Дисертація є історико-педагогічним дослідженням, у якому вперше здійснено науковий аналіз мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка – заслуженого діяча мистецтв України, професора, завідувача кафедри музики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Відмінника освіти України, лауреата престижних конкурсів, рейтингів і премій, композитора, аранжувальника, фольклориста, відомого хорового диригента, чиє ім'я занесено до вітчизняних («Митці України», «Імена України», «Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки» тощо) та зарубіжних («International Who's Who in Music and Musicians' Directory», Cambridge) довідників.Дослідницькі методи (реконструкції та наративний) дали змогу розкрити новаторський зміст мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка: домінантою діяльності професора є українська народна пісня як «сакральне» явище, тому метою мистецько-педагогічної діяльності викладача є професійна підготовка кваліфікованого вчителя-патріота з розвиненою національною свідомістю, готового зберігати, відроджувати, збагачувати, поширювати й захищати українську національну культуру; діяльність Г. Левченка ґрунтується на принципах народної, гуманістичної, макаренківської та мистецької педагогіки (демократизм; гуманізм; народність; єдність слова і діла; повага, вимогливість і справедливість у ставленні до учня/студента; опертя на позитивне в кожній особистості та індивідуальний підхід до неї; зв'язок теорії з практикою; єдність освіти та культури; конвергентність формальної та неформальної освіти майбутніх учителів); педагогічними умовами ефективності мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка є: 1) створення художньо-естетичного освітнього середовища; 2) належне організаційне, навчально-методичне, кадрове та матеріально-технічне забезпечення формальної та неформальної мистецької освіти майбутніх учителів; 3) оприявлення та розвиток природного мистецького обдарування студентів закладів вищої педагогічної освіти в мистецькій діяльності; 4) співтворчість між педагогом-митцем і студентами; 5) професіоналізм викладача-митця, який є прикладом для вихованців. Вперше: цілісно розкрито ідейно-теоретичний зміст і напрями мистецькопедагогічної діяльності Г. Левченка; схарактеризовано передумови становлення мистецько-педагогічних поглядів професора; визначено етапи мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; розкрито новаторський зміст (мета, завдання, принципи, педагогічні умови), напрями мистецькопедагогічної діяльності як органічної єдності освітнього (наукова, організаційна та викладацька) та мистецького (композиторська, аранжувальна та режисерська) складників; виокремлено новотворіння в кожному з напрямів мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; обґрунтовано перспективи творчого використання ідей і мистецько-педагогічного досвіду Г. Левченка в теорії та практиці сучасної освіти.Уточнено ключові поняття: мистецько-педагогічна, мистецька, диригентсько-хорова, композиторська, аранжувальна діяльності; обґрунтовано нове поняття – синкретично-диференційований метод сходження до художнього образу. Доповнено біографію та освітній доробок Г. Левченка аналітичними матеріалами. Подальшого розвитку набули положення про становлення регіональної музично-педагогічної освіти, а також науково-методичні підходи до диригентсько-хорової підготовки вчителів музичного мистецтва.^UThe dissertation is historical and pedagogical research, in which for the first time a scientific analysis of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity is made; he is Honored Artist of Ukraine, Full Professor, Head of the Department of Music of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Excellence in Education of Ukraine, a winner of prestigious competitions, ratings and awards, a composer, an arranger, a folklorist, a famous choral conductor, whose name is included in the Ukrainian (‘Artists of Ukraine,' ‘Names of Ukraine,' ‘Who is who in Poltava. Outstanding countrymen,' etc.) and foreign (International Who's Who in Music and Musicians' Directory, Cambridge) manuals.The research source base is systematized by the following groups: 1) archival documents and materials of the State Archive of Poltava region, Archive of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Archive of the Museum of History of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, H. Levchenko's personal archive); 2) the professor's legacy (scientific and scientific-methodical works; creative, epistolary, representative, directorial and advertising legacy); 3) sources about H. Levchenko, news and information, reference, news and analytical, popular science and scientific publications, materials of conversations, surveys, interviews, the professor's, his students', colleagues', friends', relatives' and friends' memoirs, photographic materials); 4) interpretive sources (dissertations, monographs, educational literature, materials of scientific events, abstract publications, electronic resources related to the scientific problem); 5) regulatory sources (regulatory, reports, orders, directives, protocols, etc.).The scientific novelty and theoretical significance of the study lies in the fact that for the first time: the ideological and theoretical content and directions of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity are fully revealed; the preconditions for the formation of the professor's artistic and pedagogical views are characterized; the stages of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity are determined; the innovative content (purpose, tasks, principles, pedagogical conditions), directions of artistic and pedagogical activity as an organic unity of educational (scientific, organizational and teaching) and artistic (composition, arranging and directing) components are revealed; innovations in every of H. Levchenko's spheres of artistic and pedagogical activity are singled out; the prospects of creative use of H. Levchenko's ideas and artistic and pedagogical experience in the theory and practice of modern education are substantiated. The key concepts are specified. They are the following: artistic and pedagogical, artistic, conductor-choral, compositional, and arranging activities; a new category ‘syncretically-differentiated method of ascent to an artistic image' is substantiated. H. Levchenko's biography and educational achievements have been supplemented with analytical materials.Provisions on the formation of regional music and pedagogical education, as well as scientific and methodological approaches to conducting and choral training of music teachers have been further developed. Little-known and unknown archival documents from the artist's personal archive have been introduced into scientific circulation (267).

У дисертації досліджується доцільність використання членистоногих (павуків, бджіл) для індикації деструктивних соціальних та агровиробничих впливів, грунтуючись на концепції соціально-екологічної системи (СЕС) на градієнті умов Чернівецької області.Узагальнено сучасні відомості щодо участі членистоногих у наданні екосистемних послуг та їх біоіндикаційного потенціалу. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід використання Apis mellifera L., 1758 та павуків (Araneae) як індикаторів стану екосистем. Установлено, що можливості артроподоіндикації досліджуються однобічно з акцентом на екологічну складову ландшафтів, тоді як чинники соціальної природи залишаються поза увагою науковців.Дослідження охоплює три блоки. Перший блок стосується пошуку перспективних син- і демекологічних показників Araneae для індикації деструктивних агровиробничих впливів. Установлено, що хортобіонти характеризувалися найвищим видовим багатством і різноманіттям, що спонукало нас до їх подальших досліджень.Аналіз структури аранеокопмлексів, що населяють біотопи з різним характером деструктивних агровиробничих впливів у межах територій «традиційного», «проміжного» та «інтенсивного» полігонів дозволив виокремити види з високою інформативною цінністю щодо діагностування агровиробничих впливів. Argiope bruennichi (Scopoli, 1772) і Microlinyphia pusilla (Sundevall, 1830) можуть бути рекомендовані для біоіндикації біотопів з низькою, а Porrhomma microphthalma (O. Pickard-Cambridge, 1871) – з високою інтенсивністю деструктивних агровиробничих впливів. Аранеокомплекси дослідних ділянок характеризуються відсутністю видів еудомінантів; загальноприйняті синекологічні індекси не виявили високу інформативну цінність щодо діагностування деструктивних агровиробничих впливів. Натомість вони добре відобразили негативний вплив вирощування енергетичних культур на структуру аранеокомплексів павуків-герпетобіонтів в умовах агроекосистем дослідних ділянок Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України. Доведено високу інформативну цінність демекологічних показників Xerolycosa miniata (C.L. Koch, 1834): вид надає перевагу ділянкам із вищим фіторізноманіттям.Другий блок дослідження присвячений аналізу доцільності використання Apis mellifera з метою індикації деструктивних агровиробничих впливів на основі вивчення епізоотичної ситуації щодо інвазійних хвороб бджіл на дослідженому градієнті. Проаналізовано статистичні дані Чернівецької регіональної державної лабораторії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів за період 2014–2020 рр. Виявлено коливання частки проб, позитивних на варооз, у межах 1,38 % – 26,79 %, на ноземоз – 0,33 – 9,34 %. Результати власних досліджень засвідчили, що усереднена інвазованість бджолиного підмору та розплоду щодо вароозу становила 34,80±14,97 % і 38,98±9,51 % відповідно. Частка колоній, де спори Nosema spр. не виявлені, коливалася від 17,65 % до 52,63 % для досліджених районів Чернівецької області.Істотна інвазованість бджіл Varroa destructor спричиняє широке застосування бджолярами противароозних препаратів. Проаналізовано ситуацію на ринку противароозних препаратів України станом на вересень 2020 р. Складено перелік зі 136 найменувань, доступних українським бджолярам, на основі 10 діючих речовин. Отримані результати вказують на недосконалість існуючої системи контролю за безпечністю, якістю, ефективністю ветеринарних препаратів, їх виробництвом, імпортом і реалізацією. Виявлено випадки порушення бджолярами інструкцій і застосування фейкових противароозних препаратів. Цей та інші фактори ризику, пов'язані з практиками бджільництва, доводять сумнівність апімоніторингу без урахування чинників впливу бджоляра (наприклад, своєчасність діагностики численних хвороб бджіл, належна підготовка колоній до зимівлі, забезпеченість якісної підгодівлі). Це довело актуальність комплексного аналізу системи «бджола-людина». Останній блок наших досліджень – це аналіз стану системи «бджола-людина» методом фокус-груп на соціоекологічному градієнті Чернівецької області. Межі дослідженого градієнта окреслюються традиційною сільськогосподарською системою на заході та інтенсивним агровиробництвом на сході. За результатами роботи у 15 фокус-групах на «традиційному», «проміжному» та «інтенсивному» полігонах, виокремлено 33 теми, які стосуються бджільництва, здоров'я та продуктивності бджолиних колоній. На основі отриманих даних показано важливість соціальної підсистеми щодо дослідженої моделі, а також на необхідність застосування міждисциплінарного підходу в аналізі СЕС.На основі отриманих результатів зроблено висновок, що використання згаданих груп Аrthropodа у біоіндикаційних дослідженнях може бути не лише теоретичною, а й емпіричною базою для створення системи моніторингу навколишнього середовища, що дозволить здійснювати ефективний менеджмент у різних типах соціоекосистем, впливати на їх стан і прогнозувати їх зміни.^UThe thesis is aimed at the study of the expediency of using spiders and bees as indicators of destructive social and agricultural effects. The study was carried out in a gradient of social and ecological system conditions in Chernivtsi region.The current information on the role of arthropods for the provision of ecosystem services, and their bioindication potential, was summarized. Literature on using Apis mellifera L., 1758, and spiders (Araneae) as indicators of ecosystem status was analysed. It was concluded that the possibilities of arthropodoindication had been studied unilaterally with an emphasis on the ecological component of landscapes, while the factors of social nature had remained out of the attention of scientists. The thesis covers three blocks of empirical studies. The first block concerns the search for promising syn- and demecological characteristics of Araneae to indicate destructive agricultural effects. It was found that hortobionts are characterized by the highest species richness and diversity, which prompted us to further study.The analysis of the structure of spider assemblages inhabiting biotopes with different types of destructive agricultural effects within the territories of «traditional», «intermediate» and «intensive» strata allowed singling out species with high informative value in diagnosing agricultural impacts. Argiope bruennichi (Scopoli, 1772) and Microlinyphia pusilla (Sundevall, 1830) can be recommended for bioindication of biotopes with low, and Porrhomma microphthalma (O. PickardCambridge, 1871) – with high intensity of destructive agricultural effects. Spider assemblages of experimental sites were characterized by the absence of eudominant species; common synecological indices did not show high informative value in diagnosing destructive agricultural effects. Instead, they reflected well the negative impact of growing energy crops on the structure of herpetobiont spider assemblages in the agroecosystems of the Bukovynian State Agricultural Research Station of NAAS of Ukraine. Demecological parameters of Xerolycosa miniata (C.L. Koch, 1834) showed that this species is a good indicator of phytodiversity.The second block of the study is aimed at analysing the feasibility to indicate the destructive agricultural effects based on the study of the epizootic situation of invasive diseases of bees on the studied gradient. The statistical data of the Chernivtsi Regional State Laboratory of the State Service of Ukraine for Food Safety and Consumer Protection for the period of 2014–2020 were analysed. The proportion of samples 6 positive for varroosis varied from 1.38 to 26.79%, and for nosemosis from 0.33 to 9.34%. The results of our own field work showed that the average infestation of worker bees and brood with varroasis was 34.80±14.97% and 38.98±9.51%, respectively. The proportion of colonies where spores Nosema spp. were not detected is ranged from 17.65% to 52.63% for the studied areas of Chernivtsi region.Significant infestation of bees with Varroa destructor causes widespread use of drugs against Varroa by beekeepers. The situation of anti-varroa drugs on the market in Ukraine as for September 2020 has been analysed. A list of 136 drug brands available to Ukrainian beekeepers has been compiled. They were based on 10 active substances. The obtained results indicate the imperfection of the existing system of control over the safety, quality, effectiveness of veterinary drugs, their production, sale and use. Cases of violation of instructions by beekeepers and use of fake anti-varroa drugs have been revealed. This and other risk factors associated with beekeeping practices proved the doubtfulness of apimonitoring without taking into account the factors of the beekeepers' influence (for example, untimeliness of diagnosis of numerous bee diseases, proper preparation of colonies for wintering, qualitative feeding). This proved the relevance of a comprehensive analysis of the socialecological aspects of the «bee-human» system.The last block of the research is devoted to the analysis of the state of the «beehuman» system by using the focus group method on the socio-ecological gradient of Chernivtsi region. The boundaries of the studied gradient are defined by the traditional agricultural system in the west and intensive agricultural production in the east. According to the results from 15 focus groups on «traditional», «intermediate» and «intensive» regional strata, 33 topics related to beekeeping, health and productivity of bee colonies have been identified.Based on the obtained data, the importance of the 7 social subsystem in relation to the studied model has been shown, as well as the need to apply an interdisciplinary approach in the analysis of SES. Based on the results, it has been concluded that the use of spiders and bees in environmental monitoring system will promote effective assessment of socialecological systems, their management and further development.

Дмитренко Н. В. Іконографія, семантика та стиль сюжету «Таємна вечеря» у візантійському мистецтві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, Київ, 2022.Дисертація є першим комплексним дослідженням іконографії сюжету «Таємна вечеря» у мистецтві Візантійської імперії. Мета роботи полягає в дослідженні особливостей поетапного формування іконографії, семантики та стилю сюжету «Таємна вечеря» від зародження християнства до падіння Візантійської імперії в 1453 році, із зверненням до порівняльного аналізу зразків Західної, Східної та Південної Європи задля виявлення особливостей, притаманних кожному періоду, з урахуванням стилевих змін і впливу історичних чинників.Проведене дослідження було здійснено на основі колекцій Бібліотеки та музею Моргана (Нью-Йорк), Гессенської державної та університетської бібліотек (Дармштадт), Державної бібліотеки Бадена (Карлсруе), Британської бібліотеки (Лондон), Державного історичного музею (Москва), Інституту стародавніх рукописів імені Месропа Машоца (Єреван), Музею Конде (Шантільї), Бібліотеки Банкрофта (Каліфорнія), Колекції Думбартон Оакс (Вашингтон), Клівлендського музею мистецтв (Клівленд, Огайо), Національної бібліотеки Франції (Париж), Національної бібліотеки Шотландії (Единбург), Національного музею мистецтв «Київська картинна галерея» (Київ), Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків (Київ), Національного музею мистецтв Бразилії (Ріо-де-Жанейро), Музею Уолтерса (Балтимор), Музею Лувру (Париж), Єпархіальних музеїв (Салерно, Фрайзинг, Россано), Бібліотеки коледжу Корпус-Крісті (Кембридж), Міланської скарбниці кафедрального собору (Мілан), Музею Брешиї (Брешия), Музею Дж. П. Гетті (Лос-Анджелес), Національного музею Рима, Цифрової бібліотеки Іспанії та Центру дослідження рукописів Нового Заповіту. Віднайдено та уточнено атрибуцію сюжетів у фресковому ансамблі Гелатського монастиря (Кутаїсі, Грузія), церкви Святого Нікіти у с. Чучер (Скоп’є, Македонія) авторства Євтихія та Михаїла Атрапаса. Відфотографовано наживо та доповнено фоторяд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр).Віднайдено аналоги та запозичення між ранньохристиянським мистецтвом катакомб та книжковою мініатюрою Західної Європи. Систематизовано та розглянуто пам’ятки, в яких містяться аналоги символіки, застосованої як у монументальному живописі, так і в мистецтві книжкової мініатюри, на прикладі фресок та грецьких кодексів ХІІ ст. Наукова новизна дисертації полягає у введенні до наукового обігу порівняльного аналізу іконографії творів, аналізі композиції та стилістичних особливостей пам’яток із зображенням сюжету «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, монументальному живописі та декоративно-прикладному мистецтві.Досліджено низку пам’яток із сюжетом «Таємної вечері» в мистецтві книжкової мініатюри, які було створено на теренах Візантійської імперії, починаючи з VI ст.; перші пам’ятки, створені після періоду іконоборства і до другої половини ХІV ст., зі зверненням до пізніших творів ХV ст., серед яких – Псалтирі, Євангелія та Кодекси. У роботі введено до наукового обігу додаткові фотографії та ілюстративний ряд монументального живопису церкви Панагії Форвіотісси Асіну в с. Нікітарі (Нікосія, Кіпр), опрацьовано типологію різних варіантів іконографії сюжету «Таємна вечеря» (Додаток В).Розкрито основні дискусійні питання, які було пов’язано із територіальними взаємовпливами між зразками латинської та грецької традицій іконографії на прикладі пам’яток книжкової мініатюри, монументального живопису та декоративно-прикладного мистецтва. Запропоновано розрізнення типології з частішим використанням різних типів іконографії із сюжетом «Таємна вечеря». Проведено візуальне дослідження та здійснено мистецтвознавчий аналіз творів із сюжетом «Таємна вечеря», визначено контекст створення пам’яток, особливості застосованої іконографії та виділено художньо-образні спільні та відмінні їхні риси.Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовані теоретичні здобутки надалі допоможуть каталогізувати твори мистецтва з сюжетом «Таємна вечеря». Заповнення бібліографічних лакун сприятиме подальшому ґрунтовнішому дослідженню пам’яток. Положення можуть бути використані науково-дослідними установами, навчальними закладами як матеріал для лекційного курсу з історії мистецтва Візантії, музейними установами – для інформаційного та наукового доповнення каталогів, програм спеціалізованих екскурсій і турів.Ключові слова: синтез мистецтв, стиль, реставрація, мистецтвознавчий аналіз, образотворче мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, Київська Русь, церква, мистецькі традиції, іконографія, образи апостолів, мистецтво, «Таємна вечеря», Візантія, мініатюра, монументальний живопис, сакральне мистецтво.^UN. V. Dmytrenko. Iconography, semantics and style of the Last Supper in Byzantine art. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The dissertation to obtain an academic degree of the Doctor of Philosophy in a specialty 023 – Fine Arts. – National Academy of Fine Arts and Architecture, Kyiv, 2022. The thesis is the first comprehensive study of the iconography of the Last Supper in the art of the Byzantine Empire. The aim of the work is to study the peculiarities of the gradual formation of the iconography, semantics and style of the Last Supper plot from the birth of Christianity to the fall of the Byzantine Empire in 1453, with reference to a comparative analysis of samples from Western, Eastern and Southern Europe to identify the peculiarities inherent in each period, taking into account stylistic changes and the influence of historical factors. The research was based on the collections of the Morgan Library and Museum (New York), Hessian State and University Libraries (Darmstadt), State Library of Baden (Karlsruhe), British Library (London), State Historical Museum (Moscow), Mesrop Mashots Institute of Ancient Manuscripts (Yerevan), Conde Museum (Chantilly), Bancroft Library (California), Dumbarton Oaks Collection (Washington), Cleveland Museum of Art (Cleveland, Ohio), Bibliothèque nationale de France (Paris), National Library of Scotland (Edinburgh), National Museum of Art "Kyiv Art Gallery" (Kyiv), National Museum of Art named after Bohdan and Varvara Khanenko (Kyiv), National Museum of Art of Brazil (Rio de Janeiro), Walters Museum (Baltimore), Louvre Museum (Paris), Diocesan Museums (Salerno, Freising, Rossano), Corpus Christi College Library (Cambridge), Treasury of the Cathedral of Milan (Milan), Museo di Brescia (Brescia), J.P. Getty Museum (Los Angeles), and the Museum of the American Art Museum (New York). P. Getty Museum (Los Angeles), the National Museum of Rome, the Digital Library of Spain, and the New Testament Manuscript Research Centre. The attribution of scenes in the fresco ensemble of the Gelati Monastery (Kutaisi, Georgia) and the Church of St Nikita in the village of Chucher (Skopje, Macedonia) by Eutychius and Michael Atrapas was found and clarified. The monumental paintings of the Church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus) were photographed live and supplemented with a series of photographs. Analogues and borrowings between the early Christian catacomb art and the book miniature of Western Europe are found. The monuments containing analogues of symbols used in both monumental painting and book miniature art are systematised and examined, using the example of twelfth-century frescoes and Greek codices. The scientific novelty of the dissertation is the introduction of a comparative analysis of the iconography of works, the analysis of the composition and stylistic features of monuments depicting the plot of the Last Supper in the art of book miniature, monumental painting and decorative and applied arts. The article examines a number of monuments with the "Last Supper" plot in the art of book miniature, which were created in the Byzantine Empire starting from the sixth century; the first monuments created after the period of iconoclasm and until the second half of the fourteenth century, with reference to later works of the fifteenth century, including the Psalms, Gospels and Codices. The paper introduces additional photographs and illustrative series of monumental paintings of the church of Panagia Forviotissa Asinou in the village of Nikitari (Nicosia, Cyprus), and elaborates the typology of various variants of the iconography of the Last Supper (Appendix B).The main controversial issues related to the territorial interactions between the examples of the Latin and Greek traditions of iconography are revealed on the example of monuments of book miniature, monumental painting and decorative and applied art. The author proposes a distinction of typology with a more frequent use of different types of iconography with the Last Supper plot. A visual study and an art historical analysis of the works with the "Last Supper" plot are carried out, the context of the creation of monuments, the features of the applied iconography are determined, and their artistic and figurative common and distinctive features are highlighted. The practical significance of the results obtained is that the theoretical achievements formulated will further help to catalogue works of art with the Last Supper plot. Filling in the bibliographic gaps will facilitate further in-depth research of the monuments. The provisions can be used by research institutions, educational institutions as material for a lecture course on the history of Byzantine art, and by museum institutions for informational and scientific supplementation of catalogues, programmes of specialised excursions and tours.Key words: synthesis of arts, style, restoration, art historical analysis,

Дисертація є цілісним дослідженням філософських поглядів американського мислителя Джона Дьюї в контексті діяльності Метафізичного клубу в Університеті Джонса Гопкінса.У роботі здійснено аналіз ранніх публікацій Дж. Дьюї: праць, написаних та опублікованих в період навчання в Університеті Джонса Гопкінса (1882-1884 рр.), і частково тих, які були опубліковані до та після навчання. Диференціація джерел дозволила прослідкувати трансформацію філософських поглядів Дж. Дьюї та проаналізувати контекст основних тематик дискусій назасіданнях Метафізичного клубу. Першоджерела та критична література розглядаються комплексно у кожному розділі задля всебічного огляду інтелектуальної біографії американського мислителя.Методологія історико-філософського дослідження базується на методах, обраних з урахуванням специфіки з одного боку історико-філософського аспекту дослідження контексту діяльності Метафізичного клубу, а з іншого – особливостей дослідження інтелектуальних біографій мислителів, їхніх ідей, поглядів та думок.В дисертації здійснено історико-філософське дослідження особливостей американського інтелектуального середовища ХІХ ст. Завдяки використанню жанру інтелектуальної історії було досліджено основні тенденції інтелектуального середовища, а завдяки зверненню до біографічної історіографії було досліджено основні філософські погляди американського мислителя в період участі в Метафізичному клубі з особливою увагою до діяльності Метафізичного клубу в Університеті Джонса Гопкінса. Історія Метафізичного клубу бере свій початок у 1880-х роках у Гарвардському університеті, який заснував Ч. С. Пірс. Метафізичний клуб об’єднав визначних науковців: Ч. С. Пірса, В. Джеймса, О. В. Голмса, Дж. С. Морріса. В праціпідкреслено особливу роль Дж. С. Морріса у становленні Дж. Дьюї як філософа.У досліджені використано скан-копії «Циркулярів Університету Джонса Гопкінса» (1882–1884 рр.), в яких опубліковано витяги з протоколів засідань Метафізичного клубу зі свідченнями про участь Дж. Дьюї, фотокопію рукописної книги записів засідань Метафізичного клубу в Університеті Джонса Гопкінса та цифрові архіви листів Дж. Дьюї. Продемонстровано, що Дж. Дьюїбрав активну участь у діяльності Метафізичного клубу. Здійснено аналіз основних ідей статей та матеріалів виступів (тих, які збереглися), розкрито вплив колег та вчителів на формування поглядів Дж. Дьюї, продемонстровано їх вплив на подальшу філософську діяльність американського мислителя.^UThe dissertation is a study of the philosophical views of the American thinker John Dewey in the context of the activities of the Metaphysical Club at Johns Hopkins University.The dissertation provides a thorough analysis of John Dewey’s early publications, encompassing works written and published during his tenure at Johns Hopkins University (1882–1884), as well as those published both before and after this period. This approach allows for a nuanced examination of the evolution of John Dewey’s philosophical ideas over time.By considering a range of sources, the dissertation not only traces the development of John Dewey’s philosophical teachings but also delves into the broader intellectual context, particularly focusing on the major themes discussed at the meetings of the Metaphysical Club. The inclusion of primary sources, alongside critical literature, enhances the comprehensive nature of the review, providing adetailed exploration of the intellectual biography of the American thinker.This analytical framework offers a holistic understanding of John Dewey’s philosophical journey, offering insights into the interconnectedness of his ideas and the intellectual milieu that influenced him. The inclusion of primary sources enriches the dissertation, contributing to a more nuanced and well-rounded exploration of John Dewey’s early intellectual development.The methodology of historical and philosophical research is based on methods chosen taking into account the specifics of the subject of research. On the one hand, the historical and philosophical aspect of the study of the activities of the Metaphysical Club and its context is taken into account, and on the other hand, the specifics of the study of intellectual biographies of thinkers, their ideas, views, and opinions. Taking into account the specifics of the subject and object of the study, as well as the tasks that are solved in this study, an emphasis was placed on historical and philosophical reconstruction.The dissertation provides a historical and philosophical study of the peculiarities of the American intellectual environment of the 19th century. The main trends of the intellectual environment were explored using the genre of intellectual history, and biographical historiography, the main philosophical views of American thinkers were explored. Particular attention was paid to the figure of John Dewey and their participation in the activities of the Metaphysical Club at Johns Hopkins University. The history of the Metaphysical Club dates back to the 1880s at Harvard University, Cambridge, Massachusetts, which was founded by Charles SandersPierce, it brought together intellectuals, young scientists, students, teachers, public figures, etc. The Metaphysical Club was an association of prominent scientists: Charles Sanders Pierce, William James, Oliver Wendell Holmes Jr., and George Sylvester Morris. The dissertation emphasized the special role of George Sylvester Morris, a teacher at Johns Hopkins University, in the development of John Dewey as a philosopher.John Dewey’s active participation in the Metaphysical Club is welldocumented through records of the club’s meetings and official circulars from Johns Hopkins University. His engagement in the intellectual discussions and the materials from his preserved speeches and articles were thoroughly analyzed. This examination provided insights into the key ideas that John Dewey explored during his time with the Metaphysical Club.The influence of his colleagues and teachers within the club played a crucial role in shaping John Dewey’s philosophical perspectives. By delving into the content of his speeches and writings from that period, it becomes evident how the intellectual environment of the Metaphysical Club contributed to the development of John Dewey’s philosophical outlook. This exploration not only sheds light on John Dewey’s active involvement in the club but also demonstrates the profound impact that this intellectual community had on the trajectory of his philosophical contributions. The Metaphysical Club served as a platform for the exchange of ideas and intellectual stimulation, significantly influencing John Dewey’s thoughts and shaping the course of his subsequent philosophical endeavors.