Вивчено європейські принципи адміністративного права й основні напрямки їх запровадження в законодавстві України. Висвітлено підходи сучасних європейських і вітчизняних вчених і дослідників до визначення змісту, основних видів і значення європейських принципів адміністративного права, наведено їх класифікацію. Розглянуто еволюцію принципу верховенства права та розкрито його сучасне значення. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо запровадження даного права в українському законодавстві. Обгрунтовано основні принципи та їх зміст щодо організації та діяльності публічної адміністрації. Виділено інституційні принципи, принципи діяльності органів публічної адміністрації, зокрема, принципи взаємостосунків публічної адміністрації з громадянами. Сформульовано пропозиції щодо їх врахування в проекті Адміністративно-процедурного кодексу України, Кодексі України про адміністративні правопорушення, Кодексі адміністративного судочинства України, законах і підзаконних актах.

  Скачати повний текст

Досліджено європейські стандарти прав людини в контексті правозастосування сучасної України. Під час аналізу цієї проблеми використано переваги природно-правового й антропологічного підходів, оскільки саме такий підхід дає можливість висвітлити феномен правозастосування адекватно до нових реалій сучасності, і, найперше, - масової появи в сучасній Україні людини ринкового суспільства. Поліметодологізм, застосований в дослідженні, з акцентом на зазначених вище підходах, дозволив висвітлити проблему на категоріальному рівні, що неможливо було б здійснити на засадах монометодології. На основі теоретичного аналізу літератури запропоновано авторський погляд на питання сутності та правової природи правозастосування специфічної форми реалізації права; дано визначення категорій правозастосування, правозастосовного акту. Розглянуто питання змісту й юснатуралістичних витоків європейських стандартів прав людини, поняття принципів права, їх співвіднесеності, ролі та значимості в українському судочинстві, державному управлінні. Увагу приділено розгляду принципу верховенства права в правоохоронній діяльності, правозастосуванню в правоохоронних органах України, внесено пропозиції стосовно вдосконалення даної діяльності.

  Скачати повний текст

Визначено, що імунітетом у кримінальному судочинстві є сукупніть виняткових правових норм, частина яких належить до міжнародного публічного та національного конституційного права, законодавства про судоустрій, а також до кримінально-процесуального права. Обгрунтовано необхідність узагальнення правових норм про імунітет, що містяться у різних нормативно-правових актах, виходячи з найголовнішого значення норм Конституції України та потреби гармонізації норм національного законодавства з міжнародно-правовими договорами. Розвинуто положення, що імунітет певних посадових осіб у сфері кримінального процесу визначається Конституцією України, яка є законом прямої дії. Зазначено, що недоторканість Президента України, народних депутатів України, суддів покликана забезпечити правомірність притягнення їх до кримінальної відповідальності та застосування заходів кримінально-процесуального примусу. Внесено пропозиції щодо подальшого розвитку законодавства про імунітет Президента України, доведено необхідність вилучення з числа гарантій недоторканості народних депутатів України надання згоди Верховною Радою України на притягнення до кримінальної відповідальності, усунення інших існуючих обмежень стосовно проведення слідчих дій відносно цих осіб, обгрунтовано потребу в обмеженні імунітету лише гарантіями за умов застосування заходів процесуального примусу. Сформульовано пропозиції щодо необхідності розглядати імунітет свідків у контексті конституційного права особи давати (чи відмовити давати) показання стосовно власної поведінки виключно з власної волі. Наведено аргументи стосовно подальшого вдосконалення кримінально-процесуальних норм, згідно з якими забезпечується реалізація конституційного права особи відмовитись давати будь-які показання щодо своїх близьких родичів та членів сім'ї. На підставі аналізу законодавства доведено, що вирішення питань захисту таємниці довірених відомостей, які складають таємницю особистого життя громадянина, потребує чіткого та однозначного нормативного закріплення в КПК України кола суб'єктів, на яких поширюється обов'язок зберігати такі відомості, а також визначено правову природу таких відомостей.

  Скачати повний текст

Досліджено інстанційний перегляд судових рішень у цивільному судочинстві, функцій правосуддя та прояву контрольної функції під час перегляду судових рішень. Визначено аспекти гармонізації міжнародно-правових стандартів здійснення правосуддя та систему факторів, що впливають на стан дотримання законності й обгрунтованості судових рішень. З'ясовано генезис форм перегляду у цивільному судочинстві та розвиток законодавства, що регламентує перегляд судових рішень з точки зору функцій судової влади та правосуддя. Досліджено взаємодію різних форм перегляду судових рішень з урахуванням особливостей національної судової системи й українського досвіду законодавчого регулювання. Одержала доктринальну оцінку ефективність інстанційних форм перегляду з точки зору їх впливу на забезпечення єдності судової практики. Для характеристики інстанційного перегляду судових рішень оцінюються такі властивості судового рішення, як його законна сила, остаточність та виключність з позицій його незмінності.

  Скачати повний текст

Досліджено комплекс теоретичних і практичних проблем реалізації інституту моральної шкоди у кримінальному судочинстві України. У межах теоретичного аспекту проаналізовано юридичну природу права на компенсацію моральної шкоди, завданої злочином, зміни процесуальної форми. З'ясовано, що утвердження у кримінальному судочинстві України даного права, сприяє інтеграції між кримінально-процесуальною та цивільною процесуальною формами, що відобразилося на формі звернення до суду, складності доказування. Теоретично обгрунтовано та сформульовано пропозиції з метою внесення змін до певних положень чинного законодавства та проекту нового КПК України стосовно зміцнення захисту прав та інтересів осіб, що охороняються законом.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання генези та сучасного стану інституту представництва в кримінальному судочинстві. Досліджено поняття й ознаки представництва, здійснено його класифікацію за різними підставами. Визначено поняття представника як суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності. Досліджено передумови та підстави для набуття певною особою процесуального статусу представника, а також підстави його втрати. Проаналізовано проблеми правової регламентації представництва заявника, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичних осіб тощо та запропоновано шляхи їх вирішення.

  Скачати повний текст

Визначено загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження примирення сторін у цивільному процесі України. У відповідному контексті проаналізовано стан наукової розробки проблеми примирення сторін у цивільному процесі, наведено методологію проведення дослідження, простежено еволюцію правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України та деяких інших державах.Виокремлено основні етапами еволюції правового регулювання примирення сторін у цивільному процесі України.Надано загальну характеристику інституту примирення сторін у цивільному процесі України.Визначено, що примирення сторін у цивільному процесі слід розглядати у трьох ракурсах: а) як правовий інститут; б) як правову категорію; в) як процес, що складається із певних цивільних процесуальних правовідносин.Обґрунтовано, що передумовами примирення сторін у цивільному процесі є: а) наявність добровільної згоди на примирення, під якою розуміється волевиявлення сторони (сторін) щодо врегулювання спору, одним із правових наслідків якого є припинення провадження у справі; б) дотримання визначеного законом процесуального порядку примирення (процесуальної форми).Визначено, що згода сторони щодо врегулювання спору повинна відповідати певним вимогам, а саме: а) має бути безумовною; б) має бути виражена у визначеній законом процесуальній формі.Проведено класифікацію згоди сторін на примирення залежно від процесуальної форми на: а) взаємну згоду; б) односторонню згоду.Встановлено, що примирення сторін може відбуватися у чотирьох процесуальних формах: мирової угоди; відмови від позову, заяви (скарги); визнання позову, скарги; відкликання заяви (скарги) або залишення позовної заяви без розгляду з ініціативи позивача.Встановлено, що мировою угодою є домовленість між сторонами щодо врегулювання спору на підставі взаємних поступок, отже, за своєю юридичною природою мирова угода є правочином, тобто договором.Дістали подальшого розвитку розуміння відмови позивача від позову як односторонньої розпорядницької процесуальної дії позивача, яка характеризується безумовною відмовою від судового захисту свого суб'єктивного права, свободи чи інтересу і спрямована на припинення провадження у справі, та визнання позову, яке слід розглядати як односторонню розпорядницьку процесуальну дію відповідача, яка виявляється у його безумовній згоді із пред'явленими матеріально-правовими вимогами позивача і спрямована на припинення провадження у справі.Удосконалено визначення відкликання позовної заяви, яким є одностороння процесуальна розпорядницька дія позивача, спрямована на відмову від продовження судового процесу, яка не виключає можливості повторного звернення до суду за захистом тотожної позовної вимоги;Доопрацьовано наукову позицію щодо співвідношення відкликання позовної заяви та відмови позивача від позову. Доведено, що залишення позову без розгляду спрямоване на закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення рішення суду у зв'язку з наявністю визначених законом підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і потенційно можуть бути усунені в майбутньому. При цьому подання заяви про залишення позову без розгляду може бути не тільки процесуальною формою примирення сторін, але й, водночас, способом зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Тому з метою недопущення подібних ситуацій доцільним видається застосування судом правових норм, що регламентують неприпустимість зловживання процесуальними правами – ст. 44 ЦПК України.Обґрунтовано, що відкликання апеляційної, касаційної скарг, відмову від таких скарг, а також від заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами можна розглядати як процесуальні форми примирення у цивільному процесі тільки за умови подання указаних заяв, скарг однією із сторін цивільної справи.Додатково аргументовано положення щодо взаємозв'язку між процесуальною формою примирення сторін та стадією цивільного судочинства, внаслідок чого визначено процесуальні форми, в яких допускається примирення сторін, для кожної стадії цивільного судочинства.^UThe general theoretical and methodological bases for the research of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been defined. The state of scientific development of the problem of reconciliation of the parties to the Civil Procedure in the relevant context has been analyzed, the methodology of the study has been provided, and the evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine and some other States has been traced.The main stages of evolution of legal regulation of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.The general characteristic of the institution of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine has been provided.It has been proved that the reconciliation of the parties to the Civil Procedure should be considered from three angles: a) as the legal institution; b) as the legal category; c) as the process consisting of civil procedural legal relations.It has been substantiated that the prerequisites for reconciliation of the parties to the Civil Procedure are: a) the presence of voluntary consent to reconciliation, which means the will of the party (the parties) to settle the dispute, one of the legal consequences of which is the termination of proceedings; b) observance of the procedural order (procedural form) of reconciliation determined by law.It has been determined that the consent of the party to settle the dispute should meet certain requirements, namely: a) it should be unconditional; b) it should be expressed in the procedural form determined by law, which varies according to the form, in which the parties to a civil suit will be reconciled.The consent of the parties to reconciliation has been classified according to the procedural form for: a) mutual consent; b) unilateral consent.The procedural forms of reconciliation of the parties to the Civil Procedure of Ukraine have been studied.It has been established that reconciliation of the parties can take four procedural forms: settlement of the claim; dismissal of the claim; recognition of the claim; and recognition of the complaint; withdrawal of the application(s) or abandonment of the claim without consideration on the initiative of the plaintiff.It has been established that the settlement agreement is the agreement between the parties to settle a dispute on the basis of mutual concessions; therefore, the settlement agreement is the transaction, i.e. the contract by its legal nature.The plaintiff's waiver of the claim as the unilateral administrative procedural action of the plaintiff, which is characterized by the unconditional waiver of judicial protection of his (her) subjective right, freedom or interest and is aimed at terminating the proceedings and recognition of the claim that should be considered as the unilateral administrative procedural action of the defendant, which is manifested in his (her) unconditional agreement with the material and legal requirements of the plaintiff and is aimed at terminating the proceedings.The definition of the withdrawal of the statement of the claim has been improved; it is the unilateral procedural administrative action of the plaintiff, aiming at refraining from continuing the judicial process, which does not exclude the possibility of a new application to the court for the protection of an identical claim.The scientific view on the relationship between withdrawal of the statement of claim and withdrawal of the claimant has been substantiated.It has been proven that dropping the suit is aimed at completion of civil proceedings without court decision due to the existence of statutory grounds that prevent further consideration of the case and could potentially be eliminated in the future. At the same time, filing an application to drop the suit can be not only a procedural form of reconciliation of the parties, but also a way for the plaintiff to abuse his (her) procedural rights. Therefore, it is advisable for the court to apply the legal rules concerning the inadmissibility of abuse of procedural rights (Art. 44 of the Civil Procedure Code of Ukraine of Ukraine) in order to prevent such situations.It has been substantiated that withdrawal of appeals and cassation appeals and the withdrawal of such appeals, as well as applications for judicial review of newly discovered or exceptional cases can be considered as procedural forms of reconciliation in civil proceedings subject to the submission of such applications or complaints by one of the parties to the civil case.Besides, the provisions on the relationship between the procedural form of reconciliation of the parties and the stage of civil proceedings have been argued, as a result of which procedural forms have been established, in which conciliation between the parties is permitted.

Досліджено нормативно-правову регламентацію процедур затримання, огляду та вилучення, їх оскарження в адміністративному судочинстві. На підставі проведеного дослідження сформульовано положення та пропозиції, які мають важливе значення для адміністративного права та процесу, а також для практичної діяльності адміністративних судів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання організації та діяльності адміністративних судів в Україні на початковому етапі їх створення та у песпективі. Досліджено роль адміністративних судів як важливих гарантів захисту прав і свобод людини та громадянина та юридичних осіб. Проаналізовано взаємозв'язок становлення адміністративної юстиції з процесами демократизації суспільства. Висвітлено структуру підсистеми адміністративних судів і розглянуто варіанти її вдосконалення, а також специфіку реалізації в їх діяльності окремих принципів судоустрою та судочинства. Значну увагу приділено поділу компетенції між адміністративними судами й іншими судами загальної юрисдикції, а також Конституційним Судом України. Досліджено питання кадрового, матеріально-фінансового та психологічного забезпечення судів.

  Скачати повний текст

Об'єктом дослідження є правовідносини, які виникають під час здійснення адміністративними судами діяльності у напрямку забезпечення законності в державі. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів учених та норм чинного законодавства України визначити місце та особливості адміністративних судів у системі суб'єктів забезпечення законності в державі, а також, спираючись на позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід, окреслити напрямки вдосконалення адміністративного законодавства з досліджуваних питань. Методологічною основою дисертації є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціальних наукових методів: логіко-семантичний, аналітичний, структурно функціональний, порівняльно-правовий методи, а також методи класифікації та документального аналізу. Теоретичні і практичні результати, новизна: обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Концепції взаємодії між суб'єктами забезпечення законності в державі; спираючись на досвід Франції підкреслена важливість створення в нашій країні Трибуналу із конфліктів; доведено, що діяльність адміністративних судів із забезпечення законності в державі, реалізується не лише у формі адміністративного судочинства, яке має процесуальний правозастосовний характер, але й у позапроцесуальних формах в межах яких дані суди не здійснюють правосудної діяльності, втім, виконують аналітичну, правоорієнтуючу та правороз'яснювальну, а також правовиховну роботу. Ступінь упровадження: у науково-дослідній сфері – для проведення подальших доктринальних розробок, присвячених проблемам забезпечення законності в державі взагалі та адміністративних судах зокрема; у нормотворчій діяльності – при розробці нових нормативно-правових актів і вдосконаленні чинного національного законодавства, яке регулює діяльність адміністративних судів, як суб'єктів забезпечення законності в державі; у правозастосовній сфері – для покращення практичної діяльності адміністративних судів, як суб'єктів забезпечення законності в державі. Сфера використання: у навчальному процесі – під час підготовки робочих програм, навчально-методичних матеріалів, навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес».^UThe object of the study is the legal relationship that arises during the implementation of administrative courts in the direction of ensuring the rule of law in the state. The purpose of the dissertation is to determine the place and features of administrative courts in the system of subjects of legality in the state on the basis of the analysis of scientific views of scientists and norms of the current legislation of Ukraine, and also, based on positive domestic and foreign experience, to outline directions of administrative legislation improvement. on the researched issues. The methodological basis of the dissertation is a set of philosophical and worldview, general scientific and special scientific methods: logical-semantic, analytical, structural-functional, comparative-legal methods, as well as methods of classification and documentary analysis. Theoretical and practical results, novelty: the expediency of development and adoption of the Concept of interaction between subjects of maintenance of legality in the state is substantiated; drawing on the experience of France, emphasizes the importance of establishing a Conflict Tribunal in our country; It has been proved that the activity of administrative courts to ensure the rule of law in the state is realized not only in the form of administrative proceedings, which have a procedural law enforcement nature, but also in non-procedural forms within which these courts do not carry out judicial activities. explanatory, as well as legal education work. Degree of implementation: in the research sphere - for further doctrinal developments on the problems of ensuring the rule of law in the state in general and administrative courts in particular; in rule-making activity - in the development of new normative-legal acts and improvement of the current national legislation, which regulates the activity of administrative courts, as subjects of ensuring legality in the state; in the field of law enforcement - to improve the practical activities of administrative courts as subjects of legality in the state. Scope of use: in the educational process - during the preparation of work programs, teaching materials, textbooks in the disciplines "Administrative Law" and "Administrative Process".

Досліджено проблеми адміністративної процесуальної правосуб'єктності (АППС) в адміністративному судочинстві, визначено її поняття, роль та зміст. Проаналізовано наукові підходи до визначення обсягу категорії "адміністративна процесуальна правосуб'єктність", її правову природу у контексті формулювання. Визначено інститут АППС як невід'ємний та специфічний елемент механізму правового регулювання адміністративних процесуальних правовідносин, що забезпечує здійснення правосуддя та реалізацію права на судовий захист. Розкрито дію АППС щодо всіх суб'єктів адміністративного процесу (АП), зокрема: адміністративного суду першої, апеляційної, касаційної інстанцій, сторін і третіх осіб, їх представників, а також осіб як інших учасників АП. Обгрунтовано і сформульовано рекомендації щодо внесення змін до окремих положень чинного законодавства, спрямованих на зміцнення гарантій прав і законних інтересів суб'єктів реалізації АППС.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено становлення та розвиток адміністративного судочинства в Польщі у період з XVII ст. до 2003 р. Виявлено, що процес формування адміністративної юстиції Польщі мав еволюційний характер. Висвітлено стан розробленості теми, її джерельну базу та методологічну основу. Проаналізовано суб’єктів і первинні форми вирішення публічно-правових спорів у період Речі Посполитої. З’ясовано, що органи та посадові особи, компетентні у згаданих справах, були деконцентровані та розпорошені на різних шаблях судової та управлінської ієрархій. Проаналізовано формування та функціонування французької моделі адміністративного судівництва у Варшавському князівстві (1807-1815 рр.) та Польському царстві (з 1815 р. по 1867 р.). Досліджено причини, передумови й особливості формування системи адміністративного судочинства відродженої Польщі. Найвищий адміністративний трибунал у Варшаві становив центральний елемент системи адміністративної юстиції у міжвоєнний період Республіки Польща. Встановлено, що рівень визначеності правового статусу суддів Найвищого адміністративного трибуналу спочатку був низьким з огляду на непридатність колишньої нормативно-правової бази та повільне формування нового законодавства. Охарактеризовано порядок здійснення адміністративного судочинства у міжвоєнній Польщі. Аргументовано, що в соціалістичний період історії польського права відбувся регрес у розвитку адміністративного судівництва. Висвітлено утворення та діяльність Головного адміністративного суду Польщі. Заміна соціалістичного ладу в Польщі курсом на європейську демократію у 1989 р. зумовили розширення компетенції Головного адміністративного суду та зростання його активності щодо розгляду справ. На підставі проаналізованого досвіду становлення та розвитку адміністративного судочинства в Польщі запропоновано шляхи та можливості вдосконалення стану чинного законодавства України. Польський досвід адміністративного судочинства підтверджує тезу про те, що якість суддівського корпусу досягається не високими вимогами до кандидатів, а саме належним виконанням їхнього відбору. Важливим чинником розвитку адміністративної юстиції Польщі впродовж історії було те, що значна кількість суддів мали не тільки практичний, але й науковий досвід. Рекомендовано віднести функцію притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів адміністративних судів до компетенції суддів. Це дозволило б посилити та гарантувати незалежність суддівського корпусу. Компетентними у таких справах могли б стати дисциплінарні колегії, створені органами суддівського самоврядування.^UThe dissertation examines the formation and development of administrative justice in Poland in the period from the 17th century. until 2003. It was revealed that the process of formation of administrative justice in Poland had an evolutionary character. The state of development of the topic, its source base and methodological base are highlighted basis Subjects and primary forms of solving public-legal disputes during the period of the Polish-Lithuanian Commonwealth. It was found that authorities and officials persons competent in the mentioned cases were decentralized and dispersed on different sabers of judicial and administrative hierarchies. The formation and functioning of the French model is analyzed of the administrative judiciary in the Warsaw Principality (1807-1815) and to the Kingdom of Poland (from 1815 to 1867). The reasons, prerequisites, and features of the formation of the system of administrative justice in the revived Poland have been studied. The highest administrative tribunal in Warsaw was the central element of the system of administrative justice in the interwar period of the Republic of Poland. It was established that the level of certainty of the legal status of judges of the Supreme Administrative Tribunal was initially low due to the unsuitability of the former legal framework and slow formation new legislation. The procedure for conducting administrative proceedings in interwar Poland is characterized. It is argued that during the socialist period of the history of Polish law, there was a regression in the development of administrative justice. The formation and activity of the Main Administrative Court of Poland is covered. Replacing the socialist system in Poland with a European course democracy in 1989 was determined by the expansion of the competence of the Chief of the administrative court and the growth of its activity regarding the consideration of cases. Based on the analyzed experience of formation and development ways and means of administrative proceedings in Poland are proposed opportunities to improve the current legislation of Ukraine. Polish the experience of administrative proceedings confirms the thesis that quality the judicial corps is achieved not by high requirements for candidates, but precisely by the proper execution of their selection. An important factor of development of administrative justice in Poland throughout history was something that is significant number of judges had not only practical, but also scientific experience. It is recommended to attribute the attraction function to the disciplinary function responsibility of judges of administrative courts to the competence of judges. It would make it possible to strengthen and guarantee the independence of the judiciary. Disciplinary boards could become competent in such cases, created by bodies of judicial self-government.

Досліджено науково-теоретичні та практичні питання адміністративно-правового регулювання розгляду та вирішення виборчих спорів в адміністративних судах. Розглянуто теоретичні положення, пов'язані з визначенням виборчих спорів як предмета адміністративного судочинства, проведено аналіз судового й адміністративного порядку розгляду та вирішення виборчих спорів, визначено предмет виборчих спорів, які розглядаються в адміністративному судочинстві. Проведено науково-теоретичний аналіз особливостей адміністративного судочинства у справах, пов'язаних з виборчим процесом, який має прояв у таких процесуальних інститутах, як правила підсудності, коло осіб, що згідно з законом можуть набути статусу учасників адміністративного процесу, представництво, процесуальні строки та порядок їх обчислення, судові витрати, здійснення викликів і повідомлень, оскарження, виконання рішень адміністративного суду.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження проблем запровадження та здійснення адміністративного судочинства в Україні з урахуванням основних положень чинного Кодексу адміністративного судочинства України. Запропоновано визначення поняття адміністративного судочинства, проведено його відмежування від понять "адміністративна юстиція", "адміністративний процес", "адміністративна юрисдикція". Запропоновано класифікацію принципів адміністративного судочинства, розкрито їх зміст. Висвітлено завдання та законодавчі засади адміністративного судочинства. Здійснено спробу розмежування компетенції між адміністративними, загальними та господарськими судами. Обгрунтовано рішення деяких процесуальних питань під час здійснення адміністративного судочинства. Визначено гарантії забезпечення доступності фізичних та юридичних осіб до адміністративного судочинства.

  Скачати повний текст

Досліджено історію Нового Самбора у XV - XVIII ст. Розглянуто формування системи міського управління. З'ясовано обсяг обов'язків і повноважень міських урядів. Проаналізовано персональний склад міських урядовців. Розкрито систему міського судочинства та його місце у судово-правовій системі Речі Посполитої. Проаналізовано адміністративно-правові взаємовідносини між містом та передмістями. З залученням нових джерел розкрито етноконфесійний склад населення Нового Самбора. Охарактеризовано економічне становище, специфіку розселення римо-католицької (польської) та єврейської громад й інших етноконфесійних груп. На підставі певних історичних свідчень скориговано чисельність міського населення у XV - XVIII ст. Проаналізовано стан міського господарства: специфіку його організації та зміни протягом зазначеного періоду.

  Скачати повний текст

Досліджено юрисдикційну діяльність органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та органів місцевого самоврядування й адміністративних судів під час розгляду земельних спорів. Сформульовано поняття правових спорів і подано їх характеристику. Проведено дослідження адміністративно-правової форми вирішення земельних спорів в Україні й її застосування у структурі органів публічного управління й адміністративної гілки судочинства. Запропоновано конкретні шляхи вдосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правової форми діяльності у сфері вирішення земельних спорів.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню адміністративно-правових засад оцінювання роботи судів України в умовах реформування судової системи держави та обґрунтуванню пропозицій щодо їх подальшого вдосконалення.У роботі дістали подальшого розвитку особливості діяльності судів України на сучасному етапі судової реформи як об’єкта оцінювання. З’ясовано, що суспільні настрої обумовили трансформацію судової системи держави, яка триває й до цього часу. Незважаючи на успіхи судової реформи, серед яких: перехід на триланкову систему судоустрою, підвищення вимог до професійності суддівського корпусу, запровадження нових антикорупційних запобіжників у роботі суду тощо, її реалізація також супроводжується низкою недоліків. Наголошується, що в неоднозначних умовах судової реформи суди, як і раніше, здійснюють декілька функцій одночасно, проте пріоритетною залишається відправлення правосуддя в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Зроблено висновок, що об’єкт оцінювання роботи судів – це стан реалізації функцій покладених на них Законом України «Про судоустрій та статус суддів» та іншими актами національного законодавства. Водночас об’єкт оцінювання роботи судів в Україні є вужчим, ніж оцінювання судової влади держави.Сформульоване авторське розуміння мети оцінювання роботи суду як забезпечення додержання принципів верховенства права, законності в діяльності суду, функціонування незалежного, справедливого й такого, що відповідає очікуванням суспільства, загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини та вимогам антикорупційного законодавства суду за умови раціонального використання наявних ресурсів. З огляду на мету завданнями оцінювання роботи суду запропоновано вважати: одержання інформації про поточну роботу суду, визначення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини; оптимізацію використання судом наявних ресурсів; протидію корупційним проявам у роботі суду; встановлення пріоритетних напрямків удосконалення роботи суду, сприяння залученню громадськості до вдосконалення роботи суду, вдосконалення правових засад виконання судами своїх функцій.Запропоновано принципи оцінювання роботи судів України розуміти як основоположні засади, що визначають мету, завдання, процедуру оцінювання роботи суду та відіграють важливу роль у забезпеченні дієвості та ефективності оцінювання роботи суду загалом. З’ясовано, що оцінювання роботи судів України здійснюється з додержанням інаявних принципів судової влади (інституціональних, функціональних, організаційниї), що обумовлено необхідністю забезпечення незалежних судів, які відправляють справедливе судочинство за будь-яких умов, і напідстав принципів, характерних саме для оцінювання як виду діяльності з урахуванням специфіки функціонування судів (об’єктивності; системності; відкритості, прозорості та доступності оцінювання, зокрема, інформації про процедуру оцінювання, одержані результати, їх подальше використання, достовірності, однозначності, точності, періодичності, дієвоcті оцінювання).Визначено, що оцінювання роботи судів України неможливе без критеріїв оцінювання як формально визначених ознак, які дозволяють установити відповідність роботи суду загальній меті його створення. Установлено, що на сьогодні загальновизнаного переліку критеріїв та показників оцінювання роботи суду у світі, на регіональному рівні, на рівні окремих держав не існує, що обумовлює різні класифікації критеріїв оцінювання як судової системи держави загалом, так і роботи окремих судів. Зважаючи на найбільш поширені доктринальні підходи, положення чинного національного законодавства, міжнародних та європейських стандартів, зроблено висновок про доцільність оцінювання роботи судів України за такими критеріями: а) якістю судового рішення; б) доступністю суду; в) своєчасністю розгляду справи; г) професійною компетентністю, етичною поведінкою та доброчесністю суддів і працівників апарату суду; ґ) довірою громадян до суду.Запропоновано адміністративно-правове регулювання оцінювання роботи суду розуміти як цілеспрямований вплив органів державного управління та суддівського самоврядування на правовідносини, що виникають, змінюються й припиняються з метою встановлення відповідності роботи суду загальновизнаним цінностям і стандартам захисту прав людини, очікуванням суспільства, антикорупційним вимогам, а також реалізації принципів верховенства права, законності, незалежності, справедливості під час відправлення правосуддя, здійснюваних за допомогою сукупності адміністративно-правових норм і в межах національного законодавства. У роботі виокремлено джерела адміністративно-правового регулювання оцінювання роботи судів в Україні за їх юридичною силою.Ключові слова: судова реформа, суд, оцінювання роботи суду, принципи оцінювання, критерії оцінювання, адміністративно-правові форми оцінювання, громадський контроль.^UThe dissertation deals with the study of the administrative and legal principles of evaluating the work of the courts of Ukraine in the context of the reform of the Ukrainian judicial system and the justification of proposals for their further improvement.The dissertation develops the peculiarities of the activity of the courts of Ukraine at the current stage of judicial reform as an object of evaluation. It was found that public sentiments determined the transformation of the judicial system of the state, which continues to this day. Despite the successes of the judicial reform, including the transition to a three-tier judicial system, increasing the requirements for the professionalism of the judicial corps, introducing new anti-corruption safeguards in the work of the court, etc., its implementation is also accompanied by some shortcomings. It is emphasized that in the ambiguous conditions of judicial reform, the courts, as before, perform several functions simultaneously. However, administering justice in the courts of the first, appeal, and cassation instances remains a priority. It was concluded that the object of evaluation of the work of courts is the state of implementation of the functions assigned to them by the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” and other acts of national legislation. At the same time, the object of evaluating the work of courts in Ukraine is narrower than the evaluation of the state’s judicial power.The author’s understanding of the purpose of evaluating the court’s work is ensuring compliance with the principles of the rule of law, legality in the court’s activities, independent, proper functioning that meets the expectations of society, generally recognized values and standards for the protection of human rights and the requirements of the court’s anti-corruption legislation, subject to the rational use of available resources. Given the goal, it is proposed to consider the tasks of evaluating the work of the court: obtaining information about the current work of the court, determining the compliance of the work of the court with generally recognized values and standards for the protection of human rights; optimizing the use of available resources by court; countering corruption in court work; establishment of priority areas for improvement of court work, promotion of public involvement in the improvement of court work, improvement of the legal basis for the performance of functions by courts.It was determined that evaluation of the work of the courts of Ukraine is impossible without evaluation criteria as formally defined features that allow establishing the compliance of the work of the court with the general purpose of its creation. It has been established that today there is no universally recognized list of criteria and indicators for evaluating court work in the world, at the regional level, at the level of individual states, which leads to different classifications of evaluation criteria for both the judicial system of the state in general and the work of individual courts. Taking into account the most common doctrinal approaches, the provisions of current national legislation, international and European standards, a conclusion was made about the expediency of evaluating the work of the courts of Ukraine according to the following criteria: a) the quality of the court decision; b) availability of the court; c) timeliness of case consideration; d) professional competence, ethical behavior and integrity of judges and court staff; e) citizens’ trust in the court.It is proposed that the administrative legal regulation of the evaluation of the courts should be understood as the purposeful influence of state administration bodies and judicial self-government on legal relations that arise, change and terminate to establish the compliance of the activity of courts with generally recognized values and standards for the protection of human rights, society’s expectations, anti-corruption requirements, as well as implementing the principles of the rule of law, legality, independence, justice in the administration of justice, carried out with the help of a set of administrative and legal rules and within the limits of national legislation. The work singles out the sources of administrative and legal regulation by evaluating the work of courts in Ukraine according to their legal force.Keywords: judicial reform, court, evaluating the work of the courts, evaluating principles, evaluating criteria, administrative and legal forms of evaluating, public control.

Досліджено проблеми теорії та організаційно-правових засад адміністративно-правових способів захисту прав і свобод людини та громадянина. Досліджено правову природу і зміст конституційних прав і свобод людини. Розглянуто їх адміністративно-правовий статус. Проаналізовано законодавство стосовно правової регламентації реалізації конституційного права громадян на оскарження, судового контролю та нагляду у контексті особливості організації діяльності адміністративної юстиції, а також наглядової діяльності прокуратури та представницької функції прокурора в адміністративному судочинстві. Висвітлено конституційно-правові та адміністративно-правові гарантії прав і свобод громадян. Наведено пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання та організації діяльності судів, прокуратури та інших правоохоронних органів щодо захисту прав і свобод людини та громадянина.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню концептуальних уявлень і розробці авторської парадигми адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу в Україні, а також визначенню перспектив його подальшого розвитку. З'ясовано сутність та особливості виборчого процесу як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Вказано, що виборчий процес є складним, багатоаспектним явищем, яке вимагає належного законодавчого підґрунтя. Сформульовано авторське визначення поняття адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу в Україні. Розкрито концептуальні підходи до методології адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу. Визначено адміністративно-правові засади забезпечення виборчого процесу. Здійснено аналіз сучасного стану адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу в Україні. Охарактеризовано суб'єктів адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу. Розкрито сутність, основні ознаки форм та методів адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу в Україні. Надано адміністративно-правову характеристику етапів виборчого процесу. З'ясовано сутність та види адміністративних процедур, пов'язаних з виборчим процесом. Визначено поняття та види адміністративно-правових гарантій здійснення виборчого процесу в Україні. Запропоновано їх поділяти на гарантії реалізації, гарантії охорони та гарантії захисту виборчих прав суб'єктів виборчого процесу. Розкрито сутність адміністративно-правової відповідальності за порушення прав учасників виборчого процесу. Охарактеризовано адміністративне судочинство у публічних спорах, пов'язаних з виборчим процесом. Узагальнено зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено напрями удосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчого процесу в Україні. Визначено перспективи оптимізації організаційно-правових засад забезпечення виборчого процесу в Україні. Підтримано ідею прийняття Кодексу поведінки посадових осіб та державних службовців під час виборчого процесу. Запропоновано положення проекту цього Кодексу розмістити в окремому розділі чинного Виборчого кодексу України.^UThe dissertation is focused on studying the conceptual ideas and the development of the author's paradigm of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine, as well as on determining the perspectives for its further development.It has been stated that the election process is a comprehensive, multifaceted phenomenon that requires a proper legislative framework. The place of the concept of “administrative and legal guaranteeing” in the system of concepts of administrative law science has been specified. The essence and content of such categories as “guaranteeing”, “legal guaranteeing”, “administrative and legal guaranteeing” have been revealed. It provided the opportunity to formulate the author's understanding of the concept of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine.It has been substantiated that the election process is an integral part of elections, the complex procedural element, which facilitates the citizens to exercise their right to democracy, and the state, in turn, ensures the rule of law, legality and democracy. Elements of the system of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine are: entities of administrative and legal guaranteeing, norms of administrative law, legal and organizational forms and methods of their activities, administrative procedures.It has been established that the methodology of the research of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine is represented by two blocks (levels) of scientific cognition: instrumental, theoretical and methodological.The causal, functional, structural links between the elements of the system of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine, as well as the relationships of transformation, development, management have been characterized. The dominant role of administrative procedures in the formation of links between the elements of the system of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine has been clarified.The author has made a distinction between the principles of the election process and the principles of administrative and legal guaranteeing of the election process. The principles of the election process have been defined as the basic provisions, which are the basis for conducting election campaigns and other election procedures.It has been offered to consider the election process as a kind of non-jurisdictional legal process, which is characterized by purposeful activities of the relevant entities, which in practice implement their own specific (electoral) rights, interests and powers, i.e. endowed with special electoral and procedural legal personality.It has been proved that the entities of administrative and legal guaranteeing of the election process should be considered those participants in the electoral legal relations who have their own rights and legitimate interests or powers related to specific elections and who implement them on their own initiative.The essence, main features of forms and methods of administrative and legal guaranteeing of the election process in Ukraine have been revealed. The author has specified the features that make it possible to distinguish the methods of administrative and legal guaranteeing from the methods of administrative and legal regulation of the election process.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правового статусу державних службовців органів судової влади.У дисертації запропоновано авторське визначення адміністративно-правового статусу державних службовців органів судової влади, під яким слід розуміти становище осіб, що обіймають визначені штатним розписом органу судової влади, посади державної служби, яке врегульоване нормами адміністративного права та характеризується низкою сталих та необхіднихелементів (права, обов’язки, відповідальність, обмеження, заохочення), і головною метою реалізації якого є виконання ключових обов’язків в сфері забезпечення здійснення судочинства, а саме – надання населенню якісних судових послуг та ефективне забезпечення відправлення правосуддя.Наведено авторську класифікацію законодавчо встановлених прав державних службовців органу судової влади на такі види: 1) особисті немайнові права; 2) службові права; 3) соціальні права; 4) трудові та громадянські права 5) інформаційні права; 6) освітні права; 7) кар’єрні права; 8) права в сфері гарантій правового захисту. Згруповано основні обов’язки державних службовців у такі види: 1) патріотичні обов’язки; 2) службово-правові обов’язки; 3) посадові обов’язки; 4) обов’язки в сфері запобігання корупції; 5) освітні обов’язки; 6) обов’язки в сфері інформації та охорони таємниці.^UThe dissertation is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal status of civil servants of judicial authorities.The dissertation offers an author's definition of the administrative-legal status of civil servants of judicial authorities, which should be understood as the position of persons holding public service positions defined by the staff list of the judicial authority, which is regulated by the norms of administrative law and is characterized by a number of permanent and necessary elements (rights, duties,responsibilities, restrictions, incentives), and the main purpose of which is the fulfillment of key duties in the field of ensuring the implementation of justice, namely, providing the population with high-quality judicial services and effectively ensuring the administration of justice.The author's classification of the legally established rights of civil servants of the judicial authority into the following types is given: 1) personal non-property rights; 2) service rights; 3) social rights; 4) labor and civil rights; 5) information rights; 6) educational rights; 7) career rights; 8) rights in the field of guarantees of legal protection.The main duties of civil servants are grouped into the following types: 1) patriotic duties; 2) official – legal duties; 3) official duties; 4) responsibilities in the field of corruption prevention; 5) educational duties; 6) duties in the field of information and secrecy.