Уперше вивчено основні причини порушень репродуктивної функції у жінок з функціональною гіперпролактинемією (ФГ) з урахуванням наявної супутньої генітальної патології ендокринного та запального генезу. Установлено взаємозв'язок між клінічними, функціональними й ендокринологічними змінами у пацієнток з ФГ за умов використання загальноприйнятих діагностичних і лікувально-профілактичних заходів. Доведено необхідність розробки нового патогенетичного підходу до проведення диференціальної діагностики та патогенетично обгрунтованої поетапної терапії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження щодо патологічних змін у гормонально-імунологічному комплексі у жінок з ендокринною безплідністю. Виявлено значний імуномодулювальний та стимулювальний ефект медичного озону у процесі вироблення ендогенних гормонів. Висвітлено можливості стимуляції овуляції за умов використання кломіфенцитрату у комплексі з озонотерапією, завдяки чому значно підвищується ефективність лікування ендокринної безплідності.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання зниження частоти порушень репродуктивної функції та подальших гестаційних ускладнень у жінок з безпліддям на тлі доброякісних новоутворень яєчників, на основі вивчення клініко-ехографічних, морфологічних, ендокринологічних і імунологічних особливостей, а також розробки та впровадження комплексу діагностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів. Встановлено порівняльні аспекти клінічної симптоматики доброякісних новоутворень яєчників у жінок з реалізованою та нереалізованою репродуктивною функцією. Наведено оцінку ролі дисгормональних порушень в генезі доброякісних новоутворень яєчників у жінок з безпліддям. Визначено клінічну ефективність запропонованого алгоритму лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів, на основі додаткового використання антигомотоксичної терапії. Обгрунтовано нові аспекти клінічного перебігу вагітності та пологів, а також перинатальні результати розродження з доброякісними новоутвореннями яєчників.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності відновлення репродуктивної функції в жінок з безпліддям за умов дисфункції щитовидної залози (ЩЗ). Вивчено частоту гіпотиреозу та еутиреозу. Оцінено стан вродженого неспецифічного (природного) та набутого (адаптивного) специфічного імунітету в таких жінок. Розвинуто діагностичний алгоритм для визначення гіпотиреозу й еутиреозу та дослідження антитіл ЩЗ, що не є критерієм для постановки діагнозу, однак їх наявність розглянуто як фактор ризику порушення функції у подальшому, а також вони є раннім маркером несприятливого прогнозу вагітності після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Удосконалено комплекс лікувальних заходів для корекції дисфункції ЩЗ й імунологічного статусу в жінок з безпліддям, які лікуються згідно з програмами ДРТ для нормалізації тиреоїдної функції, покращання овуляторної функції яєчників і функції підвищення вірогідності настання вагітності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вирішено проблему підвищення ефективності лікування безпліднсті в жінок, включених у програму допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ), шляхом розробки та впровадження патогенетично обгрунтованої диференційованої системи лікувально-профілактичних засобів на підставі комплексного вивчення механізмів порушення процесу імплантації ембріонів, одержаних in vitro. Для виявлення факторів ризику неефективного лікування за методами ДРТ проведено ретроспективний аналіз амбулаторних карт 454-х безплідних подружніх пар, які мали в анамнезі досвід лікування з використанням методів ДРТ. За даними ретроспективного аналізу виділено 26 вірогідно значущих прогностичних факторів ефективності лікування з використанням методів ДРТ і розроблено прогностичну модель ефективності лікування безплідності з застосуванням ДРТ. Чутливість індивідуального прогнозу ефективності такого лікування становила 71,42 %, специфічність - 95,56 %, позитивна прогностична значущість - 71,42 %, негативна прогностична значущість - 95,56 % відповідно. Досліджено особливості психологічного статусу, загального та місцевого ендометріального імунітету у пацієнток з першою спробою та численними неефективними циклами ДРТ. Проаналізовано результати каріотипування пацієнток програми ДРТ і молекулярно-генетичного діагностування спадкових форм передчасного виснаження яєчників і генів системи детоксикації. Вивчено особливості генетичного та гормонального статусу в жінок з різною відповіддю ячників на контрольовану індукцію суперовуляції. Оцінено прогностичну значущість для процесу імплантації інвазивних (гістерескопії, імуногістохімічного, патоморфологічного досліджень біоптатів ендометрія) та неінвазивних (визначення рівня цитокінів і молекул імплантації у змивах з порожнини матки, ехографії, доплерометрії) методів діагностування. Доведено існування кореляційного взаємозв'язку міз станом рецепторного апарату та морфологічною структурою ендометрія. На підставі результатів проведених досліджень розроблено схему патогенезу порушень імплантації та патогенетично обгрунтовано диференційовану систему лікувально-профілактичних заходів за умов проведення ДРТ. Завдяки оптмізації провідних факторів імплантації вдалося збільшити частоту клінічних вагітностей удвічі (з 30,0 до 68 %) і частоту вагітностей, які закінчилися пологами, - у чотири рази (з 10 до 44 %) знизити частоту мимовільних абортів з 20 до 13 %.

  Скачати повний текст

Відзначено, що антифосфоліпідні тіла (АФА) спричиняють невиношування вагітності, а також знижують ефективність in vitro фертилізації (ІВФ). Анти-ідиотипові антитіла проти АФА (АіАФА) є важливою ланкою регуляції АФА. Одним з варіантів терапії АФА є інфузія інтравенозного імуноглобуліну (ІвІг), хоча механізми впливу ІвІг на імунну систему вивчені недостатньо. Досліджено вплив низькодозової терапії ІвІг на систему АФА - АіАФА у ІВФ пацієнток. Досліджено зразки сироваток крові у АФА позитивних пацієнтів ІВФ клініки, взяті безпосередньо до інфузії ІвІг і через п'ять днів після. З сироватками, взятими до інфузії ІвІг, проведено тест щодо інгібіції АФА внаслідок інкубації у препаратом ІвІг. На підставі результатів проведених досліджень виявлено вірогідне зниження АіАФ у АФА позитивних пацієнток ІВФ групи. За результатами дослідження встановлено, що інфузія низьких доз ІвІг не має системного впливу на Th1-систему та незначною мірою пригнічує Th2. Основним імунологічним механізмом за умов низькодозової терапії ІвІг пацієнтів з АФА є антиідіотипова інгібіція. Успішність пригнічення АФА внаслідок інфузії ІвІг можливо прогнозувати за інгібіцією АФА у разі інкубації ІвІг. Це може мати прогностичне значення під час вибору терапії та для коригування дози. Результати дослідження уможливлюють визначення стратетії одержання більш специфічних імуноглобулінових препаратів для супресування автоантитільних патологій за механізмом антиідиотипової інгібіції.

  Скачати повний текст

Висвітлено збільшення ефективності лікування беплідності у жінок з кломіфенрезистентною формою синдрому полікістозних яєчників. За результатами порівняльного аналізу на ретроспективному етапі дослідження визначено критерії диференційованого добору хворих для ендохірургічного та консервативного методів індукції овуляції. Розроблено методику диференційованого застосування ендохірургічного та консервативного методів з використанням вищезазначених критеріїв лікування кломіфенрезистентних хворих з полікістозом яєчників, яка сприяє підвищенню частоти відновлення овуляторних циклів і заплідненню після оперативного лікування на 10,9 % та 11,4 %. Встановлено, що після консервативної індукції овуляції вагітність настає на 8,6 % частіше на відміну від рандомізованого підходу до дослідженого методу лікування.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний порівняльний аналіз клініко-гормональних показників у пацієнток з гіперандрогенією (ГА) не пухлинного генезу, що супроводжується інсулінорезистентністю та/або гіперінсулінемією, та практично здорових жінок. Доведено та патогенетично обгрунтовано значущість диференційно-діагностичної проби з адренокортикотропного гормону 36-годинної дії препаратом "Сінактен-депо" для виявлення наднирковозалозної дисфункції. Розроблено алгоритми діагностичної та лікувальної тактики пацієнток з синдромом ГА не пухлинного генезу. Вперше запропоновано застосовувати для лікування метаболічних порушень у даної категорії хворих препарату "Авандія", що покращує чутливість інсулінових рецепторів до ендогенного інсуліну.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз механізмів регуляції овуляції у жінок, з ендокринним безпліддям з вивченням гормонального й імунологічного статусу. Вивчено фолікулотвірну функцію яєчників і трансформацію ендометрія в кролиць у разі зрошення їх піхви NO. Показано, що піхвові зрошення NO сприяють припливу крові до органів малого таза, покращують трофіку репродуктивних органів, рефлекторно нормалізують вироблення гонадотропних і статевих гормонів, а також стимулюють дозрівання фолікулів і овуляцію. Доведено здатність NO всмоктуватися через слизову оболонку піхви. Визначено дозові параметри застосування NO окремо й у поєднанні з КЦ в експерименті та клініці для одержання оптимального ефекту стимуляції овуляції та трансформації ендометрія. На підставі вивчення фолікулоутвірної функції яєчників проведено комплексний аналіз кореляційних взаємозв'язків гормонального й імунологічного статусу в пацієнток з ендокринною формою безпліддя. Показано позитивний ефект застосування NO окремо та разом із КЦ. Доведено, що вагінальне зрошення NO сприяє нормалізації стану ендокринної й імунної систем у жінок з ановуляцією та НЛФ. Одержано дані щодо впливу NO на ріст і розвиток фолікула, стан ендометрія, гормональні й імунологічні параметри дозволили розробити й обгрунтувати новий підхід до терапії жінок з ендокринною формою безпліддя. Розроблено нові схеми індукції овуляції та розвитку секреторних перетворень ендометрію у пацієнток з ановуляцією та НЛФ на підставі застосування NO окремо та в комплексі із КЦ.

  Скачати повний текст

Встановлено, що розвиток запальних захворювань матки та придатків супроводжуються зменшенням пульсового кровонаповнення матки та придатків, збільшенням опору кровообігу, венозним застоєм, зниженою об'ємною швидкістю кровообігу. Визначено, що застосування стандартних режимів гіпобаротерапії нормалізує показники кровообігу органів малого тазу, покращує киснево-транспортну функцію крові, збільшує частоту відновлення прохідності маточних труб, усуває клінічні прояви захворювання, але супроводжується розвитком низки побічних ефектів. Досліджено, що використання режиму гіпобаротерапії зросту та маси тіла пацієнток додатково збільшує частоту відновлення прохідності маточних труб, усуває об'єктивні симптоми захворювання, за найменшого числа побічних явищ.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-статистичного аналізу та вивчено гормональний гомеостаз пацієнток програми екстракорпорального запліднення з поєднаними формами безплідності. Проведено формування тестів оваріального резерву, які клінічно апробовано в лікувальному циклі. Визначено закономірності та виявлено причинно-наслідкові зв'язки між гормональними порушеннями та ступенем виразності оваріальної відповіді, що дає змогу вибрати оптимальну схему овуляторної індукції. Розроблено та впроваджено у практику схему оваріальної індукції з використанням оральних контрацептивів для пацієнток з очікуваним високим ступенем оваріальної відповіді, з застосуванням якої можна проводити профілактику синдрому гіперстимуляції яєчників у передлікувальному циклі, а також знизити ступінь оваріальної відповіді до такої, що відповідає нормальним показникам. Впроваджено у діяльність закладів системи охорони здоров'я додаткові критерії ультразвукового контролю за станом фолікулогенезу залежно від ступеня виразності оваріальної відповіді, що дає змогу проводити диференційоване призначення протоколів індукції овуляції. Розроблено підходи до призначення різних схем індукції овуляції залежно від наявності патології у репродуктивній системі, що підвищує результативність лікування за методом екстракорпорального запліднення.

  Скачати повний текст

На підставі клініко-статистичних методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології у жінок після медикаментозної корекції різних типів оваріальної недостатності. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено у клінічну практику рекомендації з питань зниження частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з гормональною дисфункцією яєчників в анамнезі на підставі диференційованого підходу щодо профілактичної гормонотерапії. Все це в сукупності сприяло поліпшенню результатів розродження у жінок із неплідністю в анамнезі.

  Скачати повний текст

Вивчено етіопатогенетичні механізми виникнення синдрому слабкої відповіді яєчників (ССВЯ), способів його прогнозування та корекції. На підставі вивчення анамнестичних даних, загальноклінічних, лабораторних досліджень, даних ехографії та ендоскопії, генетичних досліджень визначено, що у патогенезі ССВЯ головну роль (70 % випадків) відіграють віковий фактор і наявність оперативних втручань на додатках матки. У частині випадків (близько 45 %) у цих пацієнток зустрічаються алелі високого ризику та премутації гена FMR1. На підставі результатів проведених досліджень (щодо фолікулюстимулювального гормону (ФСГ), антимюлерового гормону (АМГ)), двох- та тривимірного ехографічного та доплерографічного обстеження визначено, що прогностичними ознаками ССВЯ слугують біохімічні маркери, а саме: концентрація ФСГ та АМГ у сироватці крові у ранній проліферативній фазі менструального циклу та тривимірні ехографічні та доплерографічні показники резерву яєчника: кількість антральних фолікулів, тривимірний об'єм яєчників, васкуляризаційний індекс. Залежно від етіопатогенетичного чинника виникнення ССВЯ розроблено диференційовану лікувальну тактику. У пацієнток з оперативними втручаннями в анамнезі було використано модифікований протокол контрольованої гіперстимуляції яєчників, зокрема короткий з застосуванням агоністів і антагоністів гонадотропін-рилізинг-гормону, а для жінок без оперативних втручань в анамнезі - довгий лютеїновий протокол з агоністами гонадотропін-рилізинг-гормону. Для всіх категорій пацієнток з ССВЯ запропоновано використовувати екстракорпоральне запліднення у природному циклі, що дозволяє одержувати сприйнятливу для цієї категорії частоту настання вагітності з меншими матеріальними та фізичними навантаженнями. Використання лікувального алгоритму дозволило підвищити частоту настання вагітності у жінок віком до 35-ти років до 33,3 %, у жінок віком 36-ти років і старше - до 16,6 %.

  Скачати повний текст

Запропоновано теоретичну модель материнства, в якій головне місце займає ціннісно-смисловий блок. Установлено, що у процесі подолання безплідності у ціннісно-смисловій сфері особистості жінок відбуваються певні трансформації, зумовлені порушенням балансу між основними цінностями материнської сфери (МС) - власною потребою жінки "бути матір'ю" та цінністю дитини як такої у напрямку підсилення першої. Очікування, взаємопов'язані з появою дитини та власним материнством набувають афективної забарвленості, а образ дитини втрачає конкретні характеристики та витісняються зі свідомості. Відбувається зміщення акценту з вагітності як засобу досягнення материнства на вагітність як самостійну мету, досягнення якої стає втіленням сенсу життя. Наслідком такої трансформації виявляється певна смислова неоформленість материнської сфери. Визначено шляхи психологічної роботи з жінками, які послуговуються допоміжними репродуктивними технологіями. Конкретизовано психологічні проблеми, основні завдання та дії консультантів на кожному з етапів репродуктивної технології.

  Скачати повний текст

Уточнено деякі аспекти патогенезу ановуляції та гіперандрогенії у жінок з ендокринним безпліддям за наявності інсулінорезистентності. Вперше доведено взаємозв'язок гормону росту й інсуліну та визначено їх роль у порушенні процесів фолікулогенезу й овуляції. Доведено позитивний вплив застосування метформіну на нормалізацію рівнів інсуліну, тестестерону, гормону росту, інсуліноподібного фактора росту-1 та індексу маси тіла у хворих з ендокринним безпліддям, обумовленим хронічною ановуляцією за наявності інсулінорезистентності та гіперандрогенії. Доведено ефективність і патогенетично обгрунтовано доцільність застосування метформіну для лікування ановуляції у жінок з ендокринним безпліддям.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз стану різних ланок репродуктивної системи, визначено особливості гормонального статусу, овуляторної функції яєчників, нормалізації менструальної та репродуктивної функції у пацієнток з гіперпролактинемією (ГП) непухлинного та пухлинного генезу на тлі терапії агоністами дофаміну та препаратом Кріоцел - кріокорд. Вперше досліджено особливості ліпідного спектра в пацієнток з ГП, що свідчать про деяке підвищення атерогених фракцій ліпідів. Проведено експериментальні досліження на щурах щодо впливу препарату Кріоцел - кріокорд на гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникову системи. Розроблено новий комплексний метод терапії ендокринної форми безплідності на тлі ГП. Проведено порівняльне оцінювання клінічної ефективності препаратів - агоністів дофаміну III покоління - каберголін (достинекс), ізольовано та в сполученні і препаратом Кріоцел - кріокорд у разі терапії пухлинної та непухлинної форм ГП.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності та безпечності лікування безпліддя у жінок з синдромом полікстозних яєчників (СПКЯ) шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. Встановлено, що інсулінорезистентність є однією з причин виникнення гормональних та біохімічних розладів, притаманних СПКЯ. У жінок з даною патологією, що проходили лікування за програмою запліднення in vitro, виявлено суттєве зниження якості яйцеклітин та ембріонів у порівнянні з нормогонадотропними пацієнтками та відзначено збільшення випадків виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників, внаслідок якого зменшується вірогідність настання вагітності. Встановлено, що одним з важливих механізмів, що обумовлюють погіршення якості яйцеклітин, можна вважати збільшений рівень лютеїнізуючого гормону (ЛГ) та його порушене співвідношення з фолікулостимулюючим гормоном. Розроблено прогностичні критерії щодо ефективності (відсоток ембріонів хорошої та відмінної якості та відсоток виходу бластоцист) та безпечності лікування СПКЯ. Вперше патогенетично обгрунтовано і доведено доцільність медикаментозної профілактики синдрому гіперстимуляції яєчників у жінок з СПКЯ за допомогою препаратів, що збільшують чутливість до інсуліну ("Сіофор", метформін), що сприяє покращанню якості яйцеклітин та ембріонів, частоті їх імплантації і настання вагітності.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання визначення патогенезу виникнення порушення фертильності у хворих на аденоміоз, а також методи його діагностики та корекції. Виявлено, що у пацієнток з аденоміозом та безплідністю частіше зустрічаються ехографічні, гістероскопічні та морфологічні симптоми, характерні для неактивної форми аденоміозу, а в еутопічному ендометрію переважають поліпоз та базальна гіперплазія, що можуть бути зумовлені патологічною активністю базального шару та/або строми ендометрію. Показано, що результативність циклів екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) гірші у пацієнток з аденоміозом порівняно з пацієнтками з трубно-перитонеальною формою безплідності. З'ясовано, що переважною причиною неуспішності циклів ЕКЗ у хворих на аденоміоз є матково-ендометріальний фактор. Доведено, що механізмами його реалізації є патологічна структура ендометрію, порушення у каскаді ендометріальних подій "імплантаційного вікна" та регуляції ендометріального апоптозу. Показано, що у 33,9 % випадків причиною невдач є гамето-ембріональний фактор, що реалізується через зменшення яєчкового резерву та погану якість ооцитів. Доведено, що запропонований діагностичний та лікувальний алгоритм щодо даної категорії хворих дозволяє збільшити ефективність лікування.

  Скачати повний текст