Досліджено особливості клінічного перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС), зміни властивостей серця у післяінфарктному періоді залежно від вираженості системних порушень метаболізму, активності системного запалення, оксидантного стресу й атерогенного потенціалу плазми. Визначено механізми дії та терапевтичну ефективність фармакологічних втручань з застосуванням триметазидіна MR. На підставі клінічних досліджень показано, що використання триметазидіна MR протягом 6-ти місяців супроводжувалось прискоренням відновлення функціональних можливостей серця та толерантності до фізичного навантаження у поєднанні з пригніченням системного запалення, оксидантного стресу, підвищенням чутливості до інсуліну, зниженням атерогенного потенціалу плазми. За результатами експериментів установлено наявність у триметазидіну MR прямої протизапальної, антиоксидантної, антиатерогенної та системної метаболічної дії незалежно від його кардіотропних властивостей. Показано ефективність і доцільність використання триметазидіна MR у хворих на ІХС у післяінфарктному періоді.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив каптоприлу та енаприлу на перебіг захворювання, процеси відновлення працездатності та віддалені результати лікування у хворих на неускладнений Q-інфаркт міокарда, що пройшли ранню реабілітацію. Встановлено, що достовірну кореляцію зі зниженням подвійного добутку під час спостереження у 187 хворих мало зменшення об'ємів лівого шлуночка. У хворих, які вживали інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), через 3 і 12 місяців навантажувальна велоергометрія рідше в 1,8 разів зупинялась внаслідок появи депресії ST сегментів ЕКГ, що свідчить про антиішемічний ефект препаратів даної групи. Встановлений антиаритмічний ефект ІАПФ у вигляді достовірного зниження на тлі їх прийому більш ніж на 1/3 кількості поодиноких шлуночкових екстрасистол і на 50 % пробіжок нестійкої шлуночкової тахікардії. Підтверджено, що призначення ІАПФ з першої доби неускладненого Q-інфаркта міокарда призводить до покращання віддаленого прогнозу, а саме - до зниження частоти виникнення серцево-судинних захворювань.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування нестабільної стенокардії та інфаркту міокарда без зубця Q. Вивчено вплив симвастатину на клінічно-функціональні показники, ліпідний обмін, плазмовий гемостаз та активність системного запалення. Встановлено, що у хворих на інфаркт міокарда без зубця Q більш високі рівні ліпідів, маркерів системного запалення та більше пригнічення фібринолітичного потенціалу крові, ніж у хворих на нестабільну стенокардію. Доведено доцільність раннього призначення симвастатину. З'ясовано, що рання гіполіпідемічна терапія сприяє зменшенню вираженості минущої ішемії міокарда, зростанню толерантності до фізичного навантаження та підвищенню фібринолітичної активності крові. На тлі терапії симвастатином швидке зниження активності системного запалення відзначено тільки у хворих на нестабільну стенокардію.

  Скачати повний текст

Досліджено електрокардіографічні показники негомогенності реполяризації (ПНР) у хворих з різними варіантами клінічного перебігу початкового періоду гострого інфаркту міокарда. Встановлено зв'язок електрокардіографічних ПНР зі станом, яка зумовила інфаркт коронарної артерії в ранньому періоді інфаркту міокарда і остаточною масою некротизованого неінвазивного міокарда. Визначено взаємозв'язок електрокардіографічних ПНР з показниками кардіогемодинаміки, зі ступенем негомогенності процесів деполяризації шлуночків, варіабельністю серцевого ритму в гострому періоді інфаркту міокарда. На підставі даних інвазивного електрофізіологічного дослідження наведено оцінку діагностичної значущості ПНР відносно електричної нестабільності міокарда.

  Скачати повний текст

Методом лазерної доплерівської флоуметрії вивчено стан мікроциркуляції слизової оболонки шлунка у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Розроблено математичну систему прогнозування виникнення та перебігу гострих гастродуоденальних кровотеч (ГГДК) у даних пацієнтів. Виявлено, що динаміка змін показників тропонінів І та Т у плазмі крові не тільки підтверджує наявність ГІМ у хворих, а також є одним з ключових факторів ризику виникнення ГГДК у цих осіб. Розроблено методи профілактики виникнення ГГДК у пацієнтів з ГІМ.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення маркерів ендотеліальної дисфунції та динаміки прозапальних цитокінів (ПЦ) обгрунтовано доцільність раннього дозозалежного призначення інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) з метою покращення ефективності лікування гострого інфаркту міокарда (ГІМ). Відзначено достовірний кореляційний зв'язок між рівнем ПЦ та показниками ендотеліальної дисфункції у гострий період інфаркту міокрада. Встановлено, що дане порушення найбільш виражене на 28-му добу ГІМ. Обгрунтовано можливість проведення багатофакторного аналізу патогенетичних механізмів ГІМ. Доведено, що ступінь ендотеліальної дисфункції та активація ПЦ залежать від розміру та корелюють з рівнем МВ-фракції креатинфосфокінази, а також локалізації інфаркту міокарда (найбільш виражені за переднього ГІМ) та наявності супутньої артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності. На підставі результатів проведеного дослідження розроблено ефективну медикаментозну терапію на базі використання дозозалежних ефектів ІАПФ, призначення якої дозволяє об'єктивувати та контролювати динаміку ендотеліальної дисфункції та активність маркерів імунного запалення і сприяє запобіганню розвитку раннього післяінфарктного ремоделювання.

  Скачати повний текст

Досліджено прогностичне значення показників варіабельності ритму серця (ВРС) та добових коливань артеріального тиску у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ). На підставі спостереження доведено доцільність оцінки показників ВРС та проведення добового моніторування артеріального тиску у хворих на ІМ на 7 - 10-ту добу через шість місяців після перенесеного захворювання з метою стратифікації післяінфарктного ризику. Виявлено найбільш інформативні показники ВРС для прогнозування несприятливого перебігу післяінфарктного періоду. Уточнено особливості впливу медикаментозної терапії на показники ВРС в динаміці та підтверджено доцільність сумісного тривалого призначення інгібіторів ангіотензин-перетворювального ферменту та бета-адреноблокаторів у хворих на ІМ. Встановлено, що підвищений ступінь добових коливань систолічного артеріального тиску через 6 місяців після початку захворювання понад 16 мм.рт.ст. асоціюється з більшою ймовірністю виникнення ускладнень під час подальшого спостереження.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено обгрунтуванню можливості і доцільності застосування в комплексній терапії гострого періоду інфаркту міокарда (ІМ) негемоглобінового переносника кисню - перфторану (фармацевтична фірма "Перфторан", Росія). З цією метою обстежено 82 хворих ІМ, 22 з яких в 1 добу проведена інфузія препарату. Вивчено його вплив на клінічний перебіг гострого ІМ, газовий склад крові і кислотно-основний стан, динаміку електрофізіологічних показників, реакцію симпато-адреналової, гістамінреактивної і серотонінергічної систем, постінфарктне ремоделювання міокарда. Доведено, що перфторан зменшує гіпоксемію і тканинну гіпоксію. Встановлено, що ведучим є вплив препарату на величину кінцевої зони некрозу міокарда. Зменшення розмірів ушкодженого міокарда обумовило більш повне відновлення його функції, що підтверджується меншою тяжкістю серцевої недостатності у цих пацієнтів на всіх етапах спостереження. Запропоновані рекомендації щодо його застосування, які використовуються в клінічній практиці.

  Скачати повний текст

Визначено критерії діагностики синдрому запалення з аутоімунним компонентом як факторів ризику ускладненого перебігу гострого інфаркту міокарда, що базуються на сукупності клінічних проявів ішемії, некробіозу, некрозу міокарда, набряку легень, кардіогенного шоку, життєво небезпечних порушень серцевого ритму та провідності, формування гострої аневризми лівого шлуночка, підвищення частки від поділу шаперонових аутоантитіл до рівня IL-10 більш, ніж 4,99 умовних одиниць, частки від поділу шаперонових аутоантитіл до рівня С-реактивного білка (СРБ) більше, ніж 4,2 умовних одиниць, зниження частки від поділу СРБ до IL-10 менше, ніж 0,2 умовних одиниць. З'ясовано роль лівошлуночкового, бівентрикулярного типів ремоделювання серця на перебіг гострого інфаркту міокарда (ГІМ). Доведено залежність від бівентрикулярним типом ремоделювання та ризиком виникнення альвеолярного набряку легень, кардіогеного шоку у хворих на ГІМ. Встановлено фактори ризику погіршення реактивності протизапального захисту серцево-судинної системи.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню коронарного резерву та функціонального стану міокарда у хворих на етапі післягоспітального лікування інфаркту міокарда (ІМ) в умовах формування післяінфарктного кардіосклерозу із застосуванням комплексу обстежень - ехокардіографії (ЕхоКГ), гострих медикаментозних тестів, черезстравохідної електрокардіостимуляції (ЧСЕС), велоергометрії (ВЕМ), Холтерівського моніторування електрокардіограми (ХМ ЕКГ) в умовах поліклініки. Запропонована методика індивідуального підбору медикаментозних засобів для пролонгованого лікування за даними гострих медикаментозних тестів. Проаналізовані зміни коронарного резерву і функціонального стану міокарда в умовах тривалого застосування комбінованого медикаментозного лікування з подальшим визначенням порівняльного ефекту комбінації з внутрішньовенним лазерним опроміненням крові (ЛОК).

  Скачати повний текст

Зроблено кількісне оцінювання діагностичної та прогностичної значущості маркерів міокардіального некрозу, зокрема, тропоніну 1 і МВ-фракції креатинфосфокінази, у хворих на гострий інфаркт міокарда (ГІМ) у динаміці - від початку захворювання до 7-ми діб. З'ясовано, що у хворих з Q-позитивним ГІМ за 3 год потому від початку захворювання у лазерно корельованому (ЛК) спектрі сироватки крові відбувається зростання часткового вмісту світлорозсіюючих частинок з гідродинамічним радіусом до 70-ти нм, а хворих на Q-негативний ГІМ - більша частина ЛК-спектра представлена світлорозсіюючими частинками з гідродинамічним радіусом від 70-ти до 150-ти нм і понад наведений рівень означених параметрів. З'ясовано, що у пацієнтів з ГІМ розвиток гострої серцевої недостатності асоційований з безперечним переважанням у субфракційному складі сироватки крові світлорозсіюючих частинок з гідродинамічним радіусом до 70 нм, зокрема частинок з радіусом до 10 нм. Виявлено, що зміни сироваткового гомеостазу у пацієнтів з ГІМ, які одержували тромболітичну терапію, характеризуються зростанням часткового вмісту світлорозсіюючих частинок з гідродинамічним радіусом від 71-го до 150-ти нм.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано оптимізовану модель надання медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда, що проживають у сільській місцевості. Проведено порівняльний аналіз захворюваності, клінічного перебігу, смертності та лікарняної летальності від даної хвороби серед міських і сільських мешканців на регіональному рівні. Визначено особливості епідеміології, вікові та статеві закономірності розвитку інфаркту міокарда у сільських мешканців Західного регіону. Вивчено вплив деяких хронобіологічних факторів (сезону року, дня тижня, години доби) на виникнення та розвиток цієї хвороби серед сільських мешканців.

  Скачати повний текст

Установлено, що цукровий діабет (ЦД) негативно впливає на перебіг інфаркту міокарда (ІМ) внаслідок дії певних патогенетичних механізмів, що є складовими частинами загального процесу порушення реагування організму на дію пошкоджувального фактора. Серед цих механізмів суттєву роль відіграють пошкодження білкових структур внаслідок постсинтетичної модифікації, спричиненої глікозуванням та окиснювальним пошкодженням, що призводить до зміни структурно-функціональних характеристик білків; порушення нормального загоювання інфаркту та репаративних процесів у міокарді в результаті системної зміни характеру реакції на пошкодження у вигляді хронічної активації систем, що буруть участь у реалізації відповіді організму (імунної відповіді, запалення та загоювання пошкодженої тканини) та їх неспроможності до адекватної за терміном та інтенсивністю реакції на розвиток ІМ; збільшення частоти апоптоза кардіоміцитів у періінфарктній зоні та у міокарді, віддаленому від зони інфаркту, яке зумовлено ліпотоксичним пошкодженням та призводить до вираженої та пролонгованої експансії інфаркту, а також до неспроможності інфарктованого міокарда до компенсаторного підвищення функціональної активності. Установлено оптимальні комбінації цих препаратів та режими їх введення таким хворим.

  Скачати повний текст

Установлено, що позитивний вплив інгібітору АПФ лізиноприлу на функцію ендотелію посилюється практично пропорційно збільшенню дози препарату. Виявлено, що вплив на систолічну функцію ЛШ також залежить від дози препарату, але суттєвих розбіжностей в ефектах середніх доз та доз, наближених до цільових, немає. З'ясовано, що на масу міокарда ЛШ найбільший вплив здійснюють цільові дози, а малі та середні дози однаково впливають на цей показник. Виявлено, що антиоксидантна активність карведилолу та його вплив стосовно ендотелійзалежних вазодилаторів у разі підвищення дози не посилюється.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонального стану у хворих на гострий інфаркт міокарда та нестабільну стенокардію в залежності від глибини пошкодження серцевого м'язу. Проведено порівняльний аналіз антикоагулянтів, антагоністів кальцію, інгібаторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів ангіотензинових рецепторів з оцінкою їх впливу на функціональний стан лівого шлуночка. Охарактеризовано вплив надропарину кальцію відповідно змін функціонального стану та коронарного резерву лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Здійснено клініко-патогенетичне обгрунтування ефективності та безпеки застосування комплексної ензимотерапії та блокатора ангіотензину II у лікуванні хворих на інфаркт міокарда з післяінфарктним синдромом. За результатами дослідження встановлено, що автоімунні ускладнення у підгострому періоді захворювання погіршують клінічний перебіг хвороби, модифікують інтракардіальну гемодинаміку, супроводжуються дисбалансом у клітинній і гуморальній ланках імунітету, посиленням процесів перекисного окиснення ліпідів і порушенням систем антиоксидантного захисту організму. Установлено, що у хворих з післяінфарктним синдромом вобензим у добовій дозі 6 драже ефективно корегує порушення імунного статусу та процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, справляючи імуномоделювальний, антиоксидантний і мембраностабілізувальний впливи. За цих умов додаткове включення до комплексної терапії кандесартану по 4 - 8 мг на добу сприяє зворотньому розвитку дилатації порожнини лівого шлуночка, покращує його систолічну та діастолічну функції, а також має позитивний клінічний ефект у 86,7 % хворих.

  Скачати повний текст

Сформульовано концепцію керованої оптимізації відновлення функціонально-фізичної здатності організму під впливом санаторного відновлювального лікування (ВЛ), яка дозволяє об'єктивно оцінювати поточний стан пацієнта та коригувати заходи стимуляції саногенезу на будь-якому етапі медичної реабілітації (МР). Систематизовано основи оптимізації санаторного ВЛ, які грунтуються на оцінці динаміки клінічних, лабораторних і функціональних (КЛіФ) змін у пацієнтів після інфаркту міокарда (ІМ). Опрацьовано математично-графічну модель для оцінки стану та динаміки КЛіф змін у пацієнтів під впливом відновлювальних чинників. На підставі результатів аналізу КЛіФ даних, безпосередніх і віддалених наслідків санаторного ВЛ хворих, які перенесли ІМ, вперше визначено найбільш інформативні оціночні критерії-показники (ОКП) ефективності та принципові напрямки оптимізації МР. Розроблено методологію поточної оцінки стану хворого та ефективності санаторного ВЛ, яка дозволяє здійснювати алгоритмічну корекцію складу та інтенсивності застосовуваних відновлювальних чинників, спрямовуючи їх вплив на досягнення оптимальних (безпосередніх і віддалених) результатів МР. Доведено доцільність та ефективність проведення динамічної корекції комплексного ВЛ, яка полягає у керуванні впливом природних і преформованих чинників, доборі інтенсивності дозованого тренувального навантаження. Запропоновано визначення "швидкості" зміни КЛіФ показників у процесі реабілітації та показано її значення як прогностичного критерію, що дозволяє коригувати склад чинників лікувально-відновлювальних комплексів з оптимізацією відновлювального ефекту. Доведено існування оптимальної "швидкості" відновлення кожного КЛіФ показника.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи підвищення ефективності лікування інфаркту міокарда (ІМ) шляхом раннього диференційованого призначення бета-адреноблокаторів на підставі вивчення гуморальних маркерів серцевої недостатності (СН) для попередження її розвитку, та виявлення чинників, які визначають прогноз розвитку СН. Встановлено, що плазмовий рівень В-типу натрійуретичного пептиду (ВНП) є найбільш раннім і надійним маркером СН у хворих на гострий ІМ. Визначено конкретний граничний рівень ВНП для розмежування хворих з систолічною дисфункцією. Розроблено метод прогнозування розвитку СН до кінця першого місяця ІМ. Вперше показано, що призначення карведилолу з перших годин захворювання, на відміну від метопрололу, супроводжується істотно меншим зростанням ВНП у хворих на ІМ з клінічними ознаками СН на 30-ту добу захворювання та меншою частотою розвитку СН II Б класу за класифікацією Killip на 3 - 5-ту добу ІМ. Запропоновано новий спосіб диференційованого лікування карведилолом і метопрололом хворих на гострий ІМ на підставі даних про наявність клінічних ознак СН, рівня ВНП і систолічної функції лівого шлуночка.

  Скачати повний текст

Проаналізовані характер, частота та тривалість ішемії міокарда при різних варіантах гострого інфаркта міокарда, зроблені уточнення деяких патогенетичних механізмів розвитку "німої" ішемії міокарда. Вивчена роль добового моніторування електрокардіограми в аналізі перебігу різних періодів інфаркту міокарда, проаналізован зв'язок змін при холтеровському моніторуванні ЕКГ та серцевої гемодинаміки хворих інфарктом міокарда, доведена необхідність застосування ЕКГ-моніторинга для контроля ефективності лікування цієї категорії хворих. Оцінена ефективність використання тромболітичної та антиоксидантної терапії в лікуванні гострішого та гострого періодів інфаркта міокарда, роль запропонованої терапії в лікуванні та профілактиці епізодів "німої" ішемії міокарда з урахуванням оцінки їх впливу на подальший перебіг інфаркта міокарда.

  Скачати повний текст

Вивчено прозапальні цитокіни у випадку серцевої недостатності у взаємозв'язку з систолічною функцією лівого шлуночка (ЛШ) та з'ясовано клініко-патологічне значення терапевтичної корекції активності цитокінів за умов гострого інфаркту міокарда (ІМ). Установлено, що раннє призначення (у перші 4 - 6 годин) еналаприла малеата зменшує вираженість дисфункції, патологічного ремоделювання ЛШ серця, значно знижує частоту клінічних появ і латентного перебігу CH у хворих на ІМ.

  Скачати повний текст