Розкрито адміністративно-правові засади діяльності Вищої ради юстиції (ВРЮ). Проаналізовано статус, повноваження, структуру, організаційно-правові форми діяльності ВРЮ, природу актів, які видає даний державний орган. Обгрунтовано новий підхід у визначенні ВРЮ як конституційного, державного, самостійного колегіального органу з особливим статусом і спеціальною компетенцією, який здійснює державне управління у сфері формування суддівського корпусу (СК). Вивчено передумови виникнення спеціалізованих органів управління формуванням СК. Наведено рекомендації щодо внесення змін до Конституції України, Закону України "Про Вищу раду юстиції", "Про судоустрій України", Регламенту ВРЮ, розробки положень про постійного представника ВРЮ у Верховній Раді України, при Президенті України, прийняття Кодексу професійної етики суддів, Закону України "Про адміністративні посади в органах судової влади".

  Скачати повний текст

Визначено, що імунітетом у кримінальному судочинстві є сукупніть виняткових правових норм, частина яких належить до міжнародного публічного та національного конституційного права, законодавства про судоустрій, а також до кримінально-процесуального права. Обгрунтовано необхідність узагальнення правових норм про імунітет, що містяться у різних нормативно-правових актах, виходячи з найголовнішого значення норм Конституції України та потреби гармонізації норм національного законодавства з міжнародно-правовими договорами. Розвинуто положення, що імунітет певних посадових осіб у сфері кримінального процесу визначається Конституцією України, яка є законом прямої дії. Зазначено, що недоторканість Президента України, народних депутатів України, суддів покликана забезпечити правомірність притягнення їх до кримінальної відповідальності та застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Внесено пропозиції щодо подальшого розвитку законодавства про імунітет Президента України, доведено необхідність вилучення з числа гарантій недоторканості народних депутатів України надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, усунення інших існуючих обмежень стосовно проведення слідчих дій відносно цих осіб, обгрунтовано потребу в обмеженні імунітету лише гарантіями за умов застосування заходів процесуального примусу. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розглядати імунітет свідків у контексті конституційного права особи давати (чи відмовити давати) показання стосовно власної поведінки виключно з власної волі. Наведено аргументи стосовно подальшого вдосконалення кримінально-процесуальних норм, згідно з якими забезпечується реалізація конституційного права особи відмовитись давати будь-які показання щодо своїх близьких родичів та членів сім'ї. На підставі аналізу законодавства доведено, що вирішення питань захисту таємниці довірених відомостей, які складають таємницю особистого життя громадянина, потребує чіткого та однозначного нормативного закріплення в КПК України кола суб'єктів, на яких поширюється обов'язок зберігати такі відомості, а також визначено правову природу таких відомостей.

  Скачати повний текст

Системно та цілісно досліджено питання щодо єдності касації як загальносоціального феномену, інституту касаційного оскарження як процесуального механізму та касаційної інстанції як судоустрійного компонента в історичному, правовому та порівняльно-правовому аспектах через призму сучасних судово-правових реформувань. Запропоновано конструювання нового процесуального механізму перегляду рішень касаційних судів, постановлених у касаційному порядку, а саме ревізійного оскарження. Досліджено проблеми реалізації права на перегляд у касаційному порядку рішень загальних і спеціалізованих судів, а також співвідношення касаційного оскарження з його процесуальними різновидами.

  Скачати повний текст

Запропоновано комплексне дослідження інституту військової юстиції, визначення функціонування даного інституту у системі правосуддя в органічному зв'язку з особливостями організації військового керування. Проаналізовано конституційно-правові засади функціонування військових судів в Україні. Визначено їх місце у системі судоустрою, статус, питання юрисдикції, утворення та діяльності, у тому числі з урахуванням характеристики порівняльно-правового аналізу регулювання даних питань у різних країнах світу. Розглянуто сучасний стан здійснення військового правосуддя в Україні. Проаналізовано необхідність і загальні передумови реформування системи військових судів, напрямки удосконалення їх діяльності за умов здійснення судово-правової реформи. Надано конкретні рекомендації практичного характеру щодо покращання законодавства про судоустрій, судочинство та статус суддів.

  Скачати повний текст

Викладено загальну характеристику понятя "європейські стандарти в сфері правосуддя" й обгрунтовано висновок про необхідність імплементації таких стандартів у вітчизняне правове поле. Запропоновано розглядати судову спеціалізацію судів загальної юрисдикції в Україні як функції відповідних судових установ, визначених в законі у вигляді компетенції в сфері правосуддя з метою оптимального функціонування всієї системи судів в Україні. Зазначено, що формування вітчизняної системи судової спеціалізації знаходиться на стадії становлення та характеризується в даній сфері колізійністю норм Закону України "Про судоустрій України", окремих інститутів галузевих процесуальних кодексів, відсутністю чітких критеріїв розмежування суміжних юрисдикцій, наявністю унікального для пострадянського простору інституту подвійної касації. Обгрунтовано доцільність розширення господарської юрисдикції за окремою категорію справ в сфері земельних відносин і за участі кредитно-фінансових установ і сформульовано ці та інші зміни та доповнення щодо законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено інститут касації у сфері господарської юрисдикції, проаналізовано його правову природу, зміст, значення, визначено шляхи законодавчого удосконалення й упорядкування практики застосування. Висвітлено досвід інституціонального забезпечення касації у праві сучасних зарубіжних країн. Наведено характеристику організаційно-правових засад побудови касаційної інстанції господарської юрисдикції, визначено її роль і місце у судовій системі України, обсяг повноважень, кадрових і організаційних форм забезпечення діяльності. Розкрито функціональні засади діяльності касаційної інстанції з перегляду судових рішень у господарських справах, розглянуто судове тлумачення як її змістову складову. Значну увагу приділено проблемам реалізації інших функцій касаційної інстанції. Запропоновано рекомендації щодо удосконалення законодавства про судоустрій і положень госоподарсько-процесуального права України.

  Скачати повний текст

Досліджено інститут підсудності, проаналізовано його правову природу, зміст, значення, визначено шляхи законодавчого удосконалення та упорядкування практики застосування у сфері кримінальної юстиції. Сформульовано основні положення законного судді. Наведено характеристику окремих видів підсудності, зокрема, предметної, територіальної, спеціальної, персональної, надзвичайної та за зв'язком справ. У контексті застосування правил підсудності розглянуто проблеми розвитку військової, ювенальної та мирової юстиції. У аспекті диференціації складу суду проаналізовано критерії визначення підсудності для одноособового, колегіального розгляду з народним елементом та виключно у процесійному складі. За результатами дослідження запропоновано рекомендації та пропозиції щодо удосконалення кримінально-процесуального законодавства та законодавства про судоустрій.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми правового статусу Верховного Суду України у системі судової влади, обгрунтовано нові підходи щодо їх вирішення у контексті судово-правової реформи. Розглянуто питання утвердження судової влади як рівної із законодавчою, виконавчою владою в історико-правовому та порівняльно-правовому аспектах, охарактеризовано сучасний стан здійснення правосуддя Верховним Судом України. Визначено перспективи функціонування системи судових органів з урахуванням процесу реформування Верховного Суду України. Виявлено суперечності та недоліки законодавчих норм про судоустрій України. Запропоновано шляхи вирішення проблем судової організації у державі та процесуальної діяльності Верховного Суду України. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного процесуального законодавства та законодавства про судовий устрій.

  Скачати повний текст

Вперше правозастосоване тлумачення норм кримінально-процесуального права розглядається як чинник, що забезпечує з'ясування дійсного смислу норм права, подолання правової невизначеності та сприяє утвердженню законності всієї правозастосовної діяльності в кримінальному процесі. Досліджено поняття "тлумачення", розглянуто його особливості та принципи. Проаналізовано правотлумачна діяльність суб'єктів правозаставного судового тлумачення (Конституційний Суд України), визначено юридичну природу актів тлумачення, які вони вносять. З'ясовано вплив прецендентної практики Європейського суду з прав людини на тлумачення норм кримінально-процесуального права України. Сформульовано конкретні пропозиції з внесення змін і доповнень до Конституції України, Кримінально-процесуального кодексу України, Закону "Про судоустрій України".

  Скачати повний текст

Досліджено правовий режим судових актів у господарському процесі України. Сформульовано доктринальне визначення поняття судових актів у господарському процесі та проведено їх класифікацію, з'ясовано правову природу судових актів у господарському процесі й їх місце у системі актів державних органів. Уточнено поняття та визначено зміст (елементи) правового режиму судових актів. З'ясовано особливості правового режиму рішення господарського суду першої інстанції, постанов апеляційної та касаційної інстанцій постанов Верховного Суду України у господарських справах. Уточнено перелік властивостей законної сили судових актів і межі її дії за такими критеріями як об'єктний та суб'єктний. Сформульовано ряд науково обгрунтованих пропозицій щодо внесення змін до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" і Господарського процесуального кодексу України, спрямованих на вдосконалення правового режиму судових актів у господарському процесі, на забезпечення винесення законних та обгрунтованих судових актів органами господарської юрисдикції.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу нормативних актів з використанням матеріалів судової практики комплексно досліджено судоустрій та судочинство українських земель у складі Великого князівства Литовського, а після 1569 р. - Речі Посполитої Польської. Розкрито засади діяльності, устрій і компетенція органів суду, чинних на зазначених територіях, і особливості процедури розгляду судових справ. З'ясовано, що якісні зміни в устрої повітових судів і судовому процесі відбулися внаслідок судової реформи 1564 - 1566 рр. Організація повітових органів судочинства базувалась на засадах виборності, колегіального вирішення справи та відокремлення суду від адміністрації. Виявлено особливості статусу учасників судового процесу та процедури розгляду справ. Визначено характер, принципи, суть і етапи судового процесу. Значну увагу приділено розшуковим, слідчим, судовим і виконавчним процедурам. Проаналізовано основні етапи формування інстанційних відносин між судовими установами та вирішено чотири періоди їх розвитку.

  Скачати повний текст

Розкрито суть принципу участі народу у здійсненні правосуддя. Детально проаналізовано організаційно-правові та процесуальні аспекти процедури добору народних засідателів, розглянуто її поняття, межі та структурну побудову. Запропоновано адекватний сучасним умовам новий механізм складання списків народних засідателів. Визначено шляхи оптимізації правового статусу народного засідателя. За результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо вдосконалення судоустрійного, кримінально- та цивільно-процесуального законодавства, підготовлено методичні матеріали щодо упорядкування залучення народних засідателів до здійснення судової влади.

  Скачати повний текст

Досліджено судову і, зокрема цивільну юрисдикцію як комплекс специфічних повноважень загальних судів у цивільному судочинстві, а також процесуальних форм її реалізації щодо об'єкта судового захисту у сфері приватноправових відносин. Проведено структурно-функціональний аналіз судової юрисдикції, визначено її складові елементи. Розроблено пропозиції щодо оптимальної структури судової системи та процесуального законодавства. Розглянуто види судової юрисдикції, а також поняття та процесуальні форми реалізації цивільної юрисдикції. Обгрунтовано універсальнсть цивільної процесуальної форми і доцільність прийняття єдиного Цивільного процесуального кодексу, що має містити правила цивільного, господарського й адміністративного судочинства. Охарактеризовано критерії відмежування цивільної від усіх інших видів судової юрисдикції (господарської, адміністративної, конституційної). Наведено пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства та законодавства про судоустрій. Наголошено на необхідності забезпечення однаковості судової практики та єдності судової системи.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають і розвиваються у сфері реалізації слідчим суддею засад кримінального провадження. Мета: встановлення особливостей реалізації слідчим суддею принципів кримінального провадження, виявленні проблемних питань у його правовому регулюванні та виробленні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення норм КПК України та інших нормативно-правових актів, що врегульовують діяльність слідчого судді. Методи: діалектичний, історико-правовий, системно-структурний, логіко-семантичний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний, формально-юридичний, структурно-функціональний та соціологічний. Теоретичні і практичні результати, наукова новизна: обґрунтовано авторський підхід щодо визначення етапів становлення та еволюції інституту слідчого судді у законодавстві України, що дозволило розкрити зміст процесуального статусу та повноважень слідчого судді; розроблено класифікацію повноважень слідчого судді за критерієм реалізації принципів кримінального провадження, що сприяло виявленню сучасних проблем правозастосування; створено теоретичну модель механізму реалізації слідчим суддею принципів кримінального провадження для забезпечення його ефективної діяльності; розроблено систему основних та додаткові вимог до слідчих суддів, які спеціалізуються на розгляді справ щодо неповнолітніх, з одночасним їх закріпленням у Законі України «Про судоустрій і статус суддів»; аргументована необхідність внесення змін до деяких положень КПК України для удосконалення реалізації слідчим суддею деяких принципів кримінального провадження (рівність перед законом і судом, публічність, розумність строків, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності та ін.). Сфера використання: у правотворчій сфері – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також при вдосконаленні чинного законодавства, зокрема Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; у науково-дослідній сфері – для подальших розробок і досліджень актуальних питань реалізації слідчим суддею принципів кримінального провадження; у правозастосовній сфері – для покращення діяльності суб'єктів кримінального провадження, насамперед слідчого судді; в освітньому процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальне процесуальне право», при підготовці лекцій і проведенні занять з відповідних тем.^UThe object of the study is the public relations that arise and develop in the field of implementation of the principles of criminal proceedings by the investigating judge. Purpose: to establish the peculiarities of the investigative judge's implementation of the principles of criminal proceedings, to identify problematic issues in its legal regulation and to develop scientifically sound proposals to improve the norms of the CPC of Ukraine and other regulations governing the investigative judge. Methods: dialectical, historical-legal, system-structural, logical-semantic, comparative-legal, logical-legal, formal-legal, structural-functional and sociological. Theoretical and practical results, scientific novelty: the author's approach to determining the stages of formation and evolution of the institution of the investigating judge in the legislation of Ukraine is substantiated, which allowed to reveal the content of the procedural status and powers of the investigating judge; developed a classification of the powers of the investigating judge according to the criteria of implementation of the principles of criminal proceedings, which contributed to the identification of modern problems of law enforcement; the theoretical model of the mechanism of realization by the investigating judge of principles of criminal proceedings for maintenance of its effective activity is created; a system of basic and additional requirements for investigating judges specializing in juvenile cases has been developed, with their simultaneous enshrinement in the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges”; argued the need to amend some provisions of the CPC of Ukraine to improve the implementation of the investigating judge of some principles of criminal proceedings (equality before the law and the court, publicity, reasonable time, ensuring the right to appeal procedural decisions, actions or omissions, etc.). Scope of use: in the law-making sphere - when making changes and additions to the current CPC of Ukraine, as well as in improving the current legislation, in particular the Law of Ukraine "On the High Council of Justice" and the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges"; in the research sphere - for further development and research of topical issues of implementation by the investigating judge of the principles of criminal proceedings; in the field of law enforcement - to improve the activities of the subjects of criminal proceedings, especially the investigating judge; in the educational process - when writing separate sections (chapters) of textbooks and manuals for the course "Criminal Procedure Law", when preparing lectures and conducting classes on relevant topics.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021.Дисертація є комплексним дослідженням, присвяченим реалізації права на справедливий суд у кримінальному провадженні України. У роботі вивчено сучасний стан наукової розробленості піднятої проблематики, що здійснено на підставі аналізу наукових досліджень, присвячених різновекторним аспектам реалізації права на справедливий суд (в хронологічному порядку залежно від тієї чи іншої галузі права). Огляд оприлюднених результатів наукових розробок засвідчив, що на сьогодні в юридичній доктрині закладено фундаментальні теоретичні основи щодо понятійного апарату, значення, структурних елементів права на справедливий суд, його реалізації під час судового розгляду тощо. Проте, незважаючи на чималу кількість наукових досліджень з даного питання, комплексного вивчення реалізації права на справедливий суд у кримінальному провадженні не здійснено, що підвищує актуальність піднятої проблематики. Крім того, низка питань, що стосуються реалізації цього права в практичній площині, є дискусійними, малодослідженими, а окремі й зовсім не вирішеними.Визначено, що, виходячи з фундаментальності та багатоаспектності права на справедливий суд, одноманітне його розуміння не можливе без усебічного осмислення трьох взаємопов'язаних складових правових дефініцій – «право», «справедливість» і «суд». Задля цього із критичним осмисленням здійснено аналіз наукових позицій та практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо тлумачення вказаних понять. Визначено недоцільним інтерпретувати права на справедливий суд через його структурні елементи. З'ясовано, що в правовій доктрині пильна увага до тлумачення права на справедливий суд обумовлена декількома загальнопов'язаними факторами. По-перше, така концептуалізація постала після ратифікації Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі – КЗПЛ/Конвенція). По-друге, Конституцією України та Законом «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантовано право на справедливий суд (судовий розгляд).Виділено два взаємопов'язані структурні елементи права на справедливий суд: 1) інституційно-функціональний, до якого включено: доступ до правосуддя; незалежність та неупередженість суду; гласність та відкритість судового провадження; 2) процесуальний, до якого віднесено: розумність строків; змагальність сторін кримінального провадження; оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.^UDissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 081 - "Law". - National University "Odesa Law Academy", Odesa, 2021.The thesis is a comprehensive study on the exercise f the right to a fair trial in the criminal proceedings of Ukraine. It has been studied the current state of scientific development of the raised problems, performed on the basis of the analysis of scientific researches devoted to various aspects of exercise of the right to a fair trial (in chronological order depending on one or another branch of law). The review of the published results of the scientific researches has demonstrated that as of nowadays the legal doctrine lays the fundamental theoretical foundations for the conceptual apparatus, definition, structural elements of the right to a fair trial, its exercise during the trial and so on. However, despite the considerable amount of researches on this issue, a comprehensive study of exercise of the right to a fair trial in criminal proceedings has not been fulfilled, what increases the relevance of the raised issues. Moreover, a number of issues related to the exercise of this right in practice are controversial, non-investigated, and some are not resolved at all.It is determined that based on the fundamental and multidimensional nature of the right to a fair trial, the monotonous understanding of the right is not possible without a comprehensive understanding of the three interrelated elements of legal dispositions – "law", "justice" and "trial". To this end, the analysis of the scientific positions and the case-law of the European Court of Human Rights (hereinafter - the ECHR) concerning interpretation of the above-mentioned concepts has been performed with a critical understanding. It is well-established that in the legal doctrine the emphasis on interpretation of the right to a fair trial is conditioned by several generally connected factors. Firstly, this conceptualisation emerged after Ukraine had ratified the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950 (hereinafter - the Convention). Secondly, the Constitution of Ukraine and the Law "On Judicial System and Status of Judges" guarantee everyone the right to a fair trial.There are two interrelated structural elements of the right to a fair trial: 1) institutional and functional, which includes: access to justice; independence and impartiality of the court; publicity and openness of court proceedings; 2) procedural, which includes: reasonable time; adversarial proceedings of the parties in the criminal proceedings; appealing against procedural decisions, actions or omissions.

Сучасна система судоустрою є результатом багатьох судово-правових реформ, що обумовлювалися пошуком її оптимальної моделі, необхідністю забезпечити якість правосуддя та доступ до нього. Питання щодо потреби в адміністративних судах породжувало чисельні наукові дискусії, а ставлення до адміністративної̈ юстиції̈ мало вкрай протилежний характер: від заперечення доцільності її існування у радянський період історії України до визнання її необхідності після здобуття Україною незалежності. Запровадження адміністративних судів обґрунтоване завданням судової влади з забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин. Належне виконання цього завдання обумовлює визначення базових, фундаментальних, ключових та взаємопов’язаних ідей – концептуальних засад, на яких ґрунтується діяльність органів судової влади, що здійснюють правосуддя в адміністративних спорах, та які впливають на всі аспекти їх організації та функціонування. Концептуальні засади в якості фундаменту стратегії розвитку адміністративної юстиції набувають особливого значення у сучасний період, коли відбувається розвиток права, зміна системи цінностей, відпадають старі підходи та з’являються нові пріоритети. Поява нових викликів для системи правосуддя пов’язана зі стрімким впровадженням новітніх технологій, діджиталізацією, у тому числі адміністративних судів: з розвитком електронного правосуддя концептуальні засади їх діяльності вимагають свого осмислення. Базові ідеї діяльності адміністративних судів потребують вивчення й в контексті умов воєнного стану. У найскладніший період для незалежної України адміністративні суди продовжують здійснювати правосуддя у сфері публічно-правових відносин, стикаючись із специфічними проблемами воєнних умов.Набуття Україною статусу країни кандидата в члени Європейського Союзу висуває на передній план нові питання та пріоритети в забезпеченні ефективного правосуддя, що актуалізує дослідження концептуальних положень, які покликані забезпечити розвиток адміністративної юстиції і правової системи у цілому, у відповідності до європейських реалій.Метою дослідження є формулювання науково обґрунтованих висновків, теоретичних положень та практичних рекомендацій стосовно удосконалення концептуальних засад діяльності адміністративних судів в Україні.У результаті дослідження запропоновано визначення поняття «концептуальні засади діяльності адміністративних судів» як базисних ідей, які складають систему цілей та принципів, що формують основу правового забезпечення діяльності адміністративних судів. Впливаючи на всі аспекти функціонування адміністративних судів та діяльність суддів адміністративних судів, концептуальні засади створюють необхідний баланс зазначеного впливу та визначають закономірності розвитку адміністративних судів.Характерними рисами концептуальних засад діяльності адміністративних судів визначено те, що вони: 1) за своїм змістом є ширшими аніж принципи та засади, що стосуються діяльності судів й визначені Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та в жодному разі не мають ототожнюватися; 2) містяться не лише у правових актах, але й в наукових розробках щодо діяльності адміністративних судів; 3) є динамічним явищем та змінюються з урахуванням викликів сучасного життя.^UThe modern judicial system is the result of many judicial and legal reforms, which were determined by the search for its optimal model, the need to ensure the quality of justice and access to it. The question of the need for administrative courts gave rise to numerous scientific discussions, and the attitude to administrative justice had an extremely opposite nature: from denying the expediency of its existence in the Soviet period of Ukraine's history to recognizing its necessity after Ukraine gained independence.The introduction of administrative courts is justified by the task of the judiciary to ensure a fair, impartial and timely resolution of disputes in the field of public-legal relations. The proper performance of this task presupposes the definition of basic, fundamental, key and interrelated ideas – conceptual foundations on which the activities of judicial authorities, which administer justice in administrative disputes, and which affect all aspects of their organization and functioning are based.Conceptual bases as the foundation of the strategy for the development of administrative justice acquire special importance in the modern period, when the law develops, the system of values is changing, old approaches are disappearing and new priorities are emerging. The emergence of new challenges for the justice system is associated with the rapid introduction of the latest technologies, digitization, including administrative courts: with the development of electronic justice, the conceptual foundations of their activity require their understanding.The basic ideas of the activity of administrative courts need to be studied also in the context of martial law conditions. In the most difficult period for independent Ukraine, administrative courts continue to administer justice in the field of public-legal relations, facing the specific problems of wartime conditions.Ukraine's acquisition of the status of a candidate country for membership of the European Union brings to the fore new issues and priorities in ensuring effective justice, which actualizes the study of conceptual provisions designed to ensure the development of administrative justice the legal system as a whole in accordance with European realities.The purpose of the research is the formulation of scientifically based conclusions, theoretical provisions and practical recommendations regarding the improvement of the conceptual foundations of the activity of administrative courts in Ukraine.As a result of the study, the definition of the concept of "conceptual foundations of the activity of administrative courts" is proposed as the basic ideas that make up the system of goals and principles that form the basis of legal support for the activity of administrative courts. Influencing all aspects of the functioning of administrative courts and the activities of administrative court judges, conceptual principles create the necessary balance of the said influence and determine the patterns of development of administrative courts.The characteristic features of the conceptual foundations of the activity of administrative courts are that they: 1) are broader in their content than the bases and principles relating to the activity of courts and defined by the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges" and in no case should be identified; 2) are contained not only in legal acts, but also in scientific views on the activity of administrative courts; 3) are a dynamic phenomenon and change taking into account the challenges of modern life.

Дисертація є першим у науці кримінального процесуального праваУкраїни дослідженням правових позицій Верховного Суду в кримінальному провадженні, сформованих у постановах за результатами розгляду касаційних скарг.У дисертації визначено правові позиції суду в кримінальному провадженні як висновки судді (суддів), слідчого судді щодо застосування правових норм, які є результатом суддівської правозастосовної діяльності, викладені в судовому рішенні, та є обов’язковими для виконання органами державної влади й місцевого самоврядування, їх посадовими, службовими особами, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями на всій території України в конкретному кримінальному провадженні, а висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах суду касаційної інстанції, крім того, - для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та для інших судів при застосуванні таких норм права.Виокремлено перелік ознак, якими володіють правові позиції суду в кримінальному провадженні, а саме: 1) це висновки судді (суддів), слідчого судді щодо застосування правових норм, які є результатом суддівської правозастосовної діяльності; 2) формуються у судовому рішенні; 3) є обов’язковими для виконання та/або застосування для конкретних суб’єктів, судів тощо, залежно від суду, який сформував правову позицію.Сформовано класифікацію правових позицій суду в кримінальному провадженні за суб’єктом: 1) правові позиції суду першої інстанції; 2) правові позиції слідчого судді, викладені в рішеннях, ухвалених за результатами реалізації функції судового контролю; 3правові позиції суду апеляційної інстанції; 4) правові позиції Вищого антикорупційного суду; 5 правові позиції суду касаційної інстанції. Дані правові позиції є позиціями ВС, які поділяються на: правові позиції колегії суддів Касаційного кримінального суду; правові позиції палати Касаційного кримінального суду; правові позиції об’єднаної палати Касаційного кримінального суду; правові позиції Великої Палати Верховного Суду; 6) правові позиції Верховного Суду України; 7) правові позиції міжнародних судових органів, юрисдикція яких визнається Україною (в даному випадку йдеться про Міжнародний кримінальний суд, який фактично доповнює систему правосуддя України). Відзначено, що окремо варто розглядати правові позиції Європейського суду з прав людини та Конституційного Суду України;Констатовано, що так як Пленум Верховного Суду надає роз’яснення рекомендаційного характеру не за результатами судового розгляду, а за результатами, в тому числі, узагальнення судової практики, що не являє собою постановлення відповідного судового рішення, такі роз’яснення є правовими позиціями саме Пленуму Верховного Суду та, згідно з п. 10-2 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не є обов’язковими для врахування іншими судами, на відміну від правових позицій, сформованих у постановах Верховного Суду.^UThe dissertation is the first in the science of criminal procedural lawof Ukraine by researching the legal positions of the Supreme Court in criminal proceedings, formed in resolutions based on the results of consideration of cassation appeals.The dissertation defines the legal positions of the court in criminal proceedings as the conclusions of the judge (judges), the investigating judge regarding the application of legal norms, which are the result of judicial law enforcement activities, set forth in the court decision, and are mandatory for implementation by state and local self-government bodies, their by officials, civil servants, individuals and legal entities, their associations throughout the territory of Ukraine in specific criminal proceedings, and the conclusions regarding the application of legal norms set forth in the rulings of the court of cassation instance, in addition, for all subjects of power, which apply in their activity a normative legal act containing the relevant legal norm, and for other courts when applying such legal norms.The list of features of the legal positions of the court in criminal proceedings is highlighted, namely: 1) these are the conclusions of the judge (judges), investigating judge regarding the application of legal norms, which are the result of judicial law enforcement activity; 2) formed in a court decision; 3) are mandatory for implementation and/or application for specific entities, courts, etc., depending on the court that formed the legal position.The classification of legal positions of the court in criminal proceedings by subject has been formed: 1) legal positions of the court of first instance; 2) the legal positions of the investigating judge, set out in the decisions adopted as a result of the implementation of the function of judicial control; 3 legal positions of the appellate court; 4) legal positions of the High Anti-Corruption Court; 5 legal positions of the court of cassation instance. These legal positions are positions of the Supreme Court, which are divided into: legal positions of the panel of judges of the Cassation Criminal Court; legal positions of the Chamber of the Criminal Court of Cassation; legal positions of the joint chamber of the Criminal Court of Cassation; legal positions of the Grand Chamber of the Supreme Court; 6) legal positions of the Supreme Court of Ukraine; 7) legal positions of international judicial bodies, the jurisdiction of which is recognized by Ukraine (in this case, we are talking about the International Criminal Court, which actually complements the justice system of Ukraine). It was noted that the legal positions of the European Court of Human Rights and the Constitutional Court of Ukraine should be considered separately;It has been established that since the Plenum of the Supreme Court provides an explanation of a recommendatory nature not based on the results of the court proceedings, but based on the results, including a generalization of judicial practice, which does not constitute a relevant court decision, such explanations are the legal positions of the Plenum itself of the Supreme Court and, in accordance with Clause 10-2 Part 2 of Art. 46 of the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges", are not mandatory for consideration by other courts, in contrast to the legal positions formed in the decisions of the Supreme Court.

Судова реформа 2016 року, в ході якої внесені суттєві зміни до Конституції Україна та інших нормативно-правових актів, стосувалась процедури здійснення судочинства, порядку обрання суддів, правового статусу судді, системи судоустрою, органів суддівського врядування та самоврядування тощо. Позитивно, що зазначена реформа здійснювалася з урахуванням сучасного європейського досвіду та залученням фахівців Ради Європи: переважна більшість їх рекомендацій, висловлених щодо судоустрійного законодавства України, була взята до уваги. Водночас нові виклики - зміни у суспільно-політичному житті, пандемія Соvid 19, повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну, набуття Україною статусу країни кандидата в члени Європейського Союзу, обумовили продовження реформування судової влади, яке триває й на теперішній час.Одним із ключових досягнень судової реформи 2016 року є створення Вищої ради правосуддя, яка, на відміну від Вищої ради юстиції, отримала більш розширені та різнопланові повноваження, реалізація яких спрямована на забезпечення незалежності судової влади. Враховуючи той факт, що незалежність судової влади є однією з ключових умов для функціонування демократичної, незалежної та правової держави, дослідження ролі Вищої ради правосуддя у забезпеченні незалежності судової влади є вкрай актуальним. Вища рада правосуддя є не єдиним органом судової гілки влади, на який покладено завдання щодо забезпечення незалежності судової влади, проте єдиним органом, повноваження якого щодо забезпечення незалежності суддів визначено на рівні Основного Закону. Вища рада правосуддя знаходиться у складному стані: у 2021 році було припинено розгляд дисциплінарних скарг, а 22 лютого 2022 року ВРП припинила свою роботу загалом. Війна в Україні також негативно вплинула на можливість поновлення діяльності ВРП. Розблокування роботи цього конституційного органу на початку 2023 року призвело до потреби вирішення як накопчених, так і нових проблем, у тому числі у сфері забезпечення ВРП незалежності судової влади. До прикладу, на сьогодні у Вищій раді правосуддя накопичилось близько 13 000 скарг на суддів, що потребують розгляду. Наведене підкреслює актуальність обраної теми та необхідність в її всебічному висвітленні. Аргументовано, що вітчизняна наукова література з питань суддівського врядування характеризується: 1) присвяченням переважної більшості досліджень Вищій раді юстиції, що виглядає логічним, адже остання проіснувала дев’ятнадцять років, а Вища рада правосуддя функціонує шість років; 2) фрагментарністю уваги до ролі ВРП у забезпеченні незалежності судової влади (переважна більшість досліджень присвячена її правовій природі, конституційно-правовому статусу, загальним засадам діяльності, дисциплінарним повноваженням щодо суддів тощо); 3) поодиноким характером досліджень міжнародних та європейських стандартів функціонування подібних до ВРП судових рад в сучасному світі. Встановлено, що незалежність судової влади як правове явище має внутрішній (на рівні свідомості конкретного представника судової влади) та зовнішній (на рівні державно-правової системи) аспекти. Внутрішня незалежність є обов’язком судді під час здійснення правосуддя, а зовнішня незалежність судової влади – це надання судді практичної можливості виконати вказаний обов’язок бути незалежним, що здійснюється за допомогою конституційно-правового механізму, який складається з системи гарантій, процедур, взаємодії органів влади.^UThe judicial reform of 2016, during which significant changes were made to the Constitution of Ukraine and other normative legal acts, related to the procedure for conducting judicial proceedings, the procedure for electing judges, the legal status of judges, the judicial system, bodies of judicial governance and self-governance, etc. It is positive that this reform was carried out taking into account modern European experience and the involvement of experts from the Council of Europe: the vast majority of their recommendations regarding the judicial legislation of Ukraine were taken into account. At the same time, new challenges - changes in social and political life, the Соvid 19 pandemic, the full-scale invasion of the russian federation into Ukraine, Ukraine's acquisition of the status of a candidate country for membership of the European Union, have led to the continuation of the reform of the judiciary, which is still ongoing.One of the key achievements of the judicial reform in 2016 is the creation of the High Council of Justice, which, unlike the Supreme Council of Justice, received more extensive and diverse powers the implementation of which is aimed at ensuring the independence of the judiciary. Considering the fact that the independence of the judiciary is one of the key conditions for the functioning of a democratic, independent and legal state, the study of the role of the High Council of Justice in ensuring the independence of the judiciary is extremely relevant.The High Council of Justice is not the only body of the judicial branch of government tasked with ensuring the independence of the judiciary, but the only body whose authority to ensure the independence of judges is defined at the level of the Basic Law.The High Council of Justice is in a difficult situation: in 2021, the consideration of disciplinary complaints was stopped, and on February 22, 2022, the High Council of Justice ceased its work altogether. The war in Ukraine also had a negative impact on the possibility of resuming the activities of the HCJ. Unblocking the work of this constitutional body at the beginning of 2023 led to the need to solve both accumulated and new problems, including in the field of ensuring the independence of the judiciary by HCJ. For example, as of today, the High Council of Justice has accumulated about 13,000 complaints against judges that need consideration.It is argued that domestic scientific literature on issues of judicial governance is characterized by: 1) devoting the vast majority of research to the Supreme Council of Justice, which seems logical, because the latter existed for nineteen years, and the High Council of Justice has been functioning for six years; 2) fragmented attention to the role of the High Council of Justice in ensuring the independence of the judiciary (the vast majority of studies are devoted to its legal nature, constitutional and legal status, general principles of activity, disciplinary powers over judges, etc.); 3) the isolated nature of research on international and European standards of functioning of judicial councils similar to the HCJ in the modern world.It was established that the independence of the judiciary as a legal phenomenon has internal (at the level of consciousness of a specific representative of the judiciary) and external (at the level of the state legal system) aspects. Internal independence is the duty of a judge during the administration of justice, and external independence of the judiciary is the provision of a practical opportunity for a judge to fulfill the specified duty to be independent, which is carried out with the help of a constitutional and legal mechanism, which consists of a system of guarantees, procedures, interaction of bodies authorities.

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми: розкрито суть, характерні особливості та й організаційно-правові аспекти проблематики адміністративно-правових засад взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади та іншими органами суддівського самоврядування. Здійснено комплексний аналіз чинного національного законодавства та міжнародного права, а також відповідної правової доктрини в аспекті аналізу обраної проблематики. У межах цього наукового дослідження визначається доктринальний зміст категорії «правовий статус», і навіть різниця останнього стосовно різних суб'єктів. Автор особливу увагу зосереджує на аналізі правового статусу суб'єктів публічного адміністрування, та здійснює його визначення через призму категорії «повноваження». В рамках цієї наукової спадщини закріплюється авторське бачення поділу повноважень Вищої ради правосуддя на окремі різновиди, при цьому кожен із різновидів повноважень був окремим об'єктом доктринального аналізу. Визначено, що правові засади адміністративно-правового регулювання взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади та органами суддівського самоврядування – це є сукупність нормативно-правових актів різного правового характеру, що визначають пріоритетні напрямки діяльності Вищої ради правосуддя та інших суб’єктів публічного адміністрування, а також встановлюють та визначають основні сфери реалізації ними своїх повноважень. Наведено диференційовані підстави для здійснення класифікації правових засад взаємодії Вищої ради правосуддя з іншими суб'єктами, а також детальний аналіз деяких із них. Автором концентрується увага на загальноправових та спеціально-правових законах та окремих підзаконних актах у обраній сфері: Конституції України, Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Встановлено, що повноваження Вищої ради правосуддя є багатоаспектними, диференційованими, але водночас єдиними, опосередковує особливості правового статусу інституції, яку ми розглядаємо. У результаті даного дослідження було встановлено, що правовий статус Вищої ради правосуддя – це багатоаспектна, диференційована категорія, котра здебільшого визначається шляхом аналізу ознак, а також повноваження даної інституції, та наділяється особливим правовим змістом. В результаті проведеного дослідження автором було сформовано висновки, що мають прикладний характер. Здійснено класифікацію основ взаємодії, та визначено особливості правової суті засад взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади: є нормативно визначеними та безпосередньо закріплені у межах національного й міжнародного законодавства; носять загальний та водночас диференційований характер, що надає можливість здійснювати їх втілення у різних за своєю правовою суттю суспільних відносинах; виступають загальним мірилом реалізації повноважень суб’єктами публічного адміністрування у межах взаємодії, разом із тим, безпосередньо не закріплюють права, обов’язки та юридичні гарантії суб’єктів; є абстрактними, що разом із тим не зменшують призначення та ролі останніх; реалізовуються у безпосередній площині діяльності Вищої ради правосуддя, а також інституцій, котрі безпосередньо взаємодіють із нею. Встановлено, що напрями взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади доцільно поділяти залежно від своєї суті на нормативний, кадровий, інформаційний, фінансовий та міжнародний напрямок взаємодії. Встановлено, що напрями та види взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади є диференційованими, що опосередковується комплексністю повноважень Вищої ради правосуддя. Встановлено, що правові основи взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади утворюють цілісну систему, що характеризується внутрішніми зв’язками. У дисертаційному дослідженні сформульовано низку пропозицій та й рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства України із питань взаємодії Вищої ради правосуддя з органами державної влади та іншими органами суддівського самоврядування. Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, адміністративно-правові засади, Вища рада правосуддя, правовий статус, повноваження, суддівське самоврядування, організація діяльності, органи суддівського самоврядування.^UIn the dissertation research, a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem were carried out: the essence, characteristic features, and organizational and legal aspects of the problems of the administrative and legal foundations of the interaction of the High Council of Justice with state authorities and other bodies of judicial self-government were revealed. A comprehensive analysis of current national legislation and international law, as well as the corresponding legal doctrine in the aspect of analysis of the selected issues, was carried out. Within the scope of this research, the doctrinal content of the category "legal status" is determined, and even the difference of the latter in relation to different subjects. The author focuses special attention on the analysis of the legal status of subjects of public administration, and defines it through the prism of the category of "powers". Within the framework of this scientific heritage, the author's vision of the division of the powers of the High Council of Justice into separate types is established, while each of the types of powers was a separate object of doctrinal analysis. It was determined that the legal basis of the administrative and legal regulation of the interaction of the High Council of Justice with the bodies of state power and bodies of judicial self-government is a set of normative and legal acts of various legal natures, which determine the priority areas of activity of the High Council of Justice and other subjects of public administration, and also establish and define the main spheres of implementation of their powers. Differentiated grounds for the classification of the legal bases of interaction of the High Council of Justice with other subjects have been identified, as well as a detailed analysis of some of them. The author focuses attention on general and special legal laws and separate by-laws in the chosen field: the Constitution of Ukraine, the Law of Ukraine "On Restoring Confidence in the Judiciary in Ukraine", the Law of Ukraine "On Ensuring the Right to a Fair Trial", the Law of Ukraine "On the Judiciary and the status of judges", of the Law of Ukraine "On the High Council of Justice". It has been established that the powers of the High Council of Justice are multifaceted, differentiated, but at the same time unified, mediating the peculiarities of the legal status of the institution we are considering. As a result of this study, it was established that the legal status of the High Council of Justice is a multifaceted, differentiated category, which is mostly determined by analyzing the characteristics and powers of this institution, and is given a special legal meaning. As a result of the conducted research, the author formed conclusions of an applied nature. The classification of the bases of interaction was carried out, and the peculiarities of the legal essence of the bases of interaction of the High Council of Justice with state authorities were determined: they are normatively determined and directly established within the limits of national and international legislation; have a general and at the same time differentiated character, which makes it possible to implement them in social relations that are different in their legal essence; act as a general measure of the exercise of powers by subjects of public administration within the framework of interaction, at the same time, they do not directly establish the rights, obligations and legal guarantees of subjects; are abstract, which at the same time do not reduce the purpose and role of the latter; are implemented in the direct sphere of activity of the High Council of Justice, as well as institutions that interact directly with it. It has been established that it is expedient to divide the directions of interaction of the High Council of Justice with state authorities into normative, personnel, informational, financial and international directions of interaction depending on their essence. It was established that the directions and types of interaction of the Supreme Council of Justice with state authorities are differentiated, which is mediated by the complexity of the powers of the Supreme Council of Justice. It was established that the legal foundations of the interaction of the High Council of Justice with state authorities form a complete system characterized by internal connections. The dissertation study formulated a number of proposals and recommendations for improving the current legislation of Ukraine on issues of interaction of the High Council of Justice with state authorities and other bodies of judicial self-government. Key words: administrative and legal regulation, administrative and legal principles, the Supreme Council of Justice, legal status, powers, judicial selfgovernment, organization of activities, bodies of judicial self-government.

Дисертацію присвячено вивченню адміністративно-правових засад оцінювання роботи судів України в умовах реформування судової системи держави та обґрунтуванню пропозицій щодо їх подальшого вдосконалення.У роботі дістали подальшого розвитку особливості діяльності судів України на сучасному етапі судової реформи як об’єкта оцінювання. З’ясовано, що суспільні настрої обумовили трансформацію судової системи держави, яка триває й до цього часу. Незважаючи на успіхи судової реформи, серед яких: перехід на триланкову систему судоустрою, підвищення вимог до професійності суддівського корпусу, запровадження нових антикорупційних запобіжників у роботі суду тощо, її реалізація також супроводжується низкою недоліків. Наголошується, що в неоднозначних умовах судової реформи суди, як і раніше, здійснюють декілька функцій одночасно, проте пріоритетною залишається відправлення правосуддя в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Зроблено висновок, що об’єкт оцінювання роботи судів – це стан реалізації функцій покладених на них Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та іншими актами національного законодавства. Водночас об’єкт оцінювання роботи судів в Україні є вужчим, ніж оцінювання судової влади держави.Сформульоване авторське розуміння мети оцінювання роботи суду як забезпечення додержання принципів верховенства права, законності в діяльності суду, функціонування незалежного, справедливого й такого, що відповідає очікуванням суспільства, загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини та вимогам антикорупційного законодавства суду за умови раціонального використання наявних ресурсів. З огляду на мету завданнями оцінювання роботи суду запропоновано вважати: одержання інформації про поточну роботу суду, визначення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини; оптимізацію використання судом наявних ресурсів; протидію корупційним проявам у роботі суду; встановлення пріоритетних напрямків удосконалення роботи суду, сприяння залученню громадськості до вдосконалення роботи суду, вдосконалення правових засад виконання судами своїх функцій.Запропоновано принципи оцінювання роботи судів України розуміти як основоположні засади, що визначають мету, завдання, процедуру оцінювання роботи суду та відіграють важливу роль у забезпеченні дієвості та ефективності оцінювання роботи суду загалом. З’ясовано, що оцінювання роботи судів України здійснюється з додержанням інаявних принципів судової влади (інституціональних, функціональних, організаційниї), що обумовлено необхідністю забезпечення незалежних судів, які відправляють справедливе судочинство за будь-яких умов, і напідстав принципів, характерних саме для оцінювання як виду діяльності з урахуванням специфіки функціонування судів (об’єктивності; системності; відкритості, прозорості та доступності оцінювання, зокрема, інформації про процедуру оцінювання, одержані результати, їх подальше використання, достовірності, однозначності, точності, періодичності, дієвоcті оцінювання).Визначено, що оцінювання роботи судів України неможливе без критеріїв оцінювання як формально визначених ознак, які дозволяють установити відповідність роботи суду загальній меті його створення. Установлено, що на сьогодні загальновизнаного переліку критеріїв та показників оцінювання роботи суду у світі, на регіональному рівні, на рівні окремих держав не існує, що обумовлює різні класифікації критеріїв оцінювання як судової системи держави загалом, так і роботи окремих судів. Зважаючи на найбільш поширені доктринальні підходи, положення чинного національного законодавства, міжнародних та європейських стандартів, зроблено висновок про доцільність оцінювання роботи судів України за такими критеріями: а) якістю судового рішення; б) доступністю суду; в) своєчасністю розгляду справи; г) професійною компетентністю, етичною поведінкою та доброчесністю суддів і працівників апарату суду; ґ) довірою громадян до суду.Запропоновано адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду розуміти як цілеспрямований вплив органів державного управління та суддівського самоврядування на правовідносини, що виникають, змінюються й припиняються з метою встановлення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини, очікуванням суспільства, антикорупційним вимогам, а також реалізації принципів верховенства права, законності, незалежності, справедливості під час відправлення правосуддя, здійснюваних за допомогою сукупності адміністративно-правових норм і в межах національного законодавства. У роботі виокремлено джерела адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів в Україні за їх юридичною силою.Ключові слова: судова реформа, суд, оцінювання роботи суду, принципи оцінювання, критерії оцінювання, адміністративно-правові форми оцінювання, громадський контроль.^UThe dissertation deals with the study of the administrative and legal principles of evaluating the work of the courts of Ukraine in the context of the reform of the Ukrainian judicial system and the justification of proposals for their further improvement.The dissertation develops the peculiarities of the activity of the courts of Ukraine at the current stage of judicial reform as an object of evaluation. It was found that public sentiments determined the transformation of the judicial system of the state, which continues to this day. Despite the successes of the judicial reform, including the transition to a three-tier judicial system, increasing the requirements for the professionalism of the judicial corps, introducing new anti-corruption safeguards in the work of the court, etc., its implementation is also accompanied by some shortcomings. It is emphasized that in the ambiguous conditions of judicial reform, the courts, as before, perform several functions simultaneously. However, administering justice in the courts of the first, appeal, and cassation instances remains a priority. It was concluded that the object of evaluation of the work of courts is the state of implementation of the functions assigned to them by the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” and other acts of national legislation. At the same time, the object of evaluating the work of courts in Ukraine is narrower than the evaluation of the state’s judicial power.The author’s understanding of the purpose of evaluating the court’s work is ensuring compliance with the principles of the rule of law, legality in the court’s activities, independent, proper functioning that meets the expectations of society, generally recognized values and standards for the protection of human rights and the requirements of the court’s anti-corruption legislation, subject to the rational use of available resources. Given the goal, it is proposed to consider the tasks of evaluating the work of the court: obtaining information about the current work of the court, determining the compliance of the work of the court with generally recognized values and standards for the protection of human rights; optimizing the use of available resources by court; countering corruption in court work; establishment of priority areas for improvement of court work, promotion of public involvement in the improvement of court work, improvement of the legal basis for the performance of functions by courts.It was determined that evaluation of the work of the courts of Ukraine is impossible without evaluation criteria as formally defined features that allow establishing the compliance of the work of the court with the general purpose of its creation. It has been established that today there is no universally recognized list of criteria and indicators for evaluating court work in the world, at the regional level, at the level of individual states, which leads to different classifications of evaluation criteria for both the judicial system of the state in general and the work of individual courts. Taking into account the most common doctrinal approaches, the provisions of current national legislation, international and European standards, a conclusion was made about the expediency of evaluating the work of the courts of Ukraine according to the following criteria: a) the quality of the court decision; b) availability of the court; c) timeliness of case consideration; d) professional competence, ethical behavior and integrity of judges and court staff; e) citizens’ trust in the court.It is proposed that the administrative legal regulation of the evaluation of the courts should be understood as the purposeful influence of state administration bodies and judicial self-government on legal relations that arise, change and terminate to establish the compliance of the activity of courts with generally recognized values and standards for the protection of human rights, society’s expectations, anti-corruption requirements, as well as implementing the principles of the rule of law, legality, independence, justice in the administration of justice, carried out with the help of a set of administrative and legal rules and within the limits of national legislation. The work singles out the sources of administrative and legal regulation by evaluating the work of courts in Ukraine according to their legal force.Keywords: judicial reform, court, evaluating the work of the courts, evaluating principles, evaluating criteria, administrative and legal forms of evaluating, public control.