Встановлено концептуальні засади еволюційно-стилістичної парадигми у лінгвостилістичних та літературознавчих дослідженнях, а саме у стилістиці байки як жанру та типу тексту, які базуються на системно-структурному та синергетичному підході. Еволюцію стилю німецької байки досліджено з погляду теорії самоорганізації систем. З'ясовано, що синергія стилю обіймає всі рівні системи "соціально-мовленнєве середовище - мова - байка - стиль - архетип". Проаналізовано еволюцію стилю німецької віршованої байки протягом 8 сторіч з виокремленням декількох епох: Середньовіччя, Гуманізму, Реформації, Бароко, Просвіти, XIX та XX ст. Запропоновано базову модель еволюції стилю й відповідні моделі за епохами, в яких враховуються головні соціальні, тематичні, стильові атрактори та відповідні стилістичні засоби, а також стильові риси. Розроблено еволюційно-стильову типологію байки: виокремлено головні стильові архетипи, які складалися й еволюціонували протягом сторіч та існують і в наш час: риторично-стислий, поетично-розважальний, соціально-критичний, дитячої та юнацької байки, жартівливо-комічної байки, сучасної абстрактно-інтелектуальної байки з глобалізованим образно-символічним значенням. Здійснено стилістико-порівняльний аналіз еволюції німецької, української та російської байок, у процесі якого застосовано розроблену методику класифікації образів-символів за їх семантичною ємністю та методику виокремлення й опису стильових архетипів. З'ясовано, що еволюція стилю німецької, української та російської байок відбувається за однаковими літературознавчими законами.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості розвитку поетичних тропів псевдототожності в аспекті об'єктивації давніх міфологічних значень та їх трансформації у межах сучасної поетичної моделі світу. Визначено основні етапи еволюції тропів осі псевдототожності, наведених у російських фольклорних текстах та у стилістично відповідних їм російських наслідуваннях фольклору XVII - XX ст. Визначено роль міфопоетичних значень у формуванні зв'язку між структурними членами тропів різного типу. Встановлено причини роз'єднання первинної метафоричної тотожності та переходу від синкретичних форм тропеїзації, що беруть початок від символу, до переосмислень із чіткими суб'єктно-об'єктними відношеннями. Зазначено, що еволюцію тропів псевдототожності співвіднесено зі змінами моделей світу - від космоцентричної до антропоцентричної.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий інтегрований підхід до вивчення інтимізації художнього мовлення. Спираючись на теорію лінгвістики наративу, у дослідженні представлено цілісну картину конструювання й функціонування інтимізації в українській та російській художній розповіді другої половини XIX - першої половини XX ст., здійснено аналітичний розгляд цього періоду в розвитку наративних форм художнього мовлення. Значну увагу приділено розкриттю механізмів лінгвопоетичного та наративного кодів інтимізації крізь призму антропоцентризму та текстоцентризму. Наведено визначення інтимізованого тексту як ієрархічно організованого сегмента авторського художнього мовлення, в різних типах якого міститься концептуальна, комунікативно-прагматична, фактуральна, імпресивна та естетична інформація. Специфіка наповнення художньої інформації відображає індивідуальні особливості авторської моделі світу, яка зумовлюється наративною формою, фокалізацією та позицією наратора. Зроблено спостереження за функціями наратора, які засвідчили тенденцію до імпліцитності автора твору в історико-типологічній перспективі розвитку української та російської художніх літератур. Відзначено, що способи та прийоми інтимізації залежать від наративної форми та визначаються фокалізацією. Установлено, що гетеродієгетична наративна форма супроводжується імпліцитними засобами інтимізації, зокрема, підтекстом, асоціативною каогезією, передтекстовими пресупозиціями, а в гомодієгетичній оповіді авторська модель трансформується через експліцитний інтимізуючий потенціал фігури наратора. З застосуванням лінгвопоетичного аналізу-інтерпретації інтимізованих текстів встановлено типологію авторських наративних структур і визначено їх функції в наративній структурі цілого твору.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано наукову необхідність введення теоретико-літературної категорії "ліричний світ". Здійснено теоретичну розробку цієї категорії, що зумовило дослідження більш загальних проблем, взаємопов'язаних з категорією "художній світ". Розглянуто історію становлення поняття "художній світ" й узагальнено провідні сучасні концепції художньої дійсності. Проаналізовано певні аспекти дослідженої проблематики, а саме: онтологічний статус художньої дійсності, її співвідношення з позахудожнім світом, текстом і художнім твором, а також запропоновано підхід до системного розгляду параметрів художнього світу, згідно з яким ліричний світ - ціннісне середовище, що утворюється внаслідок ціннісної активності ліричного суб'єкта й автора-творця, у складній взаємодії інших інтенцій. Особливий статус ліричного суб'єкта зумовлює своєрідність ліричної події та тотальну символічність художньої дійсності у ліриці. Специфічними рисами відзначено предметний рівень ліричного світу. Цей світ може відтворюватись у окремому творі та у ліричній циклічній формі.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення модифікацій образної моделі "героя-естета" в російській літературі XVIII - XX ст. визначено й охарактеризовано знакові тексти, в яких найбільш повно та послідовно представлений герой-естет. Проаналізовано різні етапи та підходи щодо теоретичного, наукового, стильового та власне літературного осмислення образу героя-естета, який найчастіше реалізується у двох основних типах - творчої особистості та денді. Вперше літературний процес досліджено у контексті концепції певного літературного героя. Простежено еволюцію образу героя-естета від пародійних реалізацій у літературі XVIII ст. ("чепурун" - рос. "щеголь") - до класичного денді XIX ст. з витонченістю персоніфікацій естетично свідомої особистості, від поета-естета, артиста "деміурга" межі XIX - XX ст. - до постмодерністської моделі, яка ще не має свого чіткого визначення.

  Скачати повний текст

Зібрано та систематизовано п'єси російських авторів XVIII - XX ст. з дією-засіданням, яке відображено в окремих епізодах твору, чи відбувається протягом всього твору. Показано, що ці п'єси можуть художньо досліджувати важливу життєву соціально значущу проблематику найрізноманітнішого плану. Проаналізовано питання реалізації у художній тканині цих п'єс основні естетичні категорії драми (конфлікт, дію, характер). Висвітлено засоби театрально-драматургічної виразності, використані у п'єсах. Визначено спадковий взаємозв'язок між творами з дією-засіданням драматургії у XVIII - XX ст. та п'єсами подібного типу авторів XX ст. Розглянуто динаміку розвитку та збагачення ідейно-проблемних і художніх особливостей п'єси з дією-засіданням упродовж двох з половиною століть.

  Скачати повний текст

Запропоновано принципово нове визначення такої фундаментальної категорії літературознавства як "літературний процес", розкрито поняття "тип літератури" та "тип художньо-літературної свідомості" як найбільших одиниць членування літературного процесу, а також охарактеризовано їх співвідношення з поняттям "літературний напрям", "художній метод", "літературна течія", "стиль". Обгрунтовано принципово нову концепцію розвитку російської літератури ХІ - ХХ ст. у співвідношенні з розвитком європейської літератури, виявлено ряд закономірностей, що обумовили еволюцію російської словесності. Запропоновано нову періодизацію історії російської літератури ХІ - ХХ ст. Досліджено еволюцію природи слова, твору, стилю, жанру, творчості та деяких інших літературних феноменів як процес, обумовлений конкретними загальнокультурними закономірностями.

  Скачати повний текст