Розглянуто морфологічні, фізіологічні та клінічні особливості транспозиції магістральних судин (TGA), розроблено та впроваджено сучасні хірургічні методи лікування вади. Розроблено модифікацію гемодинамічної корекції TGA з препаратом аутоперикардом, що сприяє покращанню безпосередніх і віддалених наслідків операції. Впроваджено в практику хірургічні методики трансплантації коронарних судин під час анатомічної корекції TGA у новонароджених. Виконано операцію Lecompte для TGA з стенозом легеневої артерії. За результатами статистичного аналізу виявлено головні чинники та проаналізовано фактори ризику, що впливають на безпосередні та віддалені результати корекції TGA. Визначено негативні фактори та засоби їх усунення під час гемодинамічної корекції TGA. Доведено перспективність REV-операції на складні форми TGA у дітей, старших одного року.

  Скачати повний текст

З метою поліпшення ефективності ультразвукової оцінки морфофункціональної перебудови міокарда у хворих з хронічною клапанною патологією серця розроблено комплекс показників, що дають можливість передбачати зворотність міокардіальних змін та оптимізувати вибір строків проведення хірургічної корекції вад. Проаналізовано результати ехокардіографічного обстеження 553-х хворих на клапанні вади серця на різних стадіях хвороби, до та після хірургічного лікування, з використанням сучасних методів діагностичного зображення. Розроблено критерії діагностики та оцінки зворотності міокардіальних змін внаслідок хронічного перевантаження на підставі вивчення динаміки ультрасонографічних показників з урахуванням поздовжньої кінетики шлуночків та їх діастолічної функції. Проведено доплерівське дослідження адаптаційнх змін коронарного кровоплину та виявлено його особливості для різних вад серця. Розроблено альтернативні методи неінвазивної ультразвукової діагностики легеневої гіпертензії. Здійснено порівняльне вивчення різних методик ехокардіографічного зображення, з урахуванням одержаних результатів оптимізовано процес розпізнавання морфологічних змін для окремих нозологічних одниць, які викликають розлади функціонування нативних і протезованих клапанів і призводять до клапанної кардіоміопатії.

  Скачати повний текст

Здійснено всебічний аналіз проблеми лікування інфекційного ендокардиту мітрального клапана (ІЕМК) серця. Наведено дані про збільшення частоти хірургічних втручань з приводу інфекційного ендокардиту (ІЕ) у структурі мітральної вади за останнє десятиріччя з 2,8 % до 10,1 % на базі великого клінічного матеріалу. Систематизовано варіанти хірургічної корекції ІЕМК відповідно до патоморфологічних змін клапанного апарату. Уперше доведено можливість обмеженої резекції вогнищ деструкції МК на підставі гістологічних даних та виконання клапанзберігаючої корекції у разі активного ІЕМК. Відзначено, що збереження нативних клапанних структур у разі клапанозберігаючої операції (КЗО) дозволяє уникнути використання синтетичного матеріалу в інфікованих зонах, зокрема - імплантації синтетичної манжети опорного кільця, що сприяє покращенню безпосередніх і віддалених результатів у разі ІЕМК, а саме - більш низької частоти рецидивів ІЕ після КЗО. Уперше обгрунтовано ефективність раннього оперативного лікування ІЕМК у контексті можливості виконання клапанозберігаючих втручань. Доведено неефективність тривалого консервативного лікування активного ІЕМК. Розроблено нові методики використання аутоперикарду для виконання корекції ускладнених форм уражень МК, а також за супутніх уражень аортального клапана. Науково обгрунтовано заходи з підвищення ефективності хірургічного лікування, покращення безпосередніх і віддалених результатів оперативного втручання у разі ІЕМК та профілактики рецидивів інфекційного процесу.

  Скачати повний текст

Вперше розглянуто актуальні питання катетерного лікування аритмій, пов'язаних із додатковими передсердно-шлуночковими з'єднаннями (ДПШЗ). Розроблено та успішно застосовано оригінальну методику усунення передсердного закінчення лівосторонніх ДПШЗ ретроградним трансаортальним доступом. Обгрунтовано використання топічної діагностики ДПШЗ з використанням тільки одного критерію: для маніфестуючих ДПШЗ - випередження <$EDELTA>-хвилі QRS локальною електрограмою шлуночка; для прихованих ДПШЗ - визначення найменшого інтервалу QRS-A під час ортодромної тахікардії або шлуночкової стимуляції. Проаналізовано успішність радіочастотної аплікації (РЧА) залежно від співвідношення електрограми передсердь та шлуночків, а також успішність РЧА залежно від енергетичних параметрів РЧА у разі всіх локалізацій ДПШЗ. Розроблено оригінальний температурний режим нанесення аплікацій, у випадку усунення ДПШЗ у септальній зоні, який дозволяє запобігти виникненню порушень атріовентрикулярної провідності. Висвітлено особливості методики перевірки успішності усунення септальних ДПШЗ.

  Скачати повний текст

Вивчено морфологічні особливості окремих структур провідної системи серця, запропоновано методику мікропрепарування з метою одночасного визначення топографії провідної системи серця та судин її кровопостачання, без порушення їх цілісності. Уперше розроблено експериментальну модель порушень передсердно-шлуночного проведення у тварин, за допомогою якої створювалася локальна ішемія передсердно-шлуночного вузла та прилеглого до нього скорочувального міокарда, що призводить до виникнення тахіаритмії. Уперше під час радіочастотної абляції (РЧА) передсердно-шлуночного пучка (ПШП) досліджено особливості використання трансаортального надклапанного доступу, розроблено алгоритм проведення РЧА ПШП у пацієнтів з фібриляцією передсердь. Запропоновано метод нефлюороскопічного електроанатомічного навігаційного картування для оцінки ефективного виконання РЧА каво-трикуспідального перешийка.

  Скачати повний текст

Вивчено анатомо-гемодинамічні та клінічні особливості тетради Фалло (ТФ), розроблено системи хірургічного лікування хворих з цією патологією за одно- та двоетапного варіантів. Показання до операції у разі ТФ мають абсолютний характер, тому під час вибору тактики лікування мова йде про оптимальний термін хірургічного втручання та етапність лікування. Виявлено, що оптимальний термін функціонування анастомозу між двома етапами радикальної корекції ТФ (РКТФ) становить не більше ста днів, а тривалість функціонування анастомозу з використанням штучного протеза обмежена в часі, тому що не сприяє прогресивному зростанню кінцево-діастолічного індексу лівого шлуночка (КДІ ЛШ) у віддаленому періоді. Запропоновано метод контрольованого аорто-легеневого анастомозу для адаптації ЛШ, який дає можливість виконати РКТФ в один шпитальний період і практично знімає проблему ускладнень, що виникають за його тривалої персистенції. Показано значну перевагу закриття міжшлуночкового дефекту та інфундибулярної резекції доступом через праве передсердя або через легеневу артерію (ЛА), що дозволяє зменшити частоту виникнення гострої серцевої недостатності у найближчому і віддаленому післяопераційному періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати повної корекції ТФ. Виявлено зворотну пропорційну залежність між фракцією викиду правого шлуночка (ФВ ПШ) і ступенем збільшення порожнини ПШ, що виражалося в зниженні його ФВ у пацієнтів після РКТФ із недостатністю клапана ЛА, у відстроченому післяопераційному періоді. Проаналізовано причини летальних наслідків після одно- та двоетапної корекції вади.

  Скачати повний текст

З'ясовано, що недостатня експозиція є причиною технічних помилок і хірургічних ускладнень у разі операцій на мітральному клапані (МК). За допомогою геометричних критеріїв на трупах проведено порівняльну оцінку якості експозиції МК за умов використання різних оперативних доступів та виявлено значні переваги вехньо-септального доступу (ВСД). На підставі аналізу клінічного матеріалу вивчено переваги та обгрунтовано використання ВСД у випадках затрудненої експозиції МК, зокрема доведено ефективність ВСД у порівнянні з лівопередсердним і транссептальним доступами у разі повторних операцій на МК. Запропоновано хірургічну методику розширення оперативного доступу з метою покращення умови оперативного втручання у випадках затрудненої експозиції МК.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення показників Т- і В-системи імунітету у хворих на інфекційний ендокардит (ІЕ) до та після хірургічного лікування уражених клапанів серця, а також стану перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної активності (АОА), рівня інтоксикації у даної категорії пацієнтів. У хворих на ІЕ виявлено закономірність перебудови проліферативної відповіді лімфоцитів на специфічні стафілококові антигени у порівнянні зі здоровими людьми, що свідчить про сенсибілізацію лімфоцитів до них. Виявлено активацію В-системи імунітету у хворих на ІЕ, що супроводжується підвищенням рівнів IgG, A, M, збільшенням рівня циркулюючих імунних комплексів у 2,8 та більше раза, які можуть бути додатковим ушкоджуючим чинником наявних уражень клапанів серця. Удосконалено метод діагностики ІЕ стафілококового генезу, що дозволяє скоротити час виявлення збудника захворювання до 4 - 5 год (замість 4 - 5 днів у разі використання мікробіологічних досліджень) за допомогою методики визначення стафілококової інфекції в нейтрофільній фракції лейкоцитів. Запропоновано під час лікування хворих на ІЕ враховувати стан Т- і В-імунної системи, у випадку значних змін показників клітинної та гуморальної імунної відповіді рекомендовано використовувати імунокоригувальні препарати, під час призначення яких необхідно враховувати індивідуальну чутливість лімфоцитів хворих до даних лікарських засобів.

  Скачати повний текст

Уперше в Україні досліджено ефективність кардіоплегічних розчинів різного складу та механізму дії, а також методів захисту міокарда (ЗМ) у дітей, що застосовуються у разі хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС) з використанням штучного кровообігу. Розроблено та впроваджено до практики новий підхід щодо профілактики реперфузійних ушкоджень міокарду після відновлення кровообігу, який передбачає профілактику "кільцевого парадокса" і гіпероксичного ушкодження міокардіоцитів. Розроблено практичні рекомендації стосовно вибору кристалоїдних кардіологічних розчинів для ЗМ від гіпоксії залежно від планованого часу перетискування аорти у разі радикальної корекції ВВС. Модифіковано методику застосування існуючих кардіоплегічних розчинів, що застосовуються у практиці для корекції ВВС. Відзначено, що розвинуті положення щодо методики застосування кристалоїдних киснево-утримувальних кардіоплегічних розчинів зі зниженим вмістом кальцію та модифікованої методики профілактики реперфузійних ушкоджень міокарда сприяли зниженню частоти розвитку післяопераційної гострої серцевої недостатності за тривалого часу перетискування аорти з 86 % до 67 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Удосконалено методику діагностики та розроблено ефективні методи профілактики й інтенсивної терапії периопераційного інфракту міокраду у хворих після аортно-коронарного шунтування, виконаного за умов штучного кровообігу, та на працюючому серці. Встановлено відмінності у причинах виникнення інфаркту міокарда у разі аортокоронарного шунтування на працюючому серці та за умов штучного кровообігу. Визначено дооперційні фактори ризику, показано їх значимість у разі виникнення периопераційного інфаркту міокарда. Розроблено метод комплексної діагностики інфаркту міокарда та терапевтичний підхід до ведення пацієнтів. Доведено, що найбільш ефективним методом профілактики інфаркту міокраду є виконання аорто-коронарного шунтування на працюючому серці. Розроблено алгоритм дій для випадку дестабілізації стану хворих після аорто-коронарного шунтування. Розроблено та впроваджено у практику методику застосування внутрішньоаортальної балонної контрпульсації у разі виникнення периопераційного інфаркту міокарда для його лікування.

  Скачати повний текст

Доведено, що проведення стентування коронарних артерій у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, підтвердженою коронарографічно, дозволяє підвищити толерантність до фізичного навантаження, покращити систолічну функцію лівого шлуночка та підвищити якість життя, без суттєвого впливу на функціональний стан нирок. Досліджуване втручання дозволяє на тривалий час підвищити прихильність хворих до лікування. Встановлено, що у пацієнтів з факторами ризику ішемічної хвороби серця (дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, постінфарктний кардіосклероз) стентування коронарних артерій сприяє суттєвому покращанню перебігу захворювання. Виявлені за ультраструктурного дослідження зміни міокарда підтвердили потребу забезпечити його своєчасну реваскуляризацію.

  Скачати повний текст

Узагальнено досвід клінічного застосування ехокардіографії (ЕхоКГ) для діагностики дискретного субаортального стенозу (СубАС). Вивчено морфологічні варіанти вади та розроблено показання щодо оперативного лікування. Уперше проведено комплексну оцінку функціонального стану міокарда за різних ступенів СубАС і кореляцію ЕхоКГ показників з даними катетеризації серця. Розроблено та впроваджено в клінічну практику нові сучасні методики ранньої діагностики СубАС, нові принципи диспансерного спостереження та передопераційного відбору хворих. Зазначено, що проведена оцінка хірургічної техніки та тактики оперативного лікування дозволила оптимізувати систему його хірургічного лікування, підвищити її ефективність. Вперше визначено показання до раннього оперативного лікування за помірних СубАС до розвитку вираженої гіпертрофії лівого шлуночка. Оцінено інформативність і надійність методу ЕхоКГ у передопераційній діагностиці СубАс і в наступному спостереженні за хворими після операції.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему хірургічного лікування хворих на рецидив ішемії нижніх кінцівок, зумовленої тромбозом аортостегнового протезу. Розроблено хірургічну тактику лікування цих ускладнень на базі результатів дослідження порушень периферичного кровообігу. На підставі одержаних результатів дослідження порушень регіонарної гемодинаміки, спричинених тромбозом аортостегнового протезу, визначено показання до різних методів повторних реконструктивних операцій та розробки індивідуалізованої хірургічної тактики. З метою покращання результатів хірургічної корекції регіонарної гемодинаміки розроблено новий спосіб розширеної профундопластики для застосування у разі повторних оперативних втручань у хворих з тромбозами аортостегнових протезів. Запропоновано та обгрунтовано результатами гемодинамічних досліджень диференційовану хірургічну тактику залежно від ступеня ішемії нижньої кінцівки. Застосування комплексного підходу до оцінки порушень регіонарної гемодинаміки, вибору показань і тактики хірургічного лікування, методик повторних реконструктивних операцій з використанням розробленого доступу до глибокої артерії стегна й оригінального способу розширеної профундопластики дало змогу досягти позитивних результатів у 79,6 % хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему підвищення ефективності діагностики та хірургічного лікування тотального аномального дренажу легеневих вен (TAPVC), розроблено й апробовано нові лікувальні підходи на до- та післяопераційному етапах. На підставі вивчення 90 послідовних випадків ізольованого TAPVC оптимізовано застосування різних діагностичних методик, а також лікувальну тактику на доопераційному етапі. Запропоновано новий спосіб хірургічної кореції, експериментально підтверджено її ефективність, зокрема, виявлено відсутність ускладнень, що виникають у разі застосування інших методик накладення анастомозу між лівим передсердям і колектором легеневих вен, та зниження летальності. Обгрунтовано рекомендації щодо впровадження нової методики хірургічної корекції у клінічну практику. Проаналізовано чинники до-, інтра- та післяопераційного періодів і визначено такі з них, що обумовлюють несприятливі результати лікування. На підставі аналізу великого масиву даних вперше детально оцінено правильність тактичних підходів щодо діагностики та лікування TAPVC. Оптимізовано протокол доопераційної підготовки пацієнтів з TAPVC й обгрунтовано показання до невідкладного проведення оперативних втручань. Вперше впроваджено у практику удосконалені методи ведення пацієнтів у післяопераційному періоді. Проаналізовано безпосередні та віддалені результати операцій, зроблено оцінювання ефективності хірургічних втручань і причин незадовільних результатів. Виявлено фактори ризику, що ускладнюють перебіг захворювання і погіршують результати хірургічного лікування TAPVC.

  Скачати повний текст

Наведено клініко-епідеміологічну характеристику відкритої торакальної травми з пошкодженням серця. На підставі обстеження 137-ми пацієнтів з даною патологією визначено особливості її клінічного перебігу залежно від характеру ушкодження. Проаналізовано ефективність сучасних методів діагностики та лікування потерпілих з відкритою торакальною травмою з пошкодженням серця. Обгрунтовано нові підходи щодо діагностики та лікування даної категорії хворих. Розроблено й апробовано схему надання допомоги постраждалим з відкритою торакальною травмою з пораненням серця, впровадження якої сприяє зниженню летальності з 25,8 до 14,7 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено проблеми діагностування та лікування хворих з симптоматичними тунельованими коронарними артеріями (ТКА). Розроблено, обгрунтовано та використано ефективні методики верифікації та лікування 317-ти хворих, серед яких у 113-ти ТКА була діагностована під час ангіографії та 204 пацієнта - з інтрамуральним ходом вінцевих артерій, виявленого під час операції вінцевого шунтування. Проаналізовано симптоматику залежно від ступеня систолічної компресії вінцевої артерії. Розроблено нові електрокардіографічні й ангіографічні ознаки м'язевих місточків. Проведено кореляційний аналіз даних методів дослідження з інтраопераційними знахідками. Виявлено особливості операційного та раннього післяопераційного періоду у пацієнтів з інтрамуральним ходом вінцевих артерій. Вивчено можливі причини виникнення ішемії міокарда за цієї аномалії. Науково обгрунтовано розроблені алгоритми діагностування та лікування пацієнтів з симптоматичними ТКА.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми хірургічного лікування вроджених вад серця (ВВС), які супроводжуються порушенням анатомічного взаємозв'язку венозного шлуночка серця (ВШС) та легеневої артерії. Вивчено анатомо-гемодинамічні особливості таких ВВС. Розроблено та удосконалено протези легеневого стовбура (ЛС) (кондуїти), здатні тривалий час зберігати свої вихідні властивості. З'ясовано, що протезування ЛС доцільне для створення єдиного або паралельного тракту відтоку з ВШС і є ефективним методом хірургічного лікування складних ВВС. Розроблено та впроваджено до клінічної практики нові конструкції протезів ЛС. Удосконалено хірургічну техніку імплантації та реімплантації кондуїтів. Здійснено порівняльну оцінку функції різних протезів у віддаленому періоді. Вивчено безпосередні та віддалені результати хірургічного лікування різних ВВС залежно від типу кондуїта та форми вродженої вади. Доведено, що до матеріалів для протезування ЛС, які можуть забезпечити певну тривалість функціонування кондуїта (не менше 10 - 12-ти років) належать аутоперикард і легеневий гомографт.

  Скачати повний текст

Встановлено, що довготривала регулярна терапія аторвастатином у середніх дозах позитивно позначається на клінічних проявах, функціональних показниках і тривалості життя пацієнтів, хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Доведено, що частота кінцевих точок у групах пацієнтів з і без втручань на коронарних судинах виявляється статистично недостовірною та не залежить від типу дисліпідемії. Встановлено, що за початково різного клінічного та функціонального стану хворих на ІХС у двох досліджуваних групах і швидшого покращання даного стану після оперативних втручань на коронарних судинах відмінності у висхідних рівнях і подальших змінах ліпідного спектру на етапах регулярної терапії аторвастатином виявляються статистично незначними. Зазначено, що гіполіпідемічний ефект відбувається раніше та виявляється сильніше в пацієнтів з 2А типом дисліпідемії проти типу 2В дисліпідемії. Визначено, що протизапальний ефект довготривалої терапії аторвастатином у середніх дозах у довгостроковій терапії ІХС у пацієнтів з і без втручань на коронарних судинах не залежить від типу дисліпідемії, однаково нормалізуючи рівні С-реактивного білка (СРБ) та лейкоцитів крові до кінця спостереження. Зазначено, що довготривала стабільна терапія аторвастатином у середніх дозах у пацієнтів, хворих на ІХС, повинна проводитись з початку діагностики захворювння незалежно від типу дисліпідемії й ухвалення рішення щодо оперативних втручань на коронарних судинах; медикаментозні методи лікування та процедури реваскуляризації міокарда повинні не протиставлятися, а доповнювати один одного.

  Скачати повний текст