Досліджено аспект взаємозв'язків київських чоловічих монастирів і Війська Запорізького Низового у XVII - XVIII ст. З'ясовано причини обрання низовими козаками Межигір'я як парафіяльного монастиря. Показано різні сфери діяльності межигірських ченців на території Запоріжжя. Досліджено проблему поділу "духовної" влади над січовиками між ставропігійним Межигірським і кафедральним Св.-Софійським монастирями. Розглянуто місце начальників січових церков, настоятелів амарського монастиря та старокодацьких намісників у структурі управління церковними справами Війська Запорозького Низового. Установлено, що у період "атакування Січі" Церква на Запоріжжі була підконтрольна Київським митрополитам. З'ясовано, що інші київські чоловічі обителі не брали участь в управлінні Церквою на Запоріжжі. З'ясовано умови збору милостині та Січі київськими монахами, а також розглянуто зворотний бік зв'язку - постриг запорожців у ченці та їх паломництва до київських святинь. Спростовано традиційний погляд на виключну релігійність низових козаків у порівнянні з іншими верствами населення тогочасної України.

  Скачати повний текст

Створено цілісну картину культурно-просвітницької діяльності Києво-Печерської лаври у другій половині XVII - XVIII ст. і визначено її основні напрями. Розглянуто проблеми щодо місця Києво-Печерської лаври в системі державно-церковних відносин в Україні. Оцінено внесок лаврського чернецтва в поширення освіти на українських землях, Російській державі, країнах Європи. Зроблено висновок, що Києво-Печерська лавра зазначеного періоду була визначним науково-освітнім центром, навколо якого гуртувалися представники української духовної та інтелектуальної еліти, і у своїй діяльності виходила далеко за межі суто релігіозної установи. Досліджено особливості видавничої діяльності друкарні Києво-Печерської лаври, її місце у книгообміні українських земель, книговидавничі стосунки між православною Київською і уніатською Почаївською друкарнями. Проаналізовано вплив лаврських видань на культуру інших народів.

  Скачати повний текст

Висвітлено історію, господарську та культурно-просвітницьку діяльність Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря у другій половині XVII - XVIII ст. Досліджено процес заснування, піднесення та перетворення обителі в резиденцію єпархіальних архієреїв. Розглянуто особливості сільськогосподарського розвитку та промислового виробництва монастиря. Проаналізовано культурну діяльність обителі, встановлено її внесок у поширення просвітництва в українських землях.

  Скачати повний текст