Досліджено давньоєгипетські міфи та їх сюжети, що стосуються проблеми світобудови на підставі змісту тексту та ілюстрацій 17-ї глави "Книги Мертвих" ("Нове царство") з залученням додаткових джерел (письмових і образотворчих), а також порівняльно-релігієзнавчого матеріалу. За результатами дослідження реконструйовано та інтерпретовано важливі сюжети глави, пов'язані з космогонією та міфологічною історією становлення всесвіту, зокрема сюжети про створення та гріхопадіння, як завершальну фазу космогонії, виявлено космографічність відображення темпоральних категорій. Розглянуто час, місце та умови створення даної глави. На підставі одержаних результатів установлено її призначення як путівника по потойбічному світу (Дуату).

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження етнічної історії стародавнього Еламу, що охоплює період з V тис. до н.е. до середини I тис. до н.е. Розглянуто процес етноконсолідації еламітів - давнього народу, що мешкав у доарійську епоху на Південному Заході Ірану та разом з шумерами та семітами-аккадцами сформував найдавнішу у світі цивілізацію - месопотамську. На підставі порівняльного аналізу даних різних наукових галузей (археології, лінгвістики) та дослідження письмових джерел визначено сутність процесу етногенезу еламітів - етноконсолідації спільнот, що мали спільні елементи в культурі та спілкувалися за допомогою еламських діалектів, у відносно єдину етнічну спільноту. Визначено фактори, що сприяли її об'єднанню та збереженню протягом тривалого історичного періоду (еламські писемні джерела зв'явилися наприкінці III тис. до н.е., зникли у I тис. до н.е.). Зроблено висновок, що еламіти, завдяки сприятливим природно-географічним умовам та соціальному прогресу, створили багату культуру, але в силу свого сусідства з Дворіччям, держави якого прагнули до експансії на інші території внаслідок обмеженості природних ресурсів для розвитку цивілізації, сформованої в епоху енеоліту, нерідко ставали не лише об'єктом політичної експансії, але й у значній мірі асимілювалися в культурному відношенні з давніми етносами Месопотамії. Встановлено, що джерелом еламської самобутності є гірська долина Аншану, на якій в епоху Ахеменідів знаходився Персеполь. З'ясовано, що після розгрому Еламу асирійцями Аншан захопили перси, що обумовило виникнення процесу асиміляції еламітів. Встановлено, що слабка етнічна консолідація еламської спільноти, що мешкала у відносно ізольованих одне від одного гірських долинах і на Сузіанській рівнині, відсутність єдиного пантеону, релігійного центру, багатої літературної традиції, шумеризація та аккадизація є основними причинами асиміляції еламітів.

  Скачати повний текст

Досліджено місце єгипетського жрецтва в суспільній та адміністративній структурі Єгипту доби Давнього Царства. Розглянуто особливості виникнення, організації та функціонування в суспільній структурі різних видів єгипетських жерців. Доведено, що більшість жерців у Давньому Царстві служили культу царя, який займав чільне місце в релігійній системі. На підставі аналізу чиновницьких титулатур та інших видів джерел охарактеризовано категорії жерців семів, херігебів, гему-нечер, уабів та гему-ка. Показано, що жрецтво Єгипту доби Давнього Царства ще не сформувалось як єдиний суспільний прошарок, кожна з даних категорій мала свою історію походження та займала певну нішу в адміністративній структурі та соціумі.

  Скачати повний текст