Дисертація присвячена проблемі лікування хворих з оклюзією артерій нижніх кінцівок з використанням методів прямої і непрямої реваскуляризації. На підставі аналізу результатів анатомічних і експериментальних досліджень розроблений диференційований підхід до методу реваскуляризації та визначення можливості відновлення кровотоку в кожного хворого. Результати хірургічного лікування 306 пацієнтів, оперованих з використанням різноманітних методів свідчать про доцільність застосування непрямої реваскуляризації і, зокрема, артеріалізації венозної системи з метою збереження кінцівки у таких хворих.

  Скачати повний текст

У хворих з хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок вивчено особливості периферичної гемодинаміки залежно від типу центральної гемодинаміки, стану вегетативної нервової системи, поширеності атеросклеротичного процесу в аортостегно-підколінно-гомілковому сегменті. На підставі результатів вивчення особливостей структурно-гемодинамічних змін за різних ступенів ішемії кінцівки та поширеності атеросклеротичного процесу у хворих з хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок розроблено показання до виконання непрямих реваскуляризувальних операцій та їх комбінації з прямими реваскуляризувальними операціями. Розроблено та впроваджено комплекс заходів з метою запобігання післяопераційним тромботичним й інфекційним ускладненням, які базуються на зменшенні судинного пристінкового опору артерій, трансплантатів, судинних анастомозів і використанні антимікробних розсмоктувальних полімерних матеріалів у хворих з критичною ішемією нижніх кінцівок. Запропоновано методику включення в кровообіг обох внутрішніх клубових артерій під час виконання біклубово-біфеморального алошунтування та методику запобігання утворенню несправжньої аневризми анастомозу після його формування між аортою та алошунтом.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Доведено, що хронічна ішемія нижніх кінцівок атеросклеротичного генезу супроводжується розвитком відносної серотонінової недостатності. Виявлено дозозалежну вазодилатуючу дію екзогенного серотоніну на мікросудини в ішемізованих тканинах і показано сприятливий вплив серотоніну адипіната на клінічні та гемодинамічні параметри. Розроблено методику застосування серотоніну адипіната у комплексі лікувальних заходів у хворих на облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Визначено критерії ефективності терапії з його використанням. Доведено доцільність і високу ефективність використання серотоніну для лікування хронічної артеріальності нижніх кінцівок.

  Скачати повний текст

Досліджено артерії, магістральні та поверхневі вени у 110-ти випадках: у 93-х ампутованих нижніх кінцівках з приводу облітеруючого атеросклерозу, діабетичної ангіопатії, облітеруючого ендартеріїту, неспецифічного аортоартеріїту й облітеруючого тромбангіїту; у двох аутопсійних (з приводу неспецифічного аортоартеріїту) та у 15-ти контрольних випадках з використанням загальних і спеціальних гістологічних методів дослідження. Удосконалено клініко-морфологічні критерії диференційної діагностики облітеруючих захворювань артерій нижніх кінцівок, а також діагностичний алгоритм дій патологанатома за верифікації нозологічної належності захворювання.

  Скачати повний текст

Вивчено та науково обгрунтовано тактику та техніку хірургічного лікування хворих на варикозну хворобу, ускладнену хронічною венозною недостатністю (ХВН) з метою покращання безпосередніх і віддалених результатів. Наведено результати комплексного обстеження та лікування 209-ти пацієнтів з трофічними виразками, зумовленими варикозною хворобою. Проведено комплексне длослідження стану локальної гемодинаміки та кисневого забезпечення тканин у хворих на варикозну хворобу залежно від ступеня ХВН і глибини трофічних порушень. Доведено наявність гіпоксії у тканинах нижніх кінцівок у разі ХВН. Установлено, що застосування сорбційного препарату силікс дозволяє прискорити очистку трофічних виразок у передопераційному періоді. Розроблено спосіб дисекції перфорантних вен на гомілці, який характеризується малотравматичністю та зменшує кількість післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему хірургічного лікування хворих на хронічну ішемію головного мозку та нижніх кінцівок, зумовлену оклюзійно-стенотичним ураженням екстракраніальних артерій, черевної частини аорти та судин нижніх кінцівок. Розроблено новий підхід до тактики хірургічного лікування, що базується на результатах фундаментальних досліджень механізмів порушення мозкового та периферичного кровообігу. За даними дослідження гемодинаміки встановлено, що провідну роль у патогенезі хронічної ішемії головного мозку та нижніх кінцівок відіграє ішемічна гіпоксія, спричинена недостатнім припливом крові. За цих умов стан мозкового кровотоку залежить від ступеня сумарного звуження екстракраніальних судин, доведено негативний вплив критичної ішемії нижніх кінцівок на стан кровопостачання головного мозку. За результатами гемодинамічних досліджень запропоновано обгрунтовану диференційовану хірургічну тактику залежно від ступеня ішемізації органів, толерантності головного мозку до ішемії, величини церебрального перфузіонного резерву. Застосування комплексного підходу до оцінки стану регіонарної гемодинаміки, вибору показань і тактики хірургічного лікування, оригінальних методик реконструктивних операцій дозволило досягти позитивних результатів у 89,4 % випадків лікування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено новий підхід до тактики хірургічного лікування хворих на хронічну ішемію (ХІ) нижніх кінцівок та серця, що базується на результатах фундаментальних досліджень механізмів порушення кровообігу серця та нижніх кінцівок. За даними дослідження гемодинаміки встановлено, що провідну роль в патогенезі ХІ нижніх кінцівок та серця відіграє ішемічна гіпоксія, спричинена недостатнім притоком крові. Встановлено, що стан міокардіального кровотоку залежить від ступеня сумарного ураження вінцевих артерій. Доведено негативний вплив тяжкої ішемії нижніх кінцівок на насосну функцію серця та навпаки. Запропоновано та обгрунтовано результатами гемодинамічних досліджень диференційовану хірургічну тактику залежно від ступеня ішемії органів, толерантності міокарда до ішемії, величини міокардіального резерву. Відзначено, що застосування комплексного підходу до оцінки стану регіонарної гемодинаміки, вибору показань і тактики хірургічного лікування, оригінальних методик реконструктивних операцій дозволило досягти позитивних безпосередніх результатів у 85,6 % пацієнтів та у 72 % - у віддаленому періоді.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 340-а пацієнтів з гострими артеріальними тромбозами, здійснено їх розподіл на контрольну (160 пацієнтів, пролікованих з 1992 до 2000 р.) й основну групи. Розглянуто всі незадовільні результати лікування пацієнтів з контрольної групи та визначено основні чинники ризику їх виникнення. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм на базі диференційованого підходу щодо призначення методу хірургічної реваскуляризації хворих з гострими артеріальними тромбозами. До складу алгоритму включено УЗДГ з триплексним скануванням, ангіографію, електронейроміографію, реовазографію. З використанням розробленого алгоритму обгрунтовано показання щодо первинних реконструктивних операцій, тромбектомії й регіонарного тромболізису. Розроблено метод регіонарного тромболізису, здійснено його апробацію в основній групі (57-ми хворим). Обгрунтовано показання до операції після тромболізису та визначено найбільш оптимальний період (часове вікно) її виконання. З метою поліпшення результатів лікування хворих з гострими артеріальними тромбозами, поєднаних з облітеруючими захворюваннями розроблено комплекс діагностичних критеріїв і лікувальних заходів, що дозволяє знизити кількість несприятливих результатів (ампутації та летальних випадків) у 2,0 (ДІ 1,6 - 2,7) рази.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано новий підхід щодо вибору методу хірургічного лікування атеросклеротичних оклюзій стегново-підколінно-гомілкового сегменту у хворих на цукровий діабет (ЦД). Вперше у порівняльному аспекті визначено особливості порушення кровообігу нижніх кінцівок у даної категорії пацієнтів. У 23,1 % хворих на ЦД з оклюзійними ураженнями стегново-підколінно-гомілкового сегменту виявлено невідповідність між об'єктивними показниками периферичного кровотоку та клінічними проявами хронічної ішемії нижніх кінцівок. Зафіксовано зниження функціонального резерву периферичного русла кінцівки у 26,9 % хворих на ЦД з оклюзійними ураженнями стегново-підколінно-гомілкового сегменту. На підставі ангіографічного дослідження виділено три типи "шляхів відтоку" у разі стегново-підколінних оклюзій у хворих на ЦД. Вперше доведено необхідність інструментальної об'єктивізації й оцінювання структурно-функціональних порушень регіонарної гемодинаміки у пацієнтів з даною патологією. Науково обгрунтовано показання щодо застосування різних методів хірургічного лікування залежно від рівня атеросклеротичного ураження артерій, стану колатеральної системи та характеру гемодинамічних порушень периферичного кровообігу у хворих на ЦД, розроблено й апробовано новий метод відеоскопічної поперекової симпатектомії.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості діагностики та клінічного перебігу поєднаних уражень брахіоцефальних артерій (БЦА), черевної аорти (ЧА) й артерій нижніх кінцівок (АНК). Визначено частоту й особливості клінічних виявів патології БЦА у хворих на критичну ішемію нижніх кінцівок (КІНК) і аневризму ЧА. Установлено діагностичну цінність ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС) та доведено можливість застосування методу для оцінки операбельності та визначення хірургічної тактики у хворих з поєднаною патологією БЦА, ЧА й АНК. Проведено порівняльне оцінювання ефективності етапної та одномоментної реваскуляризації уражених артеріальних басейнів БЦА, ЧА й АНК. Запропоновано спосіб реконструкції атеросклеротичного ураження сонних артерій. Визначено показання до етапного й одномоментного хірургічного лікування поєднаних уражень БЦ, ЧА й АНК.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Уперше вивчено частоту і локалізацію атеросклеротично-оклюзійного процесу у пацієнтів з поєднаним атеросклеротичним процесом у екстракраніальних артеріях і термінального відділу черевної аорти та магістральних артерій. Установлено залежність судинно-мозкової недостатності від сумарної оклюзії артерій шиї та оклюзії термінальної частини черевної аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок. Виявлено кореляційний взаємозв'язок між центральною гемодинамікою та гемодинамікою екстракраніальних артерій, її відповідність змінам за умов поопераційної трансформації. Розроблено та застосовано у практичній діяльності диференційовану хірургічну тактику почерговості та об'єму виконання операцій за поєднаної оклюзії екстракраніальних артерій і термінального відділу черевної аорти та магістральних артерій нижніх кінцівок, яка базується на врахуванні трансформації центральної гемодинаміки у поопераційний період.

  Скачати повний текст

Вивчено питання вибору оптимального об'єму реконструктивних операцій під час хірургічного лікування багатоповерхових аорто-стегнових оклюзій на основі комплексної оцінки центральної гемодинаміки, периферичного кровоплину та вегетативного гомеостазу. Встановлено, що на формування типу центральної гемодинаміки впливає рівень атеросклеротичних оклюзій магістральних артерій, функціональний стан серцевого м'яза та вегетативного гомеокінезу. Виявлено кореляційну залежність між гемодинамічними типами та ступенем напруження симпато-адреналової ланки вегетативного гомеокінезу: показники центральної гемодинаміки симпатотоніків відповідали гіперкінетичному, а ваготоніків - гіпокінетичному типам. Вивчено характер і закономірність змін центральної гемодинаміки після реконструктивних операцій та можливість їх прогнозування.із гіпокінетичним типом центральної гемодинаміки для зниження тривалості та травматичності операцій на першому етапі оперативного лікування доцільно проводити реконструкцію аорто-стегнового, а на другому, через 1 - 3 місяці, - стегново-підколінного сегмента.

  Скачати повний текст

Обстежено та проліковано 26 пацієнтів з хронічною венозною недостатністю на стадії C4-C6EsAs,pPr за класифікацією CEAP. Встановлено, що згортальна система знаходиться у стані підвищеної активності з одночасним виснаженням фібринолітичної системи. Визначено, що рівень показника D-димеру корелює з активністю згортальної системи. Виявлено, що у 33-х пацієнтів мікрофлора ранової поверхні трофічної виразки у 13,8 % спостережень представлено монокультурою, а у 86,2 % - три-п'ятикомпонентними асоціаціями з переважанням грампозитивної флори. Зазначено, що застосування еубіотика А-бактерину сприяє санації ранової поверхні трофічної виразки на 5-6-ту добу лікування, що було показанням до ксенодерматопластика ранової поверхні трофічної виразки. Встановлено, що на 5-7-му добу після останньої санації створюються оптимальні умови для проведення оперативного втручання на венозній системі. Зазначено, що ліквідацію вертикального та горизонтального рефлюкса з одночасною корекцією клапанного апарата авальвульованої глибокої вени провели у 58-ми пацієнтів. Висвітлено переваги відеоскопічного методу переривання горизонтального вено-венозного рефлюкса, що призводить до зниження післяопераційних ускладнень і супроводжується прискореною реабілітацією хворих.

  Скачати повний текст

Наведено та обгрунтовано результати розробленого комплексного обстеження 300 хворих з хронічними порушеннями кровообігу верхніх кінцівок, яким виконано 725 оперативних втручань. Для вивчення кровообігу в брахіоцефальних артеріях і артеріях верхніх кінцівок використано клініко-ангіографічну класифікацію, що базується на рівнях і варіантах ураження незалежно від етіології захворювання. Результати дослідження дозволяють диференційовано обирати метод хірургічної корекції. Розроблено технічні аспекти мікрохірургічної трансплантації великого сальника на верхню кінцівку й операції для артеріалізації венозного русла кисті. Визначено клінічні критерії оцінки безпосередніх і віддалених результатів лікування, з використанням яких вивчено результати хірургічного лікування. Доведено, що диференційований підхід до вибору методу хірургічної корекції порушень кровобігу верхніх кінцівок дозволяє обирати оптимальний метод хірургічної корекції та досягати безпосередніх позитивних результатів у 95,2 % і віддалених - у 77,8 % оперованих.

  Скачати повний текст

Досліджено морфологічні зміни в м'язах використанням методів тимчасової зупинки кровотечі, а також вивчено відмінності характеру бактеріальної засіянності у відкритій і закритій ранах. Виявлено можливість тимчасової зупинки зовнішньої артеріальної кровотечі у разі відкритих травматичних ушкоджень магістральних судин кінцівок, з врахуванням характеру пошкодження судинної сітки. Запропоновано діагностичну таблицю, яка дозволяє достовірніше виявити пошкодження магістральних судин кінцівок на дошпитальному етапі. Обгрунтовано вдосконалену хірургічну тактику надання допомоги на шпитальному етапі у разі відкритих пошкоджень магістральних судин, яка дозволяє тимчасово зупинити зовнішню артеріальну кровотечу та визначити подальшу тактику надання допомоги.

  Скачати повний текст

Доведено можливість створення відтворювальної моделі флеботромбозу на експериментальних тварин з введенням целюлозної нитки в просвіт вени за умов модифікації системи згортання крові. Показано, що відомі моделі (механічне руйнування стінок вени, імплантація сформованого тромбу in vitro в просвіт вени, імплантація проленової нитки в просвіт вени, занурення фрагменту власної сполучнотканинної оболонки вени в її просвіт) забезпечують венозний тромбоз лише у 25 - 35 % випадків. На підставі експериментального дослідження з введенням в просвіт стегнової вени кроля целюлозної нитки встановлено двофазність морфогенезу тромбоутворення. Доведено можливість ефективності тромболітичної терапїї (ТЛТ) в пізні строки тромбоутворення. Вивчено морфогенез тромбозу з визначенням клініко-експериментальних паралелей, що підтверджують доцільність застосування тромболітичних засобів у строки понад три тижні. Визначено, що тканинний активатор плазміногену має кращий тромболітичний ефект у разі його застосування з плазміногеном незалежно від стану венозних тромбів. Показано, що ТЛТ із застосуванням тканинного активанктору плазміногену (ТАП) має переваги перед тромбектомією у хворих з існуванням тромбозу глибоких вен до 5-ти діб щодо достовірно меншої частоти виникнення неспроможності клапанного апарата, тривалості ліжко-дня та відсутності післяопераційних ускладнень. Оптимізовано методи проведення ТЛТ у хворих з гострими венозними тромбозами (ГВТ) з урахуванням вихідного стану тромбів. Оцінено безпосередні та віддалені результати запропонованої системи проведення ТЛТ у хворих з ГВТ.

  Скачати повний текст

Вивчено та порівняно структурні зміни м'язової тканини і кровоносних судин гомілки у людей у віковому аспекті в нормі і у хворих, що хворіють на хронічну венозну недостатність. Розглянуто морфологічну оцінку стану внутрішньом'язових вен литкового м'яза, мікроциркуляторного русла та їх змін з урахуванням вікових змін, статі та ступеня хронічної венозної недостатності. Виявлено у різних вікових групах перебудову структурних компонентів м'язово-венозної помпи гомілки, яка характеризується прогресуючим збільшенням діаметра просвіту та витонченням стінки венул литкового м'яза, компенсаторною гіпертрофією м'язової оболонки з гіперплазією еластичних волокон і формуванням внутрішньої еластичної мембрани у внутрішньом'язових венах малого калібру. В процесі аналізу відомих регресійних моделей обрано повну квадратичну модель з ефектами взаємодії першого порядку.

  Скачати повний текст