Андрусишин В. Й. Політична культура сучасного українського суспільства: культурологічний аналіз. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 – теорія та історія культури. – Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2024.У дисертації осмислено ментально-аксіологічні та національно-психологічні засади політичної культури українського суспільства, динаміку та особливості її трансформації. Розглянуто та систематизовано теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури українського суспільства як складного та багатоаспектного феномена. Опрацьовано та систематизовано джерельну базу дослідження, з’ясовано потенціал традицій і родинних цінностей як середовища формування та збереження української політичної культури, досліджено її міфосимволічний вимір, розглянуто деструктивний вплив комуно-радянського тоталітаризму та його проєкту «homo sovieticus» на зміст політичної культури українців, проаналізовано політичний гумор та сатиру як джерела інформації про культурні стереотипи українців, розкрито особливості та динаміку розгортання «пострадянського синдрому» у сучасній політичній культурі України, виявлено тенденції змін та нові виклики в межах політичної культури сучасного українського соціуму в умовах російсько-української війни (2014–2023 рр.).Ключові слова: українське суспільство, політична культура, політичні цінності, політична міфосимволіка, політичний гумор, пострадянський синдром, homo sovieticus.^UQualification scientific paper as a manuscript.A thesis for the scholarly degree of the Candidate in Cultural Studies (PhD), specialty 26.00.01 – Theory and History of Culture. Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2024.The dissertation is devoted to the consideration of the mental-axiological and national-psychological foundations of the political culture of Ukrainian society, the dynamics and peculiarities of its transformation at the present stage. It is determined that the search for answers to the question of the vital mechanisms of the transition of Ukrainian society to a new quality draws the attention of theoretical and practical scientists to political values and national-psychological aspects of Ukrainian political culture, since its axiological foundations and their transformation in times of crisis remain an under-researched topic in political science and cultural studies.It is emphasized that the political culture of Ukrainian society, like any other, is formed and developed in close connection with the centuries-old values and traditions of Ukrainians, which are the inner core of the people’s culture and which determine the stereotypes of political behavior and are converted into sociocodes. Particular attention is focused on family traditions and values, since it is the family as a socio-cultural microenvironment that makes the functioning of the entire social structure possible, and the axiological system generated by it influences the way each member of society operates and behaves, especially since patterns of political participation, the main features of political behavior and mentality are laid down in the family.It is stated that the axiological basis in the form of a value consensus in society is of great cultural significance: it is formed and transmitted in time and space, “re-historicized” in everyday life and objectified in the forms of signaling and symbolization. This is how political myths emerge as archetypal constructions that preserve social experience, the imperatives of the spiritual and moral dimension of political processes in the collective memory, as a basic cultural and political form that contains and transmits the historical experience of the people, the semantic core that either corresponds to the nation-building social model and therefore represents it, or does not (“political pseudo-myth” or a culturally different/alien mythological narrative as a threat to authentic cultural traditions, national history and memory).The potential of political mythosymbolism through the prism of cultural analysis is identified and revealed, which made it possible to look at it as a tool for creating a political identity and manifestation of Ukraine’s civilizational choice. At the turn of the XX-XXI centuries, especially after the declaration of independence, the relevance of political myths in Ukraine increased.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню українського коміксу в бібліотечно-інформаційному середовищі. Дослідження грунтується на розкритті особливостей розвитку коміксової культури в Україні з позицій книгознавства та бібліотекознавства.Наукова новизна дослідження полягає у виокремленні етапів розвитку українського коміксу на тлі загальної еволюції коміксу як інформаційного продукту; у висвітленні сучасного стану розвитку коміксів в Україні, їх жанрової та видової багатоманітності; в обґрунтованні поняття імерсивного коміксу та перспектив таких інформаційних продуктів в Україні; в узагальненні вітчизняного і зарубіжного досвіду бібліотечного сервісу, організованого навколо коміксів як інформаційних продуктів, і окресленню перспектив напрямів його розвитку в Україні.Виявлено, що специфіка коміксу як інформаційного продукту, смислове наповнення якого виражається за допомогою вербально-іконічного інструментарію – зображення і вербалізованого тексту, – обумовлює його синкретичну природу і пояснює увагу до коміксу як з боку літературознавців і мовознавців, так і мистецтвознавців і культурологів. Крім того, комікс можна віднести як до періодичних видань, так і до книжкової продукції, що робить його предметом дослідження у вимірі журналістики і видавничої справи. Водночас, будучи багатофункціональним і унікальним інформаційним продуктом, комікс досі не став предметом вивчення для книгознавців і бібліотекознавців. Дослідження коміксів з позицій інформаційної, бібліотечної та архівної справи відсутні, що доводить актуальність обраної теми дисертації.З позицій бібліотекознавства і книгознавства обґрунтовано відмінність понять «український комікс» і «комікс в Україні», з урахуванням критеріїв україніки запропоновано поняття українського коміксу як видання коміксової продукції будь-якого жанру і спрямованості, видане на теренах України та/або українською мовою (що не є перекладом іншомовних творів), українського авторства та про Україну. Визначено і охарактеризовано етапи розвитку українського коміксу.Виявлено жанрово-видове урізноманітнення коміксів в Україні, обґрунтовано наявність таких видів коміксів, як: пригодницько-історичний; супергероїка; фентезі, наукова фантастика; комікс для дітей; гумористичний; сучасний роман; кримінальний; освітній.Доведено, що поширення інтернет-технологій і, зокрема, технологій «розширеної реальності» та їх впровадження у виробництво коміксів спричинило трансформацію цього виду інформаційного продукту і появу інноваційних форматів цих видань – веб-коміксів та імерсивних коміксів, специфікою яких є нелінійність і ефект занурення. В імерсивних коміксах поряд із традиційними вербальним і графічним компонентами з'являється додатковий – імерсивна технологія, без якої коректне сприйняття тексту неможливе. Виробництво імерсивних коміксів потребує співпраці письменників, ілюстраторів, авторів і видавців з виробниками програмного контенту, що обумовлює його проєктний формат. Водночас зростання кількості таких проектів і готовність спільноти і провідних компаній – виробників контенту вкладати в них кошти засвідчує перспективність такого виду продукту і його упевнене майбутнє.З'ясовано, що основними компонентами сформованого навколо коміксів комплексного бібліотечного сервісу в установах України є: організація просвітницьких заходів, присвячених коміксам; інформування про надходження коміксів до бібліотеки; організація виставок коміксів; складання рекомендаційних списків і підготовка бібліографічних покажчиків; презентація окремих видань і організація зустрічей з авторами і видавцями коміксів; проведення воркшопів і майстер-класів, організація конкурсів. Доведено, що, будучи предметом діяльності бібліотекарів, комікс також слугує їм ефективним інструментом для вирішення просвітницьких, соціальних і вузькопрофесійних завдань із популяризації бібліотечної професії і бібліотечної справи. Обґрунтовано перспективні напрями вдосконалення сформованого навколо коміксів вітчизняного бібліотечного сервісу, серед яких: створення спеціальних колекцій коміксів; участь у проєктах зі створення коміксів із використанням зображень, що містяться в документах з фондів бібліотек; зважаючи на те, що комікси є частиною історико-культурної спадщини України, формування присвячених коміксам розділів у електронних бібліотеках «Україніка» та «Культура України», що сприяло б вирішенню завдань не лише забезпечення широкого доступу до тих коміксових видань, які зберігаються в бібліотеках, а й популяризації вітчизняної коміксової спадщини за кордоном; створення корпоративної бібліотечної бази даних коміксів та графічних романів.Ключові слова: комікс, графічна історія, інформаційний продукт, імерсивні технології, меді-продукт, візуальна комунікація, бібліотечно-інформаційний вимір, комунікація, адаптація, комікс-культура, український комікс.^UThe dissertation is devoted to the research of Ukrainian comics in the library and information environment. The study is based on the discovery of the peculiarities of the development of comic culture in Ukraine from the standpoint of bibliography and library science.The scientific novelty of the study is to highlight the stages of development of Ukrainian comics against the background of the general evolution of comics as an information product; in highlighting the current state of development of comics in Ukraine, their genre and species diversity; in substantiation of the concept of immersive comics and prospects of such information products in Ukraine; in generalizing the domestic and foreign experience of the library service organized around comics as information products, and outlining the prospects of its development in Ukraine.It was found that the specificity of comics as an information product, the semantic content of which is expressed through verbal-iconic tools - images and verbalized text - determines its syncretic nature and explains the attention to comics by literary critics and linguists, art critics and culturologists. In addition, comics can be attributed to both periodicals and books, which makes it the subject of research in the dimension of journalism and publishing. At the same time, being a multifunctional and unique information product, comics has not yet become a subject of study for bibliologists and librarians. There are no studies of comics from the standpoint of information, library and archival affairs, which proves the relevance of the chosen topic of the dissertation.From the standpoint of library science and bibliography, the difference between the concepts of "Ukrainian comics" and "comics in Ukraine" is substantiated, taking into account the criteria of Ukrainian, the concept of Ukrainian comics is is a translation of foreign works), Ukrainian authorship and about Ukraine.The stages of development of Ukrainian comics are determined and characterized.The genre-types of diversification of comics in Ukraine are revealed, the existence of such types of comics as: adventure-historical is substantiated; superhero; fantasy, science fiction; comics for children; humorous; modern novel; criminal; educational.It is proved that the spread of Internet technologies and, in particular, augmented reality technologies and their introduction into comic production has led to the transformation of this type of information product and the emergence of innovative formats of these publications - web comics and immersive comics, which are nonlinear and immersive. In immersive comics, in addition to the traditional verbal and graphic components, there is an additional - immersive technology, without which the correct perception of the text is impossible. The production of immersive comics requires the cooperation of writers, illustrators, authors and publishers with producers of software content, which determines its design format. At the same time, the growing number of such projects and the willingness of the community and leading content companies to invest in them testifies to the prospects of this type of product and its secure future.It was found that the main components of the complex library service formed around comics in the institutions of Ukraine are: the organization of educational activities dedicated to comics; informing about the arrival of comics in the library; organization of comic book exhibitions; compilation of recommendation lists and preparation of bibliographic indexes; presentation of individual publications and organization of meetings with comic book authors and publishers; conducting workshops and master classes, organizing competitions. It has been proved that, being the subject of librarians' activities, comics also serve them as an effective tool for solving educational, social and narrow professional tasks of popularizing the library profession and library business.Perspective directions of improvement of the domestic library service formed around comics are substantiated, among which: creation of special collections of comics; participation in projects for the creation of comics using images contained in documents from library collections; Considering that comics are a part of the historical and cultural heritage of Ukraine, the formation of chapters on comics in the electronic libraries "Ukraine" and "Culture of Ukraine", which would help solve problems not only providing wide access to comics published in libraries, but also the promotion of domestic comic heritage abroad; creation of a corporate library database of comics and graphic novels.Keywords: comics, graphic history, information product, immersive technologies, media product, visual communication, library and information dimension, communication, adaptation, comic culture, Ukrainian comics.

Дослідження присвячене розгляду сучасних медіатехнологій як чинникарозвитку культурно-мистецького середовища, образної презентації інформації вмедіакультурі. Проаналізовано взаємодію медіатехнологій і мистецтва уграфічному дизайні, виставковій діяльності музеїв і галерей, особливостіартпростору естради і шоу-бізнесу, а також образних презентацій під часфестивальних заходів. Визначено й охарактеризовано тенденції у взаємодіїмистецтва й медіатехнологій на рівні універсальних і локальних артефактів таструктурно-функціональних ознак комунікації, розкрито жанрові і видовіособливості синтезу мистецтв і медіатехнологій у виставковій діяльності музеїві галерей, у графічному дизайні, в шоу-бізнесі, сценічних артпрезентаціях.Охарактеризовано форми образної презентації інформації як ігрову реальність;визначено основні концепти образних комунікацій в середовищі сучасногоміста; показано вплив інсталяцій, образних презентацій інформації наформування віртуального простору. Медійні технології утворюютькомунікативне поле, в якому поєднуються комунікації і сценічний простіробразної презентації інформації, насичений візуальними ефектами,танцювальними, пластичними мізансценами.Ключові слова: медіапростір, мистецтво, синтез мистецтв та інформаційно-комунікативних технологій, імагінація, естрада, шоу-бізнес.^UThe study is devoted to the consideration of modern media technologies asa factor in the development of the cultural and artistic environment, in particularthe figurative presentation of information in media culture. Figurative presentationsare still little studied in terms of game communication, artistic synthesis ofinformation messages. The purpose of the study is to identify trends in thedevelopment of figurative presentation in the modern information environment. Thisdetermines its tasks: to identify trends in the interaction of art and media technologiesat the level of universal and local artefacts and structural and functional features ofcommunication; to consider the synthesis of arts and media technologies in theexhibition activities of museums and galleries, in graphic design, in show business,stage art presentations. The object of research is modern media technologies as afactor in the development of the cultural and artistic environment, the subject is thefigurative presentation of information in media culture as an artistic whole.Theoretical and methodological principles of analysis of modern media technologiesare substantiated taking into account the dialogue of cultures, in particular, figurativeforms of information's presentation in exhibition activities of museums, galleries,archives and libraries, graphic design, pop and show business, design and fashion.The figurative integrity of the cultural space of a modern city is characterized, whichincludes artistic and information technologies reveals the presentation peculiarities ofthe world of things in mass culture.It is emphasized that in the field of exhibition activities, figurative presentations of information are based on a combination of traditional and non-traditionalforms of communicative communication. The gallery business has developed. Key words: art, synthesis of arts and information and communicationtechnologies, imagination, design, variety, show business.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні етапів розвитку музейної експозиції в умовах культурних, історичних, політичних, цивілізаційних трансформацій та соціокультурних змін; аналізі еволюції експозиційного середовища музею від найдавніших часів до сьогодення; з'ясуванні місця музейної експозиції в системі культурного та музейного простору; висвітленні розвитку принципів та методів побудови музейної експозиції; узагальненні вітчизняного та зарубіжного досвіду організації експозиційного середовища в умовах цифровізації.Розглянуто актуальні наукові підходи до дослідження музейної експозиції, серед яких філософський, комунікаційний, технологічний культурологічний, науково-художній. Виявлено відсутність єдиного визначення поняття музейної експозиції в академічному середовищі, що пояснюється синкретичною та поліструктурною природою музейної експозиції. Дослідження музейної експозицій із використанням комплексного та історико-логічного підходу до її осмислення відсутні, що актуалізує тему дисертаційної роботи.Встановлено, що музейна експозиція пройшла тривалий шлях розвитку. Починаючи з храмових зібрань давньої Греції, пишних колекцій римських патриціїв, вона набула форми галереї, кабінету, антикваріуму чи студіоло та ознак концептуально обґрунтованого публічного предметно-експозиційного простору в ренесансній культурі, науково-освітнього середовища в епоху Просвітництва та національно осмисленого явища в культурі доби Романтизму, яке з розвитком цифрових технологій та ресурсів активно перетворюється у віртуальне середовище.Виявлено етапи становлення та розвитку музейної експозиції та розкрито їх специфіку:- класичний ( ХV – ХVIIІ ст.) – характеризується становленням музейної експозиції як окремого явища, що еволюціонувало від протоекспозиційних форм – галерея, кабінет, антикварій, студіоло, натуралії, пінакотеки, гардеробні до предметно-експозиційного середовища, що організоване відповідно до концепції експозиції та внутрішнього просторового оздоблення – архітектури, розписів приміщення, в якій організовується експозиція;- модерний (ХІХ – ХХ ст.) – музейна експозиція виступає як науково-освітнє середовище і характеризується утвердженням нових наукових методів і принципів організації – систематичного, тематичного історико-художнього, колекційного, ансамблевого, а також появою художніх методів її організації – ілюстративно-тематичного, музейно-образного, образно-сюжетного методу, методу інсталяції та білого клубу.- постмодерний (кінець ХХ – перша чверть ХХІ ст.) – визначається активним впровадженням до експозиційної практики цифрових технологій та ресурсів, які перетворюються музейну експозицію на явище віртуальне та прискорюють динаміку її розвитку.З'ясовано місце музейної експозиції в системі культурного та музейного простору. Окреслено межі конгруентності культурного та музейного просторів, що дало змогу з'ясувати дефініції термінів дослідження  «культурний простір», «музейний простір», «музейне середовище», «музейна експозиція», «музейна виставка» (тимчасова експозиція). «Культурний простір» у цій роботі виступає середовищем формування ціннісних орієнтацій людства – матеріальних цінностей культури та духовних. Музейний простір розглядається нами як явище культури, що входить до структури культурного простору і формується шляхом індивідуального осмислення. Системна цілісність або простір, який транслює ідеї, погляди, традиції, вірування окремого народу чи етносу специфічними музейними засобами.Уточнено поняття музейної експозиції, яка розглядається нами як штучно створена предметно-просторова систему, що відзначається поліструктурністю елементів та об'єднує в собі архітектуру, музейні предмети, колекції, науково-допоміжні матеріали, тексти, цифрові ресурси, що організовані відповідно до ідеї чи концепції просторової організації експозиційного середовища. Музейна виставка (тимчасова експозиція) виступає як процес розміщення предметів показу у середовищі музею на нетривалий час та в обмеженому просторі, відповідно до певного ідейного задуму. Музейна експозиція, на відміну від виставки є більш статичною, її природа зумовлена зміною соціокультурного та історичного середовища.У контексті аналізу поліструктурної природи музейної експозиції, виокремлено чотири основних аспекти розвитку музейної експозиції як предметно-просторої системи та її структури  експансія, інтенсифікація, реорганізація та віртуалізація (створення віртуальних екскурсій, використання інтернет-порталів, які дозволяють оглянути експонати широкому колу відвідувачів).^UThe scientific novelty of the study is in identifying stages of development ofthe museum exhibition in terms of cultural, historical, political, civilizationaltransformations and socio-cultural changes; analysis of the evolution of themuseum exposition environment from ancient times to the present; finding out theplace of the museum exposition in the system of cultural and museum space;highlighting the development of principles and methods of building a museumexhibition; generalization of domestic and foreign experience in the organizationof the exhibition environment in the context of digitalization.Current scientific approaches to the study of museum expositions areconsidered, including philosophical, communication, technological, culturological,7scientific and artistic ones. The lack of a single definition of the concept ofmuseum exposition in the academic environment is revealed, which is explainedby the syncretic and polystructural nature of the museum exposition. There are nostudies of museum expositions using a complex and historical-logical approach toits understanding, which actualizes the theme of the dissertation.It is established that the museum exposition has come a long way. Startingfrom the temple collections of ancient Greece, the magnificent collections ofRoman patricians, it took the form of a gallery, office, antiquarium or studiolo andthe signs of conceptually sound public subject-exhibition space in Renaissanceculture, scientific and educational environment in the Enlightenment and anationally meaningful phenomenon in the culture of the Romantic era, which withthe development of digital technologies and resources is actively transformed intoa virtual environment.The stages of formation and development of the museum exposition andtheir specifics are revealed:- classical (XV - XVIII centuries) is characterized by the formation of themuseum exhibition as a separate phenomenon that has evolved from protoexhibition forms - gallery, office, antiquarium, studiolo, naturalia, pinacoteca,cloakroom, to the subject-exhibition environment, organized according to theconcept of exhibition and interior spatial decoration - architecture, paintings of theroom in which the exhibition is organized;- modern (XIX - XX centuries) - the museum exposition acts as a scientificand educational environment and is characterized by the adoption of new scientificmethods and principles of organization - systematic, thematic historical andartistic, collection, ensemble, as well as the emergence of artistic methods of itsorganization - illustrative and thematic, museum-image, image-plot method,installation method and white club;- postmodern (end of the XX - first quarter of the XXI century) - isdetermined by the active introduction into the exhibition practice of digital

Белименко Л. І. Дитячий мюзикл у сучасному українському сценічному мистецтві. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства зі спеціальності 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2023.У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто та проаналізовано особливості й тенденції розвитку дитячого мюзиклу в сучасному сценічному мистецтві України; встановлено цілісний комплекс жанрових та художньо-естетичних рис дитячого мюзиклу, визначено його статус у системі музично-театральних жанрів. Досліджено відмінні одна від одної сценічні форми втілення дитячого мюзиклу професійними акторами на сценах музичних, музично-драматичних, драматичних театрів і театрів ляльок, а також колективами аматорських дитячих театрів-студій та продюсерськими агенціями (мюзикл бродвейського формату) – і виявлено варіативність використаних постановчих рішень. У різних форматах дитячого мюзиклу, що лишаються в єдиних жанрових рамках, виявлено особливості сценічної репрезентації, які впливають на його актуалізацію та популяризацію в сучасному сценічному мистецтві України. Ключові слова: дитячий мюзикл, сучасне українське сценічне мистецтво, професійний театр, бродвейський формат, аматорські студії, сюжетна основа, візуальний ряд, видовищність.^UBelymenko L. I. Children's musical in modern Ukrainian stage art. – Qualifying scientific work on manuscript rights.Thesis for the degree of candidate of art studies in specialty 26.00.01 Theory and History of Culture. – Kyiv National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2023.The peculiarities and trends of the development of children's musicals in the Ukrainian modern stage art were considered and analyzed in the dissertation for the first time in Ukrainian art history; a comprehensive set of genre and artistic and aesthetic features of children's musicals is established, and its role in the system of musical and theatrical genres is determined. The distinctiveness of stage representation, which influence its implementation and popularization in the modern stage art of Ukraine, are analyzed, in various formats of children's musicals within the single genre framework.An author's typology of children's musicals presented in the modern stage art of Ukraine is proposed according to: functional purpose (written directly for children; written for adults, the production is carried out with a number of artistic and aesthetic transformations, in accordance with the requirements of the children's audience); the performance cast (the production was performed with the participation of professional adult actors; the production was performed with the participation of a mixed cast - professional adult actors and children participating in theater studios); the format of the production and the specifics of the stage (professional, Broadway-type and amateur); plot basis (literary work, literary tale, folk tale, myths, legends, folk ritual, animated films, original plot); in the form of embodiment (musical-tale, musical-detective, musical in the style of a Broadway show, musical-fantasy, etc.). It was revealed that the key feature of a children's musical of the type defined as professional (the production of a musical is performed on a professional stage by professional directors with the participation of professional actors) is the theatrical aesthetics of modern domestic musical, dramatic, musical-dramatic and puppet theater. The main function implemented by means of musical productions, in addition to entertainment, is epistemological or cognitive. Individual modern children's musicals are unique productions of the domestic musical and poetic theater, which are distinguished by a deep philosophical and aesthetic basis and the mysteriousness of the stage action. They raise relevant problems and questions for the appropriate children's age category, represent socio-cultural and national features in an entertaining form.The research revealed that productions of children's musicals of the Broadway format, which increased in Ukraine in 2010–2020s, are characterized by bright vividness (rich costumes, special effects), saturation with modern multimedia technical techinques (video mapping, vidjing, video art, etc.), focusing on hedonism and entertainment. The overall structure of a children's musical consists of: dramatic lyricism of the storyline, which is generated by the idea of the author of the libretto; the dominance of action, spectacle and emotions over reflection and deep psychology; musicality, which consists in the spectrum of intonations and the rhythmic structure of the plot development; outrageousness and unexpectedness, manifested by means of external expressiveness, in particular, a bright form of staging a stage action.Research and analysis of children's musicals in the productions of amateur children's groups in 2010-2020s allowed to determine the main trends of their development and changes in the aesthetics of musical and dramatic productions for children: appeal in children's musicals to topics aimed at promoting the best qualities in the younger generation; complication of the psychological content of artistic images; expansion of artistic means of expression of all kinds of art – these features all form the specifics of a musical genre (music, drama, choreography, acting skills, performance skills, direction, scenography); expansion of the creative range of performers; increasing technical complexity in the implementation of artistic images; increasing requirements for expressiveness and artistry; enhancing the spectacle of the visual sequence of the production due to the improvement of mise-en-scène, means of plasticity, scenography and special effects.Keywords: children's musical, modern Ukrainian stage art, professional theater, Broadway format, amateur studios, plot basis, visual series, spectacle.

У роботі досліджується електронна музика, її поява та розвиток в культурному просторі України. Представлено особливості звукового матеріалу електронної музики, методів її аналізу, розмаїття її напрямів в академічному і неакадемічному середовищі. Показано, що на ранніх етапах розвиток електронної музики в Україні відбувався в умовах переважання периферизаційних явищ. Попри це українським композиторам вдавалося знаходити індивідуальні творчі підходи, а на рубежі століть – віднайти можливості поєднання електронних звучань з фольклорними, що ознаменувало появу нового напряму – фольк-електроніка, а також тенденцію до подолання периферизаційних процесів та залучення українського національного мистецтва до світової музичної культури. Ключові слова: електронна музика, електроакустична музика, українська культура, фольк-електроніка, електронна танцювальна музика, електромузичні інструменти, українська музика.^UThe paper examines electronic music, its emergence and development in the cultural space of Ukraine. The peculiarities of the sound material, analytical methods, and the variety of existence forms of electronic music in the academic and non-academic environment against the background of globalization and peripheral processes in Ukrainian culture are presented. Based on the analysis of the "electronic music" concepts, the following definition is proposed: electronic music as a kind of art, which medium is mainly characteristic electronically synthesized or electronically prepared sounds. The study of the electronic music classification principles allows to state its conditional division into academic and non-academic art according to the purpose - academic electronic music is designed for concentrated listening and motivated by experimental goals, while non-academic has utilitarian value and motivated by commercial goals.Academic electronic music is generally classified according to its performance which allows distinguishing its following forms: «tape music», music for acoustic instrument(s) accompanied by tape and «live electronics» (music for acoustic instruments with real-time electronic audio processing).At the same time, the classification of non-academic electronic music is not established. Dynamic development of non-academic electronic music, the variety of factors favouring its new forms emergence makes building its explicit classification system impossible. Different ways of its classifying by «genres» or «styles» used by commercial structures and in journalism differ from each other and characterized by confusion of «genre» and «style» terms. At this stage, it is proposed to use the term "trend" instead and to distinguish dance (techno, house, trance, drum'n'bass, etc.) and non-dance (ambient and its varieties, industrial, IDM, etc.) trends of electronic music.In Ukraine, electronic music emergence was delayed relatively to Europe and the United States - the first composer's experiments in electronic music date back to the "thaw" of the 1960s, while the systemic development starts as late as in 1990s. The reason for this delay is socio-historical in its nature - the ideological guidelines of the Soviet era and the peripheral position of Ukrainian cities in relation to Moscow caused an unfavourable climate for artistic experiments.Ukraine's independence has allowed Ukrainian composers to develop closer ties with foreign artists, to acquire Western European experience and technology, to organize concerts, workshops and electronic music festivals in Ukraine. In the academic environment, such activities include "Electroacoustics" (since 1997), "EM-VISIA" projects (since 2005), "Vox Electronia" festival (since 2013), in the non-academic - festivals "Republic of Kazantip" (1997–2013), "Ideology" (2003–2013), "Ultrasonic" (2011–2014), "Hamselyt" (2014–2019) and others.In its early stages the electronic music in Ukraine developed under conditions of the predominance of peripheral phenomena. In the academic sphere, peripheral tendencies appear in the predominance of English-language titles of works and rear appeals to Ukrainian national motives by Ukrainian composers. In the non-academic sphere, in the 2000s, peripheral tendencies appear in electronic music festivals orientation to Western European and Russian traditions: the organizers rely on well-known Western artists and prefer Russian-language PR technologies. However, the emergence of more local-oriented festivals "Ultrasonic" and, especially, "Hamselyt" in 2014, indicate a certain shift to the regional centre emergence in Ukraine.Since the end of the 1990s, new trends related to searching for combinations of electronic sounds with musical folklore sound universe arose in Ukraine. The aesthetic basis of these trends was the neo-folklore creative achievements of Ukrainian composers of the last third of the XX century. These searches, different by the implementation and the ratio of electronic and folklore components, in the 2010s, received a general name – folk electronics. Emergence and further development of folk-electronics marked the trend to overcome peripheral processes in Ukrainian culture and to involve Ukrainian national art into the world cultural space.Key words: electronic music, electroacoustic music, Ukrainian culture, folk electronics, electronic dance music, electronic musical instruments, Ukrainian music.

Братіцел М. Л. Екокультурні практики ресторанів у контексті українських традицій і світового досвіду. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2021.Дисертацію присвячено виявленню культурно-антропологічних основ екокультурних практик ресторанів, особливості їх розвитку та обґрунтуванню соціокультурних умов їх реалізації в контексті українських традицій і світового досвіду. Досліджено та проаналізовано особливості екологізації ресторанного сервісу як однієї із перспективних сучасних екокультурних практик ресторанів в Україні. Здійснено концептуальне осмислення та розроблено авторське визначення поняття «екокультурні практики»; розкрито специфіку культурологічного дослідження екокультури, охарактеризовано теоретико-методологічні основи екокультурних практик ресторанів і виявлено ефективні методологічні підходи їх дослідження.У дисертації вперше у вітчизняній культурології розкрито і конкретизовано концепції екологізації відповідно до світових екокультурних практик ресторанної індустрії ХХІ ст.; розглянуто українські традиції екологічної культури в історичній ретроспективі в контексті виявлення та осмислення культурно-антропологічних основ екокультурних практик ресторанів; досліджено генезу екокультурних практик ресторанів в Україні у контексті національної специфіки становлення та розвитку екологічної культури; проаналізовано діяльність вітчизняних закладів ресторанного типу в контексті концепції стійкого розвитку суспільства і виявлено специфіку процесу екологізації ресторанів як однієї із перспективних сучасних практик екологічної культури в Україні; визначено пріоритетні методи подальшого розвитку екокультурних практик ресторанів в Україні.Ключові слова: екологія культури, екокультура, екокультурні практики, екологізація, культурно-антропологічні основи, ресторани, довкілля, стабільний розвиток, зелені практики.^USUMMARYBraticel M. L. Ecocultural practices of restaurants in the context of Ukrainian traditions and world experience. – Qualifying scientific work on the rights of the manuscript. The thesis for the Candidate Degree in culturology, speciality 26.00.01 – «Theory and History of Culture». – Kiev National University of Culture and Arts, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Kiev, 2021.The dissertation is devoted to the discovery of cultural and anthropological bases of ecocultural practices of restaurants, features of their development and substantiation of sociocultural conditions of their realization in the context of Ukrainian traditions and world experience. The peculiarities of greening of restaurant service as one of the perspective modern ecocultural practices of restaurants in Ukraine are investigated and analyzed. The conceptual comprehension is carried out and the author's definition of the concept "ecocultural practices" is developed; the specifics of culturological research of ecoculture are revealed, the theoretical and methodological bases of ecocultural practices of restaurants are characterized and effective methodological approaches of their research are revealed. In the dissertation for the first time in domestic culturology the concepts of greening according to world ecocultural practices of the restaurant industry of the XXI century are opened and concretized; the Ukrainian traditions of ecological culture in the historical retrospect in the context of revealing and comprehension of cultural and anthropological bases of ecocultural practices of restaurants are considered; the genesis of ecocultural practices of restaurants in Ukraine in the context of national specifics of formation and development of ecological culture is studied; the activity of domestic restaurant-type establishments in the context of the concept of sustainable development of society is analyzed and the specifics of the process of greening of restaurants as one of the perspective modern practices of ecological culture in Ukraine are revealed; priority methods of further development of ecocultural practices of restaurants in Ukraine are determined.Key words: ecology of culture, ecoculture, ecocultural practices, greening, cultural and anthropological foundations, restaurants, environment, stable development, green practices.

З'ясовано, що рукописи О. Селівачова, як правило, повніші за публікації, оскільки при підготовці до друку здійснювалися цензурна правка, редакційні скорочення та втручання. Зазначено, що в умовах демократичного суспільства гостро постає необхідність повернення у простір культурного буття сучасної України незаслужено забутих історичних постатей, особливо тоді, коли це зумовлено обставинами тоталітарного минулого, що внесли викривлення в різні форми комеморативних практик.Акцентовано увагу на потужному мистецькому, професійному і духовному потенціалі кільканадцяти поколінь одного роду. Встановлено, що при всій істотності родинної традиції, яка дає дитині, разом зі шкільною освітою, культурний ґрунт, найважливішим є особиста природна схильність, оскільки діти тих самих батьків обирали не завжди ту саму професію чи рід діяльності. І, нарешті, коли рід продовжувався кілька віків (без огляду на характер занять його представників), тільки це вже створювало саму можливість вивчення закономірностей і випадковостей вітчизняної історії та культури крізь генеалогічну призму. Такий підхід завжди переконує живою конкретикою.Спостержена нами своєрідна «зміна віх» у текстах О. Селівачова після 1917 року не зумовлена політичною кон'юнктурою, адже в тогочасному Харкові 1918–1919 рр. влада найдовше належала не більшовикам, а німцям, гетманцям, денікінцям. Ідеться про загальне усвідомлення кінця культури імперського періоду. Імена уявних ідейних союзників, які залучає Селівачов, показують широке коло критиків і класики, й фольклорної традиції, котрі представляють усі напрями культурно-соціологічної думки ХІХ століття. Тут і революціонери-демократи (В. Бєлінський, М. Добролюбов, Д. Писарєв), ліберали (І. Бунін, М. Гершензон, І. Тургенєв), консерватори містичних і слов'янофільських відтінків (М. Гоголь, О. Міллер, В. Соловйов, О. Соболевський), шукачі релігійного відродження (Д. Мережковський, М. Неплюєв, Л. Толстой). При цьому вплив багатьох із них відчувається в текстах молодого харківського вченого.Розглянуто тексти О. Селівачова, які відбивали ідейні суперечності революційної доби щодо ставлення до класики та новітніх форм художньої творчості в аспекті пріоритету естетичних або морально-дидактичних критеріїв. Виявлено, що тексти молодого харківського вченого відображали, якими саме шляхами глорифікація наприкінці XIX ст. фольклорної та поетичної класики швидко змінювалася на початку наступного століття критичним ставленням. І сприяли цьому найрізноманітніші чинники у широкому спектрі від консервативних антипрогресистських ідей – до модерністських і авангардних інтенцій радикального оновлення.Висвітлено питання віри, релігії й атеїзму, богоявлення та богоборства у поезії символістів і зроблено висновок, що ліричні герої розглядуваних О. Ф. Селівачовим авторів у неприйнятті пересічності, банальності – по-новому розвивали сформовані ще раніше ідеї: «поет і натовп», обожнення реальності й обоготворення власної особистості. Молодий учений, попри свою швидше консервативну світоглядну позицію, захоплено вітав ще не визнане всіма сучасниками мистецтво модерністів, передусім як талановите, багате новими формами й смислами художнє явище, сумнівався в справедливості застосовуваного до неї ярлика «декаданс», усвідомлював відсутність прямої відповідності між естетико-художніми преференціями, політичними й релігійними переконаннями.^UIt is found out that O. Selivachov's manuscripts, as a rule, are more completethan publications. This is explained by the fact that censorship, editorialabbreviations and pruning, as well as interposition were embodied during the printingpreparation process. Additionally, it is noted that in democratic societycircumstances, there is an urgent necessity in returning undeservedly forgottenhistorical figures to the cultural life space of modern Ukraine, especially whenit is predetermined by totalitarian past conditions, which distorted various formsof commemorative practices.A special emphasis is placed on the powerful artistic, professional and spiritualpotential of several generations of the same ancestry. It is established that familytradition is important in providing a child not only with school education, but culturalbasis as well. Herewith, along with all this, the most important is personal naturalinclination, because children of the same parents did not always choose the sameprofession or occupation. And finally, when the ancestry lasted for several centuries(regardless of the activity nature of its representatives), only this created theopportunity itself to study the regularities and coincidences of blighty history andculture through the genealogical prism. As a rule, such an approach always convinceswith living concreteness.An observed specific "change of milestones" in O. Selivachov's works since1917 is not conditioned by the political conjuncture, taking into account the fact thatfor the longest time in Kharkiv of those years (1918–1919) the power belonged not tothe bolsheviks, but to the Germans, hetmans, denikinets. This applies to the generalawareness of the culture end of the imperial period. Used by O. Selivachov names ofimaginary ideological allies show a wide range of reviewers of both classic andfolklore traditions, which represent all trends in cultural and sociological thought of8the XIX cent. Among them some prominent figures can be enumerated, such asrevolutionary democrats (V. Bielinskyi, M. Dobroliubov, D. Pysariev), liberals (I.Bunin, M. Hershenzon, I. Turheniev), conservatives of mystical and Slavophileshades (M. Hohol, O. Miller, V. Soloviov, O. Sobolevskyi), researches of religiousrevival (D. Merezhkovskyi, M. Nepliuiev, L. Tolstoi). At the same time, the influenceof many of them is felt in the texts of young Kharkiv scientist.In this study O. Selivachov's texts that reflect ideological contradictions of therevolutionary era in relation to the classic and latest forms of artistic creativity,particularly, in terms of aesthetic or moral didactic criteria priority, are researched. Itis revealed that texts of this young Kharkiv scientist reflect those ways in whichfolklore and poetic classic glorification of late XIX cent. was quickly changing intocritical attitude at the beginning of the next century. All this was facilitated by avariety of factors in a wide range, from conservative anti progressive ideas tomodernist and avant-garde intentions of radical renewal.The issues of faith, religion and atheism, Epiphany and god-fightingin symbolists' poetry are highlighted. According to this, it is concluded thatthe authors' lyrical heroes researched by O. F. Selivachov are characterised by theirmediocrity rejection and banality, in such a way creatively developing previouslyformed ideas in a new way: "a poet and a crowd", reality deification and ownpersonality deliberation. Despite some kind of conservative worldview, the youngscientist enthusiastically welcomed the modernists' art that was not recognised by allcontemporaries, considering it as a talented in rich forms and meanings artisticphenomenon. He doubted the validity of the applied label "decadence", and wasconscious of the lack of a direct correspondence between aesthetic and artisticpreferences, political and religious beliefs.

У дисертації досліджуються соціокомунікаційні технології формування іміджу закладу вищої освіти в Україні. Розглянуто й узагальнено теоретико-методологічні засади дослідження формування іміджу ЗВО в Україні, представлено авторське поняття «імідж закладу вищої освіти», «ефективний (позитивний) імідж закладу вищої освіти», «модель формування іміджу ЗВО». Виявлено та опрацьовано джерельну базу дослідження; висвітлено специфіку формування іміджу українського ЗВО; розглянуто особливості використання соціокомунікаційних технологій мутації та інмутації у формуванні іміджу ЗВО; осмислено особливості формування іміджу зарубіжних закладів вищої освіти за допомогою СКТ; розглянуто можливості побудови моделі формування іміджу українського ЗВО; визначено перспективи використання технологій Web 2.0 як основного інструменту іміджевих соціокомунікаційних технологій ЗВО.Ключові слова: імідж, заклад вищої освіти, соціокомунікаційні технології мутації, соціокомунікаційні технології інмутації, технології Web 2.0.^UThe present paper is devoted to the problem of applied aspects definition in the use of socio-communication technologies in the implementation process of the Ukrainian higher education institution image model.The present research deals with the socio-communication technologies of a higher education institution image formation process in Ukraine. The paper considers and summarizes theoretical and methodological aspects of the higher education institution image formation process in Ukraine. Author represents the following concepts and points: «image of higher education institution», «effective (positive) image of higher education institution», «external/internal image of higher education institution», «model of HEI image formation. The following types of sources are used for complex analysis of Ukrainian higher education institution image formation by means of socio-communication technologies: legislative acts, internal normative-legal documents of Ukrainian universities (programs, development strategies, concepts, regulations), materials of sociological researches and statistics, content of HEI official websites and rating systems, periodicals, publications in official groups of higher education institutions in media, background materials and materials of international and national conferences and forums (theses and reports).During the research the peculiarities of a positive image of Ukrainian HEI formation by means of socio-communication mutation technologies were identified. The specificity of the use of instrumental support of socio-communication technologies in specific higher education institutions in Ukraine is considered. The basic strategic directions of formation of a positive image of the institution of higher education by means of socio-communication mutation technologies are presented, as well as the expected effect from realization of certain strategic directions.The features of the society's inmutation are characterized. The main types of the inmutation processes are presented. The models of external and internal stimulation during formation of negative image of higher education institution are also considered.Characterization of the inmutation processes in the use of the SCT imbalance in the process of forming the HEI image is presented. Also stages of a strategy to counteract the impact of SCT induction are identified.In the course of the research, the results of the sociological survey of the first year 2018–2019 Bachelor Degree students of Ukrainian higher education institutions in the number of 1 715 persons in order to determine the model, the «ideal» institution of higher education are analyzed. The results are presented as diagrams. The author proposed a model of forming the image of the Ukrainian institution of higher education.The main socio-communication technologies of Web 2.0 in the process of forming the HEI positive image are highlighted and characterized.In the Conclusions, the author proposed the concept of using socio-communication technologies in the process of implementation of the image model of the Ukrainian institution of higher education, which is defined as a set of actions aimed at selecting and organizing the use of tools of image-based social communication technologies, designed for the long term.In the process of research, the necessity of borrowing foreign experience in formulating image strategies is determined and the peculiarities of using promising means of managing the consciousness of the target audience by means of Web 2.0 socio-communication technologies are considered.Key words: image, higher education institution, socio-communication technologies of mutation, socio-communication technologies of inmutation, Web 2.0 technologies.

Дисертацію присвячено дослідженню соціальних мереж як інструменту впливу на трансформацію еліт в арабському світі. Встановлено, що соціальні мережі та сучасні засоби комунікацій використовуються дедалі частіше при мобілізації широких мас населення. Досліджено, що інтернет відіграє роль ефективного інструменту для створення та руйнування соціальних суб'єктів, як це спостерігалося під час хвилі демократичних революцій у країнах Близького Сходу і Північної Африки. Виявлено, що соціально-комунікаційні технології в соціальних мережах були основним засобом популяризації рухів і публічного контакту із зовнішнім світом під час подій «Арабської весни». Розкрито, що за допомогою соціальних мереж раніше розрізнені спільноти швидко об'єднувалися через Інтернет у групи із загальною метою, планували й організовували спільні акції протесту. Ключові слова: соціальні мережі, арабський світ, «Арабська весна», еліти, революція.^UThe dissertation is devoted to the social networks study as a tool of influence on the Arab world elite's transformation. The modern Arab world is one of the most complex social systems in the global world. Firstly, it is a separate civilizational phenomenon, with the core being quite firmly entrenched in the framework of two continents – Asia and Africa, – having its own quite powerful branches to other content, Europe and America in particular. Secondly, this world consists of various subsystems, sometimes contradicting each other – up to mutual destruction. The reason for this is a different level of social, political, cultural, and economic development destabilizing the Arab world. The most consolidating element of the Arab world is Islam – one of the largest world religions. In fact, the Arab world was formed as a single social system only in virtue of the Islamic religion, resulting in it still remains an influential international factor, despite various internal contradictions and shocks. The need for a thorough theoretical analysis of the features and level of the social networks influence on both the process of social development and the Arab world elite's transformation in the process of revolutionary events at beginning of the XXth century makes this study significance. The study focuses on events that changed political life in a vast space and entered the scientific discourse as the «Arab Spring» and the Twitter/Facebook revolution. The latter identified the main scenarios of the Middle East protests in the form of an unprecedentedly active involvement of participants in the process of using information and communication technologies in most social networks, which influenced the elite's transformation. The chronological framework covers the 2010–2015 periods. The lower chronological border is associated with the beginning of the protests deployment in social networks in Tunisia, which led to revolutionary events in several Arab countries. The upper border is associated with the final cessation of active protests in the Arab countries, in particular in Bahrain, Egypt and Yemen, with the civil war beginning in the latter one. The geographical scope of the study covers the countries of the Arab world, primarily such as Tunisia, Egypt, Libya, Yemen, Syria and other territories of the Middle East. The paper studies the level of Internet accessibility in the Arab world. Thus, the information and communication technologies made it possible to use mobile TVsystems and various gadgets connected to the Internet and resulted in growing the number of its social networks users. Just on the eve of the Arab Spring, in 2010, the media began to create an information space and lay down the ideological basis of the protest. Social networks have provided Arab citizens with the opportunity to speak out about their choice and to attract a large number of citizens both within the country and abroad through sharing personal thoughts and observations of what is happening. Media channels also provided citizens with the opportunity to get news from not «censored» sources. And it helped to perceive news programs from various sources, and not just those highlighted by their own state-controlled media. Therefore, social networks during the «Arab Spring», been originally created as virtual communication zones, unexpectedly turned out to be a serious alternative to the traditional media, been under severe pressure from censorship in individual countries. Based on this, it is established that the people's virtual solidarity, as a new phenomenon, had an important place in the course of those events. As a result, some countries' authorities drew their attention to this phenomenon and made significant efforts (blocking social networks) to take them under their control. Most of the popular communities created in the Arabic-language segment of social networks used materials of a similar orientation, the main characteristics of which should be pointed out: emotional colouring; brevity and simplicity of theses; a high-quality audio-visual realization. Horizontal connections between users played a significant role of the social networks gaining its popularity as the main information source; that is, the very nature of the network with all participants been connected and able to freely share information. Social networks and modern means of communication are increasingly being used to mobilize the masses. The Internet plays the role of an effective tool for creating and destroying social actors, as it was observed during the wave of democratic revolutions in the countries of the Middle East and North Africa. Social communication technologies in social networks were the main means of popularizing movements and public contact with the outside world during the events of the Arab Spring. Key words: social networks, the Arab world, «Arab Spring», elites, revolution.

У дисертації виявлено особливості віртуалізації культури, звернено увагу на неоднорідність віртуальності у культурі, вказано на виникнення віртуальної культури як наслідку віртуалізації суспільства, яка формує нові принципи взаємодії з культурними цінностями. Відзначено, що комп'ютерна віртуальна реальність може забезпечити освоєння людиною культури, в межах якої вона формується як особистість, але водночас вона сприяє становленню постійно оновлюваної віртуальної культури. Зазначено, що процес віртуалізації істотно впливає на створення єдиної віртосфери як нового культурного рівня соціальної спільноти, що обумовлює появу і поширення віртуальних культурних феноменів, які в останні роки все частіше стають більш затребуваними, ніж реальні. Ключові слова: комп'ютерна віртуальна реальність, віртуалізація, віртуальна культура, інтернет, віртуальне співтовариство, інформаційно-комунікаційні технології,інформаційне суспільство, культура, культурні практики.^UThe dissertation looks into the peculiarities of culture virtualization; it draws attention to the virtuality's heterogeneity in culture, thus pointing out the virtual culture emergence as a result of the virtualization of society, forming new principles of interaction with cultural values. A computer virtual reality is noted to ensure the human to perceive culture. This reality forms a personality, the same time contributing to a constantly updated virtual culture formation.The virtualization process is noted to significantly affect the creation of a united virtusphere as a new cultural level of the social community, causing the virtual cultural phenomena emergence and spread. In recent years these phenomena are increasingly becoming more popular than real.Key words: computer virtual reality, virtualization, virtual culture, internet, virtual community, information and communication technologies, information society, culture, cultural practices.

Проаналізовано наукові напрацювання українських та зарубіжних вчених, присвячені студійній хореографічній роботі, її місцю в культурно-мистецькому житті Києва 1910–1920-х рр. Історіографія проблеми умовно розподілена за п'ятьма групами: наукові праці, в яких фрагментарно висвітлено окремі аспекти обраної теми дослідження; дослідницькі розвідки, що розв'язують проблематику розвитку хореографічного мистецтва в Києві у 1910–1920-х рр.; наукові студії, пов'язані з вивченням процесів розвитку радянського хореографічного мистецтва першої третини ХХ ст.; культурологічні праці, що проливають світло на хід формування театральної царини Києва 1910–1920-х рр.; мистецтвознавчі праці, в яких представлено аналіз діяльності світового та українського художнього авангарду початку ХХ ст. Вагому роль у ході дослідження відіграли довідникові виданнями початку ХХ ст., радянські часописи 1910–1920-х рр., 1960–1980-х рр., автобіографічна література. Важливим стали словники, спеціалізовані довідникові та енциклопедичні видання, які містять фактологічні дані з дисертаційної проблематики.Джерельна база дослідження представлена документами з фондів Центрального державного історичного архіву України в м. Києві, Державного архіву Київської області та Архіву Музею театрального, музичного та кіномистецтва України (Київ). Другий розділ присвячено дослідженню культурно-мистецьких процесів, що відбувалися у зазначений період в Києві та з'ясуванню ролі європейського та російського мистецького чинника у них. Зазначено, що творча розбудова культурно-мистецької царини Києва у перші два десятиліття ХХ ст. відбувалася одночасно у всіх творчих площинах. Цьому, зокрема, сприяло економічне, політичне й культурне становище Києва до Першої світової війни (один з провідних культурних центрів не лише Російської імперії, а й Європи), після неї та за деякий час після революційних подій у Москві та Петрограді 1917 р., коли місто на Дніпрі стало зосередженням потужних мистецьких сил, що прибули з північних столиць колишньої імперії внаслідок пошуку втраченого побутового комфорту та нових творчих можливостей. Важливими мистецькими осередками, які істотно вплинули на формування культурного обличчя Києва у 1910–1920-х рр., стали: творче об'єднання «Кільце» (О. Екстер, О. Богомазов, К. Васильєва, Н. Шифрін, І. Рабінович та ін.), літературний гурток Б. Якубського (М. Зеров, М. Рильський, П. Тичина, Г. Костюк, М. Драй-Хмара, О. Бургардт та ін.), «Нарбутівський гурток» (П. Тичина, Л. Курбас, Ю. Михайлів, М. Семенко, Ф. Ернст, О. Чапківський та ін.), мистецький клуб «ХЛАМ», експериментальна школа «Школу руху» Б. Ніжинської, АХЧУ (Ф. Кричевський, І. Їжакевич, Г. Світлицький, М. Самокиш та ін.), АРМУ (М. Бойчук, О. Богомазов, М. Бурачек, В. Меллер, В. Єрмилов, О. Хвостенко-Хвостов та ін.). Важливим прикладом авангардних пошуків у театральному мистецтві стала творчість режисерів К. Марджанова, Л. Курбаса, Ю. Остерви, М. Терещенка, М. Бонч-Томашевського, а також кінорежисерів та операторів – Г. Затворницького, П. Єзерського, Семеновича, Підгорецького.З'ясовано, що внесок європейських та російських майстрів сцени у розвиток культурного простору Києва сприяв важливим мистецьким зрушенням, які відбулися як в академічній царині (класичний балет), так і у сфері хореографічних експериментів початку ХХ ст. Встановлено, що балет як культурно-мистецьке явище сформувався в Києві у 1900–1910-х рр. на підґрунті роботи балетмейстерів польського походження (С. Ленчевський, М. Ланге, В. Зелевський, А. Романовський, А. Познанський та ін.), які спільно з невеликим танцювальним колективом Київського міського театру вперше презентували ряд одноактних хореографічних спектаклів на музику європейських композиторів. Показ повноактних вистав став можливим завдяки гастрольній діяльності російських танцівників (С. Андріянов, О. Балашова, Л. Єгорова, Т. Карсавіна, М. Кшесинська, М. Обухов, О. Смирнова, М. Фроман, Б. Пожицька та ін.), а також потужній балетмейстерській роботі вихованців московської та петербурзької танцювальних шкіл (Б. Ніжинська, О. Кочетовський, М. Мордкін, І. Чистяков, Л. Жуков), які впродовж 1910–1920-х рр. першими в історії українського балету представили на київській сцені ряд всесвітньо відомих хореографічних творів академічної спадщини в редакціях провідних практиків світової балетної сцени (О. Горського, Л. Іванова, М. Петіпа, М. Фокіна). З'ясовано, що впровадження експериментальної діяльності у царині хореографії стало можливим завдяки гастролям європейських танцівників Т. Ар, Л. Джонсон, А. Дункан, В. Герт та ін., які презентували іншу (неакадемічну, вільну, пантомімну, експресіоністську) манеру танцю.^UThe scientific developments of Ukrainian and foreign scientists devoted to studio choreographic work, its place in the cultural and artistic life of Kyiv in 1910-1920s are analyzed. Historiography of the problem is conditionally divided into five groups: scientific works, in which some aspects of the chosen research topic are covered in fragments; research investigations that solve the problem of the development of choreographic art in Kyiv in 1910-1920s; scientific studies related to the study of the processes of development of Soviet choreographic art during the first third of the XX century; cultural works that clarify the formation of the theatrical sphere of Kyiv in the 1910-1920s; art works, which present an analysis of the world and Ukrainian artistic avant-garde of the early XX century. Reference books published in the early XX century, Soviet journals of 1910-1920s and 1960-1980s, autobiographical literature played a significant role in the study. Dictionaries, specialized reference books and encyclopedic editions, which contain factual data on dissertation issues, also have become important.The source base of the study is represented by documents from the funds of the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv, the State Archives of Kyiv region and the Archives of the Museum of Theater, Music and Cinematography of Ukraine (Kyiv).It is established that the formation of the European cultural and artistic field of the early XX century was influenced by original philosophical and aesthetic concepts formed by representatives of the artistic environment as a reaction to major historical changes that took place in Europe during the 1910-1920s. It is proved that the search for a new artistic "language" affected all spheres of art (literature, music, architecture, sculpture, dance, painting, decorative and applied art, etc.) and contributed to the formation of a new type of artist – a universal personality that can realize in several artistic areas. Among the most influential artistic movements were Fauvism, Cubism, Surrealism, Expressionism, Dadaism, Futurism, and others.The second section provides the study of cultural and artistic processes that took place during this period in Kyiv and clarification of the role of European and Russian artistic factors in these processes. It is noted that the creative development of the cultural and artistic sphere of Kyiv in the first two decades of the XX century took place simultaneously in all creative areas. This was facilitated, in particular, by the economic, political and cultural situation of Kyiv (one of the leading cultural centers not only of the Russian Empire but also of Europe) before the First World War, after it and some time after the revolutionary events of 1917 in Moscow and Petrograd, when the city on the Dnipro river became a concentration of powerful artistic forces that came from the northern capitals of the former empire in search of lost everyday comfort and new creative opportunities. Among the important artistic centers that significantly influenced the formation of the cultural face of Kyiv in the 1910-1920s were the creative association Kiltse (Koltso, Ring) (A. Ekster, A. Bogomazov, K. Vasilieva, N. Shyfrin, I. Rabinovych etc.), literary group of B. Yakubskyi (M. Zerov, M. Rylskyi, P. Tychyna, H. Kostiuk, M. Drai-Khmara, O. Burghardt, etc.), Narbutovsky circle (Narbutovsky club/group) (P. Tychyna, L. Kurbas, Y. Mykhailiv, M. Semenko, F. Ernst, O. Chapkivskyi, etc.), art club H.L.A.M. (acronym from Ukrainian words which mean painters, writers, artists, musicians), experimental school Shkola rukhu (School of Movement) by B. Nijinska, AKHCHU (Association of Artists of Red Ukraine) (F. Krychevskyi, I. Yizhakevych, H. Svitlytskyi, M. Samokysh, etc.), ARMU (Association of Revolutionary Art of Ukraine) (M. Boichuk, A. Bogomazov, M. Burachek, V. Meller, V. Yermylov, O. Khvostenko-Khvostov, etc.). An important example of avant-garde research in theatrical art was the work of directors K. Mardzhanov (Kote Marjanishvili), L. Kurbas, J. Osterwa, M. Tereshchenko, M. Bonch-Tomashevskyi, as well as film directors and cinematographers – H. Zatvornytskyi, P. Yezerskyi, Semenovych, Pidhoretskyi.It was found that the contribution of European and Russian artists in the development of the cultural space of Kyiv led to important artistic changes that took place both in academia (classical ballet) and in the field of choreographic experiments of the early XX century.It was established that ballet as a cultural and artistic phenomenon was formed in Kyiv in the 1900-1910s on the basis of the work of choreographers of Polish origin (S. Lenchevskyi, M. Lange, V. Zelevskyi, A. Romanovskyi, A.

У дисертації здійснено комплексний аналіз діяльності вірменської діаспори в роки незалежності України. До наукового обігу введено раніше не досліджені матеріали про функціонування вірменських громад протягом 1991–2018 рр. З'ясовано умови соціокультурної інтеграції вірмен в українське суспільство. Констатовано багатовікове перебування вірменської діаспори в Україні, зростання її кількості на межі ХХ – ХХІ ст., дисперсний характер розселення у великих містах. На підставі аналізу статутів вірменських організацій виявлено їхні ознаки й напрями діяльності. Висвітлено просвітницьку, видавничу, пам'яткоохоронну та культурно-дозвіллєву діяльність вірменських громад. Ключові слова: національна меншина, вірменська діаспора, громада, культуротворча діяльність, міжкультурна інтеграція.^UThe dissertation provides a comprehensive analysis of the cultural life of the Armenian diaspora in the conditions of independence of the Ukrainian state. Previously unexplored materials on the experience of functioning, problems and results of the activity of the Armenian communities during the period of 1991-2018 were introduced into the scientific circulation.The first chapter covers the state of development of the topic, analyzes the source of the research and presents the methodology and categorical apparatus for solving certain problems. Analysis of the literature on the chosen topic showed the presence of a number of works on resettlement of Armenians in the lands of Ukraine since the Middle Ages and at the same time a low level of coverage of the Armenian diaspora life on the turn of the XX–XXI centuries. Solving the problems posed in the dissertation helped: axiological approach, cross-cultural and structural-functional methods, cultural analysis, the use of historical-typological and historical-genetic types of comparison. A significant amount of information is obtained through the use of sociological surveys, interviews, and included observations.The second chapter concisely traces the history of Armenian-Ukrainian inter-cultural relationships. It is noted that the Armenians live on Ukrainian lands more than a millennium, as a result of which today there are numerous monuments of Armenian material and spiritual culture such as: temples, khachkaras (stone stele with the image of the cross), icons, paintings, books, epistolary, sculptures, samples of jewelry, gunsmith, leather art, and so on.Many modern Ukrainian artists of Armenian origin have been identified (S. Mazoyan, B. Egiazharyan, S. Chakhoyan, A. Kostandyan, A. Berberyan, S. Paradjanov, R. Balayan S. Shakhbazyan and many others).The conditions of the period of institutionalization and structural design of the Armenian public associations of Ukraine after the proclamation of independence were analyzed. Currently successfully operating 23 regional Armenian societies, united in the Armenian Union of Ukraine and 10 separate communities, which maintain contact with the union, acting under the memorandums of cooperation.The third chapter analyzes in detail the legal principles, directions, peculiarities and characteristics of the cultural activity of Armenian societies in accordance with their statutes and programs. The legal basis for the cultural activities of the Armenians in our country is the legislative documents of the Ukrainian state in the field of providing civil liberties; interstate agreements on cooperation between Ukraine and Armenia, constituent documents of Armenian public associations. The subject analysis of the statutes of the existing Armenian cultural societies of Ukraine made it possible to distinguish their common intentions which are: promoting the development of the Armenian communities of Ukraine, the implementation and protection of the constitutional rights and freedoms of the peoples of Ukraine, the study and propagation of the national historical and cultural heritage of the Armenians of Ukraine and the comprehensive development of the material base of national culture. It was emphasized that the international relations of the Armenians of Ukraine with their compatriots are actively supported by the Pan-Diaspora organization - the Armenian Apostolic Church, as well as the projects of the Ministry of Diaspora – “Kyle Depi Tun”, “Our Famous”, etc.The main organ of the Armenian Diaspora of Ukraine, which is engaged in the protection of monuments, is the Committee on Issues of Historical and Cultural Heritage, which works in different planes: in work with temple Armenian buildings, Armenian manuscripts, in preserving the ancient and constructing the modern khachkars, etc. The results of the community publishing activities include books, textbooks, methodical literature, booklets, cartographic materials, catalogs, calendars, leaflets, newspapers, magazines, etc. The practice of Armenian public associations of Ukraine for organizing cultural and leisure events is analyzed. These projects include: cultural days, festivals, exhibitions, musical and literary evenings, memorial holidays, symposiums, forums, seminars, conferences.Key words: national minority, Armenian diaspora, community, cultural cooperation, intercultural integration.

Дисертаційна робота присвячена особливостям використання технології відеопроєкційного меппінгу в контексті розвитку мультимедійного мистецтва в Україні та аналізу перспективних напрямків інтегрування інноваційних інформаційних технологій відповідно до специфіки вітчизняного соціомистецького простору ХХІ ст. Досліджено та проаналізовано технологію відеопроєкції в усіх аспектах, починаючи з цільових питань та відповідно до модульної структури, що посприяла розумінню її функціонування та використання.Запропоновано використовувати термін «відеопроєкційний меппінг» (за В. Сансоне), оскільки, з одного боку, він є поєднанням двох термінів, що наразі найчастіше використовуються, а з іншого – повноцінно розкриває означену технологію, пояснюючи її особливості. Відеопроєкційний меппінг – це проєкція відеоматеріалів, що, на відміну від звичайних відеопроєкцій, адаптується до форм та обсягів проєкційної поверхні, якою може стати будь-який за формами та обсягами об'єкт чи суб'єкт.Розроблено методологію, що дозволяє дослідити відеопроєкційний меппінг як технологію мультимедійного мистецтва в Україні. Вона заснована на застосуванні міждисциплінарного підходу і передбачає дослідження означеного питання в єдності художньо-естетичних, методологічних та технологічних проблем.Розглянуто технологію мультимедійного мистецтва як сценографію, в контексті дії на сцені за допомогою інтерактивних технологій, а також архітектурний меппінг як театральну мову, що надає життя новим формам драматургії простору. Проаналізовано особливості створення простору театральних постановок предметно-орієнтованого театру в контексті специфіки архітектурного відеомеппінгу. За результатами дослідження доведено, що інноваційна технологія відеопроєкційного меппінгу наразі широко використовується у світовому соціокультурному та соціомистецькому просторі. З'ясовано, що найпопулярнішими галузями застосування новітньої технології є: масові мультимедійні шоу-програми та музичні шоу; архітектурний меппінг; ландшафтний та інтер'єрний дизайн; театральні постановки; сценічна хореографія; зовнішня реклама.Виявлено, що відеопроєкційний меппінг – це не лише новаторський технологічний гаджет, оскільки в процесі гібридизації з іншими засобами масової інформації та виконавським мистецтвом стає метафоричною мовою, що долає межі власного технологічного рівня для створення значень та передачі ідей. Здійснено аналіз театрального відеопроєкційного меппінгу. Внаслідок дослідження історії сценографії, екстраполювавши та проаналізувавши деякі рішення, констатовано, що відеопроєкційний меппінг діє як нова машина, що створює нові розширені простори і водночас відтворює лінгвістичні функції сценографічних машин минулого, діючи як синтез.На основі мистецтвознавчого аналізу сценічних постановок драматичних, хореографічних театрів, мультимедійних вистав, а також постановок просторово-орієнтаційного театру виявлено, що деякі українські режисери використовують відеопроєкційний меппінг у власних сценічних творах, зберігаючи його онтологію, але змінюючи функцію та перетворюючи зі звичайного технічного пристрою на метафоричну мову. Це засвідчує тенденцію використання відеопроєкційного меппінгу як частини традиційної концепції сценографії та інтерактивного елементу в перспективі інтерактивного дизайну.Дослідження архітектурного меппінгу виявило дві тенденції посилення ним театральності урбаністичного простору: в контексті новаторських форм сценічного мистецтва та в контексті створення нової форми міської театральності. На основі мистецтвознавчого аналізу інсталяцій українського архітектурного меппінгу компанії «Magic Innovations» з'ясовано, що для сучасного вітчизняного соціокультурного простору характерна драматургія простору двох типів: візуально-наративна драматургія, основою якої є місце, його історія, архітектура, прихована та очевидна пам'ять, що реорганізує все у вигляді наративу через образи візуального оповідання; суто візуальна драматургія, в якій важливою є не стільки історія місця, скільки його сприйняття глядачем – у цьому випадку візуальні інсталяції зазвичай демонструють абстрактні елементи, що проєктуються на архітектуру, нейтралізують її, перетворюють і роблять мобільною, динамічною.Охарактеризовано основні тенденції розвитку відеопроєкційного меппінгу в найближчому майбутньому. Показано, що найбільш перспективні сценарії його розвитку безпосередньо залежать від новаторських технологічних розробок. Оскільки сучасний глядач звик бачити зображення та спецефекти, майбутній розвиток відеопроєкційного меппінгу залежить від наративу – лише якщо технології будуть використовуватися з метою його реалізації, вони набудуть драматургічний та лінгвістичний заряд, що сприятиме перетворенню відеопроєкційного меппінгу з інструменту (техніки) на практику мультимедійного мистецтва.Ключові слова: відеопроєкційний меппінг, мультимедійне мистецтво, проєкційний дизайн, сценічне мистецтво, інноваційні технології, аудіовізуальне мистецтво, художній образ, метафоризація.^UThe dissertation is devoted to the peculiarities of the use of video projection mapping technology in the context of the development of multimedia art in Ukraine and the analysis of promising areas of integration of innovative information technologies in accordance with the specifics of domestic socio - artistic space of the XXI century.The video projection technology has been researched and analyzed in all aspects, starting from the target issues and in accordance with the modular structure, which contributed to the understanding of its functioning and use. It is proposed to use the term «video projection mapping» (according to V. Sanson), because, on the one hand, it is a combination of two terms that are currently most commonly used, and on the other - fully discloses this technology, explaining its features. Video projection mapping is the projection of video materials, which, unlike conventional video projections, adapts to the shapes and volumes of the projection surface, which can be any object or subject in terms of shapes and volumes.A methodology has been developed to study video projection mapping as a technology of multimedia art in Ukraine. It is based on the application of an interdisciplinary approach and involves the study of this issue in the unity of artistic, aesthetic, methodological and technological problems.The technology of multimedia art as scenography, in the context of action on the stage with the help of interactive technologies, as well as architectural mapping as a theatrical language that gives life to new forms of space drama are considered. The peculiarities of creating a space of theatrical productions of subject-oriented theater in the context of the specifics of architectural video mapping are analyzed.According to the results of the research, it is proved that the innovative technology of video projection mapping is currently widely used in the world socio-cultural and socio-artistic space. It was found that the most popular areas of application of the latest technology are: mass multimedia shows and music shows; architectural mapping; landscape and interior design; theatrical productions; stage choreography; outdoor advertising.Video projection mapping has been found to be more than just an innovative technology gadget, as in the process of hybridizing with other media and performing arts it becomes a metaphorical language that transcends its own technological level to create meaning and convey ideas.The analysis of theatrical video projection mapping is carried out. As a result of researching the history of scenography, extrapolating and analyzing some of the most commonly used solutions, it was found that video projection mapping acts as a new machine that creates new expanded spaces and at the same time reproduces the linguistic functions of scenographic machines of the past. , all the functions and metaphorical meanings that in the past depended on various devices and practices.Based on art analysis of stage productions of drama, choreographic theaters, multimedia performances, as well as spatial theater productions, it was found that some Ukrainian directors use video projection mapping in their own stage works, preserving its ontology but changing its function and transforming from ordinary technical language. This shows the trend of using video projection mapping as part of the traditional concept of scenography and interactive element in the perspective of interactive design.The study of architectural mapping revealed two tendencies to strengthen the theatricality of urban space: in the context of innovative forms of performing arts and in the context of creating a new form of urban theater. It was found that the modern domestic socio-cultural space is characterized by two types of space drama: visual-narrative drama based on place, its history, architecture, that reorganizes everything in the form of a narrative through the images of the visual story; purely visual drama, in which it is important not so much the history of the place as its perception by the viewer - in this case, visual installations usually show abstract elements projected on architecture, neutralize it, transform and make it mobile.The main trends in the development of video projection mapping in the near future are described. It is shown that the most promising scenarios of its development directly depend on innovative technological developments. As modern viewers are accustomed to seeing images and special effects, the future development of video projection mapping depends on the narrative - only if technology is used to implement it, they will acquire dramatic and linguistic charge, which will transform video projection mapping from a tool (technique) to multimedia practice.Key words: video projection mapping, multimedia art, projection design, stage art, innovative technologies, audiovisual art, artistic image, metaphorization.

У дисертації досліджуються особливості функціонування звукозорового образу в сучасній аудіовізуальній культурі, зокрема характеристики сучасної екранної культури, теоретичні основи використання звуку в кіно, телебаченні та інших аудіовізуальних творах, узаємодії його з зображенням як іншим елементом екранної роботи та роль звукозорового образу в культурі загалом.Останнім часом починають з'являтися культурно-мистецькі практики, що базуються на нових способах узаємодії із глядачем, формується «цифрова естетика», яка розширює можливості впливу на людську чуттєвість. Це дає змогу аудиторії під час перегляду більше занурюватися в аудіовізуальне видовище й краще розуміти та відчувати задум творців проєкту. Незважаючи на велику кількість праць, у яких розглядаються нові технології в мультимедіа, усе ж варто констатувати, що проблема трансформації звукозорового образу в сучасній аудіовізуальній культурі, яка інтегрована в усі сфери життя сучасного соціуму, досліджена недостатньо, чим і обумовлюється актуальність теми дослідження. Поза увагою дослідників залишаються питання формування звукозорового образу в сучасному кінематографі. Актуальним також є аналіз складників та інструментарію екранних творів, зокрема звукового наповнення, поєднання його з зображенням та його вплив на реципієнтів, який розкривається на матеріалі практичного досвіду сучасних звукорежисерів. Для вирішення зазначеної ситуації в науці було поставлено мету дослідження – спираючись на потенціал культурологічного підходу, проаналізувати процеси трансформації звукозорового образу в сучасній аудіовізуальній культурі. Об'єкт дослідження – сучасна аудіовізуальна культура. Предмет дослідження – трансформації звукозорового образу та його значення в різних видах та жанрах сучасного кінематографу.Наукова новизна роботи визначається всебічним міждисциплінарним аналізом трансформаційних процесів, що відбулись та відбуваються на початку ХХІ ст. у створенні звукозорового образу, і полягає в тому, що вперше в українській культурології системно досліджено роль звукозорового образу як засобу виразності у творах сучасної аудіовізуальної культури. Зокрема, у дисертації вперше систематизовано наявні теоретичні напрацювання щодо проблеми звукозорового образу в сучасній аудіовізуальній культурі; проаналізовано та охарактеризовано особливості трансформаційних процесів, що відбулись у створенні звукозорового образу в сучасній аудіовізуальній культурі; здійснено порівняльний аналіз створення звукозорового образу та його впливу на реципієнтів у кіно, театральному мистецтві, телебаченні, мультимедіа; розкрито характерні риси звукозорового образу як засобу виразності в новітніх аудіовізуальних практиках; проаналізовано твори різних видів та жанрів сучасного кінематографу в контексті питання ролі звуку у формуванні та створенні образу. Уточнено категоріальний апарат дослідження; естетичний, психологічний та соціокультурний аспекти звукозорового образу в сучасній аудіовізуальній культурі; сутність звукозорового образу та його характеристики.^URecently, cultural and artistic practices based on new ways of interacting with the audience are beginning to emerge, and a “digital aesthetics” is being formed which expands the possibilities of influencing human sensuality. This provides the opportunity for the audience to deeper immerse in the audiovisual spectacle and better understand and feel the idea of the project creators. Despite a large number of works examining new technologies in multimedia, it should be noted that the problem of transformations of sound-visual image in modern audiovisual culture, which is integrated into all the spheres of modern society, is insufficiently studied, which proves the relevance of the research topic. Researchers do not pay enough attention to the issues of sound-visual image formation in modern cinema. Not less relevant is the analysis of the components and tools of screen works, including sound content, its combination with the image and its impact on recipients, which is revealed on the basis of the practical experience of modern sound engineers.For solving this situation in science, the goal of the study was set – to do the analysis of the processes of transformations of the sound-visual image in modern audiovisual culture on the basis of the culture studies approach potential. The object of the research is modern audiovisual culture. The subject of the research is the transformations of the sound-visual image and its significance in different types and genres of modern cinema.The scientific novelty of the thesis is determined by the comprehensive interdisciplinary analysis of the transformations processes in the creation of a sound-visual image that have taken place and are taking place at the beginning of the XXI century and by the fact that for the first time in the Ukrainian culture studies, the role of a sound-visual image as a means of expression in the works of modern audiovisual culture is studied systemically. In particular, for the first time the existing theoretical developments on the problem of sound-visual image in modern audiovisual culture are summarized; the peculiarities of the transformations processes which took place in the creation of a sound-visual image in modern audiovisual culture are analyzed and characterized; a comparative analysis of the creation of a sound-visual image and its impact on recipients in cinema, theater and TV productions, multimedia was done; the characteristic features of a sound-visual image as a means of expressiveness in the latest audiovisual practices are revealed; works of different kinds and genres of modern cinema in the context of the role of sound in the formation and creation of the image are analyzed. The categorical apparatus of the research, aesthetic, psychological and socio-cultural aspects of the sound-visual image in modern audiovisual culture and the essence of the sound-visual image and its characteristics are specified.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних авторських технік виготовлення та оздоблення текстилю за роки незалежності України.Наукова новизна полягає у загальному комплексному підході до розгляду текстильних технік: процесів створення та оздоблення тканин. Вперше виявлено та класифіковано на групи винаходи промислового текстилю; висвітлено асортимент малих підприємств та майстерень; проаналізовано творчість провідних майстрів. Розглянуто діяльність виставкових заходів та проєктів; термінологічний апарат; науково-дослідницькі розвідки про діяльність малого підприємництва та творчих майстерень; аналіз українського авторського текстилю у світовому контексті.Практичне значення наукових пошуків відображено у дослідженні сучасних авторських технік та проведенні їх загальної систематизації. Запропоновано авторське трактування поняття дизайну за індивідуальним замовленням. Зведено термінологічний глосарій.Джерельною базою дисертаційного дослідження виступили каталоги виставок, фото-архіви майстрів, патентна база України, списки ЄДР підприємців, а також мистецькі твори та асортименти виробів підприємств. Окремим джерелом дослідження стали інтернет-ресурси: персональні веб-сайти митців, офіційні сторінки та інтернет-магазини виробників тощо.На основі загально-теоретичних праць з основ та теорії дизайну В.Я. Даниленка, М.Є. Йолочкіна, Н.А. Ковешнікової, та ін. сфокусовано загальний напрям пошуків у просторі дизайну, визначено теоретичні межі. На базі наукових досліджень Д.Г. Ткач, О.К. Кривошеєнко, І.О. Яковець та інших авторів, було визначено основні принципи та методологію подальшого дослідження.Звернуто увагу на публікації зарубіжних авторів, що працюють з текстильними техніками, теоретиків та практиків текстильного дизайну: S. Das, N. J.Nelson, J. Wilson, тощо. Серед ґрунтовних праць, що вивчалися в контексті дослідження основне місце посідають публікації Д. Боб'як, О. Луковської, Г. Кусько, та ін. У контексті історичного розвитку розглядалися публікації, що стосуються середини та кінця ХХ ст.: А. Жук, Т. Печенюк, К. Цуркан і багато інших. Зроблено огляд літератури, що розкриває особливості тканин народного виготовлення та вжитку. У тексті звернено увагу на видання таких авторів як: О. Новицька, О. Никорак, О. Мойсюк, і т. д.Розглянуто публікації присвячені сучасному стану галузі, прогнозуванню перспектив розвитку текстилю у ХХІ ст.: Г. Кусько, Т. Кара-Васильєва, З. Чегусова, тощо.Розглянуто патентну документацію з 2000-х рр. і до сьогодення. Виявлені винаходи було класифіковано за основними групами. Основна увага сфокусована на винаходах, що мають безпосередній стосунок до промислових та ручних технік утворення та оздоблення полотна.Визначено конкретних виробників, що займаються безпосередньо виготовленням та оздобленням текстильної продукції. У фокусі знаходяться малі підприємства, що мають незначну тиражність та виготівельні потужності. Серед таких охарактеризовані «Ванда Рагс», ТОВ «Карат», ТОВ «Вікторі Карпетс», Українська стрічкоткацька фабрика, Фабрика художніх виробів ім. Б. Хмельницького, і т.д.Висвітлено діяльність творчих майстерень та їх техніки. У майстернях займаються переважно ручною працею. Охарактеризовано діяльність одноосібних майстерень О. Пилюгіної, М. Фурди, О. Дідик, а також групових – «Фіра», «Текстильні візії», «Майстерня теплих подарунків» тощо.Поглиблено наукові пошуки у межах виставкових проектів в Україні, розглянуто діяльність Міжнародного бієнале «Скіфія», «Міні текстиль», «Арттекстиль. Інтеграція мистецтв».У дослідженні було систематизовано та висвітлено творчий доробок майстрів текстилю у взаємодії з наступними матеріалами: метал, пластик, поліетилен, дерево, лози, трави. Виокремилися течії апсайклінгу, стрінг-арту, глітч-текстилю, колажу, текстильної скульптури. У ключі переосмислення традиційних методів визначаються техніки: шиборі, екопринтування, трафаретне фарбування, контактне фарбування. Переосмислення та інтерпретування традиційних мотивів та кольорів відзначено у техніках батику, вибійки, вишивки. Найбільш виразними та розповсюдженими техніками визначено аплікацію, колаж, асамбляж. Експериментальні техніки текстилю розповсюдження знайшли у концептуальному мистецтві. Розглянуто творчість Т. Барабаш, В. Буряник, А. Шнайдера тощо.Обґрунтовано проблемні питання текстильної термінології та систематизації даних по технікам виготовлення та оздоблення текстильних виробів та творів України ХХІ століття.Ключові слова: текстильні техніки, дизайн за індивідуальним замовленням, авторська техніка, експериментальний текстиль, апсайклінґ, текстильний дизайн, машинні техніки текстилю, оздоблювальні техніки, текстильна термінологія.^UThis thesis is devoted to the research of modern author's techniques of textile manufacturing and trimming during the years of Ukrainian independence.The scientific novelty lies in the general integrated approach to the textile techniques study: the processes of creating and trimming fabrics. An analysis of Ukrainian patent basis is carried out. A systematic analysis of small business in the textile field is made. For the first time, innovations in the field of industrial textile are revealed and classified into groups; the assortment of small enterprises and workshops is highlighted; leading masters' creativity art; the exhibition projects activity is studied; terminological apparatus of textile; small business activity research is made, particularly, workshops in modern Ukraine; the analysis of Ukrainian authorial textile in the world context.The practical significance of scientific research is expressed in the study of modern author's techniques in textiles and their general systematization. Author's definition of design by individual order. A terminological dictionary has been formed.The research source base consists of catalogs of exhibitions, photo archives of masters, the Ukrainian patent base, lists of official registers of private entrepreneurs, as well as works of art and assortments of products of enterprises.Based on general theoretical works in the grounds and theory of design, V. Danylenko, M. Yolochkin, N. Koveshnikova et al., the general direction of searches in design space is focused, particularly, theoretical boundaries are determined, and conditional accents are set. Grounded on scientific researches of D. Tkach, O. Kryvosheienko, I. Yakovets and other authors.Attention is paid to the publications of foreign authors, working with textile techniques, as well as textile design theorists and practitioners: S. Das, N. J. Nelson, K. C. Wilson, et al.Studied in the research context, the main place is occupied by publications of D. Bobiak, O. Lukovska, H. Kusko, et al. In the context of historical development, the following publications, concerning the middle and the end of the XX cent. are considered: A. Zhuk, T. Pecheniuk, K. Tsurkan et al. Modern manufacturers, designers and textile artists often use traditional textile techniques in their creative work. Thesis draws attention to publications of the following authors: O. Novytska, O. Nykorak, O. Moisiuk, et al.Among the researchers of current textile, such authors can be mentioned: H. Kusko, T. Kara-Vasylieva, Z. Chehusova, et al. Patent documentation from the 2000s to the present is considered. Certain innovations are divided into several main groups. The main focus is on innovations that are directly related to industrial and manual techniques of weaving threads, as well as its cutting.Focuses on small enterprises with low circulation and production capacity, in particular those that use the synthesis of machine and manual labor. Among them are Wanda Kylymky, Karat LLC, Ukrainian Ribbon Weaving Factory, B. Khmelnytsky Art Factory, etc.The activity of creative workshops and their techniques is highlighted. The workshops are mainly engaged in handicrafts. Additionally, the thesis presents the describing of individual workshops activity – O. Pyliuhina, M. Furda, O. Didyk, as well as group ones – Fira, Tekstylni Vizii, Maisternia teplykh podarunkiv.In-depth research within the framework of exhibition projects in Ukraine: International Biennial Scythia, Mini Textiles, Art Textiles. Integration of the arts.The study systematized the interaction with the following materials: metal, plastic, wood, grass, etc. Thus, the streams of upcycling, string art, glitch textile, collage, textile sculpture stand out. In terms of using and rethinking traditional methods of painting, the following techniques are defined: shibori, eco-printing, screen printing, contact painting. Rethinking and interpretation of traditional motifs and colors are noted in the techniques of batik, embroidery, etc. According to the results of systematic analysis, the most expressive and common techniques can be considered as application, collage, assembly. Experimental textile techniques have become the most widespread in conceptual art. Thus the creative activity of T. Barabash, V. Buryanyk, A. Schneider is studied.Problematic issues of textile terminology and systematisation of data in Ukrainian techniques of textile ware and works manufacturing and trimming in the XXI century are substantiated.Key words:textile technique, custom design, author's technique, experimental textile, upcycling, textile design.

У дисертації з'ясовано роль стилю bebopу рамках історичного розвитку музичної джазової культури США. Музичний стиль bebopрозглянуто як складний соціокультурний феномен, що заклав основу для формування провідних засад наступної епохи сучасного джазу. Проаналізовано передумови виникнення стилю bebop. Досліджено його провідні особливості, серед нихокреслені риси, які притаманні ері традиційного джазу, та ознаки, що сприяли формуванню виконавських традицій та комплексу засобів музичної виразності сучасної джазової епохи. Проаналізовані виконавські стилі провідних діячів музичного стилю bebop, виявлена їх роль у становленні вказаного музичного стилю та, водночас, в еволюційних процесах, які відбулися в рамках джазової музичної культури США 1940 – першої половини 1950-х років.Ключові слова: музичний стиль bebop, еволюція, традиційний джаз, ера сучасного джазу, Ч. Паркер, Д. Гіллеспі, Т. Монк, виконавський стиль.^UThe dissertation clarifies the role of the bebop style in the historical development of US jazz music culture. The study analyzes and reveals the state of scientific development of the problem, provides the analysis of the source base of the study, as well as clarifies the content of key terms and concepts that were involved in the research of the problem. It is stated that the bebop style, which plays a significant role in the development of jazz music, has not been researched andfully described in terms of a particular concept or theory.It is pointed out that the list of preconditions for the emergence of musical style, which became a catalyst for strategic change in jazz music culture, should include features of the process of social and ethnic self-determination of African Americans in the 1940s. The characteristics of the process of ethnic self-determination of African Americans, which was complex due to the peculiarities of the relationship between civicand ethnic identity of the African American individual. The absence of signs of mass culture in the primary characteristics of jazz music was revealed and it was noted that this aspect played a leading role at the beginning of the evolutionary changes that took place within the bebop music style.The connection between the leading features of the musical language of the bebop style and its socio-cultural characteristics has been revealed. Elements that have become a fundamental component of the process of transition of jazz music culture from the period of traditional jazz to the era of Modern Jazz are specified. The characteristic features of the musical language of the bebop style, which are common with the elements of musical speech of the traditional jazz era, are outlined. It is stated that, based on the general principles of development of any phenomenon, the bebop music style period should be characterized as a revolutionary one in the evolutionary development of jazz music. It is stated that within the framework of this musical style there was a transformation of the traditions of stage behavior and stage image.The dominant factor of improvisation within the specified musical style is pointed out, which significantly influenced the formation of a set of means of musical expression of the bebop style. It is noted that the aspect of improvisation has led to a decrease in the leading role of thematic melodic material, which is also reflected in the traditions of improvisation of the era of modern jazz. This aspect is mostly reflected in the traditions of free jazz, where the theme of a jazz work becomes only an emotional occasion for improvisation, but not a semantic grain any longer. It has been noted that the aspect of freedom that was introduced into improvisation by bebop musicians is also a reflection of the racial issue that has permanently accompanied the African-American community in the United States.The performance style of the leading figures of the bebop musical style, namely C. Parker, D. Gillespie and T. Monk, is analyzed. Information about their creative achievements is provided.The analysis of their psychological features, their temperament in particular and its characteristics in terms of interaction with the characteristics of the musical language of these performers was done. According to the results of the study, it was establishedthat these musicians represent a triad formed on the basis of their temperaments: introvert, ambivert, extravert. It is stated that in the framework of the work of these jazz performers there was a full cycle of formation of a new style, which formed the basis for the stylistic complex of the modern jazz era.The theoretical significance of the dissertation is that the musical style of bebop is presented as a complex socio-cultural phenomenon, which provides an opportunity to characterize its different aspects,which, in turn, opens wide prospects for further study of this phenomenon of the twentieth century music culture. The novelty of the study is that for the first time in Ukrainian art history an attempt was made to comprehend the transformational processes that took place in the jazz music of the twentieth century, which, in turn, influenced the formation of the next era of modern jazz, which continues today.Keywords: the bebop music style, evolution, traditional jazz, era of modern jazz, C. Parker, D. Gillespie, T. Monk, performing style.

Дисертація є першим комплексним дослідженням прояву характерних ознак блюзу в контексті неакадемічної музики ХХ ст. Блюз розглянуто як феномен музичної культури, який, незважаючи на масштаб свого впливу на становлення музичної культури ХХ ст., зокрема неакадемічної, не втратив власних характеристик та залишився носієм оригінальних ознак, які і сьогодні виділяють його на тлі сучасної світової культури. Вивчений соціокультурний аспект передумов виникнення блюзу, в мистецтвознавчому ракурсі досліджено його головні ознаки, виявлено характеристики, що посідають центральну позицію в комплексі його жанрових та стилістичних рис. Проаналізований прояв головних характеристик блюзу в рамках музичних напрямів jazz, rock, pop та музичних стилів rhythm&blues, rock'n'roll, funk, soulта rap.Ключові слова: блюз, афроамериканська культура, маргінальність, неакадемічна музика ХХ ст.^UThe dissertation is the first comprehensive study of the manifestation of blues in non-academic music of the twentieth century. The study highlights the state of scientific development of the problem, analyzes the source base of the research and presents the conceptual and categorical apparatus of solving the formulated issues. In the dissertation the preconditions of blues origin are investigated. It is stated that the list of these preconditions includes phenomena in the field of sociology, ethnography, psychology and culture studies. It is noted that the culture of African Americans should be classified as a subcultural phenomenon in the context of the American culture.In the course of the research, it was proved that the blues is a carrier of features of the musical genre, the musical style and musical form. It was found out that the basic feature of blues as a genre is improvisational performance. It is noted that the tradition of solo performance in the blues is a reflection of the process of personal identity of the African-American individual. The analysis of the musical form “12-bar blues” is done and the results are presented. It is established the musical form “12-bar blues” is a manifestation of the factor, when the traditions of African-American culture are opposed to the leading principles of Western European culture. The analysis of a complex of stylistic features of blues music, its performing traditions, special text themes is carried out. It was found that the characteristic genre feature of blues is the use of guitar. It is noted that the concept of “frustration” and “catharsis” should be added to the list of characteristics of blues as a genre.The concept of marginality in the context of art history is clarified. It is noted that in the art aspect the blues is a carrier of signs of marginality due to the peculiarities of its stylistic features in the context of American music culture. It was found out that this feature of the blues, namely marginality, comes from the characteristics of African American culture, which allows us to indicate the African component as dominant in the discussed phenomenon of musical culture.It is noted that the degree of influence of blues in the context of non-academic music of the twentieth century is different. It was found out that the greatest influence of blues in jazz music is mostly traced in the context of the bebop music style. It is stated that in the process of jazz music formation the influence of blues as a style gradually decreased, while the level of manifestation of genre and form-forming features of blues, on the contrary, increased. Most of the leading characteristics of the blues were reproduced in rock music and music styles such rhythm&blues and rock'n'roll. It is noted that the musical style of rhythm&blues is a neo-tradition of blues performance. Within the music styles such as funk, soul, rap and such as direction of pop music, the degree of manifestation of the main characteristics of blues is set as average. The least signs of blues were reproduced in the musical direction of pop, due to the dominant position of the entertainment component and the lack of signs of marginality.It is stated that the characteristic genre, stylistic and formative features of the blues, which found expression in the musical trends and styles of non-academic music of the twentieth century, are closely related to the socio-cultural conditions of its origin and, accordingly, socio-cultural characteristics of the African American community. In this regard, the important position of African American culture in the formation of non-academic music of the twentieth century is pointed out. Its characteristic features, namely: socio-cultural marginal position, high level of ethnic self-identification, features of the psychological state of the migrant, features of acculturation of Africans in the USA cultural space, the factor of constant resistance and struggle of African Americans for their rights, close connection of musical creativity played a leading role in shaping the system of main characteristics of the blues, which formed a separate layer of non-academic music of the twentieth century and, at the same time, greatly influenced the process of its formation.Key words: blues, African American culture, marginality, non-academic music of the XX century.

У дисертації вперше комплексно досліджено чоловічий танець убалетному театрі України середини ХХ – початку ХХІ століть. Виявленоосновні етапи його розвитку крізь призму біографій провідних танцівників,з'ясовано особливості становлення педагогічної школи чоловічогокласичного танцю в Україні, проаналізовано поняття маскулінності вконтексті теорії танцю, охарактеризовано детермінанти чоловічого танцю всучасній Україні, вплив світових тенденцій розвитку чоловічого виконавства увзаємозв'язку з жанрово-стильовими видозмінами хореографічної культурикінця ХХ – початку ХХІ ст. Уведено до наукового обігу нові матеріали щодотворчості провідних артистів балету України минулого та сучасності.Ключові слова: чоловічий танець, балетний театр України, українськийбалет, класичний танець, балет, українська школа чоловічого класичноготанцю.^UMale dance has been comprehensively studied in the ballet theater of Ukrainein the middle of the 20th – beginning of the 21st centuries in the dissertation for thefirst time. The main stages of its development have been revealed through the prismof leading dancers' biographies; the formation peculiarities of the pedagogical schoolof male classical dance in Ukraine have been clarified, the concept of masculinity inthe context of dance theory has been analyzed, the determinants of male dance inmodern Ukraine have been characterized, the influence of world trends in themale performance development in conjunction with the genre and style changesof choreographic culture of the late twentieth – early twentieth century. Newmaterials on the work of leading ballet dancers of Ukraine of the past and presenthave been introduced into scientific circulation.Keywords: male dance, Ballet Theatre of Ukraine, Ukrainian ballet, classicaldance, ballet, Ukrainian school of male classical dance.

У дисертації досліджено сутність, роль і можливості міжнародного туризму як чинника крос-культурної комунікації, що дає змогу усвідомити специфіку і незворотність більшості домінуючих смислових орієнтирів і принципів функціонування і взаємодії культур як явищ, в яких поєднуються матеріально-культурні цінності й індивідуально-психологічні якості людини як представника самобутнього мовно-культурного середовища.З'ясовано роль культурологічного дискурсу міжнародного туризму в царині сучасних соціогуманітарних концепцій та сформовано методологічні засади його вивчення як соціокультурного феномена, систематизовано сукупність чинників, які визначають особливості комунікативних можливостей міжнародного туризму в крос-культурній взаємодії, зокрема крізь призму його здатності впливати на процеси культурної інтеграції, ідентифікації, на формування взаєморозуміння та добросусідських відносин у процесі діалогу культур.^UThe thesis highlights the essence, role and possibilities of international tourism as a factor of cross-cultural communication taking into account the present stage of cultural-historical dynamics. This analysis allows us to realize the specificity and irreversibility of the most dominant semantic orientations and the principles of the functioning and interaction of cultures as phenomena, where we can see the combination of the materially -cultural values and individual psychological qualities of a personality as the representative of the original linguistic and cultural environment.The place of culturological discourse of international tourism in the field of modern socio-humanitarian concepts is determined. The methodological principles of its study as a sociocultural phenomenon are formed. The set of factors, which determine the features of communicative possibilities of international tourism in cross-cultural interaction through the prism of its ability to influence the processes of cultural integration, identification, the formation of mutual understanding and good-neighborly relations in the process of dialogue of cultures, are systematized on.The importance of international tourism in the formation of intercultural competency is substantiated. The main tendencies and practical approaches in the training of specialists of the tourism sector, aimed at enhancing the skills of intercultural interaction in order to reveal the communicative potential of international tourism and to establish effective mutual relations, are analysed. The communication possibilities of international tourism in the formation of the positive image of Ukraine and its brand as an attractive tourist region.The cross-cultural communication in international tourism is the knowledge and comprehension of achievements and the realities of the world civilization by the representatives of different cultural and mental worlds, who can cross the borders of countries and interact with other nations. International tourism can play an ambiguous role. It demonstrates inherent duality, which means the abilities to act as the instrument of the integration among peoples and their cultures and to contribute to the deepening of the identification and identity processes. On one hand, the international tourism partially destroys a cultural identity, reduces the duty to its community at the level of the following groups: social, ethnic, regional or national. In addition, it promotes the actual extraterritoriality of the traveller as well as the deterritorisation of the culture. However, in the process of «leaving» the way of the ordinary being, the tourist understands the meanings of the «stranger», «other» and rethink the value and the formation of a sense of the category «own/native». Due to understanding the importance and value of his/her native culture, the tourist activates the mechanisms that contribute to the incorporation into the another cultural environment without disturbing and preserving the constructs of its own identity. There are the integration into the multicultural community with the preservation of the national spiritual constants, the preservation of traditions and the reproduction of a unique mental identity.In addition, the research of the sociocultural aspects of the tourism and its interpretation, which is the fact of cultural being and a peculiar value picture of the world, communicative significance and the special functions in the context of influence on the intercultural relations, will contribute to the formation of a tourism culture as a multidimensional integrative phenomenon and culturology of the tourism as a separate scientific field. The studies of these issues will be effective if they are researched in the context of the cultural and anthropological methodological positions. So, we can say the studying of the communicative potential of the international tourism in this field is actual.