Вперше визначено діагностичну цінність біофізичних параметрів методом лазерної кореляційної спектроскопії сечі та доведено діагностичну значущість цієї спектроскопії для моніторингу перебігу хронічних пієлонефритів у дітей. Визначено критерії та ступені ризику рецидивування хронічного пієлонефриту на підставі оцінювання факторного навантаження клініко-анамнестичних ознак. Встановлено особливості мікроелементного дисбалансу у разі хронічного пієлонефриту у дітей. Науково обгрунтовано доцільність визначення показників стану системи перекисного окиснення ліпідів / антиоксидантного захисту сечі та їх асоціацій з біофізичними параметрами лазерної кореляції - спектрів у динаміці перебігу хронічного пієлонефриту у дітей. Встановлено прямий кореляційний зв'язок між рівнем цинку крові й активністю антиоксидантного ферменту каталази у разі хронічного пієлонефриту у дітей, що сприяє поширенню уявлень щодо ланок патогенетичного ланцюга.

  Скачати повний текст

Проведено клініко-морфологічне та клініко-морфометричне зпівставлення структурних елементів нормальної та подвоєної нирки та сечоводів у дітей з урахуванням важкості ураження патологічним процесом та методу хірургічного лікування. Розроблено алгоритм морфологічного дослідження стану тканин нирки у разі вирішення питання про видалення нирки. Підтверджено, що операціями вибору у разі подвоєння нирок у дітей мають бути пластичні реконструктивні втручання. Визначено зміни, характерні для структури подвоєної нирки, відзначено велике прогностичне значення кількості дистрофічно змінених ядер епітелію ниркових канальців, ядер м'язових волокон та перехідного епітелію сечоводів. Для виявлення тяжкості стану нирки та сечоводу підтверджено значимість кількості сполучної тканини у разі зменшення кількості основної речовини. Досліджено розвиток явищ дисплазії в подвоєних сечових шляхах 85-ти оперованих дітей віком до 15-ти років, доведено її присутність у тканинах подвоєних нирок у всіх вікових групах. Виявлено критерії дисплазії подвоєної нирки.

  Скачати повний текст

Визначено частоту та основну причину гідронефрозу підковоподібної нирки в дітей. Оцінено результати загальноприйнятих методів діагностики й лікування дітей, обгрунтовано та впроваджено нову методику ультразвукової діагностики та комп'ютерної ренангіографії у діагностування гідронефрозу підковоподібної нирки. Розроблено метод оперативного лікування гідронефрозу підковоподібної нирки в дітей - дистальний широкий пієлоуретероанастомоз. Доведено, що нові методи діагностики та хірургічного лікування гідронефрозу підковоподібної нирки в дітей дозволили поліпшити результати лікування та знизити число гемінефректомій.

  Скачати повний текст

Встановлено типи порушень обміну уратів у дітей, хворих на гломерулонефрит (119 обстежених). Визначено роль розладів уратного гомеостазу - одного з істотних неімунних факторів розвитку та прогесування даної хвороби. Встановлено значення спадковості, типу конституції, преморбідного фону й особливості клінічної симптоматології гломерулонефриту в дітей з супутніми розладами пуринового обміну, а також типи розладів обміну сечової кислоти, корелятивний зв'язок показників активності ферментів з показниками вмісту сечової кислоти в сироватці крові. Доведено доцільність використання уринодепресивного препарату "Алопуринол " під час терапії дітей, які страждають на гломерулонефрит і супутні розлади пуринового розладу.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-морфологічні особливості синдрому гострої ниркової недостатності та вплив факторів ризику на його розвиток. Вивчено клінічний перебіг гострої ниркової недостатності, виниклої внаслідок різноманітних причин, у новонароджених різного гестаційного віку. Описано морфологічні зміни в нирках обстежених немовлят різного гестаційного віку, зумовлені гострою нирковою недостатністю. Досліджено фактори ризику антенатального та постнатального періоду стосовно розвитку гострої ниркової недостатності, що дозволяє визначити ймовірність її виникнення, провести вчасну профілактику та лікування ранніх проявів.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження 103 дітей з гострим та загостренням хронічного пієлонефриту. Визначено, що в активній стадії пієлонефриту реєструються зміни імунологічних показників: ліоциму, спонтанного та стимульованого НБТ-тесту, фагоцитарного резерву, фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа, завершеності фагоцитозу. Виявлено, що зміни імунологічних показників зустрічаються у дітей з гострим перебігом пієлонефриту та під час загострення хронічної форми. Обгрунтовано доцільність уживання у комплексній терапії пієлонефриту фітопрепарату "Бакплан", який має імунокоригуючу, протимікробну, протизапальну, антитоксичну та десенсибілізуючу дію. Призначення в активній стадії пієлонефриту даного препарату дозволяє скоротити тривалість маніфестного перебігу хвороби, поліпшити прогнозування хвороби, утриматися від призначення додаткових курсів антибіотиків.

  Скачати повний текст

Установлено наявність підвищених рівнів ендотеліну-1 (ЕТ-1) та оксиду азоту (NO) з порушенням співвідношень між ними в усіх дітей з гострим гломерулонефритом (ГН) та за умов загострення гематуричної форми хронічного ГН. Найбільш значний дисбаланс виявлено в дітей, хворих на гострий ГН (ГГН) з нефротичним синдромом та нефротичним синдромом з гематурією та гіпертензією. Виявлено взаємозв'язки вмісту ендотелійзалежних медіаторів з основними клініко-лабораторними проявами ГН. Показано, що ЕТ-1 може бути використаним як маркер хронізації та прогресування ГН у дітей. Виявлено наявність функціонального зв'язку активності NO та ЕТ-1 з показниками специфічного та неспецифічного захисту у разі ГН у дітей зі ступенем порушень ліпідного та фосфоліпідного обмінів, що дає змогу розглядати ці медіатори як неімунні механізми розвитку та прогресування ГН.

  Скачати повний текст

Досліджено питання покращання результатів лікування вроджених гідронефрозів, які ускладнюються вторинним пієлонефритом, у дітей. Установлено, що гідронефротична трансформація та пієлонефрит зумовлюють мікроциркуляторні та нефросклеротичні зміни в нирках, значно знижуючи проникнення антибіотиків у тканини. Експериментально вивчено електрофоретичну рухомість та стійкість активності антибіотиків в електричному полі. Оцінено ефективність антибіотикотерапії з використанням внутрішньотканинного діадинамофорезу гентаміцину. Проаналізовано результати лікування 125-ти дітей з вродженим гідронефрозом, ускладненим пієлонефритом. Розроблено комплексну програму лікування, яка передбачає ранню хірургічну корекцію вади, використання внутрішньоклітинного діадинамофорезу антибіотиків та санацію верхніх сечовивідних шляхів озонованим фізіологічним розчином. Установлено, що у разі вторинного пієлонефриту переважають високо резистентні до антибіотиків кокова флора та кишкова паличка. Виявлено, що діадинамічні струми не порушують хімічну структуру антибіотиків і не змінюють їх активність. Показано, що діадинамофорез підвищує концентрацію антибіотика у 8,09 разів у паренхімі нирки і в 3,6 рази - в сечі, подовжує його дію до 12 - 16-ти годин. Озонований фізіологічний розчин дозволяє за 4 - 5 діб одержати стійку санацію сечі. Відзначено, що впровадження лікувального комплексу сприяло покращанню перебігу післяопераційного періоду, знизило кількість рецидивів пієлонефритів з 30,8 до 19,6 %.

  Скачати повний текст

Висвітлено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу гострого гломерулонефриту у дітей. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, зміни імунного статусу та зростання активності процесів ліпопероксидації, зниження активності антиоксидантної системи захисту у досліджуваного контингенту. Виділено три ступеня ендогенної інтоксикації за клінічними та лабораторними показниками. Запропоновано метод ліквідації ендотоксемії з включенням до комплексної терапії гострого гломерулонефриту ентеросорбента "Ентеросгель". Добова кількість препарату залежить від діагностованого ступеня ендогенної інтоксикації. Застосування вказаного комплексу лікування ентеросгелю дозволило зменшити прояви інтоксикації, строки перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг захворювання. Ентеросорбент ентеросгель рекомендовано застосовувати для лікуванні хворих на гострий гломерулонефрит дітей.

  Скачати повний текст

Досліджено структурно-функціональний стан кісткової тканини в дітей, які хворіють на хронічний пієлонефрит. Розроблено методи корекції його порушень з метою підвищення ефективності реабілітації. Виявлено зниження показників структурно-функціональних властивостей кісткової тканини у 37,4 % таких дітей, спричинене зниженням рівня кісткового обміну уповільненого остеосинтезу внаслідок порушення гормональної регуляції мінерального гомеостазу, яке є більш вираженим у дівчаток віком 10 - 12-ти та 15-ти років, хворих на обструктивну форму хронічного пієлонефриту за латентного та тривалого перебігу хвороби, наявності в дитини кісткових переломів в анамнезі, а також у разі зниженого рівня фізичного розвитку. Виявлено, що традиційний комплекс санаторно-курортного лікування дітей, хворих на хронічний пієлонефрит зумовлює поліпшення стану кісткової тканини, а вживання комбінованих препаратів кальцію та вітаміну D підвищує його ефективність. Показано, що застосування антигомотоксичної схеми лікування остеопенії є доцільним на амбулаторному етапі реабілітації.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення вікових особливостей процесів вільнорадикального окиснення, перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи (АОС) визначено клініко-біохімічні особливості активної стадії гострого пієлонефриту (ГПН) і хронічного пієлонефриту (ХПН) у дітей. Науково обгрунтовано доцільність використання препарату "Ліпін" у комплексному лікуванні дітей, хворих на ГПН і ХПН. Розроблено схеми його диференційного призначення з урахуванням віку, ступеня активності процесу та тривалості процесу у даних дітей. Доведено, що застосування ліпіну у комплексному лікуванні дітей, хворих на ГПН і ХПН, дозволяє досягти швидкого регресу клініко-лабораторної симптоматики та відновлення рівноваги між процесом ПОЛ та АОС.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в дітей, які проживають у районах із високим рівнем забруднення довкілля, спостерігається збільшення захворюваності та поширеності хвороб сечовивідної системи, ніж у дітей, що мешкають у районах з низьким рівнем забруднення довкілля. У всіх дітей, хворих на нефропатію, виявлено зміни фосфоліпідного складу крові та сечі. Особливо порушення структурно-функціональної організації клітинних мембран виявлено у хворих, які проживають у районах з високим рівнем забруднення довкілля. Доведено, що розвиток і прогресування нефропатій у дітей супроводжується порушеннями макро- та мікроелементного складу крові та волосся. Розроблено алгоритм діагностичного пошуку з використанням анамнестичних, клінічних і лабораторних критеріїв для визначення кола дітей, хворих на еконефропатію.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності діагностичних та лікувально-профілактичних заходів за гострого голомерулонефриту з нефритичним синдромом (ГГННС) у дітей на основі вивчення клінічних та морфологічних особливостей захворювання та чинників, що впливають на характер його перебігу. Встановлено частоту функціональних та структурних змін у тубулярному апараті, показано їх патогенетичну роль за ГГННС. За даними черзшкірної біопсії нирки встановлено морфлогічні типи гломерулонефриту (мезангіопроліферативний, ендокапілярний проліферативний, мезангіокапілярний), продемонстровано патоморфоз ГГННС. З урахуванням клініко-морфологічних зіставлень репрезентовано клінічні еквіваленти морфологічних змін ниркових структур. Уточнено патогенез розвитку тубуло-інтерстиційного компоненту. Визначено параметри прогнозування перебігу ГГННС у дитячому віці, створено математичну модель хронізації захворювання. На підставі комплексної оцінки клінічних, функціональних та морфологічних характеристик ГГННС обгрунтовано та розроблено нову терапевтичну тактику, що передбачає обмеження терміну використання антибіотиків, застосування антагоністів кальцію, дифернційоване призначення низькомолекулярних гепаринів, санацію вогнищ хронічної інфекцій, а також вилучення лікарських препаратів у період зворотного розвитку захворювання. Показано ефективність розроблених лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторних досліджень особливостей перебігу хронічного пієлонефриту із супутньою патологією гастродуоденальної зони у дітей на фоні ендотоксикозу. Встановлено наявність синдрому ендогенної інтоксикації, порушення імунного захисту, про що свідчить зниження загальної кількості та функціональної активності T-лімфоцитів, зростання рівня нульових і B-клітин, порушення співвідношення імунорегуляторних T-клітин, зміни в імуноглобуліновому спектрі, підвищення активності процесів ліпопероксидації, що підтверджується достовірним зростанням концентрації малонового диальдегіду, дисбалансом у напрямку відповіді системи антиоксидантного захисту на активацію процесів перекисного окислення ліпідів, що проявлялося зниженням внутрішньоклітинної та зростанням позаклітинної активності ферментів. Удосконалено комплекс лікування дітей із поєднаним ураженням органів сечовиділення та травної системи шляхом застосування ентеросорбенту "Силлард П", що дозволило скоротити перебування пацієнтів у стаціонарі, покращити перебіг основних захворювань.

  Скачати повний текст

Уперше в дітей з хронічними гломерулонефритом, пієлонефритом і тубулоінтерстиціальним нефритом виявлено взаємозв'язок змін тубулоінтерстиціальної тканини, активності та стадії захворювань з концентраційною та фільтраційною функціями. Установлено провідну роль змін тубулоінтерстиціальної тканини у прогресуванні хронічного гломерилонефриту та патогенетичне значення несприятливих (клінічного і/або морфологічного) типів захворювання стосовно тубулоінтерстиціального ушкодження. У дітей з хронічним пієлонефритом і хронічним тубулоінтерстиціальним нефритом визначено несприятливі фактори (часте рецидивування, персистенція сечового синдрому, і зокрема протеїнурії 0,5 - 1 г/доб), що сприяють прогресуванню тубулоінтерстиціальних змін. Обгрунтовано доцільність визначення рівнів прозапальних і протективного цитокінів, просклеротичного фактора росту, сумарних метаболітів оксиду азоту в сироватці крові та сечі дітей з хронічними захворюваннями нирок з метою з'ясування ступеня тубулоінтерстиціального ушкодження без проведення біопсії нирок. Визначено критерії діагностики ступеня тубулоінтерстиціальних змін у хворих на хронічний гломерулонфрит.

  Скачати повний текст

Уточнено роль клітинних механізмів у хронізації та прогресуванні захворювання, які проявляються у вигляді перебудови та зниження рівня загальних фосфоліпідів у сироватці крові та мембранах еритроцитів, а також підвищенні спонтанного гемолізу еритроцитів, що дозволяє оптимізувати критерії оцінки прогресування гломерулонефриту. Вперше показано взаємозв'язок деструкції цитомембран з хронізацією гломерулонефриту у дітей. Встановлено інформативність показників фосфоліпідної дезорганізації мембран у комплексній оцінці хронізації гломерулонефриту у дітей.

  Скачати повний текст

На підставі проведених досліджень визначено основні особливості порушень ниркового кровотоку та функції нирок за всіх форм захворювання. Визначено, що, всупереч досягненню позитивного ефекту лікування, порушення функції нирок залишаються в 60 % хворих на гострий та у 67,7 % - на хронічний гломерулонефрит. Проведено оцінку радіонуклідних ознак хронізації та прогресування патологічного процесу. На підставі результатів проведених досліджень розроблено алгоритм комплексної радіонуклідної діагностики за різних форм гломерулонефриту в дітей, який визначає порядок застосування методик комплексного обстеження та дає змогу об'єктивно оцінити ефективність лікування.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено частоту HLA-антигенів, -фенотипів, -гаплотипів, гаметну асоціацію серед здорових представників популяції українців, що проживають у Західному регіоні України. Проаналізовано генетичну дистанцію між жителями Львівщини та представниками популяцій інших регіонів України, а також деякими групами населення Європи. На підставі аналізу HLA-системи вивчено та встановлено генетично зумовлену схильність до дисметаболічної нефропатії (ДМН), хронічного необструктивного пієлонефриту (ХНПН), вад розвитку органів сечовидільної системи серед жителів Карпатської геногеографічної зони. Визначено зв'язки клінічного перебігу пієлонефриту й типу вродженої аномалії нирок з конкретним фено- і гаплотипом, які є характерними саме для дітей Львівщини. Обгрунтовано протекторну роль окремих HLA-детермінант у розвитку ДМН, ХНПН, вроджених вад розвитку нирок у дітей (ВВРН). З'ясовано імуногенетичні критерії формування "груп ризику" розвитку ДМН, ХНПН, ВВРН у дітей Львівщини.

  Скачати повний текст

Проаналізовано показники функціонального стану нирок і рівнів ферментів (гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази, сукцинатдегідрогенази, кислої фосфатази, холінестерази, оксипроліну) у дітей з хронічним захворюванням нирок (ХЗН), в основі якого були хронічний пієлонефрит (ХП) з салурією у порівнянні з дисметаболічною нефропатією (ДМН). Виявлено наявність функціональних змін нирок у дітей з ХЗН на фоні салурії за умов відсутності зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ). Доведено більш вагомі функціональні порушення у дітей з ДМН у порівнянні з пацієнтами, хворими на ХП. Встановлено підвищення активності тубулоспецифічних ферментів мембранного походження (гамма-глютамілтрансферази, лужної фосфатази) в сечі дітей з ДМН і ХП. Виявлено наявність гломерулярного ушкодження за рівнем холінестерази в сечі дітей з ДМН і ХП ще до зниження ШДК. Доведено високу активність оксипроліну в сечі дітей з ХЗН, що свідчить про активацію сполучної тканини не тільки як фонового стану організму, але й як маркера інтенсивності фіброзотвірної спроможності.

  Скачати повний текст

Встановлено, що під час затримки внутрішньоутробного розвитку плода у всіх строках гестації на фоні зниження фетальної маси та підвищення плацетарно-плодового коефіцієнту знижуються показники маси та об'єму нирок плоду. Визначено різні патологічні зміни у гістоструктурі нирок, що характеризуються потоншенням і нерівномірністю гломерулогенної зони кіркового шару, диспластичними та дистрофічними процесами, ознаками порушення кровообігу, збільшенням кількості стромальних елементів, посиленням експресії колагену ІІІ та IV типу. Стереометрично виявлено зменшення питомого об'єму гломерулогенної зони кори, канальців кіркової та мозкової речовини, а також збільшення відповідного показника незрілих клубочків. Доведено, що на 20 - 22-му тижні гестації має місце збільшення питомих об'ємів капсули клубочків, строми кіркової речовини та судин мозкового шару; а для 23-х - 25-ти тижнів характерне зменшення питомих об'ємів зрілих клубочків та збільшення стромальних і судинних компонентів кори та медули. Досліджено, що жінки, які переривали вагітність, мають низький соціально-економічний статус, палять, мають неповноцінне харчування, у деяких спостережено алергійні реакції. На підставі кореляційного аналізу виявлено збільшення кількості та сили кореляційних взаємозв'язків у системі "нирки плоду - фетоплацентарний комплекс".

  Скачати повний текст