Висвітлено теоретичні аспекти політики європейської інтеграції України, наведено рекомендації щодо удосконалення взаємодії органів державної влади й інститутів громадянського суспільства у процесі її реалізації. На підставі узагальнення зарубіжного досвіду діяльності у даній сфері доведено, що посилення аргументації й адресність її проведення забезпечує необхідний рівень суспільної підтримки процесів євроатлантичної інтеграції. Обгрунтовано доцільність проведення єдиної державної політики у галузі європейської та євроатлантичної інтеграції шляхом створення структурних підрозділів Міністерства регіонального розвитку та будівництва у всіх регіонах країни. Важливою складовою формування та впровадження сучасної моделі взаємодії органів державної влади й інститутів громадянського суспільства має стати реалізація ефективної державної регіональної політики, яка передбачає розвиток громадянського суспільства, нейтралізацію сепаратистських тенденцій, подолання диспропорцій у розвитку регіонів та економічну стабільність. Доведено, що ефективність функціонування інститутів громадянського суспільства визначається їх спроможністю впливати на прийняття важливих для суспільства рішень, які визначають розвиток держави на тривалу перспективу та впливають на життя багатьох поколінь. Досліджено проблеми зовнішнього та внутрішнього характеру, що стримують демократичний розвиток громадянського суспільства в Укрїні на шляху до повноцінної європейської та євроатлантичної інтеграції. Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, встановлено критерії оцінювання їх дієвості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано суть внутрішньоорганізаційних відносин в українському парламенті, їх особливості та види. Досліджено правове регулювання внутрішньоуправлінської діяльності Верховної Ради України, її форми та методи. Значну увагу приділено аспекту, що стосується визначення організаційних засад діяльності Голови Верховної Ради України та його заступників, а також порядку роботи народних депутатів у комітетах, комісіях і депутатських групах (фракціях). Висвітлено організацію роботи Апарату Верховної Ради України. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення внутрішньоуправлінської діяльності даного органу.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретичні аспекти принципу розподілу влади як важливої ознаки правової держави та необхідної передумови становлення законодавчої влади парламентського типу в Україні. Узагальнено історичний розвиток становлення засад народовладдя та розподілу влади в Україні. Розглянуто систему законодавства України, що регулює організацію та діяльність Верховної Ради України, а також практику його застосування. Значну увагу приділено механізму здійснення представницької функції Верховної Ради. Викладено авторську концепцію розуміння призначення та місця законодавчої влади у системі розподілу державної влади в Україні. Запропоновано практичні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності Верховної Ради України, удосконалення механізму її взаємодії з іншими органами державної влади.

  Скачати повний текст

Розглянуто поняття та структуру правотворчості, розмежовано поняття правотворчості та нормотворчості. Визначено сутність та юридичну природу законодавчого процесу. Обгрунтовано потребу чіткого розмежування законодавчого процесу та процедури. Запропоновано систему особливостей законодавчого процесу, визначено структурні особливості законодавчого процесу та проведено поділ на стадії та підстадії. Аргументовано потребу підвищення професійної правосвідомості та рівня правової культури законодавців та забезпечення організації правових освіти і виховання. Доведено, що наукове забезпечення законопроекту на стадіях законодавчого процесу досягнуто за допомогою різноманітних експертиз, основою з яких є науково-правова експертиза. Сформульовано концептуальні положення, обгрунтовані пропозиції і висновки щодо досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

Запропоновано визначення законодавчого процесу та проведено його відмежування від споріднених понять (законотворчий процес, законодавча діяльність). Удосконалено класифікацію принципів даного процесу, наведено перелік і розкрито зміст спеціальних принципів (стабільності законодавства, законності законодавчого процесу, його доступності, наукової обгрунтованості, плановості, системності та прогнозованості, ефективності та послідовності, надійності, професійності учасників). Розкрито зміст критеріїв оцінки законодавства щодо його відповідності Конституції України та діючому праву, конституційним принципам і вимогам правової держави, принципам формування інститутів права, міжнародним договорам України та принципу мінімальної достатності права. На основі порівняльно-правового аналізу та вітчизняного досвіду сформульовано рекомендації щодо раціоналізації процесу розробки законопроектів на всіх його етапах.

  Скачати повний текст

Досліджено законодавчий процес в Україні. Розглянуто історико-теоретичні та методологічні аспекти цього процесу. Розкрито суть поняття законотворчості як різновиду правотворчої діяльності. Проведено комплексне дослідження проблем становлення та розвитку законодавчого процесу у світі та в Україні. Досліджено особливості сучасного законодавчого процесу у певних країнах, увагу приділено вивченню методології законодавчої діяльності. Проаналізовано зміст основних стадій зазначеного процесу в Україні. Розглянуто проблеми, наявні на всіх етапах створення законів, запропоновано способи їх вирішення. На підставі проведених досліджень визначено конкретні практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавчого процесу в Україні.

  Скачати повний текст

Вивчено конституційно-правовий статус інституту омбудсмана в Україні та Республіці Польща. Здійснено порівняльний аналіз його особливостей у зарубіжних країнах. Проаналізовано процес становлення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інституту Речника Громадянсьих Прав Республіки Польща. Визначено місце та роль українського та польського омбудсманів у системі органів державної влади України та Республіки Польща. На підставі результатів визначення та порівняння основних важелів впливу українського та польського омбудсманів на стан захисту прав людини у державі з'ясовано основні принципи їх діяльності та систему функцій. Проаналізовано структуру, форми діяльності та нормативне забезпечення служб омбудсманів України та Республіки Польща. Розглянуто основні тенденції розвитку інституту омбудсмана в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено причини зародження та етапи еволюції інституту омбудсмана, а також виявлено його сутність та зміст. Визначено мету діяльності, основні завдання та функції зазначеного інституту. На підставі порівняльно-правового аналізу конституційно-правового статусу омбудсмана та досвіду його практичної роботи у зарубіжних країнах проаналізовано специфіку функціонування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також запропоновано шляхи удосконалення його діяльності.

  Скачати повний текст

Розглянуто правову природу даного інституту, проаналізовано історію становлення та розвитку інституту спеціалізованих омбудсманів. Охарактеризовано процес запровадження та основні загальносвітові чинники виникнення даного інституту, виявлено характерні риси, які відрізняють інститут спеціалізованого омбудсмана від інституту парламентського омбудсмана. Визначено поняття спеціалізованого омбудсмана. Проведено класифікацію основних видів спеціалізованих омбудсманів. Проаналізовано особливості конституційно-правового статусу спеціалізованих омбудсманів, визначено місце та роль спеціалізованих омбудсманів у системі органів державної влади. Визначено основні принципи їх діяльності, систему функцій та повноважень, а також специфіку реагування спеціалізованих омбудсманів на факти порушення прав людини. Проаналізовано особливості діяльності різних видів спеціалізованих омбудсманів, зокрема, регіональних (місцевих), омбудсманів у справах дітей і національних меншин, з прав військовослужбовців та інших, а також доведено доцільність запровадження їх в Україні.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження взаємозалежності та взаємовпливу суспільно-політичного життя, виборчого законодавства, виборчої кампанії та характеру діяльності парламенту. Всебічно проаналізовано особливості суспільно-політичного життя, встановлено причинно-наслідкові зв'язки змін виборчого законодавства, виявлено особливості кожного з законів про вибори за вказаний період, визначено напрямки змін виборчого законодавства. Узагальнено фактори, що впливають на хід і результати виборчої кампанії, розглянуто ступінь впливу кожного з них на вибори, що відбувалися в Україні в 1990-ті рр. Встановлено причини і напрямки структурної еволюції парламенту, формування фракцій, досліджено динаміку взаємодії Верховної Ради з політичними партіями України, визначено критерії оцінки її діяльності, виявлено фактори, які перешкоджали більш ефективній роботі. Встановлено, що, незважаючи на поступове посилення виконавчої влади впродовж 1990-х років, в Україні збереглася певна рівновага між законодавчою та виконавчою гілками влади. Враховуючи досвід парламентської діяльності 1990-х рр., зроблено висновок щодо подальших напрямків законотворчості в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено механізм взаємовідносин законодавчої та виконавчої гілок державної влади України. Розкрито поняття та елементи конституційно-правового механізму взаємовідносин гілок державної влади, розглянуто теоретичні та практичні проблеми, що стосуються забезпечення оптимальної побудови та ефективного функціонування державного механізму України, проаналізовано причини виникнення, предмет, структуру та динаміку конфліктів між законодавчою та виконавчою гілками державної влади, запропоновано організаційно-правові процедури їх вирішення. Сформульовано концептуальні положення та обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів, які визначають конституційно-правовий статус органів законодавчої та виконавчої гілок державної влади в Україні, закріплюють форми та методи їх взаємодії.

  Скачати повний текст

Досліджено створення та функціонування конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин України в період її незалежного розвитку, поряд з аналізом вітчизняних і зарубіжних доктринальних підходів до визначення специфіки та сутності зазначеного механізму, його нормативно-правової бази, а також висвітлення практики діяльності відповідних державних органів у цій сфері. Показано особливості принципу поділу влади в організаційно-правовій структурі органів державної влади у сфері зовнішніх зносин, що проявляється в закріпленні відповідних повноважень, а також у встановленні ієрархічного та взаємоузгодженого порядку у даній сфері. Запропоновано авторську концепцію проекту Закону України "Про засади зовнішніх зносин", спрямовану на створення необхідної правової бази для законної та прозорої реалізації виконавчою владою зовнішньої політики. Визначено специфіку структури та особливості змісту конституційно-правового механізму здійснення зовнішніх зносин на основі аналізу компетенції та практики діяльності конституційних та інших органів державної влади.

  Скачати повний текст

Уперше комплексно розглянуто правову природу конституційно-правового інституту омбудсмана, проаналізовано його характерні риси, елементи статусу, функції, місце в механізмі держави. Запропоновано авторські визначення омбудсмана, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, функцій омбудсмана, форм його діяльності. Висвітлено етапи становлення цього інституту у світі та надано його характеристику в країнах Східної Європи та СНД. Проаналізовано різноманітні моделі омбудсманів. Розкрито концептуальні засади правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Наведено пропозиції щодо подальшого удосконалення нормативно-правової основи статусу українського омбудсмана з метою підвищення ефективності його контрольно-наглядової та правозахисної діяльності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено поняття законодавчої функції ВР України, розкрито її ознаки, показано місце та роль законодавчої функції в системі функцій ВР України. Досліджено генезис даної функції ВР України й окреслено її історичні витоки. Розкрито правовий зміст законодавчої функції ВР України через аналіз повноважень ВР України у галузі законотворення. Висвітлено поняття механізму реалізації законодавчої функції ВР України, проаналізовано особливості його елементного складу. Виділено та проаналізовано основні організаційно-правові форми реалізації законодавчої функції ВР України. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері конституційно-правового регулювання законодавчої функції ВР України.

  Скачати повний текст

Здійснено обгрунтування конституційно-правового регулювання опозиційної діяльності в Україні на рівні ВР України, ВР Автономної Республіки Крим і представницьких органів місцевого самоврядування. Визначено та теоретично обгрунтовано поняття, ознаки, функції та види опозиційної діяльності. Вивчено іноземний досвід регулювання опозиційної діяльності. Висвітлено й обгрунтовано необхідність внесення змін до низки законодавчих актів, зокрема, Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" з метою розробки механізмів опозиційної діяльності на рівні представницьких органів місцевого самоврядування.

  Скачати повний текст

Розкрито значення дефініції законодавчої ініціативи як конституційно-процесуального правовідношення, стадії законодавчого процесу, складової парламентської процедури. Визначено структуру правовідношення законодавчої ініціативи, через елементи якої характеризуються процедури реалізації права законодавчої ініціативи. Досліджено систему форм реалізації права законодавчої ініціативи, підстави виникнення та припинення правовідношення законодавчої ініціативи, систему суб'єктів правовідношення законодавчої ініціативи (суб'єкти права законодавчої ініціативи, суб'єкт законодавчих повноважень, суб'єкти законодавчої процедури). Розмежовано повноваження суб'єктів права законодавчої ініціативи безпосередньо на стадії законодавчого процесу "реалізація права законодавчої ініціативи" та після завершення такої стадії на наступних етапах законодавчого процесу під час розгляду, обговорення та прийняття закону. Запропоновано закріпити шляхом внесення змін до Регламенту Верховної Ради України відповідну концепцію розмежування прав суб'єктів права законодавчої ініціативи на різних стадіях законодавчого процесу.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз конституційного законодавства та практики функціонування парламентів в зарубіжних країнах і з'ясовано можливість впровадження відповідного досвіду у конституційну доктрину України. Визначено правову природу, а також місце та роль номінаційного напряму діяльності українського парламенту в системі його основних функцій. Проаналізовано чинну конституційно-правову базу, що регламентує участь ВР України у формуванні внутрішньо-парламентських структур, органів виконавчої та судової влади, а також державних інституцій, які організаційно не належать до жодної з гілок державної влади. Виявлено наявні прогалини та суперечності у чинному законодавстві, що регулює номінаційні повноваження вітчизняного законодавчого органу, сформульовано конкретні пропозиції щодо їх усунення.

  Скачати повний текст

Вперше винесено проблему визначення статусу омбудсмена в політичних системах України та країн Євросоюзу. Проаналізовано об'єкт діяльності інституту омбудсмена, під яким розуміється захист прав і основних свобод людини та досліджено генезис прав людини в аспекті сприйняття людини як суб'єкта міжнародних відносин. Досліджено теоретичне підгрунтя функціонування правової та соціальної держави. Надано пропозиції внесення змін до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Аргументовано необхідність надання омбудсмену права законодавчої ініціативи та введення в Україні посад спеціалізованих омбудсменів. Досліджено моделі інституту обмудсмена, запроваджені в багатьох європейських країнах світу. Доведено, що даний інститу не належить до жодної з гілок державної влади, маючи особливий статус, як феномен, що відображає політичну та правову культуру суспільства.

  Скачати повний текст