Обгрунтовано та впроваджено до клінічної практики оптимальні варіанти гемодинамічної підтримки для модуляції метаболічної відповіді у хворих з тяжким сепсисом і септичним шоком з застосуванням ранньої цілеспрямованої терапії, а також інтенсивної інсулінотерапії та нових засобів, що містять субстрати з інсулінонезалежними механізмами утилізації - "Глікостерил", "Сорбілакт", "Реамберин". Установлено, що метаболічні порушення - гіперметаболізм і гіперкатаболізм - є типовими для хворих на сепсис і супроводжуються гіперглікемією та гіпердинамічним станом кровообігу. Застосування засобів з інсулінонезалежними шляхами утилізації зумовлює обмеження гіперметаболізу та гіпердинамічної реакції кровообігу. Установлено критерії, за якими є можливим визначення наявності метаболічного стресу, мітохондріальної дисфунції та оцінювання їх динаміки під впливом застосованих терапевтичних засобів. На підставі фармакокінетичного аналізу з'ясовано механізми моделювальної дії фруктози, сорбітолу та сукцинату, а також розроблено оптимальні режими для їх застосування.

  Скачати повний текст

Встановлено оптимальний період призначення антиретровірусної терапії (АРТ) залежно від рівня CD4+ лімфоцитів і фази проведення протитуберкульозної хіміотерапії та розроблено методи хіміопрофілактики рецидивів туберкульозу на початку АРТ у пацієнтів, що завершили основний курс хіміотерапії, що дозволило на 7,7 % зменшити летальні випадки серед хворих і в 8,0 % разів знизити кількість рецидивів захворювання під час проведення АРТ у пацієнтів, що завершили основний курс хіміотерапії.

  Скачати повний текст

На підставі проведеного дослідження визначено головні ланки патогенезу кардіопатії при хворобі Рейтера (ХР). Доведено ступінь впливу віку хворих, статі, довготривалості захворювання, наявності активної хламідійної інфекції на ступінь тяжкості кардіопатії. Представлено "гіпертрофічний" варіант діастоличної дисфункції лівого шлуночка, порушення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і метаболізму оксиду азоту у хворих на ХР. Встановлено їх кореляційні зв'язки.

  Скачати повний текст

Вивчено результати обстеження та лікування 226-ти хворих на хірургічний сепсис, з яких 142 пацієнта з грампозитивним сепсисом становили першу групу, а другу - 84 хворих на грамнегативний сепсис. З'ясовано особливості клінічної картини та симптоматики хворих на грампозитивний і грамнегативний сепсис, що дозволяють без спеціальних найбільш дорогих методів дослідження проводити їх диференційне діагностування. Доведено, що ступінь тяжкості хіругічного сепсису залежить від терміну з моменту появи перших симптомів захворювання до госпіталізації в хірургічний стаціонар, а виразність синдрому ендогенної інтоксикації корелює з його кінцевими наслідками. Впровадження розроблених методів у програму лікування хірургічного сепсису дозволило знизити летальність у хворих на грампозитивний сепсис з 19,4 до 17,1 %, у пацієнтів з грамнегативним сепсисом - з 24,4 до 20,5 %, а також середній термін перебування в стаціонарі, відповідно, з 51,2 до 32,6 доби та з 52,4 до 41,3 доби.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальні дослідження, в яких обгрунтовано застосування декаметоксину та препаратів з плаценти людини - амніоцену і біоглобіну за новим призначенням як імуностимуляторів. Протимікробний препарат декаметоксин у дозах від 10 до 20 мг/кг, протизапальні препарати "Амніоцен" і "Біоглобін" є імунологічно безпечними, мають селективну здатність впливати на клітинну ланку імунної системи, а також чинять виразну стимулювальну дію на антитілогенез, що зумовлює доцільність їх використання як імуномодулюючих засобів. Показано протективну роль інтактних та активованих амніоценом та біоглобіном імуноцитів у разі синьогнійної інфекції. Обгрунтовано ефективність використання декаметоксину, амніоцену та біоглобіну у разі експериментальної синьогнійної інфекції.

  Скачати повний текст

Встановлено, що використання нових діагностичних маркерів сепсису в поєднанні з класичними критеріями SIRS дозволяє високоспецифічно проводити його діагностику. Створено варіант клініко-статистичної моделі PIRO, показано її евристичні, прогностичні та експертні можливості. Виявлено, що застосування запропонованої клініко-статистичної моделі PIRO дозволяє на ранніх етапах септичного процесу достовірно визначити кінець хвороби на базі основних параметрів, які впливають на тяжкість перебігу захворювання та його наслідки. Встановлено, що у хворих, які перенесли септичний епізод, присутня персистувальна органна дисфункція, посилюється тяжкість преморбідного стану, знижується якість життя. Обгрунтовано необхідність подальшого амбулаторного нагляду за даною категорією хворих для профілактики виникнення, запобігання прогресуванню та лікування персистувальної органної дисфункції - недостатності.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено статевий диморфізм клініко-лабораторного перебігу хламідійної хвороби Рейтера (ХР), відмінності між частотою та характером уражень периферичних суглобів, крижово-клубових зчленувань, періартрикулярних тканин, урогеніталій, очей, шкіри, серцево-судинної системи та нирок. Виявлено особливості патогенезу ХР у чоловіків і жінок, роль у ньому порушень системи імунітету, а також вплив оксиду азоту та прозапальних простагландинів. Визначено ефективність антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, сульфосаліцилатів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону й поліферментних сумішей під час лікування хворих різної статі.

  Скачати повний текст

Виявлено додаткові фактори ризику розвитку печінкової дисфункції, які характеризують стан системної регіонарної тканинної оксигенації, маркерів метаболічного стресу та прогностичні маркери. Встановлено вплив перфторану, реамберину, особливо їх поєднаного застосування у хворих на сепсис без захворювань печінки, на прискорення усунень мікроциркуляторно-мітохондріального дистрес-синдрому, покращання функцій печінки, регрес інших органних дисфункція з суттєвим зменшенням ризику небажаних явищ, покращанням когнітивних функцій і якості життя хворих, зниженням летальності відповідно на 8,57 %, 3,57 % і 12,77 %. Зазначено, що додаткове призначення хворим на сепсис із захворюваннями печінки адеметіоніну, в порівнянні з контрольною групою, дозволило зменшити майже вдвічі частоту когнітивних дисфункцій, персистуючої органної та печінкової дисфункції-недостатності, незадовільну якість життя за шкалою RLAS нижче VIII рівня, знизити летальність на 33,3 %.

  Скачати повний текст

Досліджено патогенез уражень нирок за реактивного хламідійного артриту (РХА) й обгрунтовано шляхи покращення якості їх діагностики та ефективності лікування. Визначено частоту та характер нефропатії, показано її зв'язок з екстраренальними проявами захворювання. Встановлено діагностичну значущість клінічних, біохімічних, фізико-хімічних та імуноферментних лабораторних показників сечі. Проаналізовано стан окремих параметрів функції нирок у даної категорії хворих і доведено суттєву роль порушень імунітету, прозапальних цитокінів і простагландинів у патогенезі ниркової патології за РХА. Встановлено ефективність застосування етіопатогенетичної терапії для лікування нефропатії та чинники, що її зумовлюють. Виділено критерії клінічного перебігу захворювання, що дозволяють прогнозувати результати лікування нефропатії. Обгрунтовано доцільність застосування антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів, глюкокортикоїдних гормонів, циклоферону, поліферментних сумішей як ефективних терапевтичних заходів щодо лікування ниркової патології.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням етіології та імуногенезу хвороби Рейтера. Запропоновано клініко-імунологічну систему оцінки активності хвороби Рейтера. Встановлено, що найчастішими тригерними факторами хвороби Рейтера виступають хламідійна інфекція, яка асоціюється з герпетичними вірусами, а також ентеробактеріальні збудники. Хвороба Рейтера супроводжується змінами імунозалежних процесів, які характеризуються дизрегуляцією клітинних і гуморальних факторів імунної системи. У хворих з виявленним HLA-B27 генотипом ці зміни особливо виражені і супроводжуються зниженням основних популяцій лімфоцитів на тлі збільшення імунорегуляторного індексу, рівнів IgG та IgM, а також більш вираженою гіперімунокомплексемією.

  Скачати повний текст