Вивчено морфофунціональні закономірності передміхурової залози у різні періоди онтогенезу. Досліджено реактивні особливості передміхурової залози щурів у різні терміни після синтетичного подразнення. Вперше встановлено закономірності розвитку, становлення та інволюції простати людини у пре- та постнатальному онтогенезі. Розроблено морфофункціональні критерії структурних компонентів передміхурової залози людини. З використанням макро- та мікроскопічних гістологічних та імуногістохімічних методів дослідження визначено основні показники реактивних змін простати після антигенного подразнення. Встановлено міжтканинні зв'язки передміхурової залози, поглиблене вивчення яких відкриває нові напрями у розвитку фундаментальних досліджень в онтогенезі передміхурової залози людини. На базі застосування імуногістохімічного МІВ-1 маркера проліферації ki-67 вивчено проліфераційну активність клітин у критичні періоди онтогенезу. З'ясовано, що високий ступінь експресії маркерів CD 34 та вімінтину в пренатальному та постнатальному онтогенезі до II зрілого віку в передміхуровій залозі людини свідчить про більш активні гістохімічні перетворення. Зроблено висновок, що різний ступінь експресії PSA (протатспцифічного антигена), LSMA - гладком'язового актину, маркер на AD - андрогенний рецептор є якісним показником вікових змін тканинного складу та гістофункціональних структур. Обгрунтовано можливість використання даного показника для розробки методів корекції гістогенезу та захворювань, а також у процесі тестування стану імунної системи людини в клінічних дослідженнях.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему нейрофізіологічного забезпечення вищих коркових функцій у стані фізіологічного психічного старіння та у випадках хвороби Альцгеймера. Обгрунтовано концепцію розвитку патологічного психічного старіння, розроблено критерії ранньої діагностики та прогнозування хвороби Альцгеймера на підставі виявлення механізмів розвитку когнітивних порушень, зумовлених хворобою, а не фізіологічним психічним старінням (за допомогою методів викликаних потенціалів мозку та електроенцефалографічного картування). Наведено патогенетичне обгрунтування змін в діяльності центральної нервової системи, обумовлених порушеннями в інших (імунній, генетичній та антиоксидантно-оксидантній) системах організму, у випадках хвороби Альцгеймера.

  Скачати повний текст

Проведено антропометрію, кардіометрію, гістометрію стінки серця. Визначено соматотип досліджених. Здійснено статистичну обробку оптимальних результатів для вивчення взаємозв'язків антропометричних і соматотипологічних особливостей тіла з морфологічними показниками серця. Визначено взаємозв'язки між антропометричними, соматотипологічними та морфометричними показниками серця на трупному матеріалі чоловіків зрілого віку, померлих від чинників, не пов'язаних з патологією серця. Уперше взаємозв'язки зазначених параметрів виявлено під час аналізу на різних рівнях структурної організації - на рівні цілого організму, органному та клітинному рівні. З урахуванням особливостей антропометричних і соматотипологічних показників, на базі методу покрокової регресії у чоловіків зрілого віку побудовано вірогідні моделі морфометричних показників серця, які характеризують його тотальні розміри.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження на серцях ембріонів, плодів і плацент людини в кількості 180 з використанням морфологічних методів дослідження. Комплексно вивчено особливості розвитку ворсин хоріона ранньої плаценти в ембріогенезі та плодовому періоді пренатального періоду онтогенезу, міжпередсердної, міжшлуночкової перегородок, а також клапанного апарата та проведено паралелі між етапами формування ранньої плаценти та серця людини. Встановлено, що процеси структурної організації серця та ранньої плаценти людини тісно взаємозв'язані та лише різні в часовому проміжку. Виявлено, що розвиток ранньої плаценти випереджає розвиток серця в середньому на два тижні. Вивчено порушення формування плаценти та розвитку атріовентрикулярних клапанів і перегородок серця з використанням морфологічних та ембріональних методик.

  Скачати повний текст

Наведено нові дані стосовно закономірностей організації кровоносного русла нирок людини, з'ясовано особливості синтопічних відношень його певних ланок до паренхіматозних структур. Одержано відомості щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок. Наведено відомості щодо специфіки структурної організації гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини нирок. Уперше наведено експериментально-морфологічне обгрунтування розвитку пієловенозного рефлюксу у разі гідронефротичної трансформації. Увагу приділено венозному руслу нирок, що за ємнісними можливостями переважає артеріальне. На відміну від артеріального воно влаштовано на основі повсюдного анастомозування. Установлено, що міжчастинкові артерії та вени, проходячи через форнікальні зони, розташовуються так, що тільки вени безпосередньо прилягають до стінки малих чашок, зростаючись з нею адвентиціальною оболонкою, в результаті цього порожнина малих чашок відділена від венозного просвіту тонкою тканинною перегородкою. Відзначено, що за умов зростання гідростатичного тиску у сечовивідних шляхах даний тканинний бар'єр є найслабшим місцем. Уперше даний пієловенозний рефлюкс відтворений експериментально шляхом ін'єкції пластичної маси у сечовивідні шляхи в режимі підвищеного перфузійного тиску. Відзначено, що пріоритетними доцільно використовувати дані щодо будови гемомікроциркуляторного русла мозкової речовини, що складаєтья з безлічі артеріоловенулярних петель, що мають довгу шпилькоподібну форму. Вперше візуалізовано спіралеподібні сплетення кровоносних капілярів навколо збірних трубок.

  Скачати повний текст

Досліджено електричний відгук на сенсорну дію молекули білка-рецептора типу GPCR у складі одномолекулярного біосенсора. Розроблено й обгрунтовано метод еквівалентних нерегулярних мереж імпедансів для моделювання впливу зміни конформацій на імпеданс молекули білка в складі двотермінального пристрою. У межах методу для двох нюхових рецепторів і родопсину у разі сенсорної активації спрогнозовано таку зміну сигналу, яку можливо детектувати, і з цією метою одержано й охарактеризовано третинні структури нюхових рецепторів. Запропоновано оригінальні прості моделі динаміки переходу молекули білка між конформаціями, які відповідають основному та збудженному станам. Одержано закономірності теплових флуктуацій сигналу нативної конформації молекули родопсину в межах розробленого методу.

  Скачати повний текст

Вивчено роль лейкоцитів периферичної крові у механізмах формування адаптаційно-компенсаторних реакцій організму людей з різним рівнем функціональної активності серця за дії короткотривалого дозованого фізичного навантаження різної інтенсивності. Досліджено особливості змін показників функціональної активності лейкоцитів та ендокринну функцію тимуса у молодих нетренованих практично здорових чоловіків за умов дії двох режимів двоступеневого фізичного навантаження: на рівні 35 % та 50 % належного максимального споживання кисню (НМСК) організмом (помірного навантаження) та 75 % і 100 % НМСК (субмаксимального навантаження), у людей, хворих на стабільну стенокардію, за умов дії помірного навантаження. Встановлено, що протягом першої години після фізичного навантаження як помірної, так і субмаксимальної інтенсивності у здорових людей виникають зміни популяційного складу лейкоцитів крові, виражені у зниженні вмісту лімфоцитів, Т-лімфоцитів, Т-хелперів та Т-цитотоксичних лімфоцитів та зростанні вмісту нейтрофільних гранулоцитів, у той час як загальна кількість лейкоцитів не змінюється. Встановлено стимулювальний ефект фізичного навантаження на показники неспецифічної резистентності організму здорових нетренованих осіб: зростання бактерицидної активності нейтрофілів і тенденцію до активації фагоцитарної функції.Встановлено, що фізичне навантаження помірної інтенсивності у людей, хворих на стабільну стенокардію, викликає зниження кількості Т-хелперів і зростання Т-цитотоксичних лімфоцитів. Вірогідних змін інших показників імунореактивності не встановлено. Показано, що помірне та субмаксимальне фізичне навантаження у здорових чоловіків викликає, в основному, розвиток неспецифічної адаптаційної реакції активації, яка свідчить про стимулювальний вплив обраних режимів фізичного навантаження на імунну систему. Встановлено, що у 25 % осіб, хворих на стабільну стенокардію, вплив помірного фізичного навантаження має стресовий характер.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження центромерної хромосомної нестабільності та C-поліморфізму хромосом у короткочасних культурах соматичних клітин людини на різних етапах нормального онтогенезу, за поширених патологічних станів, у взаємозв'язку з індукцією хромосомної нестабільності й апоптозу. Визначено фенотип і спонтанний рівень передчасного розділення центромер, сестринських хроматид (ПРЦ) та доведено закономірність його індукції у взаємозв'язку з екзогенним або ендогенним пошкодженням ДНК, процесами тканинної диференціації, онкогенної трансформації та клітинної загибелі. Індукція часткового ПРЦ відбувається послідовно з утворенням хромосомних аберацій і загрожує втратою хромосом та формуванням анеуплоїдних клітин. Фенотип повного ПРЦ асоціюється з індукцією апоптозу й ендоредуплікацією. Значною частиною знахідок макроваріантів C-поліморфізму у практиці медико-генетичних досліджень є фенокопії, які утворюються у соматичних клітинах внаслідок деконденсації конститутивного гетерохроматину. Рекомендовано визначати параметри центромерної хромосомної нестабільності для діагностики та прогнозування її синдромів, поширених гемобластозів і у практиці цитогенетичного моніторингу генотоксичних впливів.

  Скачати повний текст

Встановлено, що провідними морфофункціональними ознаками токсичного та радіаційного пошкодження сперматозоїдів є зниження загальної кількості та кількості рухливих сперміїв, порушення структури плазмолеми та внутрішньоклітинних мембран акросоми та мітохондрій, а також пошкодження апарату руху чоловічих гамет.

  Скачати повний текст

Вивчено індивідуальну анатомічну мінливість вузлів і гілок симпатичного стовбура з урахуванням скелетотопії, соматотипу, віку, статі, структурної організації гілок. За результатами проведених морфологічних досліджень (сомато-, морфометричних, макромікроскопічних, гістологічних, математичних) установлено, що для будови симпатичного стовбура характерна виражена анатомічна мінливість залежно від розмірів, форми вузлів і гілок, їх кількості, скелетотопії та соматотипу. Виділено форми вузлів, установлено їх розміри, скелетотопію, описано "латеральну гілку" від краніальних вузлів грудної частини. Відзначено, що мієлоархітектоніка "латеральної гілки" характеризується віковими кількісними та якісними змінами. У плодів віком 36-ти тижнів виявлено мієлінові волокна тонкого діаметра. У новонароджених збільшується загальна кількість цих волокон та з'являються середні за розміром волокна. В осіб зрілого віку у нервах за кількістю переважають безмієлінові волокна, у спектрі налічується тонких волокон 82,6 %, середніх - 14,3 %, товстих - 3,1 %.

  Скачати повний текст

Досліджено кількісні та якісні характеристики старіння за чотирма напрямками - популяційним, клінічним, професійним і прогностичним. Установлено, що у формуванні тривалості життя популяцій важливу роль відіграють темпи старіння. Показано, що між темпами старіння та хронічною патологією немає рівнозначного взаємозв'язку. З'ясовано, що механізми старіння та механізми розвитку певної форми хронічної патології можуть співпадати за своєю суттю та відрізнятися, прискорюючи або не впливаючи на темпи старіння організму. Доведено, що довготривалі спостереження (на підставі визначення біологічного віку) за робітниками різних професій за різних умов виробництва є інформативні щодо прогнозування динаміки стану їх здоров'я. Установлено, що прискорення темпів старіння за умов впливу іонізуючого випромінення відбувається за більш раннього розвитку хронічної патології (особливо для осіб більш молодшого віку). На підставі ретроспективного аналізу біологічного та кардіопульмонального віку показано, що ці показники можуть розглядатися як певні предикатори більш ранньої смерті.

  Скачати повний текст

Вивчено цитологічні та цитохімічні характеристики мегакаріоцитів, роль ліпідного матриксу мембран та мембранозв'язаних ферментів у функціонуванні тромбоцитів та розвитку мегакаріоцитів у разі мієлодиспластичного синдрому (МС). За результатами дослідження популяції мегакаріоцитів показано збільшення кількості гіпосегментованих мегакаріоцитів, мікромегакаріоцитів та диспластичних клітин, незрілих базофільних мегакаріоцитів, які утворюють тромбоцити, у разі зменшеної кількості зрілих поліхроматофільних мегакаріоцитів. У випадку МС в мегакаріоцитах зменшується вміст глікогену та неспецифічної естерази. Виявлені зміни будови мегакаріоцитів призводять до утворення функціонально неповноцінних тромбоцитів, що підтверджується гальмуванням агрегації тромбоцитів і зменшенням в них глікогену, азурофільних гранул та кислої фосфатази.

  Скачати повний текст

За даними статево-вікової структури населення Харкова та медичної статистики захворюваності на рак розраховано популяційну частоту онкопатології. Виявлено, що за сучасних умов рак може розвинутися протягом життя у 7 % населення. Встановлено, що успадкованість раку легень та шлунка складає 45 - 53 %, частка середовищного фактора - 47 - 55 %. Обгрунтовано припущення щодо існування схильності до формування взагалі онкологічного фенотипу. Запропоновано концепцію онкологічного генеалогічного синдрому, існування якого доведено за допомогою генетичного аналізу. Встановлено, що генетична схильність до раку легенів та шлунка складає більше ніж 70 %. З'ясовано значення фактору професійної шкідливості, що підвищує ймовірність розвитку даної патології, але не впливає на локалізацію пухлини. Зазначено, що успадковуваність віку маніфестації раку у харківській пупуляції складає 85 %. Встановлено явище антипації, доведено, що захворювання у нащадків починається раніше, ніж у батьків. Визначено, що фактором підвищеного ризику розвитку раку у нащадка є рак легенів у батьків, наявність захворювання у батька, жіноча стать у особи, що консультується.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему радіобіології з розкриття клітинних механізмів розвитку радіаційного ефекту в імунній системі у разі аварійного опромінення. На підставі клініко-експериментальних досліджень встановлено занономірності формування радіаційного ефекту в імунній системі крізь адаптивні, генотоксичні, проліферативні, диференційні реакції кровотворних стовбурових (ранніх попередників гемопоезу) і імунокомпетентних клітин у діапазоні доз, що мали місце у випадку Чорнобильської аварії. Встановлено роль незбалансованості взаємодії цих клітин у механізмі реалізації клітинних реакцій на опромінення в імунній системі. Розроблено концепцію методичного забезпечення оптимізованого контролю формування пізніх ефектів опромінення в імунній системі у постраждалих від аварійного радіаційного впливу.

  Скачати повний текст

Вивчено оцінку адекватності транспортування кисню метаболічного запиту організму у разі зниженого, нормального та підвищеного рівнів кровообігу в організмі людини. Одержано регуляторні характеристики доставки та споживання кисню, а саме: підвищену, нормальну, помірно знижену та низьку насосну функцію серця. Побудовано залежності, які характеризують умови насичення киснем венозної крові у великому та малому колі кровообігу за різних рівнів продуктивності серця. Проаналізовано процес доставки та споживаня кисню за умов нормального, недостатнього та надлишкового кровообігу. Для великого кола кровообігу встановлено, що за однакового вмісту кисню в артеріальній крові вміст кисню у венозній крові вищий за вищої насосної функції серця. Для малого кола кровообігу найнижчі показники насичення киснем венозної крові у легенях виявлено у людей з вираженою недостатністю кровообігу. Розроблено методи, які дозволяють оцінити адекватність постачання кисню до тканин згідно з метаболічним (кисневим) запитом організму людини у разі різної насосної здатності серця.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вплив пептидогліканів, ліполісахаридів і екзотоксинів бактерій на метаболізм і антитілопродукуючу активність B-лімфоцитів периферійної крові людини in vitro. Вперше вивчено in vitro вплив стафілококового, дифтерійного та правцевого токсинів, а також пептидогліканів і ліпополісахаридів стафілококів, стрептококів, ешерихій, клебасієл, псевдомонад і шигел на стан процесів перекисного окиснення ліпідів, активність ферментів системи антиокиснювального захисту, систему циклічних і аденілових нуклеотидів і антитілопродукцію B-лімфоцитів периферійної крові людини in vitro. Показано, що бактеріальні похідні мають видо- та дозозалежний проокиснювальний, дизметаболічний і імуносупресивний вплив на B-лімфоцити під час безпосереднього контакту in vitro. Встановлено, що найбільш негативно на B-лімфоцити впливають бактеріальні екзотоксини, а найменш негативно - пептидоглікани. Негативний вплив пептидогліканів, ліпополісахаридів і бактеріальних екзотоксинів на метаболічний статус і антитілопродукцію B-лімфоцитів збільшується у разі зростання діючих концентрацій даних бактеріальних похідних. Невеликі (5 мг/л) і середні (25 мг/л) концентрації бактеріальних пептидогліканів і ліпополісахаридів активують утворення B-лімфоцитами імуноглобулінів класів M, G, A.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, в яких обгрунтовано застосування декаметоксину та препаратів з плаценти людини - амніоцену і біоглобіну за новим призначенням як імуностимуляторів. Протимікробний препарат декаметоксин у дозах від 10 до 20 мг/кг, протизапальні препарати "Амніоцен" і "Біоглобін" є імунологічно безпечними, мають селективну здатність впливати на клітинну ланку імунної системи, а також чинять виразну стимулювальну дію на антитілогенез, що зумовлює доцільність їх використання як імуномодулюючих засобів. Показано протективну роль інтактних та активованих амніоценом та біоглобіном імуноцитів у разі синьогнійної інфекції. Обгрунтовано ефективність використання декаметоксину, амніоцену та біоглобіну у разі експериментальної синьогнійної інфекції.

  Скачати повний текст

Досліджено варіабельність серцевого ритму (ВСР) випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції під впливом керованого дихання (КД) з індивідуально підібраною частотою. Встановлено, що КД, частота якого відповідає частоті максимального піку потужності в низькочастотному діапазоні спектру серцевого ритму, є потужним засобом керування серцевим ритмом і функціональним станом кардіореспіраторної системи випробовуваних із різним типом вегетативної регуляції, про що свідчить оптимізація показників ВСР, збільшення толерантності серцево-судинної системи до субмаксимального фізичного навантаження та збільшення синхронізації серцевого та дихального ритмів.

  Скачати повний текст

Досліджено процес адаптації серцево-судинної системи організму та розвитку індивідуально-типологічних властивостей вищої нервової діяльності за тривалих фізичних навантажень. Показано, що вплив тривалих тренувань на організм юнаків і дівчат супроводжується підвищенням адаптаційних можливостей серцево-судинної системи, розвитком морфофункціональної адаптації серця, позитивними змінами у його біоелектричній активності та механізмах регуляції серцевого ритму. Встановлено, що динаміка змін функціонального стану серцево-судинної системи організму юнаків і дівчат характеризується, зокрема, збільшенням функціональних об'ємів і маси міокарду лівого шлуночка, тривалості кардіоциклу та електричної систоли серця. Виявлено, що тривалі фізичні навантаження сприяють удосконаленню психофізіологічних функцій організму юнаків і дівчат віком 18 - 20-ти років. З'ясовано, що індивідуально-типологічні властивості вищої нервової діяльності тісно пов'язані з сенсомоторними та психічними функціями організму та проявляються у характері термінових пристосувальних реакцій серцевого ритму.

  Скачати повний текст