Всебічно висвітлено взаємозв'язок українського мистецькоосвітнього процесу з європейським. Комплексно проаналізовано, систематизовано та введено до наукового обігу значний факторологічний матеріал, який охоплює столітній період становлення та розвитку мистецької освіти в Україні. Висвітлено історичний розвиток мистецьких шкіл у всіх регіонах України, створено хронологію мистецькоосвітнього процесу. Теоретично визначено функцію мистецтвознавчої науки щодо пізнання мистецької освіти у системі міждисциплінарних зв'язків. Доведено суб'єктивні підстави для кваліфікації мистецькоосвітніх досліджень як наукової субдисципліни мистецтвознавства. Виявлено роль мистецької освіти у боротьбі культурно-мистецьких сфер за автономію за умов імперських і тоталітарних державних систем. Комплексно розглянуто розвиток української мистецької освіти за умов еміграції поза Батьківщиною. Грунтовно у формі Словника митців-педагогів систематизовано факторологічний матеріал, взаємопов'язаний з діяльністю більш, ніж п'ятисот митців-педагогів, за цього десятки персоналій введено до наукового обігу вперше. Проаналізовано розв'язання головних проблем композиції, кольору та форми у мистецькій освіті, з'ясовано індивідуальні особливості методики викладання цих дисциплін видатними митцями-педагогами. Надано мистецтвознавчу оцінку значній кількості творів та навчально-творчих робіт, що були породжені мистецькоосвітнім рухом.

  Скачати повний текст

У контексті сучасної мистецтвознавчої науки висвітлено шляхи становлення та художні особливості національної школи монументально-декоративного мистецтва в Україні першої третини XX ст. Показано роль Української академії мистецтва у формуванні національної школи монументально-декоративного мистецтва в Україні. Висвітлено творчо-педагогічну діяльність професорів академії М.Бойчука та В.Кричевського як засновників школи. У контексті становлення та розвитку українського монументально-декоративного мистецтва вперше всебічно проаналізовано творчість О.Саєнка - одного з найталановитіших учнів і послідовників М.Бойчука та В.Кричевського. Визначено місце українського монументально-декоративного мистецтва у загальноєвропейській художній культурі. До наукового обігу введено нові архівні та музейні фондові матеріали та маловідомі твори, зокрема О.Саєнка, які перебувають у приватних зібраннях і раніше не досліджувались.

  Скачати повний текст

Уперше українське народне мистецтво 1920 - 1980 рр. розглянуто як об'єкт визиску та тиску радянського тоталітаризму, що руйнував усталені віками закони його розвитку та функціонування, нищив духовно-моральні цінності, національні традиції. Виявлено, класифіковано й проаналізовано основні механізми ідеологічного впливу на традиційну народну творчість. Розкрито динаміку зміни ідеологічного тиску на народне мистецтво впродовж 1920 - 1930, 1940 - 1950, 1960 та 1970 - 1980 рр. і зазначено його основні характерні риси. На підставі обстеження музейних колекцій здійснено порівняльний аналіз народного мистецтва в побуті з експонатами виставок, музеїв, продукцією художніх промислів та творами самодіяльності, акцентовано на несумісності їх з етномистецькою традицією. Інтерпретовано проблему сувенірного виробництва та продукції радянської художньої промисловості у їх взаємодії з народним мистецтвом. Спростовано заідеологізовані теоретичні доктрини та стереотипи поглядів радянського мистецтвознавства на народну творчість. Висвітлено регресивні та регенеративні тенденції у народному мистецтві посттоталітарної доби.

  Скачати повний текст