Досліджено комплексоутворення іонів лантанідів з похідними хінолонкарбонової кислоти. Встановлено оптимальні умови люмінесценції комплексних сполук Eu(III) та Tb(III) з хінолонкарбоновими кислотами. Знайдено залежність спектрально-люмінесцентних характеристик комплексів від величини pH, природи розчинника, присутності поверхнево-активних речовин. Визначено механізм дії аніонних поверхево - активних речовин на досліджені комплекси. Розраховано константи іонізації кислот і стійкості комплексних сполук. Доведено можливість використання в якості нових проявних реагентів у імунофлуоресцентному аналізі окремих похідних хінолонкарбонової кислоти. Запропоновано експресний тест - метод для визначення ципрофлоксацину і норфлоксацину та високочутливі методики визначення хінолонкарбонових кислот у сечі та плазмі крові без попереднього вилучення препарату.

  Скачати повний текст

Обстежено 112 породіль, хворих на післяпологовий ендометрит (ПЕ), яким з метою ранньої діагностики та запобігання прогресуванню запального процесу в порожнині матки проведено гістероскопію з санацією порожнини матки 0,2 % розчином мірамістину. Породіллям, хворим на ПЕ, було призначено сеанси внутрішньотканинного електрофорезу, запропоновану комплексну терапію, вводився внутрішньовенно ципрофлоксацин, вагінальний дренаж з ентеросгелем, тіотриазолін. За показниками мікробіологічного, імунологічного, гістологічного та біохімічного досліджень встановлено зв'язок між урогенітальною інфекцією, супутніми захворюваннями вагітної та виникненням запальних процесів у післяпологовому періоді, який залежить від вірулентності збудників та імунологічної реактивності організму породілей. Обгрунтовано застосування гістероскопії у породілей з післяпологовим ендометритом і показана недоцільність вишкрібання порожнини матки у 35 % породілей з ендометритом, оскільки він розповсюджується не на всю слизову оболонку та прилеглі шари ендометрію, а часто має локальне розміщення.

  Скачати повний текст

Вперше на штамах мікроорганізмів з природною і набутою стійкістю до антимікробних препаратів визначено ступінь впливу декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину та визначено їх антимікробні властивості залежно від різних негативних умов. Виявлено залежність досліджуваних препаратів від мікробного навантаження, вмісту білків, різного pH поживного середовища. Наведено дані про вплив антимікробних засобів на адгезивну здатність збудників бактеріальних інфекцій. Експериментально вивчено особливості формування резистентності мікроорганізмів за дії антисептиків і фторхінолонів. Вивчено вплив поєднаного застосування декаметоксину в комбінації з ципрофлоксацином в організмі тварин з гострою стафілококовою інфекцією. Доведено синергійну дію суббактеріостатичних доз декаметоксину та ципрофлоксацину.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного бактеріологічного, імунологічного та цитологічного досліджень розроблено спосіб лікування гнійних ран місцевими антисептиками в поєднанні з ципрофлоксацином. У процесі досліджень імунної системи, ранового процесу у хворих з'ясовано, що застосування ципрофлоксацину в поєднанні з хірургічним лікуванням та місцевими антисептиками сприяє більш швидкому очищенню гнійної рани від некротичних тканин, прискоренню регенерації. Розроблено нову схему лікування гнійних ран із застосуванням препаратів фторхінолонового ряду, лікувальною основою яких визначено ципрофлоксацин у складі препаратів "Цифран" і "Ципробай". Це дозволило забезпечити імунний захист макроорганізму шляхом підвищення хемотаксису, згубної дії на бактеріальну клітину через блок ДНК-гірази без ураження макроорганізму.

  Скачати повний текст

Запропоновано оригінальні лікарські засоби на основі наносупресії силіксу - комбіновані очні краплі "Офтасил" з вмістом силіксу - 2 %, левоміцетину - 0,25 %, глюкози - 5 % й "Офтасил C" з вмістом силіксу - 2 %, ципрофлоксацину - 0,3 %, глюкози - 5 %. На очні краплі "Офтасил" розроблено проект АНД методики ідентифікації, визначення розміру частинок, випробування на чистоту, кількісного визначення та визначення адсорбційної активності. Установлено, що їх термічна стерилізація не впливає на результати фармацевтичного аналізу. Проведено адсорбційні дослідження та встановлено взаємодію левоміцетину та ципрофлоксацину з силіксом у складі досліджених крапель. Показано, що за умов фізико-хімічної рівноваги дані субстанції переважно перебувають у неадсорбованому стані. Силікс зберігає високу білосорбційну активність (280 мг/г за желатиною), що забезпечує дезінтоксикаційний ефект. За результатами проведеної лазерної кореляційної спектроскопії встановлено, що середній розмір частинок в індивідуальній суспензії силіксу не перещує 100 нм. Додавання глюкози та левоміцетину, а також термічна стерилізація не призводять до втрати коагуляційної стабільності дослідженої суспензії протягом двох тижнів. Виявлено, що дослідні зразки очних крапель характеризуються високою антимікробною активністю відносно певних музейних і клінічних штамів мікроорганізмів. Установлено, що силікс підсилює антимікробну дію ципрофлоксацину, термічна стерилізація не призводить до інактивації левоміцетину та ципрофлоксацину у складі суспензії. Створені очні краплі "Офтасил" і "Офтасил C" більш ефективно діють на регенеративний процес у передньому епітелії рогівки, ніж індивідуальні розчини левоміцетину та ципрофлоксацину. Установлено, що нові комбіновані очні краплі "Офтасил" і "Офтасил C" мають комплексну антимікробну та дезінтоксикаційну дію, безпечні та дешеві.

  Скачати повний текст

У дисертації вивчено розповсюдженість сальмонельозу птиці на території України впродовж 2006–2019 рр. Методом полімеразної ланцюгової реакції проведено ідентифікацію генів, що кодують фактори патогенності: інвазія (invA), адгезія (agfB, sefA), ендотоксини (prt), колонізація (sopE, gipA, sodC1). Іденифіковано гени резистентності до тетрациклінів (tetG), сульфаніламідів (sulI) та інтегрон In104 – мобільний генетичний елемент, що у сальмонел локалізується на хромосомі. Інтегрон In104 містить функціональні елементи, які здійснюють реплікацію генів антибіотикорезистентності. Було визначено чутливість до антибактеріальних препаратів класу β-лактамів (амінопеніциліни: ампіцилін; цефалоспорини третього покоління: цефоперазон, цефтриаксон, цефтазидим), аміноглікозидів (гентаміцин, стрептоміцин), інгібіторів дигідрофолатредуктази (триметоприм), феніколів (хлорамфенікол) та хінолонів (налідиксова кислота, ципрофлоксацин). Проведено індукцію помірних бактеріофагів з використанням хіміотерапевтичного препарату Мітоміцин С. Розроблено набір праймерів для ідентифікації бактерій роду Salmonella та сероварів Enteritidis і Typhimurium.^UThe subject of this study is a prevalence of Salmonella spp. in Ukraine during 2006–2019. The prevalence of Salmonella serovars in different regions is analyzed, namely, the agents of fowl typhoid and Pullorum disease, as well as non-typhoid salmonellosis. In polymerase chain reaction we detected the genes encoding virulence factors: invasion (invA), adhesion (agfB, sefA), endotoxins (prt), colonization (sopE, gipA, sodC1). Also, genes conferring resistance to tetracyclines (tetG), sulfonamides (sulI) and class 1 integron In104 – a mobile genetic element that localizes on the chromosome, have been detected. The In104 integron contains functional elements that replicate antibiotic resistance genes. We determined susceptibility to antimicrobials of class β-lactams, aminoglycosides, dihydrofolate reductase inhibitors, phenicols, and quinolones. Induction of temperate bacteriophages was performed using the chemotherapeutic drug Mitomycin C. A set of primers was constructed to identify bacteria of the genus Salmonella and serovars Enteritidis and Typhimurium.

У дисертації висвітлено схему проведення досліджень ентеробактеріозів бджіл та їх профілактики і лікування. За час написання дисертації було вивчено більше 200 джерел літератури з метою удосконалення вже відомих схем, методів та способів стимуляції бджіл; вивчено фактори, що впливають на утримання сильних бджолиних сімей; проаналізовано джерела з обґрунтованими дослідженнями багатьох вчених, що сприяло силою продовженню та удосконаленню досліджень. Мед в Україні виробляють не тільки для власного споживання. Останні роки Україна демонструє найвищу динаміку експорту меду серед країн – експортерів. У 2020 році експортовано більше 80 тис. тон меду – друге місце у світі. Для інтенсивного, економічно вигідного розвитку галузі необхідно враховувати низку факторів, що впливають на інтенсифікацію галузі. Одним з основних факторів необхідно вважати враження бджологосподарств інфекційними хворобами бджіл, з чого витікає важливість розробки планів та схем моніторингу, лікування та профілактики хвороб. Визначена ефективність дезінфекційної здатності препарату «Біоконтакт плюс» у порівнянні з препаратами, що використовуються у бджільництві,зокрема «Біолюфт», розчинами молочної та мурашиної кислоти з 5–% розчином йоду щодо виділених ентеробактерій. Дослідження проводили диско–дифузним методом. Препарат «Біоконтакт плюс» виявив ефективну дезінфекційну дію у концентрації 1 % та 2%. Жодної дії не проявив «Біолюфт» та розчин мурашинної кислоти з 5–% розчином йоду, зони затримки росту не спостерігали. Для встановлення антибіотикорезистентності виділених ентеробактерій нами було проведено тест з використанням антибіотиків широко спектру діїдиско–дифузним методом. Після зчитування результатів встановлено, що E. aerogenes високочутлива до ципрофлоксацину, середньочутлива до тетрацикліну та цефотаксиму; K. pneumoniae високочутливі до трьох видів антибіотиків – цефепіму, цефотаксиму, цефодокиму та середньочутлива до ципрофлоксацину та тетрацикліну. Під час аналізу даних практичних спостережень та проведеннялікувальних і профілактичних заходів на пасіках ми розробили систему моніторингу ентеробактеріозів бджіл та схеми лікування і профілактики при ураженні вуликів E. аerogenes та K. pneumoniae з використанням препаратів «Біоконтакт плюс» та «Ентернормін», проведення дезінфекції вуликів та пасічного інвентарюза допомогою «Біоконтакт плюс».^UThe thesis covers the scheme of research of enterobacteriosis of bees and their prevention and treatment. During the thesis preparation, more than 200 literature sources were studied in order to improve the already known schemes, methods and ways of stimulating bees; the factors influencing the maintenance of strong bee colonies were studied; sources with substantiated research of many scientists were analyzed, which contributed to the continuation and improvement of research. Honey in Ukraine is produced not only for personal consumption. In recentyears, Ukraine has shown the highest dynamics of honey export among exporting countries. In 2020, more than 80 thousand tons of honey were exported – the second place in the world. For intensive cost – effective development of the industry, it is necessary to take into account a number of factors affecting the intensification of the industry. One of the main factors should be considered the beekeeping farms affection with infectious diseases of bees, which implies the importance of developing plans and schemes for monitoring, treatment and prevention of diseases. The effectiveness of the disinfecting ability of the «Biocontact plus» drug was determined in comparison with drugs used in beekeeping, in particular «Bioluft», solutions of lactic and formic acid with 5% iodine tincture in relation to the isolated enterobacteria. The studies were carried out by the disk–diffusion method. The «Biocontact plus» drug had an effective disinfecting effect at a concentration of 1% and 2%. «Bioluft» and a solution of formic acid with 5% iodine tincture had no effect, no growth retardation zone was observed. To determine the antibiotic resistance of the isolated enterobacteria, we performed a test by the disc–diffusion method using broad–spectrum antibiotics. After reading the results, it was found that E. aerogenes is highly sensitive to ciprofloxacin, moderately sensitive to tetracycline and cefotaxime; K. pneumoniae is highly sensitive to three types of antibiotics – cefepime, cefotaxime, cefpodoxime and moderately sensitive to ciprofloxacin and tetracycline. According to the analysis of the data of practical observations and the implementation of treatment and prevention measures in apiaries, we developed asystem for monitoring enterobacteriosis of bees and treatment and prevention schemes against the affection of hives by E. aerogenes and K. pneumoniae, by using «Biocontact plus» and «Enternormin» drugs, disinfection of hives and beekeeping equipment with the help of «Biocontact plus».

Дисертаційна робота присвячена одержанню нанокомпозитів на основі титану (IV) оксиду, допованого оксидами рідкісноземельних металів (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) та/або стануму (IV) оксидом, дослідженню їх фізико-хімічних властивостей і ефективності у фотокаталітичній деградації і мінералізації антибіотиків ципрофлоксацину і сульфаметоксазолу під дією штучного сонячного світла.В роботі розглянуто вплив параметрів (pH, температура, тип розчинника, тип прекурсору) різних методів синтезу (золь-гель, гідротермальний, комбінований золь-гель-гідротермальний, сольвотермальний) на фотокаталітичну активність порошків титану (IV) оксиду. Дослідження зразків титану (IV) оксиду, синтезованих різними методами, свідчать, що використані методи дозволяють отримувати наноструктурний ТіO2, а найвищу ефективність у фотокаталітичній деградації ципрофлоксацину в УФ-світлі (365 нм) виявляє зразок, синтезований гідротермальним методом синтезу з титану (IV) ізопропоксиду за низької температури (110 ℃) із використанням розчинника 2-пропанола. Одержаний зразок видаляє 99,5 % ципрофлоксацину за 120 хвилин процесу, характеризується високою питомою поверхнею (315 м2/г) і високою поруватістю. Встановлено, що при допуванні комерційного фотокаталізатора P25 TiO2 та синтезованого гідротермальним методом титану (IV) оксиду оксидами рідкісноземельних металів (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) гідротермальним методом найвищу фотокаталітичну активність виявили зразки складу TiO2-Sm2О3. Найбільш ефективним у фотокаталітичній деградації ципрофлоксацину у штучному сонячному світлі є зразок синтезованого TiO2, допованого Sm2О3 (1 мас.% Sm), який видаляє 94 % антибіотика за 30 хв, а у мінералізації ципрофлоксацину – зразок комерційного фотокаталізатора P25 TiO2, допованого Sm2О3 (1 мас.% Sm), який мінералізує 86,5 % антибіотика за 6 год. Обидва фотокаталізатори продемонстрували кращі результати за комерційний зразок P25 TiO2. Продукти фотокаталітичного процесу із застосуванням зразків TiO2, допованих самарію (ІІІ) оксидом, не продемонстрували токсичність щодо бактерій E. coli на відміну від комерційного зразка P25 TiO2, який проявив токсичність через 6 год процесу.У фотокаталітичній деградації і мінералізації антибіотика сульфаметоксазолу найкращу активність проявив комерційний зразок P25 TiO2, який за 1 год видалив 75 % антибіотика, а за 3 год дозволив досягти 88 % мінералізації. Як продукти фотокаталітичного процесу, так і вихідний модельний розчин сульфаметоксазолу не виявили токсичності щодо бактерій E. coli, що може свідчити про вже розвинуту резистентність до цього антибіотику бактеріями E. coli.Дослідження оптичних властивостей титану (IV) оксиду, допованого оксидами рідкісноземельних металів, підтверджує зменшення ширини забороненої зони зразків на основі комерційного P25 TiO2 (Eg = 3,33 еВ) на 0,06-0,09 еВ, що сприяє зростанню фотокаталітичної активності. При цьому зразок синтезованого гідротермальним методом TiO2 та доповані зразки на його основі мають меншу енергію забороненої зони (3,27 еВ), яка не змінюється при допуванні.Ренгенофазовий і рентгеноструктурний аналіз зразків чистого TiO2 і TiO2, допованого Sm2О3, показав, що одержані матеріали є нанокристалічними. Фазовий склад зразків на основі P25 TiO2 представлений сумішшю анатазу і рутилу з великим розміром кристалітів (15-23 нм), зразки на основі HT TiO2 складаються з суміші анатазу і брукіту з малим розміром кристалітів (4-7 нм). Засобами скануючої електронної мікроскопії було встановлено, що допування рідкісноземельними металами не змінює морфологію TiO2. При цьому результати енергодисперсійного рентгенівіського мапування і рентгенівської фотоелектронної спектроскопії підтверджують утворення шару Sm2O3 на поверхні TiO2. Методом низькотемпературної адсорбції-десорбції азоту встановлено, що зразки на основі синтезованого титану (IV) оксиду мають більшу питому площу поверхні (202-220 м2/г), ніж зразки на основі комерційного зразка P25 TiO2 (57-61 м2/г) і, як наслідок, кращі адсорбційні властивості.Фотокаталізатори складу TiO2-SnO2, одержані із використанням прекурсору SnCl2×2H2O під час синтезу, мають найвищу ефективність у фотокаталітичній деградації антибіотика ципрофлоксацину в ультрафіолетовому світлі. Допування комерційного зразка фотокаталізатора P25 TiO2 cтануму (IV) оксидом або самарію (IV) оксидом або обома оксидами одночасно не призводить до зростання ефективності мінералізації антибіотика ципрофлоксацину під дією штучного видимого світла. Навпаки, допування синтезованого титану (IV) оксиду самарію (IV) оксидом або cтануму (IV) оксидом та самарію (IV) оксидом одночасно призводить до зростання ефективності мінералізації ципрофлоксацину, особливо у видимому діапазоні світла. Встановлено, що ефективність мінералізації ципрофлоксацину фотокаталізатором на основі синтезованого TiO2, який містить 1 мас.% Sm, у видимому світлі вища на 5 % порівняно з комерційним зразком EVONIK AEROXIDE TiO2 P25.^UThe thesis is devoted to the obtaining of nanocomposites based on titanium (IV) oxide doped with oxides of rare earth metals (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) and/or tin (IV) oxide, the study of their physicochemical properties and efficiency in the photocatalytic degradation and mineralization of antibiotics ciprofloxacin and sulfamethoxazole under artificial sunlight.The paper considers the effect of parameters (pH, temperature, solvent type, precursor type) of various synthesis methods (sol-gel, hydrothermal, combined sol-gel-hydrothermal, solvothermal) on the photocatalytic activity of titanium (IV) oxide powders. Studies of titanium (IV) oxide samples synthesized by various methods show that the methods used allow obtaining of nanostructured TiO2, and the highest efficiency in the photocatalytic degradation of ciprofloxacin in UV light (365 nm) is revealed by the sample synthesized via hydrothermal method from titanium (IV) isopropoxide at a low temperature (110 ℃) using 2-propanol as a solvent. The obtained sample removes 99,5 % of ciprofloxacin in 120 minutes of the process, is characterized by a high specific surface area (315 m2/g) and high porosity.It was established that after doping commercial P25 TiO2 photocatalyst and titanium (IV) oxide synthesized by hydrothermal method with oxides of rare earth metals (Sm3+, Er3+, Pr3+, Nd3+) via hydrothermal method, samples of TiO2-Sm2O3 composition show the highest photocatalytic activity. The most effective in the photocatalytic degradation of ciprofloxacin in artificial sunlight is the sample of synthesized TiO2 doped with Sm2O3 (1 wt.% Sm), which removes 94 % of the antibiotic in 30 min, and in the mineralization of ciprofloxacin – a sample of the commercial photocatalyst P25 TiO2 doped with Sm2O3 (1 wt .% Sm), which mineralizes 86,5 % of the antibiotic in 6 hours. Both photocatalysts demonstrated better results than the commercial P25 TiO2 sample. The products of the photocatalytic process with TiO2 samples doped with samarium (III) oxide did not show toxicity towards bacteria E. coli, in contrast to the commercial P25 TiO2 sample, which demonstrated toxicity after 6 h of the process.In the photocatalytic degradation and mineralization of the antibiotic sulfamethoxazole, commercial sample P25 TiO2 showed the best activity, removed 75 % of the antibiotic in 1 h, and allowed reaching of 88 % mineralization in 3 hours. Both the products of the photocatalytic process and the initial model solution of sulfamethoxazole did not show toxicity against E. coli, which may indicate that antibacterial resistance had been already developed by E. coli.The study of optical properties of titanium (IV) oxide doped with oxides of rare earth metals confirms a decrease in the band gap of samples based on commercial P25 TiO2 (Eg = 3,33 eV) by 0,06-0,09 eV, which contributes to the increase in photocatalytic activity. At the same time, TiO2 sample synthesized by hydrothermal method and doped samples based on it have a smaller band gap (3,27 eV), which does not change after doping.X-ray powder diffraction analysis of pure TiO2 and TiO2 doped with Sm2O3 showed that the obtained materials were nanocrystalline. Phase composition of the samples based on P25 TiO2 is represented by a mixture of anatase and rutile with a large crystallite size (15-23 nm), while samples based on HT TiO2 consist of a mixture of anatase and brookite with a small crystallite size (4-7 nm). Using scanning electron microscopy, it was established that doping with rare earth metals does not change the morphology of TiO2. At the same time, the results of energy dispersive X-ray mapping and X-ray photoelectron spectroscopy confirm the formation of Sm2O3 layer on TiO2 surface. The method of low-temperature adsorption-desorption of nitrogen made it possible to establish that samples based on synthesized titanium (IV) oxide had higher specific surface area (202-220 m2/g) than the samples based on commercial sample P25 TiO2 (57-61 m2/g) and, as a result, better adsorption properties.Photocatalysts of TiO2-SnO2 composition, obtained from SnCl2×2H2O precursor during synthesis, had the highest efficiency in the photocatalytic degradation of antibiotic ciprofloxacin under ultraviolet light. Doping of a commercial P25 TiO2 photocatalyst with tin (IV) oxide or samarium (IV) oxide or both oxides at the same time did not lead to an increase in the efficiency of mineralization of ciprofloxacin under artificial visible light. On the contrary, doping of the synthesized titanium (IV) oxide with samarium (IV) oxide or tin (IV) oxide and samarium (IV) oxide simultaneously lead to the increase in the efficiency of mineralization of ciprofloxacin, especially in visible light range. It was established that the efficiency of mineralization of ciprofloxacin by a photocatalyst based on the synthesized TiO2 with 1 wt.% Sm is 5 % higher in visible light compared to the commercial sample of EVONIK AEROXIDE TiO2 P25.

У дисертаційній роботі висвітлено результати досліджень культурально-морфологічних, ферментативних та біохімічних властивостей бактерій роду Staphylococcus, виділених зі зразків біологічного матеріалу від свійських тварин та людини. Вивчено чутливість до антибіотиків ізолятів стафілококів отриманих з молока хворих на мастит корів, від свиней, котів, собак та людей. Досліджена здатність виділених бактерій роду Staphylococcus до формування біоплівок. Проведено молекулярно-генетичні дослідження з метою виявлення детермінант патогенності – генів, що викликають стійкість до метициліну та інших β - лактамних антибіотиків та утворення біоплівок. З'ясовано ефективність застосування різних культуральних середовищ для відновлення ліофілізованих штамів стафілококів та накопичення їх біомаси з метою виготовлення стандартних антигенів. Встановлено що частота виділення стафілококів становила: з молока 41,0 %, від свиней 74,1 %, собак і котів 56,8 %. Коагулазопозитивні стафілококи переважали серед ізолятів виділених від свиней (45,3 %) і людей (57,9 %), а коагулазонегативні – виділені з молока (94,2 %) та від тваринкомпаньйонів (92,0 %). Частіше спроможність до гемолізу еритроцитів виявлено у стафілококів виділених від свиней (71,0 %), тварин-компаньйонів (84,0 %) та людей (100 %). Встановлено що полірезистентні стафілококи складали - 34,2 % культур виділених з молока; понад 50,0 %, штамів виділених від свиней; 32 % - тварин-компаньйонів та 21,0 % від людей. Під час дослідження стафілококів виділених з молока встановлено, що коагулазопозитивний штам «133» володів одночасною резистентністю до 9 з 13 досліджених антибіотиків за виключеням ванкоміцину, хлорамфеніколу, гентаміцину та тобраміцину. Інший коагулазопозитивний штам «136» був стійким до 5 з 13 досліджуванихантибіотиків за виключенням оксациліну, ванкоміцину, хлорамфеніколу, тобраміцину, норфлоксацину, ципрофлоксацину, тетрацикліну, доксицикліну. Коагулазонегативний штам «114» був стійкий до 9 з 13 досліджених антибіотиків а саме до: бензилпеніциліну, оксациліну, ампіциліну, еритроміцину, тетрацикліну, доксицикліну, норфлоксацину, ципрофлоксацину, хлорамфеніколу.^UThe results of studies of cultural-morphological, enzymatic and biochemical properties of bacteria of the genus Staphylococcus isolated from samples of biological material from domestic animals and humans are highlighted in the dissertation. The sensitivity to antibiotics of staphylococcal isolates obtained from the milk of cows with mastitis, from pigs, cats, dogs and humans was studied. Theability of selected bacteria of the genus Staphylococcus to form biofilms was studied. Molecular genetic studies were conducted in order to identify determinants of pathogenicity - genes that cause resistance to methicillin and the formation of biofilms. The effectiveness of the use of different culture media for the recovery of lyophilized strains of staphylococci and the accumulation of their biomass for the purpose of producing standard antigens has been clarified. It was established that the frequency of staphylococci release was: from milk 41,0 %, from pigs 74,1 %, dogs and cats 56,8 %. Coagulase-positive staphylococci predominated among isolates isolated from pigs (45,3 %) and humans (57,9 %), while coagulase-negative ones were isolated from milk (94,2 %) and from companion animals (92,0 %). More often, the ability to hemolysis of erythrocytes was found in staphylococci isolated from pigs (71,0 %), companion animals (84,0 %) and humans (100 %). It was established that polyresistant staphylococci made up 34,2 % of cultures isolated from milk; more than 50,0 %, strains isolated from pigs; 32 % - companion animals and 21,0 % from people. During the study ofstaphylococci isolated from milk, it was established that the coagulase-positive strain "133" had simultaneous resistance to 9 out of 13 studied antibiotics, excluding vancomycin, chloramphenicol, gentamicin and tobramycin. Another coagulase-positive strain "136" was resistant to 5 out of 13 studied antibiotics, excluding oxacillin, vancomycin, chloramphenicol, tobramycin, norfloxacin, ciprofloxacin, tetracycline, doxycycline. Coagulase-negative strain "114" was resistant to 9 out of 13 studied antibiotics, namely: benzylpenicillin, oxacillin, ampicillin, erythromycin, tetracycline, doxycycline, norfloxacin, ciprofloxacin, chloramphenicol.