Скачати повний текст

Досліджено вплив порушення вестибулярної функції на підходи до діагностики та лікування нейросенсорної туговухості різного генезу. Розглянуто клінічні варіанти перебігу вестибулярної дисфункції у хворих на зазначену хворобу та проаналізовано слухові функції. У 20 % хворих на гостру нейросенсорну туговухість із соціально-неадекватним слухом виявлено докомпенсований варіант перебігу вестибулярної дисфункції. Для хворих на дану хворобу з компенсованим варіантом перебігу вестибулярної дисфункції прогноз відновлення слуху більш сприятливий. У 48 % пацієнтів із спадковим генезом (синдромом Ушера) хвороби з декомпенсованим варіантом вестибулярної дисфункції відмічено соціально-неадекватний слух. Методом сонографії вивчено стан кровообігу у вертебро-базилярній системі хворих на гостру нейросенсорну туговухість із симптомами вестибулярної дисфункції. Встановлено, що у даних хворих найбільш частою патологією вертебральних артерій є аномалії розвитку, зокрема, гіпоплазія. З'ясовано, що додавання ембріональної нервової тканини до культури внутрішнього вуха щурів зменшує токсичний ефект дії антибіотика на нейросенсорний епітелій.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

В роботі представлені результати комплексного вивчення загальноклінічних, фізіологічних, гемодинамічних та імунологічних показників у 287 хворих на хронічний вазомоторний риніт. Контрольну групу склали 25 клінічно здорових осіб. Проведена порівняльна оцінка ефективності 4-х методів лікування: кріоаплікаційного, хірургічного, поєднання кріо- і хірургічного та вживання імунокоректора - левамізолу, після кріохіругічного втручання. Усі хворі обстежились до, через тиждень, 1 і18 місяців. Катамнез простежений до 5 років. Розроблений новий одноетапний комплексний метод лікування хворих на хронічний вазомоторний риніт, що поєднує підслизову вазотомію, підслизову кріодеструкцію тканин нижніх носових раковин і їх латеропозиції при вживанні левамізолу в післяопераційному періоді. Вивчені в динаміці фізіологічні функції носа і його гемодинаміка, а також показники клітинного і гуморалного імунітету, які свідчили про їх нормалізацію та значне поліпшення в катамнезі (3-5 років): в 1-й групі 73,7% хворих на нейровегетативну та 67,3% на алергійну форму вазомоторного риніту; 2-й - відповідно - 84,7% і 84,8% ; в 3-й - 90,6% і 89,4% ; у хворих на алергійну форму реніту, які одержували левамізол після хірургічного втручання, ці показники склали 92,8%. Кріохірургічний метод лікування вазомоторного риніту нормалізує фізіологічні функції носа, стабілізує імунологічні процеси в організмі та значно збільшує термін ремісії при цьому захворюванні, ніж кріоаплікаційний та хірургічний.

  Скачати повний текст

За допомогою комплексу методів анатомічного дослідження вивчено особливості закладки, розвитку та становлення топографії стінок верхньощелепних пазух в онтогенезі людини. Встановлено динаміку змін форми та розмірів верхньощелепних пазух у різні вікові періоди. Вперше визначено топографо-анатомічні взаємовідношення стінок верхньощелепних пазух з суміжними структурами, вікові зміни будови, періоди інтенсивного та сповільненого їх росту, анатомічну мінливість і варіантну анатомію. Виявлено критичні періоди, морфологічні передумови та час виникнення природжених вад верхньощелепних пазух. Уточнено та доповнено дані літератури щодо вікових закономірностей будови стінок верхньощелепних пазух упродовж усього онтогенезу людини.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в 54,84% випадків при хронічному гнійному верхньощелепному синуіті має місце дисбаланс вегетативної нервової системи, який потребує вегетотропної фармакологічної корекції. Розроблено методики місцевого застосування холіноблокатора атропіна сульфата та муколітика флуімуцила в лікуванні хронічного гнійного верхньощелепного синуіту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано клінічні, біохімічні й імунологічні особливості хронічного гнійного риносинуситу хворих з обтяженим гепатологічним анамнезом. Встановлено морфологічні й ультраструктурні відмінності слизової приносових пазух у хворих на хронічний гнійний риносинусит з обтяженим гепатологічним анамнезом. Встановлено, що за умови включення у комплексне лікування хворих з обтяженим гепатологічним анамнезом гепатопротекторної терапії, основні показники якості життя не відрізняються від результатів у хворих на хронічний гнійний риносинусит без обтяженого гепатологічного анамнезу та кращі від групи хворих на хронічний гнійний риносинусит на фоні обтяженого гепатологічного анамнезу, де системну гепатопротекторну терапію не застосовують.

  Скачати повний текст

Досліджено параметри місцевого імунітету, включаючи імуноглобуліни, цитокіни у хворих на хронічний тонзиліт пацієнтів, які мають хронічні захворювання нирок і суглобів. Надано розгорнуту порівняльну клінічну, імунологічну, біохімічну характеристику хворих на хронічний тонзиліт із сполученими захворюваннями після стимуляції тканини мигдаликів. Розроблено клініко-імунологічний діагностичний алгоритм для об'єктивізації вибору методу лікування хронічного тонзиліту за його сполучення з іншими хронічними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Проведено фармакокінетичне та фармакологічне дослідження нової лікарської форми для дерматології та оториноларингології протиалергійної дії - Лоратадину. Гелям з Лоратадином властива виразна протиалергійна, протизапальна та антигістамінна дія. Досліджені препарати суттєво впливають на нормалізацію показників стану "шокових органів" алергійної реакції: легенів, шкіри та слизової оболонки носа, біохімічних параметрів - медіаторів алергії - гістаміну, серотоніну та лейкотриєнів, не мають токсичної дії. Трансдермальний та назальний гелі з Лоратадином мають високий ступінь біодоступності та місцевий симптоматичний вплив і одночасно дають лікувально-профілактичний ефект через системний кровообіг. Трансдермальний та назальний шляхи введення Лоратадину є більш ефективними у порівнянні з внутрішньошлунковим. Лікарські форми Лоратадину переважають за ефективністю таблетки Терфенадіну, Димедролу та препарати місцевого застосування.

  Скачати повний текст

Містяться результати комплексного клініко-імунологічного, біохімічного та інструментального обстеження 282 хворих на хронічний тонзиліт. Встановлено, що включення антиоксидантів, ентеросорбентів і імунокоректорів до комплексу консервативного лікування хронічного декомпенсованого тонзиліту (ХДТ) обумовлює більш швидку ліквідацію синдрому інтоксикації та регресію місцевих проявів захворювання, сприяє досягненню повноцінної клінічної ремісії, а також відновленню біохімічних, імунологічних та мікрогемодинамічних показників. На момент виписки з стаціонару у 84,6% хворих на ХДТ, які отримали запропонований комплекс антиоксидантів, ентеросорбентів та імунокоректорів, відмічається нормалізація імунних показників. При проведенні диспансерного спостереження протягом року стійка повноцінна ремісія мала місце у 79,8% хворих на ХДТ основної групи. У 20,2% пацієнтів тривалість нормалізації імунних показників складала 4-6 міс., після чого вимагалось проведення повторного курсу імунокорекції.

  Скачати повний текст

Розроблено методики функціональнозберігаючих втручань на верхньощелепній пазусі. Запропоновано методику вестибулярного дренування пазухи на післяопераційний період, новий спосіб закриття перфораційного отвору з використанням жирового тіла щоки. Удосконалено пристрій для пункції верхньощелепної пазухи та спосіб його застосування. Уперше проведено порівняльний аналіз ефективності способу хірургічного втручання на верхньощелепній пазусі з формуванням риностоми та авторського способу хірургічного лікування з вестибулярним дренуванням пазухи у хворих на хронічний одонтогенний перфоративний гайморит, обгрунтовано показання щодо використання даного способу. Зазначено, що вперше у комплексному лікуванні хронічного одонтогенного перфоративного гаймориту застосовано 10 %-ий розчин мараславіну, вивчено його клінічну ефективність у разі місцевого використання в післяопераційному періоді. Встановлено, що використання жирового тіла щоки для обтурації перфораційного отвору, обмеженого з двох боків оголеними коренями зубів, дозволяє зберегти ці зуби та досягти надійної ізоляції верхньощелепної пазухи від порожнини рота. Доведено, що розроблений спосіб вестибулярного дренування післяопераційної порожнини виключає ушкодження слизової оболонки медіальної стінки пазухи, забезпечує збереження мукоциліарного кліренсу та відновлення прохідності природного сполучення пазухи з порожниною носа, запобігає розвитку рецидиву захворювання.Виявлено, що застосування подвійного трапецієподібного слизово-окістяного клаптя, що мобілізується шляхом П-подібного розтину окістя, забезпечує повну його мобільність по вертикалі та горизонталі, що виключає натягування м'яких тканин у разі пластики ороантрального отвору.

  Скачати повний текст

Показано, що наявність хронічного тонзиліту у підлітків з нейроциркуляторною дистонією (НЦД) обтяжує її перебіг, внаслідок чого збільшується кількість скарг на біль у ділянці серця, підвищуються стомлюваність, гіпергідроз, частішою виявляється реєстрація ознак дихальної аритмії з синдромом електричної альтернації, тахікардії. Виявлено порушення швидкої адаптації до фізичних навантажень у пацієнтів підліткового віку залежно від типу НЦД. Установлено, що у разі невеликого дозованого фізичного навантаження у хворих за наявності кардіального й гіпотензивного типів НЦД має місце неадекватно високе наростання частоти серцевих скорочень, а у хворих з гіпертензивним типом - неадекватно високе підвищення систолічного артеріального тиску. Зазначено, що за наступного підвищення потужності фізичного навантажування ці параметри наближаються до показників здорових осіб. Опрацьовано метод лікування з залученням гідролазеротерапії, у разі застосування якого відбувається регрес клінічних проявів НЦД і хронічного тонзиліту, поліпшуються показники біоелектричної активності серця, має місце зниження підвищення частоти серцевих скорочень й артеріального тиску під час кліно-ортостатичної проби й за умови фізичного навантажування покращуються показники внутрішньосерцевої гемодинаміки, а також зберігається ремісія захворювань понад 6 місяців у 68 % обстежених пацієнтів.

  Скачати повний текст

Розроблено новий метод лікування хворих на поліпозний риносинуїт за наявності цілорічного алергічного риніту з використанням специфічної імунотерапії на підставі вивчення патогенетичних механізмів захворювання. Досліджено динамічні зміни клініко-лабораторних показників у хворих осіб у процесі апробації запропонованого терапевтичного методу. Визначено нормалізувальний вплив специфічної імунотерапії на баланс аеробної та анаеробної фаз біологічного окиснення в нейтрофілах крові та носового секрета, на функціональну активність Т-лімфоцитів, а також посилення рухової активності миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа. За допомогою клінічних, імунологічних та цитохімічних методів доведено високу ефективність комплексного застосування (у комбінації з топічними кортикостероїдами) специфічної імунотерапії для лікування хворих на поліпозний риносинуїт у поєднанні з цілорічним алергічним ринітом. На підставі позитивних результатів дослідження запропоновано для протирецидивного лікування хворих з даною патологією специфічну імунотерапію за допомогою драже або підшкірного введення алергенів у післяопераційному періоді для стабілізації клінічного ефекту і подовження періоду ремісії. Показано високу ефективність даного методу протирецидивного лікування хворих з вказаною патологією, рекомендовано його застосувування за стаціонарних та амбулаторних умов.

  Скачати повний текст

Із лімфоцитів піднебінних мигдаликів хворих на хронічний тонзиліт методами препаративної біохімії виділено діалізабельний фактор (ДФ) ММ 25 кД із широким спектром імуномодулюючих впливів. Останній являє собою суміш поліпептидів із залишковою кількістю низькомолекулярних білків, протеолітичних ферментів та включає антипротеазні активності. ДФ здатен переносити гіперчутливість сповільненої дії до стрептолізину-О, посилювати гуморальну імунну відповідь до вказаного антигену та збільшувати in vitro кількість Т-лімфоцитів, що експресують CD-2 рецептори. Вихідний діалізат здатний активувати механізми протипухлинної резистентності: гальмувати розвиток пухлинного процесу у мишей з прищепленою карциномою Льюїс, активувати природні кілерні клітини хворих на рак гортані, а також викликати лізис клітин пухлинних ліній Hep-2, К-562, але не алогенних лімфоцитів тонзил. Розроблена технологія лабораторного отримання ДФ може служити основою для створення лікувального препарату.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальне обгрунтування використання пробіотичних препаратів за лікування хворих, а також обстеження та лікування хворих на хронічний тонзиліт, декомпенсовану форму, рецидиви ангін, хворих на хронічний ексудативний гайморит, цілорічний алергічний риніт та умовно здорових осіб. Розроблено спосіб використання пробіотичних препаратів у комплексному лікуванні пацієнтів з неспецифічними запальними й алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів. Встановлено, що у осіб з неспецифічними запальними й алергічними захворюваннями верхніх дихальних шляхів виявлено порушення мікробіоценозу верхніх дихальних шляхів і товстого кишечника, показників місцевого та загального імунітету.

  Скачати повний текст

Вииявлено здатність поліензимних препаратів за їх перорального введення підвищувати фібринолітичну активність крові внаслідок зростання активності тканинного активатора плазміногену та зниження рівня його інгібітора. Встановлено бактеріостатичний вплив флогензиму та вобе-мугосу E на грампозитивні та грамнегативні бактерії. Виявлено здатність комбінованого препарату протеїназ "Вобе-мугосу E" та "Флогензиму" прискорювати транспортну функцію миготливого епітелію слизової оболонки. Запропоновано спосіб удосконалення консервативного лікування хворих із загостренням хронічного гнійного гаймориту - місцево застосовувати поліензимний препарат "Вобе-мугос E".

  Скачати повний текст

Уперше проведено комплексне дослідження взаємозв'язку варіантів анатомічної будови перегородки порожнини носа, структур остіомеатального комплексу та нижньо-орбітальних етномоїдальних клітин Халлера з хронічними запально-проліферативними захворюваннями слизової оболонки верхньощелепних пазух, одержано гістологічне підтвердження рентгенологічних змін слизової оболонки верхньощелепних пазух (дані спіральної комп'ютерної томографії), характерних для хронічного проліферативного врехньощелепного синуситу. Одержано дані про зміни рівня кортизолу у венозній крові хворих залежно від способу, об'єму та тривалості хірургічного втручання у разі операцій на верхньощелепних пазухах. Оптимізовано способи малоінвазивних ендоскопічних втручань на цих пазухах за результатами експериментальних досліджень на об'ємних високоточних моделях порожнини носа та параназальних синусів, створених на базі розробленої технології.

  Скачати повний текст

Визначено шляхи підвищення ефективності лікування хворих на атрофічний фарингіт за допомогою використання препарату з групи каратолінів - "Карофлава". За результатами вивчення особливостей епідеміології хронічного фарингіту в регіоні Поділля вперше встановлено, що захворюваність та розповсюдженість хронічного фарингіту серед міських жителів складає 30,9 % та 62,7 % відповідно. За останні 5 років захворюваність та поширеність стали зростати у всіх вікових групах. Встановлено, що хронічний фарингіт в атрофічній формі характеризується певними зрушеннями у стані факторів клітинного та гуморального місцевого й системного імунітету, з яких важливішими є зниження рівня сероторної форми імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки і зміни у кількісно-функціональній характеристиці Т-лімфоцитів периферичної крові. Клінічний ефект застосування карофлава у разі хронічного атрофічного фарингіту значно перевищує ефективність традиційних методів лікування, що проявляється у скороченні частоти загострень, більш тривалій ремісії та зниженні числа повторних звернень. Локальне застосування карофлаву хворими на хронічний фарингіт сприяло підвищенню рівня секреторного IgA, зниженню концентрації мономерної форми цього імуноглобуліна та кількості лейкоцитів у секреті з ротової частини глотки, підвищенню функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові до рівня норми та чутливості цих клітин до різних імунотропних речовин.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Встановлено, що перебіг хронічного риніту у разі патології піднебінних мигдаликів або за їх відсутності має свої відмінності - страждає функція миготливого епітелію слизової оболонки порожнини носа та знижуються показники імунітету, зокрема, секреторного імуноглобуліну А. Розроблено модель катарального риніту, на якій апробовано місцеве застосування препарату з антиоксидантною, протизапальною дією - кверцетину. З використанням клінічних, патофізіологічних та морфогістохімічних методів доведено високу ефективність кверцетину у разі його локального інтраназального застосування. Запропоновано технологію терапії у випадку хронічного катарального риніту з одночасною санацією хронічного тонзиліту шляхом обробки кверцетином піднебінних мигдаликів і слизової оболонки порожнини носа. Виявлено більшу ефективність її застосування у порівнянні монотерапією виключно катарального риніту.

  Скачати повний текст