Доведено, що суди та правоохоронні органи Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в своїй діяльності деякий час керувалися законами колишньої Російської імперії та тимчасового уряду, зокрема, "Уставом Уголовного Судопроизводства" 1864 р., які поступово було зміцнено та доповнено урядами Української Народної Республіки та Української держави. Встановлено, що нормативно-правові акти Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в галузі судочинства закріпили низку положень, відмінних від тих, що містилися у дореволюційному російському законодавстві, які стали принципово новими на той час: порядок формування судів, їх кількісний склад, відсутність присяжних засідателів під час судового розгляду справи та відмова законодавців від апеляційного оскарження вироку суду. Обгрунтовано положення, що важливою новацією закону Директорії "Про поступовання в штабних судах" є виділення порушення кримінальної справи в окрему стадію судочинства, яка згодом стала першою стадією в радянському та сучасному українському кримінальному процесі. Зазначено, що більшість нормативно-правових актів у галузі судочинства, прийнятих у періоди Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії, не діяли внаслідок складної політичної ситуації в Україні та важких умов військового часу.

  Скачати повний текст

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і розв'язаннянаукової задачі, що полягає у з'ясуванні ролі транскрипційних чинниківNF-κB, AP-1 та Nrf2 у механізмах вільнорадикальних розладів уголовному мозку та розвитку неврологічного дефіциту у ранньомуперіоді після відтворення експериментальної черепно-мозкової травми^UThis dissertation presents the conceptual synthesis and solution of thescientific issue aimed at elucidating the role of transcription factors NF-κB,AP-1 and Nrf2 in the mechanisms of free radical disorders in the cerebrumand the development of neurological deficit in the early period after thesimulation of experimental craniocerebral injuries.