Місце духовенства та вірних Львівської архідієцезії та підлеглих львівським архієпископам-митрополитам дієцезій з катедрами у Луцьку, Холмі, Перемишлі, Баї, Кам'янці та Києві у стосунку до східних християн полягало в принципі у захисті та поширенні латинських доктрин віри та обряду в умовах зустрічі культур на руських землях. В цьому ключі латинські прелати організовували ювілейні святкування, антигуситські та антиосманські хрестові походи, здійснювали дипломатичну, інквізиційну та фіскальну служби, проповідували правди віри східним християнам, вочевидь, здійснюючи спроби конверсій, та дбали про костели. Вони мали державну підтримку у Короні Польській та Великому князівстві Литовському у цьому. Загалом, в історії міжконфесійних відносин у Львівській архідієцезії присутні приклади конверсій, толеранції, протистоянь, втрати та збереження церковного майна, міжконфесійного об'єднання шляхти для захисту власних прав, залучення християн до антиосманських хрестових походів для порятунку Константинополя. Імплементація ж церковних уній на найвищому ієрархічному рівні відкривала перспективу встановлення aurea mediocritas – “золотої середини”, – між прозелітизмом, якого дотримувались латинське духовенство архідієцезії, та толеранцією. Важливим досягненням у цьому напрямку став королівський дозвіл Владислава ІІІ на функціонування східних парафій у володіннях Ягеллонів поряд з церковними структурами Латинської Церкви в рамках міжконфесійного порозуміння у Флоренції. При цьому, у стосунку до східних християн, відбувався відхід від назви “схизматики” та звернення до м'якшого означення – християни східного, грецького обряду. Більше того, з огляду на зростання загроз зі сторони осман та Москви, Апостольський Престол здійснив спроби збереження значення катедр східного обряду у Галичі та Києві.^UIn essence, place of the clergy and faithful of the Lviv Latin Archdiocese and subordinated to the Archbishops-Metropolitans of Lviv dioceses with cathedras in Lutsk, Kholm, Przemyśl, Baia, Kamianets and Kyiv in relation to Eastern Christians was to protect and spread the Latin doctrines of faith and culture. In this way, the Latin prelates organized jubilee celebrations, anti-Hussite and anti-Ottoman crusades, conducted diplomatic, inquisitorial and fiscal services, preached the truths of the faith to Eastern Christians, apparently, by attempting conversions, and cared for temples. They had governmental support in the Crown of Poland and the Grand Duchy of Lithuania in this. In general, the history of interfaith relations in the Lviv Latin Archdiocese includes examples of conversions, tolerance, confrontation, loss and preservation of church property, interfaith alliance of the nobility to protect their rights, involvement of Christians in anti-Ottoman crusades to rescue Constantinople. The implementation of the Church Unions at the highest hierarchical level opened the prospect of establishing aurea mediocritas – “golden mean” – between proselytism, which was followed by Latin clergy of the Archdiocese, and tolerance. An important achievement in this direction was the royal permission of King Władysław III for functioning of parishes of the Eastern rite in the possession of the Jagiellonians, alongside with the ecclesiastical structures of the Latin Church according to the interfaith understanding in Florence. At the same time, in relation to Eastern Christians, there was a departure from the name “schismatics” and a reference to a softer definition – Christians of the Eastern, Greek rite. Moreover, given the growing threats from the Ottomans and Moscow, the Holy See tried to preserve the importance of cathedras of the Eastern Rite in Halych and Kyiv.

Дисертація присвячена розгляду правових, соціокультурних тамайнових аспектів тестаментарних практик мешканців міст Волині на підставіактів останньої волі та інших джерел кінця XVI–XVIІ ст. Тестаменти людейранньомодерного часу – розпорядження, спрямовані на порятунок душі іпоховання тіла, щодо розподілу майна між спадкоємцями, сплати боргів та ін.– носії цінної і різнобічної інформації для дослідження багатьох аспектівфункціонування суспільства. Крім матеріалів соціально-економічного харак-теру, вони містять інформацію з генеалогії, демографії, релігійності, історіїповсякдення, можуть зацікавити дослідників історії культури, історії права,просопографії, дипломатики та палеографії.У роботі вперше системно висвітлено здобутки зарубіжної та україн-ської історіографії з теми дослідження, виявлено та введено в обіг значниймасив неопублікованих документальних джерел з історії міського соціумуВолині з фондів кількох архівів – України, Польщі і частково Білорусі.Докладно проаналізовано правові та повсякденні практики укладаннятестаментів у волинському міському соціумі. Висвітлено особливості родинних зв’язків у межах міського соціуму, емоційну складову стосунків міжчленами родини, пов’язані з цим питання успадкування майна й опіки.Розглянуто окремі аспекти релігійної свідомості волинських містян і їхнєставлення до смерті. Доведено, що тестаменти – важливі джерела длядослідження релігійної культури волинських городян, які намагалися належ-ним чином попрощатися із земним життям. Вони відписували певні (інодічималі) суми грошей або заповідали частину майна церквам/костелам,монастирям, шпиталям, робили милосердні вчинки, що мало сприятипорятунку душі помираючої особи, переймалися тим, аби спадкоємцівиконали їхні останні розпорядження.Всебічно висвітлено матеріальний світ заповідачів. Тестаменти волин-ських городян дають можливість дослідити обсяг та різновид майна іприблизно окреслити майновий стан заповідачів, їхню господарчу діяльність.З огляду на аграрний характер більшості містечок тогочасної Волині, земля танерухомість становили для городян найбільшу матеріальну цінність і надійневкладення капіталів. Аналіз рухомих речей міщанської еліти засвідчує їїпрагнення наслідувати привабливі форми життя місцевої шляхти. Тестаментита інвентарі майна містять інформацію про повсякденну культуру різних групжителів тогочасних міст, їхні життєві стандарти та пріоритети.^UThe dissertation focuses on legal, sociocultural and property aspects oftestamentary practices of Volhynian urban dwellers based on wills and other sourcesfrom the late 16th – 17th cent. Early modern testaments – documents that containinstructions regarding the funeral, salvation of the soul, division of inheritance, debtrepayment and more – are valuable and multifaceted sources for exploring variousaspects of the functioning of society. Aside from social and economic data, theyshine the light on genealogy, demographics, religious beliefs and the history of thequotidian that can be of interest to scholars of cultural anthropology, legal history,prosopography, diplomatics and paleography. The dissertation focuses on legal, sociocultural and property aspects oftestamentary practices of Volhynian urban dwellers based on wills and other sourcesfrom the late 16th – 17th cent. Early modern testaments – documents that containinstructions regarding the funeral, salvation of the soul, division of inheritance, debtrepayment and more – are valuable and multifaceted sources for exploring variousaspects of the functioning of society. Aside from social and economic data, theyshine the light on genealogy, demographics, religious beliefs and the history of thequotidian that can be of interest to scholars of cultural anthropology, legal history,prosopography, diplomatics and paleography. the will went into legal effect, and copied them to the records.Last wills of Volhynian towns residents provide materials for certaindemographic calculations, in some cases allowing to establish the number of familymembers, children and marriages, child mortality, etc. These sources reflect thebroad panorama of familial relations with all their problems and emotions.Testaments document complicated configurations for dividing up the inheritanceamong heirs, and conflicts that could arise in the process. That said, the majority oftestaments reveal the ideal image of family life. They were usually drawn up tominimize the risk of conflicts, and, as a rule, did fulfill that function.The dissertation also addresses certain religious beliefs and perceptions ofdeath among Volhynian town dwellers. I demonstrate that testaments are importantsources for studying the religious culture of Volhynian town dwellers, for whom theslogan of memento mori and the science of ars bene moriendi were an ineluctablepart of daily life. Remembering these precepts, testators attempted to bid farewell to their mortal life as one should. They left certain sums of money, often quiteconsiderable, or some of their property to Orthodox or Catholic churches,monasteries, hospitals and charitable causes to ensure their salvation. Urbandwellers wanted their inheritors to fulfill their instructions regarding funeraryceremonies and memorial services.The dissertation provides a comprehensive description of testators’ materialenvironment. Testaments of Volhynian town dwellers shed light on the quantity andvariety of their property, allowing for approximate evaluations of testators’economic status and activities. The analysis of personal property of urban elitesdemonstrates that they tried to emulate the attractive lifestyle of local aristocracy.Clothing can be seen as a sign of social status, and the clothes of urban dwellersfollowed the aristocratic fashion. This detail demonstrates that aristocratic culturehad a strong influence on the values and lifestyle in towns of the Polish-LithuanianCommonwealth, including Ukrainian territory. Testaments and descriptions ofproperty contain detailed information about the quotidian culture of various groupsof urban dwellers, their living standards and priorities, and in some sources of income and expenditures that reveal cultural preferences

У дисертації здійснено комплексний аналіз ментальності, свідомості та етосу, які склали символічний, культурний, соціальний капітал української еліти Східної Галичини. В умовах модернізаційних змін у Західній Європі відбулася композиція еліт, коли шляхетська культура поєдналася з міщанським етосом. Це забезпечило розмірений перехід до громадянського суспільства, націє- та державотворення. В умовах Центральної та Східної Європи, в тому числі Галичині, еліта зберегла свою культуру у вигляді освіченої верстви, духовенства, яке виховало світську інтелігенцію. Інтелігенти, як духовна еліта, взяли на себе відповідальність за етнос і кропіткою працею формували модерну націю. Застосовуючи метод колективних біографій з виховним дискурсом, просопографіний метод простежено культурні практики низки громадсько активних шляхетських родів Галичини, які виховали духовну еліту у правничій, економічній, мистецькій, комунікативній сфері. Доведено, що, не зважаючи на офіційне скасування шляхетського стан, його культура когерентно передавалася іншим соціально спорідненим спільнотам і складала духовну еліту народу. Ігнорування шляхетського соціального, культурного, символічного капіталу, невизнання внеску шляхетського стану у процеси державотворення негативно відобразилися на моделі національної пам'яті українців. Проаналізовано внесок шляхетської страти у розбудову інфраструктури «повної культури» бездержавної нації (література, театр, публіцистика). Повернення шляхти у національну історіографію підтвердить тисячолітній західний вектор розвитку України в соціокультурному європейському культурному ландшафті.^UThe dissertation provides a complex analysis of the mentality, consciousness and ethos of the nobility, which comprise the symbolic, cultural and social capital of the na-tion. The work describes the methodology used and lays out the results of the research. The research demonstrates methodological, scholarly and practical results, which reflect the goal and scientific originality of the work. The work outlines the basic characteristics of the manner of thinking and consciousness of the European aristocracy. The aris-tocracy of Europe formed a common (supra-national) culture, and provided a system of values, as well as cultural, social and symbolic capital. It also offered a range of privi-leges, and promoted family unity, which portrayed the aristocratic strata as the elite of society. The essence of this culture informs chivalric ethos, which includes free will, the ideal, faithful service and benevolence. The dynamics of chivalric culture among the aristocracy permeated the aristocratic culture, and continued in transforming the culture of other social classes. In modern times, the societies of Western, Central and Eastern Europe developed in various directions. The inhabitants of towns and cities became important actors in the socio-cultural milieu of Western Europe, who acquired diverse views regarding the no-bility, ranging from negation and confrontation to borrowing and compromise. Such an elite furthered the development of civic society and strong national states. This became possible as long as the social differences between the aristocracy and the middle-class were not too great. The composition of the elite reflected the characteristics of the struggle between the old and the new in areas of morality, culture and nation-building. At the end of the nineteenth century a transformation took place of the western European aristocracy into a middle-class community which retained the cultural, eco-nomic and social capital.

Охарактеризовано зміни, що відбулися в територіально-адміністративному устрої Великого князівства Литовського (ВКЛ) після реформ 1564 - 1566 рр., а також особливості економіки та соціальної структури населення Луцького повіту. З'ясовано правові процедури та визначено типи операцій зі шляхетською земельною власністю. Установлено склад осіб, задіяних у операції з земельною власністю шляхти у луцькому повіті, проаналізовано динаміку укладення контрактів. Проаналізовано величину та ціну обігової власності. Надано оцінку формам і методам ділової активності учасників укладення контрактів у сфері обігових поземельних операцій. Досліджено процес перерозподілу земельних володінь луцької шляхти наприкінці XVI ст.

  Скачати повний текст

Досліджено процес становлення суспільної еліти Правобережної України за нових політико-соціальних умов Російської імперії. Проаналізовано становище політичної, духовної та культурної еліти Правобережжя. Доведено, що заможна шляха та російське дворянство становили політичну еліту регіону; православне духовенство як носій державності та духовності набуло статусу духовної еліти; інтелігенція Правобережжя, у складі якої до першої третини XIX ст. домінували поляки, була основою культурної еліти. Простежено процес набуття привілейованості шляхти за нових політичних умов у результаті поширення на неї статусу благородного російського дворянства. З'ясовано, що до польського повстання 1830 - 1831 рр. з одержанням дворянського статусу місцева шляхта продовжувала відігравати провідну роль в усіх сферах життєдіяльності правобережного суспільства. Встановлено, що після повстання соціальна структура Правобережної України була реорганізована за зразком імперської відповідно до російського законодавства.

  Скачати повний текст

Глава держави посідає чільне місце в системі вищих органів державноївлади і справляє на їх формування та функціонування визначальний вплив.Роль президента в системі органів державної влади і в країні загалом значноюмірою залежить від того, якою саме є форма республіканського правління –президентською, парламентарною чи змішаною. Конституційний статус(інститут) президента, а отже, і роль президента у здійсненні державної влади,залежить від форми республіканського правління. Досягнення цієї мети ірозв'язання зумовлених нею завдань є особливо важливими для України,оскільки узагальнення зарубіжного досвіду формування і функціонуванняінституту президентства дає змогу удосконалювати такий інститут в нашійкраїні.Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлюєтьсяреформуванням інституту президента у відповідності з об'єктивнимивимогами, які висуваються до нього у зв'язку з політико-правовими змінами удержавному житті України, а також виникають у процесі пошуку оптимальноїдля країни форми республіканського правління.Метою дисертаційного дослідження є виокремити, розкрити зміст таз'ясувати особливості функціонування інституту президентства за різнихформ республіканського правління. Об'єктом дисертаційного дослідження єінститут президентства як сукупність юридичних норм, що визначає статуспрезидента як глави держави за республіканської форми правління.Предметом дослідження виступають особливості інституту президентства зарізних форм республіканського правління.^UThe head of state occupies a prominent place in the system of higher stateauthority and exerts a decisive influence on their formation and functioning. In thecountry the role of the president in the system of public authority depends on whatform of republican government is the presidential, the parliamentary or the semipresidential.The constitutional status (the institute) of the president and the role ofthe president, in the exercise of state power, depends on the form of republicangovernment. Achieving this goal and solving the tasks are especially important forUkraine, as the generalization of foreign experience in the formation and functioningof the institute of presidency makes it possible to improve such an institute in ourcountry.The relevancy of the dissertation is coordinated to the reform of the president`sinstitute in accordance with the objective requirements for it in connection withpolitical and legal changes in state life of Ukraine, as well as arise in the process offinding the optimal form of republican government.The purpose of the dissertation is to single out, reveal the content and find outthe peculiarities of the functioning of the institute of presidency under the differentforms of republican government. The object of the dissertation is the institute ofpresidency as a set of legal norms that determines the status of the president as thehead of state under the republican form of government. The subject of the study arethe features of the institute of presidency in the different forms of republicangovernment.The dissertation is the first complex political science research of the instituteof presidency under the different forms of republican government. Within theframework of the conducted research the following results were obtained, which aremarked by scientific novelty and are submitted for defense:for the first time:- the author's definition and delimitation of the concepts “the institute ofpresidency” and “the president's institute” is given. The institute of presidency is aset of constitutional norms that determine the place and role of the president in thesystem of public authority in states with a republican form of government, and thepresident's institute is a system of constitutional law that determines the status ofthe president in the system of public authority in a particular country. The conceptof “the institute of presidency” is broader in meaning than the concept of “thepresident's institute”, as it covers both the general characteristics of theconstitutional status of the president as the head of state in different countries andthe status of the president in a particular country. The constitutional status of thepresident is a part of the president's institute. The constitutional status of thepresident is a set of functions, powers and forms of responsibility enshrined in thebasic law, and the president's institute is a system of constitutional and legal normsthat determines the constitutional and legal status of the president in the system ofpublic authority in a particular country. The study of the president's institute in theconstitutions of countries should be carried out taking into account the generalcharacteristics of the institute of presidency.

У дисертації показано комплексну картину становища польської шляхти Київської губернії та проаналізовано вплив політичних, економічних і культурних процесів у 1863 – 1917 рр. на її повсякденне життя. Результатами роботи є рукопис дисертації та 15 наукових публікацій. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі та стати основою для наступних наукових розвідок з історії повсякдення.Мета дослідження – створення комплексної картини становища польської шляхти Київської губернії та аналіз впливу політичних, економічних і культурних процесів у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. на її повсякденне життя.Об’єктом дослідження є польська шляхта Київської губернії.Предметом дослідження виступає повсякденне життя польської шляхти Київської губернії у 1863–1917 рр.Методологічна основа дослідження складається з принципів історизму, об’єктивності, системного аналізу та науковості. З метою з’ясування поставлених завдань застосовано комплекс загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, опис) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічний, евристичний, біографічний, статистично-економічний, просопографічний) методів дослідження, які дозволили проаналізувати форми повсякденного життя шляхти, її становища та суспільних ініціатив на теренах Київської губернії.У роботі показано як у 1863 – 1917 рр. на повсякденному житті шляхти відбилися всі суспільні та економічні процеси, які охопили політичну, громадську, освітню та приватну сфери життя.^UThe dissertation shows a comprehensive picture of the situation of the Polish nobility of Kyiv province and analyzes the influence of political, economic and cultural processes in 1863-1917 on their everyday life. The results of the work are a dissertation manuscript and 15 scientific publications. The results of the research can be used in the educational process and become the basis for further scientific research on the history of everyday life. The purpose of the research is to create a comprehensive picture of the situation of the Polish nobility of the Kyiv province and analyze the influence of political, economic and cultural processes in the second half of the 19th and early 20th centuries. on her everyday life.The object of the study is the Polish nobility of Kyiv province.The subject of the study is the everyday life of the Polish nobility of the Kyiv province in 1863–1917.The methodological basis of the research consists of the principles of historicism, objectivity, systematic analysis and scientificity. In order to clarify the tasks, a set of general scientific (analysis, synthesis, induction, deduction, description) and special historical (problematic-chronological, heuristic, biographical, statistical-economic, prosopographical) research methods were applied, which made it possible to analyze the forms of everyday life of the nobility , its position and social initiatives on the territory of the Kyiv province.

Розглянуто процес формування та подальшої еволюції у другій половині XVII - XVIII ст. соціально-правового статусу нової генерації української еліти - козацької старшини. Досліджено аспект її становлення та генезис, вивчено внутрішню структуру та джерела формування. Розглянуто проблеми соціально-політичних орієнтирів козацької старшини. Вивчено процес монополізації козацькою старшиною політичної влади в державі, охарактеризовано зміни в системі суспільних відносин, механізмі та принципах державного управління, що відбулися внаслідок цього. На підставі численних джерел показано перетворення козацької старшини на окремий привілейований стан українського суспільства ("нову шляхту") шляхом набуття різноманітних прав і привілеїв, що передавалися виключно всередині цієї замкнутої корпорації.

  Скачати повний текст

Висвітлено генезис, ідеологічне та практичне оформлення шляхетського суспільного руху на Правобережній Україні в 1795 - 1830-х рр. Комплексно вивчено чинники, що впливали на розвиток руху та визначено особливості та характерні риси шляхетських змагань в регіоні, а також основні напрямки еволюції впродовж першої третини XIX ст. Досліджено структуру шляхетського суспільного руху на Правобережжі, розглянуто його як складову частину загальнопольського суспільного руху кінця XVIII - першої третини XIX ст., а також з'ясовано його роль і місце в українському історичному процесі.

  Скачати повний текст

Національно-визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648 - 1657 рр.) висвітлено у контексті спогадів і на підставі автобіографічних щодинників шляхтичів Речії Посполитої - очевидців і сучасників подій. Проаналізовано суспільне середовище та традиції створення мемуарів XVII ст. Висвітлено взаємозв'язок фактів з біографій авторів з тенденційністю представлення їх особистостей і певних подій. На базі джерельного матеріалу досліжено трактування сучасниками причин розгортання конфлікту, характеристику військових кампаній Національно-визвольної війни та вантажів повстанського війська.

  Скачати повний текст

Досліджено процеси релігійного розшарування в середовищі шляхетського соціуму Волинського регіону та простежено особливості політичної боротьби волинського нобілітету на захист прав та інтересів своїх церков. З'ясовано вплив релігійних чинників на кристалізацію етнічної свідомості українського нобілітету Волині в межах трьох конфесійних груп регіону - православних, уніатів і римо-католиків. Порушено широке коло проблем, пов'язаних з релігійними конфліктами на Волині, особливостями духовного та релігійного життя українського нобілітету.

  Скачати повний текст

У дослідженні розглянуто процес становлення та функціонування міського суспільства Волині у ранньомодерну добу. Проаналізовано проблему дефініції, класифікації та термінології міських поселень; вивчено функції міських поселень та фактори їх розвитку. З'ясовано роль власників приватних та старост королівських міст на формування устрою та особливості розвитку волинських міст. Особлива увага приділена міському управлінню та участі у ньому війта, лентвійта, ради, лави та найманих міських урядників. Описано міське судочинство та його особливості у королівських та приватних містах. Прослідковано джерела формування міської громади, її правове становище, соціальну структуру, етнічний та професійний склад, а також місце шляхти у міському соціумі.^UThe reseach studies the process of establishment and functioning of Volhynia urban society in the Early Modern era. The study analyzes the issue of definition, classification and terminology of urban settlements; functions of urban settlements and their development factors are examined. The role of private cities owners and royal cities Starostas was figured out in terms of system formation and peculiarities of Volhynia cities development. Special attention is dedicated to city administration and Vogt, Leitvogt, council and hired servicemen involvement in it. Judicature and its peculiarities in royal and private cities are depicted. The study provides insights into the sources of urban community formulation, its legal position, social structure, ethnic and professional structure, as well as Szlachta's role in the urban society.

У роботі прослідковано процес формування мережі римо-католицьких монастирів на Волині. Вивчений матеріал дозволив стверджувати, що наприкінці XVIII століття в межах Луцько-Житомирської дієцезії діяло 53 римо-католицькі монастирі (з них 48 чоловічі і 5 жіночі). Переважно вони знаходились у містах і містечках західних і південних повітів Волинської губернії, що було зумовлено густотою населення та локалізацією резиденцій магнатів, котрі домінували серед фундаторів чернечих осередків. Найбільше монастирів виникло у XVII столітті, – 28, дещо менше у XVІІІ столітті – 16. Чисельну перевагу мали домініканці та кармеліти (відповідно 13 і 12 монастирів); дещо менше було бернардинських монастирів (8), францисканських (6), ордену тринітаріїв (5). Інші чернечі ордени (капуцини, августинці, піари, реформати, бригідки, шаритки) були представлені на Волині двома-трьома осідками.Основу життя монастиря становила духовна діяльність, яка передбачала утримування парафій при монастирських костелах або роботу у парафіях, де бракувало священників. На початку ХІХ століття з 53 монастирів Луцько-Житомирської дієцезії парафії мали 36 монастирів. Упродовж першої половини ХІХ століття спостерігався чисельний приріст парафіян монастирських парафій. Місцями паломництва вірян стали Луцький домініканський монастир і Бердичівський монастир босих кармелітів, де були чудотворні ікони Божої Матері, короновані у XVIII столітті. При монастирських костелах діяли релігійні братства або розарії (останні характерні переважно для домініканських монастирів), які активізували участь пастви у духовному житті дієцезії, були однією з форм зав'язків ченців із зовнішнім світом, оскільки статути багатьох орденів передбачали жорстку аскезу для чернецтва.У дослідженні також розкрито функціонування шкіл при монастирях. Зроблено висновок, що волинські католицькі осідки відігравали важливу роль в поширенні шкільної освіти до початку 1830-х років. Монастирі утримували як парафіяльні, так і повітові школи, навчальний процес у яких опирався на освітні традиції, закладені Едукаційною комісією останньої третини XVIII століття. У 1803 році у Луцьку відбулося зібрання римо-католицького духовенства, на якому монастирі зобов'язали утримувати початкові школи або виділяти кошти на їх функціонування. Опрацьовані джерела дали підстави стверджувати, що школи діяли при 33 римо-католицьких монастирях Луцько-Житомирської дієцезії упродовж перших трьох десятиліть ХІХ століття. У парафіяльних школах учили читати і писати польською мовою та арифметики. До шкіл повітового рівня належали школи при монастирях піарів у Дубровиці та Межиріччі Корецькому, босих кармелітів у Бердичеві, а також при тринітарському у Берестечку. Учні були дітьми місцевої шляхти, зрідка – унійних священиків. Цілковита ліквідація монастирських шкіл відбулась після Листопадового повстання 1830 року. У дисертації проаналізовано тематичний та жанровий репертуар монастирських бібліотек. З'ясовано, що бібліотека була невід'ємним атрибутом кожного монастиря. Функції бібліотеки не зводились до суто освітніх. Лише частина літератури у книгозбірнях була призначена для забезпечення навчального процесу, зміст решти книг передбачав задоволення інтелектуальних потреб чернецтва. У дисертації бібліотеки розглядаються, як невід'ємна частина монастирської культури. Монастирське господарство було складовою традиційної господарської культури Волині. У роботі з'ясовано матеріальне забезпечення монастирів, розкриті основні галузі господарства, які розвивались у монастирських фільварках. Зроблено висновок, що ченці у свої маєтках використовували як вільнонайману працю місцевого люду, так і послуговувались працею залежних селян, розміри панщини яких були зафіксовані в інвентарях та візитаціях. Економічна діяльність монастирів базувалась переважно на екстенсивних методах господарювання із слабо розвиненою агрикультурою.У дисертації проаналізовано нормативно-правові акти Російської імперії, які окреслювали поле функціонування Римо-Католицької Церкви в державі. Виділено основні етапи у правовому регулюванні діяльності римо-католицьких монастирів, що переважно збігалися з роками правління російських монархів. Зроблено висновок, що російське законодавство було спрямоване на вироблення такої форми управління усією конфесією, яка склалася щодо Православної Церкви, повністю підпорядкованої державі разом з усіма своїми інституціями. Внаслідок такої правової політики поступово руйнувалися усталені віками традиції внутрішнього життя римо-католицьких монастирів. Жорстких утисків католицькі ченці зазнали за правління імператора Миколи І, який використав як привід Листопадове повстання 1830 року для видання указів про ліквідацію 35 римо-католицьких монастирів у Луцько-Житомирській дієцезії, закриття повітових шкіл при усіх монастирях, передачу власності римо-католицьких монастирів державі і переведення духовенства на державну пенсію із поділом монастирів на штатні та заштатні.^UThe process of forming a network of Roman Catholic monasteries in Volyn was observed in the work. The studied material allowed to assert that at the end of the XVIII century there were 53 Roman Catholic monasteries within the Lutsk-Zhytomyr Dioceses (48 of them were male and 5 were female). They were mostly located in the cities and towns of the western and southern districts of the Volyn province what was caused by population density and the location of the residences of magnates who dominated among the founders of monastic centres. Most monasteries appeared in the XVII century – 28, a little less in the XVIII century – 16. The Dominicans and the Carmelites had a numerical advantage – 13 and 12 monasteries, respectively; there were slightly fewer Bernardine monasteries (8), Franciscans (6), and the Trinitarian order (5). Other monastic orders (Capuchins, Augustinians, Piarists, Reformates, Bridgettines, Charities).The basis of the life of the monastery was a spiritual activity which involved maintaining parishes at the monastery churches or work in parishes where there was a lack of priests. At the early XIX century, out of 53 monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses, 36 monasteries had parishes. During the first half of the XIX century there was a numerical increase in the number of parishioners of monastic parishes. The places of pilgrimage for the faithful became the Lutsk Dominican Monastery and the Berdychiv Monastery of the Discalced Carmelites where there were miraculous icons of the Mother of God crowned in the XVIII century. Religious brotherhoods and rosaries functioned at the monastic churches; the last ones were inherent predominantly Dominican monasteries which had intensified the participation of the flock in the Dioceses` spiritual life and were a form of monks' contacts with the outside world because of the statutes of many orders provided for strict asceticism.It was concluded that the Volyn Catholic centres played an important role in the spread of school education until the early 1830s. The monasteries maintained both parish and district schools the educational process of which was based on the educational traditions established by the Commission of National Education in the last third of the XVIII century. In 1803, a meeting of the Roman Catholic clergy took place in Lutsk and obliged the monasteries to maintain primary schools or allocate funds for their functioning. The studied sources gave reasons to claim that the schools functioned at 33 Roman Catholic monasteries of the Lutsk-Zhytomyr Dioceses during the first three decades of the XIX century.It is noted that the monasteries had hospitals as the institutions that were a manifestation of the charitable activities of the monks. The brothers of the monasteries cared for the sick, the elderly and orphans. The monasteries of Bonifratris and Charities specialized in the maintenance of hospitals what was their main obedience.The thematic and genre repertoire of monastic libraries was analysed in the dissertation. The library was found to be an integral part of every monastery. The functions of the library were not reduced only to educational. Just part of the literature in these book collections was intended to ensure the educational process, the content of the rest of the books provided for the satisfaction of intellectual needs of the monks. Libraries are considered an integral part of monastic culture.The monastery farm was a component of the traditional economic culture of Volyn. The material support of the monasteries was clarified in the work; the main industries that developed in the monastery farms were shown. It was concluded that in their estates the monks used both the free labour of the local people and the labour of dependent peasants the size of whose serfdom was recorded in inventories and visitations. The legal acts of the Russian Empire which outlined the field of functioning of the Roman Catholic Church in the state were analysed in the dissertation. The main stages of the legal regulation of the functioning of Roman Catholic monasteries which mostly coincided with the years of rule of Russian monarchs were given off. It was concluded that the Russian legislation was aimed at developing such a form of government of all denominations which had developed concerning to the Orthodox Church fully subordinated to the state together with all its institutions. As a result of such a legal policy, the centuries-old traditions of the internal life of Roman Catholic monasteries were gradually destroyed. Catholic monks were severely persecuted during the reign of Emperor Nicholas I who used the November Uprising of 1830 as an excuse to issue decrees to liquidate some Roman Catholic monasteries, close district schools at all monasteries, and confiscation property of Roman Catholic monasteries to the treasury and transfer of the clergy to the state pension with the division of monasteries into ordinary and extraordinary.

У дисертації показано, що правове регулювання земельних відносин на західноукраїнських землях напередодні інкорпорації до складу Республіки Польщі (1919–1921 рр.) безпосередньо залежало від правової традиції держав, у складі яких перебували українські землі. Доведено, що з часу інкорпорації Галичини до складу монархії Габсбурґів, австрійський уряд поряд з політичним упорядкуванням справ реалізовував економічну політику, вигідну передусім для всієї держави, а не лише для певних суспільних верств. Це вплинуло на обмеження привілеїв шляхти та перетворення селян на підданих держави. Поліпшення правового становища селян, зокрема охорона права селянського землекористування, розглядалося як важливий засіб зміцнення держави в економічному плані. Права селян опинилися під захистом держави. Позитивну роль у цьому відношенні відіграли 1) земельні реформи «освіченого абсолютизму» наприкінці XVIII ст. та 2) скасування у 1848 р. панщини. Зробивши, де-юре, галицького селянина власником землі, реформи розірвали зв'язок між ним і паном та спонукали до більшого зацікавлення політичним життям. Розкрито зміст державної політики Другої Речі Посполитої у сфері правового регулювання земельних відносин на території Західної України (1921–1939 рр.)., показано її розвиток в умовах відродження польської державності, визначено місце і роль тогочасної державної політики у становленні правового регулювання земельних відносин досліджуваного періоду, а також наголошено, що політика міжвоєнної Республіки Польщі переслідувала важливі соціальні й політичні цілі, зокрема полягала асиміляції українського населення та прагненні польського уряду вирішити проблему земельного перенаселення на польській етнічній території та посилити економічний й політичний вплив держави на західноукраїнські землі. Встановлено, що основними соціально-економічними, політичними та юридичними чинниками, які зумовили становлення і розвиток правового регулювання земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.) були: високий ступінь концентрації вільних земель після приєднання території Західної України; недосконалість та суперечливість різних джерел права у Галичині та на Волині, які не здатні були в повному обсязі однаково регулювати земельні відносини, зокрема щодо права володіння, користування та розпорядження землею. Проаналізовано процес формування нормативно-правової бази в результаті чого було визначено основні види правових джерел, які регулювали земельні відносини у на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.). Доведено, що австрійське цивільне законодавство відігравало одну з визначальних ролей у правовому регулюванні земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1933 рр.); показано, що становлення правового регулювання у Республіці Польщі, а відтак поширення його на територію Західної України, було пов'язано із земельною реформою, яка була важливим політичним актом, одним із символів відновлення державної незалежності Республіки Польщі в 1918 р. Земельний Закон 1925 р. став політичним компромісом, а відтак захищав інтереси лише певних груп населення, пропагуючи осадництво і парцеляцію. Здійснено порівняльно-правовий аналіз суб'єктів земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.)., визначено їх соціально-правовий статус, роль та місце у земельно-правових процесах. Зокрема на основі вивчення архівних матеріалів встановлено, що попри прагнення центрального уряду, реалізація земельних реформ на території Західної України відбувалася повільно, існував пасивний спротив великих землевласників, не згодних з політикою подрібнення великих земельних угідь. Виявлено загальні риси та відмінності у правовому регулюванні зобов'язань, що виникали з права власності та права володіння на земельну ділянку на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.). Обґрунтовано, що найвищого свого розвитку українське суспільство досягло в другій половині ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст., коли в основу системи регулювання земельних відносин покладався пріоритет приватної власності на земельну ділянку, а також показано, що будь-яке відхилення від цього і надання у законодавчому порядку переваг суб'єктам права інших форм власності призводило до зниження темпів економічного розвитку, посилення соціального напруження і протистояння у суспільстві, а також визначено основні тенденції розвитку правового регулювання земельних відносин на території Західної України у складі Республіки Польщі (1921–1939 рр.), зокрема доведено, що загальний вектор цієї еволюції був спрямований на формування інституту приватної власності на земельну ділянку.^UThe dissertation shows that the legal regulation of land relations in the western Ukrainian lands on the eve of incorporation into the Republic of Poland (1919–1921) directly depended on the legal tradition of the states that included the Ukrainian lands. It has been shown that since the incorporation of Galicia into the Habsburg monarchy, the Austrian government, along with the political order of affairs, has pursued an economic policy that benefits the state as a whole, not just certain sections of society. This affected the restriction of the privileges of the nobility and the transformation of peasants into subjects of the state. Improving the legal status of peasants, in particular the protection of the rights of peasant land use, was seen as an important means of strengthening the state in economic terms. The rights of peasants were protected by the state. 1) land reforms of «enlightened absolutism» at the end of the XVIII century played a positive role in this regard. and 2) the abolition in 1848 of serfdom. By de jure making the Galician peasant the owner of the land, the reforms severed ties between him and the lord and led to a greater interest in political life. The content of the state policy of the Second Rzeczpospolita in the field of legal regulation of land relations in Western Ukraine (1921-1939) is revealed, its development in the conditions of Polish statehood revival is shown. It was emphasized that the policy of the interwar Republic of Poland pursued important social and political goals, including the assimilation of the Ukrainian population and the Polish government's desire to solve the problem of land overpopulation on Polish ethnic territory and strengthen economic and political influence in western Ukraine. It is established that the main socio-economic, political and legal factors that led to the formation and development of legal regulation of land relations in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939) were: high concentration of vacant lands after the annexation of Western Ukraine; imperfections and contradictions of different sources of law in Galicia and Volhynia, which were not able to fully regulate land relations in the same way, in particular regarding the right to own, use and dispose of land. The process of formation of the legal framework was analyzed, as a result of which the main types of legal sources that regulated land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921–1939) were identified. It is proved that the Austrian civil legislation played one of the decisive roles in the legal regulation of land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1933); It is shown that the formation of legal regulation in the Republic of Poland, and thus its spread to the territory of Western Ukraine, was associated with land reform, which was an important political act, one of the symbols of restoration of state independence of Poland in 1918. became a political compromise, and thus defended the interests of only certain groups of the population, promoting settlement and parcelling. A comparative legal analysis of the subjects of land relations in the territory of Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939), their socio-legal status, role and place in land law processes. In particular, based on the study of archival materials, it was found that despite the efforts of the central government, the implementation of land reforms in Western Ukraine was slow, there was passive resistance from large landowners who disagree with the policy of fragmentation of large lands. The general features and differences in the legal regulation of obligations arising from the right of ownership and ownership of land in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939). It is substantiated that the Ukrainian society reached its highest development in the second half of the XVII - first half of the XVIII century, when the system of regulation of land relations was based on the priority of private ownership of land, and it is shown that any deviation from this the order of preference for subjects of law of other forms of ownership led to a decrease in economic development, increasing social tensions and confrontation in society, as well as identified major trends in legal regulation of land relations in Western Ukraine as part of the Republic of Poland (1921-1939), in particular, it is proved that the general vector of this evolution was aimed at the formation of the institution of private ownership of land.

Проаналізовано процес формування козацької еліти Слобідської України за умов панування своєрідних звичаїв ("черкаської обикності") та інкорпорації слобідсько-українських земель до Російської імперії. Досліджено генезу місцевої козацької еліти, вплив на її формування російського уряду, зайняття нею верхніх щаблів соціальної драбини, нагромадження козацькими старшинами матеріальних благ. Розглянуто проблеми поступового обмеження владних прерогатив слобідсько-української козацької старшини російським урядом, політичної пасивності козацької еліти, доведення козацькими старшинами своєї соціальної винятковості. На підставі аналізу численних джерел висвітлено перетворення місцевих козацьких старшин на прошарок землевласників-поміщиків - "нову шляхту", вплив даних процесів на суспільний розвиток усього регіону.

  Скачати повний текст

Детально розроблено жанр української геральдичної поезії, популярної у літературі бароко. З'ясовано генезу віршів на герби, постання яких було зумовлене зростанням ролі шляхетського стану в тогочасному супільстві. Звернено увагу на взаємозв'язки українських геральдичних віршів з аналогічним жанром стематів у польській літературі, звідки гербова поезія була запозичена українським письменством. Геральдичну поезію розглянуто як синтетичний графіко-літературний жанр, що постав на суміжжі двох інших популярних барокових жанрів - панегірика й емблеми. Геральдичні вірші є емблематичними за формою та панегіричними за змістом. Головним художнім засобом вираження заслуг і достоїнств шляхтича було використання багатої символіки. Виділено найуживаніші геральдичні символи й систематизовано їх у тематичні групи. Значну увагу приділено значенню цих символічних знаків та їх функціонуванню у тексті.

  Скачати повний текст

Відтворено специфіку оборонного будівництва головним чином у Львівській землі, що в кінцевому підсумку сприяло об'єктивному дослідженню різних аспектів військової, політичної та господарської історії краю, а також напрямків оборонно-захисної діяльності володарів Речі Посполитої, окремих шляхтичів, міських і сільських громад.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу архівних матеріалів, опублікованих джерел, української та польської наукової літератури здійснено комплексне дослідження сеймика Волинського воєводства другої половини XVII ст. Охарактеризовано право участі та уточнено склад волинян у шляхетських зібраннях. Розкрито функції головуючих на сеймику маршалків. Досліджено заходи королівської канцелярії, волинських урядників і зацікавлених осіб у приготуваннях до сеймиків напередодні сейму та після його роботи. Розкрито перебіг, причини відкладення та зривання шляхетських зібрань. Укладено перелік послів на сейм від Волинського воєводства другої половини XVII ст. Виявлено й обгрунтовано зв'язок волинської шляхти з сеймиками інших територій Речі Посполитої. Установлено позицію шляхти щодо політики Речі Посполитої у сфері оборони, оподаткування, судочинства. Проаналізовано віровизнавчі орієнтації учасників сеймика та з'ясовано ознаки політичної культури шляхти Волинського воєводства даного періоду.

  Скачати повний текст

Визначено, що Українська національна революція XVII ст., політична практика доби уряду Б. Хмельницького мала серйозне світоглядне, політико-ідеологічне підгрунтя у світоглядних орієнтаціях, менталітеті українського народу, ідеях історичної та полемічної літератури, творах діячів українського Відродження, Гуманізму та Реформації, козацькій ідеології та "Руській ідеї", традиціях української державності та козацького і громадського самоврядування. Досліджено історичний розвиток українського суспільства після Київської Русі у висхідному напрямку становлення української нації, розвитку національної свідомості та політичних орієнтацій, спрямованих на досягнення власної суверенної державності. Розглянуто роль української еліти та шляхти, які відіграли взагалі позитивну, хоча і суперечливу роль, сприяли збереженню та розвитку українського народу в етнічно-національному, релігійному, духовному, економічному та територіальному плані. Висвітлено основні чинники формування політичної думки, політичної орієнтації та політичної свідомості українського народу зазначеної доби, основними домінантами яких визначено соціально-політичні та духовні фактори власного соціально-політичного та історичного-культурного буття. Узагальнено матеріали, які засвідчують тривалість державотворчих традицій руського народу, наявність напередодні правління Б. Хмельницького низки політичних ідей та державотворчих концепцій.

  Скачати повний текст

На території Вінницької області сконцентрована значна кількість пам’ятокзамкової і палацової архітектури. Попри великі масштаби поширення тарізноманітність об’єктів, у переважній більшості вони не залучені в соціальнокультурну сферу й використовуються нераціонально. Активне замковебудівництво на досліджуваній території розпочалось з кін. XIV ст. та тривалодо поч. XVIII ст. Оборонні укріплення займали важливе місце у процесізаселення території, розвитку міст і містечок. З втратою необхідності у їхньомуіснуванні замки занепадали або використовувались під громадські потреби.Тільки у ХХ ст. вони стали об’єктами уваги представників пам’яткоохоронноїсистеми. Палацове будівництво почало розвиватись з кін. XVIII ст., булопредставлене різними стилями і масштабами. На розвиток та розмах палацовогобудівництва впливало становище дворян і шляхти, яке залежало як від їхніхекономічних можливостей, так і від державної політики. З поч. ХХ ст. палацивтрачають першопочаткові функції, а більшість об’єктів до сьогоднізнаходяться у незадовільному стані.^UNumerous monuments of castle and palace architecture are concentrated inVinnytsia region. Despite the significant scale and diversity of these objects, most ofthem are not involved in the socio-cultural sphere and are used irrationally. Activecastle construction in this area began at the end of the 14th century and lasted untilthe beginning of the 18th century. Defensive fortifications played an important role inthe settlement of the territory, development of cities and towns. When they were nolonger needed, castles fell into disrepair or were used for public purposes. Only in the20th century, the representatives of the monument protection system paid attention tothese objects. Palace construction began to develop from the end of the 18th century,it was presented in different styles and scales. The development and scale of palaceconstruction was influenced by the position of the nobility and gentry, whichdepended on both their economic capabilities and public policy. From the beginningof the 20th century, palaces are losing their original functions, and most of thebuildings are still in poor condition.