На основі дослідження фауни акантоцефалів справжніх тюленів, що мешкають в тихоокеанському секторі Антарктики, встановлено, що вона представлена 5-ма видами: Corynosoma arctocephali Zdzitowiecki, 1984, C. bullosum (Linstow, 1892), C. hannae Zdzitowiecki, 1984, C. pseudohamanni Zdzitowiecki, 1984 та C. shackletoni Zdzitowiecki, 1978. Вид C. evae Zdzitowiecki, 1984 зведено до синонімів виду C. arctocephali Zdzitowiecki, 1984. Вид C. shackletoni вперше знайдено у морського ссавця - морського леопарда. Досліджено морфологічні особливості означених видів коринозом, наведено детальні рисунки для кожного представника. Встановлено особливості локалізації, віково-статеву структуру, кількісні показники інвазії акантоцефалів, визначено ранги хазяїв для кожного виду паразитів. Ретельно розглянуто індивідуальну, гостальну та географічну мінливість, фенотипічне різноманіття коринозом. З'ясовано, що найбільш сталими ознаками є розміри та форма хоботка, довжина та форма тіла, розміри яєць. Визначено, що пластичні ознаки червів залежать від виду остаточного хазяїна, проте меристичні - не залежать від нього. Констатовано, що в районі островів Баллені мешкають цілісні популяції акантоцефалів Corynosoma pseudohamanni та C. bullosum. Виявлено, що у коринозом у тихоокеанському секторі в порівнянні з атлантичним бідніше коло хазяїв, нижчі показники інвазії, але більші розміри яєць. Зроблено висновок, що всі антарктичні види коринозом, за винятком C. bullosum, мають в північній півкулі власних "двійників", які подібні до них як за формою та розмірами тіла, так і за іншими ознаками.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто два види класу Aspidogastrea - A. conchicola й A. limacoides, що представлені у фауні України. Досліджено особливості їх морфології, виявлено нові кількісні й якісні ознаки, що допомагають надійній диференціації цих двох видів. Встановлено, що у перлівницевих України паразитує лише один вид аспідогастрів - A. conchicola. Показано, що його облігатними хазяями є 18 видів родини Unionidae, з яких 5 молюсків вперше зареєстровано як хазяїв цього гельмінта. Досліджено особливості поширення A. conchicola у перлівницевих із басейнів найголовніших річок України. Визначено інтенсивність інвазії аспідогастрами 18 видів родини Unionidae. Встановлено, що в Україні головними хазяями аспідогастрів є переважно U. conus і U. tumidus, за певних умов у цій ролі виступають C. ponderosum і C. piscinale. З'ясовано, що представники родів Colletopterum і Anodonta є зазвичай другорядними хазяями A. conchicola, а допоміжним хазяїном найчастіше є U. pictorum. Показано, що усі інші види родини Unionidae, як правило, є рідкісними хазяями аспідогастрів. З'ясовано вплив абіотичних, біотичних, антропогенних чинників і сезонних змін умов середовища на зараженість перлівницевих цим гельміном.

  Скачати повний текст

Вивчено одонатофауну о. Зміїний і національного парку "Нижньодністровський". Встановлено вікову, статеву структуру модельних популяцій I. elegans і C. pulchellum, співвідношення морф самиць, морфометричні характеристики морф "infuscans" і "andromorpha", їх плодючість і зараженість паразитами. Виявлено шість "ключових" одонатологічних територій на південному заході України, з них три - дельтові ділянки річок Дунай, Дністер і Дніпро відносяться до найбільш цінних.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження белоідей України. Представлено невідомі раніше аспекти їх систематики, фауни та екології, зокрема, видовий склад, таксономічна структура, особливості поширення у водоймах та на суходолі, екологічні спектри, вертикальний розподіл та сезонна динаміка грунтових бделоідей. З'ясовано, що у фауні України нараховуться 156 видів та 20 підвидів бделоідей з 14-ти родів і 3-х родини. Новими є 81 вид, 11 підвидів і 4 роди (Bradyscela Bryce, Scepanotrocha Bryce, Anomopus Piovanelli, Didymodactylos Milne). Відзначено, що 4 види є новими для фауни Європи, а два з них - для Північної Півкулі. Надано ілюстровані переописи 136-ти видів та 15-ти підвидів, відомих науці, та 14-ти видів, що потребують описання як нових або подальшого вивчення. Представлено нові дані з їх морфології, мінливості, поширення, екології. Запропоновано ряд найбільш вагомих у систематиці родів та видів морфологічних ознак. Проведено номенклатурну та таксономічну ревізію групи, за результатами яких змінено родову належність 1 виду, 1 підвид піднесено до рангу самостійного виду, а 1 рід, 3 види і 1 підвид зведено в синоніми відомих раніше. Установлено загальні закономірності поширення та біоценотичного розподілу бделоідей і запропоновано класифікацію їх екологічних груп. Уперше з'ясовано характер вертикального розподілу та сезонної динаміки коловерток у верхніх грунтових горизонтах суборі у взаємозв'язку з факторами навколишнього середовища.

  Скачати повний текст

Наведено дані про кількість секреційних та аглютинуювальних бентосних форамініфер материкової окраїни Гвінеї у поверхневих осадках шельфу - крайового плато. Показано зв'язок їх розподілу зі змінами морфологічної структури дна, типу осадку, вмісту в ньому карбонату кальція та органічного вуглецю. Проаналізовано розподіл таксонів бентосних форамініфер на даній території. Описано групи форамініфер, які відрізняються видовим складом та кількісними характеристиками кожного виду. Визначено, що розподіл цих груп на території залежить від зміни гідрологічної та гідрохімічної структури води. Виділено та описано специфічний мангровий комплекс бентосних формініфер у гирлах і руслах річок Гвинеї. За планктонними формініферами проведено розчленування верхньочетвертинних відкладів крайового плато дослідженого району, які співставлено з одновіковими відкладами Античного океану. Встановлено три підзони плейстоцен-голоценового віку. Вивчено видове різноманіття бентосних форамініфер, проаналізовано кількісний розподіл видів у кожному інтервалі колонок. Наведено результати співставлення отриманих даних з комплексами бентосних формініфер, які встановлені у поверхневих осадках дослідженого району, а також результати вивчення плактонних і бентосних форамініфер у верхньочетвертинних відкладах крайового плато. Розроблено атлас, який містить монографічний опис 51 виду та одного підвиду бентосних форамініфер та їх зображення, одержані за допомогою сканувального електронного мікроскопу.

  Скачати повний текст

Встановлено закономірності формування структурно-функціональної організації нематодних угруповань у корінних і похідних біогеоценозах різних рослинних поясів Карпат. Конкретизовано визначення поняття "комплекс нематод" і наведено класифікацію даних комплексів за функціональними ознаками. Розроблено методику оцінки змін функціональної організації грунтових нематод у похідних екосистемах, у порівнянні з корінними, а також оцінки санітарного стану екосистем на базі біоіндикаційних властивостей нематодних угруповань. Показано принципові відмінності у споживанні енергії нематодними угрупованнями в корінних і похідних біогеоценозах. Визначено основні шляхи формування нефітопатогенних комплексів нематод у похідних лісових біогеоценозах. Запропоновано нові способи збереження природного структурного та функціонального різноманіття фітонематод, а також підвищення стійкості та продуктивності лісових екосистем.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

З урахуванням основних принципів екологічної фізіології, популяційної біології та концепції біокосних систем удосконалено біологічні засади розведення марикультури молюсків у Чорному морі. Вперше наведено характеристику адаптивних реакцій на найважливіші екологічні фактори, визначено ефективність росту та співвідношення між пластичним, енергетичним і генеративним обміном у мідії в онтогенезі. Виявлено кількісні закономірності процесів колонізації та динаміки чисельності популяцій мідій на різних типах штучних субстратів. Описано ефект щільності та феномен самозріджування молюсків. З'ясовано роль даних чинників у формуванні популяційних параметрів мідій. Наведено кількісні залежності між продукцією, елімінацією та стаціонарною біомасою мідій на різних типах колекторів. Обгрунтовано положення про мідієвий колектор як біокосну систему, на структуру та функції якої суттєво впливає архітектоніка штучного субстрату. Визначено ефективність трансформації речовини та енергії у популяціях культивованих мідій та роль великомасштабної марикультури у вторинному забрудненні екосистеми шельфової зони моря. Одержано нові дані щодо різних аспектів функціональної екології тихоокеанської устриці, інтродукованої в Чорне море. Висвітлено питання керування ранніми стадіями онтогенезу - одержання зрілих статевих клітин і біоенергетики личинкового розвитку устриць. Визначено добові раціони та режими личинок до стадії метаморфозу за штучних умов. Виявлено екологічні закономірності росту та співвідношення енергетичних витрат на продукцію та метаболізм даного виду у процесі вирощування в різних акваторіях Чорного моря.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості біології щитоносок бурякового агробіоценозу за умов Центрального Лісостепу України. Уточнено їх видовий склад. Виявлено 9 видів щитоносок, серед яких домінує Cassida nebulosa L., її кількість складає 93,7 %. Виявлено, що трофічні зв'язки з лободовими бур'янами дають змогу фітофагові уникнути контакту з токсичними рослинами цукрових буряків ранньої весни. З'ясовано, що характерним є кількісне збільшення особин у другу половину вегетації, а масова міграція комах на плантації цукрових буряків найбільш вірогідна з 20 червня до 24 липня. Вивчено вплив на щитоносок на певних етапах розвитку вологості середовища, температурного режиму й ентомофагів. Встановлено значення пошкодження щитоносками листкової поверхні на масу коренеплодів і їх цукристість. Вивчено ефективність дії деяких пестицидів у разі обробки насіння та обприскування посівів цукрових буряків проти Cassida nebulosa і C. nobilis L.. Зазначено, що у другу половину вегетації доцільно застосовувати діазинон - 60 % к.е. (2 л/га або 1,5 л/га), фастак - 10 % к.е. (0,1 л/га), нурел Д - 55 % к.е. (0,8 л/га) і шерпу - 25 % к.е. (0,1 л/га).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено біохімічні властивості білків з кремнієвих скелетних елементів губки Suberites domuncula. Вивчено вплив цих білків у складі біокомпозитного матеріалу на процеси проліферації та мінералізацї в остеогенній культурі SaOS-2. Установлено, що білкова частина кремнієвих скелетних елементів губки Suberites domuncula переважно представлена білками з молекулярною масою 23 і 24 кДа. Білок з молекулярною масою 24 кДа (сілікатеїн alpha) ідентифіковано за методом електроспрей мас-спектрометрії. Показано, що сілікатеїн синтезується у формі проензиму й активується шляхом процесінгу під час формування спікул. Ензим сілікатеїн має олігомерну організацію та посттрансляційну модифікацію. Рівень мінералізації SaOS-2 клітин, вирощених на поверхні, модифікований білками з кремнієвих скелетних елементів, кополімеризованих з тетраетилортосилікатом, прискорює процеси проліферації та значно підвищує рівень біомінералізації клітин, вирощених на поверхні, модифікованій біокомпозитним матеріалом. Результати, одержані завдяки проведеним дослідженням, можуть бути використані для більш детального дослідження особливостей регуляторних механізмів полімеризації кремнію у губках, які утворюють скелетні елементи, які містять кремній, за "м'яких умов". Визначено доцільність застосування даних про склад органічного компоненту спікул та його біохімічної характеристики для розробки біотехнологічних підходів для виробництва нових біокомпозитних матеріалів. Протеїни з кремнієвих скелетних елементів можуть бути включені до складу біоактивних матеріалів у хірургії, ортопедії.

  Скачати повний текст

Уперше у трьох природно-кліматичних зонах вивчено фауну й екологію іксодових кліщів, що паразитують на вівцях у Криму. Визначено шляхи розселення інсодид і формування нових кліщових вогнищ. Виявлено процес переходу епізоотичних вогнищ у латентні і навпаки. Вивчено біолого-екологічні особливості кліща Rhipicephalus bursa - основного переносника збудників бабезіозів та анаплазмозу овець у Криму. Визначено строки активності цього кліща у природі залежно від метеорологічних показників. Уточнено певні дані епізоотології бабезіозів й анаплазмозу овець. Досліджено акарицидні властивості нових піретроїдів, які раніше не використовувались у тваринництві. Розроблено раціональну схему боротьби з іксодовими кліщами залежно від біологічних особливостей переносника.

  Скачати повний текст

Досліджено видовий склад і розповсюдження іксодових кліщів (Parasitiformes Ixodidae), виявлено їх хазяїв-живителів та розроблено заходи боротьби. На підставі результатів еколого-фауністичного обстеження регіону встановлено, що на території Харківщини мешкають 7 видів іксодових кліщів, з яких найбільш масовими є Ixades ricinus (74,60 %) і Dermocentor reticulatus (24,78 %). Виявлено, що дані види кліщів є носіями 6-ти збудників заразних хвороб, таких як Borrelia burgdorferi s.l., Babesia microti, Erlichia phagocytophila geno group., Bartonella spp., Rickettsia spp., Toxoplasma gondii. Уточнено строки активності Ixodes ricinus в природі. З'ясовано, що залежно від метеорологічних умов тривалість циклу розвитку кліща Ixodes ricinus становить 4 роки, рідше 3. Вивчено дію сучасних акарицидів на іксодові кліщі за лабораторних і виробничих умов і встановлено їх економічну ефективність. Удосконалено схему боротьби з кліщами, до якої включено 3 - 4 обробки на рік. Наведено рекомендації щодо підвищення ефективності заходів боротьби з іксодовими кліщами.

  Скачати повний текст

Вивчено зміни ряду біологічних показників порід, гібридів, партеноклонів шовковичного та ліній дубового шовкопрядів після опромінення грени низькоінтенсивними полями надвисокочастотних (НВЧ), крайньовисокочастотних (КВЧ) випромінювань і лазера. Визначено залежність реакції від генотипу, параметрів електромагнітного поля й експозиції опромінення. Виявлено стимулювальний ефект низькоінтенсивного НВЧ, КВЧ і лазерного опромінення грени на показники неспецифічної стійкості та продуктивності шовковичного шовкопряда. Досліджено вплив електромагнітних опромінень на біологічні ознаки другого покоління. Доведено стимулювальнй ефект лазерного опромінення грени на господарсько-цінні показники дубового шовкопряда.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст