Досліджено параметри місцевого імунітету, включаючи імуноглобуліни, цитокіни у хворих на хронічний тонзиліт пацієнтів, які мають хронічні захворювання нирок і суглобів. Надано розгорнуту порівняльну клінічну, імунологічну, біохімічну характеристику хворих на хронічний тонзиліт із сполученими захворюваннями після стимуляції тканини мигдаликів. Розроблено клініко-імунологічний діагностичний алгоритм для об'єктивізації вибору методу лікування хронічного тонзиліту за його сполучення з іншими хронічними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Вперше визначено, що у хворих на коморбідну з остеоартрозом (OA) артеріальну гіпертензію (АГ) спостерігалися три типи ортостатичних реакцій (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діагностичного артеріального тиску (ДАТ) за переважання гіпертензивного та три типи добового профілю (ДП) CAT з переважанням non-dipper, чотири типи ДП ДАТ з переважанням dipper. Доведено, що коморбідна з OA АГ у порівнянні з ізольованою, незалежно від типів ОР і ДП АТ, характеризувалася більшими частотами виникнення більш важких ступенів і стадій АГ та серцевої недостатності (СН). Вперше встановлено, що коморбідність АГ з OA не впливала на вихідні показники варіабельності серцевого ритму (ВСР), але за цього порушувала реакції на ортостаз. Вперше продемонстровано, що адекватний контроль АТ забезпечує поліпшення показників ВСР у хворих з різними типами ОР і ДП АТ з відновленням правильних реакцій на ортостаз. Вперше вивчено міграцію OP АТ у хворих на коморбідну з OA АГ на етапах терапії та встановлено, що міграція CAT у більшій мірі відбувалася в гіпертензивний тип, ДАТ - в гіпотензивний. Показано, що хворим з гіпотензивною й ізотензивною OP, dipper і night-peaker ДП CAT і night-peaker ДП ДАТ - необхідна більш інтенсивна антигіпертензивна терапія.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості стану щитовидної залози та про- і антиокисдантної, а також імунної систем у хворих на остеоартроз (ОА). Встановлено несприятливий вплив уражень щитовидної залози на перебіг ОА та певний нівелюючий їх вплив на ефективність лікування. В крові виявлено зростання порушень рівноваги про- й антиоксидантної систем, імунної реактивності організму. На експериментальній моделі ОА висвітлено взаємозв'язок метаболічних змін у крові, тканині печінки та морфологічних змін суглобового хряща, периартикулярних тканин і порівняльні особливості їх корекції за допомогою ербісолу, рибоксину, їх поєднання, а також диклофенаку натрію. Обгрунтовано доцільність диференційованого застосування у хворих на ОА комплексного лікування із включенням ербісолу та рибоксину. Доведено хондропротекторну дію ербісолу та загальнометаболічну дію рибоксину у хворих на ОА, розглянуто особливості їх впливу на супутні та вікові ураження систем травлення, серцево-судинної та щитовидної залози.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст