Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хронічних гастродуоденальних захворювань у дітей, зниження частоти їх рецидивів на базі диференційованого застосування антисекреторних препаратів з урахуванням холатотвірної функції печінки. Досліджено особливості клінічних проявів і динаміку перебігу хронічного гастродуоденіту та виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Визначено фактори ризику та розроблено критерії прогнозування перебігу хвороби у дітей. Проаналізовано показники пепсиногену-1 сироватки та гастрину плазми крові під впливом різних програм лікування. Визначено оптимальний спосіб лікування хронічних гастродуоденальних захворювань з урахуванням стану холатотвірної функції печінки. Надано оцінку ефективності різних терапевтичних комплексів з включенням антисекреторних препаратів та врахуванням їх впливу на холатотвірну функцію печінки.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності заходів профілактики та лікування хронічних хвороб гастродуоденальної зони у дітей молодшого шкільного віку з урахуванням взаємозв'язків між індивідуально-психологічними особливостями та основними ланками патогенезу хвороби. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про патогенетичні особливості формування хвороб гастродуоденальної зони у дітей. Встановлено, що перебіг хронічного гастриту та хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей характеризується високим нейротизмом, наявністю алекситимії, високою тривожністю, перешкодно-домінантним типом реакції на фрустраційні ситуації інтропунітивної спрямованості, стриманими агресивними та автоагресивними реакціями та субдепресією. Створено систему прогнозування ризику формування хронічних гастродуоденальних захворювань (ХГДЗ) у практично здорових дітей шкільного віку та розроблено профілактичну програму на базі використання психотерапевтичної корекції та застосування (за показаннями) ноотропних препаратів. Доведено високу ефективність використання психотерапевтичних технологій у комплексному лікуванні (з застосуванням схем ерадикації) хронічного Hp-асоційованого гастродуоденіту у дітей.

  Скачати повний текст

Досліджено ендоскопічні, морфологічні та клінічні особливості перебігу хронічних захворювань верхніх відділів травної системи, асоційованих з H.pylori у дітей. За допомогою скринінг-анкетування вивчено вікову поширеність гастроентерологічних скарг у школярів. Проаналізовано умови проживання, харчування та навчання дітей. Здійснено порівняльне дослідження ефективності основних інвазивних і неінвазивних методів діагностики H. pylori у дітей за допомогою ендоскопії, мазків-відбитків, уреазного тесту, морфологічного та бактеріологічного дослідження, імуноферментного та хроматографічного аналізу та "Stool-тесту". За допомогою методики якісної діагностики антигенів Helicobacter pylori у випорожненнях дитини "H. pylori Stool antigens test" визначено порівняльну ефективність різних методів ерадикаційної терапії (потрійної та квадротерапії) на основі препаратів бісмуту та інгібіторів протонної помпи. Досліджено сприймання і частоту побічних явищ під час застосування ерадикаційної терапії. Удосконалено принципи діагностики та лікування дітей з хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони, асоційованими з Helicobacter pylori.

  Скачати повний текст

Вивчено перебіг хронічного гастриту (ХГ) та хронічного гастродуоденіту (ХГД) за неповної та повної клінічної ремісії у взаємозв'язку з клініко-ендоскопічною формою захворювання, інфікуванням Helicobacter pylori (HP). З'ясовано залежність деструктивних варіантів патології від віку. Наведено оцінку морфофункціонального стану шлунка в дітей у період неповної клінічної ремісії, який характеризується порушенням кислотопродукції, кислотонейтралізувальної функції шлунка, збереженням запальної інфільтрації та дистрофічно-альтернативних змін епітелію та власної пластини слизової оболонки шлунка (СОШ), ступінь та інтенсивність яких залежить від клініко-ендоскопічної форми захворювання. Доведено, що клініко-морфологічні форми ХГ та ХГД у дітей є фазами єдиного процесу, морфогенез яких характеризується поступовим збільшенням дистрофічних і некробіотичних змін, прогресуючим склерозом та гіпотрофією епітелію. На підставі результатів клініко-фізіологічних досліджень одноразової дії слабосульфідної маломінералізованої води на функціональний стан шлунка розроблено методику її питного застосування. Удосконалено систему вторинної профілактики загострень ХГ та ХГД у дітей шляхом питного використання слабосульфідної маломінералізованої води у реабілітаційному курсі, ефективність якого доведено позитивною динамікою клінічних проявів хвороби, покращанням кислотопродукції та кислотонейтралізації, зменшенням запальних і дистрофічних змін у СОШ та дванадцятипалої кишки, зниженням рівня антитіл до HP. Обгрунтовано доцільність питного використання даної води під час лікування дітей, хворих на ХГ і ХГД за запропонованою методикою.

  Скачати повний текст

Вперше у здорових дітей молодшого шкільного віку вивчено особливості функціонального стану шлунку та встановлено неоднорідність даної групи за типами моторно-евкуаторної та секреторної функцій, досліджено вплив на їх формування вегетативного гомеостазу та рівня адаптаційних можливостей організму. Визначено соціально-економічні та медико-біологічні фактори фізичного розвитку дитини та його гармонічності, а також функціонального стану шлунку та ризику виникнення функціональної диспепсії. З урахуванням даних факторів вперше зроблено порівняльну клінічну характеристику дітей групи ризику формування функціональної дисперсії за наявності синдрому дезадаптації. Встановлено, що пацієнти з дезадаптаційним синдромом і функціональною диспепсією мають вихідну ваготонію, але процеси регуляції функціонування шлунку в них різні. Найбільш виражені порушення вегетативного гомеостазу виявлено у дітей з синдромом дезадаптації та часом евакуації вмісту шлунку на 30-й хвилині. Вперше вивчено ефективність профілактично-лікувальних схем, в яких використано лікарські засоби корекції для змін вегетативного гомеостазу в поєднанні з прокінетиками та гомеопатичними препаратами для лікування дітей з синдромом дезадаптації. Доведено, що застосування запропонованих схем сприяє запобіганню розвитку у даній групі дітей функціональної диспепсії в 92,9 % випадків і підвищенню ефективності лікування досліджуваної патології у 68,2 %.

  Скачати повний текст

На підставі епідеміологічного моніторингу наведено порівняльну характеристику показників захворюваності органів травлення у дітей. Досліджено порушення мінерального гомеостазу за умов ендемічної недостатності за йодом у дітей двох геохімічних регіонів пригірської та низинної місцевості Закарпатської області. Доведено, що порушення мінерального гомеостазу є одним з можливих факторів ризику розвитку захворювань верхніх відділів травного тракту. Виявлено достовірні відмінності у рівнях мінерального гомеостазу з превалюванням низької мінеральної забезпеченості у дітей низинної місцевості на фоні йодної недостатності. Здійснено порівняльне вивчення рівнів мінерального гомеостазу сироватки крові дітей пригірської та низинної місцевості. Виявлено відмінності з превалюванням в значеннях вмісту заліза та показниках фосфору у школярів пригірської місцевості. Розроблено дві лікувально-профілактичні схеми для корекції порушень мінерального гомеостазу дітей з хронічним гастродуоденітом. Встановлено ефективність двохетапної схеми, за якою спочатку проведено корекцію діагностованої йодної недостатності препаратом калію йодиду, а потім - вітамінно-мінеральна корекція з урахуванням рівнів мінералів крові та сечі. Здійснено апробацію одномоментної схеми корекції, яка включає одночасне призначення препаратів калію йодиду та препарату "Теравіт". Доведено достовірні переваги двохетапної лікувально-профілактичної схеми вітамінно-мінеральної корекції порушень мінерального гомеостазу у дітей з хронічним гастродуоденітом на підставі порівняльної характеристики даних обстеження дітей з двох експериментальних та контрольної груп. Розроблено комп'ютерну програму для проведення нутрітивно-фармакологічної корекції порушень мінерального гомеостазу у дитячого контингенту з хронічним гастродуоденітом за умов ендемії з йодної недостатності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення та оптимізації профілактики та реабілітації хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу та факторів ризику виникнення захворювання в різних клімато-географічних регіонах, шляхом розробки методу прогнозування вірогідності формування ХГД та Hp-інфікованості, розробки удосконаленої схеми первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку та розробки диференційованих методів етапного комплексного лікування та реабілітації. Встановлено особливості клінічного перебігу ХГД у дітей м.Києва, що відрізняється від перебігу хвороби у дітей, які мешкають у м. Бішкеці. Виявлено, що діти-кияни мають більш тяжкий перебіг захворювання. Визначено основні фактори ризику формування ХГД та досліджено їх характерні відмінності у дітей, які мешкають у м. Києві та Бішкеці. Розроблено диференційовані математичні моделі прогнозування можливості виникнення ХГД та Hp-інфікування у дітей Києва та Бішкеку. Удосконалено схему первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку. Висвітлено методику етапного комплексного лікування та реабілітації ХГД із включенням пробіотиків на стаціонарному етапі лікування та застосуванням біогенних стимуляторів і продуктів лікувального харчування на поліклінічному етапі реабілітації, диференційовано до дітей м. Києва та Бішкеку. Доведено ефективність запропонованого комплексного методу етапного лікування та реабілітації дітей.

  Скачати повний текст

У процесі клінічних досліджень доведено участь неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи (НПІС) у патогенезі пошкодження слизової оболонки у хворих із хронічною патологією гастродуоденальної зони. Наведено нормативи місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу (НПІП) у дітей контрольної групи. Встановлено, що показники даного потенціалу у дітей із функціональним порущенням шлунку практично не відрізняються від показників контрольної групи. Вивчено вплив періоду захворювання, ступеня тяжкості запального процесу, що протікає у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, на показники неспецифічного протеїназно-інгібіторного шлункового секрету. Визначено, що у періоді загострення підсилюється активність неспецифічних протеїназ, максимальні зміни виявлено у хворих із ерозивним і гіпертрофічним гастритом, мінімальні - у випадку поверхневого гастриту. Досліджено, що включення у схему лікування ендоназального електрофорезу даларгіну ефективно коригує дисбаланс у місцевій НПІС у хворих з ерозивним гастритом. Доведено пряму залежність ступеня засіву слизової оболонки Helicobacter pylori з показниками активності НПІП. Виявлено компенсований стан місцевої НПІС у разі переходу від тощакової до стимульованої фази шлункової секреції у хворих із поверхневими формами ураження.

  Скачати повний текст

Доведено, що поєднана патологія гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (ППГГС) супроводжується порушенням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Досліджено, що зростання відсотка поширених та тяжких форм ураження слизової оболонки шлунка у дітей визначається наростанням остеопенічного синдрому. Встановлено частоту синдрому (56,6 %) в дітей з ППГГС. Виявлено залежність МЩКТ від ступеня ураження жовчовивідних шляхів та слизової оболонки шлунку. Доведено, що в патогенезі розвитку остеопорозу важливу роль відіграє тривалість грудного вигодовування, якість харчування в наступні роки життя та характер протирецидивного лікування захворювань травної системи. На підставі взаємозв'язку між дефіцитом кісткової тканини, величиною кісткової маси, отриманих за допомогою денситометрії розроблено математичну комп'ютерну програму прогнозування ступеня дефіциту та контролю за ефективністю корекції остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано нові шляхи щодо патогенетичної терапії хронічних гастродуоденітів (ХГ) у дітей шляхом визначення найбільш вагомих, статистично значимих факторів ризику, що сприяють формуванню захворювання, патогенетичної ролі хелікобактерно-кандидо-герпетичних асоціацій, стану імунної та ендокринної систем і колонізаційної резистентності травного шляху. Розроблено експериментальні моделі асоційованих хелікобактерно-кандидозних і хелікобактерно-герпетичних форм ХГ у нестатевозрілих лінійних білих щурів обох статей. Експериментально та клінічно доведено патогенетичну роль асоціацій Helicobacter pylori, грибів роду Candida та вірусів простого герпесу І типу в формуванні, рецидивуванні та прогресуванні ХГ. Установлено, що приєднання хелікобактерної, кандидозної та герпетичної інфекцій мають обтяжуючий вплив на перебіг захворювання, сприяють формуванню вторинного постіфекційного імунодефіциту, ендокринних порушень і генералізованих мікроекологічних змін травного шляху та обумовлюють прогресування ХГ за рахунок синергізму збудників. Уперше на експериментальній моделі ацетатно-хелікобактерного ХГ у нестатевозрілих білих щурах та в клініці показано переваги включення в ерадикаційний протихелікобактерний комплекс препаратів групи напівсинтетичних пеніцілінів з клавулановою кислотою. Обгрунтовано доцільність включення в нього антифунгальних і протигерпетичних засобів у процесі лікування ХГ на фоні асоційованого хелікобактерно-кандидо-герпетичного інфікування. Виділено статистично значимі комбінації факторів ризику розвитку ХГ в дітей з даною інфекцією, установлено їх інформаційну цінність, а також розроблено математичні моделі прогнозу вірогідності виникнення захворювання для формування груп ризику. Уперше на підставі клініко-експериментального дослідження запропоновано програму етапного диференційованого лікування та реабілітації. Доведено клінічну, репаративну, ерадикаційну та протирецидивну ефективність етапного комплексного застосування елімінаційних препаратів та імуномодуляторів бактеріального походження для лікування та реабілітації дітей з ХГ.

  Скачати повний текст

Виявлено, що частота інфікованості Hp унаслідок хронічної гастродуоденальної патології (ХГДП) у дітей складає 82,1%; високий ступінь інфікованості частіше відзначається на фоні деструктивних змін слизової оболонки шлунка (СОШ) та дванадцятипалої кишки (ДПК), зростає пропорційно тривалості гастроентерологічного анамнезу, віку дитини. Діагностику Hp-інфекції проводили за допомогою уреазного тесту, бактеріологічного дослідження та реакції аглютинації (РА). У педіатричній практиці можна обмежитися використанням одного з методів, вибір якого зумовлено ступенем інвазивності та спроможністю лікувального закладу. ХГДП у 100% випадків супроводжувалася дисбіотичними порушеннями товстої кишки, які характеризувалися дефіцитом анаеробних мікроорганізмів. У випадках ХГДП, асоційованої з Hp, у 62,3% дітей діагностовано дисбактеріоз товстої кишки, який протікав у субкомпенсованій формі та супроводжувався вираженими клінічними проявами. Ступінь тяжкості дисбіотичних порушень залежав від наявності гелікобактерної інфекції, характеру ендоскопічних змін слизової оболонки гастродуоденальної зони ХГДП, асоційованої з Hp, у 80,4% випадків супроводжувався запаленням слизової оболонки товстої кишки. Частота та виразність дисбіотичних порушень товстої кишки під час ХГДП, асоційованої з Hp, у дітей визначала необхідність поєднаної терапії гелікобактеріозу та дисбактеріозу. Комплексна терапія гелікобактеріозу з використанням антибактеріальних препаратів і пробіотичної терапії не тільки не призводила до санації СОШ від Hp, але і благотворно впливала на характер біоценозу товстої кишки, що доведено результатами спостережень в динаміці. Рецидив ХГДП і гелікобактерної інфекції супроводжувався погіршенням показників біоценозу кишечника, на що необхідно звернути увагу під час проведення ерадикаційної терапії.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень, проведених у 158-ми пацієнтів з хронічним гастродуоденітом (ХГД). Розглянуто особливості клінічних проявів та клініко-ендоскопічні варіанти хвороби з урахуванням рівня пепсиногену-1, кислотоутвірної функції шлунка, фукози шлункового соку та показників лектинової гістохімії. Доведено діагностичну цінність визначення фукози шлункового соку, встановлено високу чутливість і специфіку зазначеного методу. Доведено перевагу послідовної ерадикаційної терапії у разі ХГД, асоційованого з Hp, у дітей зі зниженою гастропротекцією. Створено бальні прогностичні таблиці виникнення ранніх рецидивів у дітей з ХГД, неасоційованим з Hp, та ефективності ерадикальної терапії ХГД, асоційованого з Hp, на основі предикторів з урахуванням їх інформативності.

  Скачати повний текст

Вивчено фактори ризику (генеалогічні, аліментарні, імунологічні, імуногенетичні) та визначено маркери гастродуоденальної патології в дітей. Установлено, що за умов обтяженої спадковості стосовно гастродуоденальної патології в родині в них наявні гени HLA-комплексу II класу DQ A1 0103, 0201 та гаплотипове поєднання генів 0103 0103, 0201 0103, 0201 0301. У разі успадкування двох або більше генів та їх комбінації, що асоціюються з гастро-дуоденальними захворюваннями, відносний ризик виникнення захворювань зростає у 4,2 - 8,9 разів. За результатами дослідження встановлено, що на формування гастродуоденальної патології в дітей значний вплив мають аліментарні, імуногенетичні, імунологічні чинники. Науково обгрунтовано та вивчено клінічну ефективність застосування протифлазиду у разі проведення терапії гелікобактер-асоційованих захворювань у дітей.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання підвищення ефективності лікування хронічного гастродуоденіту (ХГД) з урахуванням особливостей стану регіонарного кровоплину (РК) слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Визначено, що суттєву роль у підтриманні резистентності слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки відіграє стан РК, який у період загострення ХГД у дітей знижується й обумовлений впливом наростання ендогенної інтоксикації, порушенням рівноваги між процесами перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи, хелікобактеріозом. Доведено відставання нормалізації показників РК від строків клінічного одужання дітей з ХГД. Встановлено, що поєднане застосування ренорму та сунамолу-С у комплексній терапії ХГД у дітей сприяє прискоренню клінічного одужання, зниженню ендогенної інтоксикації, зменшенню інтенсивності перекисного окиснення ліпідів і активізації антиоксидантної системи захисту, а також прискорює нормалізацію РК слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. Запропоновано схему протирецидивної терапії з включенням до комплексного лікування ХГД ренорму та сунамолу-С.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне обстеження клінічного перебігу, функціонального стану шлунка, мікробіоценозу кишківника і показників специфічної та неспецифічної резистентності організму у 180 хворих на хронічний гастродуоденіт віком від 6 до 15 років. Вивчено вплив електромагнітного випромінювання надвисокої частоти низької інтенсивності на клінічну симптоматику і основні досліджувані показники. Доведено, що використання мікрохвильової терапії в лікуванні хронічного гастродуоденіту у дітей сприятливо впливає на клінічний перебіг захворювання, кислотоутворюючу функцію шлунка, дисбіотичні порушення в кишківнику, покращує функціональні можливості і енергетичний потенціал лейкоцитів периферичної крові, підвищує показники неспецифічного захисту, гуморального і клітинного імунітету. Надвисокочастотне випромінювання шляхом дії на біоактивні точки в комплексі з традиційними методами має найбільш позитивний ефект.

  Скачати повний текст

Досліджено питання удосконалення діагностики та лікування деструктивних захворювань органів гастродуоденальної зони в дітей. Виявлено, що основними чинниками їх формування є спадкоємна обтяженість, тривалий гастроентерологічний анамнез, інфекційний, психо-емоційний чинники, кислотно-пептична агресія, особливо виражені в дітей з виразковою хворобою. Показано провідну роль у виникненні деструктивних захворювань порушень захисного слизового бар'єру (гемодинамічні порушення, зниження секреторної активності та вироблення незрілого мукоїда CO шлунка). Розроблено принципи диференційованої терапії за різних типів гастродуоденальних деструкцій у дітей з урахуванням етіологічних чинників, морфологічних і функціональних особливостей захворювання. Показано, що включення до диференційного лікувального комплексу препаратів цитопротективної дії (смекти) сприяє більш швидкій репарації деструкції та подовжує період ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

Уперше проаналізовано та систематизовано санітарно-епідеміологічні дані забруднення фтором території Полтавської області у взаємозв'язку з показниками наявності в дітей патології шлунково-кишкового тракту та виявлено, що захворюваність дітей на хронічний гастрит (ХГ), гастродуоденіт (ХГД) та виразкову хворобу дванадцятипалої кишки вище в регіонах, де вміст фтору у питній воді перевищує гранично допустиму концентрацію (1,5 мг/л). Вперше у вітчизняній медицині встановлено, що збільшення надходження фтору з питною водою є одним з факторів, що сприяє росту хронічної гастродуоденальної патології серед дитячого населення. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про вплив хронічної фтористої інтоксикації на дитячий організм, а саме - про патогенетичний механізм пошкоджуючої дії фтору на слизову оболонку шлунку (СОШ). Вперше показано, що підвищене споживання фтору зумовлює атрофічні зміни СОШ дітей, свідченням чого є поступове зниження кислотоутворення. Вперше виявлено конституційні особливості кислотоутворення у шлунку дітей з ХГ та ХГД, які проживають у ендемічних за фтором регіонах. На основі визначених закономірностей розроблено патогенетично обгрунтований комплекс реабілітаційних заходів у разі ХГ та ХГД у дітей з ендемічних регіонів з застосуванням уперше в педіатричній практиці препарату антиоксидантної та цитопротективної дії "Альтан".

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту із супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

  Скачати повний текст

Вперше зафіксовано ступені порушень екзокринної функції підшлункової залози (ЕФПЗ) у дітей з хронічними гастродуоденітами залежно від етіології захворювання. Встановлено, що найбільше ЕФПЗ порушується у пацієнтів з хронічною гастродуоденальною патологією (ХГДП) алергічного генезу, найменше - у хворих з функціональною диспепсією (ФД). Досліджено вплив ступеня порушення ЕФПЗ на динаміку клініко-об'єктивних показників, тривалість захворювання та стабільність ремісії у даної категорії дітей. Виявлено відмінності морфологічних форм гастродуоденальної патології (ГДП), досліджено цитологічний склад біоптатів слизової облонки шлунка (СОШ) залежно від етіології патологічного процесу. Проаналізовано особливості періоду ремісії залежно від етіології захворювання, його морфологічних форм, характеру лікування, а також ступеня екзокринної недостатності підшлункової залози (ЕНПЗ). Обгрунтовано доцільність корекції комплексного лікування хронічної патології верхніх відділів травної системи з супутньою вторинною екзокринною недостатністю підшлункової залози (ВЕНПЗ) шляхом включення препарату системної ензимотерапії (СЕ). Тривалість курсу даної терапії рекомендовано встановлювати залежно від генезу основного захворювання та ступеня порушеня ЕФПЗ. Показано позитивний вплив препарату СЕ на перебіг хронічної патології верхніх відділів травної системи у дітей та усунення ЕНПЗ, яка є закономірною за даної патології.

  Скачати повний текст