Досліджено співвідношення політики та релігії як диференційованих форм інституалізації суспільства в єдиному соціокультурному просторі, виявлено еволюційні зміни у взаємодії політичних і релігійних структур, що репрезентують провідні тенденції сучасного розвитку духовного життя. Визначено головні тенденції у взаємовідносинах політики та релігії у період трансформації суспільства: політизація церковно-релігійного середовища та десекуляризація культурно-політичної сфери. Показано суперечливість духовного життя в епоху глобалізації, що концептуально виокремлює єдність та взаємоперехід протилежностей духовного життя у формі секуляризації (політизації) та десекуляризації (сакралізації) суспільної свідомості. Обгрунтовано, що протилежність тенденцій секуляризації - десекуляризації по-різному проявляється у різних сферах духовності, відображуючи у теоретичній свідомості історичні форми єдності або протистояння у взаємовідносинах між церквою та державою. Розкрито критеріальні ознаки тенденції десекуляризації: проникнення теїстичних ідеологем, релігійних норм, ідеалів щодо суспільної свідомості, що викликано її поворотом до культуроцентричності, зміщенням акценту на етнорелігійну самобутність. Доведено, що надмірна політизація та десекуляризація духовної сфери мають межі існування у соціокультурному просторі: межі десекуляризації - містифікація масової свідомості, ірраціональна бездуховність та ін., що руйнує саму релігійну свідомість; межі політизації - у свідомому або несвідомому поглинанні сакральних моральних норм, ідеалів, релігійних ідей та ін. раціональними конструкціями соціального порядку. Встановлено взаємозв'язок політичних і релігійних критеріїв в українському просторі: історія відносин політики та релігії, держави та церкви свідчить, що у період занепаду державності релігія виступала вагомим критерієм самоідентифікації українського народу, впливала на процеси державотворення. Показано, що за умов розбудови української державності, національного та духовно-культурного відродження взаємодія політики та релігії є складною, суперечливою: кризові процеси відчутно позначились на міжконфесійних відносинах, призвели до світоглядної невизначеночті, політизації церковно-релігійного середовища.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі аналізу широкого кола архівних джерел досліджено роль Російської православної церкви в суспільно-політичному житті України в 1917 - 1921 рр. Розглянуто сферу церковно-державного життя у взємозв'язку з трансформацією суспільних і національних відносин в імперії та конфліктом між принципово різними типами культур України та Росії в єдиному православному просторі. Обгрунтовано, що історико-канонічна інтерпретація ролі й місця Київської митрополії в концепціях створення націй сформувала в українському суспільстві дві різні ідентичності: українську та православну, а також російську та православну. Їх зіткнення у православному просторі імперії постійно провокувало перманентний культурний конфлікт, який за складних політичних умов переростав у кризу національної ідентичності. Підкреслено, що глибокий і тривлий конфлікт двох православних культур відбився в 1917 - 1921 рр. на результатах боротьби українців з створення помісної церкви. Наведено ствердження, що саме спосіб визначення (або інтерпретації) національно-конфесійної ідентичності був для опонентів основним аргументом для обгрунтування автокефальної або централізаторської позицій. Зазначено, що у поєднанні з нестійкістю української державності невизначеність у національно-конфесійній сфері призвела до поразки національно-церковного руху в Україні та сприяла його дискредитації патріархом у православному світі.

  Скачати повний текст

Розглянуто політологічні аспекти державного регулювання общинних відносин на півдні України у другій половині XIX ст. Проаналізовано сучасний стан вивчення даної проблеми та визначено подальші напрямки її дослідження. На підставі аналізу значної кількості історичних джерел визначено особливості формування політики держави відносно селянської громади. Наведено характеристику селянської громади як станового інституту політичної системи феодального суспільства. Показано, що селянська громада використовувалась самодержавством для регулювання усіх сторін селянського життя. Проаналізовано особливості державної політики регулювання господарських відносин у селянській громаді південного регіону України. Висвітлено політичні аспекти специфічних форм взаємодії держави та селянської громади на півдні України у другій половині XIX ст. Показано суттєву роль православної церкви в нормалізації державно-общинних відносин. Розглянуто специфічні форми державно-правового регулювання сімейних відносин у селянських громадах, такі як державне втручання у сімейно-правові, господарські, внутрішньосімейні відносини, контроль через громаду за моральним станом селянського суспільства.

  Скачати повний текст

Досліджено діяльність єпископа Г. Хомишина - представника окцидентального релігійного напряму Української греко-католицької церкви (УГКЦ) першої половини ХХ ст. Розглянуто формування світогляду Г.Хомишина, осмислено прозахідні релігійні ідеї єпископа та доведено, що Г.Хомишин інспірував утворення в УГКЦ оксидентальної ідеологічної течії. Проаналізовано ставлення польської та української громадськості до ініціативи станіславського єпископа.

  Скачати повний текст

Досліджено католицьку месу у контексті літературного оновлення, яке відбувалося протягом першої половини XX ст. і закріплене у документах Другого Ватиканського Собору 1962 - 1965 рр. Вперше феномен меси розглянуто у синтезі музичного, теологічного та соціального підходів. Вивчено трансформацію комунікативних аспектів меси, результатом якої став у літугійній практиці католицької церкви новий статус загалу віруючих і церковного композитора. Проведено диференціацію понять художньої меси-циклу та пов'язаної з літургійною практикою меси-ритуалу. Теоретичні й історичні положення роботи розкрито шляхом екскурсів у минуле меси та конкретизовано в процесі розгляду мес церковних композиторів Італії, Франції, Австрії та Німеччини першої половини XX ст., а також використано як інструмент аналізу самостійних художніх зразків мес-циклів О. Месіана, Е. Саті, І. Стравінського та П. Хиндеміта. Запропонована методика дозволяє представити музичний гештальт меси як компонент цілісності меси-ритуалу.

  Скачати повний текст

На основі широкого кола джерел і літератури розглянуто історичний аспект стосовно споруд у садибі Софії Київської та церковного майна у контексті більшовицької релігійної політики. Проаналізовано етапи становлення Старокиївської парафії Української Автокефальної Православної Церкви у соборі, її стосунки з представниками Російської Православної Церкви та влади. Висвітлено діяльність спеціальної наукової установи, створеної для збереження та дослідження пам'ятки - софійської комісії, стан собору та його монументального живопису. Висвітлено історію перетворення Софійського собору з діючого храму на Софійський музей і розкрито основі напрямки його діяльності. Розглянуто вплив радянської тоталітарної системи на наукові пошуки та збереження пам'яток. Визначено місце Софійського собору у духовному, культурному та науковому житті України в 1917 - 1941 рр.

  Скачати повний текст

Місце духовенства та вірних Львівської архідієцезії та підлеглих львівським архієпископам-митрополитам дієцезій з катедрами у Луцьку, Холмі, Перемишлі, Баї, Кам'янці та Києві у стосунку до східних християн полягало в принципі у захисті та поширенні латинських доктрин віри та обряду в умовах зустрічі культур на руських землях. В цьому ключі латинські прелати організовували ювілейні святкування, антигуситські та антиосманські хрестові походи, здійснювали дипломатичну, інквізиційну та фіскальну служби, проповідували правди віри східним християнам, вочевидь, здійснюючи спроби конверсій, та дбали про костели. Вони мали державну підтримку у Короні Польській та Великому князівстві Литовському у цьому. Загалом, в історії міжконфесійних відносин у Львівській архідієцезії присутні приклади конверсій, толеранції, протистоянь, втрати та збереження церковного майна, міжконфесійного об'єднання шляхти для захисту власних прав, залучення християн до антиосманських хрестових походів для порятунку Константинополя. Імплементація ж церковних уній на найвищому ієрархічному рівні відкривала перспективу встановлення aurea mediocritas – “золотої середини”, – між прозелітизмом, якого дотримувались латинське духовенство архідієцезії, та толеранцією. Важливим досягненням у цьому напрямку став королівський дозвіл Владислава ІІІ на функціонування східних парафій у володіннях Ягеллонів поряд з церковними структурами Латинської Церкви в рамках міжконфесійного порозуміння у Флоренції. При цьому, у стосунку до східних християн, відбувався відхід від назви “схизматики” та звернення до м'якшого означення – християни східного, грецького обряду. Більше того, з огляду на зростання загроз зі сторони осман та Москви, Апостольський Престол здійснив спроби збереження значення катедр східного обряду у Галичі та Києві.^UIn essence, place of the clergy and faithful of the Lviv Latin Archdiocese and subordinated to the Archbishops-Metropolitans of Lviv dioceses with cathedras in Lutsk, Kholm, Przemyśl, Baia, Kamianets and Kyiv in relation to Eastern Christians was to protect and spread the Latin doctrines of faith and culture. In this way, the Latin prelates organized jubilee celebrations, anti-Hussite and anti-Ottoman crusades, conducted diplomatic, inquisitorial and fiscal services, preached the truths of the faith to Eastern Christians, apparently, by attempting conversions, and cared for temples. They had governmental support in the Crown of Poland and the Grand Duchy of Lithuania in this. In general, the history of interfaith relations in the Lviv Latin Archdiocese includes examples of conversions, tolerance, confrontation, loss and preservation of church property, interfaith alliance of the nobility to protect their rights, involvement of Christians in anti-Ottoman crusades to rescue Constantinople. The implementation of the Church Unions at the highest hierarchical level opened the prospect of establishing aurea mediocritas – “golden mean” – between proselytism, which was followed by Latin clergy of the Archdiocese, and tolerance. An important achievement in this direction was the royal permission of King Władysław III for functioning of parishes of the Eastern rite in the possession of the Jagiellonians, alongside with the ecclesiastical structures of the Latin Church according to the interfaith understanding in Florence. At the same time, in relation to Eastern Christians, there was a departure from the name “schismatics” and a reference to a softer definition – Christians of the Eastern, Greek rite. Moreover, given the growing threats from the Ottomans and Moscow, the Holy See tried to preserve the importance of cathedras of the Eastern Rite in Halych and Kyiv.

На підставі структурного аналізу суспільних явищ і церковно-ієрархічних сил комплексно досліджено інституційний розкол православної церкви в Україні за умов модернізації XIX ст. - 1930-х рр., його генезу та характер. З'ясовано роль глобальних факторів розколу та реформування церкви: світових цивілізаційних впливів, національної революції, комуністичної системи. Визначено зміст і суспільний резонанс модерних ідей на рівнях конфесійної структури. Установлено залежність динаміки розколу від політики держави й ідеології сил, задіяних у конфлікті. Пояснено поліваріантність і масштаби розколу. Поглиблено аналіз конфесій, які виникли внаслідок розколу, їх організаційного устрою й історичної долі.

  Скачати повний текст

Становище національних меншин у державі є безумовно важливим як для Польщі, так і для України, особливо в процесі євроінтеграції. Поляки – одна з найдавніших та найбільших етнічних меншин України, що з’являється на цих теренах ще в княжі часи. Так за останнім переписом, який провели у 2001 р., поляків в Україні було 144,1 тис.У кінцевому результаті, на прикладі організацій української Полонії, можемо глибше зрозуміти важливість трансформаційних національних процесів у сучасності, що мають місце в Україні, передбачити та уникнути помилок, які виникають у суспільстві на міжнаціональному ґрунті.Отримані результати дослідження демонструють становлення, розвиток польських громадських товариств та їхню діяльність у галузі культури в 1991–2014 рр. та взаємозв’язок формування таких об’єднань із державотворчими процесами в Україні у відповідний історичний період.Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі історичного аналізу існуючих наукових розробок і широкої джерельної бази всебічно схарактеризувати та проаналізувати процес становлення, діяльності польських громадських організацій, динаміку культурно-просвітницьких та правових напрямів розвитку Полонії в Україні з 1991 по 2014 рр.Джерельну базу роботи складають документи й матеріали, покликані висвітлити окремі аспекти проблематики дисертації. Серед основних типів джерел, які використано у дослідженні, є нормативно-правові акти (вітчизняні та міжнародні), документи установ і організацій, публіцистичні джерела, періодичні видання, біографічна література, аналітичні звіти, соціологічні опитування та вебресурси. Більшості джерел із досліджуваної тематики притаманний високий рівень цифровізації.У досліджені висвітлюється діяльність польських національно-культурних об’єднань у контексті відродження та розвитку їхнього культурного та духовного життя. У роботі особлива увага приділена культурно-освітньому та правовому аспектам функціонування Полонії України, дослідженню її організаційних засад на теренах України.У дослідженні проаналізовано умови історичного становлення, розвитку польських громадських організацій та їхню основну правову базу для діяльності в Україні польської меншини. Зазначена чисельність і демографічні зміни польської національної меншини та вплив цих факторів на розвиток їхньої культурної діяльності. Розкрито концептуальні засади особливостей створення та функціонування польських культурних громадських організацій та етнографічних товариств Полонії. Як результат, це дає змогу зрозуміти етапи становлення польських об’єднань, прослідкувати територію їхнього поширення.Окрема увага приділена дослідженню основних напрямків просвітницької діяльності полонійних об’єднань, зокрема створення шкіл, класів та інших закладів культурно-еститечного розвитку для популяризації й поширення польської мови, історії, культури, звичаїв та обрядів. Можна стверджувати, що їхня робота ефективна не лише серед етнічних поляків, але й серед інших народів нашої держави, адже відсоток українців, які вивчають та знають польську мову, з кожним роком збільшується.Чільне місце у роботі займає аналіз особливостей та специфіки польських об’єднань у питаннях розвитку польськомовної преси та ЗМІ, інтернет ресурсів, телебачення, радіомовлення. Саме завдяки такій діяльності українські польські товариства підтверджують свою присутність у інформаційному полі, що доводить: польська національна меншина з кожним роком стає більш згуртованою.Досліджено й схарактеризовано заснування і напрями діяльності художніх закладів та організацій естетичного виховання Полонії в Україні. Можемо говорити, що ці організації, значною мірою, – самофінансовані, за винятком невеликої допомоги Консульств та уряду Республіки Польща. В Україні ж належних умов для їхнього розвитку не закладено. Також обґрунтовано важливість створення та підтримки культурно-масових заходів для національних меншин, зокрема і для Полонії. У роботі висвітлено найбільші культурно-масові заходи, які відбулися за участі польських громадських культурних товариств або організовані ними.Положення й висновки дослідження можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів, спецсемінарів, наукових студій з новітньої історії України із проблематики національних меншин, етнополітики, історії культури, культурної антропології, історії повсякдення, міждержавних відносин, історії Польщі; у підготовці статей, монографій, підручників і навчальних посібників з даної тематики. Ключові слова: Україна, Республіка Польща, національна меншина, етнополітика, українсько-польські відносини, громадські організації, польська освіта, етнічні фестивалі, преса, громадсько-політична активність, асиміляція, міграція, фольклор, національна спадщина, церква.^UThe position of national minorities in the country is certainly important for both Poland and Ukraine, especially in the process of European integration. Poles are one of the oldest and largest ethnic minorities in Ukraine, which appeared in this area in princely times. Thus, according to the last census conducted in 2001, there were 144.1 thousand Poles in Ukraine. Polonia's activities play an important role in the transformation of society, the rapprochement and understanding of the Ukrainian and Polish peoples, and the establishment of interstate partnership.The study of public associations of Polonia of Ukraine provides an opportunity to assess the specific activities of Ukraine during the Perestroika and the years of independence, in culture (formation of societies, institutions of aesthetic education, media) to meet the humanitarian needs of the Polish minority.Ultimately, on the example of the organizations of the Ukrainian Polonia, we can better understand the importance of transformational national processes in modern Ukraine, anticipate and avoid mistakes that occur in society on an interethnic basis.The source base of the work consists of documents and materials designed to highlight certain aspects of the dissertation. Among the main types of sources used in the study are regulations (domestic and international), documents of institutions and organizations, journalistic sources, periodicals, biographical literature, analytical reports, opinion polls and web resources. Most sources on the subject are characterized by a high level of digitization.The study highlights the activities of Polish national and cultural associations in the context of the revival and development of their cultural and spiritual life. The paper pays special attention to the cultural, educational, social and legal aspects of the functioning of Polonia of Ukraine and the study of its organizational principles in Ukraine.The study analyzes the conditions of historical formation, development of Polish public organizations and their main legal basis for the activities of the Polish minority in Ukraine.The conceptual bases of the peculiarities of the creation and functioning of Polish cultural public organizations and ethnographic societies of Polonia are revealed. As a result, it makes it possible to understand the stages of formation of Polish associations, to trace the territory of their spread.Particular attention is paid to the study of the main areas of educational activities of Polonian associations, including the establishment of schools, classes and other educational institutions to promote and disseminate the Polish language, history, culture, customs and traditions. Their work is effective not only among ethnic Poles, but also among other peoples of our country, because the percentage of Ukrainians who study and know the Polish language is growing every year.A prominent place in the work is occupied by the analysis of the peculiarities and specifics of Polish associations in the development of the Polish-language press and mass media, Internet resources, television, and radio broadcasting. Due to such activities Polish societies of Ukraine confirm their presence in the information field, which proves that the Polish national minority is becoming more cohesive every year.The foundation and directions of activity of art institutions and organizations of aesthetic education of Polonia in Ukraine are studied and characterized. We can say that these organizations are, to a large extent, self-financed, with the exception of a little help from the Consulates and the Government of the Republic of Poland. In Ukraine, however, there are no proper conditions for their development.The importance of creating and supporting cultural events for national minorities, including Polonia, is also substantiated. The paper highlights the largest cultural events that took place with the participation of Polish public cultural societies or organized by them.The provisions and conclusions of the study can be used in the development of normative and special courses, special seminars, research studies on the recent history of Ukraine on national minorities, ethnopolitics, cultural history, cultural anthropology, everyday history, interstate relations, Polish history; in the preparation of articles, monographs, textbooks and manuals on this topic.Key words: Ukraine, Republic of Poland, national minority, ethnopolitics, Ukrainian-Polish relations, public organizations, Polish education, ethnic festivals, press, social and political activism, assimilation, migration, folklore, national heritage, church.

Досліджено процес історичного становлення католицизму на Поділлі, формування та розвитку Кам'янець-Подільської дієцезії. Проаналізовано види взаємодії представників Римо-католицької Церкви (РКЦ) з автохтонним населенням, їх вплив на культурне життя краю. Здійснено класифікацію форм соціокультурної діяльності РКЦ в залежності від їх комунікативної спрямованості та домінуючих завдань на масові, спеціалізовані, та професіоналізовані. Визначено основні етапи розвитку форм соціокультурної діяльності РКЦ від її появи на Поділлі до сьогодення. Розкрито особливості соціокультурної ситуації та з'ясовано специфіку відповідних форм такої діяльності на кожному етапі їх розвитку на теренах краю. Вивчено розмаїття форм соціокультурної діяльності РКЦ у період незалежності України.

  Скачати повний текст

На основі грунтовного опрацювання архівних джерел і відповідної наукової літератури проаналізовано формування його суспільно-політичних поглядів, громадську діяльність, наукову роботу. Показано провідну роль А. Річинського в підготовці та проведенні Луцького церковного з'їзду, з'ясовано його внесок в роботу Українського виконавчого центрального комітету. Досліджено здобутки громадсько-церковної праці А. Річинського впродовж 1930-х рр. Розкрито обгрунтування ним проблеми запровадження української мови, а також засад соборноправності в практику церковного життя.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження діяльності греко-католицьких, православних, римо-католицьких, іудейських та протестантських конфесійних об'єднань на території Прикарпаття у 1940 - 1980-х рр. за умов впровадження державної політики радянської влади, спрямованої на знищення церкви як соціального інституту та релігії як різновиду світосприйняття, реалізованої за допомогою методів, що порушували особисті права громадян, зокрема право на свободу совісті. Визначено основні складові політики радянської влади у сфері релігії. Зокрема, розглянуто такі засоби державного впливу, як тотальна атеїзація, масове зняття з реєстрації релігійних громад та закриття культових споруд, репресії проти священослужителів, знищення культурно-історичних і національно-релігійних цінностей етноконфесійних громад, які проживали на території Прикарпаття. Зроблено висновок, що незважаючи на вжиті заходи, радянській державі не вдалося досягнути поставленої мети - етноконфесійні об'єднання не лише вижили, а й зберегли і примножити національно-релігійні традиції.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження: Кіпрська православна церква останньої чверті ХІХ - першої третини ХХ ст. Мета дослідження: комплексне вивчення ролі Кіпрської церкви періоду британського правління та аналіз її суспільно-політичної діяльності. Методи: історико-генетичний, періодизації, проблемно-хронологічний, просопографічний, компаративний, системно-функціональний, аналіз, синтез, опис, узагальнення, класифікація, типологізація, історичний, логічний. Наукова новизна: висунуто гіпотезу про активну суспільно-політичну діяльність Кіпрської православної церкви, яка була спрямована на національно-політичну самоідентифікацію острова та сприяла суспільно-політичній модернізації та десекуляризації кіпрського суспільства; окреслено кіпрську модель взаємин Церкви та суспільства, де релігійний інститут наділено духовною та й політичною владою над греко-кіпрською громадою; всебічно досліджено причетність Кіпрської церкви до суспільно-політичного життя греко-кіпрської громади. Практичне значення: матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці наукових робіт, навчальної літератури, програм і спецкурсів з історії, релігієзнавства та інших дисциплін. Сфера використання: навчальний процес.^UThe subject of the research: The Orthodox Church of Cyprus in the last quarter of the XIX - first third of the XX century. The aim of the dissertation: a comprehensive study of the role of the Cyprus Church during the period of British rule and the analysis of its social and political activities. Methods: historical-genetic, periodization method, problem-chronological, prosopographical, comparative, system-functional, analysis, synthesis, description, generalization, classification, typology, historical, logical. Scientific novelty: a hypothesis was put forward about the active social and political activity of The Orthodox Church of Cyprus, which was aimed at the national-political self-identification of the island and contributed to the social and political modernization and desecularization of the Cypriot society; outlined the Cypriot model of relations between the Church and society, where a religious institution has spiritual and political power over the Greek Cypriot community; comprehensively investigated the involvement of the Church of Cyprus in the political life of the Greek Cypriot community. The practical meaning of investigation: materials of the dissertation can be used in the preparation of scientific works, textbooks, programs and special courses on history, religious studies and other disciplines. Field of application: educational process.

На базі широкого кола джерел проаналізовано процес релігійного відродження в Україні наприкінці 1980-х - у 90-х рр.: зростання релігійної мережі, відновлення традиційних конфесій, поява новітніх течій, розвиток євангелізаційно-місіонерської та видавничої діяльності, культового будівництва, духовних навчальних закладів і соціального служіння релігійних організацій. Охарактеризовано загальний стан міжконфесійних конфліктів в Україні, узагальнено позиції православних церков щодо єдності та автокефалії. Простежено процес створення правової бази щодо забезпечення свободи совісті та релігії у незалежній Україні, формування державної політики країни стосовно церкви та складання практичних взаємовідносин між державою та релігійними організаціями.

  Скачати повний текст

Розглянуто шляхи становлення, основні напрями, форми та методи роботи органів радянської влади Кримської АСРР з контролю за діяльністю релігійних організацій. Досліджено проведення на півострові антирелігійної агітації та пропаганди, реакцію віруючих на антирелігійні дії влади. Розкрито причини особливого підходу органів радянської влади до мусульманської конфесії, надання їй низки поступок і пільг у середині 1920-х рр. Проаналізовано вплив обновленського розколу в Російській православній церкві на відносини православних релігійних організацій та владних структур у Криму. Висвітлено особливості політичної тактики влади щодо релігійних общин національних меншин і сект півострова.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему формування та розвитку старообрядницьких громад і рухів у Південній Україні (Таврійській губернії з прилеглою територією) протягом другої половини XVIII - початку XX ст. Здійснено розмежування класичних старообрядницьких організацій та інших числених течій і рухів антиурядового православ'я та християнства. Визначено основні чинники (природні та штучні міграції, державна політика, боротьба за збереження етнічної та культурної ідентичності, економічний і соціальний розвиток), що сприяли появі та розселенню біглопопівців та безпопівців у Центральній і Південній Україні у XVII - XIX ст. Досліджено передумови появи єдиновірського руху та церкви серед біглопопівців України, його розвиток, поширення та занепад у Центральній і Південній Україні у XVIII - на початку XX ст. Розглянуто історію появи та поширення Білокриницької згоди в Україні, а також виникнення та розвитку таврійських і кримських старообрядницьких білокриницьких громад Південної України. Проведено порівняльно-історичний аналіз їх діяльності на прикладі двох найбільших старообрядницьких організацій Південної України, що виникли в с.Миронівці та у с.Мамі Руській.

  Скачати повний текст

Уперше у вітчизняній історіографії здійснено дослідження, об'єктом якого є обновленський рух в Україні. Базуючись на значному масиві джерел, вивчено генезу та розвиток ліберального церковного руху, висвітлено процес його трансформації в бюрократичну, політично заангажовану обновленську Церкву. Проаналізовано чинники фіктивного симбіозу більшовицького уряду з представниками новаторськи налаштованого кліру. Систематизовано дані про головні організаційні заходи обновленства - Всеукраїнські Собори 1923 р. і 1925 р., Передсоборну нараду 1924 р. З'ясовано долі обновленських митрополитів Пімена (Пєгова), Йосипа (Кречетовича), Олександра (Чекановського) та деяких інших діячів руху.

  Скачати повний текст

Розглянуто основні заходи російського уряду, спрямовані на різке обмеження діяльності Унійної церкви й остаточне її вилучення з суспільного життя регіону. Висвітлено ставлення духовенства та вірних Греко-уніатської церкви до процесу навернення уніатів на православ'я. Відображено структуру "нової" Луцької уніатської єпархії у 1798 - 1828 рр., та зміни, які відбувалися в церковно-адміністративному поділі після ліквідації даної єпархії. Визначено матеріальне забезпечення унійних парафій, соціальне походження парафіяльного духовенства, його рівень освіти та матеріальне становище. Уточнено кількість греко-уніатських парафій і парафіян у них в різні роки існування Луцької уніатської єпархії. З'ясовано становище василіанських монастирів у Правобережній Україні та виявлено особливості урядової політики щодо них. Розкрито культурно-освітню та благодійну діяльність Греко-уніатської церкви.

  Скачати повний текст

З'ясовано вплив конфесійного чинника на процеси формування національної ідентичності та зміцнення демократичних засад української державності. Запропоновано політологічне визначення поняття державно-церковних відносин як сукупності форм суспільно-політичних, правових, економічних і морально-етичних норм і зв'язків між інститутами держави та церкви релігійними центрами, управліннями, об'єднаннями, рухами, братствами, діяльність яких регламентується та регулюється конституційними й іншими нормативними актами, а також загальнолюдськими моральними принципами, традиційно усталеними для даної країни або народу звичаями. З використанням методу історичної реконструкції висвітлено еволюцію форм взаємодії органів державної влади та церковних установ на території України протягом різних етапів становлення та розвитку державних інституцій країни. На підставі системного підходу та теоретичного узагальнення тенденцій розвитку державно-церковних відносин здійснено їх моделювання в історичному та сучасному аспектах. Визначено пріоритети державної політики у сфері міжцерковних відносин і взаємодії церкви та держави.

  Скачати повний текст