Проаналізовано генезу та сутність ціннісного змісту класичної та некласичної метафізики в контексті креативів мислення певних історичних епох. Внаслідок проведеного дослідження виявлено витоки аксіологічно-антропологічних смислів метафізичних стратегій інтелектуального пізнання, які не можуть редукуватися до ідеологічних схем, оскільки завжди є синтезом кількох духовних чинників - раціональних, ірраціональних, онтологічних, феноменологічних, екзистенційних, персоналістичних. Доведено, що метафізична традиція на підставі трансцендентності обумовила введення інтенцій аксіологічних і антропологічних смислів класичної та некласичної метафізики у творчих концептах: "вільний дух", "цінність людини", "аксіологічне самовизначення". Визначено особливості релевантних підходів у вивченні антропологічних значень метафізичного знання в аргументуванні методологічних пріоритетів у дослідженні взаємозв'язку моральних, духовних, екзистенційних смислів, які базуються на єдності комунікативної, номінативної, когнітивно-гносеологічної функцій, призводять до ширшої картини відображення ціннісних смислів буття. Метафізика досліджує межові (помежові) концепти, які мають ідеальний статус. На відміну від теоретичних конструктів науки вони є не результатом багатоступеневої абстракції, а початковою умовою існування об'єктів інших типів. У зв'язку з цим критерій метафізичного полягає в тому, що воно постає трансцендентальною умовою існуючого. Протиставляючи видимість реальності, явище сутності, можливість дійсності, метафізика прагне дійти до помежових основ буття і в нескінченному процесі опосередкувань досягти точки, де істина набуває безумовного характеру. Метафізика утворює ідеальний смисловий зміст усіх сфер соціуму. Як специфічний спосіб мислення епохи, метафізика забезпечує розвиток людини - через накопичення нового досвіду і нових методів пізнання.

  Скачати повний текст