Власне найменування відіграє важливі ролі в літературному творі: від простої ідентифікації до засобу творення та характеристики образу-персонажа, виразника жанрової чи стильової домінанти твору, означника для часопросторової організації.Питання функціональності власних назв у літературному тексті порушено в працях мовознавців та літературознавців. У сфері шкільного вивчення літератури цій проблемі присвячено менше уваги. У дисертації вперше розроблено та обґрунтовано методичну модель поглибленого вивчення власних назв на основі аналізу художніх творів, рекомендованих чинною навчальною програмою з української літератури для учнів 10-11 класів.У вступі визначено об’єкт, предмет, мету та завдання відповідно до теми дослідження, обґрунтовано актуальність. В основі дослідження лежить наукова гіпотеза про те, що методична модель поглибленого вивчення власних назв на уроках української літератури в 10-11 класах буде ефективною за умови, якщо вчитель та учні розглядатимуть кожен онім як концепт, що зумовлює характер осмислення художнього явища (персонажа, хронотопу, літературного твору в цілому); при цьому в школярів слід сформувати систему компетентностей, необхідних для поглибленого осмислення змісту та функцій власних назв, їх вивчення у зв’язках із різними художніми властивостями літературного матеріалу; у процесі навчальної діяльності слід використати систему продуктивних принципів навчання, методів, прийомів, шляхів аналізу та видів діяльності.У першому розділі дисертації окреслено мовознавчі, літературознавчі, психолого-педагогічні та методико-літературні основи поглибленого вивчення власних назв. У дисертації окреслено зміст основних ономастичних понять: «антропоніма», «топоніма», «гідроніма», «зооніма», «міфоніма» тощо. Усі ці терміни запропоновано включити до рубрики «Теорія літератури» в навчальні програми для загальноосвітніх закладів. Розширено ряд очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності за рахунок введення літературних компетентностей.Із метою діагностики практичного досвіду здійснено ґрунтовний аналіз підручників із української літератури для 10-11 класів загальноосвітніх закладів. Критичний огляд шкільних джерел засвідчує відсутність належного рівня висвітлення теми, а отже, підтверджує актуальність обраного дослідження.У другому розділі дисертації запропоновано методичну модель поглибленого вивчення власних назв. Навчальну діяльність охарактеризовано з погляду вивчення динаміки образів-персонажів, системних зв’язків між образами, осмислення ціннісно-цільових програм героїв, в контексті ознак жанру, стилю та світоглядної системи автора.У третьому розділі дисертації описано процес упровадження створеної методики навчання в шкільну практику загальноосвітніх навчальних закладів у різних регіонах України. Під час експерименту підтверджено ефективність запропонованої моделі на спеціально організованих заняттях із української літератури в 10 та 11 класах. Висновки виконаного дослідження дозволяють констатувати, що робота має наукову новизну. Уперше розроблено систему літературних знань, умінь і навичок для поглибленого вивчення власних назв на матеріалі окремих текстів із української літератури, запропонованих для 10-11 класів. Сформовано й обґрунтовано критерії оцінювання навчальних досягнень старшокласників для роботи з літературно-художніми онімами, запропоновано сукупність спеціальних методичних принципів, методів, прийомів, видів діяльності для аналізу власних назв, упроваджено в шкільну практику цілісні плани-конспекти з вивчення антропонімів, топонімів та міфонімів відповідно до запропонованих підходів. Ефективність розробленої моделі перевірено шляхом успішного її впровадження в навчальний процес.Отримані результати під час дисертаційного дослідження мають практичне значення. По-перше, запропонована модель роботи сприяє більш глибокому осягненню учнями особливостей цілого ряду художніх властивостей літературних текстів. По-друге, методика поглибленого вивчення власних назв може бути залучена в процес викладання української літератури для студентів філологічних факультетів. По-третє, сформульовані твердження можна використовувати для розширення окремих рубрик навчальних програм та підручників із української літератури для старших класів. Концептуальні положення методичної моделі шкільного опрацювання власних назв сприяють покращенню рівня шкільної літературної освіти учнів старшого віку. На позитивну динаміку вказують результати педагогічного експерименту.^UThe proper denomination plays important roles in the literary work: from a simple identification to a mean of creation and characteristics of the image-character, an expresser of genre and style dominant of the work, a signifier for time-spatial organization.The issue of the functionality of proper names in a literary text is raised in linguists’ and literary critics’ works. In the field of school study of literature less attention is devoted to this problem. In the dissertation the methodological model of proper names profound learning based on the analysis of artistic works recommended by the current curriculum of Ukrainian literature for 10-11 grade students is developed and justified for the first time.In the introduction there are object, subject, purpose and tasks are defined according to the topic of the research, the relevance is justified. The research is based on the scientific hypothesis that methodical model of proper names profound learning on the lessons of Ukrainian literature in 10-11 grades will be effective on the condition that teacher and students will consider each onym as a concept, that determines the nature of the understanding of the artistic phenomenon (character, chronotope, literary work in general); at the same time schoolchildren should form the system of competences necessary for profound understanding the meaning and functions of proper names, its learning in connection with various artistic properties of literary material; in the process of educational activity the system of productive principles, didactic means of educational process, ways of analysis and kinds of activity.In the first chapter of dissertation there are linguistic, literary critics, psychology-pedagogical and methodology-literary basis of proper names profound learning are outlined. There is the meaning of the main onomastic concepts as “anthroponym”, “toponym”, “hydronym”, “zoonym”, “mythonym” ect. is outlined in the dissertation. All these concepts are proposed to be included in rubric “Theory of literature” in the curriculums for general educational institutions. А number of expected results of educational-cognitive activity are expanded due to introduction of literary competencies.In order to diagnose the practical experience the thorough analysis of textbooks on Ukrainian literature for 10-11 grades of general educational institutions is carried out. Critical review of school sources proves the lack of appropriate level of the topic coverage and therefore confirms the relevance of the chosen research.In the second chapter of dissertation there is the methodical model of proper names profound learning is proposed. The educational activity from the point of view of studying of the dynamic of image-characters, system connections among images, understanding the value-target programs of heroes, in the context of genre, style and author’s worldview system features is characterized.In the third chapter of dissertation the process of implementation of created teaching methodology into school practice of general educational institutions in various regions of Ukraine is described. During the experiment the effectiveness of the proposed model is proved at the specially organized lessons of Ukrainian literature in 10 and 11 grades. Conclusions of the completed research allow to state that the work has the scientific novelty. The system of literary knowledge, abilities and skills for proper names profound learning on the material of certain texts from Ukrainian literature, proposed for 10-11 grades is developed for the first time. Criteria for evaluating the educational achievements of high school students for the work with literary-artistic onyms are formed and justified, a complex of special methodical principles, methods, techniques, kinds of activity for the analysis of proper names is proposed, holistic plans-summaries for study of anthroponyms, toponyms and mythonyms according to the proposed approaches are implemented in school practice. The effectiveness of developed model is checked through its successful implementation in the educational process.The results obtained during the dissertation research have practical importance. Firstly, the proposed model contributes to a deeper understanding by students the peculiarities of a number of artistic features of literary texts. Secondly, the methodology of proper names profound learning can be involved in the process of teaching Ukrainian literature for the students of philological faculties. Thirdly, formulated statements can be used for enlarging certain rubrics of curriculum and textbooks of Ukrainian literature for high school grades. Conceptual theses of methodological model of school processing of proper names contribute to improving the level of high school students’ school literary education. The results of pedagogical experiment point to the positive dynamic.

  Скачати повний текст

Розроблено теоретичні та методичні засади здійснення комплексного географічного вивчення топонімії території України. Встановлено вимоги до збирання топонімічнї інформації, розглянуто особливості зберігання інформації про загальнодержавані топонімічні територіальні системи традиційними методами та засобами ГІС-технологій. Обгрунтовано концепцію хорологічності та просторової континуальності топонімічної системи України, розроблено схему топонімо-географічного дослідження території загальнодержавного та регіонального рівнів. Розроблено концептуальні засади збирання, систематизації, зберігання й оновлення топонімічної інформації й її втілення на топонімічних картах. Виявлено територіальні топонімічні системи, які утворюються у межах природних та антропогенних територіальних комплексів, визначено їх придатність до вивчення методами географічної науки. Удосконалено теорію топонімічного районування, виділено чинники топонімічної диференціації території держави. Створено топонімічні бази та банки даних території України, а також електронні топонімічні інформаційні системи.

  Скачати повний текст

На підставі залучення широкого кола вітчизняних і зарубіжних джерел досліджено процес становлення історичної області України Поділля другої половини XIV - першої половини XV ст. Виконано комплексну систематизацію історичних матеріалів (XIII - XVI ст.), значну частину з яких (зокрема, жалувані грамоти польських королів) у науковий обіг введено вперше. З'ясовано сутність терміну "Поділля" в історико-географічному та історико-етнографічному аспектах. Встановлено особливості історичних умов виникнення Поділля як окремої адміністративної, політичної та соціально-економічної одиниці, виділено основні етапи розвитку краю та досліджено процеси його розподілу та перерозподілу між різними державами. Висвітлено діяльність східноєвропейських володарів та їх васалів щодо Поділля. На підставі соціально-економічного аналізу подільського регіону запропоновано оригінальну інтерпретацію соціальної стратифікації населення краю в другій половині XVI - першій половині XV ст. Досліджено адміністративно-територіальний устрій, земельні надання в регіоні, господарство, торгівлю, гроші та грошовий обіг. Вперше виділено важливі топонімічні дані, що дозволяють встановити еволюційний розвиток мережі середньовічних і сучасних населених пунктів. Здійснено критичне осмислення деяких традиційних уявлень щодо розвитку подільських земель, уточнено дати та обставини деяких історичних подій. Розроблено періодизацію політичної історії подільського регіону. Визначено перспективи та шляхи подальшого дослідження середньовічних земель України.

  Скачати повний текст

Досліджено формування етнічної ідентичності домінантних спільнот Криму під впливом діяльності політичних акторів та інститутів у сфері культури. На підставі аналізу різних історіографій досліджено політику пам'яті й історичні міфи домінантних спільнот Криму, а також протистояння між певними політичними акторами з приводу закріплення даних міфів у політичному ландшафті Криму в образі монументів, топоніміки, системі свят і пам'ятних дат, а також офіційних статусів даних груп на державному та регіональному рівнях. Проведено аналіз політичного впливу на процес етнічної ідентифікації через мову та релігію. Визначено особливості нолітизації даних сфер і використання етномовного й етнорелігійного фактора певними політичними силами для здобуття електорального капіталу. Вивчено геополітичний символізм Криму й його вплив на формування етнічної ідентичності. Висвітлено символічну роль Росії та Туреччини для кожної з етнічних спільнот в процесі етнічної ідентифікації.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі гуманітарних наук зі спеціальності 035 Філологія. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2021. Дисертаційну розвідку присвячено аналізу пропріативних назв у творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття через цілісний зв'язок із соціокультурними чинниками впливу на формування варіантів онімів. Установлено кількісні і структурні ознаки власних назв, виявлено їхні асоціативно зумовлені значеннєві нашарування та мотиваційні передумови функціонального навантаження. Джерельна база дисертації охоплює художні твори і спогади про національно-визвольний рух України першої половини ХХ століття, що діляться на два хронологічних періоди: 1917‒1921 і 1942‒1954 рр. Визначено нормативну основу використання різних термінологічних одиниць для позначення функціонування онімів у текстах художніх творів; висвітлено синонімічну варіативність позиціонування термінів вітчизняними й зарубіжними науковцями, їхні погляди на це явище. Установлено значеннєво-функціональні особливості використання оніма в текстах художніх творів та його позатекстові зв'язки й семантичні нашарування. Установлено термінологічну диференціацію між смисловими поняттями псевдоніма і псевда, що позначають назви історичних осіб, і літературно-художніх антропонімів у текстах аналізованих творів задля приховування справжнього імені. Виявлено конотативні, мотиваційні і кількісні категорії використання письменниками інформаційно-оцінних літературно-художніх антропонімів, діяльність денотатів яких була пов'язана з культурними і богословськими напрямами. Визначено, що найбільш уживаним інформаційно-оцінним літературно-художнім антропонімом є ім᾿я українського поета Тараса Шевченка. Проаналізовано структурні особливості назв імен персонажів, кількісну різницю у використанні таких мовних одиниць у творах про два історичних періоди (1917‒1921 і 1942‒1954 років). Схарактеризовано функціонування прізвищ літературно-художніх антропонімів афіксального й семантичного способу творення, їхні кількісні і структурні ознаки. Побутування апелятивів, що позначають родинні відносини чи соціальний статус літературно-художніх антропонімів у текстах творів про визвольний рух 1917‒1921 і 1942‒1954 рр., підтверджує пріоритетність громадсько-орієнтованих маркерів. Установлено, що найбільш уживаними апелятивами, які автори аналізованих творів використовували для номінації назв професій персонажів, є варіативні назви для позначення діяльності священнослужителів, учителів і лікарів. Схарактеризовано мотиваційні передумови присвоєння назв-прізвиськ персонажам аналізованих творів та висвітлено їхню кількісну і семантичну співвіднесеність. Вплив соціальних чинників на життя персонажів детермінує функціонування в аналізованих текстах обох періодів (1917‒1921 і 1942‒1954 років.) практично однакової кількості прізвиськ. Установлено, що використання багатокомпонентних назв-прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років із збереженням первинного найменування персонажа та власне лексеми прізвисько підтверджує соціальний характер утворення онімних конструкцій. Семантичну зумовленість прізвиськ у творах про визвольний рух 1917‒1921 років визначають назви, надані за видимі зовнішні ознаки персонажа; звичку, діяльність або родинні стосунки; назви-прізвиська, що функціонують у творах про повстанський рух 1942‒1954 років, мотивуються утворенням через звичну поведінкову модель або діяльність особи, яскраво виражені риси характеру або зовнішні ознаки особи. У текстах творів про визвольний рух України першої половини ХХ століття встановлено функціонування трьох категорій назв-андронімів згідно з моделями способу творення та їхньої мотиваційної зумовленості: модель із формантом -их(а), формантом -к(а), формантом -ов(а). Виявлено, що сакральні назви займають чільне місце в антропосистемі текстів творів про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. З᾿ясовано кількісні показники функціонування однокомпонентного варіанту назви Бог. Виявлено назви конотативно забарвлених топонімів в аналізованих творах про національно-визвольний рух першої половини ХХ століття. Завдяки особистісно-психологічним особливостям мислення та світосприйняття письменники в текстах показали вплив соціального середовища на формування загальнопонятійного семантичного кола топоніма Україна та його варіантів. В аналізованих текстах художніх творів схарактеризовано поетоніми як одиниці пропріативної лексики, що сприяють відтворенню самобутності міфокультурних поглядів, традицій і вірувань певного народу. На прикладах інтернаціональних і власне українських поетонімів простежено співфункціональність мовної, реальної картини світу і міфопоетичної. Ключові слова: соціоономастика, соціолінгвістика, літературна ономастика, конотативна лінгвістика, теолінгвістика, лексикологія, стилістика, лексика, псевдонім, псевдо, антропонім, прізвисько, конотонім, топонім^UThesis for the Doctor of Philosophy Degree, specialty 035 Philology. Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Ternopil, 2021. The dissertation is devoted to the analysis of proper names in works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century through an integral connection with socio-cultural factors influencing the formation of onyms′ variants. It has been established the quantitative and structural features of proper names; their associatively conditioned semantic layers and motivational preconditions of functional loading have been revealed. The source base of the dissertation covers the novels and memoirs about the national liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century, which are divided into two chronological periods (1917‒1921 and 1942‒1954). The normative basis of using different terminological units for denoting functioning of the onyms in the texts of analyzed works has been clarified and the synonymous variability of the scientists′ terms positioning and their substantiation by the Ukrainian and foreign linguists has been also clarified. The semantic and functional features of the onym in the analyzed texts of works and its non-textual connections and semantic layers have been established. The terminological differentiation between the semantic concepts of pseudonym and pseudo denoting the names of historical figures and literary anthroponyms in the texts of the analyzed works in order to hide the real name has been established. Connotative, motivational and quantitative categories of the writers′ usage of the historical informative-evaluative literary anthroponyms, the denotations′ activity of which was connected with cultural and theological directions have been characterized. The name of the Ukrainian poet Taras Shevchenko has been qualified as the most widely used informative-evaluation literary anthroponym. The structural features of the names of the characters, the quantitative difference of its usage in the texts of works about two historical periods (1917‒1921 and 1942‒1954) have been analyzed. The literary anthroponyms′ surnames functioning of the affix and semantic way of creation, their quantitative and structural components have been characterized. It has been considered the quantitative difference in functioning of appellatives that denote family relations or social status of literary anthroponyms in the texts of analyzed works about the liberation movement of 1917‒1921 and 1942‒1954. It has been found that the most frequently used appellatives, which the authors of the analyzed works used to nominate the names of professions, are variable names of priests, teachers and doctors. The motivational preconditions of assigning nicknames to the characters of the analyzed works and their quantitative and semantic correlation have been highlighted. The functioning of three names-andronyms′ categories have been established according to the models of the methods′ creation: a model with the formant -ych(a), the formant -k(a) and the formant -ov(a) іn the texts of analyzed works about the liberation movement of Ukraine in the first half of the twentieth century. It has been established, that the sacred names occupy a prominent place in the anthroposystem in the texts of analyzed works about the national liberation movement of the first half of the twentieth century. It has been clarified the quantitative functioning of the one-lexeme variant of the name God. It has been revealed the names of associative-connotative toponyms in the analyzed texts about the national liberation movement of the first half of the XX century in Ukraine. Due to the personal and psychological features, experience and writers' world's perceptions, the writers in the texts show the influence of the social environment on the general semantic circle's formation of the toponym Ukraine and its seven variants. It has been found, that the writers use the names of the one-lexeme variant of the choronym Ukraine and due to the characteristic adjectives and noun attributes emphasize its territorial features, political regimes of the country and the subjective feelings about the formation of Ukraine's independence. The units of propriative lexicon, which contribute to the reproduction of the mythocultural views′ identity, traditions and beliefs of a certain people, also called the category of poetonyms, have been considered in the analyzed texts of works. The co-functionality of the linguistic worldview, real world's perception and the mythopoetic one is directly traced on the examples of international and Ukrainian poetonyms. Keywords: socionomastics, sociolinguistics, literary onomastics, conotonymy, theolinguistics, vocabulary, stylistics, lexis, pseudonym, pseudo, anthroponym, nickname, conotonym, toponym.

Проведено комплексне дослідження функціонально-стилістичного аспекту лексичних перенесень (системної організації образно-мовленнєвого цілого відповідно до стилістичних і комунікативних завдань) у публіцистиці І.Я.Франка (1878 - 1907 рр.). Здійснено дослідження історико-теоретичного становлення та розвитку проблеми тропа та його складових у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві. З'ясовано природу тропеїстичної образності. Проаналізовано й узагальнено наукові здобутки мовознавця у галузі мови публіцистики І.Я.Франка. Розглянуто моделі метафор, визначено їх функціонально-стилістичну роль, виокремлено лексеми, що найбільш активно залучаються до механізму метонімічного перенесення, запропоновано їх класифікацію. Досліджено функціонально-стилістичний аспект метонімічних перенесень у топонімах і антропонімах. Визначено особливості авторського вживання метонімії. Розглянуто тематичне поле лексем, що мають здатність бути як синекдоха. Проаналізовано функції синекдохи у публіцистичних текстах І.Франка. У додатках вміщено словник антропоморфічних метафор та синкретичних моделей метафор у публіцистиці І.Франка.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні ономастичні поля, значну увагу приділено антропонімії та топонімії. Встановлено, що сучасний французький ономастикон, який пройшов довгий шлях свого розвитку, охоплює крім французьких онімів, значний алогенний прошарок, що необхідно враховувати під час адаптації французької онімної лексики. Запропновано рубрикацію для антропонімії та топонімії у французкій мові. Описано особливості французьких особових імен та варіанти їх адаптації. Вивчено лінгвальні та екстралінгвальні умови запозичення французької онімної лексики в українській та російській мовах. Подано характеристику ролі традицій в адаптації французьких онімів. Запропоновано періодизацію їх адаптації. Детально розглянуто фонетичну адаптацію та графічну реалізацію французьких онімів у сучасних українській та російській мовах: субституції в системі голосних, напівголосних, приголосних, а також передачу гемінат. Під час передачі французьких онімів засобами української або російської мов у деяких випадках виникають несправжні омоніми (проблема несправжньої омонімії). Описано морфологічну та структуру адаптацію онімних галицизмів. Особливу увагу приділено морфологічній адаптації хоронімів, ойконімів, відмінювання онімних галицизмів, родовій приналежності запозичуваних ойконімів, особливостям передачі ойконімів pluralia tantun, морфологічній адапатації оронімів, гідронімів, антропонімів. Висвітлено проблему родової приналежності запозичуваних гідронімів та антропонімів. Описано передачу демінутивної конструкції "le (la) + petit(e) + антропонім", передачу конструкції "прийменник de + ойконім", "прийменник de + хоронім", передачу антропонімів pluralia, передачу артиклів.

  Скачати повний текст

Вивчено фонетичні, морфологічні та структурні особливості адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. Розглянуто значну кількість фонетичних варіантів адаптації іншомовних онімів у мові-реципієнті. Визначено залежність варіантності німецької топонімної лексики в російській мові від різних факторів, зокрема, усного та письмового джерел їх запозичення, впливу фонетики мовної системи та діалектних особливостей німецької мови. Описано графічну, фонетичну та фонографічну моделі засвоєння німецьких топонімів на фонетичному мовному рівні. Досліджено процес морфологічної адаптації німецьких топонімів, проаналізовано фактори їх граматичного оформлення: характер фонетичної передачі фіналей німецьких онімів та закони топонімної системи російської мови, що виявлялися у пристосуванні німецьких географічних назв до норм граматики мови-реципієнта. Відзначено особливість структурної адаптації німецьких топонімів у російській мові XVIII ст. в збереженні своєрідності іншомовних топонімів і топоформантів, підпорядкуванні німецьких географічних назв (складних та складених) топонімній системі мови-реципієнта, що відображалося в їх структурному переоформленні та семантичній передачі. Розкрито вплив типологічної конвергентності німецького та російського топоніміконів на структурне освоєння іншомовних онімів.

  Скачати повний текст

Визначено та охарактеризовано основні етапи розвитку історичної топонімії Криму. Уперше висвітлено основні тенденції розвитку топонімічної системи кримськотатарської мови у контексті розселення, міграцій, господарської діяльності населення півострова. Досліджено питання щодо відродження цієї системи. Доведено відсутність у кримській історичній топонімії індоарійських реліктів, постульованих О.Трубачовим. Уперше всю кримську топонімію розглянуто в історичній динаміці та семантико-топологічному аспекті. Проаналізовано лексичний склад, семантичну базу, словотвірну структуру тюркської топонімії Криму у її повному обсязі. Зроблено спробу дослідити закономірності утворення й розвитку топонімії як релігійної топонімічної системи з використанням відповідних матеріалів щодо Криму. Запропоновано ряд етимологій кримських топонімів, регіональних термінів та етнонімів з залученням екстралінгвістичних даних та генетичних і семантичних паралелей з різних мов і регіонів. З використанням топонімічного матеріалу вивчено етногенез кримськотатарського народу, а також на підставі даних топонімії виявлено етногенетичні зв'язки кримських татар з іншими етносами. За результатами вивчення ойконімії з'ясовано схему еволюції тимчасових поселень татар-кочовиків у постійні селища. До наукового обігу введено значний топонімічний матеріал. Укладено картосхему кадиликів й каймакамств у Кримському ханстві.

  Скачати повний текст

Проаналізовано географічні та соціальні умови формування місцевих природно-топонімічних комплексів. Значну увагу приділено новому напряму дослідження, який дозволяє використовувати географічні назви як інформативне джерело щодо змін ландшафтів від їх первинного стану до сучасного, антропогенного, змінного. Виявлені географічні закономірності топонімії забезпечують правильне розкриття етимології багатьох волинських найменувань, що є внеском географії у справу збереження та вивчення пам'яток матеріальної та духовної культури українського народу.

  Скачати повний текст

Досліджено міфологічні джерела, використані авторами "Повісті врем'яних літ" у формуванні образної системи літописного тексту. На підставі результатів міфологічного аналізу даного твору встановлено, що літописці у процесі укладання тексту використовували різноманітні усні та писемні джерела, серед яких особливу увагу приділяли міфологічним (місцевим і запозиченим). Виділено такі групи міфів: східнослов'янські (автохтонні), тюркські, скандинавські, античні та біблійні. У групі автохтонних міфів проаналізовано космогонічні, топонімічні, історичні та ритуально-обрядові, мотиви й образи яких залучено до художньої структури літопису. З'ясовано, що автохтонні міфи засобами літописної образності виражають архаїчну інформацію про світоглядні та художні уявлення етносів, які населяли сучасну територію України. Доведено факт залучення до літопису інокультурного художнього досвіду, з урахуванням якого уточнено уявлення про міжетнічні, міжнародні контакти Русі протягом X - XII ст. і зроблено висновок про синтетичний характер творчості давніх літописців, їх широку обізнаність з різноманітними джерелами (усними та писемними). На підставі міфологічного аналізу "Повісті врем'яних літ" аргументовано доведено літературність літопису, поєднання у ньому художності з історизмом.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історичні зв'язки літопису "Слово о полку Ігоревім" з Новгород-Сіверщиною, літературні та культурні традиції регіону, мову видатної літературної пам'ятки. Уперше досліджено топонімічні паралелі до лексики "Слова о полку Ігоревім", що існують в даному регіоні. Виконано цілісний історіографічний аналіз перекладів, переспівів, досліджень, літературних ремінісценцій "Слова", створених літераторами Новгород-Сіверщини. На підставі аналізу характерних особливостей мови регіону та існуючих на її території топонімів зроблено висновок про новгород-сіверське походження "Слова о полку Ігоревім" і його автора, про значний внесок літераторів до вивчення та популяризації даної пам'ятки.

  Скачати повний текст

Встановлено ідіолектні особливості текстів малих епічних жанрів З.Ленца. Проаналізовано сучасні лінгвістичні інтерпретації поняття "ідіолект". Досліджено константні й еволюційні стильові риси творчості письменника, визначено домінантні лексичні, синтаксичні та синтетичні компоненти ідіолекту З.Ленца, до яких належать: використання символів, оксюморонів, відокремлених епітетів, термінів, топонімів, макроречень та парентез, різних засобів комічного, повторів та оригінальних форм прямої й непрямої мови у вигляді монологу-звернення та поліоповідальності текстів, встановлено їх естетичну функцію. Визначено специфіку застосування окремих мовленнєвих засобів та форм висловлювання саме в ленцівських творах. Проаналізовано здатність окремих мовленнєвих елементів утворювати стильову цілісність на рівні тексту.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано теорію та методику історико-картографічного дослідження портоланів - морських навігаційних карт ХIII - ХVII ст., проаналізовано особливості їх змісту, роль в розвитку картографії, а також інформаційність. Зазначено, що умови для виникнення та поширення карт-портоланів (КП) у регіоні Середземномор'я наприкінці ХIII ст. обумовлені посиленням суспільно-політичного руху, розвитком торгівлі, обміном культурними цінностями, набуттям навігаційного досвіду. Запропоновано підхід до класифікації КП як специфічних творів, визначено їх вплив на розвиток картографії, картографічні школи щодо КП, зокрема 10 основних. Обгрунтовано ідентифікаційні ознаки, які відрізняють портолани від інших карт і сприяють подальшому розвитку картографії. Описано технологію каталогізації середньовічних морських карт для проведення наукових досліджень та їх подальшого практичного використання на основі запропонованої методології та з урахуванням специфіки вихідної інформації. Доведено, що дана технологія - XML, на основі якої створено пошуково-інформаційну систему "Портолан". Розкрито особливості використання КП в історико-географічних дослідженнях та обгрунтовано відповідну методику щодо вивчення топонімів, а також динаміки стану природних об'єктів.

  Скачати повний текст

Досліджено становлення та розвиток ойконімійної системи Східного Поділля протягом XIV - XX ст. Проведено лексико-семантичний і словотвірний аналіз ойконімів дослідженого регіону. Встановлено продуктивність конкретних словотвірних моделей назв населених пунктів на території Вінниччини. Зазначено, що словотвірна структура, семантика базових назв топонімів, виявлених на території Вінниччини, підтверджують теорію стосовно формування ойконімної системи даного краю ще в давньоукраїнський період.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нинішній стан дослідження системи власних назв Київської Русі в українській і зарубіжній лінгвістиці. На матеріалі прозових творів С. Скляренка, С. Плачинди та В. Шевчука простежено образно-смислові, функціональні характеристики онімної лексики в художньому тексті. Назва художнього твору є одним із найважливіших символів, фокусом реалізації авторського задуму. Визначено особливості художнього моделювання історичної дійсності кожним із письменників, індивідуально-авторську своєрідність уведення в літературний контекст цілого масиву топонімів, антропонімів, міфонімів, що є важливими характеристичними маркерами епохи Київської Русі.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий підхід до зіставно-типологічного вивчення лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімним компонентом в англійській, польській та українській мовах. Розроблено методику зіставлення фразеологізмів з онімним компонентом у неблизькоспоріднених мовах. Розглянуто дві тематичні групи досліджуваних одиниць на базі семантики онімного компонента: антропонімну та топонімну. Визначено мотиваційну основу формування образного значення фразеологізмів з антропонімним та топонімним компонентами в англійській, польській та українській мовах. Проаналізовано спільні та відмінні джерела лінгвокультурної інформації фразеологізмів з онімним компонентом у зіставлюваних мовах.

  Скачати повний текст

Розглянуто структурні та функціонально-семантичні особливості різних за характером, причинами виникнення й умовами функціонування груп конототивних топонімів у російській, українській і англійській мовах. Комплексно досліджено структуру та функції відомих інтра- й інтерлінгвальних тополексем, виявлено у них компоненти, які визначають конототивний зміст семантичної аури. Вивчено досвід онімографії конототивних топонімів з метою його узагальнення та визначення перспектив розвитку цієї сфери ономастичної лексикографії у слов'янських (українській та російській) мовах. Виявлено фактори, які сприяють формуванню конототивної сфери та подальшій узулізації конототивної топонімії. Проведено критичний аналіз досвіду лексикографії власних назв - топонімів у аспекті виявлення "фонових" сем (або культурного компонента) у різних мовах і на цьому фоні проведено аналіз розвитку онімографії конототивної онімної лексики у працях Є.С. Отіна, зокрема, його Словнику конототивних власних імен. На підставі вивчення цієї онімографічної праці визначено його потенційну цінність для функціональної ономастики та показано напрямки подальшого розвитку та практики словникової роботи у сфері опису "фігуративної" онімії.

  Скачати повний текст