Дисертацію присвячено біологічному обгрунтуванню шляхів та методів зменшення втрат моркви від гнилей у період зберігання. Вивчено еколого-біологічні особливості, поширення та шкідливість білої, сірої, чорної гнилей та фомозу під час зберігання. Встановлено оптимальні температури, поживні середовища та їх кислотність з метою розвитку Sclerotinia sclerotiorum de Bary, Botrytis cinerea Pers., Alternaria radicina M.D.et E. і Phoma rostrupii Sacc. Вперше виявлено термінальний тип утворення склероціїв S.sclerotiorum. Доведено, що одним із джерел інфекції білої гнилі є мікроконідії збудника хвороби. Проаналізовано стійкість до комплексу гнилей районованих і перспективних сортів моркви. Простежено тісний взаємозв'язок між стійкістю моркви до гнилей та анатомо-морфологічними ознаками і комплексним вмістом біохімічних сполук. Досліджено фізіолого-біохімічні зміни в корнеплодах моркви в період зберігання стійких та сприйнятливих сортів. Розроблено методику визначення конкурентоспроможності сортів моркви з урахуванням їх урожайності, хімічного складу та стійкості до хвороб у період зберігання. Досліджено ефективність ряду заходів захисту моркви від хвороб.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання розвитку коренеїду сходів, звичайної парші, фузаріозної гнилі цукрових буряків вітчизняної та зарубіжної селекції, відповідно до складу композиції захисно-стимулюючих речовин для обробки насіння та застосування міжрядних розпушувань у зоні достатнього зволоження Центрального Лісостепу України. Визначено та доповнено видовий склад збудників хвороб кореневої системи буряків. На підставі вивчення біологічних особливостей домінуючих видів збудників хвороб у даному регіоні обгрунтовано доцільність включення у композицію для обробки насіння цукрових буряків гібридів вітчизняної та зарубіжної селекції тіураму, 4 кг/т і тачігарену, 6 кг/т.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено заходи щодо обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці (Lens esculenta Motnch.). За умов південного сходу України коренева гниль сочевиці є широко поширеною хворобою, розвиток якої залежить від типу грунту, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов. Основними збудниками є види Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai, F.solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr.) та F.javanicum Koord. Встановлено, що інтенсивність формування бульбочок з азотфіксуючими бактеріями залежить від ступеня ураження кореневої системи. Проведено вивчення ураженості кореневою гниллю сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України та Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур. Ступінь ураження залежить від походження сортозразків. Виділено стійкі до кореневої гнилі сортозразки, а також такі, що поєднують цю ознаку зі скоростиглістю. Визначено вплив агротехнічного та хімічного заходів на розповсюдження та розвиток кореневої гнилі. Відмічено меншу ураженість і вищу урожайність насіння на посівах раннього строку з нормою 1,8 млн шт./га і глибиною 4 - 5 см. Доведено, що обробка насіння сочевиці фундазолом, 50 % з.п. (1,5; 2,0; 3,0 кг/т), вітаваксом 200 ФФ, 34 % в.с.к. (1,5; 2,0; 3,0 л/т) і роялфло, 48 % в.с.к. (2,0; 3,0 л/т) з домішкою NaКМЦ (0,2 кг/т) сприяє підвищенню польової схожості насіння, врожайності, зниженню розвитку кореневої гнилі.

  Скачати повний текст

Установлено, що за умов обробки насіння цукрових буряків композиціями фунгіцидів розширюється спектр їх дії проти збудників хвороби та забезпечується значне зниження ураженості ними сходів. За цього суміші протруйників забезпечують тривалішу захисну дію проти коренеїда, ніж більшість сучасних фунгіцидів у разі застосування кожного з них окремо. Показано, що найвищою є дія (55,5 - 71,2 %) проти коренеїда за умов поєднання тачигарену з сульфокарбатіоном К та тачигарену з превікуром. Визначено, що ця композиція у половинних нормах витрати (4,5 г/п.о. - 3 мл/п.о.) під час обробки насіння цукрових буряків забезпечує більш ефективне обмеження поширеності коренеїда на посівах даної сільськогосподарської культури, ніж сумарний ефект від використання цих препаратів окремо.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено шкодочинність та поширеність кокомікозу вишні та черешні. З'ясовано чинники, що впливають на розвиток патогена у вегетаційний період, розроблено температурно-фенологічні номограми щодо прогнозу дозрівання сумкоспор збудника кокомікозу та появи перших ознак хвороби. Розраховано рівняння регресії, яке є формулою довгострокового прогнозу розвитку кокомікозу. За результатами обліків визначено рівняння динаміки перебігу хвороби та його швидкості, яке є математичною моделлю інфекційного процесу та може використовуватись для короткострокового прогнозу розповсюдження кокомікозу. Вивчено біологічні особливості збудника, морфолого-культурні ознаки, джерела поновлення хвороби, тип спор первинного ураження. Розкрито роль агротехнічних заходів, що зменшують кількість заразного початку, обмежують розвиток хвороби під час вегетації. Встановлено токсичну та геностатичну дію фунгіцидів на патоген, визначено ефективність застосування хімічних препаратів системної дії в плодоносному саду та плодовому розсаднику проти кокомікозу.

  Скачати повний текст

На підставі результатів проведених досліджень встановлено, що у популяції Phetophthora infestans на томатах домінує високовірулентна раса T₁, яка здатна уражати всі комерційні та перспективні сорти. З'ясовано її вплив на рівень розвитку та поширення хвороби. Виявлено високу поліморфність расового складу збудника за "картопляним" тест-набором, що імовірно свідчить про наявність у популяції інтенсивних формотвірних процесів, пов'язаних з відновленням інфекції через ооспори. Встановлено самофертильність ізолятів збудника та їх здатність формувати ооспори за природних умов і зроблено висновок про наявність властивості фітопатогена накопичувати інокулюм у грунті. За допомогою речовини-стимулятора виконано пророщування ооспор. Виявлено низький відсоток пророслих ооспор, що не дає підстави вважати їх основним джерелом відновлення інфекції. Встановлено значення ооспор у підвищенні мінливості популяції та ранньому відновленні хвороби. Виявлено ряд перспективних сортів томатів з середньою стійкістю листя та високою стійкістю плодів до збудника хвороби, які рекомендовано використовувати як джерала стійкості у селекції на імунітет.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Виявлено, що у Центральному та Правобережному Лісостепу Ураїни збудниками септоріозу є Septoria tritici Rob. et Desm. та Stagonospora nodorum Berk, доведено переважну розповсюдженість збудника Septoria trici. Вперше в Україні в Центральному Лісостепу визначено вірулентність та расовий склад популяції Septoria tritici. Встановлено 7 рас Septoria tritici, найбільш поширеною є 58 раса. Високо вірулентних рас не виявлено, у популяції патогену встановлено наявність середньовірулентних рас (58, 69, 72, 75) та низьковірулентних (38, 56, 67). Відзначено низьку вірулентність популяції. Встановлено високу екологічну стійкість сортів Миронівська 67 та 68, Крижинка, Копилівчанка та Київська 8 щодо збудників септоріозу за умов Центрального та Правобережного Лісостепу. Виявлено ряд колекційних сортозразків стійких щодо збудників септоріозу, бурої іржі та борошнистої роси, а також підтверджено їх значення як ефективних джерел стійкості в селекції на імунітет. Створено новий вихідний матеріал озимої пшениці стійкий щодо збудників септоріозу. На всіх етапах селекційного процесу Миронівського інституту пшениці ім.В.М.Ремесла УААН на штучному інфекційному фоні збудників септоріозу виділено стійкі гібриди та лінії озимої пшениці.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості поширення та розвитку септоріозу на посівах озимої пшениці (ОП) за умов східного Лісостепу України. Уточнено видовий склад і біологічні особливості розвитку збудників хвороби. Установлено, що основним збудником захворювання є гриб Septoria tritical ROB. et Desm. Вивчено механізм і визначено розміри потенційної шкодочинності захворювання, надано оцінку стійкості районованих і перспективних сортів ОП до септоріозу. Розроблено формули та модель сезонного прогнозу септоріозу ОП, проаналізовано вплив інших хвороб у випадку сполучених інфекцій. Установлено ефективність агротехнічних заходів і фунгіцидів в обмеженні розвитку та шкодочинності септоріозу.

  Скачати повний текст

Вивчено структуру популяцій Cochliobolus sativus (Ito and Kurib.) Drechs. ex Dastur (за культурально-морфологічними ознаками та вірулентністю) та Pyrenophora teres Drechs (за вірулентністю) найпоширеніших шкодочинних видів на листі ячменю ярого у північно-східному Лісостепу. Доведено мінливість популяцій грибів у часі та просторі. Установлено локальне поширення популяцій гриба C. sativus. Розглянуто роль Agropyron repens у патогенезі P. teres. За умов in vitro та in vivo установлено антагоністичниий вплив грибів C. sativus та P. teres. Виділено джерела стійкості до збудників темно-бурої та сітчастої плямистостей. Зроблено висновок, що аналіз популяцій зазначених патогенів необхідно проводити з урахуванням локального їх поширення, за цього у селекції щодо стійкості до C. sativus і P. teres - застосовувати не місцеві природні популяції патогенів, а штучні, створені з найпоширеніших та найбільш вірулентних форм грибів Лісостепу.

  Скачати повний текст

Уточнено видовий склад хвороб листя ярого ячменю. Вперше у зоні Полісся України вивчено розповсюдженість та розвиток комплексу плямистостей. Встановлено шкідливість збудників Bipolaris sorokiniana та Drechstera teres. Відмічено, що розвиток хвороб впливає на довжину колоса, кількість зерен у колосі, зниження маси 1 000 зерен. Виявлено, що шкідливість за 90 % ураження темно-бурою плямистістю становить 19,1 %, сітчастою - 21,3 %. Показано вплив гідротермічного коефіцієнта на поширення та розвиток темно-бурої та сітчастої плямистостей. Встановлено зв'язок між строком появи симптомів хвороб, середньою температурою повітря в квітні та сумою опадів на цей місяць. Розроблено модель строку появи сітчастої та темно-бурої плямистостей. Проведено гістологічні дослідження проникнення збудників Bipolais sorokiniana та Drichslera teres в тканини рослин ярого ячменю. На підставі вивчення біологічних особливостей збудників Bipolaris sorokiniana та Drechstera teres виявлено вплив окремих елементів технології та нових фунгіцидів на розвиток хвороб. Досліджено більше 20 районованих сортів ярого ячменю, сортів з груповою стійкістю проти збудників плямистостей листя не виявлено. Визначено ефективність дії нових протруйників та фунгіцидів проти плямистостей листя ярого ячменю, які зареєстровано та внесено до "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

  Скачати повний текст

Уперше за умов Полісся України ідентифіковано видовий склад збудників фузаріозу колоса на озимій пшениці, тритікале та житі. Установлено, що найбільшу питому частку у комплексі збудників фузаріозу колоса має на озимій пшениці - F. graminearum (35,0 %), тритікале - F. graminearum (27,4 %), житі - F. culmorum (32,8 %). З'ясовано наявність кореляційного зв'язку між кількістю опадів за період цвітіння, молочною стиглістю та питомою часткою видів F. graminearum (r = 0,589), F. avenaceaum (r = 0,875) і F. sporotrichiella var. poae (r = -0,647) та побудовано відповідні моделі. Доведено залежність між інтенсивністю ураження та показниками маси зерен з колоса, маси 1 000 зерен і схожості. Виділено стійкі та помірно стійкі сорти озимої пшениці, тритікале та жита щодо збудників фузаріозу колоса. За умов in vitro установлено високу фунгіцидну активність препаратів "Фолікур БТ", к.е., "Колосаль", к.е. та бінарної суміші "Агат 25 К", т.п. і "Альто Супер 330 ЕС", к.е. щодо інгібування конодій F. graminearum, F. culmorum, F. sporotrichiella var. poae. Експериментально визначено, що застосування суміші біопрепарату "Агат 25 К", т.п. і фунгіциду "Альто Супер 330 ЕС", к.е. перешкоджає накопиченню токсинів у зерні озимої пшениці.

  Скачати повний текст

Уперше у зоні Північного Степу України проведено моніторинг поширення та розвитку фітофторозу на рослинах томата. Установлено діагностичні ознаки ураження збудником захворювання та досліджено його морфологічні особливості. Уперше в Україні охарактеризовано популяцію Ph. infestans за результатами визначення комплексу нейтральних маркерів (типу статевої сумісності, расової належності, чутливості дофеніламідного фунгіциду металаксилу (ридомілу)). Виявлено присутність у місцевій популяції Ph. infestans типу сумісності А2, вірулентної раси Т1 та уперше виявлено стійкі до металаксилу ізоляти патогенезу. Здійснено дослідження з метою встановлення жирно-кислотного складу міцелію Ph. infestans. Доведено можливість використання методу профілювання метилових ефірів жирних кислот у популяційних дослідженнях Ph. infestans для його внутрішньовидової диференціації за біологічними характеристиками та патогенними властивостями. З'ясовано ефективність різних методів виділення Ph. infestans у чисту культуру, виявлено морфологічну різноманітність вегетативних структур патогену, а також вплив умов вирощування на його морфологічні та культуральні ознаки. Визначено залежність патогенних властивостей Ph. infestans від його расової належності, типу сумісності, а також сорту рослини-хозяїна. З'ясовано наявність антагоністичної активності бактерій родів Burkholderia (шт. ВА-7) та Bacillus (шт. ВА-142 і ВА-58) щодо Ph. infestans і обгрунтовано можливість їх використання у біологічному контролі фітофторозу.

  Скачати повний текст

Вперше за умов використання штучного зараження бульб співродичів культурних сортів, виділено види, перспективні щодо пошуку джерел стійкості проти сухої фузаріозної гнилі. Встановлено їх генетичний потенціал за даною ознакою, проведено гомозиготизацію цінних алелей, на підставі чого створено джерела ознаки. Встановлено фенотипове вираження резистентності проти хвороби у первинних, вторинних міжвидових гібридів та їх генетичну цінність щодо подальшого використання. Доведено можливість інтрогресії ефективних генів контролю стійкості проти сухої фузаріозної гнилі від диких видів до первинних, вторинних міжвидових гібридів, включаючи одноразове схрещування з сортами, без зниження фенотипового прояву ознаки та їх генетичної цінності. Створено та виділено бекроси багатовидових гібридів, які поєднують високу резистентність проти хвороби, що є свідченням вдалої інтрогресії у них ефективних генів контролю ознаки від диких, культурних видів, з аналогічним проявом окремих або комплексу інших господарсько-цінних ознак. Виявлено високу стійкість щодо сухої фузаріозної гнилі, інші господарські ознаки серед потомства від бекросування резистентних проти хвороби міжвидових гібридів, що дозволило визначити їх генетичну цінність щодо практичної селекції.

  Скачати повний текст

Вперше визначено динаміку сили струмопровідності прикамбіального шару дерев сосни різного санітарного стану залежно від віку насаджень, сезону та часу доби. Встановлено зв'язок між механічним складом грунтів і санітарним станом насадження, ураженого кореневою губкою. Для профілактики масового поширення захворювання вперше запропоновано штами гливи звичайної, що характеризуються високою дереворуйнівною активністю стосовно деревини сосни.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано систему захисних заходів ярого ячменю від темно-бурої, смугастої та сітчастої плямистостей з урахуванням біологічних особливостей збудників хвороб. Уперше за умов західного Лісостепу України вивчено розвиток плямистостей листя на ярому ячмені. Досліджено видовий склад збудників зазначених плямистостей листя, їх шкодочинність, вплив абіотичних факторів на їх розвиток. Установлено, що коефіцієнт шкодочинності на природному фоні за максимального ураження (90 %) темно-бурою плямистістю становив 0,38 %, сітчастою - 0,52 %, смугастою - 0,66 %. Виявлено, що за 90 % розвитку плямистостей листя ячменю відбулося зменшення кількості зерен на 5,1 - 6,1 штук. У порівнянні зі здоровими рослинами за цього маса зерна в колосі знижувалась на 0,15 - 0,17 г., маса 1 000 зерен - на 3 - 3,7 г. Досліджено роль попередників, добрив, строків сівби та норм висіву насінння в обмеженні розвитку плямистостей листя. Проведено оцінку стійкості сортів ярого ячменю до ураження збудниками Bipolaris sorokiтiana Shoem, Drechslera graminea ito, Drechslera teres ito. Серед досліджуваних сортів, стійких до зазначених захворювань не виявлено. Установлено ефективність дії застосування протруйників і фунгіцидів проти плямистостей листя.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено нематодофауну ризосфери цукрових буряків та встановлено її роль в ураженні сходів коренеїдом і зниженні врожайності. Уточнено видовий склад нематод цукрових буряків за умов нестійкого та достатнього зволоження Лісостепу України. Проаналізовано фактори динаміки чисельності нематод різних екологічних угруповань, з яких визначальними є агротехнічні прийоми та погодні умови впродовж вегетації цукрових буряків. Наведено дані стосовно впливу комплексу паразитичних нематод і його окремих видів на розвиток коренеїда та продуктивність культури. Розраховано пороги шкідливості фітогельмінтів на посівах цукрових буряків. За результатами досліджень розроблено моделі для короткострокового прогнозу чисельності фітопаразитичних нематод у грунті та врожайності цукрових буряків. Досліджено вплив хімічних заходів (передпосівної обробки насіння фунгіцидами та інсектицидами) на чисельність фітонематод у грунті, ступінь ураження рослин коренеїдом і продуктивність посівів цукрових буряків.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст