Досліджено становище громад євангельских християн-баптистів (ЄХБ) Південної України за умов суспільних трансформацій 1920 - 1930-х рр. Розкрито організаційну структуру громад ЄХБ, висвітлено їх еволюцію й основні напрямки діяльності. Показано деструктивний вплив антирелігійних заходів радянської влади, що призвели до деформації організційної структури громад ЄХБ. Проаналізовано культову, організаційну (підготовка кадрів, участь у місцевих і всеукраїнських заходах), гуманітарну та культурницьку (благодійну та гурткову) діяльність громад ЄХБ. На прикладі підвенноукраїнських громад ЄХБ підтверджено тезу про зростаня чисельності протестантів на початку 1920-х рр. та їх зменшення наприкінці даного десятиліття. Доведено нечисленне, але постійне поповнення громад протягом 1930-х рр. Виявлено фактори впливу на динаміку чисельності південноукраїнських громад ЄХБ, засвідчено безперервність їх функціонування всупереч репресивній політиці радянської влади 1930-х рр. Проаналізовано соціальну структуру південноураїнських громад ЄХБ. Доведено, що у складі ЄХБ переважали особи працездатного віку (середняки та бідняки), переосмислено традиційну оцінку соціальної структури баптистських громад як "куркульських осередків". Зафіксовано здебільшого український національний склад громад ЄХБ. Показано роль родини у збереженні та відтворенні віровчення. Виявлено посилення політичного й адміністративного тиску на громади баптистів з боку держави протягом 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано основні вектори репресивної політики, проаналізовано їх вплив на життєдіяльність ЄХБ. Показано ілюзорність лояльного ставлення радянської влади до баптистів у 1920-х рр. Встановлено взаємозв'язок між проголошенням тези про посилення класової боротьби зі створенням ідеологічного підгрунтя репресій проти баптистів. Доведено фальсифікацію органами ДПУ - НКВС слідчих справ з метою знищення авангарду баптиських громад у 1930-х рр.

  Скачати повний текст

Проведено компаративний аналіз фундаментальних принципів європейської Реформації та віросповідних основ українського євангельського протестантизму. Розкрито специфіку відображення спільних богословських засад у соціальній позиції протестантизму. Виявлено, що євангельські церкви поєднують у своїй соціальній позиції східні та західні традиції та є чинником крос-культурного богословського синтезу, інкультурації ідей європейської Реформації у православній культурі. З'ясовано, що секуляризація протестанських церков у Європі й Америці обумовлює негативну реакцію українських протестантів, які знаходяться на стадії визначення своєї ідентичності між традиціоналізмом і західним модернізмом. Виявлено, що євангельські церкви в Україні зберігають ознаки маргінальної субкультури на сучасному етапі формування їх нової ідентичності. Проаналізовано основні тенденції соціально-політичного розвитку євангельського протестантизму у контексті євроатлантичної інтеграції України, побудови громадянського суспільства та налагодження партнерських відносин між державою та євангельскими конфесіями.

  Скачати повний текст

Проаналізовано вияви опозиції в євангельско-баптистському русі впродовж середини 1940-х - кінця 1980-х рр. Розглянуто передумови, причини виникнення та діяльність опозиційних рухів у церкві Євангельських християн-баптистів (ЄХБ) напередодні розколу 959 - 1961 рр. Проаналізовано етапи еволюції церковної опозиції поміж євангельських християн-баптистів, зумовленої виникненням альтернативного ВР ЄХБ центру релігійного об'єднання ("Ініціативна група") до нового церковного ядра ("Рада Церков"). Доведено, що опозиція в ЄХБ відображала прагнення значної кількості віруючих стосовно легалізації діяльності за законними методами боротьби. Висвітлено взаємозв'язок між релігійними опозиціонерами та політичними дисидентами, міжнародними правозахисними організаціями та церковною опозицією ЄХБ. Показано роль Ради родичів в'язнів ЄХБ, Зарубіжного Представництва Ради Церков, підпільного видавництва "Христианин", нелегальної церковної періодики та релігійного Самвидаву в активізації дизидентського руху поміж євангельських християн-баптистів.

  Скачати повний текст

На основі широкого кола документів із українських і польських архівів, тогочасної протестанської періодики, вітчизняної та зарубіжної історіографії зроблено компаративний аналіз процесу становлення, утвердження та розвитку евангельських християн у Польщі (1918 - 1939 рр.) у контексті державно-церковних і міжконфесійних відносин. Встановлено, що євангельські християни набули найбільшого поширення на території західноукраїнських і західнобілоруських земель Польщі. Визначено, що інституалізація євангельських християн включала в себе рух від утворення окремих громад до об'єднання їх у союзи. Обгрунтовано, що легалізація спільноти супроводжувалась складнощами у процесі реєстрації громад і статуту державними органами влади. Розкрито, що внутрішньоцерковне життя євангельських християн крім богослужбової діяльності забезпечувалося місіонерським, молодіжним, жіночим, музично-хоровим, видавничим і освітньо-виховним напрямами діяльності. Досліджено, що міжконфесійні відносини характеризувалися боротьбою із православною, католицькою та протестанськими конфесіями за сфери впливу, а також взаємодією з метою узгодження місіонерської діяльності.

  Скачати повний текст