Розроблено теоретичні положення та методико-практичні рекомендації щодо формування стратегій маркетингу на ринку металопластикових віконних систем, впровадження яких сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств. Досліджено передумови формування стратегій маркетингу операторів даного ринку, виявлено закономірності його функціонування. Запропоновано принципи формування стратегій маркетингу. На підставі використання методів і моделей маркетингового та статистичного аналізу удосконалено класифікацію контрагентів ринку металопластикових віконних систем. Типологізовано чинники конкурентоспроможності підприємства та впливу маркетингової системи на результати господарської діяльності. Уточнено критерії вибору маркетингової стратегії малих і середніх підприємств ринку металопластикових віконних систем за рахунок використання матриці "товар - ресурсні можливості", обгрунтовано доцільність створення організаційно-управлінського механізму реалізації маркетингових стратегій великих підприємств даного ринку.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена комплексному аналізу статистико-інформаційного збірника «Харьковский календарь», а також виданню, яке йому передувало – «Памятная книжка Харьковской губернии» і додатку – «Харьковский сборник». Актуальність обраної теми пов'язана з тим, що подібні масові видання на теренах Російської імперії наразі не стали об'єктом належного аналізу в літературі. Поява таких збірників є надійним маркером розвитку не лише статистики як науки, а й показником культурно-освітнього розвитку суспільства загалом, в тому числі – в регіональному вимірі. Сучасні онлайн-проєкти, які пов'язані з оцифруванням пам'ятних книжок і календарів другої половини ХІХ – початку ХХ ст., бібліографічні описи, перші аналітичні спроби свідчать про те, що інтерес до подібної періодики в наш час підсилюється. Автор розглядає передумови виникнення «Харьковского календаря», видання, які йому передували. Всього в центрі уваги знаходяться 68 томів, що включають до себе всі випуски «Памятной книжки Харьковской губернии» (7 томів), «Харьковского календаря» (49 томів) і «Харьковского сборника» (12 томів). Робота є першою всебічною розвідкою вказаних видань, які є важливими джерелами з історії Харківщини даного періоду. У трьох розділах послідовно розглядаються теоретико-методологічні засади роботи, передумови виникнення видань і спеціально характеризуються матеріали з регіональної історії, які друкувалися на сторінках «Харьковского календаря» та його додатку. У висновках підведені основні підсумки і зроблені побажання щодо напрямків і завдань наступних наукових пошуків. Особистий внесок автора полягає в створенні спеціального дослідження, в якому всебічно проаналізовано «Харьковский календарь» та видання, генетично з ним пов'язані за допомогою історичних, джерелознавчих та історіографічних методів і підходів. Крім того, було уточнене визначення календарів та пам'ятних книжок Російської імперії як «статистико-інформаційних збірників» (саме таке формулювання було обране, оскільки основу таких видань складали статистичні матеріали, а інша інформація була доповненням до них) і запропоновано відносити їх до окремих типів періодичних видань.^UThe dissertation deals with the complex analysis of the statistical and information miscellany «Kharkiv Calendar», and also to the edition which preceded it – «Commemorative Book of the Kharkiv Province» with the application – «Kharkiv Miscellany». The actuality of the chosen topic is due to the fact that such mass publications in the Russian Empire have not yet been the subject of proper analysis in the professional literature. The appearance of such collections is a reliable marker of the development not only of statistics as a science, but also an indicator of cultural and educational development of society as a whole, including in the regional dimension. Contemporary online projects related to the digitization of commemorative books and calendars of the second half of the 19th – early 20th centuries, bibliographic descriptions, the first analytical attempts show that interest in such periodicals is growing today. The author considers the preconditions for the emergence of the «Kharkiv Calendar», the publications that preceded it. In total, the focus is on 68 volumes, which include all issues of the «Commemorative Book of the Kharkiv Province» (7 volumes), «Kharkiv Calendar» (49 volumes) and «Kharkiv Miscellany» (12 volumes). The present work is the first comprehensive investigation of these publications, which are important sources on the history of Kharkiv region of this period. The three sections consistently consider the theoretical and methodological principles of work, the preconditions for the emergence of publications and specifically characterize the materials on regional history, which were published on the pages of the «Kharkiv Calendar» and its application. The conclusions summarize the main results and make wishes on the directions and objectives of subsequent research. The personal contribution of the author consists in creating a special study where the «Kharkiv Calendar» and the publications that genetically related with it are comprehensively analyzed with the use of historical, source studies' and historiographical methods and approaches (see Introduction). In addition, the definition of calendars and commemorative books of the Russian Empire as «statistical and information miscellanies» was clarified. This definition was chosen because such publications were based on statistical materials, and other information was a supplement to them. It was proposed to refer these publications to separate types of periodicals.

У роботі комплексно досліджено роль та місце судової влади в житті правобережної спільноти України, яка сформувала в складі Речі Посполитої цілісну судову мережу. У роботі представлено судження, що місцева людність, спираючись на Литовський статут і сеймові конституції, з’ясовувала спірні питання власності, залагоджувала соціальні конфлікти та встановлювала порядок співжиття в краї, примирившись із російським пануванням.У дисертації системно висвітлено здобутки зарубіжної та вітчизняної історіографії з теми дослідження, виявлено й уведено до наукового обігу значний масив неопублікованих джерел із семи архівних установ України.Визначено, що, захопивши правобережні території, Російська імперія отримала європейську станову судову систему з судами для шляхетства. Проте Катерина ІІ заради підтримки інших суспільних прошарків створила суди для всіх категорій вільного населення згідно з «Учреждениями для управления губерний Всероссийской империи» 1775 р. Павло І заради надійнішого порозуміння верховної влади й місцевої еліти відновив окремі елементи річпосполитської судової процедури, що значно полегшувало поглинення краю й давало змогу шляхті відчувати свою значимість. Для містян було сконструйовану окрему вертикаль судової влади із залученням єврейського населення. Для контролю за судовою системою було створено губернські головні суди, Волинський надвірний суд, а також інститут фіскалів. Досліджено, що в процесі формування кадрового складу повітових судових установ верховна влада й місцеві адміністратори дали змогу шляхетській корпорації «зберегти обличчя» перед нижчими станами. Кадровий склад посадовців формувався з маєтної локальної шляхти. Під час формування кадрового складу магістратів і ратуш заможним містянам дали змогу самостійно обирати склад судових установ. Для контролю за діяльністю судових структур верховна влада задіювала не лише принцип бюрократичної ієрархії, але й вибудувала ще одну структуру з призначуваних до судів секретарів і канцелярських службовців, як правило, вихідців із безземельної шляхти. Окреме місце в тогочасній судовій владі відводилося інституції адвокатури, що дозволяло зробити більш кваліфікованою позицію позивача або відповідача.Зауважено, що ефективний і справедливий розгляд судами майнових справ був чи не найголовнішим запитом із боку всіх соціальних станів. При цьому для судових органів не відігравали вирішального значення соціальний і матеріальний стан сторін, їхнє віросповідання чи стать. Основним для них було правильне оформлення документів, а для суспільства – можливість з’ясування фінансових питань і збереження та охорона прав власності. Урегулювання поземельних відносин потребувало від верховної влади обережності, тому держава не втручалася в партикулярні справи землевласників. Основну роль у регулюванні кримінально-правових відносин відведено кримінальному департаменту й цивільному губернаторові. Верховна влада згодна була йти на поступки елітам у судовій сфері, але зберегла за собою розгляд кримінальними департаментами проступків і зловживань чиновників, посадовців.Констатовано, що завдяки поступливості й поступовості влади в судовій сфері, що проявлялося в інтегруванні окремих норм судової культури місцевої еліти до російської державної системи, вдалося забезпечити лояльність нобілітету. Якщо річпосполитська судова мережа захищала передусім інтереси шляхти, то сконструйована центром судова влада, при збереженні окремих елементів попереднього судочинства, стала диференційованою, надаючи судову підтримку як привілейованому, так і непривілейованому населенню.^UThis dissertation provides a comprehensive account of the function and place of the judiciary in the life of the Right-Bank community in Ukraine, which formed an integral judicial network within the Polish-Lithuanian Commonwealth. The research demonstrates that the local population adopted the Lithuanian Statute and the Sejm constitutions to clarify controversial property issues, resolve social conflicts, and establish the order of coexistence in the region, having reconciled with Russian control.The dissertation presents a systematic overview of domestic and international historiography on the research topic, identifies and introduces into scientific circulation a significant array of unpublished sources from seven Ukrainian archive institutions. It has been shown that by seizing the Right-Bank territories, the Russian Empire acquired a European class court system with a developed specialization of courts for the nobility. However, in need of support from other social strata, courts for all classes of the free population were established under the "Institutions for the Administration of the Provinces of the All-Russian Empire" (1775). Paul I’s accession to power promoted more reliable understanding between the supreme power and the local elite by restoring some elements of the Polish-Lithuanian Commonwealth judicial procedure (county and podkomorsky courts, the Polish language, the Third Lithuanian Statute, and the Sejm constitutions), that greatly facilitated the integration of the region. Russia’s flexible policy allowed the nobility to feel their importance. The main demand of the local nobility was the settlement of land relations inside the Right-Bank community. Therefore, Paul I restored podkomorsky courts to set up the borders of estates. The supreme power normally avoided interfering with the private owner's demarcation procedure, but showed firmness if the process involved the state with its estates or the Russian aristocracy. As part of the ongoing loyalty-strengthening strategy, Alexander I established a border court system at the request of the nobility of the Podolsk province. A separate vertical of judicial power was created for the townspeople involving the Jewish population, which guaranteed the loyalty of merchants and burghers.