Розглянуто духовне християнство як явище релігійного життя України протягом XVIII - першої половини XIX ст. До напрямку духовних християн належать релігійні течії духоборів, молокан, христовірів, скопців, наявні в українських землях у період нового часу. Проаналізовано джерельну базу та історіографію проблеми XIX - початку XXI ст. і показано, що духобори та малокани виникли в Україні раніше, ніж у Російській імперії загалом у середині, а христовіри та скопці - наприкінці XVIII ст. Основними осередками мешкання духовних християн в Україні були території певних сучасних адміністративних територіальних утворень, а саме: Харківської, Дніпропетровської, Полтавської, Херсонської, Луганської, Чернігівської областей, а також Автономної Республіки Крим. Важливим чинником впливу на їх розвиток було російське імперське законодавство у релігійній сфері. Чинні в країні правові норми впливали на чисельність послідовників духовного християнства, їх кількість коливалась від 3 - 4 до 10 - 12 тис. його послідовників власне українських територій. Внаслідок наявності зовнішніх і внутрішніх чинників у середовищі духовних християн відбувався закономірний процес їх еволюції за трьома напрямками, а саме: розширенням соціального складу релігійних общин; нововведенням у віровченні, змінами у ставленні до центральної та місцевої влади. Послідовники духовного християнства в Україні створили оригінальну ідеологію, яка відображає їх бачення ідеалу суспільного та державного устрою, специфічні уявлення про навколишній світ і місце людини в ньому.

  Скачати повний текст