Вперше здійснено монографічний опис літературно-художньої антропонімії (ЛХА) української драматургії XIX - XX ст. Уточнено основні терміни літературно-художньої антропоніміки, з'ясовано функціонально-стилістичне навантаження онімів, встановлено ті семантичні варіації ЛХА, що виникають у конкретному вжиткові та зумовлені контекстом твору. Встановлено специфічні ознаки ЛХА драматичних творів, досліджено склад літературно-художньої антропонімії української драматургії XIX - XX ст., з'ясовано структуру ЛХА.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранної творчої діяльності М.Кропивницького (1840 - 1910 рр.), передусім його літературного доробку у контектсі розвитку української драматургії та театру другої половини XIX - початку XX ст. в аспекті співвіднесення з українською класичною та світовою літературами (зокрема творчістю І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, М.Гоголя, В.Шекспіра, Ж.-Б.Мольєра, О.де Бальзака, О.Грибоєдова, О.Пушкіна, О.Островського, Л.Толстого). На підставі аналізу літературної й епістолярної спадщини М.Кропивницького, а також вивчення науково-критичних джерел доведено, що митець започаткував у своїх п'єсах більшість тем, що стали провідними для української драматургії його часу. Вперше виявлено, що домінантними в літературній творчості письменника є теми, пов'язані з боротьбою за українське національне відродження, збереженням національної ідентичності українського народу, його духовного здоров'я, популяризацією та розвитком рідної мови. У новому аспекті розглянуто концепцію позитивного героя в драматургії М.Кропивницького, у ролі якого зазвичай виступає людина, що має відношення до місцевої влади, привілейованого класу або просто заможний селянин, який відзначається особистою шляхетністю та намаганням бути корисним знедоленій селянській масі. Суттєву увагу приділено дослідженню проблеми причетності М.Кропивницького до українського модернізму - "нової драми", неоромантизму, екзистенціалізму, символізму.

  Скачати повний текст

Проаналізовано мовно-структурні особливості драматичного жанру як роду літератури. Досліджено специфіку побудови драматургійного тексту з урахуванням мовних особливостей епічних і поетичних творів. Наведено лінгво-структурну характеристику його складових - діалогу та монологу. Визначено специфіку використання такого різновиду авторського монологу як ремарка. Виявлено особливу, характерну лише для драматичних творів, функцію власного імені персонажа. Зазначено, що імена дійових осіб (власні та їх еквіваленти) відіграють роль авторизації реплік у діалогічному тексті. Висвітлено індивідуальні особливості творчої манери І.К.Карпенка-Карого, М.Л.Кропивницького та М.П.Старицького у використанні мовних засобів. Виявлено вербально-конструктивні ознаки, що характеризують драматургійний текст як особливий вид словесно-художнього мистецтва.

  Скачати повний текст

Досліджено процес зародження і розвитку водевіля в Україні до XX ст. Вперше грунтовно проаналізовано українські водевілі XIX ст., визначено їх художньо-тематичну якість, з'ясовано жанрові ознаки водевіля як окремого виду "малих форм" драматургії.

  Скачати повний текст