцій судової влади та правосуддя. Досліджено взаємодію різних форм перегляду судових рішень з урахуванням особливостей національної судової системи й українського досвіду законодавчого регулювання. Одержала доктринальну оцінку ефективність інстанційних форм перегляду з точки зору їх впливу на забезпечення єдності судової практики. Для характеристики інстанційного перегляду судових рішень оцінюються такі властивості судового рішення, як його законна сила, остаточність та виключність з позицій його незмінності.

  Скачати повний текст

У дисертаційному дослідженні вперше здійснено комплексне теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання у сфері адвокатського самоврядування в контексті сучасних світоглядних орієнтирів.Визначено правові моделі організації адвокатського самоврядування: ізоляційна, етатична, комерційна та соціальна. Вказано, що моральні імперативи діяльності адвокатського самоврядування в Україні закріплені у профільному нормативно-правовому акті – Правилах адвокатської етики, серед них: принцип незалежності та свободи адвоката у здійсненні адвокатської діяльності; принцип дотримання законності; принцип домінантності інтересів клієнтів; принцип неприпустимості конфлікту інтересів; принцип конфіденційності; принцип компетентності та добросовісності; принцип поваги до адвокатської професії, а також окремі вимоги до рекламування адвокатської діяльності.Не зважаючи на ґрунтовне законодавче закріплення змісту низки морально-етичних принципів здійснення адвокатського самоврядування в Україні, нині в національному законодавстві реально не має належного механізму їх реалізації. Доведено, що вироблення такого механізму та його законодавче закріплення шляхом удосконалення законодавчих норм в сфері функціонування адвокатського самоврядування окреслено як пріоритетне завданнях подальших досліджень. Узагальнення філософського осмислення моральних імперативів адвокатського самоврядування представить відображення певних цінностей (філософію адвоката) – як індивідуальних, так і інституційних.^UFor the first time, a dissertation study carried out a comprehensive theoretical generalization and proposed a solution to the scientific problem in the field of advocate self-government in the context of modern ideological guidelines.The legal models for the organization of advocate self-government are defined: isolation, etatism, commercial and social.It is indicated that the moral imperatives of the activities of advocate self-government in Ukraine are enshrined in a profile normative legal act - the Rules of Advocacy Ethics, among them: the principle of independence and freedom of an advocate in the practice of advocacy; compliance with the rule of law; the principle of dominance of customer interests; principle of inadmissibility of conflict of interest; confidentiality principle; The principle of competence and integrity; the principle of respect for the legal profession, as well as individual requirements for the promotion of the legal profession.Despite the thorough legislative consolidation of the content of a number of moral and ethical principles for the implementation of advocate self-government in Ukraine, now the national legislation does not really have an appropriate mechanism for their implementation. It is proved that the development of such a mechanism and its legislative consolidation by improving legislative standards in the field of the functioning of advocate self-government are identified as priority tasks for further research. A generalization of the philosophical understanding of the moral imperatives of advocate self-government will present a reflection of certain values (the philosophy of a lawyer) – both individual and institutional.

Розкрито сутність поняття, досліджено правове регулювання та проаналізовано процедуру здійснення адміністративного провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Визначено місце реєстраційного провадження в адміністративному процесі. Розкрито сутність поняття провадження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, описано систему його правового регулювання. Охарактеризовано види та правовий статус учасників адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розглянуто його структурні елементи. Досліджено способи забезпечення законності здійснення реєстраційних процедур. Обгрунтовано шляхи удосконалення провадження з державної реєстрації прав на нерухоме майно, наведено пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів про регулювання даної процедури.

  Скачати повний текст

Висвітлено теоретичні та практичні проблеми здійснення адміністративних процедур в органах місцевого самоврядування (ОМС) в Україні. Доведено існування окремого інституту адміністративного права - інституту адміністративної процедури. Вперше сформульовано визначення адміністративної процедури в ОМС як урегульованої нормами адміністративно-процесуального права діяльності ОМС у межах повноважень, визначених чинним законодавством, спрямованої на реалізацію норм адміністративного матеріального права, а також матеріально-правових норм інших галузей права у процесів вирішення конкретних справ щодо забезпечення прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Виокремлено й охарактеризовано окремі стадії адміністративних процедур в ОМС. Увагу приділено юридичним гарантіям законності здійснення адміністративних процедур в ОМС. Висвітлено напрями вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює здійснення адміністративних процедур в ОМС.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають під час здійснення адміністративними судами діяльності у напрямку забезпечення законності в державі. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити місце та особливості адміністративних судів у системі суб'єктів забезпечення законності в державі, а також, спираючись на позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід, окреслити напрямки вдосконалення адміністративного законодавства з досліджуваних питань. Методологічною основою дисертації є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних наукових методів: логіко-семантичний, аналітичний, структурно функціональний, порівняльно-правовий методи, а також методи класифікації та документального аналізу. Теоретичні і практичні результати, новизна: обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Концепції взаємодії між суб'єктами забезпечення законності в державі; спираючись на досвід Франції підкреслена важливість створення в нашій країні Трибуналу із конфліктів; доведено, що діяльність адміністративних судів із забезпечення законності в державі, реалізується не лише у формі адміністративного судочинства, яке має процесуальний правозастосовний характер, але й у позапроцесуальних формах в межах яких дані суди не здійснюють правосудної діяльності, втім, виконують аналітичну, правоорієнтуючу та правороз'яснювальну, а також правовиховну роботу. Ступінь упровадження: у науково-дослідній сфері – для проведення подальших доктринальних розробок, присвячених проблемам забезпечення законності в державі взагалі та адміністративних судах зокрема; у нормотворчій діяльності – при розробці нових нормативно-правових актів і вдосконаленні чинного національного законодавства, яке регулює діяльність адміністративних судів, як суб'єктів забезпечення законності в державі; у правозастосовній сфері – для покращення практичної діяльності адміністративних судів, як суб'єктів забезпечення законності в державі. Сфера використання: у навчальному процесі – під час підготовки робочих програм, навчально-методичних матеріалів, навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес».^UThe object of the study is the legal relationship that arises during the implementation of administrative courts in the direction of ensuring the rule of law in the state. The purpose of the dissertation is to determine the place and features of administrative courts in the system of subjects of legality in the state on the basis of the analysis of scientific views of scientists and norms of the current legislation of Ukraine, and also, based on positive domestic and foreign experience, to outline directions of administrative legislation improvement. on the researched issues. The methodological basis of the dissertation is a set of philosophical and worldview, general scientific and special scientific methods: logical-semantic, analytical, structural-functional, comparative-legal methods, as well as methods of classification and documentary analysis. Theoretical and practical results, novelty: the expediency of development and adoption of the Concept of interaction between subjects of maintenance of legality in the state is substantiated; drawing on the experience of France, emphasizes the importance of establishing a Conflict Tribunal in our country; It has been proved that the activity of administrative courts to ensure the rule of law in the state is realized not only in the form of administrative proceedings, which have a procedural law enforcement nature, but also in non-procedural forms within which these courts do not carry out judicial activities. explanatory, as well as legal education work. Degree of implementation: in the research sphere - for further doctrinal developments on the problems of ensuring the rule of law in the state in general and administrative courts in particular; in rule-making activity - in the development of new normative-legal acts and improvement of the current national legislation, which regulates the activity of administrative courts, as subjects of ensuring legality in the state; in the field of law enforcement - to improve the practical activities of administrative courts as subjects of legality in the state. Scope of use: in the educational process - during the preparation of work programs, teaching materials, textbooks in the disciplines "Administrative Law" and "Administrative Process".

Досліджено зміст та обсяг адміністративної юрисдикції, розглянуто особливості та значення діяльності органів прокуратури щодо забезпечення законності у цій сфері. Визначено функції органів прокуратури, місце та роль прокурора в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції. Проаналізовано особливості правового регулювання й участі прокурора в таких адміністративних провадженнях, як провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження, провадження за зверненням громадян. Досліджено питання, пов'язані з представництвом органами прокуратури інтересів громадянина та держави в адміністративному суді. Сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретичним та практичним проблемам застосування адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації України. Охарактеризовано засади, тенденції, проблеми та особливості правового регулювання та перспективи удосконалення його застосування. Досліджено правові категорії «розсуд», «адміністративний розсуд», «дискреція», «межі адміністративного розсуду», «оціночне поняття» та інші.Проведено аналіз нормативно-правової основи застосування адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації, внаслідок чого встановлено, що нею є сукупність нормативно-правових актів законодавчого та підзаконного характеру, які направлені на регулювання відносин, пов'язаних із реалізацією дискреційних повноважень органів публічної адміністрації у правотворчій та правозастосовній діяльності.Охарактеризовано принципи адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації: верховенства права, законності, гуманізму, пропорційності, неупередженості, рівності перед законом, справедливості, недопустимості зловживання правом, добросовісності, розумності, варіативності (селективності), цілеспрямованості, цілісності, системності, науковості, компетентності, відповідальності та інші.Досліджено форми реалізації адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації: прийняття нормативних правових актів, індивідуальних правових актів, укладання адміністративних договорів, вчинення інших юридично значущих дій (конклюдентні акти - дії, бездіяльність).Проаналізовано правову природу меж адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації; запропоновано авторське визначення цього поняття – це встановлений в нормативно-правових актах за допомогою спеціальних правових засобів вид правових обмежень в діяльності органів публічної адміністрації, який обумовлює межі, в яких органи публічної адміністрації мають можливість вольового вибору оптимального вирішення юридичного питання.Досліджено особливості застосування адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації в умовах надзвичайного правового регулювання. З'ясовано, що надзвичайне правове регулювання обумовлює зростання застосування імперативних принципів у правовому впливі на суспільні відносини, збільшує межі дискреції, свободу розсуду органів публічної адміністрації при правозастосуванні та нормотворенні, допускає трансгресію власної компетенції, визначеної законодавством для ординарної ситуації.Досліджено вплив адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації на корупційні відносини. Доведено, що корупціогенність адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації полягає у потенційній можливості здійснення або нездійснення своїх повноважень, а також у підставах і строках їхнього здійснення.Досліджено шляхи оптимізації меж адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації.З метою удосконалення нормативно-правової основи застосування адміністративного розсуду в діяльності органів публічної адміністрації запропоновано прийняти Закон України «Про адміністративну процедуру» та Закон України «Про нормативно-правові акти».З метою посилення контрольно-наглядової діяльності держави за застосуванням адміністративного розсуду у правотворчій та правозастосовній діяльності органів публічної адміністрації запропоновано внести низку змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».^UThe dissertation is devoted to the theoretical and practical problems of application of administrative discretion in the activities of public administration agencies of Ukraine. This scientific works reveals and analyses characteristic features, tendencies, problems and peculiarities of legal regulation and perspective of elaborating of its application. The author researches such categories as “discretion”, “administrative discretion”, “limits of administrative discretion”, “value judgment” etc.The dissertation produces the analysis of regulatory basis of application of administrative discretion in the activities of public administration agencies, while in the result we can state that this regulatory basis includes the array regulatory legal acts of legislative and by-law character, which are directed on regulation of relations relating to the realization of discretionary powers of public administration agencies within law-making and law-application activities.The research gives characteristics of the principles of administrative discretion within the public administration activities, emphasizing the main pertaining to the topic: rule of law, legality, humanism, proportionality, impartiality, equality before the law, justice, inadmissibility of abuse of law, good faith, reasonableness, variability (selectivity), purposefulness, integrity, consistency, scientificity, competence, responsibility, etc.In the course of the scientific work the author studies the forms of realization of administrative discretion in the public administration activities: adopting regulatory acts, individual legal regulatory acts, concluding administrative agreements, making other legally significant acts (concluding acts-deals, inaction).The research analyses the legal nature of the limits of administrative discretion within the public administration activities; proposes author definition of the concept: it is a type of legal restrictions of the public administration activities specifically stipulated in regulatory acts by means of relevant legal mechanisms, which defines the boundaries within which the public administration agencies have the possibility of the strong-willed choice of the optimal settlement of legal issue.Peculiarities of application of administrative discretion in activity of public administration agencies in the conditions of extraordinary legal regulation are investigated as well. It was found that extraordinary legal regulation causes the growth of the application of imperative principles in the legal influence on public relations, increases the limits of discretion, freedom of discretion of public administration bodies in law enforcement and rule-making, allows the transgression of their own competence defined by law for ordinary situations.The influence of administrative discretion in the activity of public administration agencies on corruption relations is investigated by the author. It is proved that the corruption of administrative discretion in the activities of public administration agencies lies in the potential possibility of exercising or not exercising their powers, as well as in the reasons and terms of their exercising.The ways of optimizing the limits of administrative discretion in the activity of public administration agencies are investigated.In order to improve and elaborate the regulatory basis for implementation of administrative discretion within the public administration activities the author proposes to adopt the Law of Ukraine «On Administrative Procedure» and the Law of Ukraine «On Regulatory Acts».With the aim of reinforcing the monitor-controlling state function over the application of administrative discretion in law-making and law-application activities of public administration agencies, the current dissertation proposes to adopt a range of amendments to the Law of Ukraine «On Local State Administrations» and the Law of Ukraine «On Local Government in Ukraine».

Проведено дослідження адміністративно-правового регулювання діяльності міського голови. Визначено сутність та структуру адміністративно-правового статусу головної посадової особи територіальної громади міста. Визначено роль та місце міського голови в організації роботи міської ради. Розглянуто питання його взаємодії з органами виконавчої влади та організації роботи з виборцями. Досліджено взаємовідносини міського голови з громадськими організаціями та депутатським корпусом. Обгрунтовано шляхи удосконалення діяльності міського голови. Наведено оцінку адміністративно-правової реформи в Україні, досліджено актуальні проблеми забезпечення законності в діяльності міського голови.

  Скачати повний текст

Надано визначення поняття правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ з протидії злочинам, пов'язаним з тероризмом. Розкрито зміст принципів, методів, функцій та форм діяльності органів внутрішніх справ. Досліджено функціональну структуру управління діяльністю органів внутрішніх справ з протидії злочинам, пов'язаним з тероризмом. Встановлено, що забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України в протидії злочинам, пов'язаним з тероризмом, сприяє зміцненню правоохоронної системи в цілому та підвищенню ефективності боротьби зі злочинністю як на державному, так і на міжнародному рівні. Проаналізовано міжнародні правові акти у сфері боротьби з тероризмом.

  Скачати повний текст

Дисертація являє собою є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права монографічних досліджень адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, в якому охарактеризовано його теоретичну, правову, організаційну і процедурну основи і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері.У дисертації розкрито змістовну сутність поняття «протидія незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів під час дії режиму воєнного стану» як виду протидії незаконному обігу на сучасному етапі. Оглянуто стан дослідження проблематики адміністративно-правових засад діяльності органів Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.Дослідження нормативно-правових актів, що регламентують питання протидії наркотичним засобам, психотропним речовинам і прекурсорам, надало можливість їх класифікувати за наступними критеріями: 1) за визначенням повноважень: а) загальні, які визначають права і обов’язки всіх суб’єктів протидії незаконному обігу наркотиків, норми Конституції України і Законів України; б) спеціальні-визначають лише повноваження відповідних підрозділів Національної поліції, наприклад, норми Наказу МВС України № 650 «Про організацію діяльності служби дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громади»; 2) за ієрархічністю: а) Конституція і закони України; б) міжнародні акти; в) підзаконні акти.Запропоновано під взаємодією Національної поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів розуміти спільну діяльність відповідних суб’єктів, яка має узгоджений, систематичний та цілеспрямований характер, спрямований на недопущення розповсюдження такого негативного явища як наркоманія в суспільстві шляхом вчинення нормативно-визначених та узгоджених за місцем і часом дій із застосуванням відповідного правового інструментарію.Доведено, що форми діяльності Національної поліції України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів це-зовнішнє вираження дій Національної поліції України, що здійснюється в межах її компетенції щодо реалізації завдань і функцій, у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що спрямовані на попередження і усунення негативних чинників, що ускладнюють їх реалізацію; виявлення порушень встановленого порядку обігу наркотиків та забезпечення притягнення винних у їх вчиненні до відповідальності.Визначено алгоритм дії поліцейського, під час виявлення наркотичних засобів у неповнолітньої особи, як послідовність організаційних та процесуальних дій працівника поліції, щодо роботи з неповнолітнім-правопорушником, яка здійснюється самостійно, так із залучанням представників інших служб і підрозділів поліції та посадових осіб інших компетентних органів.Встановлено систему ознак взаємодії служб та підрозділів поліції з іншими суб’єктами протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів: 1) спільна діяльність; 2) узгодженість дій за часом і місцем; 3) має правове підґрунтя; 4) взаємодія можлива лише між суб’єктами, які мають певні нормативно визначені повноваження з приводу об’єкта такої взаємодії; 5) цілеспрямований та постійний характер, оскільки тільки таким чином можливо зменшити негативний вплив на суспільство від наркоманії; 6) наявність відповідного правового інструментарію у суб’єктів взаємодії, що дає можливість застосовувати заходи превентивного та примусового характеру з метою запобігання та протидії наркоманії; 7) як правило, початок процесу спільної діяльності відбувається на підставі індивідуального адміністративного акту або регіональної програми, де визначаються відповідні суб’єкти, час і місце проведення та форма певного правового заходу, якій планується здійснити, тощо.Удосконалено класифікацію принципів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, до яких віднесено: а) загальні: 1) верховенства права; 2) законності; 3) гласності; 4) дотримання прав людини; 5) плановості; 6) науковості; 7) інноваційності і відкритості до змін, б) спеціальні: 1) взаємодія суб’єктів протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; 2) наступальність; 3) поєднання гласних і негласних заходів; 4) оперативність; 5) компетентність.Доведено, що методи діяльності поліції щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів – це сукупність засобів, способів, прийомів, з використанням яких органи Національної поліції України^UThe dissertation is an independent completed scientific work, which presents the results of the activities of the National Police to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors in Ukraine.The dissertation is one of the first monographic studies of the administrative and legal foundations of the activities of the National Police to combat the illegal sale of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, which describes its theoretical, legal, organizational and procedural foundations and provides proposals for improving the current legislation in this area.The dissertation reveals the essence of the concept of "counteraction to illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors during martial law" as a type of counteraction to illicit trafficking at the present stage. The state of the study of the problems of the administrative and legal foundations of the activities of the bodies of the National Police of Ukraine on combating the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors is examined.The study of normative legal acts regulating the issues of combating narcotic drugs, psychotropic substances and precursors made it possible to classify them according to the following criteria: 1) by defining the powers: a) general, which determine the rights, freedoms and obligations of all subjects of combating drug trafficking, for example, the norms of the Constitution of Ukraine, the norms of the Law of Ukraine "On Local Self-Government Bodies";b) special – determine only the powers of the relevant units of the National Police, for example, the provisions of the Order of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine No. 650 "On the organization of the activities of the service of district police officers and community police officers"; 2) by hierarchy: a)international; b) the Constitution and laws of Ukraine; c) by-laws.It is proposed that the interaction of the National Police with other subjects of combating illicit trafficking in narcotic drugs, psychotropic substances and precursors should mean the joint activity of the relevant entities, which has a coordinated, systematic and purposeful nature, aimed at preventing the spread of such a negative phenomenon as drug addiction in society by committing normatively defined and coordinated actions in place and time using appropriate legal instruments.It is proved that the forms of activity of the National Police of Ukraine to counteract the illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors are an external expression of the actions of the National Police of Ukraine, within its competence on the implementation of tasks and functions in the field of circulation of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors, aimed at preventing and eliminating negative factors that complicate their implementation.The algorithm of action of a police officer during the detection of drugs in a minor is determined, this is the sequence of organizational and procedural actions of a police officer to work with a juvenile offender in the field of illegal handling of drugs, both independently and with the involvement of representatives of other services and units of the police and other competent bodies.A system of signs of interaction of police services and units with other subjects of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been established: 1) joint activities; 2) coherence of actions in time and place; 3) has a legal basis; 4) interaction is possible only between entities that have certain normatively defined powers regarding the object of such interaction; 5) purposeful and systematic nature, since only in this way it is possible to reduce the negative impact of drug addiction; 6) availability of appropriate legal tools for the subjects of interaction, which makes it possible to apply preventive and coercive measures in order to prevent and combat drug addiction; 7) As a rule, the beginning of the process of joint activity takes place on the basis of an individual administrative act or a regional program, which determines the relevant subjects, the time and place of conduct and the form of a certain legal measure to be carried out, etc.The classification of the principles of combating illicit trafficking of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors has been improved, which include: a) general: 1) legality; 2) the rule of law; 3) publicity; 4) respect for human rights; 5) planning; 6) scientificity; 7) innovativeness and openness to changes

З'ясовано сутність і визначення законності та дисципліни в ОВС, визначено систему суб'єктів, які забезпечують готовність і дисципліну в ОВС. Проаналізовано правові основи забезпечення законності та дисципліни в ОВС. З'ясовано місце та визначено особливості діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення законності та дисципліни в ОВС України, уточнено умови, засоби, форми та методи забезпечення законності та дисципліни підрозділами внутрішньої безпеки, проаналізовано окремі напрямки організації діяльності підрозділів внутрішньої безпеки щодо забезпечення дисципліни та законності в ОВС. Надано пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

Досліджено історію становлення державної служби міліції громадської безпеки, визначено особливості та відмінні риси персоналу даної організації. Визначено зміст поняття адміністративної діяльності персоналу міліції громадської безпеки як цілеспрямовану, організуючу виконавчу та розпорядчу діяльність, урегульовану нормами адміністративного права, яка полягає в безпосередньому, повсякденному, практичному здійсненні її працівниками завдань і функцій держави щодо забезпечення громадської безпеки, охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю на визначеному об'єкті або у громадському місці. Розглянуто правові та неправові (організаційні) форми адміністративної діяльності персоналу міліції громадської безпеки. Встановлено, що серед правових форм найбільш чисельну групу складають акти управління, класифікацію яких здійснено за такими критеріями: сфера застосування, юридичні властивості, форми видання, назва. Серед методів адміністративної діяльності перевагу надано методу переконання. Виділено юридичні гарантії законності в адміністративній діяльності персоналу міліції громадської безпеки: правові умови та засоби, організаційно-правові заходи.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і значення дисципліни в органах державної податкової служби, а також поняття законності в органах державної податкової служби України. Визначено критерії її відмежування від дисципліни та висвітлено особливості забезпечення дисципліни та законності в державній податковій службі України. Охарактеризовано правові основи забезпечення законності та дисципліни в державній податковій службі України. Вдосконалено гарантії та засоби забезпечення законності та дисципліни в органах державної податкової служби України. Розглянуто сутність і види гарантій забезпечення законності та дисципліни в даних органах. Наведено пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад забезпечення законності та дисципліни в даних органах.

  Скачати повний текст

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правових засад забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування, розроблені пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення норм адміністративного законодавства у відповідній сфері.Аргументовано, що забезпечення територіальної оборони – це комплексна, спільна діяльність спеціально уповноважених суб’єктів, яка спрямована на створення умов та гарантій для найбільш ефективної та повної реалізації суспільно та національно важливих заходів, які зумовлюють виникнення правовідносин щодо захисту державності, територіальної цілісності, політичної стабільності та підтримки добробуту українського населення. Відмічено, що особливостями забезпечення територіальної оборони України як об’єкта адміністративно-правового регулювання є: здійснюється спеціально уповноваженими суб’єктами, функціонування яких регулюється нормами адміністративного законодавства; у процесі відповідної діяльності використовується спеціальний набір адміністративно-правових форм та методів; передбачає реалізацію низки специфічних адміністративних процедур.Доведено, що метою забезпечення територіальної оборони в Україні, зокрема органами місцевого самоврядування, є створення сприятливих правових, організаційних, економічних, управлінських та інших умов для ефективної реалізації системи загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, здійснюваних у мирний час та в особливий період, а також функціонування механізму управління силами та засобами територіальної оборони. Відповідно до вказаної мети до завдань забезпечення територіальної оборони віднесено: організацію та управління територіальною обороною; контроль у сфері територіальної оборони; удосконалення територіальної оборони. До ключових принципів забезпечення територіальної оборони віднесено: 1) принцип територіальності; 2) принцип компетентності; 3) принцип законності; 4) принцип співпраці та взаємодії; 5) принцип доцільності.Встановлено, що систему суб’єктів забезпечення територіальної оборони України становлять: 1) Верховна Рада України – створює законодавчу основу забезпечення територіальної оборони України, а також здійснює парламентський контроль щодо стану виконання вимог законодавства в цій сфері силами комітетів Верховної Ради України; 2) Президент України та Рада національної безпеки і оборони України – відповідають за керівництво та контроль за функціонуванням всього сектору оборони і безпеки України, частиною якого є територіальна оборона; 3) Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямована на: побудову організаційно-управлінської архітектури територіальної оборони; визначення вектора розвитку та реалізації державної політики у сфері оборони та територіальної оборони України; 4) цільові суб’єкти реалізації територіальної оборони – обласні державні адміністрації, органи військового управління та правоохоронні органи; 5) органи місцевого самоврядування.Визначено, що органи місцевого самоврядування займають самостійне та особливе місце в системі суб’єктів забезпечення територіальної оборони України, оскільки саме вони забезпечують формування середовища для ефективної та дієвої реалізації завдань територіальної оборони на місцях у межах визначеного правового статусу та території відання, а отже, від ефективності роботи місцевого самоврядування безпосередньо залежить те, як оперативно буде здійснюватися територіальна оборона, її комплектування тощо.Обґрунтовано, що в системі правового регулювання забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування важливе місце відводиться нормам адміністративного права, адже саме за їх допомогою: а) визначають адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування взагалі та в контексті здійснення територіальної оборони зокрема; б) врегульовують адміністративні процедури забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування; в) закріплюють адміністративні форми та методи здійснення відповідної діяльності; г) встановлюють межі та напрями забезпечення територіальної оборони України органами місцевого самоврядування.Ключові слова: територіальна оборона, органи місцевого самоврядування, воєнний стан, адміністративно-правове регулювання, адміністративно-правовий статус, взаємодія, адміністративне законодавство.^UThe thesis provides a theoretical generalisation and a new solution to the scientific task of defining the essence and revealing the specific features of the administrative and legal framework for ensuring territorial defence of Ukraine by local self-government bodies, and develops proposals and recommendations for improving the administrative legislation in the relevant area.It has been argued that ensuring territorial defence is a complex, joint activity of specially authorized entities aimed at creating conditions and guarantees for the most efficient and complete implementation of socially and nationally important measures which give rise to legal relations for the protection of statehood, territorial integrity, political stability and support for the welfare of the Ukrainian population.It has been noted that the peculiarities of ensuring the territorial defence of Ukraine as an object of administrative and legal regulation are as follows: it is carried out by specially authorized entities whose functioning is regulated by administrative law; in the course of the relevant activities, a special set of administrative and legal forms and methods is used; it involves the implementation of a number of specific administrative procedures.It has been proved that the purpose of ensuring territorial defence in Ukraine, in particular by local self-government bodies, is to create favourable legal, organisational, economic, managerial and other conditions for the effective implementation of the system of national, military and special measures carried out in peacetime and in a special period, and also to function the mechanism of management of forces and means of territorial defence. In accordance with this goal, the tasks of ensuring territorial defence include: organisation and management of territorial defence; control in the field of territorial defence; improvement of territorial defence. The key principles of territorial defence include: 1) the principle of territoriality; 2) the principle of competence; 3) the principle of legality; 4) the principle of cooperation and interaction; 5) the principle of expediency.The author has established that the system of entities responsible for ensuring the territorial defence of Ukraine consists of: 1) the Verkhovna Rada of Ukraine - creates the legislative basis for ensuring the territorial defence of Ukraine, as well as exercises parliamentary control over the implementation of the requirements of the legislation in this area by the committees of the Verkhovna Rada of Ukraine; 2) the President of Ukraine and the National Security and Defence Council of Ukraine - are responsible for managing and controlling the functioning of the entire defence and security sector of Ukraine, of which territorial defence is a part; 3) the Cabinet of Ministers of Ukraine, ministries and other central executive authorities whose activities are aimed at: building the organisational and administrative architecture of territorial defence; determining the vector of development and implementation of the state policy in the field of defence and territorial defence of Ukraine; 4) target subjects of territorial defence - regional state administrations, military administration and law enforcement agencies; 5) local self-government bodies.The author has determined that local self-government bodies occupy an independent and special place in the system of entities ensuring territorial defence of Ukraine, since it is they who ensure the formation of an environment for effective and efficient implementation of territorial defence tasks on the ground within the limits of their legal status and territory of jurisdiction, and therefore, the efficiency of local self-government directly affects the promptness of territorial defence, its manning, etc.It has been substantiated that in the system of legal regulation of territorial defence of Ukraine by local self-government bodies, an important place is given to administrative law provisions, since they are used to: a) determine the administrative and legal status of local self-government bodies in general and in the context of territorial defence in particular; b) regulate administrative procedures for ensuring territorial defence of Ukraine by local self-government bodies; c) fix administrative forms and methods of carrying out relevant activities; d) establish the boundaries and directions of ensuring the territorial defence of Ukraine by local self-government bodies.Keywords: territorial defence, local self-government bodies, martial law, administrative and legal regulation, administrative and legal status, interaction, administrative legislation.

Встановлено місце та значення судово-експертних установ в системі правоохоронної діяльності України; з'ясовано поняття та особливості контролю як способу забезпечення законності за діяльністю судово-експертних установ України; охарактеризовано правові засади здійснення контролю за діяльністю судово-експертних установ України та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання; визначено систему та межі контролю за діяльністю судово-експертних установ; окреслено мету, завдання та принципи контролю за діяльністю судово-експертних установ; розглянуто систему суб'єктів контролю за діяльністю судово-експертних установ та встановлено особливості їх адміністративно-правового статусу; з'ясовано об'єкт та предмет контролю за діяльністю судово-експертних установ; встановлено адміністративні форми та методи здійснення контролю за діяльністю судово-експертних установ; узагальнено зарубіжний досвід здійснення контролю за діяльністю судово- експертних установ та опрацьовано можливості його використання в Україні; переглянуто критерії оцінювання ефективності контролю за діяльністю судово-експертних установ; запропоновано напрямки оптимізації системи суб'єктів контролю за діяльністю судово- експертних установ та удосконалення їх взаємодії.^UThe place and significance of forensic institutions in the system of law enforcement activities of Ukraine have been established; the concept and specific features of control as a method to ensure the rule of law over the activities of forensic institutions of Ukraine have been found out; the legal principles of exercising control over the activities of forensic institutions of Ukraine have been characterized and the place of administrative and legal regulation among them has been established; the system and limits of control over the activities of forensic institutions have been determined; the purpose, objectives and principles of control over the activities of forensic institutions have been outlined; the system of control entities over the activities of forensic institutions has been studied and the peculiarities of their administrative and legal status have been established; the object and subject matter of control over the activities of forensic institutions have been clarified; administrative forms and methods of control over the activities of forensic institutions have been established; international experience of exercising control over the activities of forensic institutions has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been worked out; the criteria for assessing the effectiveness of control over the activities of forensic institutions have been revised; the author has suggested directions for the optimization of the system of entities of control over the activity of forensic institutions and improvement of theirinteraction.

Дисертацію присвячено вивченню адміністративно-правових засад оцінювання роботи судів України в умовах реформування судової системи держави та обґрунтуванню пропозицій щодо їх подальшого вдосконалення.У роботі дістали подальшого розвитку особливості діяльності судів України на сучасному етапі судової реформи як об’єкта оцінювання. З’ясовано, що суспільні настрої обумовили трансформацію судової системи держави, яка триває й до цього часу. Незважаючи на успіхи судової реформи, серед яких: перехід на триланкову систему судоустрою, підвищення вимог до професійності суддівського корпусу, запровадження нових антикорупційних запобіжників у роботі суду тощо, її реалізація також супроводжується низкою недоліків. Наголошується, що в неоднозначних умовах судової реформи суди, як і раніше, здійснюють декілька функцій одночасно, проте пріоритетною залишається відправлення правосуддя в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Зроблено висновок, що об’єкт оцінювання роботи судів – це стан реалізації функцій покладених на них Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та іншими актами національного законодавства. Водночас об’єкт оцінювання роботи судів в Україні є вужчим, ніж оцінювання судової влади держави.Сформульоване авторське розуміння мети оцінювання роботи суду як забезпечення додержання принципів верховенства права, законності в діяльності суду, функціонування незалежного, справедливого й такого, що відповідає очікуванням суспільства, загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини та вимогам антикорупційного законодавства суду за умови раціонального використання наявних ресурсів. З огляду на мету завданнями оцінювання роботи суду запропоновано вважати: одержання інформації про поточну роботу суду, визначення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини; оптимізацію використання судом наявних ресурсів; протидію корупційним проявам у роботі суду; встановлення пріоритетних напрямків удосконалення роботи суду, сприяння залученню громадськості до вдосконалення роботи суду, вдосконалення правових засад виконання судами своїх функцій.Запропоновано принципи оцінювання роботи судів України розуміти як основоположні засади, що визначають мету, завдання, процедуру оцінювання роботи суду та відіграють важливу роль у забезпеченні дієвості та ефективності оцінювання роботи суду загалом. З’ясовано, що оцінювання роботи судів України здійснюється з додержанням інаявних принципів судової влади (інституціональних, функціональних, організаційниї), що обумовлено необхідністю забезпечення незалежних судів, які відправляють справедливе судочинство за будь-яких умов, і напідстав принципів, характерних саме для оцінювання як виду діяльності з урахуванням специфіки функціонування судів (об’єктивності; системності; відкритості, прозорості та доступності оцінювання, зокрема, інформації про процедуру оцінювання, одержані результати, їх подальше використання, достовірності, однозначності, точності, періодичності, дієвоcті оцінювання).Визначено, що оцінювання роботи судів України неможливе без критеріїв оцінювання як формально визначених ознак, які дозволяють установити відповідність роботи суду загальній меті його створення. Установлено, що на сьогодні загальновизнаного переліку критеріїв та показників оцінювання роботи суду у світі, на регіональному рівні, на рівні окремих держав не існує, що обумовлює різні класифікації критеріїв оцінювання як судової системи держави загалом, так і роботи окремих судів. Зважаючи на найбільш поширені доктринальні підходи, положення чинного національного законодавства, міжнародних та європейських стандартів, зроблено висновок про доцільність оцінювання роботи судів України за такими критеріями: а) якістю судового рішення; б) доступністю суду; в) своєчасністю розгляду справи; г) професійною компетентністю, етичною поведінкою та доброчесністю суддів і працівників апарату суду; ґ) довірою громадян до суду.Запропоновано адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду розуміти як цілеспрямований вплив органів державного управління та суддівського самоврядування на правовідносини, що виникають, змінюються й припиняються з метою встановлення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини, очікуванням суспільства, антикорупційним вимогам, а також реалізації принципів верховенства права, законності, незалежності, справедливості під час відправлення правосуддя, здійснюваних за допомогою сукупності адміністративно-правових норм і в межах національного законодавства. У роботі виокремлено джерела адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів в Україні за їх юридичною силою.Ключові слова: судова реформа, суд, оцінювання роботи суду, принципи оцінювання, критерії оцінювання, адміністративно-правові форми оцінювання, громадський контроль.^UThe dissertation deals with the study of the administrative and legal principles of evaluating the work of the courts of Ukraine in the context of the reform of the Ukrainian judicial system and the justification of proposals for their further improvement.The dissertation develops the peculiarities of the activity of the courts of Ukraine at the current stage of judicial reform as an object of evaluation. It was found that public sentiments determined the transformation of the judicial system of the state, which continues to this day. Despite the successes of the judicial reform, including the transition to a three-tier judicial system, increasing the requirements for the professionalism of the judicial corps, introducing new anti-corruption safeguards in the work of the court, etc., its implementation is also accompanied by some shortcomings. It is emphasized that in the ambiguous conditions of judicial reform, the courts, as before, perform several functions simultaneously. However, administering justice in the courts of the first, appeal, and cassation instances remains a priority. It was concluded that the object of evaluation of the work of courts is the state of implementation of the functions assigned to them by the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” and other acts of national legislation. At the same time, the object of evaluating the work of courts in Ukraine is narrower than the evaluation of the state’s judicial power.The author’s understanding of the purpose of evaluating the court’s work is ensuring compliance with the principles of the rule of law, legality in the court’s activities, independent, proper functioning that meets the expectations of society, generally recognized values and standards for the protection of human rights and the requirements of the court’s anti-corruption legislation, subject to the rational use of available resources. Given the goal, it is proposed to consider the tasks of evaluating the work of the court: obtaining information about the current work of the court, determining the compliance of the work of the court with generally recognized values and standards for the protection of human rights; optimizing the use of available resources by court; countering corruption in court work; establishment of priority areas for improvement of court work, promotion of public involvement in the improvement of court work, improvement of the legal basis for the performance of functions by courts.It was determined that evaluation of the work of the courts of Ukraine is impossible without evaluation criteria as formally defined features that allow establishing the compliance of the work of the court with the general purpose of its creation. It has been established that today there is no universally recognized list of criteria and indicators for evaluating court work in the world, at the regional level, at the level of individual states, which leads to different classifications of evaluation criteria for both the judicial system of the state in general and the work of individual courts. Taking into account the most common doctrinal approaches, the provisions of current national legislation, international and European standards, a conclusion was made about the expediency of evaluating the work of the courts of Ukraine according to the following criteria: a) the quality of the court decision; b) availability of the court; c) timeliness of case consideration; d) professional competence, ethical behavior and integrity of judges and court staff; e) citizens’ trust in the court.It is proposed that the administrative legal regulation of the evaluation of the courts should be understood as the purposeful influence of state administration bodies and judicial self-government on legal relations that arise, change and terminate to establish the compliance of the activity of courts with generally recognized values and standards for the protection of human rights, society’s expectations, anti-corruption requirements, as well as implementing the principles of the rule of law, legality, independence, justice in the administration of justice, carried out with the help of a set of administrative and legal rules and within the limits of national legislation. The work singles out the sources of administrative and legal regulation by evaluating the work of courts in Ukraine according to their legal force.Keywords: judicial reform, court, evaluating the work of the courts, evaluating principles, evaluating criteria, administrative and legal forms of evaluating, public control.

Проаналізовано систему процесуальних проваджень у адміністративному процесі та визначено місце у ній провадження зі звернень громадян. Проведено якісну оцінку звернень за їх видами. Визначено місце прокуратури у системі суб'єктів провадження зі звернень громадян, розглянуто правові засади забезпечення законності у цьому провадженні органами прокуратури. Визначено основні напрямки вдосконалення адміністративно-правового регулювання провадження зі звернень громадян в даних органах.

  Скачати повний текст

Адміністративно-правові засади регулювання обмеження права на інформацію в інтересах національної безпеки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Львівський державний університет внутрішніх справ, Львів, 2024.Дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративно-правових засад регулювання обмеження права на інформацію в інтересах національної безпеки, в якому наведено теоретичні, методологічні та організаційно-правові засади відповідності обмеження права на інформацію інтересам національної безпеки.У дисертації набула подальшого розвитку ідеологема побудови інформаційного суспільства, відповідно до якої кожен на свій вибір має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (контент) усно, письмово чи в інший спосіб, але здійснення цих прав позиціонується як таке, що може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Наголошено на доцільності використання «права на інформацію» для узагальнення комплексу прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, реалізація яких тією чи іншою мірою забезпечує розбудову інформаційного суспільства та загальну цифровізацію держави, а також найчастіше трактується як право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (контент). Запропоновано визначення термінів «інформація (контент)», «одиниця інформаційного ресурсу».Акцентовано на відсутності широкої практики обмеження права на інформацію в інтересах національної безпеки в умовах розбудови ліберальної державної політики й відкритого інформаційного суспільства. Можливість обмеження права на інформацію в інтересах національної безпеки розглянуто у взаємозв’язку з механізмом правового регулювання на міжнародному і вітчизняному рівнях. До обмеження права на інформацію (контент) віднесено окремі види інформаційної діяльності, які були об’єднані в систему інформаційних обмежень (за формою інформаційної діяльності), способів та методів обмеження права на інформацію. В основу рішення щодо обмеження права на інформацію (контент) покладено принцип детермінізму обмеження права на інформацію інтересами національної безпеки. Проаналізовано механізми практичного обмеження права на інформацію (контент) в інтересах національної безпеки та правозастосовну практику використання механізмів компенсаційного обмеження права на інформацію (контент) відповідно вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сформульовано вимоги до суб’єктів обмеження права на інформацію в інтересах національної безпеки. Запропоновано Концепцію відповідності інтересам національної безпеки обмеження права на інформацію на основі встановлення: доречності способів (засобів) обмеження; необхідності обмеження права на інформацію та мінімальних обсягів інформаційних ресурсів (контенту), що обмежуються; пропорційності встановлення обмеження визначеним загрозам національній безпеці та ймовірним негативним наслідкам для державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України; реальності й законності (правомірності) обмеження. Проаналізовано форми оскарження обмеження права на інформацію (контент).^UAdministrative and legal principles governing restrictions of the right to information in the interests of national security. ‒ Qualifying scientific work as a manuscript.The thesis for the degree of Doctor of Law in speciality 12.00.07 – Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law – Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, 2024. The thesis is the first comprehensive study of the administrative and legal principles governing restrictions of the right to information in the interests of national security, which provides theoretical, methodological organizational and legal foundations for the compliance of the restriction of the right to information with the interests of national security. The ideology of constructing an information society is presented and developed in the dissertation. Due to the doctrine each individual has the right to freely collect, store, use and distribute information (content) in oral, written, or alternative forms. However, the exercise of these rights is considered subject to legal constraints in the interests of national security, territorial integrity, or public order. This is aimed at preventing disturbances or crimes, safeguarding public health, protecting the reputation or rights of others, preventing the disclosure of confidential information, and maintaining the authority and impartiality of the judiciary. The author emphasizes that the «right to information» is used to generalize a set of rights, freedoms and obligations of a person and a citizen, the implementation of which to some extent ensures the development of the information society and the overall digitalization of the State, and is also most often interpreted as the right to freely collect, store, use and disseminate information (content). The guarantee of the right to information (content) is recognized as the active actions of the State and the obligation of the legislator to direct its efforts to the normative denial of restrictions on the right to information (content) in the information society due to the existence of public interest in the realization of the relevant content.The author proposes to define information (content) as any information and/or data that reflects the content (composition) of a certain unit of an information resource and can be stored on material carriers or in digital (electronic) form. The definition of the term «unit of information resource» is proposed.The author emphasizes that there is no widespread practice of restricting the right to information in the interests of national security in the context of development of a liberal state policy and an open information society, which has led to the perception of restriction of the right to information in the interests of national security as a failure to comply with the requirements of current legislation, which negates all efforts of lawmakers to properly regulate social relations and contributes to the emergence of discrepancies between regulatory and legal provisions and activities related to their implementation. The possibility of restricting the right to information in the interests of national security has been considered both at the international and domestic levels, in connection with the mechanism of legal regulation, which is recognized as a prerequisite for the restriction itself.Restrictions on the right to information (content) include certain types of information activities which have been combined into a system of information restrictions (by the form of information activities), ways and methods of restricting the right to information in the interests of national security. Separately, the author suggests that the subject of restriction of the right to information should focus his/her attention on the phenomena with which his/her activities in the interests of national security are related or interact (activity-based approach). The decision to restrict the right to information (content) is based on the principle of determinism of the restriction of the right to information by national security interests.The author analyzes the mechanisms of practical restriction of the right to information (content) in the interests of national security (administrative law, economic law, criminal law, civil law, international law, and other public law mechanisms of restriction of the right to information). They are based on the statutory regime of temporary general or specific individual suspension or narrowing of the scope of the right to information, which is carried out by the specified specially authorized entities (elements) in order to protect state sovereignty, territorial integrity, democratic constitutional order and other national interests of Ukraine from real and potential threats.

З'ясовано сутність кадрової політики в органах ДПС України, уточнено поняття персоналу цих органів і його окремі види, охарактеризовано суб'єкти та визначено систему роботи з таким персоналом. Розглянуто систему професійної підготовки персоналу органів ДПС України, уточнено поняття оцінювання його службової діяльності та проаналізовано окремі форми. Охарактеризовано виховну роботу та психологічне забезпечення службової діяльності персоналу органів ДПС України, уточнено сутність і види його правового та соціального захисту. Розглянуто проблемні питання забезпечення законності та службової дисципліни персоналу органів ДПС України.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз адміністративно-правових засад розвитку державного управління у сучасній Україні. Розглянуто поняття "адміністративно-правові засади розвитку державного правління". Проаналізовано актуальні питання впливу адміністративного законодавства на реформування відносин державного управління. З'ясовано роль адміністративного права як фундаментального фактора, що забезпечує зміни у системі державного управління та функціонуванні виконавської влади в Україні. Визначено теоретичні та практичні аспекти адміністративно-правового регулювання статусу суб'єктів державного управління у контексті адміністративного права. Обгрунтовано правомірність застосування критеріїв демократизації та гуманізації стосовно державного управління, а також стосовно системи адміністративного права. Обгрунтовано роль адміністративної реформи у аспекті вдосконалення системи виконавчої влади, державної служби, аналізу конкретних заходів законодавчого характеру щодо сприяння реалізації концепції адміністративної реформи. Досліджено основні проблеми формування адміністративно-правових засад забезпечення принципу законності у сфері державного управління як важливого елемента розвитку державного управління у сучасній Україні. Наведено пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства у частині нормативно-правового забезпечення розвитку державного управління на сучасному етапі.

  Скачати повний текст